Мені здається, що все це дуже по-радянськи
02/08/2006 | Caterpillar
Мені здається, що все це дуже по-радянськи.
Взимку минулого року Надія Світлична прислала мені поздоровлення з наданням звання Героя України В. Стусові… і сумну приписку. В Інтернеті прочитав інтерв′ю з Д. Стусом: навіть дружину й сина помаранчеві клерки не спромоглися повідомити… Передивився усю галерею Героїв і статті про них. Вразили заголовки: «Ющенко зробив Стуса героєм». Схаменіться, він був героєм! Боже, що за відсутність етичного смаку. Ну, відмітив, визнав героїзм Стуса, але зробив? Етично-естетичного смаку в сучасній Україні небагато. Та й звідки йому бути в Малоросії? Ось Глузман жаліється, що на попелі й кістках Бабиного Яру збираються будувати «Общинный Дом»… Це трохи краще за антисемітський пам′ятник часів Брежнєва… Але звідки ця глухота у «вірноподданих» чи «професійних» євреїв? Чи це не вони колись захищали той злопам′ятний камінь? «Менi здається, що це все дуже по-радянськи» (Д. Стус).
Одначе мова йде не про вірнопідданих. Читаючи Указ Президента про В. Стуса, неможливо зрозуміти логіку цієї нагороди. «За незламність духу, жертовне служіння Україні і національній Ідеї, високі гуманістичні ідеали творчості». Але ж майже одночасно зі Стусом так само героїчно загинули його побратими: Литвин, Марченко, Тихий. За ті самі риси й ідеї. Чим вирізняється з них Стус? Він – великий поет, але це не входить в поняття Герой... Виокремлення Стуса – спекуляція на його імені. Політиканство.
Так, згоден, неможливо відмітити усіх героїв визвольної боротьби. Та й більш важливим на сьогодні є питання про визнання нашою державою боротьби УПА з Третім Райхом і Радянською імперією, як героїчної національно-визвольної. Та ці чотири – останні жертви боротьби проти Імперії. І надання їм усім звання Героя було б логічним і гідним символом пошани до усіх борців за незалежність й високі гуманістичні ідеали.
Нажаль, і це все вже не має ніякого значення, бо звання «Героя України» давно знецінене. Ще його творцем, Кучмою. Та й Ющенко стільки їх «зробив»… Девальвація «Героїв» йшла паралельно девальвації престижу Президента… І разом з тим престижем знецінювалися ідеали Майдану, помаранчевої революції.
І не встиг Ющенко урочисто відмітити Соборність і нових Героїв, як 23 січня Героя України надав депутатові Іванові Сподаренко за «особисті заслуги перед Українською державою у розвитку журналістики, послідовне відстоювання принципів свободи слова, багаторічну громадсько-політичну діяльність». В червні 2005р Секретаріат Президента засудив антисемітську пропаганду МАУП (Міжрегіональна Академія Управління Персоналом) та провокаційний «Лист 100», підписаний зокрема цим самим депутатом. Поясню популярно: «лист 100» – україномовна версія «Протоколів сіонських мудреців» і численної московської чорносотенної літератури. Серед тих, хто за словами цього Протоколу підриває українську державу, названо і Йосипа Зісельса. Зісельс мені відомий, як член Української Гельсінської Групи, за участь у якій якраз і загинули Литвин, Марченко, Стус, Тихий. В часи перебудови Зісельс був членом Української Гельсінської Спілки й одним із організаторів Руху. Це означає, що він ризикуючи своєю свободою (і таки сидів, двічі) відстоював той самий сіонізм, за який попав тепер у чорний список МАУП, і за ту саму демократичну Україну, яку він нині, за словами поборників свободи слова, знищує. Поборники в ті часи були на протилежному боці барикад. В 73-му, коли Стуси й Глузмани відпочивали по курортам ҐУЛАҐу, відстоювач розпочав свою «багаторічну громадсько-політичну діяльність», очолив «Сільські вісті». І спокійно розвивав українську журналістику… до сьогоднішнього рівня антисемітизму МАУП′ячих мудреців. Як зворушливо розповідають «Сільські вісті», над Сподаренком «довго збиралися хмари, а 1986-го вдарили громи й блискавки». Дивно, бо саме тоді почали потрохи випускати українських буржуазних націоналістів з ҐУЛАҐу. Хоча Зісельс ще сидів… а Сподаренко мужньо очолював боротьбу за свободу слова… у Вістях.
Після скандалу навколо поборників свободи слова Пан Президент змушений був виступити проти розпалювання антисемізму МАУПами та їх видавництвом. І ось один з головних розпалювачів міжнацворожнечі зненацька Ним назначений Героєм «принципів свободи слова»… Гірше, бо як повідомляють ті самі С. Вісті, «Лідер соціалістів висловив побажання, щоб Іван Васильович відкрив першу сесію Верховної Ради наступного скликання, як парламентський старійшина»... Ото буде Чорна Сотня-Парлямент, не згірше Ґосдуми в Росії!..
У всіх цивілізованих європейських країнах нема свободи для расистської пропаганди. Можна зрозуміти пана Мороза з Соцпартії (порожевілої компартії, яка має глибокі традиції антисемітизму), який вставив Сподаренко у ведучу п′ятірку партії для виборів разом з давнім захисником вчорашньої Імперії С. Червонопиським, в свій час покаліченого клятими афганцями за захист Родіни…. Це той самий депутат СССР від Комсомолу, що брутально звинувачував в свій час депутата Сахарова в наклепах на Совєтскую Армію і Родіну.
Крок Ющенка теж можна зрозуміти, якщо прийняти його логіку виборчої гри. Та яке відношення до героїзму, Майдану, України мають ці мишачі ігри боротьби за власну владу? Це вже не девальвація, це забруднення «ідеалів» й самознищення Президента. Він більше програє на виборах, ніж виграє в сьогоденній міжпартійній торгівлі. Бо вже й так для мас образ його все більше зливається з образом Кучми-Януковича.
Мені особисто не жаль образу Президента. Він вже так багато зробив, щоб його заплямувати. Але з голови не виходить призабутий образ Російського Президента, що в свій час переміг комуністичну гідру Імперії і задушив два червоно-коричневі путчі. Добив Імперію (вона сама розвалилася, не дивлячись на спротив Червонопиських). І ось маємо образ: п′яний пахан Сім′ї, що віддала владу гебістам, мафіозі, імперіалістам. Що з ним сталося, тим героєм 91р? Компроміси. В політиці – неминучі. Не міг би задушити путчі, якби «під килимом» не домовився з молодими вовкулаками з КҐБ. І з новорусами. Ми не знаємо, на яких умовах отримав він підтримку Червонописької Армії й КҐБ. Та знаємо головну ваду Єльцина – слабкість нервів, характеру. Невеликий розум. Та Президент і не мусить бути мудрецем,... але мусить мати сильний хребет і вміння підбирати оточення.
Ситуація з Помаранчевою революцією у Ющенка була кращою, ніж у Єльцина в 91р. Це була дійсно народна революція. В Помаранчевій революції поєдналося народне, масове невдоволення з тим особистністним (тобто принципово неманіпульованим) началом, яке виросло в Україні після 1986-1991р. Саме це породило Помаранчевий взірець мирних революцій. Навіть Російська демократія з надією чекала, що Українська демократія допоможе встати на ноги й Росії.
Надії ці майже зникли. Таке враження, що оточення Ющенка весь час його підставляє, веде його до Єльцинського кінця. Скандал з сином і з пресою. Мафіозне оточення й дорадники. Балаганний спосіб зміни уряду Тимошенко. Жодна скандальна судова справа не доведена до кінця…
Які підкилимні домовлення були у Ющенка, ми не знаємо. Та вже під кінець Майдану 2004р стало ясно, що пацюки кидають дірявий корабель Путіна-Кучми-Януковича і перелазять у новий. І саме вони в якості «помаранчу» стануть, стали головним ворогом демократії у 2005р.
У Ющенка був шанс увійти в історію лідером нової України. Якщо б його цікавила не особиста влада, а Україна, якщо б він був представником Майдану, а не коаліцій вчорашніх політиків. І тоді у Ющенка був би шанс виграти історично. Інакше він виграє тимчасову владу вкупі з тим чи іншим колом «вчорашніх», які будуть продовжувати свідомо чи несвідомо заганяти Україну в Імперію. Кремль чекає (підштовхуючи!), коли Київ сам запросить варягів з Москви. Гра в компроміси з антидемократичними силами навіть тимчасових перемог не приносить. Ну, дав Ющенко (посмертно) в травні 2005р орден Ярослава Мудрого як жартують туркмени «Невідому солдату», батькові Ніязова. Та ця мудрохитрість не врятувала Україну від Довгорукого Ґас-путіна… Зате наблизила Ющенка до «бацьків народу»…
Одним словом, надії на теперішню Помаранчеву владу нема. Надія лише на дійсних винуватців Помаранчевої революції: молодь та інтелігенцію. Вони мусять вирвати ініціативу з рук владних «помаранчів».
Дисиденти (УГС) колись мудро зробили: пішли на компроміс з «ліберальною» інтелігенцією й створили Рух. Та далеко зайшли в цьому компромісі з хрунями, почали грати з владою і у владу. Влади не отримали, зайшли задалеко в компромісах і втратили той величезний морально-політичний капітал, що мали. Замазюкалися в «дєрьмократії». Перелаялись між собою, ось як Лук′яненко з Чорноволом за Президенство…
Чи має сенс повторювати ту помилку? Боротьба за новий, гідний Майдану, Парламент не повинна звестися до «союзів» з псевдодемократичними й псевдопатріотичними партіями старого Парламенту. Чи є достатньо сил у молодої інтелігенції вияснити масам (а вони в 2004 році довели, що здібні вийти з-під впливу маніпуляторів) неспроможність усіх цих залишків комуністичної мафії вивести Україну з перманентної кризи? Розвіяти зневіру мас і запропонувати народові гідних кандидатів у Парламент? Чи вистачить сил у помаранчевої молоді протистояти будь-яким «мас-вістям»?
Чи вистачить політичної гнучкості й безкомпромісності в цьому протистоянні? І в єднанні чесних масових сил? Безкомпромісність насамперед стосується мафій та національного питання. Будь-який союз з корумпованими силами чи шовіністами усіх ґатунків – повернення в болото радянщини й Малоросійську провінцію. Обидві проблеми взаємопов′язані. Протоколи чорних «100» спекулюють на іменах багатіїв-євреїв, змішуючи корупцію з багатством, багатство з національністю. Це завжди робили чорносотенці Росії. Це робив Гітлер. Повторював Хрущов. Зробив складником своєї боротьби з «сіонізмом» та «українським буржуазним націоналізмом» Брежнєвський режим. Тепер це продовжили МАУПи і соціалісти. Демократія не повинна віддавати боротьбу з корупцією й мафією в руки нацистів, як віддали дисиденти перефарбованим комуністам гасла демократії й незалежності. Саме тому вона не може допускати, щоб ця боротьба велася за національною ознакою. Сучасний геноцид чеченського народу розпочинався під прапором боротьби з чеченською мафією. І розв′язала античеченську війну мафія Московська.
Чи припадково в час протистояння на Майдані головним козирем пропаганди Януковича була гра на національному питанні? На цьому грала Путінська пропаганда в Москві і на Заході. Усі імперські сили погрожували нам привидом розколу України за національною ознакою. Лякали антисемітизмом Ющенка-Тимошенко, Західної України. Слава Богу, Майдан продемонстрував політичну зрілість молоді усіх націй.
З новим «Героєм» карта міжнаціональної ворожнечі знову пішла в «дєло». Ось чому українці повинні виступити проти злощасногоУказу. Не кажучи вже про моральний бік проблеми, ми мусимо протестувати хоча б з суто прагматично-політичних мотивів.
Очевидно, міжнацпроблеми не обмежуються антисемітизмом.
Український національно-демократичний рух забув про своїх союзників – кримських татар. І це теж не лише моральна проблема. Крим – одна з центральних точок протистояння Імперії й України. Чи припадково «наш» Крим так активно виступив за Януковича? Крим віддали на відкуп мафіям.
Рабськи мавпуючи імперський фашизм, наші новопатріоти доповнюють його й русофобією. Російські демократи в Росії і в Україні – наші союзники. Це було в таборах, в часи Горбачова, на виборах 91р, на Майдані й надалі буде. Наш ворог – усі форми російського імперіалізму, комуністичного й антикомуністичного, фашистського й православного. І «нашого» шовінізму. Причиною поразки в часи громадянської війни 1918-20рр був розбрат народу України, й зокрема буяння ксенофобії.
У нас ще є шанс врятувати нашу незалежність і демократію. Тоталітаризм в Росії лише набирає сили, імперія хвора й слабка. Наш внутрішній ворог, залишки радянщини – ні на що конструктивне не здібні бездари. Вони продемонстрували це в 91р, під час 2-го Московського Путчу, під час Януковичевого путчу 2004р. Не дивлячись на всю затурканість та провінційність, народ України виявив себе під час цих переломових історичних подій зрілим. На відміну від мас в Імперії він не хворий на імперську манію ґрандіозо. Від молодої України, яка виявила себе в 2004р, залежить розвіяти масову зневіру і втому, породжену крахом Оранжевого керівництва.
Колишній закордонний представник Української Гельсінської Групи
Леонід Плющ, Франція. 28.01.2006
PS. Знов новина, рекламно-передвиборче відеошоу пана Президента: «Думай по-українськи»… І мені здалося, що зам′яко написав про Президента. Знов дорадники? Але ж є і власна голова? Стиль – це людина. Стиль Президентського заклику – стиль малоросійської Диканьки. Сентиментально-бадьорий, шароварний й хрущі над вишнями гудуть. Сподаренко під цими вишнями цілком на місці. Ольга, Володимир, Ярослав (не Мудрий, бо мудрість – смак). Сподаренкам-Кривобокам після виборів залишиться лише додати свого улюбленого Святослава Хороброго, щоб дорізати нерозумних хозарів.
Засмутили передвиборчі пропозиції Пори-ПРП. Не слухайте, панове, Президента, думайте по-людськи, не йдіть у ті блоки, самі вовколисами станете… У вас ще є, здається, сила. Пощо вам ота Диканька, ви ж у Києві…
Леонід Плющ
Взимку минулого року Надія Світлична прислала мені поздоровлення з наданням звання Героя України В. Стусові… і сумну приписку. В Інтернеті прочитав інтерв′ю з Д. Стусом: навіть дружину й сина помаранчеві клерки не спромоглися повідомити… Передивився усю галерею Героїв і статті про них. Вразили заголовки: «Ющенко зробив Стуса героєм». Схаменіться, він був героєм! Боже, що за відсутність етичного смаку. Ну, відмітив, визнав героїзм Стуса, але зробив? Етично-естетичного смаку в сучасній Україні небагато. Та й звідки йому бути в Малоросії? Ось Глузман жаліється, що на попелі й кістках Бабиного Яру збираються будувати «Общинный Дом»… Це трохи краще за антисемітський пам′ятник часів Брежнєва… Але звідки ця глухота у «вірноподданих» чи «професійних» євреїв? Чи це не вони колись захищали той злопам′ятний камінь? «Менi здається, що це все дуже по-радянськи» (Д. Стус).
Одначе мова йде не про вірнопідданих. Читаючи Указ Президента про В. Стуса, неможливо зрозуміти логіку цієї нагороди. «За незламність духу, жертовне служіння Україні і національній Ідеї, високі гуманістичні ідеали творчості». Але ж майже одночасно зі Стусом так само героїчно загинули його побратими: Литвин, Марченко, Тихий. За ті самі риси й ідеї. Чим вирізняється з них Стус? Він – великий поет, але це не входить в поняття Герой... Виокремлення Стуса – спекуляція на його імені. Політиканство.
Так, згоден, неможливо відмітити усіх героїв визвольної боротьби. Та й більш важливим на сьогодні є питання про визнання нашою державою боротьби УПА з Третім Райхом і Радянською імперією, як героїчної національно-визвольної. Та ці чотири – останні жертви боротьби проти Імперії. І надання їм усім звання Героя було б логічним і гідним символом пошани до усіх борців за незалежність й високі гуманістичні ідеали.
Нажаль, і це все вже не має ніякого значення, бо звання «Героя України» давно знецінене. Ще його творцем, Кучмою. Та й Ющенко стільки їх «зробив»… Девальвація «Героїв» йшла паралельно девальвації престижу Президента… І разом з тим престижем знецінювалися ідеали Майдану, помаранчевої революції.
І не встиг Ющенко урочисто відмітити Соборність і нових Героїв, як 23 січня Героя України надав депутатові Іванові Сподаренко за «особисті заслуги перед Українською державою у розвитку журналістики, послідовне відстоювання принципів свободи слова, багаторічну громадсько-політичну діяльність». В червні 2005р Секретаріат Президента засудив антисемітську пропаганду МАУП (Міжрегіональна Академія Управління Персоналом) та провокаційний «Лист 100», підписаний зокрема цим самим депутатом. Поясню популярно: «лист 100» – україномовна версія «Протоколів сіонських мудреців» і численної московської чорносотенної літератури. Серед тих, хто за словами цього Протоколу підриває українську державу, названо і Йосипа Зісельса. Зісельс мені відомий, як член Української Гельсінської Групи, за участь у якій якраз і загинули Литвин, Марченко, Стус, Тихий. В часи перебудови Зісельс був членом Української Гельсінської Спілки й одним із організаторів Руху. Це означає, що він ризикуючи своєю свободою (і таки сидів, двічі) відстоював той самий сіонізм, за який попав тепер у чорний список МАУП, і за ту саму демократичну Україну, яку він нині, за словами поборників свободи слова, знищує. Поборники в ті часи були на протилежному боці барикад. В 73-му, коли Стуси й Глузмани відпочивали по курортам ҐУЛАҐу, відстоювач розпочав свою «багаторічну громадсько-політичну діяльність», очолив «Сільські вісті». І спокійно розвивав українську журналістику… до сьогоднішнього рівня антисемітизму МАУП′ячих мудреців. Як зворушливо розповідають «Сільські вісті», над Сподаренком «довго збиралися хмари, а 1986-го вдарили громи й блискавки». Дивно, бо саме тоді почали потрохи випускати українських буржуазних націоналістів з ҐУЛАҐу. Хоча Зісельс ще сидів… а Сподаренко мужньо очолював боротьбу за свободу слова… у Вістях.
Після скандалу навколо поборників свободи слова Пан Президент змушений був виступити проти розпалювання антисемізму МАУПами та їх видавництвом. І ось один з головних розпалювачів міжнацворожнечі зненацька Ним назначений Героєм «принципів свободи слова»… Гірше, бо як повідомляють ті самі С. Вісті, «Лідер соціалістів висловив побажання, щоб Іван Васильович відкрив першу сесію Верховної Ради наступного скликання, як парламентський старійшина»... Ото буде Чорна Сотня-Парлямент, не згірше Ґосдуми в Росії!..
У всіх цивілізованих європейських країнах нема свободи для расистської пропаганди. Можна зрозуміти пана Мороза з Соцпартії (порожевілої компартії, яка має глибокі традиції антисемітизму), який вставив Сподаренко у ведучу п′ятірку партії для виборів разом з давнім захисником вчорашньої Імперії С. Червонопиським, в свій час покаліченого клятими афганцями за захист Родіни…. Це той самий депутат СССР від Комсомолу, що брутально звинувачував в свій час депутата Сахарова в наклепах на Совєтскую Армію і Родіну.
Крок Ющенка теж можна зрозуміти, якщо прийняти його логіку виборчої гри. Та яке відношення до героїзму, Майдану, України мають ці мишачі ігри боротьби за власну владу? Це вже не девальвація, це забруднення «ідеалів» й самознищення Президента. Він більше програє на виборах, ніж виграє в сьогоденній міжпартійній торгівлі. Бо вже й так для мас образ його все більше зливається з образом Кучми-Януковича.
Мені особисто не жаль образу Президента. Він вже так багато зробив, щоб його заплямувати. Але з голови не виходить призабутий образ Російського Президента, що в свій час переміг комуністичну гідру Імперії і задушив два червоно-коричневі путчі. Добив Імперію (вона сама розвалилася, не дивлячись на спротив Червонопиських). І ось маємо образ: п′яний пахан Сім′ї, що віддала владу гебістам, мафіозі, імперіалістам. Що з ним сталося, тим героєм 91р? Компроміси. В політиці – неминучі. Не міг би задушити путчі, якби «під килимом» не домовився з молодими вовкулаками з КҐБ. І з новорусами. Ми не знаємо, на яких умовах отримав він підтримку Червонописької Армії й КҐБ. Та знаємо головну ваду Єльцина – слабкість нервів, характеру. Невеликий розум. Та Президент і не мусить бути мудрецем,... але мусить мати сильний хребет і вміння підбирати оточення.
Ситуація з Помаранчевою революцією у Ющенка була кращою, ніж у Єльцина в 91р. Це була дійсно народна революція. В Помаранчевій революції поєдналося народне, масове невдоволення з тим особистністним (тобто принципово неманіпульованим) началом, яке виросло в Україні після 1986-1991р. Саме це породило Помаранчевий взірець мирних революцій. Навіть Російська демократія з надією чекала, що Українська демократія допоможе встати на ноги й Росії.
Надії ці майже зникли. Таке враження, що оточення Ющенка весь час його підставляє, веде його до Єльцинського кінця. Скандал з сином і з пресою. Мафіозне оточення й дорадники. Балаганний спосіб зміни уряду Тимошенко. Жодна скандальна судова справа не доведена до кінця…
Які підкилимні домовлення були у Ющенка, ми не знаємо. Та вже під кінець Майдану 2004р стало ясно, що пацюки кидають дірявий корабель Путіна-Кучми-Януковича і перелазять у новий. І саме вони в якості «помаранчу» стануть, стали головним ворогом демократії у 2005р.
У Ющенка був шанс увійти в історію лідером нової України. Якщо б його цікавила не особиста влада, а Україна, якщо б він був представником Майдану, а не коаліцій вчорашніх політиків. І тоді у Ющенка був би шанс виграти історично. Інакше він виграє тимчасову владу вкупі з тим чи іншим колом «вчорашніх», які будуть продовжувати свідомо чи несвідомо заганяти Україну в Імперію. Кремль чекає (підштовхуючи!), коли Київ сам запросить варягів з Москви. Гра в компроміси з антидемократичними силами навіть тимчасових перемог не приносить. Ну, дав Ющенко (посмертно) в травні 2005р орден Ярослава Мудрого як жартують туркмени «Невідому солдату», батькові Ніязова. Та ця мудрохитрість не врятувала Україну від Довгорукого Ґас-путіна… Зате наблизила Ющенка до «бацьків народу»…
Одним словом, надії на теперішню Помаранчеву владу нема. Надія лише на дійсних винуватців Помаранчевої революції: молодь та інтелігенцію. Вони мусять вирвати ініціативу з рук владних «помаранчів».
Дисиденти (УГС) колись мудро зробили: пішли на компроміс з «ліберальною» інтелігенцією й створили Рух. Та далеко зайшли в цьому компромісі з хрунями, почали грати з владою і у владу. Влади не отримали, зайшли задалеко в компромісах і втратили той величезний морально-політичний капітал, що мали. Замазюкалися в «дєрьмократії». Перелаялись між собою, ось як Лук′яненко з Чорноволом за Президенство…
Чи має сенс повторювати ту помилку? Боротьба за новий, гідний Майдану, Парламент не повинна звестися до «союзів» з псевдодемократичними й псевдопатріотичними партіями старого Парламенту. Чи є достатньо сил у молодої інтелігенції вияснити масам (а вони в 2004 році довели, що здібні вийти з-під впливу маніпуляторів) неспроможність усіх цих залишків комуністичної мафії вивести Україну з перманентної кризи? Розвіяти зневіру мас і запропонувати народові гідних кандидатів у Парламент? Чи вистачить сил у помаранчевої молоді протистояти будь-яким «мас-вістям»?
Чи вистачить політичної гнучкості й безкомпромісності в цьому протистоянні? І в єднанні чесних масових сил? Безкомпромісність насамперед стосується мафій та національного питання. Будь-який союз з корумпованими силами чи шовіністами усіх ґатунків – повернення в болото радянщини й Малоросійську провінцію. Обидві проблеми взаємопов′язані. Протоколи чорних «100» спекулюють на іменах багатіїв-євреїв, змішуючи корупцію з багатством, багатство з національністю. Це завжди робили чорносотенці Росії. Це робив Гітлер. Повторював Хрущов. Зробив складником своєї боротьби з «сіонізмом» та «українським буржуазним націоналізмом» Брежнєвський режим. Тепер це продовжили МАУПи і соціалісти. Демократія не повинна віддавати боротьбу з корупцією й мафією в руки нацистів, як віддали дисиденти перефарбованим комуністам гасла демократії й незалежності. Саме тому вона не може допускати, щоб ця боротьба велася за національною ознакою. Сучасний геноцид чеченського народу розпочинався під прапором боротьби з чеченською мафією. І розв′язала античеченську війну мафія Московська.
Чи припадково в час протистояння на Майдані головним козирем пропаганди Януковича була гра на національному питанні? На цьому грала Путінська пропаганда в Москві і на Заході. Усі імперські сили погрожували нам привидом розколу України за національною ознакою. Лякали антисемітизмом Ющенка-Тимошенко, Західної України. Слава Богу, Майдан продемонстрував політичну зрілість молоді усіх націй.
З новим «Героєм» карта міжнаціональної ворожнечі знову пішла в «дєло». Ось чому українці повинні виступити проти злощасногоУказу. Не кажучи вже про моральний бік проблеми, ми мусимо протестувати хоча б з суто прагматично-політичних мотивів.
Очевидно, міжнацпроблеми не обмежуються антисемітизмом.
Український національно-демократичний рух забув про своїх союзників – кримських татар. І це теж не лише моральна проблема. Крим – одна з центральних точок протистояння Імперії й України. Чи припадково «наш» Крим так активно виступив за Януковича? Крим віддали на відкуп мафіям.
Рабськи мавпуючи імперський фашизм, наші новопатріоти доповнюють його й русофобією. Російські демократи в Росії і в Україні – наші союзники. Це було в таборах, в часи Горбачова, на виборах 91р, на Майдані й надалі буде. Наш ворог – усі форми російського імперіалізму, комуністичного й антикомуністичного, фашистського й православного. І «нашого» шовінізму. Причиною поразки в часи громадянської війни 1918-20рр був розбрат народу України, й зокрема буяння ксенофобії.
У нас ще є шанс врятувати нашу незалежність і демократію. Тоталітаризм в Росії лише набирає сили, імперія хвора й слабка. Наш внутрішній ворог, залишки радянщини – ні на що конструктивне не здібні бездари. Вони продемонстрували це в 91р, під час 2-го Московського Путчу, під час Януковичевого путчу 2004р. Не дивлячись на всю затурканість та провінційність, народ України виявив себе під час цих переломових історичних подій зрілим. На відміну від мас в Імперії він не хворий на імперську манію ґрандіозо. Від молодої України, яка виявила себе в 2004р, залежить розвіяти масову зневіру і втому, породжену крахом Оранжевого керівництва.
Колишній закордонний представник Української Гельсінської Групи
Леонід Плющ, Франція. 28.01.2006
PS. Знов новина, рекламно-передвиборче відеошоу пана Президента: «Думай по-українськи»… І мені здалося, що зам′яко написав про Президента. Знов дорадники? Але ж є і власна голова? Стиль – це людина. Стиль Президентського заклику – стиль малоросійської Диканьки. Сентиментально-бадьорий, шароварний й хрущі над вишнями гудуть. Сподаренко під цими вишнями цілком на місці. Ольга, Володимир, Ярослав (не Мудрий, бо мудрість – смак). Сподаренкам-Кривобокам після виборів залишиться лише додати свого улюбленого Святослава Хороброго, щоб дорізати нерозумних хозарів.
Засмутили передвиборчі пропозиції Пори-ПРП. Не слухайте, панове, Президента, думайте по-людськи, не йдіть у ті блоки, самі вовколисами станете… У вас ще є, здається, сила. Пощо вам ота Диканька, ви ж у Києві…
Леонід Плющ
Відповіді
2006.02.09 | Сахаров
Re: Мені здається, що все це дуже по-радянськи
Приклад - перебуваючи на Дніпропетровщині влітку 2004 року, Ющенко, почувши про передвиборчі витівки тодішнього голови обласної адміністрації Швеця і відчувши дещо на собі - перегородження доріг, підкидання під шини дощок з цвяхами, завалювання майданів і майданчиків будівельними конструкціями і заставлення їх технікою, заявив що коли він прийде до влади, Швецю буде непереливки. І йому таки непереливки - голова обласної ради Микола Швець очолює сьогодні список кандидатів у депутати обласної ради від Блоку Віктора Ющенка. Більше блюзнірство годі уявити.2006.02.09 | SpokusXalepniy
Кращого узагальнення по становищу в Україні я не читав! Клас!
Кожне речення - без винятку(!) - функціональне. Все разом - будує точну картину того, від чого відштовкнулись, що зробили і куди йдемо.І ось це з... Франції.
Від людини, котра на не бачить становище "на місцях". Я б краще сказав - "на клжному робочому місці"
Місцевим - повинно бути соромно.
Слава Леоніду Плющу!
2006.02.09 | SpokusXalepniy
Невже Майдан став першеджерелом цього шедевру? (-)
2006.02.09 | ans-mo
Напевно панам "критикам" помаранчової влади
було б "краще", якщо б до влади прийшла кримінальна донецька група.Дивись як вони розвернулись, і те Президент не так робе, і те не так.
Глибоко та розумно аналізуються усі недостатки. Можливо зараз панам з такими здібностями було б краще скерувати свою гнівну енергетіку в більш корисне для України русло. Хто реально зараз може забезпечити свободу та незалежність України? Донецькі? Актриса Тимошенко? Хто може гарантувати хочь якийсь баланс сил?
Подібне було в Росії у 90-х роках. Єльціна поливали брудом (багато у чому правомірно), різні групи та окремі особистості сміливо виявляли недостатки існуючої тоді влади. Єльцін усе це терпів, дозволяв будь які прояви "свободи слова". Потім гостра боротьба за владу різних групіровок, "вакхналія свободи преси", обмін звинуваченнями та компроматами так усім набридли, що коли до влади дійшов цинічний та авторітарний Путін, ніхто й не рипнувся.
На жаль признаки щось подібного відбуваються в Україні.
2006.02.09 | Englishman
Пан Плющ меньш за все заслужив,
щоб такі сопляки як ви йому рота закривали.2006.02.09 | Стась
Вельмишановний пан Плющ
так і не дав відповіді - що робити з тима 32-37% рейтингу донецьких, що зараз маємо. Та на додаток можемо отримати по 3-4% нетаків з вітренчихою, я вже не кажу про комуністів. На цьому тлі навіть Литвин рідним видається.Тому черговий сопляк Стась з Дніпра питає у шановного панства - що робити? Знову паплюжити того поганого Президента, що не спромігся дати нам все та й відразу? Піти на поклон ло Янука - може, він нас приведе у країну мрій? Чи, може, поїхати з цієй країни до Канади, Австралії чи ще куди та й скиглити звідтіля за втраченими надіями?
2006.02.09 | Englishman
ні. краще всього потопити Тимошенко (-)
2006.02.09 | Стась
Я щось казав проТимошенко?
Давно вже пора зрозуміти, що Ющенко та Тимошенко або випливуть разом, або разом підуть на дно. І нас з вами за собою потягнуть.2006.02.09 | Shooter
вона сама себе топить. причому, всіма можливими шляхами
У вересні 2005 рейтинґ Яника був десь 15-16%.За півроку Яник і пальцем не вдарив, щоб щось у цьому виправити. Він тільки сидів в зручному кріслі з попкорном і спостерігав, як "помаранечві долбойо*и" активно нарощують йому рейтинг.
Тупим і відвертим гімнометанням та не менш тупою політичною "тактикою".
2006.02.09 | Englishman
нє хрєн було меморандум підписувати (-)
2006.02.09 | Стась
Чума на обидві їхні домівки, але
що маємо - те маємо.Ані БЮТ, ані НСНУ без союзників сформувати уряд не зможуть. Це вже аксіома.
Питання до прихільників Юлі (Ющенка) - чи вважаєте ви, що можна таких поганих "любих друзів" ("авантюристів") брати до своєї урядової коаліції, чи краще пошукати братів по духу у деяких інших фракціях?
2006.02.09 | Shooter
нє хрєн було вийоб*ватися
у вересні і після під час призначення уряду Єханурова - не було би ніяких меморандумів.і потім так же ж тупо діяти в такому ж ключі.
Янукович їй за це кланятися до землі і багато разів повинен.
2006.02.09 | Englishman
нє хрєн було її уряд розганяти
Коли пів Майдану, вибачте на слові, окропом пісяло від радощів, що Юлю з "пляжу" погнали, я вже тоді попереджав, чим це закінчиться. І не було б тоді потреби будь-якою ціною пропихувати нєпропіхуємого любителя брежнєвских поцілунків в обмін на "найуспішніший, макроекономічно грамотний та соцаілно відповідальний ((с)) Ющенко) уряд.2006.02.09 | Стась
Давайте тільки щиро -
Englishman пише:> "найуспішніший, макроекономічно грамотний та соцаілно відповідальний ((с)) Ющенко) уряд.
Ви й насправді солідарні з такою оцінкою?
2006.02.09 | Englishman
Re: Давайте тільки щиро -
Так, солдарний. Це дійсно був один з найкращих українських урядів, що працював в дуже важких макроеономічних умовах..2006.02.09 | Shooter
уряд був не її, а коаліційний
якщо вже на те пішло.І тут я визнаю суттєву помилку, якої допустився Ющенко: нєхрєн було Юлю ПМ-ом ставити - не по сєнькє шапка. А от маючи віце-ПМ-а, на пару з віце-ПМом Порошенком і "технічним" ПМ-ом Єханурова, сиділа би Юля ціхутко і ху*ньою не страдала, заробляючи голоси для Януковича.
******************
З іншого боку - піти з уряду Юля вирішила сама. Надіючись, згідно нашіптувань "мудрих" порадників "побєдіть Юща". Натомість, як наслідок, на 80%, БЮТівського долбоїбізму від вересня-2005 і до нині, побіждає Янукович.
2006.02.09 | SpokusXalepniy
Ось так дійсно краще "Вельмишановний пан Плющ".
Стась пише:> так і не дав відповіді - що робити з тима 32-37% рейтингу донецьких, що зараз маємо. Та на додаток можемо отримати по 3-4% нетаків з вітренчихою, я вже не кажу про комуністів. На цьому тлі навіть Литвин рідним видається.
> Тому черговий сопляк Стась з Дніпра питає у шановного панства - що робити? Знову паплюжити того поганого Президента, що не спромігся дати нам все та й відразу? Піти на поклон ло Янука - може, він нас приведе у країну мрій? Чи, може, поїхати з цієй країни до Канади, Австралії чи ще куди та й скиглити звідтіля за втраченими надіями?
"Черговий сопляк" перед тим як запитати, хоча б трохи подумав. І тоді додумався би, що як раз ті 32-37 відсотків Януковіча і є НАСЛІДКОМ тих дій, яких достать вже наробив президент, і про що і йде мова у вельмишановного Леоніда Плюща.
Доки це не буде в свідомості кожного чергового сопляка... ні, не так... Доки це не буде у свідомості кожного, кожен буде виглядати, саме як черговий сопляк на тлі Леоніда Плюща.
2006.02.09 | ans-mo
Може й ті 44% за януковича у грудні 04 теж були наслідком
дій Ющенко?2006.02.09 | SpokusXalepniy
А... помню, помню. Там ещё двое стояли... (-)
2006.02.09 | Стась
Я не питаю - хто винен. Розберемося, коли
на радість фанам Юлі Ющенко піде у відставку, коли Президентом стане Янукович, а Прем'єром - Азаров чи Клюєв. Часу вистачить, поки комунікації не перекриють.Я питаю - що робити? Пришвидчувати події? Чим гірше, тим краще?
2006.02.12 | Забойщик
Стась пишет:
так і не дав відповіді - що робити з тима 32-37% рейтингу донецьких, що зараз маємо.--------Как можно дать ответ на вопрос, который никто не задавал?
Тому черговий сопляк Стась з Дніпра питає у шановного панства - що робити?
------Говорить ПРАВДУ и только правду. Независимо от того о ком говорим.
Знову паплюжити того поганого Президента, що не спромігся дати нам все та й відразу? Піти на поклон ло Янука - може, він нас приведе у країну мрій? Чи, може, поїхати з цієй країни до Канади, Австралії чи ще куди та й скиглити звідтіля за втраченими надіями?
--------И не нужно шарахаться в крайности.
2006.02.09 | afterstep
Re: "критикам" помаранчової влади - "захисникам"
Тоді ми чітко знали, що при владі наші вороги.Зараз - нас переконують, що при владі "любі друзі". Може, й так - бо в судах любі друзі доводять (???), що вони "не при дєлах". І плодять ще гірший "бєспрєдєл", ще й дивуються, чому не всі вірять офіційній "лапші".
2006.02.09 | Scubo
Кілька років тому парижський Плющ вморозив щось дуже "не в тему"
Не то в підтримку Кучми на виборах, не то проти УБК.Хто памятає - відгукніться.
2006.02.09 | Englishman
коло "врагов народа" шириться (-)
2006.02.09 | Nemesis
Теж мені новина.
Класичний совок вигодований на повному зібранні творів Леніна не уявляє собі життя без ворогів. Внутрішних та зовнішних. Він без них просто нічого не може: мучає безсоння, навіть в вбиральню не може сходити.А тепер ще улюблений вигук "Батьківщина в небезпеці!" - треба терміново відміняти демократію (демократія класна лише коли вона вигідна, коли вона невигідна то ну її к бісу).
2006.02.09 | Scubo
Плющ таки вморозив щось тоді
Знайду - обовязково поставлю. Він просто давно відбився від українських реалій, і його через це "активізують" всі кому не лінь і кому що треба "висловити" - головне перестріти заслуженого ветерана та попити з ним каву.2006.02.09 | Nemesis
Спочатку докази, а потім звинувачення.
Scubo пише:> Він просто давно відбився від українських реалій, і його через це "активізують" всі кому не лінь і кому що треба "висловити" - головне перестріти заслуженого ветерана та попити з ним каву.
Виходить чи нелінiвих мало, чи старий стільки кави не п'є, бо він чомусь пише менше ніж Ви.
2006.02.09 | SpokusXalepniy
Не утруждайте себя. Я вам даю полный карт-бланш.
Давайте сэкономим ваше время.Представьте себе, что там подписи "Леонид Плющ" вообще нет.
А есть - совместный труд Садама Хусейна, Сталина, Гитлера и Абрама Рабиновича с Василем Загоруйко.
Ну и что?
Тогда написанное станет сразу правдой? Или враньём?
Этот мне вечный зов предков поставить ярлык вместо подумать.
2006.02.10 | Алекс
Re: Мені здається, що все це дуже по-радянськи
ГОСПОДА, ВЫ ТАК МНОГО ГОВОРИТЕ, ЧТО ЗАБЫЛИ, О ЧЕМ СТАТЬЯ!Статья была посвящена этической неразборчивости г-на Президента, который награждает неких особ, которые, в частности, развлекаются тем, что разжигают межнациональную рознь. (Это ничего, что я пишу по-русски? Или нынче вы воспринимаете это как оскорбление? Поглядим на реакцию модератора
Что же касается Леонида Плюща, то многие из Вас, судя по репликами, действительно "сопляки" (как выразился один участник). Плющ "оторвался от украинских реалий", "отморозил не в тему" и тд!! Фу!
Человек потратил бОльшую часть жизни на ВАШУ свободу, ВАШИ права и ВАШУ независимость. Вы постояли на Майдане два месяца, он - стоял на собственном "майдане" десятилетия.
Знатоки "украинских реалий"! ЮЩЕНКО НИКОГДА НЕ СТАНЕТ Леонидом Плющом - кишка у него тонка. Обычный карьерист, дорвавшися до президентства.
ВАМ ДОЛЖНО БЫТЬ СТЫДНО за написанное! Не стыдно? Тогда вы мало чем отличаетесь от тягнибоков и компании.
2006.02.12 | VOL
Не йдіть у ті блоки, самі вовколисами станете...
Почав з цитати від шановного Леоніда Плюща.З усього видно (а з-за бугра воно видніше та ще й зі свідомости тої людини, що все життя з цим боролася), що пише чоловік у якого боліло, болить і буде боліти від української дійсності.
Приєднуюся до всіх тез автора і хотів би, щоб і молодь України почала так мислити й щоб новий "Майдан продемонстрував політичну зрілість молоді усіх націй".