Малоросизація суспільства - загроза Україні
02/13/2006 | «Не будь байдужим!»
Ми зв"язались з паном Олександром і, як результат розмови, маємо надію на подальшу плідну співпрацю сайту Майдан та ініциативи «Не будь байдужим!».
Звернення ініциативи «Не будь байдужим!» містить також питання, відповіді на які повинні дати ті політичні сили, які розраховують на підтрику українців на цьогорічних виборах.Це перші з цілої низки питань, які чекають на політиків найближчим часом. Відповіді на ці питання, або їх відсутність дадуть можливість українцям зробити усвідомлений вибір 26 березня 2006 року.
Подаємо текст Звернення:
Малоросизація суспільства
є загрозою для національної безпеки України
ЗВЕРНЕННЯ
до громадськості, політичних сил та державної влади України
(Відкритий лист)
Не будучи суб’єктами виборчих перегонів й не представляючи інтереси жодної з політичних партій чи блоків, вважаємо за необхідне оприлюднити це звернення з єдиною метою – привернути увагу громадян, політиків та державної влади до однієї з найголовніших проблем українського суспільства – проблеми, зволікання з вирішенням якої загрожує, на нашу думку, повномасштабною катастрофою для держави та суспільства.
Неважко помітити, що ідея сучасної національної європейської держави, котра чітко окреслилась у процесі «помаранчевих подій», в реальному житті перетворюється в зовсім іншу ідею - побудови наднаціонального державного утворення, де від України залишається тільки назва. У процесі очевидного продовження мовної та культурної асиміляції українців усе ясніше вимальовуються контури нової України-Малоросії – постколоніальної території без власної національної ідентичності. Серед вагомих гравців українського політикуму є немало тих, хто дивиться на це крізь пальці. Не менше й таких, кого не задовольняє темп цього процесу – численні прихильники російського цивілізаційного вибору при активній підтримці російської держави готові легітимізувати процес остаточної русифікації України за вже випробуваним білоруським сценарієм – через запровадження державності російської мови.
Що ж очікує українців та й усіх громадян держави, коли потяг з назвою «Україна» таки прибуде на свою кінцеву станцію під назвою «Малоросія»?
По-перше, влада, політики й суспільство мають чітко усвідомити, що в цьому випадку йдеться про остаточну ліквідацію українського народу як історичної субстанції. Відбудеться повний тріумф колонізаторів над колонізованими, отримає своє історичне виправдання кривавий геноцид імперії (російської та радянської) щодо українців.
По-друге, остаточна малоросизація країни цілковито позбавить шансів на нормальне життя всіх без винятку мешканців України. Адже неукраїнська Малоросія – це всього лиш уламок Російської імперії з усіма історичними та суспільними вадами останньої: протиставлення себе зовнішньому світу, заперечення ліберальних цінностей європейської цивілізації, нехтування правами особи, страх людини перед необхідністю самостійно вирішувати свою долю, переважання ірраціональних імперських амбіцій над раціональною необхідністю внутрішнього розвитку, «віра в доброго царя», а отже, відсутність потреби мати реальні громадянські права.
Перетворення України в Малоросію – частину т. зв. «русского мира» – не тільки не зробить з неї «более европейской России» , як уявляється декому з місцевих лібералів крайньої російської орієнтації , а фактично поставить мешканців цієї території в гірші умови, ніж ті, що будуть у самій Росії – адже тоді Україна-Малоросія, в умовах відсутності власної ідентичності, стане надійним інструментом для метрополії в досягненні своїх геополітичних цілей, слухняним васалом, що обслуговуватиме економічні та політичні інтереси свого сеньйора, а сеньйор разом з тим не нестиме жодної відповідальності перед громадянами цієї нещасної країни. У потрібний для метрополії момент Малоросія позбудеться свого формально окремого статусу і стане частиною Росії.
Якщо політики, влада й громадяни хочуть жити у самодостатній, багатій, справедливій країні, вони повинні усвідомити, що всі головні хвороби нашого суспільства, ганебні прояви нецивілізованості, бідність, корупція є наслідком тривалого колоніального становища України під владою імперії з принципово іншими базовими цінностями, а постійне зрадництво політиками та чиновниками державних інтересів заради особистої вигоди пов’язане з глибокою денаціоналізацією їхньої свідомості.
Відповідно до своїх традицій, Російська (в т. ч. Радянська) імперія грубо викорінювала ідентичність і культурну окремішність завойованих народів. За радянських часів на окремих історичних етапах ця тенденція набула виразних ознак геноциду. Найбільш трагічними для українського народу стали 1920-ті – 40-і рр., коли після окупації УНР більшовицькою Росією Україна була розчавлена голодоморами, колективізацією та практично цілковитим знищенням національної еліти. Було насильно розірвано зв’язок поколінь, що призвело до втрати новим поколінням українців своєї історичної пам’яті. Метрополія докладала всіх необхідних зусиль для того, щоб українці втратили свою ідентичність, поміняли європейську ліберальну ментальність на тоталітарну (що була й залишається домінуючою в Росії), ставши слухняним та безвідмовним ресурсом імперії.
На жаль, здобуття державою незалежності у 1991 р. не супроводжувалось переглядом тяжкої колоніальної спадщини українців, а колоніальну свідомість перенесено в нове державне утворення під назвою Україна. Скажемо лише про найголовніші прорахунки української влади за час незалежності, внаслідок яких під загрозою опинилось саме існування української нації, а отже, й перспектива побудови європейської України на зразок Польщі, Угорщини, Литви чи Естонії.
По-перше, визначальною помилкою стало те, що держава не створила умов для відновлення позицій української мови – не тільки головного елементу національно-культурної ідентифікації народу, але й невід’ємного чинника консолідації суспільства. Як наслідок, українці в Україні продовжують зазнавати жорсткої дискримінації за мовною ознакою, постійно звужується реальна сфера функціонування української мови. Вимоги ст. 10 Конституції про те, що «держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України», повністю ігноруються. Загальновідомо, що в київських кіосках та на розкладках україномовні видання становлять мізерний відсоток, а україномовні версії двомовних газет завжди в дефіциті. У містах Сходу й Півдня України права україномовних громадян на друковану продукцію своєю мовою ігноруються повністю. Десятки мільйонів україномовних громадян не мають жодної можливості на всій території України переглянути у кінотеатрі фільм, дубльований чи озвучений українською. Міжнародними медіа-групами видаються десятки глянцевих журналів в Україні виключно мовою сусідньої держави. Українець в Україні позбавлений елементарного права купувати імпортну відеопродукцію, озвучену рідною мовою. У більшості шкіл з формально українською мовою викладання вчителі після завершення уроку в спілкуванні з учнями та між собою автоматично переходять на російську, прищеплюючи учням ставлення до рідної мови як до непотребу, такої собі мертвої латини. Упослідженість та безперспективність української мови в Україні є чимось само собою зрозумілим для всього українського істеблішменту – адже не секрет, що представники вищих органів влади та інші високопоставлені чиновники за незначними винятками культивують у своїх сім`ях мову колишньої метрополії, і їхні діти, на відміну від батьків, уже не вважають за потрібне зображати україномовність хоча б перед телекамерами. У цих умовах русифікація українців, особливо молоді, відбувається посиленими темпами. Як і в часи Російської імперії та СРСР, молоде покоління українців, проходячи через короткий проміжний етап двомовності, зупиняється зрештою на варіанті російської одномовності, і, таким чином, потрапляючи під виключний вплив агресивної інформаційної машини сусідньої держави, втрачає можливість усвідомлення себе повноцінною частиною української нації.
Отже, орієнтація все більшої частини суспільства на російську одномовність стає реальною загрозою національній безпеці країни та її цілісності, що так яскраво підтверджено досвідом минулих президентських виборів.
По-друге, держава не сприяла відновленню справжньої історії українського народу. Українці й до сьогодні не мають об`єктивно написаної цілісної вітчизняної історії, вільної від нашарувань російських та радянських міфів і стереотипів. Все ще дискутується питання про те, “зрадник” гетьман Мазепа чи ні, чи варто надавати статус ветеранів війни колишнім воякам УПА, які під тим самим синьо-жовтим прапором, який тепер став державним, боролися за незалежність України проти двох найкривавіших режимів XX ст. тощо. Зате криваві злочинці ЧК–ГПУ–НКВД, які здійснювали геноцид українців, прославляються у назвах вулиць та площ українських міст.
Адже очевидно, що саме об’єктивна історія українського народу – історія з усіх поглядів європейська – мала б стати важливим чинником самоідентифікації українців та консолідації всього суспільства на шляху до втілення справжніх, а не декларативних європейських цінностей демократії, прав людини та побудови реального, а не «маніпулятивного» громадянського суспільства.
По-третє, держава майже добровільно віддала свій інформаційний простір під повний контроль колишньої метрополії, котра об’єктивно не зацікавлена ні в формуванні української нації, ні в існуванні України як держави, навіть у формі слабкої й квазінезалежної Малоросії.
В умовах зростання денаціоналізації українського суспільства, втрати своєї мови та неусвідомлення власної історії інформаційна війна проти України, що ведеться в російських та багатьох місцевих засобах масової інформації , не просто загрожує безпеці держави, а й може призвести до повної втрати державності.
Минулі президентські вибори засвідчили – українці хочуть бути європейською нацією, хочуть жити гідно і хочуть пишатися своєю країною, хочуть жити в Україні, а не в Малоросії. Вони нарешті повірили в себе, у свою країну, відчули гордість за те, що вони українці. Відчули себе єдиним українським народом, здатним творити своє майбутнє, вільне від приниження, визиску, страху та маніпуляцій.
Українці надали політикам беззаперечний мандат будувати справжню Україну, українську та європейську.
На жаль, тепер доводиться констатувати факт, який важко пояснити логічно, – жодна з вагомих політичних сил де-факто не репрезентує сьогодні в достатній мірі тих українців, що хочуть бачити Україну українською та європейською. Усі значимі політичні сили, які, здавалося, восени 2004 р. стояли на сторожі українських інтересів, відійшли від власне українських позицій навіть на рівні програм та декларацій. Не кажучи вже про відсутність практичних кроків щодо, наприклад, справедливого відновлення позицій української мови в Україні. Складається враження, що державні мужі та провідні політики не тільки зневажають свідоме громадянство, котре, власне, й винесло їх на вершини політикуму (мовляв, свідомий електорат у нас і так у кишені, а за кого ж йому ще голосувати), але й не усвідомлюють, що, заграючи з антиукраїнськи налаштованими політичними групами начебто заради уявної «єдності», вони невпинно наближають націю та державу до катастрофи. Адже очевидно, що такії дії не сприяють консолідації суспільства, а навпаки – створюють надзвичайно гострий конфлікт у ньому через те, що українців в Україні заганяють у глухий кут, перетворюють в іноземців на власній землі. Дії політиків наближають ту межу, за якою може відбутися відчуження українців від держави, що обернеться катастрофою для цієї держави.
Політики, якщо вони вважають себе українськими, не можуть не розуміти, що реально консолідувати суспільство можна лише через процес повноцінної самоідентифікації української нації на основі її мови, культури, історії та її європейської традиції. Саме політична еліта мала б донести всьому суспільству важливість відновлення українського в Україні, пояснити це всім громадянам, у тому числі тим, що в силу дезінформованості не розуміють причинно-наслідкового зв’язку між збереженням «малоросійської» колоніальної ментальності й такими явищами, як корупція, розкрадання національних багатств, постійна «здача» національних економічних інтересів, маніпуляція свідомістю громадян, апатія, зневіра громадян у власних силах, державі.
В умовах консервації колоніальної свідомості декларації й заклинання щодо євроінтеграції виглядають безсилою демагогією. Так само утопічно виглядають практичні перспективи налагодження життя в цій країні: залучення реальних іноземних інвестицій, досягнення енергетичної незалежності, встановлення прозорих правил гри в суспільстві, підвищення рівня життя бодай до рівня інших Східноєвропейських країн, поборення корупції і т. ін.
Чому?
Все дуже просто: в країні з колоніальною свідомістю неможливо побудувати громадянське суспільство, а тому й неможливо створити ефективну систему влади, котра працюватиме на користь суспільства та громадян.
Отже, деколонізація всіх сфер життя українського суспільства, консолідація суспільства на основі базових цінностей українського народу – його мови, історії та культури – єдино можливий шлях утворення сучасної української політичної нації й збереження незалежності країни в майбутньому. Історія інших постколоніальних народів свідчить – тільки поборовши залишки колоніальної спадщини, народ стає повноцінною нацією. Тому лише в Україні, вільній від колоніальних комплексів, зможе зникнути прірва між політиками й суспільством, а чиновник, який неодмінно має бути патріотом держави, буде підзвітний громадянам.
Європейськість України полягає не в деклараціях про європейський вибір. Європейськість полягає в її українськості. Якщо зняти потужні колоніальні нашарування, то стає очевидним – від часів Київської держави й до часів закріпачення селян у кінці 18 ст. українське суспільство було безпосередньою складовою європейської цивілізації .
Україна 15 років балансувала між двома можливими шляхами свого руху – українським та малоросійським.
Якби існував третій шлях, його б уже було знайдено. Але він не може існувати навіть теоретично (всілякі розмови про «надетнічну спільноту», «наднаціональну державу» є нічим іншим, як намаганням штовхнути державу в бік малоросійського варіанту). Невизначеність усі ці роки боляче била по людях, породжуючи відчуття апатії, приреченості й безвиході. Зневіра людей у своїх силах – це був той зручний фон, що дозволяв ділкам від політики та чиновникам усіх рангів втілювати все нові й нові схеми пограбування держави й суспільства, котре перебуває в стані «національної непритомності».
Ресурс балансування вичерпано. Подальша бездіяльність політичної еліти остаточно перекреслить надії людей на утворення повноцінної східноєвропейської нації, на гідне життя наших дітей та онуків у самодостатній країні, а тому є злочином проти української нації й держави.
Суспільству зрозуміла позиція тих численних проросійських політичних сил, котрі неприховано працюють на знищення всього українського в Україні – сьогодні вони відверто декларують своє антиукраїнське спрямування.
Ми ж звертаємось до тих впливових політичних партій і блоків, які не позиціонують себе антиукраїнськи й претендують на підтримку широких кіл української громадськості:
Оскільки програми ваших партій та блоків не містять жодної згадки про необхідність реалізації українських інтересів у мовній, культурній та інформаційній сфері, зокрема, про ваші можливі наміри подолати мовну дискримінацію українців, просимо вас публічно заявити про свою позицію з таких життєво важливих для всього українського суспільства питань.
1.Чи вважаєте ви, що українська мова як елемент національної безпеки держави повинна виконувати важливу консолідуючу функцію в українському суспільстві, а тому частка української мови (якій держава, згідно зі ст. 10 Конституції України, «забезпечує всебічний розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України») повинна переважати у книговиданні, книготоргівлі, кінопрокаті, озвученні й дублюванні іноземних фільмів, торгівлі аудіо- та відеоматеріалами різноманітного призначення, у сфері обслуговування, на радіо, телебаченні, у загальнодержавній пресі, тематичних журналах, українському інтернеті тощо.
Якщо так, то які конкретні кроки ви плануєте здійснювати для досягнення цієї мети?
2.Чи маєте ви намір сприяти тому, щоб у максимально короткий термін донести до всього українського суспільства правдивий погляд на українську історію, вільний від нашарувань російських та радянських історичних міфів? Чи готові ви засудити на державному рівні злочини проти українського народу з боку Російської та Радянської імперії, вшанувати на державному рівні всіх українських героїв, що боролись за свободу й незалежність України?
Відповідь на ці прості, але стратегічно важливі для суспільства та держави запитання дозволить громадянам нарешті зрозуміти вашу позицію в контексті реальних, а не декларативних державних інтересів. Ваша відверта відповідь дозволить припинити небезпечні маніпуляції свідомістю громадян, коли всі політичні сили, проголошуючи себе «найпатріотичнішими», насправді свідомо ігнорують базові інтереси українців та України.
Хочемо звернутися також до українців, усіх громадян України.
Усе в нашій країні залежить від вас. Тільки ви, громадяни України, можете змусити політиків дати чіткі відповіді на принципові питання, від яких залежить ваше життя та життя наступних поколінь.
Не мовчіть. Не бійтеся бути українцями. Треба не раз і не два, а постійно нагадувати, що ми є і нас багато. Ми зможемо досягнути гідного життя, якщо в кожній конкретній ситуації будемо проявляти твердість у відстоюванні своєї людської та національної гідності.
І ще одне. Ми не можемо надалі дозволити собі обирати ті чи інші політичні сили на основі абстрактної патріотичної демагогії . Адже минають роки, а Україна так і не стає Україною саме через те, що нам так легко «замилити очі» напускною патріотичною риторикою, за якою надто часто ховається банальне малоросійство. Ми повинні вимагати конкретних проектів рішень та дій щодо їхнього втілення – тоді політики будуть змушені стати справді українськими, або на їхнє місце прийдуть інші, нові українські лідери.
Всеукраїнська громадська організація
«Клуб імені Євгена Чикаленка» Володимир Панченко
Громадська акція
«Не будь байдужим!» Олександр Положинський
Сергій Присяжний
Всеукраїнська громадська організація
«Громадянська платформа» Василь Бойчук
Звернення ініциативи «Не будь байдужим!» містить також питання, відповіді на які повинні дати ті політичні сили, які розраховують на підтрику українців на цьогорічних виборах.Це перші з цілої низки питань, які чекають на політиків найближчим часом. Відповіді на ці питання, або їх відсутність дадуть можливість українцям зробити усвідомлений вибір 26 березня 2006 року.
Подаємо текст Звернення:
Малоросизація суспільства
є загрозою для національної безпеки України
ЗВЕРНЕННЯ
до громадськості, політичних сил та державної влади України
(Відкритий лист)
Не будучи суб’єктами виборчих перегонів й не представляючи інтереси жодної з політичних партій чи блоків, вважаємо за необхідне оприлюднити це звернення з єдиною метою – привернути увагу громадян, політиків та державної влади до однієї з найголовніших проблем українського суспільства – проблеми, зволікання з вирішенням якої загрожує, на нашу думку, повномасштабною катастрофою для держави та суспільства.
Неважко помітити, що ідея сучасної національної європейської держави, котра чітко окреслилась у процесі «помаранчевих подій», в реальному житті перетворюється в зовсім іншу ідею - побудови наднаціонального державного утворення, де від України залишається тільки назва. У процесі очевидного продовження мовної та культурної асиміляції українців усе ясніше вимальовуються контури нової України-Малоросії – постколоніальної території без власної національної ідентичності. Серед вагомих гравців українського політикуму є немало тих, хто дивиться на це крізь пальці. Не менше й таких, кого не задовольняє темп цього процесу – численні прихильники російського цивілізаційного вибору при активній підтримці російської держави готові легітимізувати процес остаточної русифікації України за вже випробуваним білоруським сценарієм – через запровадження державності російської мови.
Що ж очікує українців та й усіх громадян держави, коли потяг з назвою «Україна» таки прибуде на свою кінцеву станцію під назвою «Малоросія»?
По-перше, влада, політики й суспільство мають чітко усвідомити, що в цьому випадку йдеться про остаточну ліквідацію українського народу як історичної субстанції. Відбудеться повний тріумф колонізаторів над колонізованими, отримає своє історичне виправдання кривавий геноцид імперії (російської та радянської) щодо українців.
По-друге, остаточна малоросизація країни цілковито позбавить шансів на нормальне життя всіх без винятку мешканців України. Адже неукраїнська Малоросія – це всього лиш уламок Російської імперії з усіма історичними та суспільними вадами останньої: протиставлення себе зовнішньому світу, заперечення ліберальних цінностей європейської цивілізації, нехтування правами особи, страх людини перед необхідністю самостійно вирішувати свою долю, переважання ірраціональних імперських амбіцій над раціональною необхідністю внутрішнього розвитку, «віра в доброго царя», а отже, відсутність потреби мати реальні громадянські права.
Перетворення України в Малоросію – частину т. зв. «русского мира» – не тільки не зробить з неї «более европейской России» , як уявляється декому з місцевих лібералів крайньої російської орієнтації , а фактично поставить мешканців цієї території в гірші умови, ніж ті, що будуть у самій Росії – адже тоді Україна-Малоросія, в умовах відсутності власної ідентичності, стане надійним інструментом для метрополії в досягненні своїх геополітичних цілей, слухняним васалом, що обслуговуватиме економічні та політичні інтереси свого сеньйора, а сеньйор разом з тим не нестиме жодної відповідальності перед громадянами цієї нещасної країни. У потрібний для метрополії момент Малоросія позбудеться свого формально окремого статусу і стане частиною Росії.
Якщо політики, влада й громадяни хочуть жити у самодостатній, багатій, справедливій країні, вони повинні усвідомити, що всі головні хвороби нашого суспільства, ганебні прояви нецивілізованості, бідність, корупція є наслідком тривалого колоніального становища України під владою імперії з принципово іншими базовими цінностями, а постійне зрадництво політиками та чиновниками державних інтересів заради особистої вигоди пов’язане з глибокою денаціоналізацією їхньої свідомості.
Відповідно до своїх традицій, Російська (в т. ч. Радянська) імперія грубо викорінювала ідентичність і культурну окремішність завойованих народів. За радянських часів на окремих історичних етапах ця тенденція набула виразних ознак геноциду. Найбільш трагічними для українського народу стали 1920-ті – 40-і рр., коли після окупації УНР більшовицькою Росією Україна була розчавлена голодоморами, колективізацією та практично цілковитим знищенням національної еліти. Було насильно розірвано зв’язок поколінь, що призвело до втрати новим поколінням українців своєї історичної пам’яті. Метрополія докладала всіх необхідних зусиль для того, щоб українці втратили свою ідентичність, поміняли європейську ліберальну ментальність на тоталітарну (що була й залишається домінуючою в Росії), ставши слухняним та безвідмовним ресурсом імперії.
На жаль, здобуття державою незалежності у 1991 р. не супроводжувалось переглядом тяжкої колоніальної спадщини українців, а колоніальну свідомість перенесено в нове державне утворення під назвою Україна. Скажемо лише про найголовніші прорахунки української влади за час незалежності, внаслідок яких під загрозою опинилось саме існування української нації, а отже, й перспектива побудови європейської України на зразок Польщі, Угорщини, Литви чи Естонії.
По-перше, визначальною помилкою стало те, що держава не створила умов для відновлення позицій української мови – не тільки головного елементу національно-культурної ідентифікації народу, але й невід’ємного чинника консолідації суспільства. Як наслідок, українці в Україні продовжують зазнавати жорсткої дискримінації за мовною ознакою, постійно звужується реальна сфера функціонування української мови. Вимоги ст. 10 Конституції про те, що «держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України», повністю ігноруються. Загальновідомо, що в київських кіосках та на розкладках україномовні видання становлять мізерний відсоток, а україномовні версії двомовних газет завжди в дефіциті. У містах Сходу й Півдня України права україномовних громадян на друковану продукцію своєю мовою ігноруються повністю. Десятки мільйонів україномовних громадян не мають жодної можливості на всій території України переглянути у кінотеатрі фільм, дубльований чи озвучений українською. Міжнародними медіа-групами видаються десятки глянцевих журналів в Україні виключно мовою сусідньої держави. Українець в Україні позбавлений елементарного права купувати імпортну відеопродукцію, озвучену рідною мовою. У більшості шкіл з формально українською мовою викладання вчителі після завершення уроку в спілкуванні з учнями та між собою автоматично переходять на російську, прищеплюючи учням ставлення до рідної мови як до непотребу, такої собі мертвої латини. Упослідженість та безперспективність української мови в Україні є чимось само собою зрозумілим для всього українського істеблішменту – адже не секрет, що представники вищих органів влади та інші високопоставлені чиновники за незначними винятками культивують у своїх сім`ях мову колишньої метрополії, і їхні діти, на відміну від батьків, уже не вважають за потрібне зображати україномовність хоча б перед телекамерами. У цих умовах русифікація українців, особливо молоді, відбувається посиленими темпами. Як і в часи Російської імперії та СРСР, молоде покоління українців, проходячи через короткий проміжний етап двомовності, зупиняється зрештою на варіанті російської одномовності, і, таким чином, потрапляючи під виключний вплив агресивної інформаційної машини сусідньої держави, втрачає можливість усвідомлення себе повноцінною частиною української нації.
Отже, орієнтація все більшої частини суспільства на російську одномовність стає реальною загрозою національній безпеці країни та її цілісності, що так яскраво підтверджено досвідом минулих президентських виборів.
По-друге, держава не сприяла відновленню справжньої історії українського народу. Українці й до сьогодні не мають об`єктивно написаної цілісної вітчизняної історії, вільної від нашарувань російських та радянських міфів і стереотипів. Все ще дискутується питання про те, “зрадник” гетьман Мазепа чи ні, чи варто надавати статус ветеранів війни колишнім воякам УПА, які під тим самим синьо-жовтим прапором, який тепер став державним, боролися за незалежність України проти двох найкривавіших режимів XX ст. тощо. Зате криваві злочинці ЧК–ГПУ–НКВД, які здійснювали геноцид українців, прославляються у назвах вулиць та площ українських міст.
Адже очевидно, що саме об’єктивна історія українського народу – історія з усіх поглядів європейська – мала б стати важливим чинником самоідентифікації українців та консолідації всього суспільства на шляху до втілення справжніх, а не декларативних європейських цінностей демократії, прав людини та побудови реального, а не «маніпулятивного» громадянського суспільства.
По-третє, держава майже добровільно віддала свій інформаційний простір під повний контроль колишньої метрополії, котра об’єктивно не зацікавлена ні в формуванні української нації, ні в існуванні України як держави, навіть у формі слабкої й квазінезалежної Малоросії.
В умовах зростання денаціоналізації українського суспільства, втрати своєї мови та неусвідомлення власної історії інформаційна війна проти України, що ведеться в російських та багатьох місцевих засобах масової інформації , не просто загрожує безпеці держави, а й може призвести до повної втрати державності.
Минулі президентські вибори засвідчили – українці хочуть бути європейською нацією, хочуть жити гідно і хочуть пишатися своєю країною, хочуть жити в Україні, а не в Малоросії. Вони нарешті повірили в себе, у свою країну, відчули гордість за те, що вони українці. Відчули себе єдиним українським народом, здатним творити своє майбутнє, вільне від приниження, визиску, страху та маніпуляцій.
Українці надали політикам беззаперечний мандат будувати справжню Україну, українську та європейську.
На жаль, тепер доводиться констатувати факт, який важко пояснити логічно, – жодна з вагомих політичних сил де-факто не репрезентує сьогодні в достатній мірі тих українців, що хочуть бачити Україну українською та європейською. Усі значимі політичні сили, які, здавалося, восени 2004 р. стояли на сторожі українських інтересів, відійшли від власне українських позицій навіть на рівні програм та декларацій. Не кажучи вже про відсутність практичних кроків щодо, наприклад, справедливого відновлення позицій української мови в Україні. Складається враження, що державні мужі та провідні політики не тільки зневажають свідоме громадянство, котре, власне, й винесло їх на вершини політикуму (мовляв, свідомий електорат у нас і так у кишені, а за кого ж йому ще голосувати), але й не усвідомлюють, що, заграючи з антиукраїнськи налаштованими політичними групами начебто заради уявної «єдності», вони невпинно наближають націю та державу до катастрофи. Адже очевидно, що такії дії не сприяють консолідації суспільства, а навпаки – створюють надзвичайно гострий конфлікт у ньому через те, що українців в Україні заганяють у глухий кут, перетворюють в іноземців на власній землі. Дії політиків наближають ту межу, за якою може відбутися відчуження українців від держави, що обернеться катастрофою для цієї держави.
Політики, якщо вони вважають себе українськими, не можуть не розуміти, що реально консолідувати суспільство можна лише через процес повноцінної самоідентифікації української нації на основі її мови, культури, історії та її європейської традиції. Саме політична еліта мала б донести всьому суспільству важливість відновлення українського в Україні, пояснити це всім громадянам, у тому числі тим, що в силу дезінформованості не розуміють причинно-наслідкового зв’язку між збереженням «малоросійської» колоніальної ментальності й такими явищами, як корупція, розкрадання національних багатств, постійна «здача» національних економічних інтересів, маніпуляція свідомістю громадян, апатія, зневіра громадян у власних силах, державі.
В умовах консервації колоніальної свідомості декларації й заклинання щодо євроінтеграції виглядають безсилою демагогією. Так само утопічно виглядають практичні перспективи налагодження життя в цій країні: залучення реальних іноземних інвестицій, досягнення енергетичної незалежності, встановлення прозорих правил гри в суспільстві, підвищення рівня життя бодай до рівня інших Східноєвропейських країн, поборення корупції і т. ін.
Чому?
Все дуже просто: в країні з колоніальною свідомістю неможливо побудувати громадянське суспільство, а тому й неможливо створити ефективну систему влади, котра працюватиме на користь суспільства та громадян.
Отже, деколонізація всіх сфер життя українського суспільства, консолідація суспільства на основі базових цінностей українського народу – його мови, історії та культури – єдино можливий шлях утворення сучасної української політичної нації й збереження незалежності країни в майбутньому. Історія інших постколоніальних народів свідчить – тільки поборовши залишки колоніальної спадщини, народ стає повноцінною нацією. Тому лише в Україні, вільній від колоніальних комплексів, зможе зникнути прірва між політиками й суспільством, а чиновник, який неодмінно має бути патріотом держави, буде підзвітний громадянам.
Європейськість України полягає не в деклараціях про європейський вибір. Європейськість полягає в її українськості. Якщо зняти потужні колоніальні нашарування, то стає очевидним – від часів Київської держави й до часів закріпачення селян у кінці 18 ст. українське суспільство було безпосередньою складовою європейської цивілізації .
Україна 15 років балансувала між двома можливими шляхами свого руху – українським та малоросійським.
Якби існував третій шлях, його б уже було знайдено. Але він не може існувати навіть теоретично (всілякі розмови про «надетнічну спільноту», «наднаціональну державу» є нічим іншим, як намаганням штовхнути державу в бік малоросійського варіанту). Невизначеність усі ці роки боляче била по людях, породжуючи відчуття апатії, приреченості й безвиході. Зневіра людей у своїх силах – це був той зручний фон, що дозволяв ділкам від політики та чиновникам усіх рангів втілювати все нові й нові схеми пограбування держави й суспільства, котре перебуває в стані «національної непритомності».
Ресурс балансування вичерпано. Подальша бездіяльність політичної еліти остаточно перекреслить надії людей на утворення повноцінної східноєвропейської нації, на гідне життя наших дітей та онуків у самодостатній країні, а тому є злочином проти української нації й держави.
Суспільству зрозуміла позиція тих численних проросійських політичних сил, котрі неприховано працюють на знищення всього українського в Україні – сьогодні вони відверто декларують своє антиукраїнське спрямування.
Ми ж звертаємось до тих впливових політичних партій і блоків, які не позиціонують себе антиукраїнськи й претендують на підтримку широких кіл української громадськості:
Оскільки програми ваших партій та блоків не містять жодної згадки про необхідність реалізації українських інтересів у мовній, культурній та інформаційній сфері, зокрема, про ваші можливі наміри подолати мовну дискримінацію українців, просимо вас публічно заявити про свою позицію з таких життєво важливих для всього українського суспільства питань.
1.Чи вважаєте ви, що українська мова як елемент національної безпеки держави повинна виконувати важливу консолідуючу функцію в українському суспільстві, а тому частка української мови (якій держава, згідно зі ст. 10 Конституції України, «забезпечує всебічний розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України») повинна переважати у книговиданні, книготоргівлі, кінопрокаті, озвученні й дублюванні іноземних фільмів, торгівлі аудіо- та відеоматеріалами різноманітного призначення, у сфері обслуговування, на радіо, телебаченні, у загальнодержавній пресі, тематичних журналах, українському інтернеті тощо.
Якщо так, то які конкретні кроки ви плануєте здійснювати для досягнення цієї мети?
2.Чи маєте ви намір сприяти тому, щоб у максимально короткий термін донести до всього українського суспільства правдивий погляд на українську історію, вільний від нашарувань російських та радянських історичних міфів? Чи готові ви засудити на державному рівні злочини проти українського народу з боку Російської та Радянської імперії, вшанувати на державному рівні всіх українських героїв, що боролись за свободу й незалежність України?
Відповідь на ці прості, але стратегічно важливі для суспільства та держави запитання дозволить громадянам нарешті зрозуміти вашу позицію в контексті реальних, а не декларативних державних інтересів. Ваша відверта відповідь дозволить припинити небезпечні маніпуляції свідомістю громадян, коли всі політичні сили, проголошуючи себе «найпатріотичнішими», насправді свідомо ігнорують базові інтереси українців та України.
Хочемо звернутися також до українців, усіх громадян України.
Усе в нашій країні залежить від вас. Тільки ви, громадяни України, можете змусити політиків дати чіткі відповіді на принципові питання, від яких залежить ваше життя та життя наступних поколінь.
Не мовчіть. Не бійтеся бути українцями. Треба не раз і не два, а постійно нагадувати, що ми є і нас багато. Ми зможемо досягнути гідного життя, якщо в кожній конкретній ситуації будемо проявляти твердість у відстоюванні своєї людської та національної гідності.
І ще одне. Ми не можемо надалі дозволити собі обирати ті чи інші політичні сили на основі абстрактної патріотичної демагогії . Адже минають роки, а Україна так і не стає Україною саме через те, що нам так легко «замилити очі» напускною патріотичною риторикою, за якою надто часто ховається банальне малоросійство. Ми повинні вимагати конкретних проектів рішень та дій щодо їхнього втілення – тоді політики будуть змушені стати справді українськими, або на їхнє місце прийдуть інші, нові українські лідери.
Всеукраїнська громадська організація
«Клуб імені Євгена Чикаленка» Володимир Панченко
Громадська акція
«Не будь байдужим!» Олександр Положинський
Сергій Присяжний
Всеукраїнська громадська організація
«Громадянська платформа» Василь Бойчук
Відповіді
2006.02.13 | anonym0us
Re: Малоросизація суспільства - загроза Україні
Відмінити депутатську недоторканість, ввести смертну кару за антидержавні злочини.2006.02.14 | evas
Re: Малоросизація суспільства - загроза Україні
anonym0us пише:> Відмінити депутатську недоторканість, ввести смертну кару за антидержавні злочини.
Підтримую!
2006.02.14 | Юрій
Re: Малоросизація суспільства - загроза Україні
Ваше звернення "Не будь байдужим" є дуже актуальним,хоча дещо дивним,що воно виходить від громадських організацій,а не від політичних партій.Якщо Ви наважились започаткувати акцію,то замало звернутися до українців через інтернет -хто з українців має сьогодні змогу читати інтернет?Мабуть потрібно використати радіотелебачення,газети;нав"язати контакти з українськими націоналістичними організаціями (але не з провокаційними -Козака,чи Бойка).Ваше звернення необхідно обговорити у широкій студентській аудиторії - кому,як не молоді жити в збудованій своїми руками державі.
Крім політичних партій звернення "Не будь байдужим"- відкритий лист потрібно публічно надіслати Президенту України В.Ющенку,Прем"єр-міністру Ю.Єханурову та Голові ВРУ В.Литвину,серетареві РНБУ Кінаху.Всі українські високопосадовці повинні пройти тест на український патріотизм.Перевірити в той час,коли вони підчас виборів хочуть бути такими собі різновекторними - на сході російськими,а на заході - українськими.
От Янукович однозначно і ясно стоїть на російській позиції.Свій реламний ролик провів виключно російською,причому на УТР радіоканалі,керівництво якого урочисто заявляло про перехід з нового року на українське мовлення,згідно цієї багатостраждальної ст.10 Конституції України.Це парадоксальне явище,коли українські медіа(а чи українські?),маючи законні підстави відмовити Януковичу у прямому контакті з аудиторією,дають йому зелене світло в ефірі.А можна б зробити так,як це робить радіо "Свобода" - Янукович почав по-російськи,вступає перекладач і перекладає. Всі задоволені,а пан Янукович зрозуміє,що в Україні діє Закон.Але наскільки треба бути безмозглими керівниками держави,щоб не скористатися в подібних випадках владою.Я, особисто, думаю,що і без звернення до малоросійських посадовців все абсолютно ясно.Потрібна дія знизу.
2006.02.14 | Мірко
Якщо ми не визначемося з тим, усе інше - неважне (-)
2006.02.14 | Сергей
Re: Малоросизація суспільства - загроза Україні
Просто не хватает слов возмущения читать эту статью наверное расчитаную на ДЫБИЛОВ!!!Где грубо попираются законы на право человека выбирать язык на котором он может общаться! А как же в других развитых странах имеют 2-3 государственных языка!?
Просто ЭТИ так сказать "Политиканы" стараются сделать себе карьеру на нациских символиках...
Поубивал бы ГАДОВ!!!!
2006.02.15 | Рур
Re: Малоросизація суспільства - загроза Україні
Поддерживаю. Как раз в составе СССР угрозы Украине не было. И по поддержке языка, и по самобытности в культуре, образованиии и пр.А сейчас власть на Украине сама взяла на вооружение нацистские принципы отношения к "нетитульной" русской нации. Не обращая внимания на более чем 50% русскоговорящее население. Насильственная украинизация - это что, действительно способ насильно заставить народ говорить на том языке, который ему роднее и удобнее, чем мова?
Хуже способа поддержать распространённость укр. языка трудно найти было.
Есть замечательная поговорка - "насильно мил не будешь".
Если что-то насильно впихивать человеку, то получится только рефлекторное отторжение и неприятие.
Думаю, что на Украине так и выйдет.
2006.02.15 | леонід
Малоросизація суспільства Рурами - загроза Україні
Товаріщу Руру. Нагадую про відсутність загрози Україні в 1918 (оголошення війни Україні), в 1922 (перший голодомор), 1928-29 розстрільні процеси СВУ-СУМ та арешти священиків УАПЦ, 1933 (без коментарів), 1946 (третій голодомор), 1947 (масові вивезення українців на сибіри). 1972-73 масові антиукраїнські репресії, 1986 (ЧАЕС).Товаріщ Рур очевидно знає іншу Україну, окрім тої, в якій живу я.
Пропоную подарувати йому, як нововідкривачу географії, глобус Рязанської губернії з позначенням кордонів миру й дружби цієї губернії з братніми сусідами - Україною, Татарстаном, Башкирією та Карелією.
2006.02.16 | Рур
Особенно Вы насмешили про угрозу УРСР от ЧАЭС. Ещё! (-)
2006.02.16 | Gunslinger
Про ЧАЕС
тіко дурень міг збудувати атомну електростанцію під столицею.Тому ЦККПСС заборонив будувати АЕС під Москвою (це питання розглядалося, новітні технології, ет цетера).
Натомість запропонував збудувати під Кєвом.
2006.02.16 | Рур
Речь шла об угрозе. Не надо подменять тему.(-)
2006.02.16 | Рур
А какой дурень собирается ТАМ же хранилище ЯО строить, а? (-)
2006.02.16 | леонід
Товаріщу Руру, громадянину УССР
Товаріщ Рур очевидно досі не знає, що є така держава з офіційною назвою Україна.Спробую розшифрувати його багатопрофільне громадянство. Окупанти створили окупаційну адміністрацію під назвою УССРа. Діяла вона на території України до 1991 року. І була однією з насуттєвіших загроз українцям, бо як всяка окупаційна адміністрація була інструментом окупантів в реалізації порахованих мною вище та тисяч непорахованих, але відомих злочинів. Термін такий є - коляборанти.
Очевидно, товаріщ Рур є одним з реліктових коляборантів. Допускаю, що він на ніч взувається в "лапті", перед сном співає "гімн УССР" у власному перекладі на москальське наріччя і постійно плює на українську землю (а також гадить цю землю назло всяким українцям).
2006.02.16 | Рур
Товаріщу Леониду, громадянину
Какие оккупанты? вы о чём?Если бы на территории УССР действовали именно оккупанты, то, уверяю вас, к настоящему времени не было бы даже упоминания об украницах.
.Как коренной николаевец, сообщаю вам:
Во время СССР на Украние развивалась культура, промышленность, наука и другие стороны жизни РЕСПУБЛИКИ.
Эти оккупанты печатали книги и журналы на украинском в такой пропорции к русскому, что днём с огнём не найдешь книги известного
автора на русском.
Да, кстати, в мой институт вступительный экзамен по языку для украинской мовы был не сочинение, а диктант! Вот как издевались оккупанты.
Оккупационные власти построили в николаевской области глинозёмный комбинат, судостроительный завод "Океан", з-д "Фрегат", трансформаторный завод, НПО "Заря", новый аэропорт и т.д., и т.п.
Издевались над Украиной в частности, в моей Николаевкой области, как могли.
Сравните, пожалуйста, действия немцев на той же земле в 1941-44 годах.
Приведите пример их действий, подобных мною перечисленных.
Вам, вообще-то, как? Не стыдно пользоваться тем, что оккупанты настроили и насоздавали?
Да и вообще, зачем вам Крым, завоёванный москалями Суворова и Потёмкина? Отдайте назад, Турции!
2006.02.16 | Рур
Расскажите о репрессиях 1972г, ну скажем, в Николаеве. Жду (-)
2006.02.16 | Gunslinger
Про 1972, хлопчику, ДУЖЕ соромно не знати
В.Стус:"Судові процеси 1972-73 рр. на Україні — це суди над людською думкою, над самим процесом мислення, суди над гуманізмом, над проявами синівської любові до свого народу" — писав Стус у своєму публіцистичному листі "Я обвинувачую".
Світлична:
Арешти й обшуки тривали по всій Україні майже одночасно. У Львові були арештовані В. Чорновіл, Ір. Стасів-Калинець, І. Гель, С.Шабатура, М. Осадчий. У Києві – І. Світличний, Є. Сверстюк, З. Франко, Л. Плющ, В.Стус та інші. Повідомлення про січневі арешти серед інакодумців з’явилися 11 лютого 1972 р. відразу ж у трьох газетах: «Радянській Україні», «Правде Украины» і «Вечірньому Києві». Арешти в них пов’язувалися зі «справою Добоша». Оцінити масштаби арештів та інших форм репресій 1972 р. в суто арифметичних вимірах важко через брак об’єктивних даних. У російському самвидавчому часописі «Хроніка поточних подій» ідеться про 100 осіб, заарештованих у січні–травні 1972 p., й водночас зауважується, що ці дані неповні.
2006.02.16 | Рур
Ну вот, как всегда. Не жонглируйте словами!
2006.02.16 | Рур
Сначала высокопарно "загроза Украинi" а потом - 100 человек.
Ну, если я хлопчик, то Вы, малятко, не подсовывайте мне инфу про аресты инакомыслящих вместо фактов, указывающих на угрозу Украине, о чём так высокопарно сообщалось выше.Как всегда, на этом форуме обещанная серьёзная инфа сдувается до масштабов задержания отдельных групп людей.
Вы приведите факт угрозы для Украины.
Только не надо растягивать до вселенских масштабов значимость этих диссидентов.
На весь украинский народ не потянут.
2006.02.16 | Sean
М-дя, Sapienti Sat
Рур пише:> Ну, если я хлопчик, то Вы, малятко, не подсовывайте мне инфу про аресты инакомыслящих вместо фактов, указывающих на угрозу Украине, о чём так высокопарно сообщалось выше.
> Как всегда, на этом форуме обещанная серьёзная инфа сдувается до масштабов задержания отдельных групп людей.
> Вы приведите факт угрозы для Украины.
> Только не надо растягивать до вселенских масштабов значимость этих диссидентов.
Що і треба було, власне, проілюструвати. Це світоглядне.
> На весь украинский народ не потянут.
Народ складається з людей, з особистостей. У нас, принаймні.
2006.02.16 | Рур
Уходим от ответа? Демагогия вместо фактов (-)
2006.02.16 | Sean
Ні, пане, це Ви демагогіон розвели
якщо це справдішні Ваші переконання, то всьо це є сумно.Якщо Вас не переконує цифра 100, то навряд чи Вас переконають і інші цифри в масштабах України.
На жаль тре законстатувати, що Ви, напевно, належите до людей, котрих переконати може тільки власний досвід, коли тільки вони (та і те не всі, бо ж вопіють про вибіркову несправедливість) і починають думати про самоцінність життя і свободи кожної людини.
Я Вам того не бажаю, але коли носіїв такого підходу назбирається критична маса, то воно може си матеріялізувати у шось у накращому випадку неоковирне. А у найгіршому - в гішторії достатньо прикладів.
2006.02.16 | Рур
Понимаете, 100 чел. из 50 млн. - это не массовость.(-)
2006.02.16 | Sean
Одна людина, чоловіче - це масовість
достатня для вироку режиму. Нерозуміння (справжнє чи удаване) цього достатнє для висновків.2006.02.16 | Рур
Вот вам и пример демагогии. Кто там меня обвинял в сием грехе?
Ещё раз: слово массовость означает, что речь идёт о НЕСКОЛЬКИХ субьектах, обьектах, и пр.И мне привели пример именно массовых репрессий - 0,02% от населения.
Что, ИМХО, не есть массовость.
Сравните: в Камбодже сволочи полпотовцы убили 3 из 6 миллионов.
А вы начинаете высокопарные философские слова применять о значимости одного человека. Согласен, и жизнь одного важна. НО! Это немного из другой темы.
Ещё раз: Не надо подменять предмет спора. Не выйдет.
2006.02.16 | Sean
Я звинувачував. І звинувачую
У намірній демагогії та/або дремучому невігластві та/або свідомій провокативности.Хай читачі вирішують.
Від себе додам одне, на майбутнє - провокації тут не вітаються, а деякі теми, до яких Ви підійшли вельми близько - розцінюються саме як провокації. Пильнуйте.
Рур пише:
> Ещё раз: Не надо подменять предмет спора. Не выйдет.
Свята правда. Не вийде.
2006.02.16 | Рур
Укажите, где у меня демагогия о массовых репрессиях
2006.02.16 | Рур
Выше (-) не поместился. Мои слова приведите (-)
2006.02.16 | Sean
"Товаришу", не переймайтеся
я вам все що міг, пояснив. Поки не пересвідчився в засадничій марности цього. Світоглядне.2006.02.16 | Рур
Ну как всегда.=> Ни фактов, ничего. Абы обвинить (-)
2006.02.16 | Бєлочка
Це ви самі - приклад маськовськай дємагогії! (-)
2006.02.16 | Gunslinger
100 - вам замало?
а 30 млн за півстоліття мало, нє?
а скільки українців треба убити що б пан Рур сказав "таки-так, це геноцид"???????????????????
100 найчесніших, найсміливіших - тих, хто мав сили піднити голову супроти всієї імперії? - вам мало?
Пане, та Ви б укакались просто сказати те, що ви думаєте.
це ті люди, які зламали залізну завісу і першими заговорили про злочини проти ЛЮДИНИ в СССР.
2006.02.16 | Рур
100 - вам замало? - Для "массовых репрессий"? - Да(-)
2006.02.16 | Gunslinger
Пане рур, наша розмова - деструктивна
з глибини вашого світогляду, рівня вашої освідченості і знань, ви просто не в змозі спілкуватися з людьми.найбільше, на що Ви здатні - це ображати співрозмовників і чіплятися до слів. ви, мабуть, навіть не в змозі усвідомлювати прочитане - в усякому разі складається таке враження.
Наведіть супротивні факти - і давайте про це поговоримо. на " Скока? вы врите" и т.п. я більше відповідати не буду.
2006.02.16 | Рур
Ну и не разговаривайте...
Хамят как раз мне, когда нет фактов. Как обычно.Вот и вы тоже.
2006.02.16 | Рур
Ложь: 1972-73 масові антиукраїнські репресії.
Если к 1991 году на Украние было около 50 миллионов жителей,то как можно назвать МАССОВЫМИ репрессиями судебное преследование 100 человек?
Это 0,02 процента от населения. Мда.
Господа, как у вас дела с применением терминов?
2006.02.16 | леонід
Товаріщу Руру про воплі "репресованих рурів".
Допускаю, що товаріщ Рур, скинувши лапті, брав участь в акціях підтримки колеснікових та збіговиськах, де, не виключено, волав про репресії щодо "общепрінятоязичного населенія".А сто осіб по етапу пустити, то для вертухаїв - "пиль лагерная". А сотні студентів з вузів виключати в 1972-73 - це поліпшення освіти, щоб не заважали коляборантам уроки москальського атеїзму отримувати.
2006.02.16 | Рур
О праве государства на оборону
Вам знакомо выражение о том, что государство лишь тогда сильно, когда может себя защищать?Если в стране действуют подрывные силы, как должно поступать государство?
Поощрять их? Безнаказанно наблюдать за тем, как оно само разваливается на отдельные части?
.
Спроецируйте эти мысли по отношению к СССР. Ваша позиция мне очевидна - это люди боролись за независимость Украниы. Добре.
..Но!
.
Теперь представьте себе, что именно сейчас, в 2006 году, в Крыму или в Причерноморье, есть люди, которые действуют АНАЛОГИЧНО вышеописанным украниским патриотам.
. Как, по-вашему, должна реагировать на их действия украинская власть, освободившаяся от гнёта Москвы?
.Правильно, сажать и сажать.
.
.Но это => те же массовые репрессии! Против свободолюбивых татар, допустим.
.Как вам перпектива быть оккупантами на ИХ, как они считают, земле??
2006.02.16 | Предсказамус
Это Ваши болезненные фантазии
Рур пише:> Теперь представьте себе, что именно сейчас, в 2006 году, в Крыму или в Причерноморье, есть люди, которые действуют АНАЛОГИЧНО вышеописанным украниским патриотам.
В том и дело, что есть полно людей, которые действуют далеко серьезнее, чем украинские патриоты в 70-х. Но беда в том, что право Украины на самоопределение было закреплено конституционно, то есть даже если бы они взялись организовывать референдумы, сажать их было не за что.
Сажали же за антисоветскую агитацию и пропаганду, причем антисоветскость определялась политическими соображениями руководства страны и их местных преставителей. То есть, это были именно репрессии, а не защита интересов государства.
2006.02.16 | Рур
Если бы фантазии...
Сажали же за антисоветскую агитацию и пропаганду.А что, такая агитация и пропаганда не подрывала основ государства?
Вот в 1991 году по вышеуказанной причине СССР и развалился. Вот тогда точно уже не репрессировали - Сахаров на трибуне, Ельцин на танке...
репрессии - это силовая форма защита интересов государства.
Как вы думаете, США потерпит сейчас что-нибудь подобное антиамериканской агитации и пропаганды от своих граждан?
Или же посадит? Лет так на 40?
Ваше мнение?
2006.02.16 | Предсказамус
Именно они
Рур пише:> Сажали же за антисоветскую агитацию и пропаганду. А что, такая агитация и пропаганда не подрывала основ государства?
К большому сожалению диссдентов и правозащитников тех времен, не подрывала. Узок был их круг, страшно были далеки от народа...
> Вот в 1991 году по вышеуказанной причине СССР и развалился. Вот тогда точно уже не репрессировали - Сахаров на трибуне, Ельцин на танке...
Вы действительно думаете, что из-за этого развалился СССР?
> Как вы думаете, США потерпит сейчас что-нибудь подобное антиамериканской агитации и пропаганды от своих граждан?
Там ее полно. Вообще янкесы предпочитают сажать не за слова, а за дела.
2006.02.16 | Рур
Об последствиях за антигосударственную агитацию в США
Предсказамус пише:> К большому сожалению диссдентов и правозащитников тех времен, не подрывала. Узок был их круг, страшно были далеки от народа...
Это ВЫ так считате. Специалисты так не считали. Поэтому 1991 год не случился в 1970-х.
>
> > Вот в 1991 году по вышеуказанной причине СССР и развалился. Вот тогда точно уже не репрессировали - Сахаров на трибуне, Ельцин на танке...
> Вы действительно думаете, что из-за этого развалился СССР?
А вы что, думаете - зундёж этих общечеловеков не сыграл разлагающей роли?
.
> > Как вы думаете, США потерпит сейчас что-нибудь подобное антиамериканской агитации и пропаганды от своих граждан?
> Там ее полно. Вообще янкесы предпочитают сажать не за слова, а за дела.
Вы ошибаетесь. Права государства в Патриотическом акте, продлённом в очередной раз, очень даже позволяют, прослушав ЧАСТНЫЕ переговоры граждан, делать выводы об их террористическом характере. Со всеми вытекающими...
2006.02.16 | Предсказамус
Сложно сравнивать палец с детородным органом
Но Вы решили попытаться...Рур пише:
> Вы ошибаетесь. Права государства в Патриотическом акте, продлённом в очередной раз, очень даже позволяют, прослушав ЧАСТНЫЕ переговоры граждан, делать выводы об их террористическом характере. Со всеми вытекающими...
Если это подготовка террористического акта, выразившаяся в конкретных действиях, будут сидеть. Если просто потрындели насчет взорвать Белый дом - сидеть не будут. Не забывайте, что там есть суды. В отличие от России (и Украины). Поэтому лучше даже не сравнивать.
Ну и немного об остальном.
> Предсказамус пише:
>> К большому сожалению диссдентов и правозащитников тех времен, не подрывала. Узок был их круг, страшно были далеки от народа...
> Это ВЫ так считате. Специалисты так не считали. Поэтому 1991 год не случился в 1970-х.
Он не случился потому, что партийная верхушка хорошо понимала возможные последствия демократизации общества. В первую очередь. А в 1991 случился благодаря стайке партноменклатурщиков, неумело устроившей переворот. Иначе был бы сейчас новый Союзный договор.
>>> Вот в 1991 году по вышеуказанной причине СССР и развалился. Вот тогда точно уже не репрессировали - Сахаров на трибуне, Ельцин на танке...
>> Вы действительно думаете, что из-за этого развалился СССР?
> А вы что, думаете - зундёж этих общечеловеков не сыграл разлагающей роли?
См. выше. Они что, ГКЧПистов разложили?
2006.02.16 | Рур
Оставьте член в покое. Другая тематика
Предсказамус пише:> Если это подготовка террористического акта, выразившаяся в конкретных действиях, будут сидеть. Если просто потрындели насчет взорвать Белый дом - сидеть не будут. Не забывайте, что там есть суды. В отличие от России (и Украины). Поэтому лучше даже не сравнивать.
>
1.Как вы думаете, снятие со всех программ известного американского телеведущего и его независимый репортаж из Ирака - это несвязанные между собой вещи?
2. Насчёт судов. Вы не в курсе, какой американский суд приговорил к наказанию узников Гуантамо и Абу-Грейб? Очень прошу ответить!
3. ЦРУ похитили мюнхенского бизнесмена арабского происхождения и и на самолёте доставили в Афганистан только за то, что его фамилия УПОМИНАЛАСЬ в телефонном разговоре подозреваемых в терроризме.
.
Какие американские суды? Вы о чём? ЦРУ рулит в соответствии с Патриотическим Актом!
> > Предсказамус пише:
> >> К большому сожалению диссдентов и правозащитников тех времен, не подрывала. Узок был их круг, страшно были далеки от народа...
> > Это ВЫ так считате. Специалисты так не считали. Поэтому 1991 год не случился в 1970-х.
> Он не случился потому, что партийная верхушка хорошо понимала возможные последствия демократизации общества. В первую очередь. А в 1991 случился благодаря стайке партноменклатурщиков, неумело устроившей переворот. Иначе был бы сейчас новый Союзный договор.
Вот-вот. Поэтому государство СССР и защищалось.
> >>> Вот в 1991 году по вышеуказанной причине СССР и развалился. Вот тогда точно уже не репрессировали - Сахаров на трибуне, Ельцин на танке...
> >> Вы действительно думаете, что из-за этого развалился СССР?
> > А вы что, думаете - зундёж этих общечеловеков не сыграл разлагающей роли?
> См. выше. Они что, ГКЧПистов разложили?
Они разложили народ, армию. Правозащитники, как всегда - целили в КПСС, а попали в Россию.
2006.02.16 | Мартинюк
Ви просто не знаєте подробиць.
Звичайно репресії 1972-1973 року були не такими, як репресії 30 і 40 років. Одначе вони були, і проводилися абсолютно по тій же , хоча суттєво вдосконаленій методиці.Арештовували не всіх , і навіть не тих хто був найзатятішим націоналістом чи ворогом тодішньої влади. Арештовували людей дуже добре відомих у тому чи іншому прошарку інтелігенції. Брали загальних улюбленців, компанійський людей, таких як Чорновіл, Горбаль, чи наприклад Василь Овсієнко, який чесно признається що справжнім дисидентом він став лише внаслідок арешту і тривалого політичного увязнення.
Арешт цих людей ( на відміну від інших) намагалися проводити так аби про це і суть звинувачення дізналося якомого більше людей з того прошарку де ця особа була знаковою.
Паралельно йшли масові арешти "класичного" типу - людей забирали вночі , без свідків, в найкращому випадку арештовували по фальшивому звинуваченню - напр. згвалтування чи крадіжка чогось на роботі, багато зникали безслідно. Достеменно знаю, бо таке сталося з татовим другом, сільським завклубом, надзвичайно талановитою людиною, який писав феноменальні вірші. Його забрали вночі і про нього нічого не знали близько 5 років. Потім прийшла звістка що його тримають у божевільні аж ... у Молдавії. Зауважте що до того часу односельчани не помічали ніяких неполадків у його психіці, навпаки вважали за дуже розумну та авторитетну людину.
Також Україною пронеслася хвиля ( якщо не цунамі) загадкових "нещасних випадків" та "нерозгаданих вбивств", від яких потерпали в осному поети , художники та артисти. Найяскравіший приклад - поет Симоненко і відома художниця ( забув, але кияни знають). Це лише Київ та околиці.
Окрім арештів, закидання в дурки, вбивств, відбувалися так би мовивти "мягкі" репресії - звільнення з роботи, вигнання з ВУЗів, "несмертельні побиття" і просто "профілактичні" бесіди та залякування .
У Львові наприклад "замели" хіппуючий молодняк - з вузів вилетіло кількасот студентів, причому без уваги на національну належніжть.
Наприклад мій друг Козлов - він написав до самопального молоднячого "журнальчику" казку "Про Балду, попа, парторга і його собаку".
2006.02.16 | Рур
Подобные веши происходили по всему СССР, ну и что?
Украина, что, особенная?Сажали диссидентов по всей стране, в том числе и по России.
. Но спекуляции по этому поводу почему-то только на Украине.
. Особенно применение выражений "массовых репрессий" и т.п.
.
Украинские власти что, хотят свой ХОЛОКОСТ раскрутить?
.Да, с 1917 года евреи с немцами накрутили на территории Российской империи нехило. Но досталось ВСЕМ народам. И стонать только Украине - это, знаете, как-то не солидно. Особенно, если есть желание стать независимой. А это стоит очень многого. В частности, подачек от США.
.
2006.02.16 | Предсказамус
Ну и ничего хорошего
Рур пише:> Украина, что, особенная?
То есть, если сажали везде, то можно считать, что и не сажали вовсе?
> Сажали диссидентов по всей стране, в том числе и по России. Но спекуляции по этому поводу почему-то только на Украине.
Да какие ж спекуляции, если сами говорите, что сажали? Не спекуляции получаются, а констатация факта.
> Особенно применение выражений "массовых репрессий" и т.п.
Когда сажают сотнями по политическим мотивам, это называется массовыми репрессиями.
> Украинские власти что, хотят свой ХОЛОКОСТ раскрутить? Да, с 1917 года евреи с немцами накрутили на территории Российской империи нехило. Но досталось ВСЕМ народам. И стонать только Украине - это, знаете, как-то не солидно. Особенно, если есть желание стать независимой. А это стоит очень многого. В частности, подачек от США.
Мух от котлет отдельно, пожалуйста. Какой еще холокост? При чем тут США?
А России никто не виноват, что она поспешила объявить себя правоприемницей СССР. Понимаю, забугорные активы, Внешторгбанк, Сбербанк, Совет Безопасности ООН и т.п. - дело сладкое. Только не подумали, что эти конфеты были с нагрузкой...
2006.02.16 | Рур
Спекуляции на крови - последнее дело.
Мы по-разному понимаем выражение "спекуляция".Это когда всему миру показывают синяк под глазом от соседского мальчишки-немца как фашистский геноцид и массовые репрессии.
А "констатация факта" - это когда 100 человек от 50 млн. составляет 0,02 %. >
> Когда сажают сотнями по политическим мотивам, это называется массовыми репрессиями.
Пардон! Упоминалось 100 человек! Или за время спора стало больше???
Ваша цитати: =А России никто не виноват, что она поспешила объявить себя правоприемницей СССР. Понимаю, забугорные активы, Внешторгбанк, Сбербанк, Совет Безопасности ООН и т.п. - дело сладкое. Только не подумали, что эти конфеты были с нагрузкой...
Э-э! Не надо путать понятия правопреемственности и ответственности за чужие грехи!
.
Россия в нагрузку взяла долги всех республик, в т.ч. и УКРАИНЫ.
А вешать на Россию ещё и грехи грузина Джугашвили - извините, это к Грузии. Их кадр.
Не передёргивайте.
2006.02.16 | Предсказамус
Однозначно
Поскольку спекуляции на крови последнее дело, нужно срочно запретить в РФ рассказывать о жертвах Великой Отечественной, перестать поминать погибших в Афгане и Чечне ну и т.п. Или им можно?Рур пише:
> Мы по-разному понимаем выражение "спекуляция". Это когда всему миру показывают синяк под глазом от соседского мальчишки-немца как фашистский геноцид и массовые репрессии.
Сотни репрессированных в 70-е и миллионы заморенных голодом в 30-е - это, по Вашему, синяк под глазом? Ну-ну...
> А "констатация факта" - это когда 100 человек от 50 млн. составляет 0,02 %.
А один человек - в 100 раз меньше. Давайте замучайте кого-нибудь, а потом подайте свою идею судье как отмазку. Потом вместе посмеемся.
А если без смеха - сотня репрессированных - это много, поверьте.
>> Когда сажают сотнями по политическим мотивам, это называется массовыми репрессиями.
> Пардон! Упоминалось 100 человек! Или за время спора стало больше???
ОК, если я заменю "сотнями" на "сотню", Вам полегчает?
> Ваша цитати: =А России никто не виноват, что она поспешила объявить себя правоприемницей СССР. Понимаю, забугорные активы, Внешторгбанк, Сбербанк, Совет Безопасности ООН и т.п. - дело сладкое. Только не подумали, что эти конфеты были с нагрузкой... Э-э! Не надо путать понятия правопреемственности и ответственности за чужие грехи!
Да какие же они чужие?! Марсиане нагрешили?
> Россия в нагрузку взяла долги всех республик, в т.ч. и УКРАИНЫ. А вешать на Россию ещё и грехи грузина Джугашвили - извините, это к Грузии. Их кадр. Не передёргивайте.
Был бы Джугашвили гражданином Грузии и одновременно Генсеком - таки да, можно было бы еще съезжать. Но он был российским подданным, а потом - советским гражданином. Или Вы предлагаете всем бандитам черепа мерить и на обрезание проверять?
2006.02.16 | Рур
Так и не спекулируйте...
Предсказамус пише:> Поскольку спекуляции на крови последнее дело, нужно срочно запретить в РФ рассказывать о жертвах Великой Отечественной, перестать поминать погибших в Афгане и Чечне ну и т.п. Или им можно?
А причём ЗДЕСЬ боевые потери СССР?
>
> Сотни репрессированных в 70-е и миллионы заморенных голодом в 30-е - это, по Вашему, синяк под глазом? Ну-ну...
Стоп!
1. Опять сотни появились?
Потом, эту сотню диссидентов что, расстреляли?
2. Я о миллионах заморенных говорил что-то? Зачем приписывать мне это?
Для красного словца, да? Ну-ну.
> > А "констатация факта" - это когда 100 человек от 50 млн. составляет 0,02 %.
> А один человек - в 100 раз меньше. Давайте замучайте кого-нибудь, а потом подайте свою идею судье как отмазку. Потом вместе посмеемся.
Вот и не применяйте не к месту выражение "массовые репрессии".
> А если без смеха - сотня репрессированных - это много, поверьте.
Ровно 0,02% от всего населения. Много.
> >> Когда сажают сотнями по политическим мотивам, это называется массовыми репрессиями.
> > Пардон! Упоминалось 100 человек! Или за время спора стало больше???
> ОК, если я заменю "сотнями" на "сотню", Вам полегчает?
Естественно. а то потом снова сотни будут упоминаться.
> > Ваша цитати: =А России никто не виноват, что она поспешила объявить себя правоприемницей СССР. Понимаю, забугорные активы, Внешторгбанк, Сбербанк, Совет Безопасности ООН и т.п. - дело сладкое. Только не подумали, что эти конфеты были с нагрузкой... Э-э! Не надо путать понятия правопреемственности и ответственности за чужие грехи!
> Да какие же они чужие?! Марсиане нагрешили?
Во всяком случае, не Россияская Федерация.
> Был бы Джугашвили гражданином Грузии и одновременно Генсеком - таки да, можно было бы еще съезжать. Но он был российским подданным, а потом - советским гражданином. Или Вы предлагаете всем бандитам черепа мерить и на обрезание проверять?
Так вот к нему и претензии.
По вашей логике, вступивший в наследство внук должен отвечать и за долги деда, и за его уголовные поступки? Хорошая логика тут.
2006.02.16 | SpokusXalepniy
Мелкие подробности из первоисточника
А вот рядовой случай. Как это было со мной в середине 80-х.Я вёл проект одной системы и уже к тому времени мы как раз закончили внедрение.
Будучи не комсомольцем (и, конечно же, - беспартийным) я позволял себе говорить в обществе такое, за что другим предлагали положить партийный билет на стол.
Вызывают меня однажды в отдел кадров. Начальник отдела кадров - симпатичная женщина, с которой у меня были вполне нормальные отношения. Смотрю, она юлит, отводит глаза и занята усиленным перебиранием бумажек в нескольких папаках. Не поднимая глаза что-то лепечет о том, что вот как бы надо немного уточнить согласно формы, им всем спустили сверху, что надо... Короче, выдаёт она мне мою же автобиографию, которую я когда-то заполнял при поступлении на работу.
Вот, мол, там у вас не сказано,... а нам надо отчитываться, потому что предписано... В общем впишите туда, пожалуйста, имеете ли вы какие-нибудь связи с заграницей.
Я ей говорю, что переписываюсь иногда с друзьями - моими школьными товарищами, которые уехали в США на постоянное место жительство.
Она, аж, подскочила от удовольствия. Во-во, вот видите, а у вас этого не написано в биографии! Впишите пожалуйста.
Я ей отвечаю, что я не думал, что это настолько важный факт биографии сотрудника, который работает на должности ведущего программиста информационных систем, ведь я же переписываюсь с ребятами не на Фортране, не на Коболе, и не на Паскале, а на простом русском языке.
Кроме того, - я отвечаю - когда я писал эту автобиографию, то мои друзья ещё были здесь, и поэтому я никак не мог отразить в документе факт переписки.
Короче, я вписал где-то между строк фразу: "Имею нерегулярную переписку с друзьями в США." Бедной женщине аж полегчало, когда она приняла от меня это признание "в измене родины". Она могла поставить птичку, что этот пункт выполнен (а что и как, правильно ли по форме - это хоть трава не расти).
Через месяц после этого уточнения в нашей фирме происходит поголовная переаттестация персонала (около трёхсот человек). В комиссии - священная троица: парторг, профорг и зам.директора учреждения + (на боковом седалище) комсорг + (для вида) специалист по "общим проблемам компьютеризации народного хозяйства".
Описывать "экзамен на чин" не буду, а только скажу, что среди трёхсот сотрудников подвергшихся переаттестации, её не прошёл - один.
В семье, оказалось, не без урода. Уродом оказался я.
Ближайшие последствия переаттестации, как это ни странно, оказались не очень удачными для... начальства. Во-первых, когда я шел по коридору и встречал сотрудников (даже тех, с которыми я был мало знаком)это вызывало у них приступы смеха.
Как оказалось, они рано смеялись. Так совпало, что как раз через неделю или две после переаттестации, из Москвы пришёл официальный документ на имя фирмы, сообщавший, что за разработку и внедрение системы информационного поиска мне присуждена медаль ВДНХ. На выставку эту систему подали заказчики, на которых работал наш отдел. Они включили меня в свой список как исполнителя программной части проекта.
Вот после этого уже таки в коридорах смеялись по полной программе.
Я так думаю, что меня не уволили за профнепригодность именно благодаря существованию такого тяжелого оружия как смех в зале.
Овчинка не стоила выделки.
Правда, после этого я наглел с каждым годом всё больше и больше, и когда "внутри помещения" агитировал за Рух, то со мной уже не хотели связываться.
2006.02.16 | Рур
Подсказка: я на уроках мови мучался, слушая, "хиба воли ревуть"
Врать не надо, применяя высокопарные слова про 1972-73 год!Я тогда жил в Николаеве и прекрасно помню ту нормальную южную жизнь.
В книжных магазинах засилье классных книг, НО на украинском.
Пришлось купить и прочесть С. Лема в украинском варианте.
Мне вообще-то по барабану, на каком читать, но серьёзная тематика
книг становится весёлухой в украинском переводе.
Так что по поводу 1972-73 года поаккуратней, не все посетители
вашей "площади" родились недавно.
2006.02.16 | леонід
Товаріщу Руру, коляборанту й атеїсту
Скидається не те, що товаріщ Рур до всього, ще й активіст "общєства воїнствующіх бєзбожніков", оскільки відвідував уроки мови, де вивчали цитати з Біблії і трактували їх в інший спосіб, аніж це собі дозволяв Панас Мирний.Не виключаю, що товаріщ Рур придбав книжку Лема українською мовою з тієї причини, що прочитав лише перші дві букви "ЛЕ" і вирішив, що це Лєнін. Гірко розчарувався і отримав ще одну підставу ненавидіти українців, які в такий підступний спосіб замаскували "антісовєцьку пропаганду" під його улюбленого вождя. Після такого розчарування він заприсягся в ідейному целебаті і виписав з Рязані лапті інтернаціонального кольору. Так, чи ні?
2006.02.16 | Рур
Для кривляющихся напоминаю - для вас есть зеркало(-)
2006.02.16 | Мартинюк
1971 - пік україновного книговидання
З 1972 почалося планомірне скорочення.Гадаю і в Миколаєві були репресії про які я написав вище. Просто Вашого оточення вони не торкнулися.
Але факт залишається фактом - з початку 70 років кожен другий політвязень і дисидент в СРСР був українцем.
2006.02.16 | Рур
1971 - пік україновного книговидання
Мартинюк пише:> Гадаю і в Миколаєві були репресії про які я написав вище. Просто Вашого оточення вони не торкнулися.
Ну, есн-но, об этом КГБ не кричало на всю Советскую...
>
> Але факт залишається фактом - з початку 70 років кожен другий політвязень і дисидент в СРСР був українцем.
.
Вот насчёт этого не знаю, не знаю.
Очень большой процент среди таких людей составляли евреи.
Могу лишь предположить, что большое число украинцев составляли националисты с Запада Украины.
2006.02.14 | Майдан-Інформ
Укрлікбез в Гайсині
12 лютого акція „Не будь байдужим! Зробимо країну Україною! Ні – Малоросії!” відбулась вже в дев’ятому невеликому містечку центральної та західної України – на цей раз в Гайсині Вінницької області. Вокалісти груп Тартак, Моторола, От Вінта Флайzа, Гуляй Город , а також численні виконавці народної музики, провели концерт, перемежовуючи його палкими дискусіями, що мали на меті переконати гайсинську молодь (здебільшого школярів та їхніх вчителів) бути справжніми українцями, отже розмовляти українською мовою, слухати українську музику і т.д.Родзинкою заходу був виступ Юрка Журавля, лідера рівненського гурту „От вінта” що заявив гайсинчанам про те, що сам в дитинстві мешкав в Гайсині, навчався в російській школі і спілкувався російською до того як відчув, що українська мова є йому ближчою і приємнішою. Подібні історії про власну „конвертацію” з російської до української мови щоденного спілкування розказували й інші музики.
Принциповим новаторством акції є її неполітичніть. Справді, на сцені не було жодної агітки і логотип акції „Не будь байдужим!” був виконаний в пастельних зелено-жовто-малинових тонах, отже жодного натяку на яку-небудь політичну силу був відсутнім. Зі сцени не прозвучало ані словечка з передвиборчими мотивами, якщо не рахувати заклику обирати на виборах справжніх українців, що розмовляють українською і підтримують українське.
Це, звісно не означає, що акцію ніхто не спонсорував. Меценати були, але залишились невідомими. Окрім того виконавці чітко заявили, що приїхали до Гайсина, так само як і до попередніх восьми міст лише за покликом серця, а не заради винагороди.
Принагідно слід зазначити, що після виборів акція провадитиметься з таким же успіхом як і до них.
2006.02.14 | ans-mo
Дивує, що такі проукраінські акції не проводяться
у регіонах Східної та Південної України, що знаходяться у фактичної російської культурної окупації.2006.02.15 | harnack
Re: Дивує, що такі проукраінські акції не проводяться
ans-mo пише:> у регіонах Східної та Південної України, що знаходяться у фактичної російської культурної окупації.
(Гарнак): Закріпачення українців російською й надалі успішно триває... 350 років - і ще не схаменулись (з-каменулись: в самозреченні бовваніють камінними істуканами).... опівнічна патетика...
2006.02.14 | Роман
Re: Малоросизація суспільства - загроза Україні
Думаю, слід провести якусь акцію, щоб привернути увагу громадськості. Наприклад, група підприємців скликає пресконференцію і в присутності журналістів передає відкритий лист в податкову адміністрацію з проханням про звільнення від сплати податків державі Україна, оскільки остання не виконує своїх конституцйних зобов"язань щодо захисту прав громадян, зокрема у мовній і культурній сферах.Головне - постійно і систематично довбати тих "шановних друзів".
2006.02.14 | Scubo
Після виборів будете довбати вже "канкретних пацанів" з Донецька
Ну і ще "бойових соратників" Тимошенко, типу харківського Фельдмана, який виступаючи у грудні на місцевому харківському телебаченні заявий , що коли "мьі прийдем к власти, то термин "титульная нация" будет ликвидирован как понятие", і ще сказав що українці будуть змушені стояти на колінах перед представниками національних меншин.2006.02.16 | Gunslinger
Стосовно "патріотів" у БЮТ"
Scubo пише:> Ну і ще "бойових соратників" Тимошенко, типу харківського Фельдмана, який виступаючи у грудні на місцевому харківському телебаченні заявий , що коли "мьі прийдем к власти, то термин "титульная нация" будет ликвидирован как понятие", і ще сказав що українці будуть змушені стояти на колінах перед представниками національних меншин.
коли ВР мала розглядати питання про визнання ветеранів УПА - з цих патріотів (БЮТ мала 42 кпопкодава) - ТІЛЬКИ 7 депутатів проголосували ЗА. З 42.
2006.02.14 | Не байдужий
Re: Малоросизація суспільства - загроза Україні
Дійсно ми дійшли до межі і вже стоїмо перед вибором бути україньцям чи зникнути.І дуже прикро що саме українці цього не розуміють і тому заслуговують на не повагу сусідів.Напевне тому нове покоління не заангажоване політично або вибравше свідомо українську едентичність, не хоче асоціюватись з "біомасою" якій все до лампочки і яка проковтує всі випади проти себе і щей перетворює це у невинний жарт2006.02.14 | Олександр Демченко
Мені потрібен мейл когось з цієї ініціативи (-)
2006.02.15 | Анечка
Re: Мені потрібен мейл когось з цієї ініціативи (-)
З Сашком можна зв'язатись через www.tartak.com.ua!2006.02.14 | леонід
ВФ майдану - дзеркало " Малоросизації"
З повагою ставлячись ло свободи слова, саме з цієї поваги висловлюю свою суб'єкимвну гадку. Якщо на цьому форумі смакування протиріч між українськими політиками, ммовний режим здебідьшого окупаційний ( не вважаю таким передруки чи посилання на іномовні джерелва), без жодних реплік модераторів про "немало.."пристойність, завважую, що посадова ініціатива "майданців" , зокрема Мартинюке про чудотворення з помаранчовими шаликами навіть без вуликів - те саме малороство, яке закидають Квітці-Основяненку за анекдоти початку 190го століття.Який український національний ідеалізм реалізовується в такий спосіб?
2006.02.15 | Стопудів
Маячня. Малоросія - це круто.
Акція непогана, але тема про малоросійство, про яке й так мало хто знає, даремна. Ще один поділ народу України.Стопудів, українець і малорос.
2006.02.15 | harnack
Re: Маячня. Малоросія - це круто.
Стопудів пише:> Акція непогана, але тема про малоросійство, про яке й так мало хто знає, даремна. Ще один поділ народу України.
>
> Стопудів, українець і малорос.
Маломосковщина й мінісовєтськийсоюз -
2006.02.16 | Sean
Це не круто
Це не круто хоча б тому що © якщо ти розумієш походження цього слова і його анальогію з, скажімо, Малопольщею, то на кволу гісторичну свідомість постсовків воно впливає інакше.Це (термін і дискурс) наразі примітивна як личак мислебацила. Бліда трепонема імперської пропаганди. Московити мене не цікавлять, то їхня московитська справа - від чого надувати щоки і дрочити на трєтєрімскоє вєлічіє. А нам воно ні до чого.
Шон, українець.
2006.02.15 | Booo
Re: Малоросизація суспільства - загроза Україні
А перейти от лозунгов к кокретным предложениям у авторов запала не хватило? Так и будут от политиков ответов ждать на свои вопросы до морковкиного заговения?Слабо рассмотреть опыт тех стран, на которые призывают ровняться? Извлечь уроки, оценить эффективность мер? Или книгоиздание, книготорговля и СМИ у вас как трамвай будут: куда рельсы проложили туда и поедут? Покупатель голосует своей денежкой - и это его право.
2006.02.15 | Kohoutek
Ксенофобія, шовінізм и пересмикування (-)
2006.02.16 | Бєлочка
Ксєнофобія - це коли не подобається
серіал про Ксєну-воїнаІ якшо комусь подобається то його проблеми
2006.02.15 | Рур
=кривавий геноцид імперії= откуда тогда 57 млн. жителей в 91г?-
2006.02.15 | Sunflower
Re: =кривавий геноцид імперії= откуда тогда 57 млн. жителей в 91г?-
А мало бути не 57 млн, а принаймні 87 млн.Впродовж 20 ст. українці не збільшилися чисельно як нація.
2006.02.16 | Рур
Это у мужчин надо спрашивать :-)))) (-)
2006.02.16 | Бєлочка
Нада-нада
У мужчін. Від сіфілітіка Пєдро 1 до камуністічєскіх маскавітав2006.02.16 | Gunslinger
В 1654 українців було 11 млн., московитів - 9 млн.
вони просто ще не встигли загарбачи четверть азії і оголосити аборигенів московитами, а від Пєті 1го - расєянами.2006.02.16 | Рур
Скока? 11млн.?? Мужики, вы врите, но ПРАВДОПОДОБНО же! (-)
2006.02.16 | Gunslinger
Не розкидайтесь образами. я не брешу. Цитата
Василь ЛИЗАНЧУК, доктор філологічних наук, професорНа момент підписання Переяславської угоди у 1654 р. населення України становило 11 млн. осіб, а в Московському царстві було тільки 9 млн. Згідно з переписом населення на 1 січня 1897 р., в Російській імперії було 23,5 млн. українців. За межами Росії тоді проживало понад 4 млн. українців. Царський уряд всіляко знекровлював, знедуховлював український народ, нищив його військові сили — козацтво.
Від 1797 р., коли в Україні було запроваджено призов до царської армії, мільйони українців гинули в загарбницьких війнах Росії, віддаючи своє життя за чужі, московсько-колоніальні інтереси. За минулих сто років (1897—1997 рр.) багато націй зросло у 3—5 разів. Українців також мало би бути нині до 100 млн. Однак їх кількість коливається в межах 40—50 млн. Лише за роки “героїчного будівництва соціалізму і комунізму та щасливого життя в СРСР” знищено понад 30 млн. українців.
Для зменшення кількості українців комуністична Москва організувала три голодомори: 1921—1923; 1932—1933; 1946—1947 рр. Як згадував Уїнстон Черчілль, Сталін сказав йому, що “ліквідував” у 30-х роках 10 мільйонів селян”.
2006.02.16 | Мірко
Re: =кривавий геноцид імперії= откуда тогда 57 млн. жителей в 91г?-
Здається число було не повних 52М у 1991-ім. А якщо про етноцид, то подивіться на стятистику населення що показує що у 1654-ім було більше українців ніж москалів. А подивіться тепер на сучасні дані. Видніше стало?2006.02.16 | Рур
Тогда кто к кому присоединился в 1654? Россия к Украине? Ха. (-)
2006.02.16 | Рур
Уничтожали свой народ В.Чубар, В.Баліцкий, Г.І. Петровский (-)
2006.02.16 | Бєлочка
Дядя, ви дєбіл чи провокатор? (-)
2006.02.16 | Рур
Брысь на место! На майдан! Там тоже небыдло хамит людям(-)
2006.02.16 | Бєлочка
Какой ви нєрвний, я теє...Зрозуміло, ще і псіх:))) (-)
2006.02.16 | Gunslinger
Під час 2ї світової загинуло українців більше, ніж будь-якої інш
іншої нації, що брала участь у війніНа фронтах і в тилу загинуло від 7 до 8 млн. українців. Матеріальні втрати України сягали 40% загальносоюзних.
2006.02.16 | Рур
Да и вообще, бог создал не Адама, а украинца.
.Конечно, конечно.. Да и чего там мелочиться.
.
.Почему так скромно - 8 млн. человек.
.
Давайте уж этак 40-50. Всё ж значимей будут видны потери.
.
За пару дней, в течение которых я наблюдал за логикой мышления
жителей этого форума, получилась грустная общая картина.
1. Преобладает хамство по отношению к корректно ведущему себя оппоненту.
2. Манипулирование фактами и цифрами - обычное дело.
3. Постоянная спекуляция на тему "как гнобили Украину".
4. Очень много лжи. "Массовые репрессии 1972-73" чего стоят.
5. Выпячивание заслуг украинцев как нации. В Германии это плохо кончилось.
6. Постоянные разговоры и заклинания на тему "незалежности" и всего связанным с этим. При этом не замечается реальные факты зависимости страны, начиная с президента, от США и Запада.
By the way: То, что Жена Президента - сотрудник спецслужбы США, тут даже не рассматривается как опасность для "незалежности" страны.
. Интересно, могла бы жена презика США быть из Ирана?..
.-------------
Итог.
. --- Господа, мне вас очень жаль. Вы свою энергию и время (работников
СБУ не касается)тратите впустую.
.
Россия, Украина и Белоруссия будут вместе.
А форма союза - дело техники.
2006.02.16 | Sean
А взагалі, Бога не згадують всує
Рур пише:> .Конечно, конечно.
> . Да и чего там мелочиться.
> .Почему так скромно - 8 млн. человек.
> Давайте уж этак 40-50. Всё ж значимей будут видны потери.
Однак. Віртуальність обмежує можливости реагування. Чоловіче, я передумав. Якщо Небесна Канцелярія колись проводитиме кастинг на роль страждальця і питатиметься моєї поради
> За пару дней, в течение которых я наблюдал за логикой мышления
> жителей этого форума, получилась грустная общая картина.
Брехати не гарно ©. З 23-09-2005, 13:07.
Мені ж вистачило сьогоднішнього ранку для висновків. Напевно, і іншим.
> 1. Преобладает хамство по отношению к корректно ведущему себя оппоненту.
Брехати не гарно ©
> 2. Манипулирование фактами и цифрами - обычное дело.
Брехати не гарно © Не маніпуляція, а історія.
> 3. Постоянная спекуляция на тему "как гнобили Украину".
Брехати не гарно © Жодної спекуляції.
> 4. Очень много лжи. "Массовые репрессии 1972-73" чего стоят.
От і не брешіть ©
> 5. Выпячивание заслуг украинцев как нации. В Германии это плохо кончилось.
Брехати не гарно © Ніхто нє випячіваєт і нема ніяких заслуг нікого ні перед ким. Є українська нація. Кого це дратує, може від злости та депресняка розважатися, як то і положено у поїзді © ідущєм на Маскву. У тому числі - тут, на хворумі. Тільки Ви сьогодні надто си засвітили.
> 6. Постоянные разговоры и заклинания на тему "незалежности" и всего связанным с этим. При этом не замечается реальные факты зависимости страны, начиная с президента, от США и Запада.
Це не розмови,чоловіче. Це незалежність. Ви не помітили.
До речі, у Вас щось з відмінками (падєжамі). Не нервуйте. Марнота марнот. А можливо, керівництво Вашу сьогоднішню працю помітить і оцінить.
> By the way: То, что Жена Президента - сотрудник спецслужбы США, тут даже не рассматривается как опасность для "незалежности" страны.
Зрозуміло. Ви, ймовірно, Роман Козак або його клон.
> Итог.
Могли би не перейматися, тут завершення "Гамлєта" Подерев'янського добре пам'ятають.
> . --- Господа, мне вас очень жаль. Вы свою энергию и время (работников > СБУ не касается)тратите впустую.
Навзаєм. Якщо тільки,знов-таки, керівництво не оцінить Вашу вранішню сублімацію.
> .
> Россия, Украина и Белоруссия будут вместе.
never. Тут заклинання не спрацьовують. "В мєстє" буде Росія як імперія, що історією благополучно і ехвективно доведено стосовно всіх імперій. Україна і Білорусь дійсно будуть разом. У Європі. На відміну від, як сказано вище, імперії.
Можете передавати зміну і йти купатись. Чи не купатись...©
2006.02.16 | Рур
Народ! С вами так весело!
Sean пише:> Брехати не гарно ©. З 23-09-2005, 13:07.
.
Брешете ви. По сравнению с сентябрьским террариумом-2005, этот форум - совсем другой.
>
> > 1. Преобладает хамство по отношению к корректно ведущему себя оппоненту.
> Брехати не гарно ©
Ну почитайте вашу форумную "белочку". Брешете як раз ви.
> > 2. Манипулирование фактами и цифрами - обычное дело.
> Брехати не гарно © Не маніпуляція, а історія.
Ага, то сотня, то сотни. Хорошо, что ещё не стали расстреляными.
Пожалуйста, не жонглируйте цифрами репрессированных в своих интересах.
> > 3. Постоянная спекуляция на тему "как гнобили Украину".
> Брехати не гарно © Жодної спекуляції.
Да ладно... Вон ЧАЭС - пример приводили. Правда, мне не ответили, какой клятый москаль додумался там американские ЯО хоронить.
> > 4. Очень много лжи. "Массовые репрессии 1972-73" чего стоят.
> От і не брешіть ©
Вот-вот. Не применяйте "массовые" для красного словца. Некрасиво.
> > 5. Выпячивание заслуг украинцев как нации. В Германии это плохо кончилось.
> Брехати не гарно © Ніхто нє випячіваєт і нема ніяких заслуг нікого ні перед ким. Є українська нація. Кого це дратує, може від злости та депресняка розважатися, як то і положено у поїзді © ідущєм на Маскву. У тому числі - тут, на хворумі. Тільки Ви сьогодні надто си засвітили.
Ну да, а верблюда кто приручил???? А геометрию кто придумал???
> > 6. Постоянные разговоры и заклинания на тему "незалежности" и всего связанным с этим. При этом не замечается реальные факты зависимости страны, начиная с президента, от США и Запада.
> Це не розмови,чоловіче. Це незалежність. Ви не помітили.
> До речі, у Вас щось з відмінками (падєжамі). Не нервуйте. Марнота марнот. А можливо, керівництво Вашу сьогоднішню працю помітить і оцінить.
А я не вступительный экзамен в НКИ пишу, чтобы проверять падежи.
>
> > By the way: То, что Жена Президента - сотрудник спецслужбы США, тут даже не рассматривается как опасность для "незалежности" страны.
> Зрозуміло. Ви, ймовірно, Роман Козак або його клон.
А что, что-то неправда насчёт Катрин? Поправьте пожалуйста...
А её работы в Госдепе - это кто-то другой накарлякал?..
Понял - она раньше работала на Снигирёвском консервном заводе?
И мы там работали на 4 курсе... Пасту томатную меняли на самогонку...
>
> > Итог.
> Могли би не перейматися, тут завершення "Гамлєта" Подерев'янського добре пам'ятають.
>
> > . --- Господа, мне вас очень жаль. Вы свою энергию и время (работников > СБУ не касается)тратите впустую.
> Навзаєм. Якщо тільки,знов-таки, керівництво не оцінить Вашу вранішню сублімацію.
>
> > .
> > Россия, Украина и Белоруссия будут вместе.
> never. Тут заклинання не спрацьовують. "В мєстє" буде Росія як імперія, що історією благополучно і ехвективно доведено стосовно всіх імперій. Україна і Білорусь дійсно будуть разом. У Європі. На відміну від, як сказано вище, імперії.
Да какие там заклинания... Один народ, только часть живёт на юге, часть на западе, часть в центре России.
.
А Вот Западную Украину надо бы отдать Польше. Всё-таки чужое майно.
.
>
> Можете передавати зміну і йти купатись. Чи не купатись...©
Да ну, с вами так весело!!
.
Вашу фанатичную преданность идеалам майдана можно только приветствовать!
Чем больше инфы о ваших оранжевых идеалах, тем проще понять, чего нужно опасаться нам в России.