Відповіді

• 2006.02.14 | ольга

  Re: Украина – Страна дебилов!?

  Господи, як я розумію цього чоловіка! Ось і є ще один з тих, хто буде воювати за реформу судової та правоохоронної системи!
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2006.02.14 | xobbit

    а адвоката найняти не пробували? чому цим займається батько? (-)

    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2006.02.14 | Пані

      Все там було, і адвокат і все інше

      І ми ще оприлюднимо поступово повну історію цього адсолютно ганебного випадку.
      Автор - жива людина. Телефон його працює - дзвоніть і питайте, що хочете.

• 2006.02.14 | mirgor

  Розміщена стаття на Майдані(л)

  Александр Москаленко: Есть ли в Украине живые юристы!? 25-01-2006
  
  Если есть, я прошу, чтобы ознакомившись с Постановлением суда от 19.07.2003г. (смотрите картинки внизу текста), кто-либо из настоящих юристов, ответил – соответствует ли эта писанина от Имени Украины законам Украины!?
  
  Думаю, что эта писанина не соответсвует ст.94 УПК Украины «Поводы и основания для возбуждения уголовного дела».
  
  Думаю, что не соответствует ст.98 УПК Украины «Порядок возбуждения дела».
  
  Кто должен соблюдать, и для кого она - ст.25 УПК Украины «Прокурорский надзор в уголовном судопроизводстве»!?
  
  Кто подскажет, как можно другими методами, кроме оружия, отвести судью рассматривающего уголовного дела, который игнорирует факты и законы, который находится под крышей облпрокуратуры!?
  
  Кто должен контролировать «Исчисление сроков», согласно ст.89 УПК Украины!?
  
  Кто должен контролировать «Надзор прокуратуры за законностью возбуждения уг. дела», согласно ст.100 УПК Украины!? Ведь, если дело возбуждено без законных основа-ний, прокурор обязан прекратить его!!!
  
  Ст.106. УПК Украины «Задержание органом дознания…», дает право на задержание только при наличии одного из оснований, которых нет в данном деле:
  1. Алексея не застигли при совершении преступления, или непосредственно после его
  совершения.
  2. Очевидцы и потерпевшие не указывают на Алексея, как на лицо, совершившее пре ступление. (есть в наличие показания соучастников преступления)
  3. На подозреваемом Алексее не обнаружены следы преступления.
  
  И на побег Алексей не покушался, а добровольно пришел в милицию для выяснения.
  
  Кто должен соблюдать «Сроки досудебного следствия, согласно ст. 120 УПК Украины»!?
  
  Кто должен соблюдать ст.131 УПК Укарины «Привлечение в качестве обвиняемого»!?
  
  И почему нарушена ст. 132 УПК Украины «Постановление о привлечении в качестве обвиняемого»!?
  
  Почему нарушена ст.140 УПК Украины «Порядок предъявления обвинения»!?
  
  Почему нарушена ст.148 УПК Украины «Цель и основание применения меры присе- чения», т.к. применение этой ст. допускается при наличии достаточных оснований!? Кто укажет на эти достаточные основания!?
  
  Если это дело попало не в Государственные правоохранительные органы, а организованную бандитскую группировку, то у меня нет вопросов!? Но к несчастью, это дело ведут люди, числящиеся облпрокурорами и областным Апелляционным судом. Именно они незаконно держат в плену невиновного человека без суда и следствия 31-й месяц!
  
  ПРОШУ ЮРИСТОВ УКРАИНЫ отреагировать на мою информацию и дать мне ответ.
  
  Москаленко Александр – пом.Депутата Украины 3-го соз.,
  85612 г.Курахово, Донецкой обл.
  ул.Пушкина,28/5
  тел. 80627832987
  
  http://maidan.org.ua/static/mai/1138148231.html
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2006.03.07 | Nemesis

    Документ виглядає переконливо, лише одне зауваження.

    http://maidan.org.ua/news/getfile.php3?key=1138148231&att_id=3943&site=maidan&bn=maidan_mai
    http://maidan.org.ua/news/getfile.php3?key=1138148231&att_id=3944&site=maidan&bn=maidan_mai
    
    Це рішення датовано 19.07.2003, максимально під вартою людина може за законом знаходитися не довше ніж 18 місяців* (ст. 156 УПК України), в якості кого перебуває цей хлопець в СІЗО сьогодня?
    
    ----------------------
    * максимально до 19.01.2005, якщо я правильно рахував

• 2006.02.14 | mirgor

  Зате цих під підписку про невиїзд. Все будет Донбас. (л)

  В Донецкой области совершенно групповое изнасилование. Самому младшему насильнику всего 16 лет
  
  
  В Марьинский райотдел с заявлением обратилась 51-летняя жительница Курахово, которая сообщила о том, что вечером неизвестные изнасиловали ее в собственной квартире, сообщают НОВОСТИ.dn.ua.
  
  Об этом сообщили в Центре общественных связей УМВД Украины в Донецкой области.
  
  Принятыми мерами работниками ОУР задержаны 16, 30 и 31-го летнего возраста безработные кураховцы, один из которых уже имеет судимость. Для всех фигурантов суд избрал меру пресечения - подписка о невыезде.

• 2006.02.14 | stefan

  Re: Украина – Страна дебилов!?

  Александр Москаленко:
  >Думаю, что единственно, кто мог бы восстановить справедливость и законность в Стране – это, только "настоящие юристы" от Шамиля Басаева до Бен-Ладена!!!
  ***
  Але такі слова ні в які ворота не лізуть, шановні майданівці і не тільки.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2006.02.14 | Сахаров

    Україна вам винна?

    А якщо навколо Вас самі дебіли - шукайте інше місце, де їх немає.

  • 2006.02.14 | Albes

    Re: Украина – Страна дебилов!?

    Это смотря как Вас била жизнь. А человека можно понять. Жаль, что я не "уголовник".
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2006.02.15 | stefan

      Albes, ти маєш за чим жалкувати

      Albes пише:
      > Это смотря как Вас била жизнь. А человека можно понять. Жаль, что я не "уголовник".

• 2006.02.17 | Пані

  Продовження теми. Тут трохи історії питання

  Правопис оригіналу збережено
  
  П Р А В О О Х Р Е Н И Т Е Л Ь Н Ы Й Б Е С П Р Е Д Е Л !!!
  
  Сношаясь с Донецкой облпрокуратурой и Апелляционным судом около трех лет, первые моменты, я был ошеломлен! Но, потом, я стал привыкать к такому общению.
  
  Общаясь с вышеозначенными «защитниками» граждан, мне почему-то, каждый раз приходит в голову анекдот:
  « Стоит мужик, а на встречу ему идет негр. Мужик говорит: здоров цыган. А негр, ему отвечает : а я не цыган. Мужик говорит: а кто же ты тогда? Негр говорит: я негр.
  А мужик, с удивлением говорит: ну ни хрена себе!? А какие же тогда у вас цыгане!?»
  
  Вот и я удивляюсь! Если генерал-лейтенант, прокурор области, зам.Генпрокурора, да еще и юрист Баганец Леха – есть такой б…т – уго…к, который не отвечает на жалобы и заявления граждан и сознательно прикрывает уголовников, то какие же должны быть не прокуроры, и «люди» не обязанные следить за соблюдением законов???
  
  Нормальный человек, наверное, уже должен был бы сломаться. 23 летнего парня держут в плену 31месяц, без всяких на то оснований! Я уже не говорю о самом, молодом парне – как должна быть травмирована его психика и здоровье!
  
  Я не оговорился, сказав «в плену». Ведь сказать «под арестом» не поворачивается язык. Нет слов, чтобы рассказать о том произволе судебных органов и прокуратуры Украины, с которым, к несчастью, столкнулась наша семья.
  
  Попытаюсь кратко и доступно изложить суть дела. 15.июля 2003г.в моем доме был произведен обыск. Искали моего сына Москаленко Алексея с 1982г. рождения, который на тот момент не был дома. В 8-00 утра 16 июля 2003г. мы с сыном явились в милицию для выяснения недоразумения. Нам объявили, что Алексей является обвиняемым в убий-стве Гартованного А.П., 88-летнего жителя нашего города. Тут же моего сына взяли под арест.
  Обвинение ему было «предъявлено» без присутствия адвоката и без разъяснения его прав, равно как и проведен первый допрос. А первое процессуальное действие в соответс-твие с законом, в присутствие адвоката было произведено только 19.02.2004г.
  В ходе следствия на Алексея было оказано грубое давление и применен гипноз. Под воздействием этого он подписал показания против себя. По этому поводу неоднократно подавались протесты.
  Также мною, как защитником Алексея, составлялись протесты, жалобы и ходатайства на неправомочное ведение процессуальных действий.
  - противоправное заключение под стражу Москаленко А.А.;
  - лишение права подозреваемого(Москаленко А.А.) на защиту;
  - построение обвинения на непроверенных показаниях заинтересованных в ходе след-ствия лиц;
  - принятие к рассмотрению заведомо ложных показаний свидетелей, о чем не могли не знать следователи и оперативные работники;
  - игнорирование результатов следственных экспертиз и показаний ряда свидетелей, до-казывающих полную невиновность Москаленко А.А.;
  - игнорирование выводов, прямо указывающих на виновного в убийстве пожилого че-ловека.
  - подделку подписей и почерка моего и Алексея в материалах уголовного дела, кото-рые были не прошиты и не пронумерованы;
  - на неоднократные мои заявления о разрешении снять ксерокопии с некоторых мате-риалов уг.дела, т.к. невозможно осуществлять защиту с постоянно изменяющимися материалами дела – мне категорически отказывали в этом, ссылаясь на не существующие зако-ны.
  Мною заявлялись отводы судье и всему составу суда. Но, как и остальные наши многочисленные заявления, они играли роль, подобную роли «бедного Йорика»- «Глас вопиющего в пустыне». Их игнорировали должностные лица всех уровней или присылали отписки, в которых ссылались на мое незнание закона и некомпетентность в данной области
  
  За годы, проведенные мною в неравной битве с чиновничьим криминалом, за 31 месяц, которые мой сын провел в плену и остается там до сих пор, после многочисленных консультаций у юристов и детального изучения мною лично Конституции Украины и Уголовно Процессуального Кодекаса Украины стало очевидно, что действия судьи Кравченко В.Г., работников прокуратуры Марьинского р-на и прокуратуры Донецкой области осуществ-лялись с нарушениями ст. 3, 6, 8,19, 24, 27, 29 Конституции Украины, также перечислен- ных статей УПК Украины: 21,22, 24,25, 43, 43-1, 45, 47, 48, 53, 54, 60, 61-1,64,65,66, 67, 69,
  73,74, 78, 82, 85, 87, 87-1, 94, 95,97,98, 100, 103, 106, 107, 108,110, 113, 114, 115, 120, 130, 131, 132, 140, 142, 143, 145,146, 148, 150, 156, 165, 165-2, 165-3, 177, 178,186, 188, 190, 206,
  209, 218, 221, 223, 227, 228, 229, 233, 234, 235, 237, 240, 244,245, 246, 253, 255, 256, 257, 258, 260, 261,262,263,266,280, 295,296, 298, 301.
  Подводное течение этой трагедии заключается в том, что с !998г.я состоял более чем активным членом Прогрессивно-социалистической партии Украины, был Пом.Депутата Украины 3 созыва, баллотировался в мэры города.
  С 1999г моя семья периодически подвергалась нападкам со стороны властей. И это сфабрикованное дело ни что иное, как очередная попытка дискредитации меня, а в моем лице- и партии ПСПУ. Поэтому, сейчас я ее покинул.
  Как можно добиться правды в Государстве, где грубо попирается самая главная святыня – Конституция?!!!
  Как можно добиться справедливости в суде такого государства, когда признаются достоверными заведомо ложные показания соучастников преступления?!!!
  
  Как такое государство может возместить слезы матери, преждевременную сидину отца и, самое главное, наполовину сломленную этим же государством жизнь молодого парня?!!
  
  Когда окончится этот беспредел? Это откровенное издевательство над бесправным народом, вопли которого никто не слышит, мнение которого никому не нужно, а он сам (народ) годится лишь для заполнения избирательных бюллетеней?!!!
  
  Мое письмо, мое «хождения по мукам» нацелены ни на то, чтобы обелить моего сына, чтобы уверить всех в его невинности, но в том, чтобы сдвинуть дело с мертвой точки, ведь за все месяцы его пребывания в плену не было НИ ОДНОГО СУДА!!!!!!!!! Каждый раз, когда приходит назначенная дата суда, случаются не предвиденные вещи: болеет судья, не явились свидетели или адвокаты, или просто идет дождь. Поэтому заседание постоянно откладывается на неопределенное время. И так уже третий год подряд!
  
  Я обращаюсь ко всем в надежде, что Вы сможете передать мое письмо-обращение, мой крик души, Вашим товарищам по партии, живым и действующим юристам, Государс-твенным мужам, имеющим Вес в обществе, и способных изменять «ошибки» нашаливших правоохранительных органов, с верой, что не у всех еще пропали честь и достоинство, что найдутся люди не оставив своим вниманием эти вопиющие факты и судьбу 23-летнего парня!!!
  
  Наша семья с нетерпением будет ждать соучастия в беде постигшей нас.
  С уважением ко всем, разделяющим нашу беду и позор Государства Украины.
  Москаленко Александр Алексеевич. 85612 г.Курахово, у.Пушкина, 28/5,
  тел: 80627832987
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2006.03.07 | Nemesis

    Його син спочатку зізнався.

    >В ходе следствия на Алексея было оказано грубое давление и применен гипноз. Под воздействием этого он подписал показания против себя.
    
    Я цього момента не зрoзумів. Я на власні очі бачив який "гіпноз" застосовували на конвейєрі в часи Кучми-1, бувало і забивали до смерті (впав з нар), притаскували та вкидували хлопців з травмами внутрішніх органів (впав зі сходів по дорозі), робили інвалідами на все життя, щоб зізнавалися. А тут "гіпноз".
    Поясніть детальніше.

  • 2006.03.07 | Slavchyk

    RE:Подавайте в Європейський Суд з прав людини.

    Найкраще в такому випадку -відразу подавати в в Європейський Суд з прав людини.
    Інакше вони будуть тягнути до безконечності.
    Бажано також ,щоб заяву в Європейський
    Суд писав досводчений юрист.Адресу інтернет-сайту Європейського Суду можу надати.
    
    Одночасно,паралельно необхідно боротися в Україні.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2006.03.08 | Slavchyk

      RE:Подавайте в Європейський Суд з прав людини.

      Приклад:
      
      Справа "АФАНАСЬЄВ ПРОТИ УКРАЇНИ"
      
      Рішення Европейського Суду на користь мого клієнта, що стосується
      застосування насильства у міліції. Можливо, що це зацікавить ваших відвідувачів.
      
      
      ДРУГА СЕКЦІЯ
      
      
      СПРАВА АФАНАСЬЄВ ПРОТИ УКРАЇНИ
      
      
      (Заява № 38722/02)
      
      
      
      
      
      
      
      
      
      
      
      РІШЕННЯ
      
      
      
      СТРАСБУРГ
      
      5 квітня 2005
      
      
      Це рішення стане остаточним за обставин, викладених у статті 44 § 2 Конвенції. Воно
      може були відредаговано
      У справі Афанасьєв проти України,
      Європейський суд з прав людини, на засіданні Палати у складі:
      пан Дж.-П. Коста, Президент,
      пан А.Б. Бака,
      пан І. Кабрал Баретто
      пан К. Юнгвирт,
      пан В. Буткевич,
      пані А. Муларони,
      пані Д. Йосине, судді,
      и пані С. Долле, секретар секції,
      провівши обговорення конфіденційно 8 червня 2004 року та 15 березня 2005 року,
      прийняли наступне рішення, яке було ухвалене у останній із згаданих днів:
      ПРОЦЕДУРА
      1. Справа була порушена за заявою (№ 38722/02) проти України, поданою до Суду згідно
      зі статтею 34 Конвенції про захист прав людини та основних свобод („Конвенція”)
      громадянином України паном Олексієм Володимировичем Афанасьєвим („заявник”) 14
      вересня 2002 року.
      2. Заявника, якому була надана правова допомога, представляв пан А.П. Бущенко, -
      адвокат, практикуючий у Харкові. Український Уряд („Уряд”) представляли його
      уповноважені - пані В. Лутковська та пані З. Бортновська.
      3. Заявник стверджував, що його піддали поганому поводженню під час перебування під
      вартою поліції на порушення статті 3 Конвенції, та що він не мав ефективних засобів
      правового захисту щодо цієї скарги, як того вимагає стаття 13 Конвенції.
      4. Заява була спрямована до Другої Секції Суду (Правило 52 § 1 Регламенту Суду).
      Серед цієї Секції, згідно з Правилом 26 § 1 була сформована Палата для розгляду цієї
      справи (Стаття 27 § 1 Конвенції).
      5. Рішенням від 8 червня 2004 року Суд оголосив заяву прийнятною.
      6. Уряд, але не заявник, надав зауваження щодо суті справи (Правило 59 § 1).
      7. 1 листопада 2004 року Суд змінив склад своєї Секції (Правило 25 § 1). Ця справа
      була доручена новому складу Другої Секції (Правило 52 § 1)
      ФАКТИ
      I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
      8. Заявник народився у 1964 р. і мешкає у місті Харкові, Україна.
      9. 1 березня 2000 року заявник був затриманий за підозрою у шахрайстві та
      доставлений до Київського районного відділу міліції міста Харкова.
      10. Заявник стверджує, що у районному відділі міліції йому наділи наручники і
      міліціонери вимагали, щоб він зізнався у злочині. Коли він відмовився, його декілька
      разів сильно побили. Кожного разу після побиття йому казали, що якщо він не
      зізнається, його битимуть і далі. Коли його били останній раз, один з міліціонерів -
      Г. - вдарив заявника в ліве вухо, наслідком чого стали пухлина і часткова глухота.
      Після побиття працівники міліції попередили заявника, щоб він "все обдумав" протягом
      ночі, а в іншому випадку його битимуть знову наступного дня.
      11. Заявник стверджує, що на його тілі були численні подряпини та синці. 02.03.2000
      р., коли міліціонери збиралися доставити його до ізолятора тимчасового тримання, то
      в ізоляторі відмовилися прийняти його через наявність численних тілесних ушкоджень.
      12. 03.03.2000 р. заявника супроводили до лікарні, де він був оглянутий лікарем.
      13. Того самого дня заявника перевели в ізолятор тимчасового тримання.
      14. 4 березня 2000 року проти заявника висунули обвинувачення, але відпустили під
      підписку про невиїзд згідно з рішенням прокурора Київського району міста Харкова.
      15. З 5 березня до 7 квітня 2000 року заявник проходив медичний освідування у
      відділі судово-медичної експертизи. Судово-медичний експерт зафіксував різноманітні
      ушкодження на тілі заявника. Серед ушкоджень були пошкодження лівого вуха, а також
      синці на тулубі, обличчі, лівій руці та лівій нозі (які Урядом кваліфіковані як
      легкі тілесні ушкодження). Експерт також зазначив приблизну дату, коли заявник
      отримав ці ушкодження: від 5 до 7 днів до 7 березня 2000 року. Ці дати збігалися з
      періодом тримання заявника в Київському районному відділі міліції.
      16. 13 квітня 2000 року заявник звернувся до прокурора Харківської області з
      проханням порушити кримінальну справу проти міліціонерів щодо застосування до нього
      тортур. Заяву направили на розгляд до прокуратури Київського району міста Харкова..
      17. 24 квітня та 18 травня 2000 року заявник звернувся до прокуратури Київського
      району з проханням інформувати його щодо результатів розгляду своєї заяви.
      18. 24 квітня 2000 року помічник прокурора Київського району міста Харкова прийняв
      постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину.
      У своїй постанові помічник прокурора зазначав, що 10 лютого 2000 року проти заявника
      була порушена кримінальна справа. Заявник добровільно зізнався у вчиненні ним
      злочинів, за якими йому було висунуте обвинувачення, коли дізнався, що його
      спільники вже зізналися. До того ж, міліціонери були опитані щодо скарг заявника і
      повністю заперечували звинувачення проти них. Помічник прокурора зробив такий
      висновок:
      “(...) незважаючи на те, що з акту судово-медичного освідування №747/с від 5 квітня
      2000 року [випливає, що заявник отримав] легкі тілесні ушкодження, що потягли за
      собою короткочасний розлад здоров’я, жодних доказів завдання йому згаданих у акті
      тілесних ушкоджень працівниками міліції Київського районного відділу міліції м.
      Харкова не знайдено. Доводи [заявника], викладені у його заяві, слід вважати
      вигаданими. У цей час йому достовірно відомо про те, що стосовно нього слідством
      знайдено достатньо доказів щодо вчинення їм злочинів, у яких він звинувачується. Він
      переслідує мету уникнути покарання, на яке заслуговує”.
      19. 3 червня 2000 року заявник подав скаргу на цю постанову до Київського районного
      суду та оскаржив її до прокуратури міста Харкова. (Уряд вважає, що до прокуратури
      Харківської області заявник подав скаргу 3 липня 2000 року, а до суду - 14 вересня
      2000 року, див. параграф 21 нижче).
      20. 20 червня 2000 року прокуратура міста Харкова повідомила заявнику про те, що
      вона відхилила його скаргу щодо скасування постанови від 24 квітня 2000 року.
      21. 14 вересня 2000 року заявник подав скаргу до Київського районного суду міста
      Харкова на постанову від 24 квітня 2000 року.
      22. 19 жовтня 2000 року Київський районний суд міста Харкова скасував постанову
      прокурора від 24 квітня 2000 року і порушив кримінальну справу щодо вказаних
      заявником працівників міліції за частиною 2 статті 166 Кримінального кодексу України
      (перевищення влади). Суд вирішив, що прокурор не розслідував причини, з яких
      утворилися ушкодження в заявника, а також що відмова прокурора порушити кримінальну
      справу щодо згаданих працівників міліції була необґрунтованою.
      23. Кримінальна справа була направлена до прокуратури Київського району. 10
      листопада 2000 року ця прокуратура звернулася до прокуратури Харківської області з
      проханням опротестувати постанову Київського районного суду від 19 жовтня 2000 року
      до Президії Харківського обласного суду у порядку нагляду. Заявника повідомили про
      це 26 січня 2001 року.
      24. 25 квітня 2001 року прокуратура Харківської області відхилила це прохання за
      відсутністю підстав для такого протесту і повернула справу до прокуратури району.
      Заявник був повідомлений про це листом від 27 квітня 2001 року.
      25. Кримінальне розслідування було розпочате 28 квітня 2001 року прокурором
      Київського району, але було припинене постановою від 03 вересня 2001 року за
      відсутністю складу злочину. Тим не менше, як стверджував Уряд, між травнем та
      листопадом 2001 року слідчий допитав кілька свідків, у тому числі працівників
      міліції та родичів заявника.
      26. За скаргою заявника 29 жовтня 2001 року прокуратура Харківської області
      скасувала постанову прокуратури Київського району і передала справу до прокуратури
      міста Харкова. Остання в свою чергу 7 листопада 2001 року передала справу до
      прокуратури Жовтневого району для подальшого попереднього розслідування.
      27. 13 листопада 2001 року прокуратура Жовтневого району розпочала розслідування.
      28. У листопаді та грудні 2001 року були допитані ще кілька свідків та проведені
      очні ставки.
      29. 20 листопада 2001 року у ході розслідування була призначена судово-медична
      експертиза.
      30. 4 грудня 2001 року експерт зробила висновок, що в заявника виявлені тілесні
      ушкодження середнього ступень тяжкості, що могли виникнути при обставинах, вказаних
      заявником.
      31. 12 грудня 2001 року була призначена додаткова судово-медична експертиза через
      неповноту першої.
      32. Згідно з позицією Уряду, 25 лютого 2002 року других висновок експертів
      підтвердив, що заявник зазнав легких тілесних ушкоджень до його тримання у
      Київському районному відділі міліції.
      33. За клопотанням адвоката заявника, один з медичних експертів був допитаний у
      присутності адвоката 21 травня 2002 року. Того ж дня адвокат звернувся з клопотанням
      здійснити повторну судово-медичну експертизу, оскільки, на його погляд, другому
      висновку бракувало будь-якого наукового обґрунтування, а, крім того, він суперечив
      іншим доказам у справі. І хоча прокурор одержав клопотання адвоката, тим не менше,
      відповіді на нього адвокат так і не отримав.
      34. 28 березня 2002 року після закінчення додаткового слідства прокуратура
      Жовтневого району прийняла постанову про закриття кримінальної справи за відсутністю
      складу злочину. (Заявника повідомили про це 16 квітня 2002 року). Прокурор
      стверджував, між іншим, що працівники міліції на допитах заперечували звинувачення
      щодо них та пояснювали скарги заявника тим, що проти нього здійснювалось кримінальне
      розслідування. Прокурор далі стверджував, що свідчення Т. та О., що підтверджували
      скарги заявника, не можна брати до уваги, оскільки вони спільно із заявником
      звинувачувались у злочині. Прокурор також посилався на те, що за висновком
      судово-медичної експертизи ушкодження могли бути завдані заявнику до того, як він
      потрапив до районного відділу міліції.
      35. 16 квітня та 31 травня 2002 року заявник та його адвокат запросили у прокурора
      району надати їм доступ до матеріалів справи. Листом від 10 червня 2002 року
      прокурор відповів, що матеріали справи були спрямовані до прокуратури області на
      перевірку.
      36. Після кількох скарг заявника та його адвоката до районної, обласної та
      Генеральної прокуратур, прокуратура Харківської області 9 жовтня 2002 року
      повідомила заявнику, що кримінальна справа стосовно стверджуваного перевищення влади
      працівниками міліції припинена, але справа щодо завдання легких тілесних ушкоджень
      передана для подальшого розслідування.
      37. Того ж дня, 9 жовтня 2002 року прокуратура міста Харкова скасувала постанову від
      28 березня 2002 року та надіслала кримінальну справу до прокуратури Жовтневого
      району для подальшого розслідування, яка 23 серпня 2002 року поновила слідство.
      38. Через суперечності у висновках попередніх судово-медичних експертиз проведення
      повторної експертизи було доручене Головному бюро судово-медичних експертиз у місті
      Києві.
      39. 2 червня 2003 року прокуратура Жовтневого району одержала висновок експерта від
      3 лютого 2003 року, в якому зазначалося, що заявник отримав тілесні ушкодження
      середнього ступеню тяжкості, які могли бути отримані за обставин, на які посилається
      заявник.
      40. 25 червня 2003 року прокуратура Харківської області наказала прокуратурі
      Жовтневого району завершити слідство якомога раніше.
      41. 9 липня 2003 року прокуратура Жовтневого району своєю постановою припинила
      кримінальне розслідування за відсутністю у діях працівників міліції складу злочину.
      Вона перекваліфікувала склад злочину на завдання середньої тяжкості тілесних
      ушкоджень невстановленими особами та передала кримінальну справу для розслідування
      до Київського районного відділу міліції.
      42. Заявник оскаржив цю постанову до Жовтневого районного суду.
      43. 15 листопада 2003 року кримінальне рослідування було зупинене і було вирішено
      продовжити оперативні заходи з метою встановити винних осіб.
      44. 31 грудня 2003 року Жовтневий районній суд скасував постанову від 9 липня 2003
      року та передав справу для додаткового розслідування. Суд відзначив, зокрема, що
      органи розслідування не здійснили необхідних заходів, щоб встановити та допитати
      незалежних свідків, враховуючи те, що свідчення заявника та працівників міліції
      суперечать одне одному.
      45. 30 березня 2004 року прокуратура Жовтневого району ухвалила постанову про
      припинення кримінальної справи проти працівників міліції, зазначених заявником, та
      вирішила, що обставини завдання середньої тяжкості тілесних ушкоджень потребують
      додаткового розслідування.
      46. Розслідування продовжується до цього часу, оскільки винні ще не встановлені.
      II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО
      1. Конституція України
      47. Відповідне положення з Конституції України передбачає:
      
      Стаття 28
      "Кожен має право на повагу до його гідності.
      Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому чи такому, що принижує його
      гідність, поводженню чи покаранню. ...”
      2. Кримінально-процесуальний кодекс
      48. Стаття 4 Кодексу передбачає, що суд, прокурор або слідчий зобов’язані у межах
      своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак
      злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину,
      осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання.
      49. Стаття 22 Кодексу забороняє домагатись показань обвинуваченого та інших осіб,
      які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів.
      50. Особа, що зазнала матеріальної шкоди від злочину, має право заявити до
      обвинуваченого позов або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії
      обвинуваченого.
      3. Цивільний процесуальний кодекс
      Стаття 221 Цивільного процесуального кодексу передбачає обов'язок суду зупинити
      провадження у справі в тому випадку, якщо її розгляд не може відбутися до розгляду
      іншої справи у цивільному, кримінальному чи адміністративному судочинстві.
      4. Закон України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові
      незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”
      від 1 грудня 1994
      52. Відповідний уривок із Закону передбачає:
      
      Стаття 2
      “Право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом,
      виникає у випадках:
      - постановлення виправдувального вироку суду;
      - закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні
      складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;
      - відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з
      підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті;
      - закриття справи про адміністративне правопорушення”.
      ПРАВО
      I. ПОПЕРЕДНІ ЗАУВАЖЕННЯ УРЯДУ
      53. Уряд стверджував, що скарги заявника мають бути визнані неприйнятними, оскільки
      кримінальна справа, порушена на їх підставі, ще не завершена. У зв'язку з цим Уряд
      зазначив, що заявник і його адвокат беруть активну участь у цьому провадженні. Тож
      заява є передчасною, і заявник має дочекатися остаточного рішення на національному
      рівні, перш ніж звертатися з заявою до Суду.
      54. Заявник заперечував аргументи Уряду. Він стверджував, що на Україні всі заяви
      про катування зобов'язують прокурора провести кримінальне розслідування обставин.
      Тим не менше, в даному випадку розслідування тривало занадто довго, а самому
      заявнику та його адвокату перешкоджали ефективно брати участь в розслідуванні.
      Більше того, слідчі виявили своє небажання проводити належне та безстороннє
      розслідування його скарг.
      55. Суд зазначає, що заперечення Уряду тісно пов'язані зі скаргами заявника за
      статтями 3 та 13 Конвенції. За таких обставин, Суд приєднує попередні зауваження до
      суті скарг заявника.
      II. ЗАЯВЛЕНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ
      56. Заявник скаржився на те, що зазнав поганого поводження під час затримання і
      органи державної влади не здійснили ретельного та ефективного розслідування. Він
      посилався на статтю 3 Конвенції, яка передбачає:
      “Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує
      гідність, поводженню чи покаранню.”
      A. Заявлене погане поводження під час затримання у міліції
      1. Доводи сторін
      57. Уряд заявляв, що не існувало жодних доказів, які б свідчили, що заявник зазнав
      будь-яких ушкоджень у районному відділі міліції, перебуваючи у руках працівників
      міліції. Уряд посилався на суперечливі свідчення заявника стосовно подробиць
      побиття, про яке заявляв.
      58. Заявник стверджував, що окрім його свідчень щодо часу та характеру його
      ушкоджень, було достатньо доказів, у тому числі медичні висновки, щоб підтвердити
      його скаргу про те, що ці ушкодження могли бути спричинені лише під час його
      затримання у районному відділі. Також декілька свідків дали свідчення щодо стану
      його здоров'я до затримання. Заявник заперечував доводи Уряду про те, що він давав
      суперечливі свідчення щодо подробиць побиття. Єдина суперечність, якої він
      припустився стосувалася прізвища одного з можливих винуватців, і це сталося через
      непорозуміння.
      2. Оцінка Суду
      59. Суд нагадує, що стаття 3 Конвенції втілює одну з фундаментальних цінностей
      демократичного суспільства. Вона безумовно забороняє тортури або нелюдське чи таке,
      що принижує гідність, поводження або покарання. Зобов’язання Високих Договірних
      Сторін за статтею 1 Конвенції забезпечити кожному у межах своєї юрисдикції права та
      свободи, визначені у Конвенції, якщо розглядати його у сукупності зі статтею 3,
      вимагає, щоб держави вжили заходів, які забезпечать, аби особи у межах їх юрисдикції
      не зазнавали тортур або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження
      (див., mutatis mutandis, рішення Е. та інші проти Великої Британії (E. and Others v.
      the United Kingdom), № 33218/96, § 88, 26 листопада 2002 року).
      60. Суд також нагадує, що погане поводження має досягти мінімального рівня
      жорстокості, щоб потрапити у сферу дії статті 3 Конвенції. Оцінка цього мінімуму є
      відносною: вона залежить від усіх обставин справи, таких як тривалість поводження,
      його фізичні та/або психологічні наслідки і, у певних випадках, стать, вік та стан
      здоров’я потерпілого. Щодо особи, позбавленої свободи, застосування фізичної сили,
      яке не було вкрай необхідним через її власну поведінку, принижує людську гідність і
      є, за загальним правилом, порушенням права, передбаченого у статті 3 (див. рішення
      Ассенов та інші проти Болгарії (Assenov and Others v. Bulgaria) від 28 жовтня 1998
      року, звіти про рішення та постанови 1998-VIII, § 94).
      61. Суд вважає, що у цій справі ступінь тяжкості ушкоджень, які встановлені
      судово-медичною експертизою на тілі заявника незабаром після його звільнення (див.
      параграф 15 вище), вказує, що ушкодження заявника були достатньо суттєвими, щоб
      утворити нелюдське та таке, що принижує гідність поводження у значенні статті 3
      (див., наприклад, процитоване рішення Ассенов та інші проти Болгарії, § 95).
      Залишається лише вирішити, чи має держава бути визнана відповідальною за статтею 3
      щодо цих ушкоджень.
      62. Суд відзначає, що матеріали справи підтверджують, що заявник зазнав насильства
      під час свого затримання. Але заявник не надав жодних незалежних доказів, здатних
      підтвердити його заяви, ніби ушкодження були завдані працівниками міліції. Не було
      жодного свідка події. За відсутності будь-яких незалежних свідків, які були присутні
      під час побиття, Суд вважає неможливим встановити, чи були ушкодження заявникові
      завдані працівниками міліції, як це стверджується.
      63. Однак Суд вважає, що у сукупності медичні докази, свідчення заявника, факт його
      перебування у районному відділі міліції протягом трьох днів та відсутність
      будь-якого іншого вірогідного пояснення щодо походження ушкоджень заявника,
      викликають розумну підозру, що ці ушкодження могли завдати працівники міліції.
      64. Суд нагадує, що держава відповідає за благополуччя осіб, взятих під варту, і
      органи влади зобов’язані захищати таких осіб. Пам’ятаючи про обов’язок органів влади
      звітувати щодо ушкоджень, завданих особам, що перебувають під їхнім контролем, Суд
      вважає, що нездатність встановити державних службовців, винних у злочинному
      насильстві щодо затриманої особи, як у цьому випадку, не може звільнити державу від
      відповідальності за Конвенцією (див, mutatis mutandis, Есен (Esen) проти Туреччини,
      № 29484/95, § 28; Яз (Yaz) проти Туреччини, № 29485/95, § 30; Айше Тепе (Ayse Tepe)
      проти Туреччини, № 29422/95, 22 липня 2003 року).
      65.
      У світлі вищезазначеного, та за відсутності жодного вірогідного пояснення Уряду щодо
      походження ушкоджень заявника, слід вважати, що заявник отримав ушкодження внаслідок
      нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження, за яке Уряд має нести
      відповідальність.
      66. Суд робить висновок, що тут було порушення статті 3 Конвенції у цьому відношенні.
      B. Відповідність розслідування
      1. Доводи сторін
      67. Уряд доводив, розслідування стосовно тверджень заявника було розпочате негайно
      після подання ним скарги. На думку Уряду, під час розслідування було здійснено
      багато заходів, а повернення справи для додаткового розслідування прокурорами вищого
      рівня та судами свідчило про намір державних органів провести всебічне і об'єктивне
      розслідування.
      68. Заявник стверджував, що попри обов'язок, покладений на них законом, слідчий і
      прокурор, які бачили заявника після побиття, виявили абсолютну байдужість стосовно
      його ушкоджень. Далі заявник стверджував, що розслідування проводилося неквапливо і
      тривало надто довго. Заявник також доводив, що затримка з допитом свідків мала
      згубні наслідки для розслідування, оскільки деякі з них вже не могли чітко згадати
      події. Заявник зауважив, що йому заважали активно брати участь у розслідуванні, якщо
      зважити на затримки з повідомленням йому про ухвалені процесуальні рішення та
      відмову надати йому повний доступ до матеріалів справи.
      2. Оцінка Суду
      69. Суд нагадує, що стаття 3 Конвенції створює позитивний обов’язок ефективно
      розслідувати заяви про погане поводження (процитоване вище рішення Ассенов та інші
      проти Болгарії, § 101-106). Однак питання, чи буде відповідним та необхідним
      встановлювати процесуальне порушення статті 3, коли заявник також спирається на
      статтю 13 Конвенції, залежатиме від обставин кожної справи.
      У цій справі Суд встановив, що заявник зазнав нелюдського та такого, що принижує
      гідність, поводження, перебуваючи під вартою міліції, за яке Уряд має нести
      відповідальність за Конвенцією. А таких обставин, Суд вважає, що його скаргу щодо
      відсутності ефективного розслідування органами влади щодо причин його ушкоджень
      більш доречно розглядати за статтею 13 Конвенції (порівняй, Ільхан (Ilhan) проти
      Туреччини, № 22277/93, §§ 89-92, ECHR 2000-VII).
      III. ЗАЯВЛЕНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ
      71. Заявник скаржився за статтею 13 Конвенції на відсутність ефективного засобу
      правового захисту щодо статті 3 Конвенції.
      72. Стаття 13 Конвенції передбачає:
      “Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на
      ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо
      таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи”.
      1. Доводи сторін
      73. Уряд стверджував, що розслідування за скаргами заявника було правовим засобом
      захисту, який заявник використав ефективно.
      74. Заявник стверджував, що стаття 13 Конвенції була порушена, оскільки органи
      державної влади не змогли провести ефективне розслідування у його справі. Він
      посилався на свої доводи, згадані у параграфі 68 вище. Він також доводив, що
      національне законодавство не передбачає відшкодування за обставин його справи,
      оскільки його визнали винним у вчиненні злочину (див. параграф 52 вище). Заявник
      стверджував, що розгляд цивільної справи щодо відшкодування компенсації за
      спричинену шкоду в будь-якому разі залежав би від результату кримінального
      розслідування, яке досі триває.
      2. Оцінка Суду
      75. Суд нагадує, що стаття 13 Конвенції гарантує доступність на національному рівні
      засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у
      якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким
      чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися
      сутності „небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування,
      хоча Держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони
      виконують свої зобов’язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов’язань за
      статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше,
      засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути „ефективним” як у законі, так і
      на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями
      або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення Айдин (Aydin) проти
      Туреччини від 22 вересня 1997 року, Звіти 1997-VI, сс. 1895-96, § 103 та Кайя (Kaya)
      проти Туреччини від 19 лютого 1998 року, звіти 1998-I, сс. 329-30, § 106). Суд також
      нагадує: коли особа робить небезпідставну заяву, що вона зазнала тортур або істотно
      поганого поводження з боку держави, поняття „ефективного засобу захисту” передбачає,
      між іншим, ретельне та ефективне розслідування, яке здатне призвести до встановлення
      та покарання відповідальних осіб, і включає ефективний доступ скаржника до процедури
      розслідування (див. рішення Текін (Tekin) проти Туреччини від 9 липня 1998 року,
      звіти 1998-IV, с. 1517, § 52).
      76.
      Суд відзначає, що за скаргою заявника, державні органи провели поверхове
      розслідування і лише допитали можливих порушників. Вони прийняли заперечення
      працівників міліції за чисту монету та відмовили у порушенні кримінальної справи
      щодо них попри свідчення заявника та незаперечні тілесні ушкодження в нього.
      Кримінальне розслідування скарги заявника почалося лише через більш ніж рік після
      подій. Суд згоден із заявником у тому, що недоліки на початковій стадії розгляду
      його заяви суттєво вплинули на подальший хід розслідування загалом. Багато свідків
      були допитані лише через значний час (травень-листопад 2001 року) та не могли чітко
      свідчити щодо подій у березні 2000 року. Суд також відзначає, що у двох випадках
      національні суди визначали суттєві недоліки у розслідуванні: більшість свідків були
      допитані лише після тривалої затримки, у той час як декілька інших свідків не були
      допитані взагалі. На думку Суду, ці недоліки самі собою дають достатні підстави для
      висновку, що органи влади не виконали своїх зобов’язань за статтею 13 Конвенції.
      77. Щодо процедури відшкодування шкоди, Суд не вважає, що національне право щодо
      компенсації за незаконні слідчі дії (параграф 52 вище) стосується цієї справи,
      оскільки позов про відшкодування за шкоду, завдану злочином, може подаватися як за
      Цивільним процесуальним, так і за Кримінально-процесуальним кодексом (див. параграфи
      49-51 вище). Але такий позов має подаватися проти певної особи або осіб. Цей засіб
      захисту стає марним, якщо винна особа не встановлена і не звинувачена. Тож
      відсутність жодного результату у головному кримінальному процесі також заважала
      заявнику ефективно звернутися до цього засобу захисту, оскільки на практиці
      цивільний позов про компенсацію не міг бути розглянутий до остаточного встановлення
      фактів у триваючому кримінальному процесі.
      78. Зважаючи на ці міркування, Суд відхиляє попередні зауваження Уряду щодо
      необхідності для заявника дочекатися остаточного результату розслідування його заяв,
      та визнає, що було порушення статті 13 Конвенції у цьому відношенні.
      
      IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
      79. Стаття 41 Конвенції передбачає:
      “Якщо Суд визнає порушення Конвенції або її Протоколів, та якщо національне право
      відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд,
      якщо необхідно, призначає справедливе відшкодування потерпілій стороні.”
      А. Шкода
      80. Суд підкреслює, що за Правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо
      справедливого відшкодування має бути класифікована та надана у письмовому вигляді,
      разом з відповідними підтверджуючими документами, без чого Суд може відхилити вимогу
      загалом або частково.
      (a) майнова шкода
      81. Заявник не заявив жодних вимог за цим пунктом протягом встановленого строку; тож
      Суд не призначає відшкодування.
      (b) немайнова шкода
      82. Заявник вимагав 50,000 євро на відшкодування немайнової шкоди.
      83. Уряд доводив, що вимога необґрунтована та непомірна. Уряд просив Суд присудити
      відшкодування немайнової шкоди на справедливій основі з урахування попередньої
      практики.
      84. Суд, зважаючи на свій висновок щодо скарг заявника, вважає, що він напевно
      зазнав певної немайнової шкоди через погане поводження під час затримання у міліції.
      Оцінюючи обставини на справедливій основі, Суд призначає відшкодування заявнику
      6,500 євро.
      В. Витрати
      85. Заявник вимагав 10,100 доларів США (7,720 євро) на відшкодування витрат, що він
      поніс під час національних та конвенційних процедур.
      86. Уряд доводив, що вимоги щодо кількості годин, витрачених адвокатом заявника на
      підготовку заяви, як і на подальші письмові звернення до Суду, перебільшені. Крім
      того, немає доказів того, що ці кошти дійсно були витрачені.
      
      
      87. Суд нагадує, що для того, щоб витрати були включені до відшкодування за статтею
      41, слід встановити, що вони дійсно та необхідно були витрачені, щоб запобігти
      виникненню або виправити становище, яке було визнано порушенням Конвенції, та були
      обґрунтовані за розміром (див. Нільсен та Йонсен (Nilsen and Johnsen) проти
      Норвегії, № 23118/93, § 62, ECHR 1999-VIII).
      Суд вважає, що ці вимоги не були виконані у цій справі. Він вважає, що адвокат
      заявника перебільшив час, витрачений на підготовку справи. Він не впевнений, що
      витрати, що ніби відбивають більш ніж двісті годин ефективної роботи та складають
      10,100 доларів США, були усі витрачені, або обґрунтовано витрачені, у зв’язку із
      скаргою, поданою до Суду. Але, очевидно, що заявник мав певні витрати на правову
      допомогу, враховуючи заходи, здійснені його адвокатом на національному рівні, а
      також зауваження та інші подання, підготовлені адвокатом для Суду.
      88. Враховуючи усі доречні фактори, Суд призначає 1,500 євро, які після відрахування
      890 євро, які заявник отримав у якості правової допомоги від Ради Європи,
      дорівнюються 610 євро щодо витрат, плюс будь-які податки, якими може
      оподатковуватись ця сума.
      C. Пеня
      89. Суд вважає відповідним, що пеня має базуватися на процентній ставці
      Європейського Центрального Банку, до якого слід додати три проценти.
      З ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОСТАЙНО
      1. Відхиляє попереднє заперечення Уряду;
      
      2. Визнає, що було порушення статті 3 Конвенції;
      
      3. Визнає, що було порушення статті 13 Конвенції;
      
      4. Визнає,
      (a) що держава-відповідач має сплатити заявнику, протягом трьох місяців з дня, коли
      рішення стане остаточним відповідно до статті 44 § 2 Конвенції, наступні суми:
      (i) 6,500 євро (шість тисяч п’ятсот євро) стосовно немайнової шкоди;
      (ii) 610 євро (шістсот десять євро) стосовно витрат;
      (iii) будь-які податки, якими може оподатковуватись ці суми;
      (b) що згадані суми мають бути конвертовані у національну валюту відповідної держави
      за ставкою, що діє на день виплати;
      (c) що після перебігу згаданих вище трьох місяців і до виплати має сплачуватись
      простий процент на згадані суми за ставкою, що дорівнює процентній ставці
      Європейського Центрального Банку протягом строку невиплати плюс три проценти;
      
      5. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливого відшкодування.
      Зроблено англійською, та проголошено письмово 5 квітня 2005 року відповідно до
      правила 77 §§ 2 та 3 Регламенту Суду.
      С. Долле Дж.-П. Коста Секретар Президент
      
      
      --
      Удачного дня.
      
      С уважением,
      Аркадий Бущенко
      Адвокат,
      Эксперт Харьковской правозащитной группы
      по уголовному процессу и Европейской Конвенции

  • 2006.03.07 | Slavchyk

    Re: Продовження теми. Тут трохи історії питання

    Найкраще в такому випадку -відразу подавати в в Європейський Суд з прав людини.
    Інакше вони будуть тягнути до безконечності.
    Бажано також ,щоб заяву в Європейський
    Суд писав досводчений юрист.Адресу інтернет-сайту Європейського Суду можу надати.
    
    Одночасно,паралельно необхідно боротися в Україні.

• 2006.02.17 | SpokusXalepniy

  Якщо все це правда навіть на 50 відсотків, то...

  ... як повинні почувати себе дописувачи Майдана, - пульса громадянської дії, - котрі на тлі таких ось "дрібненьких негараздів" в суспільстві, більш місяця з піною у рота обговорють на вільному (не мовному!!!) форумі проблему "20" (двадцяти) - на 20, чи на 25 відсотків імпортної кінопродукції треба перкладати на українську мову з 1-го вересня 2006 року. [місяць обговорювання, 153 дописа, 926 читань].
  
  На місці Луценко, я би підкидував би таки теми саме на вільний форум, аби не чипали.
  
  Пропозиція. Завести ще додадковий форум під назваю "Міліцейський протокол". Щоб схоронити тему за один рух миші.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2006.02.17 | Михайло Свистович

    Таких правд повно в нинішній Україні

    SpokusXalepniy пише:
    > ... як повинні почувати себе дописувачи Майдана, - пульса громадянської дії, - котрі на тлі таких ось "дрібненьких негараздів" в суспільстві, більш місяця з піною у рота обговорють на вільному (не мовному!!!) форумі проблему "20" (двадцяти) - на 20, чи на 25 відсотків імпортної кінопродукції треба перкладати на українську мову з 1-го вересня 2006 року. [місяць обговорювання, 153 дописа, 926 читань].
    
    То як Ви себе почуваєте, Ви, який палець об палець не вдарив, щоб щось змінити?
    
    >
    > Пропозиція. Завести ще додадковий форум під назваю "Міліцейський протокол". Щоб схоронити тему за один рух миші.
    
    Навіщо? Щоб обговорити? А толку?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2006.02.17 | SpokusXalepniy

      Якщо це з 2003 року, то можна було б вже до Страсбурга дійти.

      Михайло Свистович пише:
      > То як Ви себе почуваєте...
      Після читання цього я почуваю себе збентеженим.
      
      > Ви, який палець об палець не вдарив, щоб щось змінити?
      Ви маєте до мене якісь претензії щодо цієї справи?
      Чи ви просто на автопілоті робите зауваження про мою особу взагалі? Якщо так, то це проушення правил форуму. Бо я буду звертатися до відомого форумського адміністратора (Свистовича) з проханням переносити такі дописи на Без правил. Написав - переніс. Написав - переніс. ...
      
      Якщо ж ви натякаєте на палець, то як раз цим пальцем нещодавно я надрукував для Ал"янсу Майдан прес-реліз про "секретні укази" президента, бо важав, і важаю, і маю аргументи, що ваш, майданівський офіційний прес-реліз написан начебто спеціально (фахово) з метою зробити з цієї ВАЖЛИВОЇ СПРАВИ нефункціональний папірець.
      
      > > Пропозиція. Завести ще додадковий форум під назваю "Міліцейський протокол". Щоб схоронити тему за один рух миші.
      > Навіщо? Щоб обговорити? А толку?
      Де почуття іронії? В реалі залишилось?
      Гадаю, що з цього питання (не іронії, а міліцейського скандалу) на форумі треба було б обговорити конкретні дії, які можна запровадити аби ця інформація набула широкого розповсюдження аж доки влада не відгукнеться. Ще краще, маючи таких умовно наближених до влади людей (вас маю на увазі), спочатку повідомити самого Луценка про цей ганебний випадок, і надати йому не більш, ніж 10 діб на реагування. А якщо ніякої реакції не буде, то розпочати акцію. Спочатку - інформаційну.
      Найголовніше, це ні в якому разі не заспокоюватись на те, що хлопця просто відпустять з в"язниці. Бо справжні злочинці мають там сидіти. Тут я маю на увазі - всю цю ментовку з прокурором та суддєю.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2006.02.17 | Михайло Свистович

        Але таких справ багато.

        SpokusXalepniy пише:
        >
        > Ви маєте до мене якісь претензії щодо цієї справи?
        
        Щодо цієї не маю. Щодо фальшивого вболівання за долю України та її громадян маю. Бо людина, яка щиро вболіває, робить щось, щоб змінити ситуацію.
        
        >
        > Якщо ж ви натякаєте на палець, то як раз цим пальцем нещодавно я надрукував для Ал"янсу Майдан прес-реліз про "секретні укази" президента, бо важав, і важаю, і маю аргументи, що ваш, майданівський офіційний прес-реліз написан начебто спеціально (фахово) з метою зробити з цієї ВАЖЛИВОЇ СПРАВИ нефункціональний папірець.
        
        Добре, палець об палець Ви вдарили. І навіть пару разів. Але це все одно дуже мало у порівнянні з кількістю патетичних вигуків.
        
        >
        > Гадаю, що з цього питання (не іронії, а міліцейського скандалу) на форумі треба було б обговорити конкретні дії, які можна запровадити аби ця інформація набула широкого розповсюдження аж доки влада не відгукнеться. Ще краще, маючи таких умовно наближених до влади людей (вас маю на увазі), спочатку повідомити самого Луценка про цей ганебний випадок, і надати йому не більш, ніж 10 діб на реагування. А якщо ніякої реакції не буде, то розпочати акцію. Спочатку - інформаційну.
        
        Вже сто разів тут різні справи обговорювали, от тільки коли доходить до конкретної роботи, то бажаючих мало. А наш час не гумовий, ми всього не встигаємо.
        
        > Найголовніше, це ні в якому разі не заспокоюватись на те, що хлопця просто відпустять з в"язниці. Бо справжні злочинці мають там сидіти. Тут я маю на увазі - всю цю ментовку з прокурором та суддєю.
        
        А Ви пробували коли-небудь такого добитися? Скільки на це піде часу і сил. В мене зараз, наприклад, кілька таких справ, і я банально не встигаю ними навіть побіжно займатись усіма.

      • 2006.03.07 | Nemesis

        Мусора там вже давно ні при чому.

        Через 72 години після затримання постанову про утримання цього хлопця під вартою видав суд (якщо вірити Конституції України, раніше це робила прокуратура).
        Попробуйте тепер вийти з цієї ловушки 22: якщо Ви закликаєте зараз когось тиснути на суд, то Ви виступаєте проти розділення гілок влади та пропонуєте повернутися до сталінських принципів, які Ви хочете водночас цією дією побороти.

• 2006.02.27 | Александр

  Re: Украина – Страна дебилов!?

  То, что на эту публикацию не отреагтровали непосредственно те, кто должен контролировать, и следить за эмиджем Страны, и есть подтверждение того, что эта публикация соответствует действительности!!!

• 2006.03.07 | Александр

  Re: Украина – Страна дебилов!?

  Сообщение в печати - Поводы и основание к возбуждению уг.дела по ст.94 УПК Украины.
  1."37-й год возвращается" газета "Остров" №42 2005г.
  2."Вбивство за 93 грівві" "газета по Украински" "18 2005г.
  3.интернет издание "Украинская Правда" 7.02.2006г. "Система не право-охоронна, а каральна"
  4.интернет-издание "Майдан" 4.12.2005г."Банда в Донецкой облпрокуратуре и Апеляционном суде"
  5. "Мвйдан" 18.01.2006г. "Поздравляю с Новым 2006 Годом главного импотента прокуратуры Донбасса"
  6."Майдан" 21.01.2006г. "Естьли в Укранне живые юристы?"
  7."Майдан" 14.02.2006г. "Украина-Страна дебилов"
  8."Майдан" "Правоохренительны беспредел"
  Но, к сожалению, на этот бидлам реагировать некому!?

• 2006.03.07 | Nemesis

  Зате співаєм ми гарно.

  Одразу кажу, що я не юріст, я лише працюю з інформацією.
  Тому прошу пояснити наступне: в коментарі кажуть, що обвинувачення не
  висунуте, але батько каже, що протокол звинувачення був станом на 16.07.2003 року вже підготований, та його сина звинувачують в вбивстві громадянина Гартованого А.П. (сутність звинувачення є ясною йому та його сину).
  Присутність адвоката під час висунення звинувачення не є обов'язковою, це право звинуваченого вимагати присутності адвоката, якщо ж він не вимагав адвоката ніяких претензій після (передумав) не може бути.
  Стаття 106 УПК України дає перелік пунктів за якими особа може бути затримана на деякий час (три доби) міліцією, одним з пунктів є "свідки показують, що саме ця особа скоїла злочин", батько каже, що в справі є покази "співучасників", очевидно, що вони і є свідками на основі яких міліція затримала хлопця (навіть зважаючи на Донецьк важко уявити, що мусора вибрали квартиру для обшука чисто випадково, інакше б вони могли б звинуватити самого батька), плюс те, що мусора в перший день не знайшли хлопця вдома може бути розглянуте як "спроба збігти".
  В будь якому випадку після закінчення трьох діб рішення про взяття звинуваченного під варту видавали вже не менти, а якщо вірити Конституції України, суд.
  Тому чисто формально, на свій дебільний начин, всі вимоги закона виконано. Це виконання безперечно не отримає першу нагороду на конкурсі юрiдичної краси, але воно не таке вже і безглузде.
  Надодачу цей хлопець ще й "подпiсал показанiя протiв себя".
  Я поки що не бачу нічого дивного в цій справі, вибачте.
  Якщо я щось недобачив, одразу прошу пробачити та підказати що саме я недобачив.

• 2006.03.07 | Nemesis

  Короткий нарис прикладеної правосвідомості деяких персонажів.

  Я пробую трохи систематизувати побачене/почуте:
  
  Той хто зняв в дитинстві шапку з перехожого: не буде йому за це пробачення ні на цьому світі, ні після смерті. Анафема.
  Бійки в п'яному вигляді на вулиці: молодець, так тримати, бий їх прямо в око! Алілуя.
  Пограбування та вбивство старика з підпаленням квартири для замітання слідів: хлопець дуже настраждався, ужоснах, розслідування припинити, випустити його, видати каністру бензина, сірники та сокиру, алілуя, фігасе, на його місце посадити тих, хто його звинуватив в такий чухні, анафема.
  
  Нічого не пропустив? Я не даю зараз ніякої оцінки, це просто спроба нейтрально підсумувати.

• 2006.03.07 | Slavchyk

  Re: Украина – Страна дебилов!?

  1.Які докази вчинення злочину вашим сином,предявляє слідство ?Чи є якісь
  свідки,що він там був і вчинив злочин?Чи є сліди,відбитки пальців?Чи є
  проведені які-небуть експертизи?
  2.Якщо можете знайдіть досвідченого адвоката ,який би міг зайнатися вашою проблемою.Поменше емоцій.Необхідно з мудрою,холодною головою розібратися в справі.
  3.Подавайте в Європейський Суд з прав людини.Бажано також ,щоб заяву в Європейський
  Суд писав досводчений юрист.Адресу інтернет-сайту Європейського Суду можу надати.
  4 Тут не стільки проблема в дебілах ,як в хабарниках-слідчі,прокурори,судді
  вимагають від вас хабарі.Ви не даєте і вони вам мстять-тримають сина в СІЗО.

• 2006.03.09 | Александр

  Re: Украина – Страна дебилов!?

  Адвоката Салова С.П. я нанял 24.07.2003г
  Адвоката Филонова я нанял 1.06.2004г.
  Адвоката Пилипенко я нанял 5.8.2005г.
  В Страсбург подал в октябре 2004. где нас зарегестрировали прислали предпоследнее сообщение, что в ближайшее время наше дело будет рас-смотрено.
  У моего сына три свидетеля уже допрошены в суде, которые подтверждают
  алиби сына. Одна прогуливала собаку и видила его возле дома в 23-50, второй шел с гаража и видел его возле дома в 23-45, третья подтверж-дает, что Алексей пришел домой в 23-55 и до утра из дома не выходил. И убить деда в 1-30 не мог.
  Сожительница Шаповалова, который был в бегах показывала, что мой сын с ними был с 20-30 и до 3-00. Но когда я показал приговор в суде,
  что Шаповалов с сожительнецей совершал преступление разбой в 1-00 у Куцеваловой, и моего в приговоре не было. Тогда они через1.5 года "вспомнили", что разбой и убийство было не в один день. И прокуратура с судом судовольствием поддерживает их версию, хотя есть 13 доказательств, что разбой и убийство были в один день.

• 2006.03.10 | Александр

  Re: Украина – Страна дебилов!?

  Nemesis-07.03.2006
  В отношении того, что сын сознался. Он каким-то образом подписал бумаги, что он якобы помогал Шаповалову выносить вещи с кв.Гартованного с каридора, но в кв. он якобы не заходил. Но через пол-года, когда впоймали Шаповалова он на очной ставке начал пока-зывать, что якобы Москаленко Алексей к вещам не дотрагивался, вещи
  якобы выносил он сам, а Алексей только деда бил, т.е. перврначальные показания которые Алексей не всебе подписал - противоречат очной ставке.
  Slavchyk-7.03.2006
  Единственное доказательство вины Алексея - оговор сожительницы Шапо-валова, что якобы в 1-20 они вышли с кв.,а затем пришли, через 10мин.
  И у Алексея были руки в крови, а у Шаповалова одежда.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2006.03.10 | Nemesis

    Розказуйте все.

    Александр пише:
    
    > В отношении того, что сын сознался. Он каким-то образом подписал бумаги, что он якобы помогал Шаповалову выносить вещи с кв.Гартованного с каридора, но в кв. он якобы не заходил.
    
    І часто він отак невинно допомогав виносити речі з чужих квартир? З коридорів, без зайвих запитань?
    
    >Но через пол-года, когда впоймали Шаповалова он на очной ставке начал показывать, что якобы Москаленко Алексей к вещам не дотрагивался, вещи якобы выносил он сам, а Алексей только деда бил, т.е. перврначальные показания которые Алексей не в себе подписал - противоречат очной ставке.
    
    Добрі друзі в Вашого сина. Скажи мені хто твій друг і я скажу хто ти.
    
    > Единственное доказательство вины Алексея - оговор сожительницы Шапо-валова, что якобы в 1-20 они вышли с кв.,а затем пришли, через 10мин. И у Алексея были руки в крови, а у Шаповалова одежда.
    
    Ну хіба ще свідчення Шаповалова. І Вашого сина який частково зізнався.
    
    Дуже серйозна справа в Вашого сина. Пограбували та вбили старика, квартиру, щоб замісти сліди, підпалили, Вашого сина підозрюють мінімально в співучасті.
    Я сам тато, можу Вам поспівчувати, але допомогти буде дуже важко, бо хоч ми всі і дебіли, але проти Вашого сина зібрані дуже переконливі докази. Він зараз вже під судом? Бо законний термін попереднього утримання в 18 місяців вже давно закінчився.
    Розказуйте все, а не лише моменти, які Ви хочете показати, тоді може щось хтось підкаже.

• 2006.03.10 | Александр

  Re: Украина – Страна дебилов!?

  Nemsisu: Уважаемый!
  Во первых, сын ни в чем не признался, а наоборот, он говорит, что ни каких преступлений он не совершал никогда, деда убитого не видел и одним глазом.Был трезв. И никакие это не друзья, а просто знакомые. а вообще у таких как ты не должно бы быть детей, странно, что ты еще и отцом числишься! Больше похоже на то, что ты "пахан" с той проку-ратуры, которая ведет это дело.Вот тебе и Алилуйя-у попа четыре ..уя!
  Важный вопрос в том, что до сих пор,мне не отвечают - на основании каких процессуальных нормах сына взяли в плен и до сих пор гноят!?
  Повторяю,для народов крайнего севера! Что 32-й месяц человек в зато-чении, до сих пор не возбуждено уг.дело, т.к. поводов и оснований- нет и не было!!! Я уже не упоминая о лишении права на защиту. и не имею в виду, моего сына лично.
  Самое вызывающее в этом деле, это то, что ты хоть и не благополучный, но ты отвечаешь на мои обращения, а я на твои. Но бандиты с облпрокуратуры во главе с атаманом Лехой не желает отвечать ни на какие вопросы, жалобы и заявления!И ни я, ни Вы уважаемый, на меня и Вас не обижаемся, т.к. понимаем - в какой дебильной Стране мы живем.С уважением. К стати, самую большую помощь я лжидаю от вас как Вы понимаете!
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2006.03.12 | Nemesis

    Пака, кросавчєг!

    "Када я гаварю жосско - міня дажє паслєдніє тупийє каструлі слушаюцца".
    
    З дитячої книги "Мойдодир"
    
    > Важный вопрос в том, что до сих пор,мне не отвечают - на основании каких процессуальных нормах сына взяли в плен и до сих пор гноят!?
    
    На грунті УПК України. Спочатку він був затриманий згідно статті 115 УПК України, потім звинувачений. Спочатку затриманий ментами на 3 доби з санкції Мар'інської міжрайонної прокуратури, після трьох діб був взятий під варту рішенням Мар'інського районного суда від 19.06.2003 року, суддя В.Кравченко, прокурор А.Хітматулін, секретар Т.Зіньковська (знайомі прізвища?) згідно статті 148 часті 2, статей 150, 165-1 та 165-2 УПК України.
    Він підозрювався та був звинувачений в скоєнні злочинів передбачених статтями 187 (розбой), частина 4, 194, частина 2 (знищення чужого майна), 115, частина 2 пункти 4,5,6 (навмисне вбивство з обтяжуючими обставинами) УК України.
    Тому його взяли "в плєн", Женевська конвенція на нього правда не розповсюджується, бо ніхто не знав, що він вів оголошену війну з Україною та був солдатом іноземної армії, яка вела оголошену війну.
    
    > Самое вызывающее в этом деле, это то, что ты хоть и не благополучный, но ты отвечаешь на мои обращения, а я на твои.
    
    Після твоєї хамської виходки я більше не відповідаю
    
    >И ни я, ни Вы уважаемый, на меня и Вас не обижаемся, т.к. понимаем - в какой дебильной Стране мы живем.
    
    Я не ображаюся, лише не відповідаю більше.
    
    >К стати, самую большую помощь я лжидаю от вас как Вы понимаете!
    
    Пізно. Пака, кросавчєг!

• 2006.03.13 | Александр

  Re: Украина – Страна дебилов!?

  Архиуважаемый Nemesis-страшко!
  "Семь лет мак не родил, и голода не было". Мир не без добрых людей.
  Может кастрюли тебя и чайники слушают, но нормальный челоевк твой бред вряд ли будет слушать.
  ст.115УПК Укр.-задержание следователем подозревемого. Но не возбудив уг.дело-человека даже допрашивать никто не имеет права УМНИК! В Угол. Процессуальном Кодексе Укр.существует такое понятие как -поря-док возбуждения дела ст.98, но без ст.94 УПК,ст. 98 не работает!!! Ты же сам, удивляешься, в качестве кого моего сына держат в заточении 32-й мес.!?По процессуальным нормам на доследование дается 1-н мес.но наше дело отправили на доследование 9.12.2004г.и до сиж пор доследуют, и не известно когда назначат суд!А постановлением суда ИМЕНЕМ УКРАИНЫ, на основании которого моего сына держат в заточении, можно подтереть жопу, т.к. оно не имеет юридической силы! К стати, мне тоже не нравятся хамы!Но в нашей Стране анафиме придают даже тех, кого не возможно проклясть не натянув на свою жопу приключения.
  С любовью и уважением ко всем обиженным. Алесандр.
  Александр Москаленко пише:
  > Коментар Майдан-ІНФОРМу. Ми вже раніше писали про цей кричущий випадок. Батько захищає сина, якого 31 місяць тримають в СІЗО без суду та пред`явлення обвинувачення. Він має право на такі пристрастні звинувачення, він їх вистраждав. Ми будемо вдячні всім, хто зможе допомогти відновити справедливість!
  >
  > Украина – Страна дебилов!?
  >
  > Какие политические силы должны защищать интересы граждан Украины!?
  >
  > Я пытаюсь думать, и много размышляю – что происходит, и почему именно так происходит!? И прихожу к неутешительному выводу: «Родителей не выбирают, но Страну можно и нужно выбирать, т.к. это в наших силах, если мы не в состоянии изменить политическую атмосферу в нашей Стране»!.. Я бы Президента выбрал бы из Израиля, или хотя бы из японцев, ведь набирают же футболистов команды «Шахтер» из Африканцев!?
  >
  > Почему Украине не везет на руководителей?
  >
  > Видимо, в Украины плохая карма – т.к. изначально эту землю заселили «обделенные» и больные люди. И продолжают населять и плодить больных людей! Видимо, злой «дух дебилизма», витает над Украиной, заражая всех и вся своим «добром»!
  >
  > По сути дела, Украина – это не Страна, а сброд дебилов!
  >
  > Я все понимаю. Я понимаю, что есть враги, наверное, у страны. Я понимаю, что есть дебилы, а следовательно - преступники.
  >
  > Я не хочу верить в то, что в нашем государстве сплошные дебилы!!! А, если есть ещё, остались, у нас умные люди, то чем они занимаются!?
  >
  > Почему Стране выгодны дебилы, а не умные люди!? Почему у нас привыкли не выигрывать, а отбирать!? Почему Стране выгодна атмосфера насилия, а не состязания!? Видимо, это цивилизация каннибалов, которая, намного мощнее здравого смысла!
  >
  > Дожились, что у нас духовенство, и то поддерживают криминалитет, сделав Николая «кровавого» - святым! Януковича сделали верующим. Но чем верующий Янукович отличается от любого «верующего» сектанта, которых, в хорошие времена сажали в тюрму!?
  >
  > Почему верующего христианина, финансирует и управляет им мусульманин!? Почему их экономика родственна и срослась!?
  >
  > Неужели, настал период всеобщей любви и братства!?
  >
  > Украину захватили идиоты, на всех уровнях власти! Допускаю, что идиоты в Верховном суде, в Конституционном суде, в Министерстве Юстиции, в Министерстве Внутренних Дел, Уполномоченный по правам человека, в Верховном Совете Украины, и даже, не благополучный Президент!!!
  >
  > Но не может же быть вся Страна из идиотов!?
  >
  > Моего сына, после прихода его в милицию, бандиты от Государства, взяли в плен 16.07.2003г. по подозрению, и до сих пор, вот уже 31-й месяц морят в заточении! Я не могу ниоткуда получить вразумительного ответа – на основании каких процессуальных норм?
  >
  > До сих пор, против него не возбуждено уголовное дело, согласно ст.94 УПК Украины («Поводы и основания к возбуждению уг. дела») и согласно ст.98 УПК Украины («Порядок возбуждения дела»).
  >
  > За шесть дней, до встречи с подозреваемым, уже был заготовлен протокол о привлечении в качестве обвиняемого. Есть такое подозрение, что убитого, старого 88-летнего человека, «заказали» за месяц до убийства!
  >
  > На судебном заседании, мой сын, Москаленко Алексей говорит: «У меня четыре ответа на все ваши вопросы :
  > 1-никаких преступлений я никогда не совершал,
  > 2-дедушку, которого убили, никогда ни видел и одним глазом,
  > 3-на второй этаж, впервые поднялся через три недели, по желанию следователя, но в квартиру никогда не заходил, где произошло убийство,
  > 4- был трезв.
  > За что вы меня морите!?»
  > Ответа нет!
  >
  > На судебном заседании, каждый раз, Москаленко Алексей, обращаясь к Председательствующему суда Демяносову А.В., говорит: «Ваша честь! Согласно ст.263 п.6 УПК Украины, огласите пожалуйста в суде, доказательства моей вины!» Судья Демяносов А.В. отвечает: «Мы исследуем».
  >
  > Я уже не упоминаю о фальсификации, и незаконном препятствии мне в осуществлении защиты моего подзащитного…
  >
  > Такой маразм возможен только в Украине!!! А обратиться больше не к кому в Украине! Я уже обращался по этому делу: к Ющенко В.А., Тимошенко Ю.В., Луценко Ю.В., Симоненко П.Н., Кармазин Ю.А. , А.Шкиль , Васильев Г.А., С.Хмара, Васильев А.А., Карпачева Н.И., Игнатенко П.Н., Р. Зварыч., Пискун С., и многим другим... В ответ - тишина...
  >
  > К глубочайшему удивлению, в нашей Стране, еще остались люди порядочные, умеющие мыслить по Божески, благодаря которым, «Ще не вмерла Україна!» Еще, слава Богу, есть люди, которые открыто об этом пишут и открыто обличают дуриков и не соответствие здравому смыслу!!!
  >
  > Если не реагируют и не отвечают на письма и заявления госслужащего, на Средства Массовой Информации, то можно предположить, как эти бандиты под крышей Государства будут реагировать на рядовых граждан!?
  >
  > За третий год, четвертый чудак, на букву «му», находится на месте Генерального Прокурора Украины, удобно спрятавшись за ширмой «не вмешательства и попустительства», подрывая авторитет Президента и Украины!
  >
  > Основываясь, и исходя из вышеизложенного, я официально заявляю, что в Украине нет правоохранных структур! В Украине – есть органы, собирающие мзду и вымогающие взятки.
  >
  > Думаю, что единственно, кто мог бы восстановить справедливость и законность в Стране – это, только "настоящие юристы" от Шамиля Басаева до Бен-Ладена!!!
  >
  > Кому в Украине можно верить не на словах, а на деле!?
  >
  > Москаленко Александр – пом.Депутата Украины з-го соз.
  > 85612 г.Курахово, ул.Пушкина, 28/5 тел.80627832987.

• 2006.03.14 | Александр

  Re: Украина – Страна дебилов!?

  Уважаемый Slavchyk!
  Прошу Вас черканите пожалуйста электронный адрес Страсбурга. Я уже писал, что наше дело уже в Страсбурге, зарегестрировнно и присвоен номер нашего досье. Но документы я отсылал почтой.
  Очень жаль, что Nemesis увельнул от участия. Был самый активный учас-тник в этом форуме.
  С уважением - Александр.

• 2006.03.17 | Александр

  Re: Украина – Страна дебилов!?

  Все преступления мира творятся с молчаливого согласия равнодушных.
  Худший грех по отношению к ближнему - не ненависть, равнодушие;
  вот истенно вершина безчеловечности!
  
  Болльшущее спасибо и низкий поклон всем принявшим участие в обсуждении этой темы:
  1.Ольге
  2.Hobbit
  3.Пані
  4.mirgor
  5.Nemessis
  6.stefan
  7.Сахаров
  8.Albes
  9.Slavchyk
  10.SpokusHalepniy
  11.Михайло Свистович
  С уважением ко всем-Александр