02/14/2006 | Skapirus

Побачимо, страшною, чи ні, але вона буде. Чим безглуздіша брехня, тим скоріше в неї повірять.

Коротше.

Після оцього бруду:
http://maidan.org.ua/static/news/1139690970.html

оцього цинізму:
http://maidan.org.ua/static/news/1139078701.html

та оцього нахабства:
http://maidan.org.ua/static/news/1139573129.html

в мене остаточно зірвало планку по відношенню до литвинят. І випадок для цього трапився буквально годину тому на початку пр. Науки біля "Екомаркету".

Ситуація. Біля "Екомаркету", обписаного зеленою фарбою (як сказано тут: http://maidan.org.ua/static/news/1139690970.html) стоїть зелений намет "Ми". Підходжу. Жінка, яка явно від мене хоче, щоб я полюбив Литвина (Ги! А за що я його маю любити???), з улесливим тоном намагається подарувати мені календарик та газетку, заодно спілкується з іншими людьми. Я корчу ображену міну, мало не плачу: "Та навіщо Ви мені це даєте??? Навіщо Ви обписали наше місто зеленою фарбою???" І тицяю на стіни "Екомаркета". Німа сцена, тітка в шоці, "в зобу дыханье сперло": "Та ми... Та як Ви? О Боже! Це все зелені..." Поки вона щось намагалася придумати, я говорю: "Так це ж Ваш офіційний зелений колір..." Вона ще намагається щось говорити, я на очах у публіки розвертаюся і з ображеним тоном відвалюю зі словами: "Та що Ви мені пояснюєте! З вами все ясно".

Не знаю, що там говорила ще та тітка своїй публіці, чи повірили вони їй, чи ні, але думаю, що у публіки "осадочек остался". І чутка по людях піде точно.

Обіцяю, що так буде з кожним стрічним мені наметом Литвина. "Нє будітє во мнє звєря"...