02/14/2006 | Олександр Костенко

Синдром „Еліти-Центр”. Кого він характеризує: потерпілих чи суспільство?

Аферу під кодовою назвою „Еліта-Центр”, що виявилася у Києві, неправильно навіть порівнювати з відомими „МММ” та іншими подібними „пірамідами”, що дехто зовсім безпідставно робить. Варто дочекатися результатів досудового слідства, щоб у цьому переконатися. В основу її було покладено не принцип довірливості громадян, а відсутність належного правопорядку в Україні. Саме цей фактор було вдало використано шахраями.

Синдром „Еліти-Центр” як дзеркало виявив політичні, економічні, правові та інші проблеми, що утворилися у нашому суспільстві, зокрема з вини держави, її органів на місцях і навіть з вини політичних партій та громадських організацій, що покликаються піклуватися про захист прав громадян України. Тому і вони мають долучитися до захисту прав потерпілих від шахраїв, які скористалися з криміногенних умов, що утворилися у суспільстві.

Якщо буде встановлена вина і державних органів у тому, що стала можливою афера „Еліти-Центр”, то держава також має нести свою долю матеріальної відповідальності перед потерпілими за спричинену їм шкоду. Це крім того, що відповідно до ст.1177 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин. Зазначена норма прийнята на реалізацію положення ст. 3 Конституції, згідно з якою „Держава відповідає перед людиною за свою діяльність”. Тому ті громадяни, які не бажають, щоб у подібних випадках держава відшкодовувала із сплачених ними податків збитки потерпілим, мають контролювати свою державу, аби вона належним чином виконувала свої обов’язки та разом з потерпілими протидіяти злочинності, а не тішитись з того, що сьогодні „попалися” не вони: хай ніхто наївно не надіється, що з ним подібне статися не може.

До речі, конституційним обов’язком держави було, зокрема, створити для інвесторів належні легальні можливості ( надати відповідні права) для того, щоб інвестори могли самі ефективно контролювати будівельну діяльність у подібних випадках і легально одержувати від забудовників інформацію, необхідну для того, щоб не допустити шахрайства. Чи були надані державою такі права інвесторам? Ні. То як же вони, не маючи легальної можливості отримувати необхідну інформацію, могли убезпечити себе від шахрайства? Залишивши потерпілих без законодавчої підтримки у цьому відношенні, держава має взяти на себе долю вину за аферу.

І ще одне питання щодо позиції громадян, які тішать себе тим, що подібна біда їх оминула. Вже зараз дехто заявляє, що потерпілим, які „самі винні”, держава не має відшкодовувати збитки за рахунок платників податків. Але ж потерпілі теж є платниками податків, як і ті, хто не став жертвою злочину. Цього разу... Отже, потерпілі мають право вимагати від держави, якщо буде доведена її доля вини, відшкодування завданих їм збитків у тих межах, в яких вони платили податки на забезпечення захисту від злочинців. Тобто не за рахунок чужих, а за рахунок ними ж самими сплачених податків. Хіба буде справедливим відмовляти їм у цьому?

Усім співгромадянам, яким цього разу просто повезло і вони не стали потерпілими, слід проявити співчуття і солідаризм тим, хто потерпів, бо сьогодні злочинність в Україні – це не проблема лише самих потерпілих, а загальнонаціональне лихо. Це стихія, проти якої мають згуртуватися усі чесні люди, бо поодинці нам не скинути з себе кримінального ярма. Один мудрець колись казав, що протидія злочинності буде належною лише тоді, коли кожна людина буде вважати злочин, вчинений проти іншого, таким, таким, що вчинений і проти неї.

В Україні сьогодні має місце кримінальна експлуатація людини людиною: „клас” злочинців жорстоко визискує „клас” чесних людей. Теперішня ситуація в нашому суспільстві свідчить про драматичну помилку К. Маркса щодо соціальної експлуатації і класової боротьби: насправді експлуататорським класом є не буржуазія, а різноманітні злочинці – мафіозі, псевдопідприємці, корумповані політики і посадовці, шахраї різного роду та інший нечистий на руку люд, що живе за рахунок своїх ближніх. І класова боротьба сьогодні – це боротьба між „класом” злочинців і „класом” незлочинців. Доля народу України залежить від результату цієї „класової” боротьби. І найбільше зробить для України той, зокрема, та політична сила, яка допоможе „класу” чесних людей перемогти тих, хто їх пригнічує і нещадно експлуатує – „клас” злочинців. Без цього будь-які реформи, будь-які вибори будуть „криміналізуватися”, тобто обертатися на користь „класу” злочинців.

Олександр Костенко, кримінолог

---

Майдан-ІНФОРМ: матеріали та контакти по темі:

1. Олександр Костенко: Потерпілих від шахраїв з „Еліти-Центр” бажає „кинути” і влада?
2. Форум централизованного штаба инвесторов на Игоревской 14а
3. Олег Селюк, Орест Хрущ: Сицилійська мафія – дитячий садок у порівнянні з київською
4. Тетяна Монтян: Для тих, хто ще не знає, як працює "квартирна мафія"
5. Обгворення на ВФ теми "Обманнутые вкладчики компанией "Элита-центр""
6.