02/22/2006 | Witer

Украина у нас одна, и цели у нас едины. Это - стабильный экономический рост, энергетическая безопасность, создание новых рабочих мест, а главное – победа над бедностью. Рінат Ахметов.

Двома основними кити ідеологічної промови Ахметова є «щоб крутіше за всіх» і «щоб було що їсти». Трохи непоєднувані речі, але насправді це уже колись було...

Ідеологія Ахметова – це «необільшовизм». Саме бідність є підставою легітимності того, що він говорить (я був таким самим, як ви). Далі іде невелика модифікація – для цього треба побороти не багатих, а навпаки, саме вони тепер грають роль «великої і передової сили суспільства» : завдяки їм, а не світовій революції, всі бідні стануть жити в достатку.

Друга позиція – територіальний патріотизм, «незалежність» ні від кого, в тому числі і від Європи, нарівні з Америкою і Росією. Не відчуває себе донецький бандит-капіталіст європейцем. Зате статус особливої дружби з Росією в жодному разі не піддається таким сумнівам, як євроінтеграція, і описується не шаблонами типу європейських цінностей, а емоційними категоріями типу "переживати всією вулицею".

Додатком іде важливий радянський компонент гордості і високої цілі - «і станемо ми крутими в світі – не завдяки світовій революції, а завдяки блискучому робітничому (тепер «кадровому») потенціалу, котрий підніме економіку».

Ключову роль у пошуку власного коріння («національного характеру») відіграє спорт. Саме тому на ньому (а не на, наприклад, культурі) так часто і багато наголошується. Ахметов тут постає своєрідним «володарем культури» - власником футбольного клубу «Шахтар», що повинне додатково легітимізувати його в очах «популі».

Отож, «хліба» - тобто економічного зростання і подолання бідності, і «видовищ» - культурного задоволення футболом і «величчю» від потенційного видатного місця у світі на противагу європам і америкам. Це – ідеологія колбаси і Фрейда, зразкова ідеологія денаціоналізованого люмпена, склепана з радянського модернізму і соціальної риторики американських капіталістів.