02/22/2006 | Rylet

До недавнього часу я з повагою ставився до всіх правозахисників, оскільки вважав їх людьми незаангажованими та здатними тверезо оцінювати дії будь-якої влади. Згадаймо їх заяви про утиски свободи слова за часів Кучмізму, позицію щодо розслідування справи Гонгадзе та, врешті, під час минулих президентських виборів. Дійсно, крім поваги жодних емоцій. Імпонувало насамперед прагнення підняти Україну до рівня країн розвинених демократій, країн у яких громадяни почувають себе впевнено і захищено.
Проте зараз я відмовляюся розуміти тих правозахисників, які займаються роздмухуванням у суспільстві психозу довкола видворення з України 10 громадян Узбекистану, які незаконно перебували на території України. Мені, як громадянину, незрозуміло чому Україні дорікають за негуманне поводження з громадянами іншої країни, які не приховували своє членство в радикальних ісламських структурах, пропагуючи ідеї екстремістської партії «Хізб ут – Тахрір» серед населення Криму. Більше того – активно вербували громадян України із числа кримсько-татарської молоді до лав ісламської організації.
Водночас, викликає обурення позиція колег-журналістів, які змальовують знедолених узбекських біженців, котрих ніби кошенят беззахисних Україна прирекла на тортури, викинувши з країни. Вельмишановні панове, вірогідно вам кортить сенсаційних сюжетів накшталт «французьких підпалів» чи подій у секторі Газа, які можна буде знімати прямо з вікна «ньюз-руму» ? Може забракло грошей на відрядження ? Порада одна – докупіть краще здорового глузду…
Я не соціолог і не досліджував як зреагував широкий український загал на видворення узбеків, але від свого імені хочу сказати, що Україна, якщо вона прагне до високих ідеалів демократії, має насамперед опікуватись власними громадянами і докладати зусиль до забезпечення їх безпеки. Подивіться в бік будь-якої розвиненої країни, розпитайте про реакцію їхніх спецслужб на появу подібних знедолених. Вам стане зрозуміло, що відправка літаком на батьківщину – невдалий приклад нецивілізованого поводження з подібним контингентом.

З повагою,
від «Асоціації молодих журналістів»
Максим Лютий