Юля в Севастополі (л)
02/28/2006 | mirgor
Сергій Грабовський: ... І примкнула до них Юля...
23 лютого парламент не зміг подолати президентське вето на ухвалений ним раніше закон, натомість зумів проголосувати за цей закон уже втретє, частково врахувавши запропоновані главою держави поправки. Здавалося б, звичайна законотворча рутина. Але цього разу йдеться про значно серйознішу справу, яка може мати вельми вагомі загальнодержавні наслідки.
Уже впродовж семи місяців президент Віктор Ющенко веде позиційну війну з Верховною Радою України з приводу фундаментальних положень Закону про Севастополь (повна назва "Закон України "Про місто-герой Севастополь").
Якщо коротко, то сутність розбіжностей між парламентом і главою держави полягає в тому, що Верховна Рада прагне законодавчо закріпити у цьому місті (яке за Конституцією є окремим регіоном із специфічним самоуправлінням) такий порядок формування органів виконавчої влади, який зробить ці органи фактично незалежними від Києва, натомість залежними від місцевого населення і його політичних настроїв.
"То що ж тут поганого? Це і є демократія!" – скаже прихильник європейського вибору України. Начебто й так. Але чи можлива демократія без демократів? Тобто без громадян, котрі згодні і здатні жити за приписами права? Таке запитання може видатися риторичним, але тільки не у ситуації з Севастополем.
По-перше, місто є головною базою російського Чорноморського флоту, і значна частина городян-громадян України безпосередньо "зав‘язана" на цей флот (чи працюючи на його об‘єктах, чи внаслідок родинних зв‘язків з російськими офіцерами та цивільними службовцями), отже, керується неукраїнськими національними інтересами.
По-друге, населення міста формувалося вельми специфічно: значна частина городян старшого віку є відставними офіцерами радянських і російських збройних сил, нерідко – колишніми політпрацівниками і "особістами".
По-третє, у Радянському Союзі місто тривалий час належало до "закритих", що наклало додатковий відбиток на його населення, створивши ще один фільтр щодо лояльності до влади претендентів на поселення у ньому.
По-четверте, за оприлюдненими 2004 року лідером УРП "Собор" Анатолієм Матвієнком даними, від 30 до 50 тисяч городян, усупереч українським законам, мають подвійне громадянство, тобто паспорти України та Російської Федерації одночасно.
По-п‘яте, Чорноморський флот виступає за нинішніх обставин не тільки військовою, а і політичною та політико-пропагандистською силою (аж до того, що в його типографіях друкується комуністична і шовіністична російська періодика), отже, населення міста перебуває у вельми специфічному (назвемо це так) інформаційному полі.
Список подібних чинників можна продовжити. Але і сказано, гадаю, достатньо, щоб зрозуміти чому звичайні норми самоврядування при їхньому впровадженні у Севастополі здатні не тільки спровокувати у місті неабиякий конфлікт між лояльними щодо України громадянами, з одного боку, і симпатиками тоталітарних ідеологій та адептами належності міста Росії, з іншого; конфлікт у місті може надзвичайно загострити українсько-російські міждержавні стосунки і стати каталізатором дестабілізації ситуації в усьому Криму.
Тому цілком логічною є позиція тих політиків та політичних сил, згідно з якою доти, доки у Севастополі стоїть російський Чорноморський флот, структура та функції влади у місті (представницької та виконавчої) мають бути особливими, а центральна влада повинна жорстко контролювати все, що відбувається в цьому регіоні.
Бо ж надто дорогою може стати ціна номінального торжества такої собі "демократії без берегів". Так само логічною виглядає й інша теза цих політиків: "тримаючи в умі" факт наявності у Севастополі Чорноморського флоту Росії, не варто фіксувати цей факт у законі, бо ж вийде, що саме зараз, коли точаться міждержавні дебати про статус цього флоту і взагалі про те, чи буде він надалі базуватися на українській території, раптом взяти й законодавчо закріпити цей статус – щонайменше необачно.
Логіка іншої сторони, уособленої Партією регіонів, СДПУ(о), Блоком Вітренко, комуністами те деякими іншими силами, не потребує, мабуть, детального викладу. "Ні – НАТО, так – ЄЕП!" Далі можна не продовжувати.
Блок Литвина, схоже, підтримував і підтримує Закон про Севастополь, намагаючись зіграти роль "миротворця", "посередника", "єднальної сили", чи, з іншого боку, маючи певні домовленості з Москвою і продовжуючи в питанні флоту й міста лінію Леоніда Кучми.
Соціалісти опонують президенту з інших причин: для них певні догми завжди були більш вагомими, ніж реальність, і ця традиція тягнеться понад 100 років, й Олександр Мороз тут мало чим відрізняється від Володимира Винниченка (а в дечому Мороз, видається, навіть кращий і менш "червоний" та "зачарований на Схід"). Але чому в антипрезидентському таборі з питання Севастополя опинився БЮТ – як у парламенті, так і поза ним?
23 лютого у парламенті заступник міністра юстиції Лідія Горбунова повторила основні президентські аргументи, які зумовили застосування вето главою держави:
1) "положення закону, пов‘язані із визначенням спеціального статусу міста Севастополя на підставі базування Чорноморського флоту Російської Федерації, що не може відповідати статті 17 Конституції України, відповідно до якої на території України не допускається розташування іноземних військових баз";
2) територіально-адміністративний поділ Севастопольського регіону, визначений законом, суперечить Конституції;
3) особливості формування місцевого бюджету "суперечать статті 95 Конституції України, яка встановлює засади бюджетної системи держави і передбачає, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, а також розмір, цільове спрямування цих видатків";
4) закон на загал "не відповідає Конституції України та законам України і може створити суттєві загрози стабільності та територіальній цілісності держави, виконання міжнародних зобов‘язань України".
Ясна річ, що президент не може артикулювати всього, що стосується статусу міста, і змушений іти шляхом суто юридичним, а не політичним. Але його висновок, озвучений Лідією Горбуновою, однозначний.
Але фракція БЮТ пішла в фарватері іншої логіки, озвученої депутатом-комуністом Анатолієм Оржаховським: мовляв, наша позиція правильна, вона конституційна, а "пропозиції президента пропонують принципово іншу модель здійснення у місті Севастополь виконавчої влади та місцевого самоврядування, ніж у проекті, прийнятому парламентом". Справді, іншу. Але таку, яка реально, а не декларативно враховує специфіку регіону.
Подолати президентське вето, втім, не вдалося, хоча опоненти глави держави голосували дружно: "Регіони України" – 56 голосів, комуністи – 56, БЮТ – 33, Народна партія – 39, соціалісти – 26, "Народний блок Литвина" – 22, соціал-демократи (об’єднані) – 18, Партія "Відродження" – 10, позафракційні – 17.
Із складу фракції БЮТ ухилилися від голосування Олена Бондаренко, Левко Лук‘яненко, Сергій Буряк, Лев Бірюк, Михайло Гладій, Андрій Шкіль, Сергій Шевчук, Віктор Таран (Терен), Анатолій Семинога.
А от бравий патріот полковник Григорій Омельченко виявився в числі тих, хто підтримав вето. Так само, як і лідер незалежних профспілок Михайло Волинець, соціал-демократ (не об‘єднаний) Василь Онопенко, голова Національної спілки письменників Володимир Яворівський.
А потім БЮТ проголосував за варіант закону, який тільки частково врахував зауваження президента, фактично зігнорувавши основне в них, - спробу відвести загрозу державній цілісності України.
Певен, що знайдеться чимало тих, хто звинуватить цих депутатів (як і саму Юлію Тимошенко) у зраді національних інтересів. Але я б не поспішав з такими гучними заявами.
Можливо, йдеться про елементарне нерозуміння якихось засадничих речей? Бо ж у статті "Воплі та соплі" навколо Севастополя" в газеті "Вечірні вісті" від 28 лютого сказано: "Закон про статус Севастополя стосується виключно питань місцевого самоврядування, інтереси якого БЮТ послідовно відстоює".
Ну, не бачить полковник СБУ Григорій Омельченко жодних загроз національній безпеці України, коли йдеться про законодавче закріплення перебування російського Чорноморського флоту в Севастополі!
Не розуміє лідер письменників Володимир Яворівський, чому у цьому місті населення за нинішнього стану справ майже стовідсотково обере міським головою антиукраїнськи, антиєвропейськи, антидемократично налаштовану людину!
І сама Юлія Тимошенко ніяк не добере, з якого дива режим Путіна здатен створити загрози територіальній цілісності України...
До речі, це вже не перший вияв такого нерозуміння. Наприкінці минулого року у Севастополі з‘явилися білборди, де була зображена Юлія Тимошенко на тлі колон моряків ВМСУ і російського Чорноморського флоту з відповідними прапорами й під гаслом: "Флотам бути!"
Фото з сайту Обком
Це жваво нагадало українським морякам часи Леоніда Кучми, коли гасла про "братерство" прикривали перманентну здачу національних інтересів Української держави в Криму і Севастополі, коли крок за кроком російські військовики посилювали свій вплив у регіоні, обмежуючи тим українську політичну, військову й інформаційну присутність.
У приватних розмовах з автором цих рядків українські моряки і члени їхніх родин заявляли, що були шоковані цими білбордами і не знають, чи варто тепер голосувати за Тимошенко чи взагалі якось їй симпатизувати.
Але, можливо, справа не в Тимошенко і не її особистих політичних уподобаннях, а в занадто великій довірі лідерки БЮТ до деяких своїх радників? Чи справа ще простіша, і не має нічого спільного з політикою: за будь-яку ціну насолити Ющенкові, а там хоч трава не рости?
Як би там не було, події навколо Закону про Севастополь жваво нагадали деякі сюжети з обов‘язкової для вивчення студентами минулих часів "Історії КПРС".
Була така "антипартійна група" в керівництві партії – зі сталіністів Молотова, Кагановича, Булганіна, інших і "примкнутого до них" антисталініста, одного з авторів уславленої доповіді на ХХ з‘їзді, інтелектуала Дмитра Шепілова.
Ця група намагалася скинути Хрущова з посади партійного лідера і повернути Радянський Союз на наїжджені сталінські рейки. Яким побитом у числі сталіністів опинився Шепілов – раціонально пояснити важко.
Навіть його опонентам було ясно, що він має відчутно інші політичні погляди. Так само і з Тимошенко. Якось не віриться, що її позиція збігається позиціями Симоненка, Шуфрича, Литвина і навіть Мороза. Отож – "і примкнула до них Юля"...
http://pravda.com.ua/news/2006/2/27/39206.htm
23 лютого парламент не зміг подолати президентське вето на ухвалений ним раніше закон, натомість зумів проголосувати за цей закон уже втретє, частково врахувавши запропоновані главою держави поправки. Здавалося б, звичайна законотворча рутина. Але цього разу йдеться про значно серйознішу справу, яка може мати вельми вагомі загальнодержавні наслідки.
Уже впродовж семи місяців президент Віктор Ющенко веде позиційну війну з Верховною Радою України з приводу фундаментальних положень Закону про Севастополь (повна назва "Закон України "Про місто-герой Севастополь").
Якщо коротко, то сутність розбіжностей між парламентом і главою держави полягає в тому, що Верховна Рада прагне законодавчо закріпити у цьому місті (яке за Конституцією є окремим регіоном із специфічним самоуправлінням) такий порядок формування органів виконавчої влади, який зробить ці органи фактично незалежними від Києва, натомість залежними від місцевого населення і його політичних настроїв.
"То що ж тут поганого? Це і є демократія!" – скаже прихильник європейського вибору України. Начебто й так. Але чи можлива демократія без демократів? Тобто без громадян, котрі згодні і здатні жити за приписами права? Таке запитання може видатися риторичним, але тільки не у ситуації з Севастополем.
По-перше, місто є головною базою російського Чорноморського флоту, і значна частина городян-громадян України безпосередньо "зав‘язана" на цей флот (чи працюючи на його об‘єктах, чи внаслідок родинних зв‘язків з російськими офіцерами та цивільними службовцями), отже, керується неукраїнськими національними інтересами.
По-друге, населення міста формувалося вельми специфічно: значна частина городян старшого віку є відставними офіцерами радянських і російських збройних сил, нерідко – колишніми політпрацівниками і "особістами".
По-третє, у Радянському Союзі місто тривалий час належало до "закритих", що наклало додатковий відбиток на його населення, створивши ще один фільтр щодо лояльності до влади претендентів на поселення у ньому.
По-четверте, за оприлюдненими 2004 року лідером УРП "Собор" Анатолієм Матвієнком даними, від 30 до 50 тисяч городян, усупереч українським законам, мають подвійне громадянство, тобто паспорти України та Російської Федерації одночасно.
По-п‘яте, Чорноморський флот виступає за нинішніх обставин не тільки військовою, а і політичною та політико-пропагандистською силою (аж до того, що в його типографіях друкується комуністична і шовіністична російська періодика), отже, населення міста перебуває у вельми специфічному (назвемо це так) інформаційному полі.
Список подібних чинників можна продовжити. Але і сказано, гадаю, достатньо, щоб зрозуміти чому звичайні норми самоврядування при їхньому впровадженні у Севастополі здатні не тільки спровокувати у місті неабиякий конфлікт між лояльними щодо України громадянами, з одного боку, і симпатиками тоталітарних ідеологій та адептами належності міста Росії, з іншого; конфлікт у місті може надзвичайно загострити українсько-російські міждержавні стосунки і стати каталізатором дестабілізації ситуації в усьому Криму.
Тому цілком логічною є позиція тих політиків та політичних сил, згідно з якою доти, доки у Севастополі стоїть російський Чорноморський флот, структура та функції влади у місті (представницької та виконавчої) мають бути особливими, а центральна влада повинна жорстко контролювати все, що відбувається в цьому регіоні.
Бо ж надто дорогою може стати ціна номінального торжества такої собі "демократії без берегів". Так само логічною виглядає й інша теза цих політиків: "тримаючи в умі" факт наявності у Севастополі Чорноморського флоту Росії, не варто фіксувати цей факт у законі, бо ж вийде, що саме зараз, коли точаться міждержавні дебати про статус цього флоту і взагалі про те, чи буде він надалі базуватися на українській території, раптом взяти й законодавчо закріпити цей статус – щонайменше необачно.
Логіка іншої сторони, уособленої Партією регіонів, СДПУ(о), Блоком Вітренко, комуністами те деякими іншими силами, не потребує, мабуть, детального викладу. "Ні – НАТО, так – ЄЕП!" Далі можна не продовжувати.
Блок Литвина, схоже, підтримував і підтримує Закон про Севастополь, намагаючись зіграти роль "миротворця", "посередника", "єднальної сили", чи, з іншого боку, маючи певні домовленості з Москвою і продовжуючи в питанні флоту й міста лінію Леоніда Кучми.
Соціалісти опонують президенту з інших причин: для них певні догми завжди були більш вагомими, ніж реальність, і ця традиція тягнеться понад 100 років, й Олександр Мороз тут мало чим відрізняється від Володимира Винниченка (а в дечому Мороз, видається, навіть кращий і менш "червоний" та "зачарований на Схід"). Але чому в антипрезидентському таборі з питання Севастополя опинився БЮТ – як у парламенті, так і поза ним?
23 лютого у парламенті заступник міністра юстиції Лідія Горбунова повторила основні президентські аргументи, які зумовили застосування вето главою держави:
1) "положення закону, пов‘язані із визначенням спеціального статусу міста Севастополя на підставі базування Чорноморського флоту Російської Федерації, що не може відповідати статті 17 Конституції України, відповідно до якої на території України не допускається розташування іноземних військових баз";
2) територіально-адміністративний поділ Севастопольського регіону, визначений законом, суперечить Конституції;
3) особливості формування місцевого бюджету "суперечать статті 95 Конституції України, яка встановлює засади бюджетної системи держави і передбачає, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, а також розмір, цільове спрямування цих видатків";
4) закон на загал "не відповідає Конституції України та законам України і може створити суттєві загрози стабільності та територіальній цілісності держави, виконання міжнародних зобов‘язань України".
Ясна річ, що президент не може артикулювати всього, що стосується статусу міста, і змушений іти шляхом суто юридичним, а не політичним. Але його висновок, озвучений Лідією Горбуновою, однозначний.
Але фракція БЮТ пішла в фарватері іншої логіки, озвученої депутатом-комуністом Анатолієм Оржаховським: мовляв, наша позиція правильна, вона конституційна, а "пропозиції президента пропонують принципово іншу модель здійснення у місті Севастополь виконавчої влади та місцевого самоврядування, ніж у проекті, прийнятому парламентом". Справді, іншу. Але таку, яка реально, а не декларативно враховує специфіку регіону.
Подолати президентське вето, втім, не вдалося, хоча опоненти глави держави голосували дружно: "Регіони України" – 56 голосів, комуністи – 56, БЮТ – 33, Народна партія – 39, соціалісти – 26, "Народний блок Литвина" – 22, соціал-демократи (об’єднані) – 18, Партія "Відродження" – 10, позафракційні – 17.
Із складу фракції БЮТ ухилилися від голосування Олена Бондаренко, Левко Лук‘яненко, Сергій Буряк, Лев Бірюк, Михайло Гладій, Андрій Шкіль, Сергій Шевчук, Віктор Таран (Терен), Анатолій Семинога.
А от бравий патріот полковник Григорій Омельченко виявився в числі тих, хто підтримав вето. Так само, як і лідер незалежних профспілок Михайло Волинець, соціал-демократ (не об‘єднаний) Василь Онопенко, голова Національної спілки письменників Володимир Яворівський.
А потім БЮТ проголосував за варіант закону, який тільки частково врахував зауваження президента, фактично зігнорувавши основне в них, - спробу відвести загрозу державній цілісності України.
Певен, що знайдеться чимало тих, хто звинуватить цих депутатів (як і саму Юлію Тимошенко) у зраді національних інтересів. Але я б не поспішав з такими гучними заявами.
Можливо, йдеться про елементарне нерозуміння якихось засадничих речей? Бо ж у статті "Воплі та соплі" навколо Севастополя" в газеті "Вечірні вісті" від 28 лютого сказано: "Закон про статус Севастополя стосується виключно питань місцевого самоврядування, інтереси якого БЮТ послідовно відстоює".
Ну, не бачить полковник СБУ Григорій Омельченко жодних загроз національній безпеці України, коли йдеться про законодавче закріплення перебування російського Чорноморського флоту в Севастополі!
Не розуміє лідер письменників Володимир Яворівський, чому у цьому місті населення за нинішнього стану справ майже стовідсотково обере міським головою антиукраїнськи, антиєвропейськи, антидемократично налаштовану людину!
І сама Юлія Тимошенко ніяк не добере, з якого дива режим Путіна здатен створити загрози територіальній цілісності України...
До речі, це вже не перший вияв такого нерозуміння. Наприкінці минулого року у Севастополі з‘явилися білборди, де була зображена Юлія Тимошенко на тлі колон моряків ВМСУ і російського Чорноморського флоту з відповідними прапорами й під гаслом: "Флотам бути!"
Фото з сайту Обком
Це жваво нагадало українським морякам часи Леоніда Кучми, коли гасла про "братерство" прикривали перманентну здачу національних інтересів Української держави в Криму і Севастополі, коли крок за кроком російські військовики посилювали свій вплив у регіоні, обмежуючи тим українську політичну, військову й інформаційну присутність.
У приватних розмовах з автором цих рядків українські моряки і члени їхніх родин заявляли, що були шоковані цими білбордами і не знають, чи варто тепер голосувати за Тимошенко чи взагалі якось їй симпатизувати.
Але, можливо, справа не в Тимошенко і не її особистих політичних уподобаннях, а в занадто великій довірі лідерки БЮТ до деяких своїх радників? Чи справа ще простіша, і не має нічого спільного з політикою: за будь-яку ціну насолити Ющенкові, а там хоч трава не рости?
Як би там не було, події навколо Закону про Севастополь жваво нагадали деякі сюжети з обов‘язкової для вивчення студентами минулих часів "Історії КПРС".
Була така "антипартійна група" в керівництві партії – зі сталіністів Молотова, Кагановича, Булганіна, інших і "примкнутого до них" антисталініста, одного з авторів уславленої доповіді на ХХ з‘їзді, інтелектуала Дмитра Шепілова.
Ця група намагалася скинути Хрущова з посади партійного лідера і повернути Радянський Союз на наїжджені сталінські рейки. Яким побитом у числі сталіністів опинився Шепілов – раціонально пояснити важко.
Навіть його опонентам було ясно, що він має відчутно інші політичні погляди. Так само і з Тимошенко. Якось не віриться, що її позиція збігається позиціями Симоненка, Шуфрича, Литвина і навіть Мороза. Отож – "і примкнула до них Юля"...
http://pravda.com.ua/news/2006/2/27/39206.htm
Відповіді
2006.03.06 | AK
З Юлею все ясно, але як за таке міг голосувати Лук'яненко? (л)
http://unian.net/ukr/news/news-100467.htmlНа чергове припущення щодо формування блоку ТЛЯ (Тимошенко – Литвин – Янукович), висунуте “Нашою Україною”, блок Юлії Тимошенко відреагував адекватно. Нагадаємо, що “нашоукраїнці” зробили цю заяву у зв’язку зі спробою ВР подолати вето Президента на закон про статус міста Севастополь. За словами “бютівців”, таким чином «Наша Україна», сама, домовляючись за спиною колишніх соратників по коаліції про блокування з “Регіонами”, намагається приховати свої наміри від суспільства.
Голосування у Верховній Раді 23 лютого з подолання вето Президента на закон «Про місто-герой Севастополь» принесло справді несподівані результати. «За» висловилися «Регіони України» – 56, КПУ – 56, БЮТ – 33, Народна партія – 39, СПУ – 26, «Народний блок Литвина» – 22, СДПУ(о) – 18, «Відродження» – 10, позафракційні – 17. Двадцяти трьох голосів (напевно день народження є щасливим числом для Віктора Ющенка) не вистачило, аби ввести в дію законопроект, яким серед іншого статус міста пов’язується з наявністю на його території збройних сил іншої держави. Себто Чорноморського флоту Росії. Більше того – ставиться в пряму залежність від наявності в Севастополі російської військової бази.
Нагадаємо, що претензії Президента до ветованого законопроекту було обумовлено тим, що Конституція України не дозволяє розміщення на території держави іноземних військових баз. Виняток становлять лише ті, котрі існували на момент затвердження Основного Закону, і лише на час дії перехідних положень, «на умовах оренди в порядку, визначеному міжнародними договорами України, ратифікованими Верховною Радою України, а не законом України».
Наявність у парламентській фракції БЮТ таких безперечних патріотів, як Левко Лук’яненко, Володимир Яворівський та Андрій Шкіль, здавалося б, мала гарантувати, що в цьому питанні жодних розбіжностей між позиціями Президента та БЮТ не буде.
До таких самих висновків спонукали й заяви Юлії Володимирівни під час поїздки по Криму. На кшталт: «Коли ми прийдемо до влади, я вважаю необхідним обговорити військову доктрину (України) спочатку серед військових, а потім із суспільством. Треба визначитися, куди Україна рухається». Чи таких: «Або ми й надалі дотримуємося всіх домовленостей і в газовій сфері, і щодо Чорноморського флоту, і в інших галузях, або починаємо руйнувати всі угоди. Потрібно домовитися про підхід». (Офіційний сайт блоку Юлії Тимошенко.)
У поїздках по Східних та Південних регіонах Тимошенко традиційно веде менш жорстку лінію щодо Росії, російської мови, ніж коли їздить по Західних областях. Але привертає увагу те, що на третій лише день після цих заяв – 21 лютого, під час прес-конференції у Сімферополі - Тимошенко сказала: «Ми голосували за нього (законопроект про статус Севастополя) у повному складі». Й упевнено заявила, що новим складом парламенту президентське вето на законопроект скоріше за все буде подолано. Навіть незважаючи на те, що заяву зроблено в «проросійському» регіоні, у ній не йшлося про те, що БЮТ має намір повторити спільне – з Януковичем та Литвиним – голосування, як то було з «відставкою» уряду Єханурова. Але на другий день після цього блок уже голосує за законопроект (у складі ТЛЯ), і не після виборів (коли вже нічого не страшно, і впродовж наступних чотирьох років можна все), а ледь не напередодні волевиявлення.
Досить дивна різка зміна «зовнішньополітичних» орієнтирів блоку не може не вплинути на його симпатиків, яким потрібно пояснювати помітну зміну позиції за три тижні до виборів. Більше того, існує серйозна загроза втрати частини електорату. Тобто причина таких різких змін позиції має бути досить вагомою, аби компенсувати можливі ризики.
Іти по слідах непримиренних супротивників БЮТ - звинувачувати Юлію Володимирівну у виконанні «російського замовлення», пригадати її таємничі домовленості з Путіним тощо немає жодного сенсу. Навіть за умови існування таких домовленостей від Путіна заявами не відхрестишся. Його може цікавити тільки практичне дотримання “домовленостей”.
Проте можна припустити існування зв’язку між другим поспіль парламентським демаршем БЮТ та публікацією 22 лютого, напередодні голосування щодо «севастопольського» законопроекту, результатів соціологічного опитування «ФОМ-Україна» «Зовнішньополітичні орієнтації населення». Позитивне ставлення до Росії висловили 61% опитаних. За те, аби зробити російську другою державною мовою – 38%. За надання їй такого статусу лише в областях, де населення цього бажає – 34%. А за усунення російської з офіційного спілкування лише 22%. Іще цікавими видаються відповіді на запитання про зовнішньополітичні орієнтації політиків. Проросійських тією чи іншою мірою підтримують 38%. Стільки ж висловилися за однакове ставлення як до Росії, так і до Заходу. Але цілком прозахідних політиків хотіли би бачити «нагорі» лише 15% опитаних.
Тож «ренесанс» блоку ТЛЯ цілком імовірно можна розглядати як чергову передвиборчу технологію, поспіхом перероблену «за мотивами» соціологічних досліджень. Якщо так, виборчий штаб БЮТ має досить швидку реакцію.
Тимошенко має тверді наміри перемогти НСНУ на парламентських перегонах. Аби згідно зі змістом односторонньо підписаної коаліційної угоди вимагати собі виняткове право на визначення кандидатури прем’єра. Проте, як показують результати досліджень «соціологічних мастодонтів», БЮТ має на те небагато шансів. Тож цілком можна припустити, що «проросійська політтехнологія» має слугувати для БЮТ рятівною соломинкою.
Парламентський результат БЮТ значною мірою залежить від того, чим насправді виявиться цей рятувальний засіб. Поки що скидається на те, що «нова політика Тимошенко» може відштовхнути давніх симпатиків і принести небагато нових. Навіть у російськомовних (чи то проросійських) регіонах.
Втім, вибори, буває, приносять і сюрпризи.
2006.03.06 | tomcat
НЕ адекватно. бо голосування - це ФАКТ, а переговори з ПРУ - ...
..лише припущення. так само i НУ може стверджувати що БЮТ веде таємнi переговори з ПРУ. а що стосується Левка - мабуть юля переконала iх що це лише тактичний крок заради загальноi перемого на виборах, що тодi бют отримає голоси в севастополi i так далi. гадаю що така сама iсторiя була з голосуванням бют ЗА недоторканiсть мiсцевих рад - мовляв це лише тактичний крок заради перемоги.2006.03.06 | damoradan
Re: Юля в Севастополі (л)
Насколько я понимаю, речь идет о том, что Ющенко хочет по-прежнему назначать главу горадминистрации Севастополя, а парламент хочет дать возможность людям выбирать самим.На мой взгляд, вопрос выеденного яйца не стОит. В принципе, особой разницы не будет что так, что так.
В статье много говорится о том, почему севастопольцы - люди второго сорта и не смогут выбрать себе такого руководителя, как кому-то хотелось бы. А, кстати, почему только севастопольцы? А как насчет симферопольцев, дончан и луганчан - там с выбором все нормально? Там в мэрах ожидаются честные украинские патриоты? Таким образом, одним больше, одним меньше - какая разница. Все равно Киеву на местном уровне придется иметь дело с политиками, представляющими оппозицию.
Второе - какие вопросы находятся в ведении местной власти? Это вопросы хозяйственные, не имеющие отношения к безопасности, поддержанию общественного порядка и боевой мощи. Что касается безопасности и внутренних дел, все рычаги как находились, так и будут находиться в руках Киева. Так в чем вопрос? Какой смысл драться за хозяйственные полномочия в Севастополе, осуществление которых ничего кроме геморроя в ближайшие годы их обладателю не принесет? Пусть изберут себе мэра-регионала, если так хотят, и потом ругают его, а не представителя Киева. Кому от этого плохо?
Можем пойти и от обратного - какие дивиденды приносит Киеву нынешняя система? Насколько я помню, ЧФ продолжает регулярно нарушать все писаные и неписаные нормы, не отдает объекты, занимаемые незаконно, и т.д., и т.п. Как наличие "лояльной" севастопольской власти помогло Киеву справиться с этими проблемами? Так, может, что-то нужно поменять в Киеве, а не держаться за нынешнюю систему в Севастополе?
В общем, я не понимаю, как можно на данном вопросе строить какую-либо пропаганду, и тем более кричать о "предательстве национальных интересов". В очередной раз наблюдается подмена понятий - некомпетентность власти объясняется "происками врагов".
2006.03.06 | tomcat
Re: Юля в Севастополі (л)
damoradan пише:> Насколько я понимаю, речь идет о том, что Ющенко хочет по-прежнему назначать главу горадминистрации Севастополя, а парламент хочет дать возможность людям выбирать самим.
>
> На мой взгляд, вопрос выеденного яйца не стОит. В принципе, особой разницы не будет что так, что так.
тодi чому Рада так ВПЕРТО на цьому наполягає?
> В статье много говорится о том, почему севастопольцы - люди второго сорта и не смогут выбрать себе такого руководителя, как кому-то хотелось бы. А, кстати, почему только севастопольцы? А как насчет симферопольцев, дончан и луганчан - там с выбором все нормально? Там в мэрах ожидаются честные украинские патриоты?
вы невнимательно читали статью, там все сказано
> Таким образом, одним больше, одним меньше - какая разница. Все равно Киеву на местном уровне придется иметь дело с политиками, представляющими оппозицию.
>
> Второе - какие вопросы находятся в ведении местной власти? Это вопросы хозяйственные, не имеющие отношения к безопасности, поддержанию общественного порядка и боевой мощи. Что касается безопасности и внутренних дел, все рычаги как находились, так и будут находиться в руках Киева. Так в чем вопрос? Какой смысл драться за хозяйственные полномочия в Севастополе, осуществление которых ничего кроме геморроя в ближайшие годы их обладателю не принесет? Пусть изберут себе мэра-регионала, если так хотят, и потом ругают его, а не представителя Киева. Кому от этого плохо?
ну так пусть все останется как есть. чем плохо? почему ТРИ РАЗА рада упорно закон пропихивает?
>
> Можем пойти и от обратного - какие дивиденды приносит Киеву нынешняя система? Насколько я помню, ЧФ продолжает регулярно нарушать все писаные и неписаные нормы, не отдает объекты, занимаемые незаконно, и т.д., и т.п. Как наличие "лояльной" севастопольской власти помогло Киеву справиться с этими проблемами? Так, может, что-то нужно поменять в Киеве, а не держаться за нынешнюю систему в Севастополе?
а что, выбранный по новой системе мэр заставит ЧФР выполнять украинские законы?
>
> В общем, я не понимаю, как можно на данном вопросе строить какую-либо пропаганду, и тем более кричать о "предательстве национальных интересов". В очередной раз наблюдается подмена понятий - некомпетентность власти объясняется "происками врагов".
а в чем вы собственно увидели некомпетентность? по моему это именно ВЫ подменяете в очередной раз понятия.
2006.03.06 | damoradan
Re: Юля в Севастополі (л)
tomcat пише:> damoradan пише:
> > Насколько я понимаю, речь идет о том, что Ющенко хочет по-прежнему назначать главу горадминистрации Севастополя, а парламент хочет дать возможность людям выбирать самим.
> >
> > На мой взгляд, вопрос выеденного яйца не стОит. В принципе, особой разницы не будет что так, что так.
>
> тодi чому Рада так ВПЕРТО на цьому наполягає?
Потому что не бывает демократии "для наших". Она либо есть, либо ее нет.
>
> > В статье много говорится о том, почему севастопольцы - люди второго сорта и не смогут выбрать себе такого руководителя, как кому-то хотелось бы. А, кстати, почему только севастопольцы? А как насчет симферопольцев, дончан и луганчан - там с выбором все нормально? Там в мэрах ожидаются честные украинские патриоты?
>
> вы невнимательно читали статью, там все сказано
Там сказано почему севастопольцы - люди второго сорта. А кто обещал "объединить Украину"? Не Ющенко?
>
> > Таким образом, одним больше, одним меньше - какая разница. Все равно Киеву на местном уровне придется иметь дело с политиками, представляющими оппозицию.
> >
> > Второе - какие вопросы находятся в ведении местной власти? Это вопросы хозяйственные, не имеющие отношения к безопасности, поддержанию общественного порядка и боевой мощи. Что касается безопасности и внутренних дел, все рычаги как находились, так и будут находиться в руках Киева. Так в чем вопрос? Какой смысл драться за хозяйственные полномочия в Севастополе, осуществление которых ничего кроме геморроя в ближайшие годы их обладателю не принесет? Пусть изберут себе мэра-регионала, если так хотят, и потом ругают его, а не представителя Киева. Кому от этого плохо?
>
> ну так пусть все останется как есть. чем плохо? почему ТРИ РАЗА рада упорно закон пропихивает?
Потому что сейчас севастопольского мэра назначает Киев.
>
> >
> > Можем пойти и от обратного - какие дивиденды приносит Киеву нынешняя система? Насколько я помню, ЧФ продолжает регулярно нарушать все писаные и неписаные нормы, не отдает объекты, занимаемые незаконно, и т.д., и т.п. Как наличие "лояльной" севастопольской власти помогло Киеву справиться с этими проблемами? Так, может, что-то нужно поменять в Киеве, а не держаться за нынешнюю систему в Севастополе?
>
> а что, выбранный по новой системе мэр заставит ЧФР выполнять украинские законы?
Нет. Но назначенный Киевом мэр тоже ничего для продвижения интересов Украины не делает.
>
> >
> > В общем, я не понимаю, как можно на данном вопросе строить какую-либо пропаганду, и тем более кричать о "предательстве национальных интересов". В очередной раз наблюдается подмена понятий - некомпетентность власти объясняется "происками врагов".
>
> а в чем вы собственно увидели некомпетентность? по моему это именно ВЫ подменяете в очередной раз понятия.
В том, что маяки до сих пор у русских. Что, для того, чтобы их забрать, Украине нужно назначать севастопольского мэра?
2006.03.06 | tomcat
Re: Юля в Севастополі (л)
damoradan пише:> > тодi чому Рада так ВПЕРТО на цьому наполягає?
>
> Потому что не бывает демократии "для наших". Она либо есть, либо ее нет.
а причем тут демократия? севастополь - территориальна единица как и все остальные, губернаторов пока назначают. чем другие хуже?
> >
> > > В статье много говорится о том, почему севастопольцы - люди второго сорта и не смогут выбрать себе такого руководителя, как кому-то хотелось бы. А, кстати, почему только севастопольцы? А как насчет симферопольцев, дончан и луганчан - там с выбором все нормально? Там в мэрах ожидаются честные украинские патриоты?
> >
> > вы невнимательно читали статью, там все сказано
>
> Там сказано почему севастопольцы - люди второго сорта. А кто обещал "объединить Украину"? Не Ющенко?
во всех территориальных единицах украины главы администраций назначаются, а советы - избираются. почему для кого-то нужно делать исключение? лучше других что-ли?
> >
> > > Таким образом, одним больше, одним меньше - какая разница. Все равно Киеву на местном уровне придется иметь дело с политиками, представляющими оппозицию.
> > >
> > > Второе - какие вопросы находятся в ведении местной власти? Это вопросы хозяйственные, не имеющие отношения к безопасности, поддержанию общественного порядка и боевой мощи. Что касается безопасности и внутренних дел, все рычаги как находились, так и будут находиться в руках Киева. Так в чем вопрос? Какой смысл драться за хозяйственные полномочия в Севастополе, осуществление которых ничего кроме геморроя в ближайшие годы их обладателю не принесет? Пусть изберут себе мэра-регионала, если так хотят, и потом ругают его, а не представителя Киева. Кому от этого плохо?
> >
> > ну так пусть все останется как есть. чем плохо? почему ТРИ РАЗА рада упорно закон пропихивает?
>
> Потому что сейчас севастопольского мэра назначает Киев.
это не мэр, а глава администрации
> >
> > >
> > > Можем пойти и от обратного - какие дивиденды приносит Киеву нынешняя система? Насколько я помню, ЧФ продолжает регулярно нарушать все писаные и неписаные нормы, не отдает объекты, занимаемые незаконно, и т.д., и т.п. Как наличие "лояльной" севастопольской власти помогло Киеву справиться с этими проблемами? Так, может, что-то нужно поменять в Киеве, а не держаться за нынешнюю систему в Севастополе?
> >
> > а что, выбранный по новой системе мэр заставит ЧФР выполнять украинские законы?
>
> Нет. Но назначенный Киевом мэр тоже ничего для продвижения интересов Украины не делает.
а вот это уже не вам судить. он делает все что может
> >
> > >
> > > В общем, я не понимаю, как можно на данном вопросе строить какую-либо пропаганду, и тем более кричать о "предательстве национальных интересов". В очередной раз наблюдается подмена понятий - некомпетентность власти объясняется "происками врагов".
> >
> > а в чем вы собственно увидели некомпетентность? по моему это именно ВЫ подменяете в очередной раз понятия.
>
> В том, что маяки до сих пор у русских. Что, для того, чтобы их забрать, Украине нужно назначать севастопольского мэра?
это 2 АБСОЛЮТНО самостоятельные проблемы, вы бы еще размер арендной платы приплели
2006.03.06 | damoradan
Re: Юля в Севастополі (л) (-)
2006.03.06 | Карт
Re: Юля в Севастополі (л)
> Здавалося б, звичайна законотворча рутина. Але цього разу йдеться про значно серйознішу справу, яка може мати вельми вагомі загальнодержавні наслідки.А п. Г-му наслідки відомі, скоріше за все - з роману Аксьонова "Остров Крым".
Ба більше, цей закон
> зробить ці органи фактично незалежними від Києва, натомість залежними від місцевого населення і його політичних настроїв.
> "То що ж тут поганого? Це і є демократія!" – скаже прихильник європейського вибору України.
наприклад, я чи ви. Але п. Г-й не такий простуватий:
> Начебто й так. Але чи можлива демократія без демократів?
Справа в тому,що в Севастополі нема демократів. Там залишились лише мешканці, які керуються "неукраїнськими національними інтересами".
Йдуть на ринок і керуються, стоять в в черзі у ЖЕКу і керуються ..
Зрозуміло, що там По-перше, По-друге, .. аж до По-п‘яте не те населення, яке, скільки ми пам'ятаємо, влаштовувало міждержавні конфлікти. А
> конфлікт у місті може надзвичайно загострити українсько-російські міждержавні стосунки і стати каталізатором дестабілізації ситуації в усьому Криму.
Скажімо голубий мер може у присутності телебачення плюхканути російському адміралу шампанським на біле вбрання. А ми тут, на Печерську, навіть не зможемо вибачитись, бо то ж їхні місцеві справи.
А не вибачишся - вони ж долбануть з гармат ..
> Тому цілком логічною є позиція тих політиків та політичних сил, згідно з якою доти, доки у Севастополі стоїть російський Чорноморський флот, структура та функції влади у місті (представницької та виконавчої) мають бути особливими, а центральна влада повинна жорстко контролювати все, що відбувається в цьому регіоні.
> Але чому в антипрезидентському таборі з питання Севастополя опинився БЮТ – як у парламенті, так і поза ним?
> Можливо, йдеться про елементарне нерозуміння якихось засадничих речей? Бо ж у статті "Воплі та соплі" навколо Севастополя" в газеті "Вечірні вісті" від 28 лютого сказано: "Закон про статус Севастополя стосується виключно питань місцевого самоврядування, інтереси якого БЮТ послідовно відстоює".
>
Отакий цей БЮТ, не хоче чекати, поки в Севастополі зведуть спеціальний пологовий будинок, де будуть народжувати україномовних демократів! А так, з чим є і до виборів ..
Ми вже маємо гіркий досвід. Взяти б Україну - полізли у самостійність із двома демократами (забув навіть їх прізвища). І що?