02/28/2006 | Марія Олександрович

Чи відбудуться вибори на Сході України?
(нотатки заступника голови дільничної комісії)
Марія Олександрович, м. Харків

Я бачила різні вибори: в радянські часи це були вибори найкращого із одного кандидата, у вісімдесят дев’ятому вибори до Верховної Ради СРСР, під час яких вперше найбільш активна частина народу вирішила взяти цю справу, хоча б частково в свої руки – і відбувся паралельний підрахунок голосів.

Після 1991 року вибори відбувалися за звичної схемою, з невеликими варіаціями.

Минулого року вибори Президента України, на яких розігрувалися фарси і драми за сценаріями різних політтехнологів. Але на цих виборах влада діяло досить організовано і , як на мій погляд, ця організованість дала змогу опозиційним силам теж організуватися. І це була боротьба двох різних частин нашого суспільства, і фактично боротьба двох партій – провладної партії, до якої входили і ті, які дійсно були при владі, і псевдоопозиціонери на кшталт комуністів, а с другого боку – блок Наша Україна, до якого входили ПРП, обидва Рухи, прибічники Юлії Тимошенко. В більшості виборчих комісій ситуація була складна, бо відчувалось не тільки готовність до фальсифікацій, а й непорозуміння між членами комісій як дільничних, так і територіальних комісій. Організація виборів здійснювалася «старими», ще радянськими кадрами, більшість членів комісій були працівниками підприємств, учбових закладів, хоча формально всі члени комісій були розписані за якоюсь політичною силою. Членів комісій від опозиційних сил було не більш 25 %. Голови комісій під час першого і другого туру були «зубри», які вже провели не одну виборчу кампанію. Формування комісій від партій на тих виборах була чистої води фікція, і, наприклад, у 172–му виборчому окрузі всі подання від майже всіх провладних партій були написані однією рукою, в один день, і всі мали печатку одного київського нотаріуса. І всім було відомо, що подання ті робилися в райвиконкомах. Коли потрібно було замінити подання на певну особу, всі ті подання розшивалися, а потім досить неохайно зшивалися знов. А прокуратура не бачила ніяких порушень…

Інколи члени комісії запитували один одного: «Ти від якої партії? – Та не знаю, подивись там у голови комісії список є.» А після завершення голосування під час першого і другого туру ці «представники партій» навіть не цікавилися протоколами, бо не було штабів, до яких можна було віднести ці протоколи. Траплялися і зовсім кумедні ситуації: після першого туру до мене як до заступника голови комісії звернулася дівчина з запитанням: «А где я могу получить деньги за работу в комисии? – А Ви представник якої партії? – запитала я у відповідь.» Дівчина подумала, потім сказала: «Я от Корчинського… – Ну, от і звертайтесь до штабу Корчинського.» Вона розумно сказала: «Такого вообще нет …»

Територіальні комісії акуратно виконували графіки, які складали в ЦВК, – в зазначений день дільничні комісії починали роботу, отримували необхідну документацію, перевіряли списки виборців, розносили запрошення виборцям і т. ін. Процес йшов…

Чим завершилися ті вибори – всім відомо.

Але під час президентських виборів–2004 помаранчеві отримали не тільки підтримку найбільш активної частини народу, що вийшла на майдани, не тільки перемогу, а й певний досвід самоорганізації. І саме під час тих виборів опозиційні партії мали змогу сформувати свої партійні структури і сформувати певний прошарок громадян, які хоча і не є партійцями, але підтримують певні політичні сили.

Вибори-2006 здійснюються не тільки за новим законом, а самі принципові засади всіх етапів виборів змінилися. Тепер партії є суб’єктом виборів, вони повинні забезпечити не тільки формування списків кандидатів за партійним списками, а й забезпечити формування виборчих комісій, навчати людей для роботи в комісіях. І от тут з’ясувалося, що 67 українських партій – це фікція, що більшість цих партій немає ані людей для роботи в комісіях, ані навіть розуміння, як цю роботу потрібно організувати. Ну, і ще – фінанси, фінанси…

Завдяки недолугості нашого законодавства ці вибори будуть відрізнятися, перш за все, складністю самого процесу голосування. Не тільки величезна довжина бюлетеню, а й два списки виборців, мала кількість членів комісій, приведе до черг громадян, які бажають віддати свій голос, скандалів в день виборів. Ми вже мали сумний досвід, коли на попередніх парламентських виборах, люди не бажали стояти в чергах і просто не заходили до виборчих дільниць. І нічого корисного в цьому сенсі не дасть робота дільниць до 22-ї години.

Але це все через місяць, а подивимось, що відбувається зараз. Якщо розглядати Харків, як приклад типового промислового міста на Сході, то на кінець 2005-го року серед помаранчевої команди свої партійні структури і своїх прихильників мали партії Наша Україна, БЮТ, Реформи і Порядок, Народний Рух України, Пора. Звісно, мали невеличкі партійні організації комуністи, але середній вік членів цієї партії такий, що приймати активну участь в організації виборів вони майже не можуть. Партія Регіонів хоча і не має розвинених структур, зате має великі кошти, і це дає змогу залучити людей працювати у виборчих комісіях.

Такі партії як СПУ, СДПУ (о), НДП, Народна партія мають керівників організацій, мають гроші, але по різним причинам не можуть залучити необхідну кількість людей для роботи в комісіях. І головне, ті, кого вони залучають, у більшості своїй не мають досвіду роботи в комісіях.

Окрему групу складають такі «технічні» партії як Третя Сила, Народний Рух за Єдність, Селянська партія, які подали кандидатури для роботи в виборчих комісіях, але реально ці люди або відмовляються працювати в комісіях, або їх взагалі неможливо знайти, бо ті дані про них, які повідомили ці штаби, не відповідають дійсності.

Тому на 15-е лютого 2006 року райвиконкоми, які за законом формують виборчі комісії, отримали подання від партій і сформували дільничні виборчі комісії. Склад цих комісій дійсно відповідав партійній квоті, але, наприклад в 100-й виборчій комісії 173-го територіального округу голова комісії має середню освіту і зовсім немає досвіду роботи. Сім членів комісії з 18-ти і серед них секретар комісії теж не мають досвіду роботи в комісії. Але це можна було б виправити, навчити людей, роздати їм гарні посібники (такий, наприклад, для своїх членів комісій зробив БЮТ).

Але вже 22 лютого з’ясувалося, що більшість цих кандидатур від партій не збирається працювати. І на перші збори у більшості комісій не вдалося, навіть, зібрати необхідний кворум. Багато комісій в цьому окрузі не має голів або заступників, секретарів комісій і це не дає змоги отримати печатку і посвідчення для членів комісії. Не можна оформити людей для роботи на постійній основі. Більшість комісій не працює, хоча ЗМІ сповіщають громадян, що ті можуть перевірити себе у списках виборців, отримати у разі необхідності відкріпні посвідчення.

В Харківській області не вистачає близько 5 тис. співробітників виборчих комісій Про це повідомив на прес-конференції заступник голови облдержадміністрації Сергій Стороженко.

Територіальна комісія стоїть на позиції закону (на мій погляд, користуються вадою закону), і продовжує формувати комісії по партійній квоті. Партії подають кандидатури, і знову люди відмовляються і реальних членів комісії не прибавляється. Результат – 28 лютого, до виборів менше місяця, більшість комісій в окрузі не працює.

Багато тих, хто погодився працювати в комісіях, відмовляються від цієї роботи не тільки тому, що в таких умовах просто неможливо працювати, а ще й через ставлення голови окружної виборчої комісії № 173 п.Ричкової, яка на коректне запитання, пов’язане з нормами виборчого закону, одного з секретарів дільничної комісії відповіла: «Посадят вас в тюрьму, там выучите закон!» До речі, саме цей секретар комісії тричі приймала участь в виборах і має великий досвід роботи. Я особисто впевнена, що відмова такого секретаря працювати в комісії, хоча і зрозуміла, бо кому ж хочеться нариватися на неприкрите хамство, але безумовно не принесе користі нікому.

Вражає спокійне ставлення до можливого зриву виборів нашої Верховної Ради. Депутати завершили роботу, не поцікавившись, як іде підготовка до виборів. Спокійно до цього ставляться і обласна державна адміністрація, і міська влада. Всі кажуть: «Партійна квота, потрібно забезпечити».

Але може вже час забезпечувати не квоту псевдопартій, а право виборців вибирати владу?

Як повідомив заступник голови облдержадміністрації Сергій Стороженко, станом на 25 лютого, у шести територіальних округах Харківської області не сформована 151 дільнична комісія з мінімальною кількістю співробітників. На думку Сергія Стороженка, якщо така тенденція продовжуватиметься, то вибори на деяких ділянках можуть бути визнані не дійсними.

Кому буде корисним зрив виборів? Хто на цьому буде заробляти собі авторитет? Ну, перш за все, Партія Регіонів, блок Не так!, КПУ, блок Вітренко та інші. А як же «помаранчеві навіть вибори не змогли зорганізувати!» Вірно.

Але і Президент не в програші, він не буде мати парламенту, який заважає реформам, вступу до ВТО, НАТО, який проводить проросійську політику. Президент отримає час для того, щоб продвинутися вперед.

На жаль, програють молоді, чесні команди, на кшталт ПРП, Блоку Костенко-Плюща, майже непрохідні Блок Олійника-Сироти.

Але потрібно подумати, може ці вибори дійсно не потрібні ані президентській владі, ані нам?

І ще виникає питання: яка допустима кількість округів, в яких вибори не відбулися, але в цілому в країні вибори вважалися дійсним?