Привіт Марині Остапенко та всьому СБУ-МЗС-МВС!
03/01/2006 | Tatarchuk
Отже, зо вчорашнього вечора ми нарешті щось дізналися про мотиви, які рушили нашу орду силовиків видати узбецькіх емігрантів.
Як во всєуслішаніє (не побоюся такого слова) заявила речниця СБУ пані Марина Остапенко, узбекі самі були винні, бо є членами Ісламського руху Узбекістану.
Це пролунало, нарешті. Бо довго-довго вішали лапшу, що вислали їх через якісь непорозуміння із паспортами-візами-штампами. І говорила це і саме Остапенко, і нечисельні підлеглі Тарасюка з МЗС.
Отже, маємо дихотомію (твердження, які суперечать самі собі). Порівняємо такі тези СБУ:
1. СБУ не має ніякого відношення до депортації
2. СБУ вимушено було видати узбеків, бо вони є терорістами
3. Ніякої депортації не було.
Всі ті тези лекго знайдете в нещодавньому архиві новин, хоча б того ж Майдану, Обкому і т.ін.
"Дуже задовольнила" відповідь про 11-го узбека, який не був фізично депортований. Як вам твердження Отсапенко, що "переконавшися у тому, що з його документами все гаразд", його "було негайно звільнено" та "більш нічого невідомо". Угумс, так й уявляю собі негайно звільненого хлопця, який щез раніше, ніж СБУ дотумкала встановити за ним нагляд. (Якщо нагляд був до того, то навіщо його ваабще затримували?)
Але це не смішно. Бо ОДНОСТАЙНЕ рішення 10 узбеків відмовитися від кассаційних дій, - знаючи, що у Ташкенті їх вже чекають як терористів! - переконливо СВІДЧИТЬ, ЩО ДО НИХ БУЛИ ЗАСТОСОВАНІ ТОРТУРИ. Тортури такі могли бути застосовані або українськими правоохоронцями, або узбецькими колегами, АЛЕ на теріторії України.
Тому слід вважати без вісті зниклого 11-го узбека потенційним покійником, який просто не витримав катувань та був знищеним.
Пост-Скріптум. Особисто в мене пані Марина Остапенко асоціюється чомусь з однією історичною ніччю "Помаранчевої доби". Тоді серед глухої ночі в ефірі ряду телеканалів ця мила особа провела екстрений випуск новин із Зверненням президента Кучми до народу та погрозами на адресу помаранчевих, які "повалюють існуючий строй". Наче приснілось таке, бо потім вже ніхто не звертав уваги ані на Кучму, ані на його нічні заяви.
Як во всєуслішаніє (не побоюся такого слова) заявила речниця СБУ пані Марина Остапенко, узбекі самі були винні, бо є членами Ісламського руху Узбекістану.
Це пролунало, нарешті. Бо довго-довго вішали лапшу, що вислали їх через якісь непорозуміння із паспортами-візами-штампами. І говорила це і саме Остапенко, і нечисельні підлеглі Тарасюка з МЗС.
Отже, маємо дихотомію (твердження, які суперечать самі собі). Порівняємо такі тези СБУ:
1. СБУ не має ніякого відношення до депортації
2. СБУ вимушено було видати узбеків, бо вони є терорістами
3. Ніякої депортації не було.
Всі ті тези лекго знайдете в нещодавньому архиві новин, хоча б того ж Майдану, Обкому і т.ін.
"Дуже задовольнила" відповідь про 11-го узбека, який не був фізично депортований. Як вам твердження Отсапенко, що "переконавшися у тому, що з його документами все гаразд", його "було негайно звільнено" та "більш нічого невідомо". Угумс, так й уявляю собі негайно звільненого хлопця, який щез раніше, ніж СБУ дотумкала встановити за ним нагляд. (Якщо нагляд був до того, то навіщо його ваабще затримували?)
Але це не смішно. Бо ОДНОСТАЙНЕ рішення 10 узбеків відмовитися від кассаційних дій, - знаючи, що у Ташкенті їх вже чекають як терористів! - переконливо СВІДЧИТЬ, ЩО ДО НИХ БУЛИ ЗАСТОСОВАНІ ТОРТУРИ. Тортури такі могли бути застосовані або українськими правоохоронцями, або узбецькими колегами, АЛЕ на теріторії України.
Тому слід вважати без вісті зниклого 11-го узбека потенційним покійником, який просто не витримав катувань та був знищеним.
Пост-Скріптум. Особисто в мене пані Марина Остапенко асоціюється чомусь з однією історичною ніччю "Помаранчевої доби". Тоді серед глухої ночі в ефірі ряду телеканалів ця мила особа провела екстрений випуск новин із Зверненням президента Кучми до народу та погрозами на адресу помаранчевих, які "повалюють існуючий строй". Наче приснілось таке, бо потім вже ніхто не звертав уваги ані на Кучму, ані на його нічні заяви.
Відповіді
2006.03.01 | Tatarchuk
Ющенко невнятно промямлил про депортацию узбекских беженцев
Президент Украины Виктор Ющенко наконец-то прокомментировал принудительную депортацию десяти узбеков, которые внесли просьбу о предоставлении им убежища в Украине.«Безусловно, в Украине нужна ревизия внешней и внутренней политики. Украина еще должна понять демократические ценности, приобретенные во время «оранжевой революции». Это дорога, которую необходимо пройти», – сказал он после просьбы журналистов объяснить высылку узбеков, которые на родине обвиняются властями в причастности к кровавым событиям в городе Андижан в мае прошлого года.
Напомним, что Госдепартамент США осудил Украину за депортацию узбекских беженцев.
По словам заместителя спикера госдепартамента США Адама Эрели, украинская власть проигнорировала просьбу верховного комиссара ООН по вопросам беженцев не прибегать к принудительной репатриации ни одного из искателей убежища, пока они не пройдут необходимых процедур относительно получения статуса беженцев.
В то же время, СБУ объясняет депортацию узбекских беженцев из Украины их принадлежностью к террористической организации «Исламское движение Узбекистана».
2006.03.01 | Englishman
це взагалі не відповідь (-)
2006.03.01 | Tatarchuk
"Исламского движения Узбекистана" нет с 2001(л)
До последнего времени считалось, что Исламское движение Узбекистана (ИДУ) было уничтожено в ходе возглавленной США военной кампании в Афганистане...2.02.06
http://www.svobodanews.ru/Article/2006/02/02/20060202175411647.html
2006.03.02 | 123
Шановний, ви просто маніпулятор
Навіщо ви процитували першу частину речення, а другу, де йдеться про те, що воно ІРУ все ж виявилось існуючим, "не помітили"? Шляхетний спосіб дискутування...Tatarchuk пише:
> До последнего времени считалось, что Исламское движение Узбекистана (ИДУ) было уничтожено в ходе возглавленной США военной кампании в Афганистане...
> 2.02.06
>
> http://www.svobodanews.ru/Article/2006/02/02/20060202175411647.html
2006.03.02 | Tatarchuk
Маніпулятор - Маріна Остапенко
Якщо Ви бачили ефір, у якому брали участь "підозрілий" узбек та "визиваюча довіру" фоторобот Остапенко, то мабуть помітили, якою несподіванкою ьуло для пані Маріни запитання ведучого про яку саме терористичну організацію йдеться. Назване нею угруповання - це відголосок конспектів рубежа 90-х - 2000х років. Або, варіант, якщо Вас задовольнить, Остапенко розголосила таємницю про існування організації, яку вважали зниклою.123 пише:
Re: Шановний, ви просто маніпулятор
> Навіщо ви процитували першу частину речення, а другу, де йдеться про те, що воно ІРУ все ж виявилось існуючим, "не помітили"? Шляхетний спосіб дискутування...
Шановний, якби я був маніпулятором то напевне вже не став би приводити посилання на статтю, де це питання дискутується. Бо там стверджується, що АМЕРІКАНЦІ вважають ІДУ (ІРУ) зниклим з 2001 року, і тільки таджицькі спецслужби мають власну думку. Далі наводится думка правозахисників, які вважають ІДУ таки зниклим, але свідомо реанімованим вже як міф.
Я саме розраховував, що маючі такий лінк та трохи довірячі радіо Свобода, читач може сам обрати, кому він більше вірить - спецслужбі Соглійського району або правозахісникам. Бачу, Ваш вибір 1значний на користь компетентніх товаріщєй.
Я маю іншу думку, яку не приховую. Будь-ласка, не кидайтеся словами "маніпулятор", бо це є від маніпуляції з Вашого боку.
2006.03.02 | Stefan Seitz
Маріна - Маріною, та де РЕАКЦІЯ ЛІДЕРІВ КРАЇНИ?
Де реакція президента? Реакція МЗС, що тільки аж зараз прокинулися - неадекватна.Чому сбу, а не президент, рнбо чи мзс (як належить) коментує питання зовнішніх відносин України?
2006.03.01 | Tatarchuk
Теперь Украина сможет высылать не только узбекских, но и белорус
Теперь Украина сможет высылать не только узбекских, но и белорусских беженцевВ Минске 28 февраля – 1 марта состоялись переговоры относительно заключения договора между Украиной и Республикой Беларусь «О передаче лиц, осужденных к лишению свободы, для дальнейшего отбывания наказания», сообщили в Посольстве Беларуси в Украине.
Результатом переговоров стало парафирование проекта вышеупомянутого договора.
С украинской стороны документ подписали заместитель министра юстиции Украины Лидия Горбунова; с белорусской – заместитель министра внутренних дел Беларуси Виктор Филистович. Участники переговоров отметили важность заключения такого соглашения, призванного содействовать улучшению защиты прав украинских и белорусских граждан, в частности – путем предоставления осужденным возможности отбывать наказание на территории государства своего гражданства, которая будет содействовать эффективному достижению главной цели выполнения наказания – их возврата к нормальной жизни в обществе.
Главред
01 марта 2006. 17:25
Белорусский КГБ обнаружил украинских боевиков, которые должны были свергнуть Бацьку
Комитет государственной безопасности Белоруссии раскрыл сценарий силового захвата власти радикальной оппозицией после президентских выборов, заявил пресс-конференции в Минске в среду председатель КГБ Степан Сухоренко.
По словам Сухоренко, «оппозиция после оглашения результатов выборов 19 марта намеревалась объявить их фальсифицированными».
«Точкой отсчета должно было стать провокационное заявление руководителей незарегистрированной неправительственной организации «Партнерство», якобы осуществлявших параллельное наблюдение за выборами», - заявил С. Сухоренко.
По его словам, «протоколы exit-pollов, которые должны были подтвердить фальсификацию выборов были изъяты при задержании четырех руководителей организации». «В протоколах, в частности, содержались цифры поддержки: за одного из руководителей оппозиции Александра Милинкевича - 53,7%, за действующего президента Александра Лукашенко - 41,3%, за остальных кандидатов - 5%», - сказал председатель КГБ.
По его данным, «сценарий оппозиции предусматривал организацию в центре Минска многотысячного митинга, в ходе которого в толпе планировалось взорвать взрывные устройства».
«Появление крови и жертв развязывает руки организаторам акции протеста, после чего начинается захват зданий органов власти, вокзалов, перекрываются железнодорожные пути с целью полной остановки функционирования государства», -утверждал С. Сухоренко.
Он отметил, что «предусматривалось задействовать боевиков из Грузии, Украины, стран бывшей Югославии».
С. Сухоренко сообщил, что в отношении задержанных руководителей организации «Партнерство» возбуждено уголовное дело по статье 193 Уголовного кодекса. «Незарегистрированные организации в Беларуси ушли в глубокое подполье и действуют достаточно профессионально, так как многие их участники прошли подготовку за рубежом. Например, в изъятых компьютерах лидеров «Партнерства» вся информация закодирована и зашифрована», - сказал председатель КГБ.
От «Обкома»: Прохождение психиатрической экспертизы для работников белорусских спецслужб стало насущной необходимостью. Хотя, само название КГБ предусматривает у этой структуры серьезные отклонения в основном параметре человеческого здоровья.
Трибуна
01 марта 2006. 17:39
2006.03.02 | Englishman
Re: Теперь Украина сможет высылать не только узбекских, но и белорус
а как же. Будет высылать, пока, как он сказал, не "осознает демократические ценности", и не "пройдет эту дорогу".2006.03.02 | Tatarchuk
Re: и не "пройдет эту дорогу". Фобії Дріжчаного
Я нарешті зрозумів хід думок голови СБУ Дріжчаного, проникнувши у його підсвідомість за допомогою тексту його промови на конференції 17 лютого. Це справжній маньякДивиться:
"В сьогоднішній ситуації певна особа, перебуваючи в афганських горах чи іракських пісках, володіючи рахунками в банках та супутниковим зв’язком, може визначати чи впливати на політику в глобальному вимірі, тобто може здійснювати широкомасштабні акції з катастрофічними наслідками для людства. Це і є симбіоз локального і глобального."
Рекоменую целіком
http://www.sbu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article?art_id=47844
2006.03.02 | Stefan Seitz
точно сказано (-)
2006.03.02 | Kohoutek
Re: Теперь Украина сможет высылать не только узбекских, но и бел
Tatarchuk пише:> Теперь Украина сможет высылать не только узбекских, но и белорусских беженцев
>
> В Минске 28 февраля – 1 марта состоялись переговоры относительно заключения договора между Украиной и Республикой Беларусь «О передаче лиц, осужденных к лишению свободы, для дальнейшего отбывания наказания», сообщили в Посольстве Беларуси в Украине.
Ну и при чём тут беженцы? Этот документ определяет, что украинцы, которых осудили в Беларуси, и белоруссы, которых осудили в Украине, могут быть отправлены для отбывания наказания на родину. Не передёргивайте.
По поводу узбекских беженцев я целиком с вами согласен. СБУ выглядит отвратительно. Депортация была выполнена с грубейшими нарушениями закона. Ющенко должен хотя бы признать это и наказать виновных в СБУ и Госкоммиграции.
2006.03.02 | Tatarchuk
Дайте спрогнозую події 19 БЕРЕЗНЯ
Білоруський суд засудить отих "заколотників", які мали на меті, як це буде доказано, державний переворот та кров громадян. Їх навіть назвуть терористами з .. ну наприклад Армії визволення тигрів Таміл Іламу. І засудять.Далі, хтось з цих наївних братиків, хто не дотумкає збігти до Литви, приїде до Київа і навіть встигне дати інтервюху Пятому каналу. А потім стане відомо, що він вже засуджений (заочно, яка різниця), по-друге не оформив якись папери належним чином, а в-треттє, сам відмовився від апеляцій та касацій. (Бо дурний, як предполагаєт пан 123).
І ми підходимо до виборів 26 ьерезня з приниженою державою та нікчемною владою.
ПС: Дякувати Богові, що жодна опозиційна "сила" не додумалася критикувати Ющенко за депортації політічєскіх. (Бо попадемо як завжди у незручності: критикувати треба, але це буде на руку якомусь Шизофричу).
Але це саме й насторожує: якщо навіть самиє бєлоголубиє нічого не мають проти, то значить Дріжчаний та Ющенко (не кажу вже про Карпачову, де вона до речі??) зробили все правільно з їх точки зору.
2006.03.02 | Kohoutek
Re: Дайте спрогнозую події 19 БЕРЕЗНЯ
Tatarchuk пише:> Далі, хтось з цих наївних братиків, хто не дотумкає збігти до Литви, приїде до Київа і навіть встигне дати інтервюху Пятому каналу. А потім стане відомо, що він вже засуджений (заочно, яка різниця), по-друге не оформив якись папери належним чином, а в-треттє, сам відмовився від апеляцій та касацій. (Бо дурний, як предполагаєт пан 123).
Ну а при чём тут парафированное соглашение? Оно касается передачи граждан Беларуси, осуждённых в Украине, для отбытия наказания в Беларусь и граждан Украины, осуждённых в Беларуси, для отбытия наказания в Украину. Граждан Беларуси, осуждённых в Беларуси или тетьей стране и граждан Украины, осуждённых в Украине или третьей стране оно никоим образом не касается.
> Але це саме й насторожує: якщо навіть самиє бєлоголубиє нічого не мають проти, то значить Дріжчаний та Ющенко (не кажу вже про Карпачову, де вона до речі??) зробили все правільно з їх точки зору.
Конечно. С их точки зрения всё правильно. Враги Каримова - их враги, друзья Каримова - их друзья. Про Карпачёву и говорить не хочется. Разве что матом.
2006.03.02 | 123
Якщо подивитись тверезіше і без агітпропу...
Tatarchuk пише:> Отже, зо вчорашнього вечора ми нарешті щось дізналися про мотиви, які рушили нашу орду силовиків видати узбецькіх емігрантів.
Видав таки суд, а не орда силовиків. Рішення прийняв суд, а не силові структури.
> Як во всєуслішаніє (не побоюся такого слова) заявила речниця СБУ пані Марина Остапенко, узбекі самі були винні, бо є членами Ісламського руху Узбекістану.
Так, заявила.
> Це пролунало, нарешті. Бо довго-довго вішали лапшу, що вислали їх через якісь непорозуміння із паспортами-візами-штампами. І говорила це і саме Остапенко, і нечисельні підлеглі Тарасюка з МЗС.
Не бачу тут суперечливості. Члени ІРУ не отримують паспорт або візу від народження. Цілком можливим є ситуація, за якої член ІРУ не має українського паспорту.
> Отже, маємо дихотомію (твердження, які суперечать самі собі).
Дихотомія - це дещо інше, але це не важливо.
> Порівняємо такі тези СБУ:
> 1. СБУ не має ніякого відношення до депортації
> 2. СБУ вимушено було видати узбеків, бо вони є терорістами
> 3. Ніякої депортації не було.
>
> Всі ті тези лекго знайдете в нещодавньому архиві новин, хоча б того ж Майдану, Обкому і т.ін.
Не бачу тут великоъ суперечливості - скоріше термінологічні аспекти. Що депортації не було - я від Остапенко не чув. Що СБУ була вимушена - Остапенко такого не казала. Остапенко сказала, що СБУ їх затримала і передала суду (чи прокурору - вде не пам*ятаю). Затримала - бо в цих людей не було документів, що підтверджують право перебувати в Україні. Ці люди подали документи для отримання статусу біженця чи щось таке, але їм у цьому відмовили, оскільки вони начебто члени ІРУ. Раз відмовили - то підстав тримати їх в Україні не було. Ці люди мали можливість оскаржити рішення суду - але вони цього не зробили. Питання - хто їм винен? Вони не вірили, що рішення буде на їхню користь? Але це смішно -- навіщо було прохати притулку в країні, у наявність права в якій ти не віриш?
> "Дуже задовольнила" відповідь про 11-го узбека, який не був фізично депортований. Як вам твердження Отсапенко, що "переконавшися у тому, що з його документами все гаразд", його "було негайно звільнено" та "більш нічого невідомо". Угумс, так й уявляю собі негайно звільненого хлопця, який щез раніше, ніж СБУ дотумкала встановити за ним нагляд. (Якщо нагляд був до того, то навіщо його ваабще затримували?)
А як я розумів (я дивився ефір на П*ятому з Остапенко та якимось місцевим узбеком-емігрантом), їх ніхто і не чіпав, доки вони не звернулись з проханням про статус біженця (принаймні так сказав цей узбек; заради справедливості слід відзначити, що як раз його свідчення були дууууже путаними і суперечливими, так вірити йому на слово не варто). Можливо, тому і звернули на них увагу -- що вони звернулися до державних структур і таким чином потрапили у їхнє поле зору.
> Але це не смішно. Бо ОДНОСТАЙНЕ рішення 10 узбеків відмовитися від кассаційних дій, - знаючи, що у Ташкенті їх вже чекають як терористів! - переконливо СВІДЧИТЬ, ЩО ДО НИХ БУЛИ ЗАСТОСОВАНІ ТОРТУРИ. Тортури такі могли бути застосовані або українськими правоохоронцями, або узбецькими колегами, АЛЕ на теріторії України.
Абсолютно це не відчить про тортури. Це може означати, що їм щось пообіцяли узбекські спецслужби. Наприклад, що їх не ображатимуть на батьківщині. Це може означати, що вони йолопи. Або що вони дійсно належать до ІРУ, і розуміли безперспективність апеляцій.
Іншими словами, є безліч варіантів, в яких нема жодної вини українців.
> Тому слід вважати без вісті зниклого 11-го узбека потенційним покійником, який просто не витримав катувань та був знищеним.
>
> Пост-Скріптум. Особисто в мене пані Марина Остапенко асоціюється чомусь з однією історичною ніччю "Помаранчевої доби". Тоді серед глухої ночі в ефірі ряду телеканалів ця мила особа провела екстрений випуск новин із Зверненням президента Кучми до народу та погрозами на адресу помаранчевих, які "повалюють існуючий строй". Наче приснілось таке, бо потім вже ніхто не звертав уваги ані на Кучму, ані на його нічні заяви.
Дуже в тему... Невже настільки мало аргументів?
2006.03.02 | Tatarchuk
Тверезійте але уважно
123 пише:> Tatarchuk пише:
> > Отже, зо вчорашнього вечора ми нарешті щось дізналися про мотиви, які рушили нашу орду силовиків видати узбецькіх емігрантів.
>
> Видав таки суд, а не орда силовиків. Рішення прийняв суд, а не силові структури.
Для вас: це оціночне судження. Орда це метафора. Поїхали далі.
>
> > Як во всєуслішаніє (не побоюся такого слова) заявила речниця СБУ пані Марина Остапенко, узбекі самі були винні, бо є членами Ісламського руху Узбекістану.
>
> Так, заявила.
Та набрехала (або зболтнула таємницю. Або запустила дезу, яку почали пускати з 2 лютого в Центразії). Дивись пост про "існування" ІРУ-ІДУ.
>
> > Це пролунало, нарешті. Бо довго-довго вішали лапшу, що вислали їх через якісь непорозуміння із паспортами-візами-штампами. І говорила це і саме Остапенко, і нечисельні підлеглі Тарасюка з МЗС.
>
> Не бачу тут суперечливості. Члени ІРУ не отримують паспорт або візу від народження. Цілком можливим є ситуація, за якої член ІРУ не має українського паспорту.
Дивиться за власною порадою тверезіше (це не значить пофігістичнєє). ЗА ЩО їх вислали? За штампики чи за те що вони терористи? Ось у чому суперечність.
>
> > Отже, маємо дихотомію (твердження, які суперечать самі собі).
>
> Дихотомія - це дещо інше, але це не важливо.
Це неважливо, бо Ви мене добре зрозуміли
>
> > Порівняємо такі тези СБУ:
> > 1. СБУ не має ніякого відношення до депортації
> > 2. СБУ вимушено було видати узбеків, бо вони є терорістами
> > 3. Ніякої депортації не було.
> >
> > Всі ті тези лекго знайдете в нещодавньому архиві новин, хоча б того ж Майдану, Обкому і т.ін.
>
> Не бачу тут великоъ суперечливості - скоріше термінологічні аспекти.
Що депортації не було - я від Остапенко не чув.
Саме так промовив голос її фоторобота у прямому етері Пятого, який Ви дивилися.
Що СБУ була вимушена - Остапенко такого не казала.
""СБУ України мусила депортувати на Батьківщину 10-х узбеків, адже ті належали до організації, яку ООН визнала терористичною - "Ісламський рух Узбекистану". Про це в ефірі 5-го каналу заявила прес-секретар СБУ Марина Остапенко. "" http://5tv.com.ua/newsline/179/0/21846/
Україна змушена була депортувати на батьківщину 10-х узбеків, оскільки ті належали до організації, яку ООН визнала терористичною - "Ісламський рух Узбекистану". Про це заявила прес-секретар СБУ Марина Остапенко. "Перебуваючи в Україні в травні-серпні минулого року, ці громадяни Узбекистану пропагували серед українських громадян радикальні ідеї цієї організації”, - повідомила М.Остапенко.
http://www.unian.net/eng/news/news-98821.html
Остапенко сказала, що СБУ їх затримала і передала суду (чи прокурору - вде не пам*ятаю).
Вона і це казала теж. Бо забрехалася. Співчуваю, бо не хотів би бути речником такої мутної контори.
Затримала - бо в цих людей не було документів, що підтверджують право перебувати в Україні. Ці люди подали документи для отримання статусу біженця чи щось таке, але їм у цьому відмовили, оскільки вони начебто члени ІРУ. Раз відмовили - то підстав тримати їх в Україні не було.
123, прочитайте це: http://for-ua.com/ukraine/2006/02/02/194854.html
СБУ не составляет «черных списков» для запрета въезда в страну
Так называемых “черных списков” лиц, которым не разрешен въезд в Украину, у Службы безопасности Украины не существует, сообщила пресс-секретарь председателя СБУ Марина Остапенко.
По ее словам, перечень лиц, которым не разрешено пересекать украинскую границу, находится у пограничников, куда время от времени правоохранительные органы вносят фамилии лиц, которым по той или иной причине отказано во въезде у Украину. Решение о таком отказе, по словам Остапенко, в частности, может быть принято Службой безопасности в качестве меры предосторожности, согласно законодательству об СБУ, закону о правовом статусе иностранцев и лиц без гражданства, в интересах обеспечения безопасности Украины. Такое решение принимается, конкретизировала Остапенко, на основании данных, полученных от международных организаций, правоохранительных органов других государств, антитеррористических органов, на основании подписанных международных договоров о сотрудничестве в сфере борьбы с терроризмом, а также информации, полученной в результате оперативно-розыскной и контрразведывательной деятельности, передает «УНИАН».
Пресс-секретарь председателя СБУ сообщила, что с 2001 года был запрещен въезд в Украину более 4 тыс. иностранцев и лиц без гражданства.
Но это не означает, отметила пресс-секретарь, что такое решение относительно каждого лица является неизменным, оно может пересматриваться. В частности, такой пересмотр может иметь место в случае отказа такого лица от проведения террористической или иной деятельности, что может нести угрозу национальной безопасности страны. В таком случае, после изучения всех аспектов решения о запрещении въезжать на территорию Украины может быть отменено, сказала Остапенко.
Ці люди мали можливість оскаржити рішення суду - але вони цього не зробили. Питання - хто їм винен? Вони не вірили, що рішення буде на їхню користь? Але це смішно -- навіщо було прохати притулку в країні, у наявність права в якій ти не віриш?
Я стверджую, що "можливості оскаржити рішення суду" в них не було, бо їх на другу добу вже везли до Ташкентскього СИЗО, а на руках тримали "добровільні" відмови від нашого гуманного суду.
>
> > "Дуже задовольнила" відповідь про 11-го узбека, який не був фізично депортований. Як вам твердження Отсапенко, що "переконавшися у тому, що з його документами все гаразд", його "було негайно звільнено" та "більш нічого невідомо". Угумс, так й уявляю собі негайно звільненого хлопця, який щез раніше, ніж СБУ дотумкала встановити за ним нагляд. (Якщо нагляд був до того, то навіщо його ваабще затримували?)
>
> А як я розумів (я дивився ефір на П*ятому з Остапенко та якимось місцевим узбеком-емігрантом), їх ніхто і не чіпав, доки вони не звернулись з проханням про статус біженця (принаймні так сказав цей узбек; заради справедливості слід відзначити, що як раз його свідчення були дууууже путаними і суперечливими, так вірити йому на слово не варто). Можливо, тому і звернули на них увагу -- що вони звернулися до державних структур і таким чином потрапили у їхнє поле зору.
Ноукоментс. Пораджу наперед узбецьким друзям не регіструватися, аби не посаджали до літаку та не стратили.
>
> > Але це не смішно. Бо ОДНОСТАЙНЕ рішення 10 узбеків відмовитися від кассаційних дій, - знаючи, що у Ташкенті їх вже чекають як терористів! - переконливо СВІДЧИТЬ, ЩО ДО НИХ БУЛИ ЗАСТОСОВАНІ ТОРТУРИ. Тортури такі могли бути застосовані або українськими правоохоронцями, або узбецькими колегами, АЛЕ на теріторії України.
>
> Абсолютно це не відчить про тортури. Це може означати, що їм щось пообіцяли узбекські спецслужби. Наприклад, що їх не ображатимуть на батьківщині. Це може означати, що вони йолопи. Або що вони дійсно належать до ІРУ, і розуміли безперспективність апеляцій.
А ще це може означати що вони є інопланетянє. Бо версія силового примусу Вам здається найменш вірогідною. До речі, ви непрямо визнаєте, що у допитах могли брати участь узбецькі служби.
>
> Іншими словами, є безліч варіантів, в яких нема жодної вини українців.
Віни українців тут нема і не було ніколи, не пересмикуйте. Є провина конкретних осіб, вони не мають жодного відношення до українського народу. Їх треба звільнити або покарати за порушення Закону.
>
> > Тому слід вважати без вісті зниклого 11-го узбека потенційним покійником, який просто не витримав катувань та був знищеним.
> >
> > Пост-Скріптум. Особисто в мене пані Марина Остапенко асоціюється чомусь з однією історичною ніччю "Помаранчевої доби". Тоді серед глухої ночі в ефірі ряду телеканалів ця мила особа провела екстрений випуск новин із Зверненням президента Кучми до народу та погрозами на адресу помаранчевих, які "повалюють існуючий строй". Наче приснілось таке, бо потім вже ніхто не звертав уваги ані на Кучму, ані на його нічні заяви.
>
> Дуже в тему... Невже настільки мало аргументів?
На останній аргУмент можете не зважати, бо він бачу не для Вас
2006.03.02 | mirgor
Відповідь проста, це уже не перша провокація СБУ, спрямована на
дискредитацію іміджу України в світі (заява держдепа США) та удару по президенту, що значить однозначно одне - звільнення голови СБУ та взагалі реформування того "монстра" СБУ (нащадка КГБ) на декілька окремих спецслужб, якими будуть керувати цивільні керівники.2006.03.06 | Slavix
Re: Відповідь проста, це уже не перша провокація СБУ, спрямована на
mirgor пише:> взагалі реформування того "монстра" СБУ (нащадка КГБ) на декілька окремих спецслужб, якими будуть керувати цивільні керівники.
Ага. Бажано без освіти взагалі і не просто цивільних, а іноземців.
Всім іншим співробітникам виготовити здоровенні бейджі "сікрєтний сатруднік" з зазначенням особистих та службових даних та описом завдання, яке вони виконують.
Об"єкти, за якими ведеться стеження попереджати за тиждень до його початку, а стеження проводити в зручний для них час, який попередньо обумовлюється.
2006.03.02 | 123
Re: Тверезійте але уважно
Tatarchuk пише:> 123 пише:
> > Tatarchuk пише:
> > > Отже, зо вчорашнього вечора ми нарешті щось дізналися про мотиви, які рушили нашу орду силовиків видати узбецькіх емігрантів.
> >
> > Видав таки суд, а не орда силовиків. Рішення прийняв суд, а не силові структури.
>
> Для вас: це оціночне судження. Орда це метафора. Поїхали далі.
Це не оціночне судження, а нагнітання страстей там, де їх нема. Суд не є силовим органом. З вашої інфи випливає, що цих ухбеків скрутили прикордонники та СБУшники і викинули з країни. А насправді їхнє видворення відбувалося відповідно до судової процедури, і сталося як наслідок рішення суду.
> > > Як во всєуслішаніє (не побоюся такого слова) заявила речниця СБУ пані Марина Остапенко, узбекі самі були винні, бо є членами Ісламського руху Узбекістану.
> >
> > Так, заявила.
>
> Та набрехала (або зболтнула таємницю. Або запустила дезу, яку почали пускати з 2 лютого в Центразії). Дивись пост про "існування" ІРУ-ІДУ.
Мене не переконав цей пост у тому, що ці люди не належали до ІРУ. Вдруге - вони мали всі можливості довести українському суду свою неналежність до ІРУ. За тієї уваги громадськості, яку отримав цей процес, сумніватися в об*єктивному суді у сучасній Україні не приходиться.
> > > Це пролунало, нарешті. Бо довго-довго вішали лапшу, що вислали їх через якісь непорозуміння із паспортами-візами-штампами. І говорила це і саме Остапенко, і нечисельні підлеглі Тарасюка з МЗС.
> >
> > Не бачу тут суперечливості. Члени ІРУ не отримують паспорт або візу від народження. Цілком можливим є ситуація, за якої член ІРУ не має українського паспорту.
>
> Дивиться за власною порадою тверезіше (це не значить пофігістичнєє). ЗА ЩО їх вислали? За штампики чи за те що вони терористи? Ось у чому суперечність.
Остапенко пояснила дуже зрозуміло, як на мене. Вислали їх за те, що вони не мали права на перебування в Україні - тобто не мали "штампика". А ось статус біженця чи як там воно зветься, який вони попросили напередодні, їм не дали як раз тому, що вони начебто члени ІРУ. Якби їм дали цей статус - то тоді їх не вислали б, бо зв*явився б той самий штампик, якого не вистачало.
> Затримала - бо в цих людей не було документів, що підтверджують право перебувати в Україні. Ці люди подали документи для отримання статусу біженця чи щось таке, але їм у цьому відмовили, оскільки вони начебто члени ІРУ. Раз відмовили - то підстав тримати їх в Україні не було.
>
> 123, прочитайте це: http://for-ua.com/ukraine/2006/02/02/194854.html
> СБУ не составляет «черных списков» для запрета въезда в страну
> Так называемых “черных списков” лиц, которым не разрешен въезд в Украину, у Службы безопасности Украины не существует, сообщила пресс-секретарь председателя СБУ Марина Остапенко.
> По ее словам, перечень лиц, которым не разрешено пересекать украинскую границу, находится у пограничников, куда время от времени правоохранительные органы вносят фамилии лиц, которым по той или иной причине отказано во въезде у Украину. Решение о таком отказе, по словам Остапенко, в частности, может быть принято Службой безопасности в качестве меры предосторожности, согласно законодательству об СБУ, закону о правовом статусе иностранцев и лиц без гражданства, в интересах обеспечения безопасности Украины. Такое решение принимается, конкретизировала Остапенко, на основании данных, полученных от международных организаций, правоохранительных органов других государств, антитеррористических органов, на основании подписанных международных договоров о сотрудничестве в сфере борьбы с терроризмом, а также информации, полученной в результате оперативно-розыскной и контрразведывательной деятельности, передает «УНИАН».
> Пресс-секретарь председателя СБУ сообщила, что с 2001 года был запрещен въезд в Украину более 4 тыс. иностранцев и лиц без гражданства.
> Но это не означает, отметила пресс-секретарь, что такое решение относительно каждого лица является неизменным, оно может пересматриваться. В частности, такой пересмотр может иметь место в случае отказа такого лица от проведения террористической или иной деятельности, что может нести угрозу национальной безопасности страны. В таком случае, после изучения всех аспектов решения о запрещении въезжать на территорию Украины может быть отменено, сказала Остапенко.
НЕ зрозумів, до чого це.
> Ці люди мали можливість оскаржити рішення суду - але вони цього не зробили. Питання - хто їм винен? Вони не вірили, що рішення буде на їхню користь? Але це смішно -- навіщо було прохати притулку в країні, у наявність права в якій ти не віриш?
>
> Я стверджую, що "можливості оскаржити рішення суду" в них не було, бо їх на другу добу вже везли до Ташкентскього СИЗО, а на руках тримали "добровільні" відмови від нашого гуманного суду.
Звідки про це відомо - не ясно. Самі вони про це заявляли, чи що?
> >
> > > "Дуже задовольнила" відповідь про 11-го узбека, який не був фізично депортований. Як вам твердження Отсапенко, що "переконавшися у тому, що з його документами все гаразд", його "було негайно звільнено" та "більш нічого невідомо". Угумс, так й уявляю собі негайно звільненого хлопця, який щез раніше, ніж СБУ дотумкала встановити за ним нагляд. (Якщо нагляд був до того, то навіщо його ваабще затримували?)
> >
> > А як я розумів (я дивився ефір на П*ятому з Остапенко та якимось місцевим узбеком-емігрантом), їх ніхто і не чіпав, доки вони не звернулись з проханням про статус біженця (принаймні так сказав цей узбек; заради справедливості слід відзначити, що як раз його свідчення були дууууже путаними і суперечливими, так вірити йому на слово не варто). Можливо, тому і звернули на них увагу -- що вони звернулися до державних структур і таким чином потрапили у їхнє поле зору.
>
> Ноукоментс. Пораджу наперед узбецьким друзям не регіструватися, аби не посаджали до літаку та не стратили.
Можливо, це вихід.
> > > Але це не смішно. Бо ОДНОСТАЙНЕ рішення 10 узбеків відмовитися від кассаційних дій, - знаючи, що у Ташкенті їх вже чекають як терористів! - переконливо СВІДЧИТЬ, ЩО ДО НИХ БУЛИ ЗАСТОСОВАНІ ТОРТУРИ. Тортури такі могли бути застосовані або українськими правоохоронцями, або узбецькими колегами, АЛЕ на теріторії України.
> >
> > Абсолютно це не відчить про тортури. Це може означати, що їм щось пообіцяли узбекські спецслужби. Наприклад, що їх не ображатимуть на батьківщині. Це може означати, що вони йолопи. Або що вони дійсно належать до ІРУ, і розуміли безперспективність апеляцій.
>
> А ще це може означати що вони є інопланетянє. Бо версія силового примусу Вам здається найменш вірогідною. До речі, ви непрямо визнаєте, що у допитах могли брати участь узбецькі служби.
Може не у допитах - а просто якось спілкувалися з ними. Приходили до СІЗО, можливо. Я не знаю.
> >
> > Іншими словами, є безліч варіантів, в яких нема жодної вини українців.
>
> Віни українців тут нема і не було ніколи, не пересмикуйте. Є провина конкретних осіб, вони не мають жодного відношення до українського народу. Їх треба звільнити або покарати за порушення Закону.
Ці конкретні особи є українцями, українськими громадянами. Я це мав на увазі.
2006.03.02 | mirgor
Цікаво, чи не цей генерал СБУ займався цією справою? (л)
При этом БЮТ впервые не находится в совсем уж непримиримой оппозиции к власти. Хотя из слов главы штаба можно заключить, что как минимум лично он от этого не отказался бы. Бывших соратников по Майдану бывший же глава СБУ Турчинов, отставленный одновременно с правительством Тимошенко, чаще называет ставшим классикой словосочетанием "любi друзi", но иногда - и уголовным словом "фигуранты"...Свидание с главой штаба несколько задерживается – у него неожиданная короткая встреча с бывшим сослуживцем по СБУ в генеральском чине. Наконец, корреспонденты «Главреда» попадают в просторный кабинет Турчинова.
http://glavred.info/archive/2006/02/06/103741-0.html
P.S.В нас мовби СБУ не бере участі в виборох, тоді що значить "встреча с бывшим сослуживцем по СБУ в генеральском чине" в штабі БЮТ?
2006.03.04 | Михайло Свистович
Re: Тверезійте але уважно
123 пише:>
> Мене не переконав цей пост у тому, що ці люди не належали до ІРУ.
Такі не належалі. Бо ІРУ вже давно не існує.
>
> Вдруге - вони мали всі можливості довести українському суду свою неналежність до ІРУ.
Яким чином? Поклястись іменем Аллаха? А суд взагалі це розглядав чи просто прийняв рішення вислати їх за формальними ознаками неподання заяв про одержання притулку у відповідний термін?
>
> > Затримала - бо в цих людей не було документів, що підтверджують право перебувати в Україні. Ці люди подали документи для отримання статусу біженця чи щось таке, але їм у цьому відмовили, оскільки вони начебто члени ІРУ. Раз відмовили - то підстав тримати їх в Україні не було.
Їм відмовили на цій підставі?
>
> > Так называемых “черных списков” лиц, которым не разрешен въезд в Украину, у Службы безопасности Украины не существует, сообщила пресс-секретарь председателя СБУ Марина Остапенко.
А мали б бути.
І саме головне. Якщо вже американці, які страшенно параноїдальні щодо ісламських рухів і набагато більш поінформовані про них, засудили Україну, то це означає, що Україна таки вчинила велику фігню.
2006.03.04 | 123
Re: Тверезійте але уважно
Михайло Свистович пише:> 123 пише:
> >
> > Мене не переконав цей пост у тому, що ці люди не належали до ІРУ.
>
> Такі не належалі. Бо ІРУ вже давно не існує.
>
> >
> > Вдруге - вони мали всі можливості довести українському суду свою неналежність до ІРУ.
>
> Яким чином? Поклястись іменем Аллаха? А суд взагалі це розглядав чи просто прийняв рішення вислати їх за формальними ознаками неподання заяв про одержання притулку у відповідний термін?
Щодо яким чином - очевидно, є способи виграшу в суді справи про те, чи є ти членом якоїсь секти -- у випадку якщо не є
Треба спростовувати докази належності до органазіції, надані силовиками...
Суд прийняв рішення вислати, бо вони не мають документів. А документів не дали, бо члени. Я так зрозумів.
Але тепер я зрозумів, що їх вислали тоді, коли ще не сплив термін подання апеляції - а вони просто написали папери, що не подаватимуть апеляції. Якщо право оскаржити за процесуальним законодавством не втрачається до спливу терміну за умови подання заяви -- ось це дійсно неподобство, погоджуюсь.
> >
> > > Затримала - бо в цих людей не було документів, що підтверджують право перебувати в Україні. Ці люди подали документи для отримання статусу біженця чи щось таке, але їм у цьому відмовили, оскільки вони начебто члени ІРУ. Раз відмовили - то підстав тримати їх в Україні не було.
>
> Їм відмовили на цій підставі?
Я так зрозумів - з того, що казали той узбек і Остапенко в ефірі П*ятого.
> >
> > > Так называемых “черных списков” лиц, которым не разрешен въезд в Украину, у Службы безопасности Украины не существует, сообщила пресс-секретарь председателя СБУ Марина Остапенко.
>
> А мали б бути.
>
> І саме головне. Якщо вже американці, які страшенно параноїдальні щодо ісламських рухів і набагато більш поінформовані про них, засудили Україну, то це означає, що Україна таки вчинила велику фігню.
Згоден, це аргумент - хоч і непрямий.
2006.03.05 | Михайло Свистович
Re: Тверезійте але уважно
123 пише:>
> Щодо яким чином - очевидно, є способи виграшу в суді справи про те, чи є ти членом якоїсь секти - у випадку якщо не є
Угу, особливо для не дуже грамотного в юриспруденції узбека, який до того ж не знає нашого законодавства, і проти якого СБУ та й суд також + ксенофобські настрої.
2006.03.04 | Михайло Свистович
Re: Якщо подивитись тверезіше і без агітпропу...
123 пише:>
> Видав таки суд, а не орда силовиків. Рішення прийняв суд, а не силові структури.
Судове рішення багшато в чому залежить від того, як складено подання силовиками.
>
> Не бачу тут суперечливості. Члени ІРУ не отримують паспорт або візу від народження. Цілком можливим є ситуація, за якої член ІРУ не має українського паспорту.
Суперечність є. Якби волни дійсно були членами ІРУ, про це б сказали відразу.
>
> Питання - хто їм винен? Вони не вірили, що рішення буде на їхню користь? Але це смішно -- навіщо було прохати притулку в країні, у наявність права в якій ти не віриш?
Винні їм режими Карімова та Ющенка. Вони не могли з Узбекистану виїхати в країну, якій вірять. Безвізовий режим в Узбекистану тільки з постсовком, окрім Прибалтики. Звичайно, що на постсовку найдемократичнішою здається Україна. Вони не могли їхати далі не лише через візи, бо, згідно Конвенції, вони повинні попросити притулку на території тієї держави-підписанта Конвенції, де їх нога ступила першою.
2006.03.02 | Tatarchuk
Весь крещеный мир встал на сторону депортированых узбеков, а СБУ
01-03-2006 16:44]Чуйская дурь в действии. СБУ против узбеков-террорситов
Весь крещеный мир встал на сторону депортированных узбеков, а СБУ утверждает, что они - пропагандисты террора
Госдепартмент США осудил украинскую власть за принудительную депортацию 10 ищущих убежища из Узбекистана. Как сообщает УНИАН со ссылкой на украинскую службу Би-Би-Си, выступая в Вашингтоне на брифинге, заместитель спикера Госдепартамента США Адам Эрели отметил, что такой шаг был осуществлен с нарушением действующего украинского законодательства.
Агентство ООН по делам беженцев также выразило беспокойство по поводу принудительной депортацией из Украины на родину 10 ищущих приюта из Узбекистана. По информации Управления Верховного комиссара ООН по делам беженцев (УВКБ ООН), девять из этих лиц раньше зарегистрировали свои заявления о получении статуса беженца в органах власти Украины, а двое других выразили намерение также обратиться за предоставлением убежища.
Вмкесте с тем, как заявила пресс-секретарь СБУ Марина Остапенко, Украина вынуждена была депортировать на родину 10 узбеков, поскольку те принадлежали к организации, которую ООН признала террористической - "Исламское движение Узбекистана".
В частности, по ее словам, «граждане Узбекистана, о которых идет речь, принадлежали к организации, которая в соответствии с резолюцией Совета Безопасности ООН 2001 года признана террористической. И находясь в Украине в мае-августе прошлого года, эти граждане Узбекистана пропагандировали среди украинских граждан радикальные идеи этой организации».
http://crimea.vlasti.net/index.php?Screen=news®ion=crimea&id=145426
2006.03.02 | Сергій Кабуд
Марина Остапенко - це майор кгб, якому відрізали яйця
і переробили на тонкоголосого кастрата2006.03.04 | Михайло Свистович
Марина Остапенко загалом нормальна жінка
Просто в неї робота така, озвучувати те, що їй каже начальство. А начальству ганьба, що сховалося за жіночими плечима.2006.03.05 | Нічний гість
Re: Марина Остапенко загалом нормальна жінка
Вона - колишній диктор з телебачення, якому здалось, що вона геній, і тепер від цього страждає СБУ. Вона зачитує, що її скажуть. Може читати зліва направо, а може - зправа наліво.2006.03.02 | Tatarchuk
МЗС бреше!!! Минюст бреше!!!
Украина в письме от 21 февраля заверила Совет Европы в отсутствии фактов незаконного задержания людей или предоставления возможностей для транспортировки незаконно задержанных людей. Кроме того, ссылаясь на информацию Министерства юстиции Украины, исполняющий обязанности председателя Представительства Украины при Совете Европы Сергей Рева сообщил, что в период, начиная с 11 сентября 1997 года и по 21 февраля 2006 года ни один украинский чиновник не имел отношения к какому-либо неизвестному лишению свободы или транспортировке людей, лишенных свободы незаконным путем.http://ru.obkom.net.ua/news/2006-03-02/1635.shtml
2006.03.02 | Костя Порох
Кошмар. А ці - піаряться.
Євтушенко ж офіційний радник Тарасюка, "права рука" і т.д.Отакі радники в наших президентів і міністрів.
02.03.2006
ИЗ БЕЛАРУСИ ДЕПОРТИРОВАЛИ РУКОВОДИТЕЛЕЙ УКРАИНСКИЕ ПАРТИИ "ПОРА"
Хартия-97
Руководителя украинской гражданской партии «Пора» Владислав Каськив, его заместитель Сергей Евтушенко и пресс-секретарь партии Марианна Почтарь, а также 6 журналистов украинских телеканалов «1+1», «5 канал» и «Тонис» депортированы сегодня аэропорта «Минск-2», куда они приехали сегодня из Киева. Украинская делегация приехала в Минск для ознакомления ситуацией накануне выборов. Украинцев задержали сотрудники Управление КГБ по борьбе с терроризмом, заявив, что их пребывание в Беларуси «нежелательно». Сергей Евтушенко в интервью пресс-центру Хартии’97 назвал происходящее «беспределом» и заявил, что партия «Пора» сделает специальное заявление.
2006.03.03 | Tatarchuk
Re: Привіт Марині від Бутейка
Первый заместитель министра иностранных дел Украины Антон Бутейко считает, что депортация граждан Узбекистана была проведена на законных основаниях. Об этом он сказал вчера в эфире "5 канала"."Министерство иностранных дел не является тем учреждением, которое решает такие проблемы. Эта проблема решалась соответствующими структурами, было решение суда и было обоснование, что все было сделано законно. Но Министерство иностранных дел является голосом государства и соответственно оно отстаивает ту позицию, которая была создана всеми соответствующими органами государства. Мы считаем, что она обоснована. Но обычно мы учитываем те политические замечания, которые выражаются и со стороны правозащитных организаций, и со стороны международного сообщества, и, как вы знаете, мы передали по решению суда этих людей в государство, которое является стороной Конвенции против истязаний и плохого отношения к людям", - сказал он.Отвечая на вопрос, как на действия Украины отреагировал Евросоюз, Бутейко сказал: "Евросоюз отреагировал так, как отреагировали Соединенные Штаты Америки. Мы им ответили соответствующим образом и исходя из нашей точки зрения. Конечно, в контактах наших есть очень хорошие вещи и очень хорошая атмосфера, и я могу это отметить по сравнению с прошлым. Но иногда бывают и вот такие штрихи...".Напомним, Соединенные Штаты Америки осуждают Украину за депортацию граждан Узбекистана.Служба безопасности Украины объясняет депортацию узбекских беженцев из Украины их принадлежностью к террористической организации "Исламское движение Узбекистана".По данным МИД, граждане Узбекистана прибыли в Украину в мае-июне 2005 года с территории России и Молдовы, они находились в Украине без соответствующего оформления своего правового статуса до февраля этого года.14 февраля в соответствии с постановлениями Киевского районного суда Симферополя узбеки были выдворены с территории Украины.Международная правозащитная организация Human Rights Watch и Организация по безопасности и сотрудничеству в Европе осуждают решение Украины о депортации 10 беженцев из Узбекистана.2006.03.03 | Tatarchuk
ошибкой, которую украинскому уряду следовало бы признать (л)
Высылка десяти узбекских беженцев из Украины была ошибкой, которую украинскому правительству следовало бы признать. Об этом, как передает корреспондент «Главреда», сегодня на встрече с журналистами в Киеве заявила посол США в ОБСЕ Джули Финли.Она также заметила, что информация, на основании которой Соединенные Штаты вырабатывали свою позицию в этом вопросе, исходила «из некоторых правозащитных организаций, а также определенных ответственных и нейтральных источников».
Комментируя позицию украинской стороны, ранее аргументировавшей высылку граждан Узбекистана их причастностью к террористической организации, Финли заметила следующее: «Мы не увидели убедительных доказательств того, что эти люди были террористами». «Мы знаем с исторического опыта, что может случиться с людьми, которых насильственным путем отдают в руки такому режиму, который сегодня существует в Узбекистане», - добавила посол.
Посол США в Украине Джон Хербст, в свою очередь, заметил, что США сожалеют относительно высылки узбекских граждан. «Это было неправильно», - констатировал дипломат.
2006.03.03 | Tatarchuk
Президент об этом не знал» (л)
Украинская власть «продолжает детально анализировать» тот факт, что обрекла узбеков на пытки и возможную казньВласти продолжают детально анализировать факт депортации граждан Узбекистана с территории Украины. Об этом сегодня на традиционном брифинге в Секретариате Президента Украины заявил первый заместитель главы Секретариата Иван Васюник.
«Этот факт служит предметом для детального анализа всеми органами государственной власти относительно возможности корректировки позиции Украины в части высылки людей, особенно в те страны, где предусмотрены пытки. Мы продолжим анализировать эту ситуацию», - сказал И. Васюник.
Он отметил: «Если говорить о политической оценке, мы исходим из того, что Украина и новая украинская власть безоговорочно придерживаются принципов демократии, которые, в том числе, предусматривают выполнение законов Украины».
По словам И. Васюника, формальный анализ свидетельствует о том, что «процедура формально соблюдена вплоть до отказа беженцев от апелляции в суд».
Также, отвечая журналистам, И. Васюник отметил, что Президент Украины не давал добро на высылку узбекских граждан из Украины. «Президент об этом решении не был поставлен в известность», - подчеркнул он.
14 февраля Украина депортировала 10 граждан Узбекистана на родину.
По данным СБУ, Украина вынуждена была депортировать на родину 10 узбеков, поскольку те принадлежали к организации, которую ООН признала террористической - «Исламское движение Узбекистана».
Как заявила пресс-секретарь СБУ Марина Остапенко, «эти граждане Узбекистана принадлежали к организации, которая согласно резолюции Совета Безопасности ООН 2001 года признана террористической. И находясь в Украине в мае-августе прошлого года, эти граждане Узбекистана пропагандировали среди украинских граждан радикальные идеи этой организации».
В свою очередь заместитель руководителя узбекских политических беженцев в Украине Хатам Хаджиматов утверждает, что депортированные не занимались политикой, а просто были свидетелями событий в Андижане, за что и попали в немилость к власть предержащим Узбекистана.
Госдепартамент США осудил украинскую власть за принудительную депортацию в Узбекистан 10 ищущих убежище из страны.
УНИАН
03 марта 2006. 14:00
2006.03.04 | SpokusXalepniy
Президент об этом не знал. И известно почему не знал.
Ему бы сообщили, но его мобильник-то у сына (а тот дорогой мобильник сын ещё тогда сдал обратно по совету отца). Это же всем известно. Поэтому, какой смысл звонить?Так вот что я вам скажу... Если бы не корреспондент УП, который начал тогда эту кампанию по травле сына Бога, не было бы сейчас этих неприятностей.
2006.03.05 | Tatarchuk
В Казахстані таких не видали через галас
Спочатку після тупих (таких самих як в Криму) намагань узбецькіх таваріщей правозахісники підняли кіпешь. По тому Назарбай надав охорону тим двом андижанцям, аби їх не поцупили.Заявление Казахстанского международного бюро по правам человека и соблюдению законности о ситуации с узбекскими гражданами на территории Республики Казахстан
25 февраля 2005 г. сотрудники неправительственной правозащитной организации, Казахстанского международного Бюро по правам человека и соблюдению законности (далее Бюро), получили информацию о задержании лиц, ищущих убежище, из числа граждан Узбекистана: Тожиева Хайрулло и Содыкова Абдувосита.
Как стало известно сотрудникам Бюро, 24 февраля 2006 г. около 20 часов вечера уроженцы Ташкента Тожиев Х. и Содыков А. были задержаны сотрудниками полиции и доставлены в РУВД Жетысуйского района г. Алматы. Известно, что вышеуказанные граждане Узбекистана были опрошены сотрудниками Жетысуйского РУВД и ДКНБ РК, которые приехали в РУВД после задержания Тожиева Х. и Содыкова А. Граждан Узбекистана опрашивали до 00 ч. 30 минут, после чего они были освобождены, однако документы, удостоверяющие их личности, владельцам возвращены не были. Более того, Абдувосита и Хайрулло предупредили о том, что субботним утром им необходимо прийти в РУВД Жетысуйского района для продолжения разговора.
На следующий день узбекских граждан из РУВД Жетысуйского района отвезли в Департамент внутренних дел г. Алматы, а затем – в городскую прокуратуру, где вновь был произведен их опрос сотрудниками КНБ. Около 20 часов вечера Содыков А. и Тожиев Х. были освобождены.
Принимая во внимание сложившуюся ситуацию, Казахстанское международное Бюро по правам человека и соблюдению законности считает необходимым направить следующую информацию в государственные органы, “в чьих руках” находится дальнейшая судьба граждан Узбекистана, ищущих убежище на территории Казахстана.
Абдувосит Содыков и Хайрулло Тожиев эмигрировали из Узбекистана в Казахстан в 2005 г. с целью спасения собственных жизней. Оба обратились в миссию УВКБ ООН, расположенную в г. Алматы, с просьбами предоставить им статус беженцев согласно мандату УВКБ ООН. В настоящее время Содыков А. и Тожиев Х. находятся под защитой УВКБ ООН согласно сертификатам лиц, ищущих убежище.
В свете вышеуказанных обстоятельств выдача (передача) узбекских граждан, ищущих убежище на территории нашей страны, властям Узбекистана будет являться грубым нарушением Казахстаном положений международных договоров, участником которых Республика является.
Во-первых, положений Конвенции ООН 1951 года о статусе беженцев, к которой Республика Казахстан присоединилась 15 декабря 1998 г.
Во-вторых, положений Конвенции ООН против пыток и других жестоких, бесчеловечных или унижающих достоинство видов обращения и наказания, к которой Республикой Казахстан присоединилась 29 июня 1998 г.
Согласно статье 3 этой Конвенции, “ни одно Государство-участник не должно высылать, возвращать или выдавать какое-либо лицо другому государству, если существуют серьезные основания полагать, что ему может угрожать там применение пыток. Для определения наличия таких оснований компетентные власти принимают во внимание все относящиеся к делу обстоятельства, включая, в соответствующих случаях, существование в данном государстве постоянной практики грубых, вопиющих и массовых нарушений прав человека”.
Исходя из вышеизложенного, Бюро призывает власти Казахстана обеспечить защиту Хайрулло Тожиева и Абдувосита Содыкова в соответствии со своими международными обязательствами. В свою очередь, сотрудники Бюро готовы оказать любую правовую помощь вышеуказанным лицам с целью защиты их прав и интересов как лиц, ищущих убежище на территории Республики Казахстан.
2006.03.05 | 123
Але ж депортовані з України узбеки не були "андіжанцями"
Tatarchuk пише:> Спочатку після тупих (таких самих як в Криму) намагань узбецькіх таваріщей правозахісники підняли кіпешь. По тому Назарбай надав охорону тим двом андижанцям, аби їх не поцупили.
У тому сенсі, що не були учасниками подій в Андіжані. Принаймні, на цьому наполягав той узбек, що опонував голосу М. Остапенко на П*ятому.
2006.03.05 | Tatarchuk
Навпаки
Той узбек, який Вам відразу здався підозрілішим за Остапенко (мабуть бо плохо говорив російською), декілька разів казав, що ці люди були свідками Андижану або мали таких родичів.Нагадую, що для офиційного Ташкенту це синонім, свідок та учасник. Звідси й словєсна гра "андіжанець" (як авганець, вієтнамець) - коли не зрозуміло без контексту, хто він - жертва, кат, або "сидів собі у холодильнику" (з анекдоту)
2006.03.06 | 123
Він наголошував на їхній непричетності
Tatarchuk пише:> Той узбек, який Вам відразу здався підозрілішим за Остапенко (мабуть бо плохо говорив російською), декілька разів казав, що ці люди були свідками Андижану або мали таких родичів.
Від видався мені підозрілим, бо викладав дуже непослідовно.
Він декілька разів сказав, що ці люди непичетні. Що вони ЛИШЕ мали родичів, чи знайомих, чи щось ще. В цілому, враження було - що цей узбек або не знаж про стосунок цих людей до подій в Андажані, або хоче приховати цей стосунок (чи то сказати що його нема - коли він був, чи то навпаки).
Ви можете мене у чому завгодно звинувачувати, але я неупереджено дивився передачу - і у мене таке враження. Я не думаю, що я заслуговую на Ваш гнів - скоріше заслуговує той узбек, що справив на мене, неупередженого глядача, таке враження.
> Нагадую, що для офиційного Ташкенту це синонім, свідок та учасник. Звідси й словєсна гра "андіжанець" (як авганець, вієтнамець) - коли не зрозуміло без контексту, хто він - жертва, кат, або "сидів собі у холодильнику" (з анекдоту)
Я допускаю, що офіційному Ташкенту однаково - учасник подій, свідок подій чи родич учасника подій. Але я про це ніколи раніше не чув, логіки у цьому великої не бачу (там, мабуть, весь регіон є родичами) і таке припустити на ровному місці (без не те що доказів - хоча б інформації з хоч-якихось достовірних джерел) мені важко.
2006.03.06 | Tatarchuk
Уявіть собі що Ви є єврей та вас запитують чи правда що хтось з
Ваших родичів розіп'яв колись Христа. Причому дійство має місце у якійсь Австрії за півроку до аншлюсу. Мабуть ви будете вести себе якось "не так" (с) А я такий собі розслаблєний та неупереджений глядач, якого ще не розстріляли за наказом Гітлєра (в мене на це є ще півроку).2006.03.06 | 123
Re: Уявіть собі що Ви є єврей та вас запитують чи правда що хтось з
Tatarchuk пише:> Ваших родичів розіп'яв колись Христа. Причому дійство має місце у якійсь Австрії за півроку до аншлюсу. Мабуть ви будете вести себе якось "не так" (с)
Думаєте, у того узбека є підстави хвилюватись за своє життя? Його що - можуть депортувати? Як я зрозумів, він особисто не під загрозою.
Ви можете звинувачувати мене, якщо Вам це здається доцільним. Але, повторюю, я готовий бути переконаним. Якщо переконують переконливо.
2006.03.05 | Tatarchuk
Для Ющенка
Не высылайте узбекистанских беженцев! (письмо В.Ющенко, В.Путину и К.Бакиеву)00:33 05.03.2006
Президенту Украины В. Ющенко
Президенту Российской Федерации В. Путину
Президенту Кыргызстана К. Бакиеву
Копия: Президенту Узбекистана И. Каримову
НЕ ВЫСЫЛАЙТЕ УЗБЕКИСТАНСКИХ БЕЖЕНЦЕВ ОБРАТНО
Уважаемые господа Президенты,
Правозащитное Общество "Эзгулик" с особой тревогой наблюдает за ситуацией вокруг узбекских беженцев в таких странах Содружества Независимых Государств, как Кыргызстан, Россия и Украина. Эзгулик считает, что фундаментальные права, личная безопасность и неприкосновенность узбекских граждан, которые покинули страну после известных андижанских событий летом 2005г., ставятся под огромную угрозу властями вышеупомянутых стран СНГ. Очевидно то, что в вопросе с узбекскими беженцами государственные власти всех трех стран руководствуются лишь политическими, меркантильными соображениями, игнорируя свои обязательства по международно-правовым нормам.
Например, 14 февраля Украина выслала группу из 11 узбекских граждан обратно в Узбекистан. Эти лица прибыли на Украину, опасаясь за свою жизнь после андижанских событий в Узбекистане. В качестве официальной причины депортации узбекских граждан Украина сначала назвала нарушение миграционных порядков Украины, то есть незаконное пребывание на территории Украины. Однако, 1 марта представитель Службы Безопасности Украины заявила, что депортированные узбекские беженцы были членами Исламского Движения Узбекистана, которое имеет отношение с международной террористической группировкой Ал-Каида. Такие противоречивые заявления украинских властей свидетельствует о том, что они сами прекрасно осознают, что, высылая узбекских беженцев обратно в Узбекистан, они грубо нарушают их права и подвергают их жизнь опасности.
Конвенция о статусе беженцев (ст.33) запрещает высылку беженцев или их принудительное возвращение в страны, из которых они прибыли, где их жизни или свободе угрожает опасность вследствие их расы, религии, гражданства, принадлежности к определенной социальной группе или политических убеждений. В случае с Узбекистаном Украина прекрасно осознавала, что существуют серьезные основания полагать, что высланным узбекским беженцам там может угрожать применение пыток. Для определения таких оснований, согласно Конвенции против пыток и других жестоких, бесчеловечных или унижающих достоинство видов обращения или наказания (ст.3) Украина должна была принимать во внимание все относящиеся к делу обстоятельства, включая, в соответствующих случаях, существование в данном государстве постоянной практики грубых, вопиющих и массовых нарушений прав человека.
Официальная причина депортации узбекских беженцев, приписываемая Украиной также не выдерживает критики. Выслав узбекских беженцев якобы по причине незаконного пребывания ими на территории Украины, власти страны грубо нарушили ст. 31 Конвенции о статусе беженцев, которая гласит, что "...государства не будут налагать взысканий за незаконный въезд или незаконное пребывание на их территории беженцев, которые, прибыв непосредственно из территории, на которой их жизни или свободе угрожала опасность, предусмотренная в статье 1, въезжают или находятся на территории этих государств без разрешения, при условии, что такие беженцы без промедления сами явятся к властям и представят удовлетворительные объяснения своего незаконного въезда или пребывания". Известно, что 9 из 11 высланных узбекских беженцев явились к украинским властям и зарегистрировались, заявления остальных рассматривались, соответственно они имели право оставаться на территории Украины.
В свете событий происходящих с узбекскими беженцами на Украине, Эзгулик также с особым волнением наблюдает за судьбами узбекских беженцев в России и Кыргызстане. В настоящий момент продолжается судебное слушание по делу 13 узбекских беженцев в г.Иваново, России. Эти лица также покинули Узбекистан после андижанских событий. Несмотря на наличие заявлений этих лиц о получении статуса беженца, российские правоохранительные органы решили экстрадировать их своим узбекским коллегам после соответствующего запроса со стороны последних.
Судьба 4 узбекских граждан, находящихся на территории Кыргызстана, также остается до сих пор неизвестной. 16 февраля Верховный Суд Кыргызстана отказал в статусе беженца двум из них, несмотря на то, что Управление Верховного Комиссариата ООН признало их, как беженцев. Есть достаточное опасение предполагать, что теперь Кыргызстан может либо экстрадировать этих лиц Узбекистану, либо переправлять их в третью страну. Результаты заявлений двух остальных узбекских граждан пока не известны.
Уважаемые господа Президенты,
Правозащитное Общество "Эзгулик" настоятельно призывает Вас выполнять свои международные обязательства в отношении узбекских беженцев.
>Почти все узбекские граждане, оказавшиеся на территориях Ваших стран после андижанских событий, реально опасаются за свою жизнь и личную безопасность в Узбекистане и следственно, считаются политическими беженцами. Эзгулик полон уверенности, что народ Узбекистана сумеет оставить эти трудные времена позади и добиться больших прав, свобод и демократии для себя. Мы верим, что в этом стремлении народы Украины, Кыргызстана и России едины с нами!
Васила Иноятова
Председатель
Правозащитное Общество "Эзгулик"
03.03.2006г., Ташкент, Узбекистан
2006.03.06 | Tatarchuk
а що майдану слабо це надрукувати? (-)
2006.03.05 | Вінницька Правозахисна Група
Re: Привіт Марині Остапенко та всьому СБУ-МЗС-МВС!
Правовий коментар Вінницької правозахисної групи тут:http://www.savefile.com/files/8875964
Це посилання на скачку файла, там внизу сторінки кнопка download
2006.03.05 | Tatarchuk
Re: Дякую! Повний текст
Вінницька правозахисна групаКозицького 54/1, Вінниця 21000, Україна
(+380) 432 32-37-27, факс (+380) 432 32-37-27, e-mail: vpg@ukr.net
Р/Р №260077132 у ВОД АППБ “Аваль” МФО 302247 Код ЄДРПОУ №26011780
05/03/2006
ПРАВОВИЙ КОМЕНТАР ВІННИЦЬКОЇ ПРАВОЗАХИСНОЇ ГРУПИ
щодо відповідності примусового повернення шукачів притулку
до Республіки Узбекистан міжнародним
зобов‘язанням України в галузі прав людини
Вінницька правозахисна група з 1998 року надає правову допомогу біженцям та шукачам притулку, які перебувають на території України. Наша організація є виконавчим партнером Управління Верховного Комісара ООН по біженцям в Україні.
Відразу після примусового повернення принаймні 10 узбецьких громадян до країни їх походження, яке відбулося в лютому 2006 року, наша організація вже заявляла, що вважає такі дії української влади брутальним порушенням національного законодавства та міжнародного права в галузі прав людини. Вінницька правозахисна група приєдналася до заяви, в якій засуджувалися дії уряду України, містилися пропозиції щодо негайного публічного розслідування обставин примусового повернення шукачів притулку до країни їх походження тощо.
1 березня 2006 року речником Служби Безпеки України М.Остапенко було озвучено нову версію передачі Україною шукачів притулку до Республіки Узбекистан, в якій СБУ вказує на, нібито, належність переданих осіб до терористичної організації «Ісламський Рух Узбекистану» та наполягає на тому, що повернення цих осіб до Узбекистану відповідало зобов‘язаннями України, як члена ООН, зокрема відбулося відповідно до Резолюції РБ ООН №1373 від 28/09/2001 року. Беручи до уваги що посилання на міжнародне право для виправдання порушень прав людини є надзвичайно загрозливим симптомом правого нігілізму та невігластва української виконавчої влади, зважаючи, що намагання виправдати вчинені порушення прав людини благородною метою боротьби з міжнародним тероризмом завдають шкоди міжнародному авторитетові України, враховуючи, що в Україні існує реальна загроза повторення злочинних видворень осіб, які перебувають під захистом міжнародного гуманітарного права до країн, де вони можуть зазнати катувань та смертної кари, усвідомлюючи, що заяви української влади, подібні тим, що були зроблені речником СБУ, не можуть бути залишені без відповіді – Вінницька правозахисна група заявляє наступне:
1. Хоча з моменту повернення Україною принаймні 10 узбецьких громадян до країни їхнього походження пройшло вже більше двох тижнів, Українська влада робить все можливе для втаємничення повної інформації про підстави, правові механізми та технічні деталі цього повернення. Так досі не оприлюднені прізвища затриманих і список повернутих до Узбекистану осіб, попри приписи ч.2 Ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України досі не надано доступ до текстів судових рішень, які уможливили повернення шукачів притулку з Узбекистану до країни їх походження, не названі підстави затримання та орган, який здійснював затримання та видворення тощо. В цій ситуації неможливо повно та коректно аналізувати правомірність дій Української держави, проте, хоча різні державні органи України вказують на різні підстави для повернення вказаних громадян до Узбекистану , тим не менше беручи до уваги той факт, що відразу після прибуття переданих осіб до Узбекистану вони були негайно затримані та доставлені до Ташкентського СІЗО і з того моменту їх подальша доля невідома, Вінницька правозахисна група вважає, що повернення вказаних осіб Україною до Узбекистану, в який би правовий спосіб таке повернення не було оформлене, являло собою ні що інше як примусову передачу Україною громадян Узбекистану на вимогу чи прохання узбецької влади, тобто відповідає юридичному поняттю фактичної екстрадиції (extraditio de facto). В подальшому в цьому коментарі нами буди вживатися термін «екстрадиція».
2. Резолюцією Ради Безпеки ООН №1373 від 28/09/2001 року дійсно визначено, що члени ООН будуть «відмовляти в наданні притулку тим, хто фінансує, планує, підтримує чи здійснює терористичні акти», так само приписами цієї резолюції встановлено, що країни-члени ООН будуть «вживати, до надання статусу біженця, заходів, що відповідають положенням внутрішньодержавного законодавства і міжнародного права, включаючи міжнародні стандарти в галузі прав людини, з метою пересвідчитися в тому, що особи, які шукають притулку, не планували терористичних актів, не сприяли їм і не приймали участь в їх здійсненні». Іншими приписами вказаної резолюції визначено, що члени ООН мають «забезпечити, щоби у відповідності з міжнародним правом виконавці та організатори терористичних актів чи їх пособники не зловживали статусом біженця і щоби посилання на політичні мотиви не визнавалися в якості підстав для відмов на запити про видачу осіб, які підозрюються в причетності до тероризму».
3. В той же час навіть в процитованих вище положеннях Резолюції №1373, а саме в підпунктах (f) та (g) п.3 містяться прямі вимоги при запровадженні обмежень в наданні чи користуванні притулком та статусом біженця застосовувати «міжнародне право, включаючи міжнародні стандарти в галузі прав людини». Очевидно, що ані Резолюція РБ ООН №1373, ані жодна інша Резолюція РБ ООН не містять і не можуть містити обмежень чи виключень для міжнародних пактів з прав людини, чи, тим більше, принципів міжнародного гуманітарного права, оскільки такі обмеження означали би порушення мети та принципів ООН.
4. Вимога до державам-членам ООН узгоджувати антитерористичну діяльність з дотриманням прав людини, міститься і в інших резолюціях РБ ООН, зокрема в Резолюції №1456 від 20/01/2003 року . Так приписами названої Резолюції визначено, що «держави мають забезпечити щоби будь-які заходи, які вживаються з метою боротьбі з тероризмом, відповідали усім їх зобов‘язанням по міжнародному праву, і їм потрібно вживати таких заходів відповідно до міжнародного права, зокрема в галузі прав людини, прав біженців та гуманітарного права». Як буде показано нижче, дії України по екстрадиції шукачів притулку до Республіки Узбекистан були вчинені з порушенням вимог міжнародного права, отже саме цими діями було додатково порушено і приписи Резолюції РБ ООН №1376 та №1456.
5. Зобов‘язання поєднувати боротьбу з тероризмом із обов‘язком дотримання прав людини містяться також і в так званій Віденській декларації Спеціальної наради контртерористичного комітету ООН від 06/03/2003, до якої приєдналася низка міждержавних та міжнародних організацій, зокрема ГУУАМ та СНД, членами яких є Україна.
6. Аналогічні вимоги містяться і в Конвенції Ради Європи 2005 року «Про запобігання тероризму» , яку було підписано, проте ще не ратифіковано Україною.
7. Заборону вдаватися до порушень прав людини під час боротьбі з міжнародним тероризмом містить і ратифікована Україною Європейська Конвенція про боротьбу з тероризмом із наступними змінами та доповненнями, внесеними Протоколом від 15/05/2003 року .
8. Чинні міжнародні договори України, які укладено в рамках ООН, містять пряму заборону на повернення осіб до країн, де вони можуть зазнати непоправних порушень прав людини. Так приписами Ст.3 Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання визначено, що: «Жодна держава-сторона не повинна висилати, повертати чи видавати будь-яку особу іншій державі, якщо є серйозні підстави вважати, що їй там може загрожувати застосування катувань». Також вказана Конвенція зобов‘язує держави-учасниці «для визначення наявності таких підстав ... брати до уваги всі обставини, що стосуються справи, включаючи, у відповідних випадках, існування в даній державі постійної практики брутальних і масових порушень прав людини».
9. Необхідно зазначити, що вимога міжнародного права не повертати осіб до країн, де вони можуть зазнати катувань, є фундаментальною, та не передбачає жодних винятків та обмежень. Абсолютну заборону катувань встановлено також Конституцією України , Статтею 3 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод . Більше того, Конституційний Суд України, який є єдиним органом конституційної юрисдикції в державі, своїм рішенням №11-рп/99 від 29/12/1999 року визнав смертну кару різновидом катувань, жорстокого та принижуючого поводження та покарання . Це стало однією з підстав для визнання Конституційним Судом України неконституційними положень Кримінального Кодексу України, якими запроваджувалася смертна кара як різновид кримінального покарання. Рішення Конституційного Суду України є обов‘язковими для виконання на всій території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Таким чином українським державним органам прямо заборонено передавати будь-яких осіб в будь-які країни, якщо це пов‘язане із можливістю застосування щодо них смертної кари. Узбекистан активно застосовує смертну кару як кримінальне покарання, зокрема і в ході політично вмотивованих судових процесів, що не відповідають міжнародним стандартам справедливого судочинства.
10. Щодо Республіки Узбекистан, то нинішня влада цієї країни регулярно стає об‘єктом критики саме за брутальні та масові порушення прав людини, що, зокрема, підтверджується опублікованими доповідями міжнародних правозахисних організації «Amnesty International» та «Human rights watch» . Особливо загрозливих масштабів порушення прав людини в Узбекистані набули після так званих «андижанських подій» , які мали місце у травні 2005 року. Про це Міністерство Закордонних Справ України було зобов‘язане повідомити відповідні державні структури України, які відповідають за реалізацію державної політики в галузі міграції, біженців, національної безпеки, юстиції та охорони правопорядку. Аналогічні інформаційні матеріали могли бути надані українському урядові Регіональним офісом УВКБ ООН в Україні, Білорусі та Молдові, проте жодних звернень до цієї спеціалізованої установи ООН від українського уряду не надходило під час розгляду заяв узбецьких шукачів притулку, яких згодом було піддано екстрадиції.
11. Приписами Статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року визначено, що держави-учасниці мають гарантувати кожному право на ефективний засіб правого захисту прав та свобод, гарантованих Конвенцією . Інформація, яка є в нашому розпорядженні свідчить про те, судовий розгляд в Київському районному суді м.Сімферополя, в якому було санкціоновано фактичну екстрадицію до Узбекистану, не відповідав стандартам справедливого судочинства. Так не було забезпечено надання правової допомоги особам, долю яких вирішив суд, їм не було надано можливості підготуватися для участі в судовому засіданні, вивчити наявні щодо них адміністративні чи інші матеріали, подати докази які підтверджують неможливість їхнього повернення до країни походження.
12. Не витримують жодної критики і заяви українських посадовців, що узбецькі громадяни не були біженцями, оскільки їм не було надано статусу біженця . Конвенція ООН «Щодо захисту біженців», Закон України «Про біженців» ніяк не пов‘язують підстави для визнання особи біженцем і факт юридичного оформлення (визнання країною перебування) статусу біженця .
13. Не має жодних сумнів, що прискорена ПОПЕРЕДНЯ процедура розгляду заяв громадян Узбекистану про надання їм статусу біженця в Україні, яка завершилася прийняттям рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про надання статусу біженця, жодним чином не є елементом дотримання принципу «повного і всебічного розгляду заяв осіб, які звернулися за наданням статусу біженця», що міститься в Принципах справедливої процедури надання статусу біженця прийнятих УВКБ ООН. Більше того, прискорений розгляд суб‘єктом владних повноважень заяв про надання статусу біженця порушує також і принципи правомірної адміністративної поведінки суб‘єктів владних повноважень при прийнятті рішень, які закріплено в приписах Ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
14. Щодо так званої «письмової відмови від апеляційного оскарження», яку, нібито, добровільно написали усі узбецькі шукачі притулку, і на яку посилаються представники Українського уряду, то цей аргумент лише підтверджує незаконність дій, вчинених щодо вказаних осіб українською державою. Так, якщо припустити, що екстрадицію було дійсно оформлено як адміністративне видворення вказаних осіб як нелегальних мігрантів з території України, то після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України рішення про затримання та видворення іноземця можуть бути виконані лише після постанови адміністративного суду , і, отже, підлягають як апеляційному так і касаційному оскарженню. Відібрання у вказаних осіб розписки про відмову від права на апеляційне оскарження було незаконним, оскільки українським правом не визнається відмова від права особи на судовий захист. Рішення про адміністративне видворення вступає в законну силу в загальному порядку, передбаченому КАС України, законом не передбачено негайного виконання таких рішень. Якщо районним судом приймалося рішення про екстрадицію вказаних осіб, тобто примусову передачу їх урядові іншої країни, для пред‘явлення кримінального звинувачення чи для відбуття кримінального покарання, то наразі, нажаль не діє судовий механізм прийняття рішень про екстрадицію, проте існує загальне правило, яке дозволяє оскаржити до суду будь-які рішення прокуратури, в тому числі і про видачу особи. Добровільна відмова особи від права на судове оскарження такого рішення не може породжувати ніяких юридичних наслідків. З огляду на те, що відразу після екстрадиції до Узбекистану вказаних осіб було затримано і направлено в СІЗО м.Ташкента, враховуючи те, що лише за добу до екстрадиції усі вони просили про надання статусу біженця в Україні, видається не надто правдоподібним як ці люди могли добровільно. без неправомірного впливу на них підписати звернення про відмову від апеляційного оскарження. Якщо йдеться про те, що вказані особи, нібито, відмовилися від судового оскарження рішення міграційної служби про відмову в оформленні документів для вирішення питання про надання статусу біженця, то така добровільна відмова від права на оскарження також не може породжувати ніяких правових наслідків в тому числі не може вона прийматися до уваги судом. Більше того, відмова особи від права на судове оскарження рішення Управління міграційної служби про відмову в оформленні документів для вирішення питання про надання статусу біженця не означає відмови від гарантованого приписами Закону України «Про біженців» права на оскарження такого рішення до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції, на подання якого Законом відведено 7 днів .
Беручи до уваги аргументи, наведені вище, Вінницька правозахисна група рішуче засуджує незграбні спроби української влади прикрити злочинну екстрадицію шукачів притулку в країну, де щодо них існує ризик застосування катувань та смертної кари нещирою риторикою боротьби з міжнародним тероризмом.
Ми ще раз вимагаємо від української влади виконання вимог, які сформульовані в заяві українських громадян від 21 лютого 2006 року . Ми сподіваємося, що міжнародне співтовариство і особливо Рада Європи, ОБСЄ та ООН продовжать впливати на Українську владу з вимогами проведення публічного і незалежного розслідування обставин ганебної екстрадиції, притягнення винних у вчинені цього злочину щодо прав людини до юридичної відповідальності.
Ми звертаємося до Міністерства юстиції України в проханням дати юридичну оцінку правовій позиції української влади під час повернення шукачів притулку з Узбекистану до країни їх походження.
Вінницька правозахисна група
2006.03.05 | Вінницька Правозахисна Група
Re: Дякую! Повний текст - Текст не повний!
Нажаль Ви відтворили неповний текст.Тут немає посилань (зносок) - порівняйте з файлом.
Я не знав як його розмістити тут, тому виклав на сервер для скачування.
Трохи пізніше подам ще повний текст листа Міжнародної Амністії в Україні до Міністра Головатого.
Було б добре, коли хтось з адмінгрупи міг би повісити звернення та коментар на головну сторінку повністю.
Дмитро Гройсман
2006.03.05 | Вінницька Правозахисна Група
Лист Міжнародної Амністії Міністру юстиції України Головатому
Міністерство юстиції Україниміністру
Головатому С.П.
Шановний Сергію Петровичу,
Звертаємося до Вас, бажаючи привернути Вашу увагу до невідповідності дій Служби Безпеки України, у випадку примусового повернення у ніч з 14 на 15 лютого 2006 року 11 шукачів притулку з України до Узбекистану, ратифікованим Україною нормам міжнародного права та законодавства України. Ми вважаємо ці дії серйозним порушенням прав людини та міжнародних зобов’язань України.
Як нам стало відомо, уряд Узбекистану висунув Україні вимоги екстрадиції цих 11-ти осіб на підставі того, що вони нібито були учасниками андижанських подій 13 травня 2005 року. Ми поінформовані про те, що 7 лютого 2006 року Служба Безпеки України затримала 11 осіб у двох різних містах АР Крим на підставі ордеру на екстрадицію, виданого Генеральним Прокурором Узбекистану. Згідно з повідомленнями, затриманих перевели до ізолятору Міністерства внутрішніх справ України у Сімферополі, після чого ці 11 шукачів притулку з Узбекистану, які шукали в Україні міжнародного захисту, були примусово повернені до країни походження, де їм загрожують тортури, несправедливі судові процеси та можливі смертні вироки. Є повідомлення, що їх утримують в ізоляторі в Узбекистані, але їх точне місце перебування досі невідоме.
Дії Служби Безпеки України рішуче засудили УВКБ ООН, ОБСЄ, Держдепартамент США, міжнародні правозахисні організації, такі як Human Rights Watch та Amnesty International. Була прийнята заява, підписана численними українськими правозахисними організаціями, де дії СБУ кваліфіковані як цинічне нехтування фундаментальними правами людини, міжнародними зобов‘язаннями, а також національним правом.
Тим не менше, 17 лютого 2006 року речниця СБУ Марина Остапенко заявила, що узбецьких шукачів притулку вислали з Криму як нелегальних мігрантів. Вона також заявила, що СБУ виконувала рішення суду, який відмовив 10 громадянам Узбекистану у наданні статусу біженців, і у зв’язку з тим, що ці особи письмово відмовилися від подачі апеляції на рішення суду, їх одразу вислали, як було зазначено у судовому вироку. 21 лютого 2006 року речник Міністерства Закордонних Справ України Василь Філіпчук зазначив, що десятеро узбеків тривалий час перебували на території України без належного оформлення документів, порушуючи у такий спосіб українське законодавство. 13 лютого 2006 року Управління міграційної служби в Автономній Республіці Крим прийняло рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про надання статусу біженців у зв’язку з тим, що їхні заяви були очевидно необґрунтовані і не відповідали закону України "Про біженців". Він також додав, що Конвенція ООН 1951 року про статус біженців не поширюється на примусово висланих узбеків, оскільки, за його словами, цей міжнародний договір стосується лише осіб, які вже отримали статус біженців. І речник МЗС і речниця СБУ заявили, що шукачам притулку було надано право на оскарження рішення в судовому порядку, від якого вони відмовилися в письмовій формі. До того ж речниця СБУ заявила, що громадяни Узбекистану, про яких іде мова, належали до організації, яка згідно з резолюцією Ради Безпеки ООН від 28 вересня 2001 року визнана терористичною, а саме, до Ісламського Руху Узбекистану, і перебуваючи в України в травні-серпні минулого року, ці громадяни Узбекистану пропагували серед українських громадян радикальні ідеї цієї організації.
Ми шанобливо просимо Вас звернути увагу на те, що 10 січня 2002 року Україна ратифікувала Конвенцію ООН про статус біженців 1951 року та її Протокол 1967 року, і тим самим зобов’язалася захищати права і свободи осіб, яких стосується визначення “біженець” статті 1 цієї Конвенції. Закон України “Про біженців” від 21 червня 2001 року у ст. 1 чітко зазначає, що «„біженець” - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом країни своєї громадянської належності або не бажає користуватися таким захистом внаслідок таких побоювань.» Це визначення повністю співпадає із визначенням поняття „біженець”, як воно зафіксоване у Конвенції ООН 1951 року „Про статус біженця”. Таким чином, такий міжнародний договір як Конвенція ООН 1951 року „Про статус біженців” та Закон України “Про біженців” розповсюджують дію цього терміну не лише на осіб, які отримали статус біженця, а й на будь-яку особу, яка мала підстави внаслідок певних побоювань залишити країну своєї громадянської належності. Більше того, особа є біженцем за змістом Конвенції, як тільки вона задовольняє критеріям, закладеним у визначенні терміну "біженець". Це відбувається ще до того, як її статус формально визнається протягом процедури визначення статусу, що проводиться державними органами. Тому визнання статусу біженця не робить особу біженцем, а лише декларує, що вона ним є. «Особа стає біженцем не через визнання, а визнається такою, оскільки є біженцем .» І особа залишається біженцем за змістом Конвенції, навіть якщо цей факт не визнається державними органами країни, в якій перебуває особа. Тому з нашої точки зору коментар речника МЗС пана Василя Філіпчука щодо нерозповсюджуваності Конвенції ООН про статус біженців на узбецьких шукачів притулку не має жодних юридичних підстав.
Звертаємо Вашу увагу також на те, що у той час, як речниця СБУ заявила, що її відомство виконувало рішення суду, який відмовив громадянам Узбекистану в наданні статусу біженців, речник МЗС заявив, що Управління міграційної служби в Автономній Республіці Крим взагалі відмовило цим шукачам притулку у розгляді їхніх заяв, посилаючись на їхню „очевидну необґрунтованість”. Ця остання інформація підтверджена і офіційними свідченнями Державного Комітету України з питань національностей та міграції. Це означає, що, незважаючи на наявність інформації про численні і масові порушення прав людини в Узбекістані, особливо у зв’язку з подіями в Андижані у травні 2005 року, їхні заяви не розглядалися по суті, а були автоматично відкинуті за формальними і неналежно інтерпретованими підставами. Жодного суду, який би відмовив зазначеним шукачам притулку з Узбекистану у статусі біженця, ніколи не відбувалося.
Безпідставною є також, на нашу думку, заява речниці СБУ про те, що цих громадян Узбекистану вислали з України як нелегальних мігрантів. Закон України „Про біженців” прямо стверджує, що особи, які звернулися за статусом біженця, на весь період розгляду заяв і оскарження рішень володіють правом на легальне перебування на території України. Тому вони ні в якому разі не могли підпасти під категорію „нелегальних мігрантів”. Щодо того, що ці шукачі притулку відмовилися від права на оскарження рішення про відмову в оформленні їхніх документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, то в період між 7 і 14 лютого, 2006 року Управління Верховного Комісару ООН з питань Біженців (УВКБ ООН) звернулося до органів влади України „вимагаючи офіціальних гарантій, що жоден шукач притулку не буде примусово повернений, інакше як у випадку, коли йому буде відмовлено у статусі біженця, після проходження повної та прозорої процедури подання заяви про притулок, включаючи право на апеляцію”. Ані представники УВКБ ООН, ані правозахисні організації, ані організації з допомоги біженцям не були допущені до цих людей, і їм не було надано жодної правової допомоги, незважаючи на те, що ст. 18. та 22 Закону України „Про біженців” гарантують їм це право. Тому ми вважаємо, що цим людям не було роз’яснено їхнє законне право на оскарження відмови у розгляді їхніх заяв, і не було надано можливості скористатися цим оскарженням. У будь-якому випадку, відмова від оскарження ще не позбавляє особу права на перегляд свого рішення та на надане законом право на оскарження протягом встановленого законом терміну, який у даному випадку становить 7 днів для оскарження цього рішення до Держкомнацміграції та один рік для оскарження до суду. Оскільки громадян Узбекистану примусово вислали на наступний день відтоді, як їм була вручена відмова у оформленні документів для вирішення питання про надання статусу біженців, то це означає грубе порушення як їхнього законного права на оскарження даного рішення, так і права на надання правової допомоги.
Щодо твердження речника МЗС про те, що зазначені шукачі притулку з Узбекистану перебували на території України без належного оформлення документів, порушуючи у такий спосіб українське законодавство, і не відразу звернулися за наданням статусу біженця. Навіть якщо шукачі притулку перевищили термін перебування громадян країн СНД в Україні і здійснили адміністративне правопорушення за статтею 203-1 КУАП, адміністративне видворення за межі України щодо шукачів притулку заборонене і не може бути використане у якості покарання за порушення ними терміну перебування в Україні. Хоча Конвенція ООН про статус біженців дійсно рекомендує біженцям "без зволікань з'являтися до органів влади", вона не передбачає додаткового положення про виключення у випадку порушення біженцем цієї рекомендації. Іншими словами, санкції на які посилається ця стаття ("стягнення") не передбачають відмову у наданні чи втрату статусу біженця, що залишаються невід'ємними якщо і протягом часу, поки особа задовольняє Конвенційним критеріям визначення терміну "біженець". Тобто, якщо іноземці задовольняють Конвенційному терміну "біженець", Держави Учасниці Конвенції залишаються зобов'язаними визнати та захищати їх як таких, навіть якщо вони із зволіканнями "з'являться до органів влади".
Найважливіше право, зафіксоване у Конвенції ООН 1951 р. Про статус біженців — найголовнішому міжнародному документі, де визначені права біженців — це право на забезпечення захисту проти примусового повернення або вислання біженця на території тієї країни, з якої вони втекли. Надаючи біженцям притулок, відповідна держава бере на себе обов'язки по захисту його/її від примусового повернення, по дотриманню та забезпеченню фундаментальних прав та свобод біженця, а також обов'язок по наданню йому/їй дозволу залишатися на своїй території доти, доки не буде знайдено довгострокове рішення цієї проблеми. Тому у таких випадках, коли біженців примусово повертають у країну походження, де вони відчувають побоювання щодо того, що стануть жертвами переслідувань, має місце порушення принципу не-вислання. Власне, фундаментальний принцип не-вислання є наріжним каменем системи захисту прав біженців і підтверджується іншими міжнародними угодами, такими як Конвенція ООН проти катувань, Міжнародний Пакт про громадянські та політичні права та інші міжнародні угоди, ратифіковані Україною, які забороняють повертати особу до країни, де вона може опинитися у небезпеці тортур або іншого жорстокого, негуманного або принижуючого поводження чи покарання. Більше того, цей принцип є загальновизнаним компонентом звичаєвого міжнародного права і є обов'язковим для усіх держав, незважаючи на те, чи вони ратифікували міжнародні угоди захисту біженців, чи ні. Принцип не-вислання викладений у ст. 33 (1) Конвенції ООН по біженцях. Цей принцип застосовується до всіх біженців, у тому числі до шукачів притулку, статус яких ще не визначений, а також до тих, хто намагається в'їхати до країни. Виконком УВКБ ООН постійно заявляє про те, що в усіх випадках "фундаментальний принцип не-повернення" має бути дотримано. Відсилання будь-кого назад, хто може опинитися у небезпеці серйозних порушень прав людини або бути переслідуваним у країні, де особа проживала, є прямим порушенням принципу не-вислання, незважаючи на те, чи особі надано доступ до процедури надання притулку, чи навіть відмовили у наданні притулку. Таким чином, заборона вислання біженців, дуже чітко застосовується до всіх осіб, що відповідають Конвенційному визначенню терміну "біженець", незалежно від того, чи були вони формально визнані такими чи ні. Зобов'язання держав дотримуватись цього загального принципу заборони вислання, також існує незалежно від дотримання чи недотримання іноземцем формальних вимог, навіть, якщо іноземець в'їхав до країни нелегально і не з'явився до органів влади. У Рекомендації R (84) щодо захисту осіб, які відповідають критеріям Женевської Конвенції, але формально не визнані біженцями, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 25 січня 1984 р. говориться про те, що принцип не-вислання визнаний як загальний принцип, який застосовується до усіх осіб. Вислання біженців та шукачів притулку також спеціально заборонене українським національним законодавством.
Вислання біженців до країни громадянської належності заборонене до того ж Ст. 3 Конвенції проти катувань, ратифікованої Україною. Вона наголошує, що: “Жодна держава-учасниця не повинна висилати, повертати біженця, або видавати будь-яку особу іншій державі, якщо існують серйозні побоювання, що йому може там загрожувати застосування тортур. Для визначення наявності таких підстав компетентні власті беруть до уваги усі дотичні до справи обставини, включно з, у відповідних випадках, існуванням у даній державі постійної практики серйозних, кричущих і масових порушень прав людини.” У цій статті не має і не може бути ані винятків, ані застережень.
І нарешті, щодо останньої заяви речниці СБУ про те, що шукачі притулку з Узбекистану належали до терористичної організації, пропагували серед населення свої ідеї, і тому Україна була вимушена їх вислати, реагуючи на запит про екстрадицію. Ми згідні з позицією УВКБ ООН, що отримання запиту щодо екстрадиції певного шукача притулку чи біженця не знімає з цієї особи міжнародного захисту і не ліквідує принципу, за яким жоден біженець чи шукач притулку, справа якого ще не була відповідним чином оцінена, не може бути примусово повернутий до країни походження. Оскільки заяви цих шукачів притулку не були розглянуті по суті, а звинувачення їх у „пропаганді радикальних ідей” не розглядалися жодним компетентним органом України або судом, і жодного рішення з цього приводу прийнято не було, ці люди не можуть вважатися особами, щодо яких доведено, що вони вчиняли подібні дії або належали до вищевказаної організації. Окрім того, посилання речниці СБУ на відповідну резолюцію Ради Безпеки ООН від 28 вересня 2001 року є повністю безпідставним у виправданні несумісних з законністю та міжнародним правом діями СБУ щодо примусового вислання шукачів притулку з Узбекистану. Оскільки в іншій Резолюції Ради Безпеки ООН № 1456 від 20 лютого 2003 року у пар. 6 говориться про те, що держави повинні забезпечувати, щоб усі заходи боротьби з тероризмом були у відповідності до норм міжнародного права і повинні вживати заходи для дотримання міжнародного права, особливо міжнародно визнаних прав людини та гуманітарного права. Такі самі вимоги містяться у Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від грудня 2005 року щодо Захисту прав людини та фундаментальних свобод під час поборювання тероризму. Тому вислання шукача притулку, навіть звинуваченого у терористичній діяльності, до країни громадянської приналежності заборонене Ст. 3 Конвенції проти катувань, ратифікованої Україною. Вона наголошує, що: “Жодна держава-учасниця не повинна висилати, повертати біженця, або видавати будь-яку особу іншій державі, якщо існують серйозні побоювання, що йому може там загрожувати застосування тортур. Для визначення наявності таких підстав компетентні власті беруть до уваги усі дотичні до справи обставини, включно з, у відповідних випадках, існуванням у даній державі постійної практики серйозних, кричущих і масових порушень прав людини.” У цій статті не має і не може бути ані винятків, ані застережень. Ті ж самі вимоги містяться у Європейській Конвенції про захист прав людини та фундаментальних свобод, а саме у її 3 статті, яка забороняє висилати будь-яку особу до країни, де ця особа може потрапити у дійсну небезпеку тортур та жорстокого поводження. Рішення Європейського Суду з прав людини, прийняті щодо заборони вислання осіб, звинувачених у терористичній діяльності (наприклад Чагал проти Об’єднаного Королівства, тощо) лише підтверджують та підсилюють цей принцип.
Ми шанобливо просимо Вас дати правову оцінку діям Служби Безпеки України та коментарям щодо цих дій Міністерства Закордонних Справ України щодо відповідності їх до законодавства України та ратифікованих Україною міжнародних угод щодо захисту біженців та прав людини, вжити заходів до приведення дій цих державних органів у відповідність з чинним законодавством України, і повідомити нас про результати у встановлені законом терміни.
З повагою,
Голова УАМА Наталія Дульнєва
2006.03.06 | Tatarchuk
как Президенту Украины, страны Великой Оранжевой Революции!
Узбекские политические беженцы обратились к президенту УкраиныПресс-релиз
Опубликован: 04 марта, 2006 http://www.muslimuzbekistan.net/ru/centralasia/featured/story.php?ID=3005
Узбекские политические беженцы обратились к президенту Украины /В редакцию ИА "Фергана.Ру" поступило данное открытое письмо - обращение узбекских политических беженцев в Украине.
Президенту Украины господину Ющенко В.А.
03.03.2006год. г.Киев
Уважаемый господин Президент!
Мы, узбекские политические беженцы в Украине, обращаемся к Вам как Президенту Украины, страны Великой Оранжевой Революции!
Сегодня Украина оказалась в центре международного скандала. ООН, ОБСЕ и другие известные правозащитные организации, государственный департамент США обвинили Киев в нарушении международных обязательств, взятых при подписании Конвенции ООН о беженцах и Конвенции против пыток.
Причиной инцидента истории стала Служба Безопасности Украины, которая арестовала 11 узбекских беженцев и выдала десятерых из них в руки самого кровавого диктатора современности, палача Каримова. Судьба одного из беженцев до сих пор неизвестна. СБУ тщательно скрывает факты и старается умыть руки, испачканные кровью невинных беженцев, выдвигая различные версии. СБУ стремится ввести в заблуждение мировое сообщество, а заодно и народ Украины.
Вместо того, чтобы выяснить, каким образом могли быть депортированы лица, официально обратившиеся в УВКБ с просьбой о предоставлении убежища, и принять меры во избежание подобного сценария в будущем, украинская сторона заняла неприемлемую для демократической власти позицию. Защищая честь мундира, она объявили о том, что депортированные беженцы из Узбекистана являются членами запрещенной террористической организации - ИДУ (Исламское движение Узбекистана).
СБУ до этого заявляла, что узбекские беженцы нарушили правила пребывания на территории Украины, и по этой причине были депортированы. Через 15 дней после того, как Узбекистан с благодарностью принял в подарок от СБУ этих несчастных десять беженцев, оказывается, они не только нарушители миграционных правил, но и члены ИДУ.
Сегодня каждый человек, кто оказался косвенно или непосредственно участником или случайным свидетелем, очевидцем «Андижанского восстания» 13 мая 2005 года, не зависимо, где бы он ни находился, является объектом преследования со стороны СНБ (Служба национальной безопасности) Узбекистана. Эти люди опасны для режима Каримова как распространители правды о событиях 13 мая 2005 года в Андижане. В тот день правительственные войска под личным командованием президента Каримова хладнокровно, в упор расстреляли демонстрантов. Погибло до 1000 людей. Кстати, среди депортированных беженцев трое были очевидцами событий 13 мая.
Для удобства ареста любого, неугодного властям, человека в Узбекистане используется стандартные, так называемые «штампованные» (сфальсифицированные) обвинения. Человека обвиняют в участии в какой-либо запрещенной РЭО (религиозно-экстремистской организация) типа ИДУ, «Хизбут Тахрир» и т.д. Самое главное - поместить человека в тюрьму, а там опытные специалисты по пыткам у кого угодно возьмут абсолютно любые «нужные» показания.
В Узбекистане нет независимого правосудия. Нет справедливой правоохранительной системы. Это страна, где систематически применяются пытки и не отменена смертная казнь.
Это признано Верховным комиссариатом ООН по правам человека и Верховным комиссариатом ООН по правам беженцев. Об этом свидетельствуют эксперты международных правозащитных организаций, таких как "Human Rights Watch", «Ammnesty International», «Мемориал», «Хельсинская группа», Комитет «Гражданское содействие», организация "Pro Asyl" .
Хотим напомнить, что когда чешские власти в Праге арестовали по запросу Узбекистана известного политика и руководителя оппозиционной партии «Эрк» г-н Мухаммад Солих, они не поспешили выдать его, а запросили соответствующие обвинительные документы. Узбекские власти не смогли доказать его виновность, после чего власти Чехии с извинениями выпустили его на свободу.
В России, в СИЗО г. Иваново с 18.06.2005 г. по запросу Генеральной прокуратуры Узбекистана были арестованы 14 оппозиционно настроенных узбеков и заключены под стражу. Как известно, Россия является главным покровителем диктатуры в Узбекистане. Даже в таком случае, власти России не нарушили своих международных обязательств и не выдали этих людей в руки тирана Но, к сожалению, 13 из них до сегодняшнего дня томятся в тюрьме г. Иваново.
Нас удивляют, как Ваши чиновники с легкой руки допускают такие нарушения. К большому сожалению, это не первый случай подобного. В 2001 году, при Вашем правительстве, были выданы Узбекистану по их запросу четверо узбекских оппозиционеров из партии «Эрк», которые и сегодня находятся в заключении. В августе 2005 года были депортированы 18 узбеков, членов партии «Бирлик»
Господин Президент, мы надеемся, что эта акция - не расчетливый шаг в угоду диктатора Каримова, а ошибка Ваших чиновников, где они поступили неграмотно и допустили нарушения в отношение 11 узбекских беженцев.
Мы надеемся, что Вы сделаете надлежащие выводы, и виновные в правонарушениях чиновники будут наказаны. Мы также надеемся, что родственники пострадавших людей услышат из Ваших уст слова извинений за действия своих чиновников. Только сильные личности могут признать свои ошибки. Вес мир знает Вас как Сильного человека, который без кровопролития смог разрушить авторитарную, пост коммунистическую систему.
Вы - сын Великого Украинского Народа!
Господин Президент, пришло время развеять сомнения сотен миллионов людей и показать всему миру, что Украина не сошла с того пути, который выбрала Оранжевая революция!
С уважением,
Глава Демократического форума Узбекистана
Дадажанов И.М. Тел.+380953947091, d2000@bk.ru
Член Центрального Совета Правозащитного Общество «Эзгулик»
Ганиев Р.М. +380444321189, kenabz@bigmir.net
Председатель Украинского отделение партии «Бирлик»
Фаязов А.А. +380964541752, avazuz63@yahoo.com
Заместитель Руководителя Общества Узбекских политических беженцев в Украине
Хаджиматов Х.Я. +380963882158, h023@bk.ru
Источник: «ИА Фергана.Ру»
2006.03.06 | 123
Re: как Президенту Украины, страны Великой Оранжевой Революции!
На цю ж тему.Коли читаю це - то вже не можу вірити на 100% і решті:
Tatarchuk пише:
> Причиной инцидента истории стала Служба Безопасности Украины, которая арестовала 11 узбекских беженцев и выдала десятерых из них в руки самого кровавого диктатора современности, палача Каримова.
Ну точно "самого кровавого диктатора современности" - це не про Карімова!
Як можна після цього не ставитись критично до решти?
> Сегодня каждый человек, кто оказался косвенно или непосредственно участником или случайным свидетелем, очевидцем «Андижанского восстания» 13 мая 2005 года, не зависимо, где бы он ни находился, является объектом преследования со стороны СНБ (Служба национальной безопасности) Узбекистана. Эти люди опасны для режима Каримова как распространители правды о событиях 13 мая 2005 года в Андижане. В тот день правительственные войска под личным командованием президента Каримова хладнокровно, в упор расстреляли демонстрантов. Погибло до 1000 людей. Кстати, среди депортированных беженцев трое были очевидцами событий 13 мая.
А решта вісім осіб ким були? Який вони стосунок мали до Анліжану? Чого саме їх не треба було депортувати? У цій заяві нема відповіді на це питання.
> Хотим напомнить, что когда чешские власти в Праге арестовали по запросу Узбекистана известного политика и руководителя оппозиционной партии «Эрк» г-н Мухаммад Солих, они не поспешили выдать его, а запросили соответствующие обвинительные документы. Узбекские власти не смогли доказать его виновность, после чего власти Чехии с извинениями выпустили его на свободу.
Ну так ця людина була, як визнають автори заяви, відомим політиком, навіть лідером партії. Щодо нього можливість політичних репресій є очевидною сама собою, і не може не бути перевірина. Паралелей з нашим випадком небагато.
2006.03.07 | Anneken
Re: как Президенту Украины, страны Великой Оранжевой Революции!
123 пише:> Ну точно "самого кровавого диктатора современности" - це не про Карімова!
>
> Як можна після цього не ставитись критично до решти?
Так взагалі-то різним конвенціям і Закону України "Про біженців" по барабану, хто більш кривавий - Карімов чи Пол Пот.
> А решта вісім осіб ким були? Який вони стосунок мали до Анліжану? Чого саме їх не треба було депортувати? У цій заяві нема відповіді на це питання.
Наприклад, родичами. При таких політичних режимах формула "сын за отца не отвечает" не зовсім дійсна. Точніше, зовсім недійсна.
А відповіді на це питання тому і немає, що у формат заяви всі відповіді на всі питання не ляжуть. Це ж не матеріали слідства.
> > Хотим напомнить, что когда чешские власти в Праге арестовали по запросу Узбекистана известного политика и руководителя оппозиционной партии «Эрк» г-н Мухаммад Солих, они не поспешили выдать его, а запросили соответствующие обвинительные документы. Узбекские власти не смогли доказать его виновность, после чего власти Чехии с извинениями выпустили его на свободу.
>
> Ну так ця людина була, як визнають автори заяви, відомим політиком, навіть лідером партії. Щодо нього можливість політичних репресій є очевидною сама собою, і не може не бути перевірина. Паралелей з нашим випадком небагато.
Але ж тут - можна перевірити? Принаймні спробувати? Ну і презумпцію невинуватості ж ніхто не скасовував?
2006.03.07 | Ґастон
Пан Татарчук більш, ніж має рацію.
Власне, вищенаведені заяви Амністії та Вінницької Правозахисної Групи говорять самі за себе. Але повторю основні моменти - як вони бачаться мені.Заяви СБ з цього приводу (а інші відомства, із затримкою, повторювали їх, як папуги) лунали так (у хронологічному порядку):
1) "ми їх вислали, бо вони були нелегалами" - чи то стали ними по тому, як їм відмовили у притулку.
З цим негайно з"явилися проблеми. Шукачі притулку НЕ є нелегалами - згідно Закону про біженців та Конвенції про біженців. Відмовили їм 13.02, і вже 14.02 - депортували. А затримали їх ... 7.02 - на наступний день по тому, як вони подали заяви про притулок. За що? Не кажучи про те, що навіть у разі відмови дається час на апеляцію, а відмови, подібні до "написаних" ними - всі чиновники, з якими я спілкувався, бачили лише їхні ксерокопії - не є юридичною підставою для відмови в апеляції, за умов, коли до затриманих не допускають ані адвокатів, ані співробітників таких організацій, як УВКБ ООН. Отже, Київ, у нас проблеми. З"являється версія номер
2) "Вони були нелегалами, а крім того - причетними до кримінальної діяльності". Якої діяльності, попри всі питання, не уточнюється - мовляв, яка вам різниця? Але виявилося, що за це їх - шукачів притулку - можна судити тут, а не депортувати туди, де їм загрожують тортури (порушення Закону про біженців, Конвенції про біженців, Статті 3 конвенції проти катувань). Отже, після нашої акції під МЗС, Держкомнацміграції та посольством Узбекістану, 5-й канал робить з цього один з "фокусів дня", виводить в прямий ефір Марину Остапенко, яка озвучує версію номер
3) "Депортовані - члени ІРУ". Доказів - катма. Пояснення запізнилося, порівняно з початковими заявами, на два (!) тижні. Не кажучи про те, що якщо навіть уявити: ці жахливі "терористи" проводили тут якусь жахливу терористичну діяльність, то СБ дало їм на це понад півроку - адже самі твердили, що вони тут перебували від травня-червня минулого року! Версія неймовірна з багатьох причин. Але навіть якщо це і правда, то навіть "терористів" (на яких не поширюється Конвенція про біженців) вищезгадана Конвенція проти катувань забороняє видавати туди, де ці самі катування можуть бути до них застосовані. Отже - видати третій країні, або судити тут. Конвенція підписана і ратифікована Україною, отже - знову маємо порушення закону.
Суцільна лажа, і лажа на лажі. Було б цікаво знати, чи Київський районний суд м.Симферополя розглядав "терористичну" версію - чи йому просто надали початкову, "нелегальну" (бо "терористичної" не існувало ще).
Із заяв МЗС і Держкомнацміграції з цього приводу, як і з тверджень Банкової, можна було б - з кожного органу - зробити таку саму красиву розкладку...
Щодо того, чи були вони свідками андижанських подій - інформація суперечлива; схоже, що кілька людей з цієї групи - були, але не всі.
Щодо ж Хатама Хаджиматова, якого запросили до студії 5 каналу, - то навіть той факт, що він майже не розуміє української (на якому велася розмова) - та що там, має складнощі й з російською - цілком достатній для "невпевненого" поводження...
2006.03.07 | Кравчук
Re: Пан Татарчук більш, ніж має рацію.
Відповідно до Дублінської конвенції видавати втікачів Україна не мала права - це беззаперечно, всі прикриття про тер.діяльність і т.п. - ідіотична відмазка для внутрішнього споживання.Недавно розмовляв з одним другом , який обертається в близькій орбіті"НУ" - на мій матюк в адресу влади, стосовно видачі біженців, він відказав:"Облиш свої романтичні переживання - геополітичні інтереси важливіші ніж десяток узбецьких втікачів".Газ - ось відповідь на ганебну поведінку чиновників і політиків стосовно узбеків.І наперед наші керманичі мають відповісти по- чесному - як їм мається,з їх пустозвоном про ідеали революції, здавши нещасних людей в лабета жорстокого азіатського царька в обмін на екон.дивіденти.
Як на мене - скажу одне - лакейська гнучкість і дебільна хитрість нашого чиновництва - диагноз на все життя. І не суд вирішував долю цих людей.
2006.03.07 | Євген Захаров
Re: Привіт Марині Остапенко та всьому СБУ-МЗС-МВС!
Шановний пане Татарчук!У мене виникло питання до Вас.
13 лютого на форумі Майдану Ви написали:
"В декабре 2005 крымские подразделения МВД Украины произвели так называемую "зачистку" (!!) в ряде крымских городов от
узбекских граждан, которые имели въездные визы в Украину и находились на территории Крыма легально. Судьба 9 арестованных
молодых людей до сих пор неизвестна, в то время как об их депортации в Ташкент сообщают их родственники, проживающие в
Узбекистане. Однако официальной информации не получено ни от властей Узбекистана, ни от властей Украины".
Які джерела цієї інформації, Ви не могли б їх назвати? Хто робив
запити до української влади, до кого саме?
На нашому сайті www.khpg.org Ви можете знайти деяку інформацію по узбецькій справі.
А щодо якобинського клубу і любові до якобинців - НМД, терор ще ніколи не давав позитивного результату. Насильство породжує тільки ще більше насильство. Ви можете навести інші приклади?
З повагою,
Євген Захаров