03/03/2006 | Аня Чепура

Вчора в столичних кінотеатрах розпочався показ художнього фільму „Помаранчеве небо”. В анонсах ми могли почути, що сюжет фільму базується на реальних подіях Помаранчевої революції. Проте, після перегляду фільму, складається враження, що жоден з тих, хто створював фільм не брав участі в революційних подіях, чи навіть, не був їх стороннім спостерігачем.

Фільм перенасичений помаранчевою символікою і символікою жовтої „Пори”. Так, він більше схожий на масштабний піар-проект, створений навмисне „під вибори”. Показана країна якась несправжня, а казкова, в якій навіть несправедливість і свавілля злочинної влади виглядають скоріше несерйозними і надуманими. Події у фільмі висвітлені настільки поверхово, що не відчувається ні той вибух революції, який здивував увесь світ, ні дух Майдану, який об’єднував усіх українців, ні вибух емоцій у стосунках героїв. Все відбувається так, наче було заплановано завчасно, настільки аж до відрази передбачувано і просто, що фільм не викликає ніякого зацікавлення.

Авжеж, це - художня стрічка і автори не претендують на точне відтворення історичних подій. Але ж більшість людей, які йшли на цей фільм сподівались знову, хоча б у думках пережити революційні події і пов’язані з ними емоції. А, врешті, бачать показане з безжальною примітивністю, те, що рік назад змінило душі мільйонів українців.

Проте, незважаючи на вище сказане, у фільмі присутні моменти, від яких на очі нагортаються сльози. Наприклад, сцена біля намету Георгія Ґонгадзе на Майдані, в якій знявся О.Мороз. Досить вдало відібрали акторів, гра яких заслуговує на високу оцінку. І використання пісень гурту „Океан Ельзи” навіває приємні спогади. Загалом, стрічка дуже добра і наївна, але свідчить про те, що нашому кінематографу є ще багато чому повчитись.