03/06/2006 | Майдан-ІНФОРМ

У Чернівцях якось раптом з’явились агітаційні листівки молодих революціонерів, борців проти бандитського режиму попередньої влади, майбутнього нашої країни – Громадянської Партії „ПОРА”. Про людей, які її очолюють в найменшій, але не в найбіднішій області України буде йтись в даній статті.

Бойчук Михайло Васильович – успішний підприємець, власник заводу мінеральних вод „Хрещатик” в с. Хрещатик Заставнівського району Чернівецької області, голова обласної організації Громадянська Партія „ПОРА”.

Завод, будучи ще за СРСР колгоспною власністю, приватизував зовсім неоригінальним, можна сказати відомим, шляхом. Спочатку зробив його банкрутом, потім підкупом збирав підписи з односельчан на згоду приватизації заводу, а потім і сам його викупив. Людям, які спробували протидіяти приватизації – погрожував, залякував зброєю. Потім взяв в оренду землю навколо заводу, а після виходу закону „Про земельні ресурси”, викупив її під цільове використання, а саме: під будівництво вітряків для вироблення електроенергії для підприємства. Зараз ця територія обгороджена парканом і, ніхто не може побачити, що ніяких вітряків там нема. Його господарництву односельчани намагались завадити, але силою, погрозами і впливовими зв’язками пану Господарю вдавалося уникати відповідальності за свої діяння. Одним із тих, хто постраждав від цієї ситуації, став односельчанин, член НРУ, якому підпалили хату. До найкращих друзів пана Бойчука належали і належать екс-начальник СБУ в Чернівецькій області п. Житар (номер чотири в Обласну Раду від ПОРИ), син екс-губернатора Романіва (сам Романів – номер один у тому ж списку), екс-начальник УБОЗу Проскурняк (на даний момент часу очолює відділ по боротьбі з економічною злочинністю), його кум – перший заступник прокурора області, як за часів Президента Кучми і тепер, Поцілуйко В.М.. Сам пан Бойчук на попередніх виборах був довіреною особою від кандидата в президенти В.Ф. Януковича.

Тепер після подій листопада-грудня 2004 року, він продовжує свою біло-блакитну діяльність, домалювавши до шедевру трохи жовтих штрихів. У вересні 2005 року рішенням сільської ради привласнив одну сотку землі (напевно прецедент в Україні) на території чоловічого монастиря св. Іоанна, який знаходиться в селі Хрещатик. Чому тільки сотку? На ній знаходиться єдине джерело питної води та водокачка, яка постачає цю воду в село та на завод. Депутат сільради пан Горюк вирішив оскаржити це рішення, але через два дні після його ініціативи раптом без відома для себе став власником зброї та набоїв до неї. Далі затримання, а згодом відкрита кримінальна справа проти нього. Жителі села в підтримку Горюка В.П. вдалися до жорстких дій: перекрили трасу Чернівці – Тернопіль на 5 годин 25.11.2005 року.

Чухрін Ілля Михайлович, кандидат на голову сільської ради с. Хрещатик, проти якого теж порушена кримінальна справа, через незгоду із політикою місцевого авторитета, змушений був відмовитись від своїх планів!

Тепер, здавалося б (підкреслюю здавалося б), після помаранчевої революції, такі люди, як Бойчук М.В., мали б, як мінімум, сидіти на лаві підсудних. Проте… він очолює ГП „ПОРА” в Чернівецькій області і балотується депутатом в обласну раду під другим номером від структури, котра боролась проти таких, як він. Єдине відношення, яке він та його місцеві однопартійці мають до „Пори”, це їх фігурування у громадських чорних списках минулорічної давності. У тих списках, які складалися ще за участі активістів Громадянської Кампанії „Пора!” Так у першій п’ятірці в списку ГП „ПОРА” знаходиться фігуранти цих списків, а саме: екс - губернатор Романів Михайло Васильович, який знаходиться під №1, за часів губернаторства якого затримували активістів революційної „ПОРИ!” та його заступник Харабара Василь Федорович (чорні списки були оприлюднені в минулому році громадською кампанією „ПОРА!”). Також в списках можна знайти Житаря Петра Івановича №4 – екс начальник СБУ та багато інших людей, які мають відношення до попередньої влади чи бізнесу, який її фінансує.

Але, на жаль, це не єдина партія в лави якої потрапили люди, котрі не мають не тільки жодного стосунку до помаранчевої революції, але й не мають морального права стояти під прапорами цих організацій. Далі буде…