03/08/2006 | otar

Місцеві виборчі списки "БАТЬКІВЩИНИ" боляче ранять серця помаранчевих

Олексій МАЗУР, "Спецкор"
http://spetskor.dnepr.info/art_368.php

Людину, яка б під час Помаранчевої революції передбачила теперішні списки кандидатів від БЮТ до місцевих рад, дніпропетровські активісти жовтогарячого руху на захист свободи і демократії вважали б або божевільною, або провокатором зі стану біло-блакитних. Нині учасники дніпропетровського Майдану, переглянувши списки "достойників", із глибоким сумом констатують: проголосувати за них не дозволять ні розум, ні серце.

Ось лише декілька осіб із, сказати б, характерним минулим.

Колишня голова облради Галина Булавка ("за вимогою часу" поступилася цією посадою Миколі Швецю, ставши його заступницею) - учасниця сепаратистського збіговиська в Сєвєро-Донецьку. Реагуючи на пристрастні промови з трибуни про створення ПіСУАРу, із захопленням плескала в долоні разом з губернатором Яцубою і всіма іншими учасниками ганебного дійства. "Яцубу до суду!", "булавку в крісло Януковичу!" - проголошували транспаранти мітингу жовтогарячих на захист національної Єдності й Соборності України, що тривав тоді біля стін ОДА та облради. Нині вона в першій п'ятірці списку БЮТ до обласної ради.

Перший заступник міського голови Анатолій Крупський - людина з трьома вищими освітами, яка, незважаючи на здобуті знання, у слові "средства" вперто ставить наголос на останній букві; замість "гривен" постійно говорить "гривней"; а українською - ні "бе", ні "ме" - свого часу особисто опікувався зривом освітянського Форуму "Нашої України" в Дніпропетровську. Вірний кучміст, на посаді заступника мера відзначився систематичним ігноруванням звернень громадян й неодноразовими порушеннями даних ним самим обіцянок про невідкладне вирішення гострих комунальних проблем міста. Тепер він в прохідній частині списку БЮТ до міської ради.

Там же - директор "Дніпрошини", теперішній депутат міськради Віталій Вербас. Йому закидають використання адмінресурсу на користь Віктора Януковича, перешкоджання проведенню зустрічей з громадськістю опозиційних кандидатів в президенти на майданчику перед КСК "Шинник", організацію холодоморів жителів відомчих будинків, від яких той всупереч законодавству вимагав стовідсоткової ПЕРЕДоплати за тепло, що надає котельня заводу. Сумлінні депутати міського парламенту називають Вербаса депутатом-привидом, адже той систематично прогулює сесії, не працює в комісіях, не здійснює особистий прийом виборців округу. Чимало претензій до Вербаса як керівника заводу мають й робітники підприємства. Окремі представники трудового колективу характеризують свого директора як людину цинічну, жорстоку і підступну. Натомість, горою за свого шефа, і це зрозуміло, стоїть адміністрація.

З тим, що Вербас скоріше дискредитуватиме "Батьківщину", ніж додаватиме їй популярності, згодні навіть партійці з керівного складу обласного осередку, що прийшли в "Батьківщину" за покликом серця: до Помаранчевої революції, або відразу з Майдану (останніх, до речі, серед провідників все меншає - їх віддаляють від керма). Знизуючи плечима, вони не знаходять вагомих контраргументів на закиди щодо доречності присутності в партійних лавах такої одіозної особи, як Вербас.

До слова, керівники підприємств та представники бізнесу, чия репутація як ділова, так і громадянська викликає чимало запитань, становлять левову частку серед кандидатів у депутати місцевих рад.

Чимало зауважень викликає й рішення обласного осередку БЮТ підтримати на виборах міського голови нині діючого мера І. І. Куліченка. Здавалося б, протягом свого мерського терміну Іван Іванович неодноразово й переконливо доводив свою недієздатність, неспроможність вирішувати актуальні для міста проблеми. Але БЮТ приймає рішення підтримати саме його кандидатуру.

Місцева партійна верхівка на чолі з рідною тітонькою Юлії Тимошенко діє за старими командно-адміністративними правилами, схемами, "понятіямі" - таке пояснення нинішньому стану речей в партії чув СПЕЦКОР з вуст "батьківщинців", що вірою і правдою служили перемозі Майдана.

Щоправда, гіркі висновки про нищівну поразку Помаранчевої революції на регіональному рівні справедливі не лише з огляду на цьогорічні виборчі списки БЮТ. Про цілковиту й остаточну зраду Майдана засвідчують списки й інших політичних сил-учасників колишньої жовтогарячої коаліції, що нині мають реальний шанс подолати відсотковий бар'єр. Всюди в прохідних частинах - колишня кучмівська та "біло-блакитна" (як войовничо-агресивна, так і очікувально-пасивна), командно-адміністративна наволоч. Всі ті, які кожен на своєму місці відповідно із займаною посадою в міру, сказати б, власних сил і можливостей докладалися до збереження старого режиму й всіляко протидіяли демократичним перетворенням, нині благополучно знайшли собі притулок в помаранчевому стані .

Відтак перспективи в контексті регіонального вибору виглядають дуже сумними. Фактично, щодо місцевих рад, помаранчева громада залишається без вибору, адже від тих, хто має здобути депутатські мандати, очікувати змін на краще не доводиться. Надто далекими вони були від Майдану в листопаді-грудні 2004, не наблизилися до нього й нині.

Надзвичайно прикро й боляче усвідомлювати, що мерзнучи на Майданах, ми, виявляється, виборювали право на безперебійну політичну, бізнесову, соціальну стабільність булавок, швеців, крупських, вербасів та силі-силенній їм подібних.