03/08/2006 | mirgor

Важко пригадати вибори в Україні, коли б напередодні не поширювалися легенди про їхній “зрив”. На практиці ж такі прецеденти траплялися лише в окремих мажоритарних округах. Найяскравішим наслідком часткового “зриву виборів” можна назвати неповний комплект парламенту, обраного в 1994 році за суто мажоритарною моделлю.
Навіть історія минулих президентських виборів, коли Верховному судові довелося скасувати результати другого туру, стосувалася не зриву процесу голосування як такого, а зовсім інших форм порушення народного волевиявлення.

Отже, проблема “зриву виборів” завжди непокоїла законодавців, і тим більше, чим жорсткішим було протистояння з Президентом. Тому й теперішні закони про вибори до Верховної Ради та до місцевих рад на суто пропорційній основі ухвалювалися, зокрема, і з метою уникнення такої можливості.

У результаті пропорційний закон про вибори, принаймні до Верховної Ради, виключає можливість зриву виборів, себто необрання нового складу парламенту. Закон передбачає лише кілька випадків визнання виборів недійсними на окремих дільницях. І навіть якщо така “неприємність” трапиться на більшості виборчих дільниць, вибори все одно відбудуться. Простіше кажучи, обрати парламент можуть буквально кілька виборців...

Тож усі нинішні заяви щодо “зриву виборів” 26 березня 2006 року насправді стосуються не проблеми обрання парламенту як такого, а умов потрапляння до нього конкретних політичних сил і формування майбутньої коаліції. Використовуються щонайменше дві спекуляції, побудовані на самому вислові “зрив виборів”.

Спекуляція перша: коли в намаганні зірвати вибори звинувачується теперішня влада. Дарма що якби зрив виборів і був можливий, то призвів би до збереження нинішнього складу парламенту, у якому переважають антипрезидентські та антиурядові сили, й визначну роль відіграє спікер Литвин. Тож і від “зриву виборів” і несформування нового складу ВР виграв би лише пан Литвин, комуністи, есдеки та ще деякі фракції, об’єднані своєю аутсайдерською позицією в передвиборчих рейтингах. Навіть “Регіони” не входять до цього переліку – із очевидних причин.

Спекуляція друга: коли плутають “зрив виборів” із наданою Президентові конституційною можливістю розпускати новообраний парламент за умов нестворення коаліції та уряду. Чомусь саме під “зрив виборів” дехто, чи не сам Литвин, підводить висловлювання голови партії “Наша Україна” Романа Безсмертного про те, що правляча коаліція буде помаранчевою або ніякою... Насправді Президентові потрібне якнайбездоганніше обрання нового парламенту, аби в разі потреби було на чому випробувати нав’язану йому конституційну норму про розпуск ВР. Адже й чинності ця норма набирає лише після результативних виборів 26 березня.

Утім, спекуляції на темі “зриву виборів” є лише тлом інформаційної передвиборчої війни. Тоді як справжні події розгортаються в зовсім іншій площині.

Передусім можна помітити, як невблаганно реальні суб’єкти перегонів наблизилися до ключового пункту своїх торгів за майбутню владу в суто юридично-процесуальному аспекті. Йдеться про те, як ініціювання чергових “технічних” змін до виборчого закону стикається з ініціативами внесення змін до регламенту ВР та навіть закону про Кабмін щодо процедури формування коаліції й уряду. Утім, закон про Кабмін, скоріш за все, знову не ввійде до цього нового “пакету”.
Але одночасні зміни до виборчих законів та парламентського регламенту – неодмінна данина вже незаперечній і, мабуть, непереборній “пакетній” традиції .

Головна очікувана поправка до виборчого закону полягає в тім, аби дозволити взяти участь у створенні цих дільничних комісій місцевим владам. Очевидно, ні для кого не стане відкриттям, що така норма вигідна перш за все Партії регіонів, а в другу чергу – блокові Литвина, себто тим політичним силам, котрі навіть після тотальної зміни Ющенком місцевих чиновників усе ж таки залишили за собою контроль більшості місцевих влад у центральній, східній та південній Україні. Не дивно й те, що, на відміну від, скажімо, розв’язання проблеми Конституційного суду – ці зміни до закону спікер Литвин обіцяє провадити через парламент набагато наполегливіше.
Водночас проект змін до регламенту від СПУ, що наразі не був підтриманий парламентом, але й далі висувається фракцією, продовжує спиратись на пункт про формування майбутньої коаліції на базі найбільшої фракції новообраної ВР. Не найбільшої в помаранчевій коаліції – адже це в регламент не вписується, бо є не юридичним, а політичним визначенням, - а просто найбільшої. З огляду на рейтинги виходить, що це робиться на користь Партії регіонів, а далі – й антипрезидентської коаліції.

Решта нюансів у цьому “пакеті” лише вдосконалюють отримання згаданого результату. Зокрема, це стосується змін до закону про місцеві вибори, у якому б дозволялося друкувати бюлетені недержавним друкарням.
Очевидно, питання про те, чи здатна Верховна Рада в її теперішньому складі затвердити цей пакет, - практично не стоїть. Здатна. Як здатна і поставити Президента Ющенка перед необхідністю ветувати такі зміни до виборчого закону. А навіть за наявності юридичних підстав (скажімо, нерівність формування виборчкомів до і після схвалення цих змін), ветувати такий закон буде нелегко під тиском звинувачень у намаганні “зірвати вибори”. Про вплив же Президента на зміни до регламенту взагалі не йдеться, бо це його підписові не підлягає...
Тому, як завжди, залишаються торги. Нині Ющенко вважає майже гарантованою перспективу затвердження Юрія Єханурова на посаді прем’єра вже нового уряду. Цікаво, що, незважаючи на відверте дистанціювання соціалістів від помаранчевих, “Наша Україна” ніби міряє свої стосунки з ними лише позицією міністра Луценка. І, звісно, може поплатитися.

Якщо ж, на відміну від президентських виборів, на цей раз шантаж Ющенка не спрацює і пакет не складеться, - спроби оскаржити вибори таки перекинуться на суди. І, звісно, перерахунок відсотків окремих партій та блоків буде в цьому процесі не найцікавішим і не найважливішим.

Уже нині заявлено намір повторити історію зі скасуванням виборів через “тотальну фальсифікацію” та порушення виборчих прав громадян, себто дубль президентських виборів. Найпікантнішим моментом цієї ситуації вважається навіть не наявність якихось незаперечних доказів фальсифікації, а присутність голови Верховного суду В.Маляренка в списку блоку Литвина, а отже – його політизований вплив на результат можливого судового розгляду.

Найцікавіше в цій ситуації те, що вибори до місцевих рад та на посади мерів 26 березня, попри всі складнощі, все ж відбудуться, і радше за все – остаточно, хіба що за деякими винятками. Може скластися ситуація, коли “другий тур” парламентських виборів, а тим більше – вибори позачергові - відбуватимуться вже при нових місцевих владах, але на базі виборчих комісій, сформованих для 26 березня. Фактично це буде “розведення” виборів представницьких органів в часі, хоча й у зворотному порядку на відміну від того, як нині пропонує “Наша Україна”. І вже як тоді місцевий адмінресурс впливатиме на обрання законодавців та формування коаліційного уряду – передбачити справді важко.

Юридично “зрив виборів” у формі їхнього тимчасового відкладення за українським законодавством можливий лише через запровадження надзвичайного та воєнного стану, і то – за згоди парламенту. Спекуляції у зв’язку із пташиним грипом уже припинилися. Тому сам вислів “зрив виборів” означає в нас виключно підготовку політикуму до якоїсь антисуспільної змови. Що справді відповідає маніпулятивному впливові на процес і результати народного волевиявлення. Але самими змінами до законів цю проблему не вирішити...

Ірина ПОГОРЄЛОВА
http://unian.net/ukr/news/news-110104.html