03/09/2006 | Вячеслав Хаврусь

В суботу, 25 лютого, моїми стараннями в стрічці новин Майдану з’явився матеріал з приводу події, свідком якої я став (наводжу повністю):

---

БЮТ ще так низько не падав

Кореспондент Майдан-ІНФОРМу кілька хвилин тому став свідком ганебного явища, яким раніше займалися лише кучмісти.

Місце події: Київ, пр.Науки, міні-парк поруч з зупинкою “Caлют” (в напрямку метро “Либідська”)

Суть події: З солдатської похідної кухні під прапором блоку Юлії Тимошенко солдати роздають гречану кашу, а поруч на столику всім бажаючим особа в цивільному розливає горілку. На цьому ж столику лежать вітальні листівки з надписом “23 лютого З ДНЕМ ЗАХИСНИКА БАТЬКІВЩИНИ!”. З гучномовців у будинку неподалік лунає патріотична музика радянських часів.

Звичайно, перемогти на виборах хоче багато політичних сил. І для цього використовують різні методи. От лише для однієї з помаранчевих сил зазначений метод є новим – раніше дармовим кормом та залученням до проведення агітації бюджетних працівників (напр., солдат) страждали лише ПРУсаки, МИші, СДПУ(нуль) та інші кучмісти. Що далі чекати від блоку Юлії Тимошенко?

---

Відразу після появи цього матеріалу на Вільному Форумі Майдану розпочалася величезна сварка (див. тут: http://www2.maidanua.org/n/free/1140871616), в якій Майдан звинувачували у продажності та ледь не у всіх смертних гріхах. Після того, як всі пристрасті вляглися, на пропозицію Пані (пояснення для тих, хто не відвідує ВФ: її повне ім"я - Наталка Зубар, вона є найактивнішою та авторитетною дописувачкою Майдану з часів його заснування) я вирішив написати статтю, в якій хочу викласти свої аргументи та пропозиції для помаранчевих партій, які вийшли вслід за громадянами України на Майдан Незалежності в листопаді-грудні 2004 року. Викласти для того, щоб наведений приклад для них став уроком на майбутнє.

По-перше. Для того, щоб збагнути деякі причини нинішніх негараздів, пропоную ознайомитися з моїм баченням навколишнього світу, яке викладено в наступній величезній статті "Ми не бидло, ми не козли? – Раби!" з 4 послідовних частин:
Частина 1: http://maidan.org.ua/static/mai/1137959533.html
Частина 2: http://maidan.org.ua/static/mai/1138542796.html
Частина 3: http://maidan.org.ua/static/mai/1139771726.html
Частина 4: http://maidan.org.ua/static/mai/1140983520.html

Це той інструмент, який міг би бути зручним для оперування у викладеній ситуації. Якщо Ви все це діло прочитаєте (я дуже в тому сумніваюся, багато з відвідувачів Майдану прагнуть лише видовищ, які для них має влаштовувати адмінгрупа з новинарями, або лише люблять сидіти перед комп’ютером та проявляти чудеса героїчної бездіяльності або трендіти по ділу і без діла), то зрозумієте, що я ще дав ще надто делікатну назву новині. Так, назва маніпулятивна, але я на це йшов свідомо, бо це той випадок, коли БЮТ переступила символічну межу, з-за якої на мою думку дороги назад вже нема. І саме скандальністю назви я хотів дати зрозуміти всім помаранчевим партіям (в т.ч. і БЮТ), що так робити НЕ МОЖНА.

По-друге. Особисто я до згаданої події як новинар Майдану і в повсякденному житті уникав мочілова помаранчевих (старатимуся стримуватися і в майбутньому), якщо вони навіть давали для цього підстави. Хто мене знає, той підтвердить, хто не знає - доведеться повірити на слово. Ба більше - до жовтня місяця минулого року переконливішого фаната та агітатора за Юлю з БЮТ ще варто було б пошукати. Однак після тої хєрні в напрямку розколу помаранчевої команди і як наслідок реанімації голубих, що стало наслідком подій осені 2005 року, мій запал видохся, і тому до цього дня я ще не уявляю, за кого буду голосувати. Так що закид в мій бік щодо агітації за НСНУ шляхом мочілова Юлі я теж відкидаю.

По-третє. Якщо Ви прочитали всю мою статтю, то можете здогадатися, що вибір 26-го березня особисто для мене стоятиме по межі: чи сприяє партія збереженню Людини та її розвитку, розширенню її свобод, чи вона розглядає Людину як бидло, яким треба користуватися. І саме політику збереження Людини та навколишнього світу я намагатимуся проводити в своїй новинарській діяльності тут на Майдані. Для мене не дивним було б, щоб розлив горілки та роздачу каші солдатами використовували б ПРУсаки, МИші чи обрізані вкупі з вітрянкою. З ними все зрозуміло - ми для них просто бидло, яке треба трусити на бабло та затикати рота, щоб не вякали, або по команді господаря має відкривати рота на задану тему. І саме за ці риси кожен з сотні наших новинарів мочить янучар в новинах щодня. Однак, коли та політична сила, яка стояла на Майдані проти кучмізму і клялася у вірності народу, починає використовувати кучмівські методи - то чому я маю мовчати? Тим більше, що для її просування починаючи з 2001 року я зробив набагато більше (не будучи партійцем), ніж деякі з новоявлених "членів партії".

Тепер повернемося до того, що я недосказав в новині. Місце роздачі корму та бухла вибрано не випадково. В цьому місці на пр. Науки найбільший людський потік, який концентрується з навколишнього району для поїздки до ст.метро Либідська зі згаданої в новині зупинки тролейбуса. Тема святкування “дня захисника Вітчизни” (якому на мою думку разом з іншими святами радянських часів треба дати спокійно померти, натомість запропонувавши свята на основі нашої історії) використовувалася в агітації багатьма партіями протягом кількох днів. Вранці 23-го по дорозі на роботу я побачив оголошення про те, що блок МИшей запрошує всіх чоловіків на 11-у годину відсвяткувати День захисника Вітчизни. Я здогадувався, що там буде по повній програмі випити і закусити, тож дуже хотілося зайвий раз постібатися з литвинят. Бо в офісі МИшей неподалік вони регулярно роздають пенсіонерам різні продуктові набори. Я збирався теж сходити подивитися на ту п’янку, але на жаль, не зміг вибратися з роботи. Навіть назву придумав для можливої новини, теж маніпулятивну: "Халява, сер!" Однак, я зовсім не сподівався, що через 2 дні мені доведеться писати новину проти помаранчевої сили, яка застукана за використанням адмінресурсу (солдати) та безцеремонним споюванням виборців з нагоди совкового свята.

Отже, в суботу 25 лютого я проходив повз те місце, яке згадане в новині. На невеличкому п’ятачку там тулилися намети: НСНУ, 2 намети БЮТ, рИгіони, социки, МИші. Більшість агітаторів (крім правда рИгіонів та НСНУ) так або інакше були застукані за поїданням халяви, або десь поруч в наметі лежав порожній пластиковий посуд. Що робилося поруч з пересувною кухнею треба було бачити: поміж охочих до халяви також тусовка бомжів і місцевих алкоголіків, бруд у вигляді розкиданого пластикового посуду, в кучі валяються вже розлиті пляшки горілки. Неподалік біля будинку стояли кілька столиків, де теж йшло поїдання халяви, там же стояли колонки, з яких лунали радянські пісні.

І після цього хтось скаже, що БЮТ зробила гарну справу? Я розумію, якби вони наприклад десь посадили парк або влаштували прибирання забрудненої території, а потім для учасників доброї справи влаштувати закуску з легкою випивкою. Це зрозуміло. Але так тупо копіювати звички янучар та опускати Людину - вибачте, номер не пройде. Не для цього ми вийшли на Майдан, і не для цього я в свій час доклався до просування БЮТ.

Ще одна історія. Під час президентських виборів я працював у виборчій комісії з однією тітонькою. Днями вона телефонувала, запрошувала знов в комісію. Слово за слово, я почав питати про неї. Лише зараз для мене виявилося, що вона є членом БЮТ з найстрашніших кучмівських часів - чи то з 2000 чи 2001 - не пам’ятаю точно, але до парламентських виборів 2002 року. Так от, вона розповіла, що до них в партію після перемоги помаранчевих прийшла купа нових людей, щоб пробратися в Ради. Таких робочих конячок, як вона, яка працювала в найстрашніші часи, зараз просто виживають з партії. Її голос зник. Подібна ж ситуація в Голосіївському осередку СПУ. Так що мені не дивно, що БЮТ в наведеній ситуації діє типово кучмістськими методами.

Прошу зрозуміти, що бомжі та алкоголіки в цій історії - це штрих. Я вважаю, що обидлячування виборців шляхом примітивного наливання горілки - дуже дурний знак для помаранчевої сили. Це знак, що процес проникнення кучмістів в місцевий осередок вже незворотній, вони переступили межу, за якою подальше падіння вже незворотне. І це остаточний знак для мене також як для виборця, що голосувати за БЮТ принаймні на місцевих виборах вже нема сенсу, бо місцевий осередок своїми діями пропагує не розвиток, а руйнування свідомості людей.

Крім того, хочу зупинитися на методах агітації, які мала б використати БЮТ (чи інша помаранчева сила), щоб мені сподобатися. Все крутиться знову ж таки довкола наведеної вище статті “Ми не бидло, ми не козли? – Раби!”, а саме збереження та розвитку Людини, а також навколишнього світу. Ось перше, що мені приходить в голову.
1. Ще до парламентських виборів 2002 року я намагався достукатися через доступні мені канали до керівництва Нашої України. Ідея полягала ось в чому. Я, як колишній учасник шкільних та студентських олімпіад з точних наук бачу, що зараз цей рух занепадає. Чим погано було б під егідою якоїсь з помаранчевих сил задіяти відповідні організаційні та матеріальні ресурси для відродження цього руху? І це має бути не під вибори, а щороку на постійній основі. Робиться неслабий піар політичній силі, а також корисна всім нам справа в плані популяризації освіти.
2. Підвищення правової культури громадян. Наприклад, мені дуже сподобалася втілена громадським активом Києва серія брошурок "Азбука.." (далі на вибір "...владельца недвижиости", "...потребителя", "...студента", "...пенсионера", тощо).
3. В селах у нас надто низька культура землеробства, тваринництва, садівництва, тощо. Можна було б під егідою політичної сили зробити пересувні виставки з пропагандою культури сільськогосподарського виробництва. Вигода потрійна, як розумієте - і виробникам техніки-насіння-добрив, і селянам, і партії. Якось же Польща домоглася успіху в cільському господарстві? Як? Для мене це питання. Допомогти вирішити його могла б політична сила.
4. Розвиток та пропагування альтернативних джерел енергетики для малого бізнесу та домашнього господарства. Чим не задача для партійного піару з одночасним здійсненням корисної справи для громадян та держави для зниження енергетичної залежності від Росії?

Ну можна було б ще щось придумати. Для мене головне - щоб помаранчева партія сприяла розвитку Людини і збереженню навколишнього світу.

P.S. Горілку на тому збіговиську я не пив, кашу не їв, так що звинувачувати мене в помсті за несмачну кашу або малу кількість випитої мною горілки нема сенсу. Лише поцупив у них зі столу листівку з надписом “23 лютого З ДНЕМ ЗАХИСНИКА БАТЬКІВЩИНИ!”, яку намагався всім бажаючим втюхати мужик, який стояв на розливі. Втім, листівок і так ніхто не брав, бо прийшли за горілкою.

Матеріали з Майдану для додатково ознайомлення:
Галя Койнаш: Весьма циничный и беспардонно примитивный подход...
Вадим Джувага: Міф про 23 лютого
Гумор: Сміятися чи плакати?