Тетяна Чорновіл: Спогади фашиста
03/09/2006 | Нестор
http://oglyadach.com/news/2006/3/9/71815.htm
Уже минуло 5 років з тих пір, як мене разом з тисячами громадян, яких сколихнуло звіряче вбивство Ґонґадзе й плівки Мельниченка, Віктор Ющенко назвав фашистами.
Щоправда потім, ті самі «фашисти», стояли під Верховною Радою, коли знімали уряд Ющенка, й нарешті стократно помножені вийшли на помаранчевий майдан, й отримали прізвисько «любі друзі». Однак звинувачення в «фашизмі» з нас так й не було знято. В наших душах, до сих пір стоять бігборди, що, як дві каплі води, схожі на ті, якими Донбас зустрів Ющенка напередодні виборів. До речі, фірма «Плазма» теж не вибачилась перед Президентом за його зображення в нацистській формі. Певно взяла приклад з голови держави… Однак це окрема тема.
Моя справа спогади про 9 березня 2001 року. Попереджую зразу, спогади будуть дуже особистими, бо за ці роки, що минули, факти, які не стосувалися власної шкури, дещо призабулися, а від переживань та емоцій позбутися не так просто.
Про сценарій 9 березня 2001 року від опозиції, я, на той час прес-секретар УНА-УНСО, знала завчасно. Напередодні була спільна нарада представників всіх політичних партій, які підтримували «Україну без Кучми». За моєї участі, затверджений сценарій ввечері обговорювало керівництво УНСО. План був такий: не дати Леоніду Даниловичу покласти вінок під пам’ятник Шевченку.
На такі радикальні дії опозиція зважилась декількох причин. Перша, Шевченко був символом громадської непокори. Друга причина важливіша. Хто приймав участь в тих подіях пам’ятає, яка думка опанувала свідомість громадян, що ходили на акції: тиждень-другий й Леоніду Даниловичу доведеться скласти президентські повноваження, а виконуючим обов’язки стане прем’єр-міністр Віктор Ющенко. З ним вже тоді пов’язувались всі сподівання на демократичну владу.
Однак проблема в тому, що фантазія лідерів опозиції, як це здійснити потроху вичерпувалось. Тим паче, що Ющенко, якого кликав Майдан, уперто відмовлявся переходити на сторону опозиції. Акції непокори поступово захлиналися. Вже були в минулому найчисельніші мітинги, вже було в архівах видовищне повішання та спалення «пахана», й ізоляція Кучми на міжнародному рівні, теж не приносила необхідних результатів. Потрібен був Ющенко, або радикальніші дії… Так само Кучма чудово розумів, щоб зберегти владу потрібний Ющенко або силові дії.
Леонід Данилович заручається підписом прем’єра «під листом трьох», де демонстрантів названо фашистами, й наказує стягувати до Києва міліцію. В останній момент він відміняє плани вшановувати Кобзаря в Каневі, й готується вийти до пам’ятника Шевченка. Сутичка 9 березня стала невідворотною.
За сценарієм влади, бойові підрозділи міліції, до пам’ятника Шевченка почали підтягуватися, ще напередодні вечором. А що опозиція? А опозиція певно святкувала 8 березня, бо коли вранці біля пам’ятника Грушевського зібралися студенти «За Правду», унсовці й соціалісти, їх від парку Шевченка відокремлювали щільні ряди міліції в шоломах та щитах, по народному — «космонавтів».
Прорвати заслін з першого погляду виглядало нереальним, опозиція потрапила в дурнувату ситуацію — стрибати від злості біля живого паркану, поки Леонід Кучма спокійно під фанфари покладе свій вінок, або безуспішно пробивати ланцюг міліції. Щоб не розчаровувати народ, почали реалізовувати другий варіант. Тим паче, що різні чудеса бувають.
Коли людський клин з розгону врізався в правоохоронців, я дізналася, як помирають в натовпі. Грудну клітину мені так стиснули, що не було можливості дихати, однак стіна міліціонерів захищена щитами та шоломами не піддалася. Задні нарешті відступили, можна було віддихатися. Спробували другий раз, третій. Все безуспішно. Молодь ввійшла в азарт. Подекуди зав’язалися бійки з правоохоронцями, кілька разів отримала кийком по голові Валентина Семенюк. В цей час з іншої сторони бар’єру, був повний порядок й штиль, Кучма разом з Ющенком й Плющем підносили до пам’ятника вінок, їх вітали в якості щасливого народу переодягнені в цивільне студенти академії внутрішніх військ.
В стані опозиції розуміли — потрібні свіжі ідеї. Юрій Луценко, який кількома хвилинами раніше мирно запихав в щити міліціонерів гвоздики, підійшов до Шкіля. «Андрій дай хлопців. Спробуємо протаранити ряди міліції», — Луценко кивнув в бік білих «Жигулів». Однак Шкіль не був готовий до прийняття таких радикальних рішень: «Я своїх не дам. Бери своїх». В цей час мені в голову прийшла думка, не менш божевільна ніж у Луценка, але принаймні вона не передбачала пошкодження майна. Захопивши з собою 10 хлопців я влізла на паркан, що оточував університет Шевченка. До внутрішньої сторони паркану примикали дахи університетських прибудов, по яким дуже просто можна було зіскочити в тил міліції. Однак плани у нас були інші — коли натовп вкотре буде пробивати стрій міліції, зістрибнути вниз. Сподівалися, що в рядах міліції почнеться паніка, якщо щось-хтось буде падати з неба й відповідно ланцюг правоохоронців буде легше прорвати.
Але цьому плану не судилося здійснитися, бо міліція сама пішла в наступ. З гори добре було видно, як демонстранти розбіглися окремими купками, й їх гамселять дубцями.
Помітили й нас. Якийсь товстий полковник дав знак, й з десяток міліціонерів побігли до південної сторони даху. Очевидно там було нижче, бо через мить з-за краю визирнули сірі шапки. Я крикнула хлопців й побігла міліції на зустріч, але моя бойова команда почала швидко тікати з даху в протилежному напрямку.
Нас лишилося троє, тримати оборону не було сенсу, залишилось тільки здаватися. Але виявилось, що міліція полонених не бере. Кремезний мент, який виліз першим крикнув своїм: «Скинуть эту сучку на асфальт!» й сам кинувся на мене. Треба сказати розправа аж занадто сувора — дах був над асфальтом на висоті 4 метрів. А це якщо не смерть, то вірне каліцтво. Тому довелося боротися за своє життя до останнього. Над нами ріс каштан, який накидав на дах велику кількість гілля. Схопила один з дрючків, гілляка виявилась трухлявою, але від першого удару міліціонера врятувала. Коли він наче роз’ярений лев кинувся на мене, я тицнула йому гнилушку. Мент інстинктивно схопився за палицю, яка розсипалась в його руках, а я виграла кілька секунд, щоб відбитися від нападу ще двох. Однак сили були не рівні й скоро, я вже балансувала на самому краю даху над асфальтом, а кремезний правоохоронець вже був готовий виконати свій наказ сам. Ще секунда…й кінець. Але ту один з наших хлопців Василь стрибнув міліціонеру на спину, а я в цей час пірнула в ноги, й міцно обвила руками й ногами міліцейське коліно. Міліціонери кинулись гамселити мене, щоб відірвати від ноги. Посипались удари по спині й голові. «Хай б’ють, тільки не відпускай, тільки не на асфальт», — повторювала я собі наче гіпноз.
Міліціонери купою навалилися на мене, й в тісняві не могли завдати сильних ударів. Мені пощастило — купа-мала поступово підсунулась до південного боку даху, кудою залазили міліціонери, там два метри вниз й клумба. Я розуміла долі бути скиненою мені не уникнути, тому як тільки побачила, що внизу земля, відпустила ногу й дужі руки допомогли мені злетіти у повітря.
В низу, щоправда, ловили. Запам’яталися протягнені на зустріч долоні людей у цивільному й їх посмішки, я також посміхнулась, бо в голові мелькнула радісна думка, що це свої. Але вона проіснувала не більше миті, зразу при приземлені мені заламали руки й потягли до парканчику, який відокремлював земляний насип від тротуару. Перед самою загородкою грубо штовхнули в спину, інстинктивно встигла схопитись за решітку руками, й зробивши в повітрі сальто приземлилася на тротуар. Іншому хлопцю пощастило менше перелетівши через паркан він вдарився в асфальт обличчям. В порваній одежі й залитим кров’ю обличчям Микола виглядав страшно. Щоправда в дечому йому таки пощастило, коли Миколу скидали з даху він прихопив з собою міліціонера й приземлився зверху.
Це він мені розповів пізніше, а тоді я його побачила краєм ока, коли хтось грубо схопив мене за волосся й розвернув обличчя в сторону міліцейської відеокамери. «Прізвище!» — жорстко пролунав голос. Я нічого не відповіла, не тому, що не вважала за потрібне, а тому так вимагав внутрішній опір насиллю. Здалося зараз вдарять. Проте оператор тільки вголос констатував : «Понятно, это партизаны», й вимкнув камеру. Тоді хтось з керівництва порадив міліціонерам, які мене тримали, бити подалі від журналістських відеокамер. З матюками й погрозами мене потягли за ріг університету. Я розуміла, що мені туди зовсім не потрібно й пручалася, як могла. Мене охопив певний розпач, весь парк Шевченка був заповнений синіми мундирами, так багато міліції до того, я ніколи не бачила, й не було жодної людини, яка могла б припинити насилля.
Довелося взяти ситуацію в свої руки. Я почала говорити. Точно не пам’ятаю, яку маячню я тоді несла. Пам’ятаю лише, що одному молодому міліціонеру в цивільному, що не вийшов ростом, але весь стрибав від бажання вдарити, запропонувала спочатку підрости. Жіноче глузування, чомусь подіяло в потрібному напрямку. Міліціонери нарешті усвідомили, що смішно вп’ятьох бити одну дівчину, у якої ще й заламані руки. Закинули мене в «воронок» й замкнули в маленькій кабінці, в сусідню більшу кинули хлопців, там було чути удари й скрики. До нас трьох, з даху, додалися, ще кілька чоловік затриманих в парку. Один з них був Олег Бойко. Пізніше по справі «масових заворушень» 9 березня його засудили на три роки.
Бойко розповів нам, як він потрапив в тил ворога. Залишивши свою дружину саму святкувати 8 березня, він облаштувався в парку Шевченка, ще з вечора. Там було чимало правоохоронців в цивільному, він вів себе розкуто тож приймали за свого. А коли офіційна делегація підійшла до Шевченка з квітами у натовпі закамуфльованих під простий народ учнів і викладачів міліцейської академії, в шанобливій тиші раптом, як грім пролунало: «Кучму — геть!», «Кучму — геть!». Прокричавши пару раз своє гасло, Бойко з приятелями, розвернулися й пішли, а заціпенілий від несподіванки рій правоохоронців ніяк не міг оговтатись. Спіймали порушників протоколу лише на краю парку. «Коли всю ніч ми блукали сквером, то дуже змерзли. Підхожу я до автобусу з «Беркутом», привітно поговорив й кажу: «Хлопці можна я у вас в автобусі погріюся». А вони, мовляв, уставом не положено, йди до свого загону. Так от ведуть мене по під руки в той самий автобус, а хлопці впізнали сміються, що в ночі ледь опозиціонера не пригріли й кажуть: «Ну от тепер і погрієшся…», — розповів нам Бойко. Цю історію, я почула в вже в райвідділі.
А в автозаку біля музея Західного мистецтва я займалася тим, що відправляла СМС Шкілю, а пізніше, виглядаючи через заґратоване віконечко, повідомляла куди нас везуть. Тому біля парадного входу в Залізничний райвідділ міліції вже чекало кілька нардепів, які вимагали нашого звільнення.
Однак «воронок» заїхав з чорного входу. В райвідділі нашу колоритну групу розглядали з зацікавленням. «Це звідки?», — запитала якась жіночка в погонах. «Опозиція!», — впевнено відповіли ми. «А-а-а..», — протягнула міліціонерща. Нас розмістили в якісь просторій й зовсім пустій кімнаті разом з голодними безпритульними дітьми. Я повишкрібала з кишень весь дріб’язок й приятелі бомжат на волі, купили й передали їм через вікно батон. Хлопчаки з вдячності полагодили мені розбитий в «бою» годинник.
Потім нас знову посадили в «воронок» й кудись повезли. Як відкрили двері в автозак вирвалося яскраве світло й тисячі голосів. Навколо машини вирував мітинг. Люди кидали нам квіти й подавали руки, когось почали гойдати. А лідери опозиції в цей час, з підвищення на Михайлівській площі показували на нас й казали, що опозиція сила, на її вимогу міліція звільняє затриманих. Народ кричав «Ура!», «Кучму геть!», ейфорія запанувала в кожному серці. Після такої перемоги, розходитися ніхто не хотів, натовп бажав дій.
Спочатку рушили до пам’ятника Шевченка. Там знову були виголошені промови, Тарас Чорновіл спалив жовту-блакитну стрічку з написом «від Президента України Леоніда Кучми» на вінку з квітами. Все йшло до завершення.
Але тут з’явилася інформація, що не всі «затримані» звільнені. Виникла ідея йти до МВС мітингувати. Народ сприймає її на ура. Перша перемога окрилює. Хочеться ще. Натовп став не контрольованим й події почали розвиватися сумбурно.
Але без мене. Нажаль власних спогадів подій біля Адміністрації Президента не маю. Бо біля пам’ятника Шевченка, я перепитала Шкіля про подальші плани. «Нема жодних, — відповідає мені Шкіль. — Зараз підемо до МЗС трохи постовбичемо й будемо відправляти людей по областях».
Тому поїхала додому привести себе в порядок після польоту з даху, зафарбувала синці на лобі й скроні, переодяглася, й рушила на штаб розсилати прес-релізи.
На вулиці Димитрова біля штабу УНСО було кілька сот унсовців, які чекали, коли будуть сформовані групи на області. Поспілкувавшись зі знайомими, я дізналася, про сутичку біля адміністрації. Спочатку подумала — жартують. Але хлопці переконали, що це не жарти. Розповіли про розібрані турнікети, які кілька разів кинули на космонавтів, про гранати з газом, які міліціонери кидали в натовп, а демонстранти наче м’ячі перекидували назад. Розповіли про пляшку з запалювальною сумішшю, яка видовищно горіла на асфальті, але нікому не нашкодила, й про Чемериса, який не тікав від наступаючої лінії «Беркуту» й серйозно отримав по голові. «Чи когось затримали?», — перепитала я. «Ні, — хлопці посміялися, — «беркутівці» зробили черепаху, накрилися щитами. А ми зібрали, найбільш активних, які не могли заспокоїтися самі, й рушили геть». А я у відповідь пожартувала: «Знаєте мені це нагадує один анекдот. Прокинулась дружина о 5 ранку поламала вудилища, порізала ліску, викинула черв’ячків, потоптала поплавки, й ніжно притиснулась до плеча сплячого чоловіка. Бідолашна не знала, що жити їй лишилося годину». Як це не смішно, в’їхати в жарт ніхто не встиг, бо почулися крики. Вузьким проходом між будинком й парканом панічно побігла молодь, а заду замелькають кийки. Так вийшло, що перший удар прийняли на себе черкащани, вони трималися, як могли. Але за ними стояли зовсім юні львів’яни. У них не витримали нерви, тим паче цілий день без їжі й води — кинулись бігти заволікаючи за собою інших. Оборона штабу пала. Хто лишився в офісі, спішно забарикадували двері. Натовп потяг мене за собою й скоро я опинилася у дворі інституту фізкультури. Хтось розумний крикнув: «Стояти». Ми зупинилися. Нас було десь з півсотні молодих хлопців й дівчат, деякі майже діти. Збилися в купу й взялися за руки. Це була найкраще в нашій ситуації. Треба було вистояти поки на місце поки прибудуть журналісти. Перед камерами правоохоронці зазвичай не дозволяють собі таких речей, які сталися пізніше. Однак спецназ діяв професійно: грізно стукаючи палицями в щити, він оточував молодь з трьох сторін, четверту залишаючи вільною. Спочатку їх стало, як нас, потім вдвічі більше, потім, коли їх перевага фізична й психологічна стала очевидною, пролунав голос: «Тікайте». Через мить, я озирнулась по сторонам, й побачила, що стою сама, всі кинулися в єдиний прохід, що заплановано залишив відкритим «Беркут». Треба було бігти й собі. Довге пальто зіграло злий жарт, я заплуталась й впала. Якийсь хлопчина підбіг до мене, протягнув руку й тут нас накрила хвиля «Беркуту». Коли хвиля зійшла, ми лишились мов дві рибини на асфальті. Хлопця били троє «беркутівців», мене двоє. Били важкими черевиками по голові. Вчасно захистила її ліктями. Болі не було, було здивування. Чому? Я ж навіть не чинила опору!
Так мене затримали вдруге в один й той самий день. Кинули в автобус, на купу тіл. Зверху по нас ходили «беркутівці» й погрожували скорою розправою. А в мене знов, як на даху, в голові одна думка: «Треба звідси вибиратися, в райвідділі буде ще гірше». Проповзла під сидінням впритул до виходу. Його затуляла дужа спина «беркутівця». Раптом до нього підійшов його колега й наказав обшукати затриманих. Я зрозуміла: це мій останній шанс. Мене вивели з автобуса першою й поставили руками до кузова скраю, але тільки «беркутівець» відвернувся, я зробила крок з поворотом й опинилася по іншу сторону автобусу. Маневр нікому не впав в око. Тоді я опустила руки, й тихенько пішла. Навкруги тьма-тьмуща «беркуту», когось тягнуть, когось б’ю, а я йду собі спокійно й повторюю: «Тільки не спіши, тільки не спіши». Розрахунок виявився вірним — ловлять те що тікає, а на дівчину, що просто йшла, ніхто не звернув увагу. Так прес-секретар УНСО вислизнув з оточення.
Це було серйозне упущення, тому що скоро про жорстоку розправу знали всі знайомі журналісти. Виконавши свою місію, задумалася, що робити далі. Вирішила йти назад, думка була можливо й божевільна, але її не соромно, бо день був всуціль божевільний. Я вирішила, що якщо так знущаються над рядовими партійцями, то керівництво можуть просто повбивати. Висновок — треба рятувати. Отже начепивши собі на груди посвідчення журналу «ПіК», на той час я там працювала, й підфарбувавши нові синці, повернулася в штаб УНСО.
Там був повний розгардіяш, виламані двері, побиті вікна та меблі. На підлозі впізнала розчавлений телефон Шкіля. Правоохоронці в цивільному рилися в документах. «Де ваше керівництво?», — гаркнула я їм показавши посвідчення. Ті порадили шукати на вулиці, а я попрямувала в натовпі правоохоронців прямо до автобусів, в які начебто завантажили лідерів партії. Однак дійти до нього мені не судилося, по дорозі хтось з них мене впізнав, я необачно повернулась на оклик. В цю мить біля мене пригальмувала машина з написом «Ройтерз», з неї висунувся Тарас Процюк й буквально затягнув мене в салон. На повній швидкості журналісти тікали з місця подій. «Нас хотіли закинути в один з автобусів», — пояснив Тарас. Він жартував, що якби вони не встигли підхопити мене, то довелось би дуже витрачатися на троянди зустрічаючи мене з в’язниці. (Через два роки Тарас загине в Іраку, від пострілу американського танку).
Журналісти викликали швидку, бо одна рука дуже розпухла. Мене відвезли в поліклініку, й попросили зачекати. Однак чекати, я не могла. Й правильно зробила, що покинула лікарню, туди за мною приїхала міліція.
Всю ніч, по якомусь відомому лише правоохоронцям методу продовжували ловити людей — учасників демонстрацій. Хапали на вокзалі студентів руху «За правду», хапали на автовокзалах, на КП —виїздах з Києва, на нічному Хрещатику, по домах. Очевидно на той момент в міліції існувала база найбільш активних учасників «України без Кучми» з адресами проживання. Принаймні до мене додому приїхали. Затримували навіть у лікарнях… В принципі, ловити антикучмістів було не так і важко: після затримань на вокзалі, дівчата і хлопці з регіонів не знали куди йти і купчилися в єдино знайомій їм місцевості Києва — на Хрещатику. Спочатку, коли там було велелюдно вони були в безпеці, потім київська молодь роз’їхалась по домівках в останніх електричках метро і Хрещатик спустів. Всі хто лишився стали легкою здобиччю. Українська мова спілкування, знайдена в кишені наліпка або хустина «За Правду», і людина автоматично стає клієнтом найближчого вільного районного відділу міліції. Затриманих було б ще більше, однак в ту моторошну ніч знаходились люди і організації, які також допомагали.. Офіс радіо «Свобода» біля метро Хрещатик переховував близька чотирьох десятків хлопців. Активну участь в такому спасінні прийняв покійний нині Сергій Набока. Де в ту ніч з дев’ятого на десяте в Києві переховувались ще тисячі людей приїжджих на акцію з регіонів і киян, які розумно боялися повернутися додому, ходять цілі легенди. Особливо весела про Американське посольство. За одними джерелами групі демонстрантів, які прийшли просити дипломатичний притулок, дозволили переночувати в якійсь прибудові. За іншою версією: вийшов охоронець і з побажаннями триматися, передав три пляшки американського пива і кілька бутербродів.
Існує, ще одна історія — звучить як легенда, хоча все правда, бо бачила сама на власні очі. В одній з недобудованих дач, моїй, на околицях Києва під Борисполем розташувалися на ніч близько трьох десятків унсовців. На наступний день привезла я їм провізію, бачу лишилося лише троє. «Невже затримали», — промайнула думка. А хлопці побачивши знак питання в моїх очах розповідають: «Вранці на бориспільську трасу почали підвозити автобусами «Беркут», злякалися, що за нами. Вирішили тікати. Було в нас на всіх 150 гривень, знайшли ми, Таню, в твоєму підвалі картоплю і банку сала і все це по братські поділили. Група черкащан, з 15 осіб взяла 30 грн, шматок сала, трохи вареної картоплі й рушила на Черкаси. Група Полтавчан взяла 40 грн, сало і картоплю і рушила на Полтавщину. В Херсон пішли херсонці, й відповідно у Харків харьківчани». Мене така масштабна географія і мінімальні ресурси, роздратували до краю — пересиділи б пару днів і рушили б додому, як білі люди. А тепер, як їм допоможеш? «А ви чому лишилися?» — підколюю хлопців. А вони натяку не зрозуміли і щиро відповідають: «Та ми зі Львівщини, не знали, як Дніпро переплисти». Мені аж відзнялася мова. Проте найсмішніше, що деякі все-таки дійшли. Це були не харьківчани, вони змогли подолати лише три кілометри — в Борисполі їх схопила міліція. Полтавчани продали мобільний телефон і доїхали до Черкас, де їх приютили. Туди ж через тиждень якимсь дивом потрапили херсонці. А от черкащани зробили марш-кидок в сто з хвостиком км. і добралися до рідної Золотоноші. З метою конспірації хлопці йшли не трасою, а пробиралися лісами над Дніпром, в суцільній каші рихлого весняного снігу.
Хоча ліпше вони б лишилися, 11 березня міліція перестала затримувати тих, хто брав участь в бійці під Адміністрацією Президента. Київські райвідділи і так були переповнені. Почалися адмінсуди. Треба віддати належне, що траплялися такі судді, які відмовлялися засуджувати за рапортами міліціонерів: «В нетверезому стані виявляв опір представникам правоохоронних органів, плювався, кусався, використовував нецензурну лайку». Приклад: нецензурної лексики? — «Кучму геть!», — відповідали міліціонери. Сама чула.
До речі, моє передчуття в міліцейському автобусі, що в райвідділ потрапляти шкідливо для здоров’я нажаль справдилося. Адже бійка під Адміністрацією Президента між міліцією й опозицією була не більше ніж видовищна дитяча забавка ніхто: не серйозно постраждав, якщо не рахувати звичайні синці каліцтвом. Постраждалі з’явилися пізніше: опозицію безжалісно катували в райвідділах, а правоохоронцям зробили фальшиві меддовідки. Наприклад, пізніше на слуханнях справи УНСО виявили, що єдині ушкодження середньої тяжкості у справі — поламані пальці двох «беркутівців», насправді , ніколи не ламалися. Коли в суді відбувався допит працівника міліції Ситницького, то з його вуст присутні дізналися, що він через отриману травму провів в лікарні аж три тижні, коли ж адвокати спитали на якій руці в нього був зламаний палець потерпілий не зміг згадати. Загадку забудькуватості потерпілого розгадала судово-медична експертиза, яка визначила, що діагноз «закритий перелом 4 пальця правої кисті рентгенологічно не підтверджений». Те ж саме сталося й з другим пальцем.
Зате в мої спогади про понівечених учасників акції, яких ми знаходили в лікарні швидкої допомоги, рясніють розбитими головами та поламаними ребрами. Як я вже писала, ці ушкодження хлопці отримала не під Адміністрацією в бійці, а в райвідділах з закутими руками. Особливо лютував Московський з Миколою Ляховичем, який пізніше йшов по справі 9 березня й отримав вирок п’ять років, 9 березня я востаннє спілкувалася ввечері на штабі УНСО. Він був здоровий. 11 березня, я його знайшла на 9 поверсі лікарні швидкої допомоги. Поламане ребро, розірвана селезінка, черевна кровотеча — таким його отримали лікарі. В Московському райвідділі під час катувань він кілька разів втрачав свідомість, його відливали водою й знову били. Врятували медики, які ковзаючи по залитій кров’ю підлозі, вимагали від міліції дати добро на госпіталізацію Миколи. «Або назвіть нам ваші звання та прізвища — ми маємо знати, на кого тут списати труп», — казали вони.
Через кілька днів СБУ забрала Миколу в СІЗО просто з-під крапельниці. Йому й ще 18 унсовцям інкримінували організацію й участь в масових заворушеннях. Крім унсовців СБУ виписала ордери на арешт Євгена Жовтяка та Юрія Луценка. Від в’язниці їх врятував Потебенько, в Генпрокуратурі було прийняте рішення про відмову в порушенні проти них кримінальної справи. Так що даремно міністр внутрішніх справ нині закидає БЮТ претензії, що в її списку «кримінальник» Шкіль. Таким же «кримінальником» ледь не став сам Луценко. Одному з засуджених по справі Миколі Ляховичу на допитах говорили, що якщо дасть покази проти Луценка, випустять на підписку, а як ні, сяде його брат. Микола показів не дав. Зате майбутній міністр внутрішніх справ дуже детально розповів в СБУ, як біля пам’ятника Шевченка Андрій Шкіль організовував й спонукав до бійки з міліцією унсовців. Сама читала. А ще на це можна подивитися на відеокасеті, яка зараз зберігається в матеріалах справи у Верховному Суді. Також Луценко впізнав кілька осіб на міліцейських відеокасетах подій 9 березня. Зокрема, його свідчення, щодо Ігоря Мазура є в обвинуваченому висновку. Може тому, йому «пощастило» не отримати судимість?
Точно відомо тільки одне, після масових затримань людні акції громадської непокори «України без Кучми» припинилися. Важко було зібрати навіть кілька сотень людей.
Керівництво УНСО, яке залишили волі, раптом полюбило Кучму. Й на вибори УНА пішло з істеричною критикою Юлії Тимошенко, хоча та в цей час проплачувала адвокатів та дачки ув’язнених унсовців. А мене виключили з УНСО за екстремізм. Правда смішно.
Що ж до мене. Спершу я намагалася не ночувати дома, а коли ризикувала, прив’язувала шнур від пилесосу до рами, щоб якщо прийдуть «гості» вискочити у вікно з другого поверху. Потім зрозуміла, що СБУ не має щодо мене конкретних планів й справно ходила на допити.
Набридливого спілкування зі слідчими я позбавилася, коли разом з Ориславою Добко, прикувалися на коліях київського залізничного вокзалу з вимогою звільнити політв’язнів. Акція не зовсім вдалася, але принаймні в СБУ мене порахували зовсім безнадійною й після того не турбували.
А пригода з потягом, ще пізніше знадобилася мені під час агітації на Городецькому виборчому окрузі, де кандидатом в депутати був зареєстрований Андрій Шкіль. Виборцям такі історії подобаються. Наша невеличка команда здобула перемогу: в ночі 1 квітня, сплячого Шкіля розштовхали сокамерники й повідомили, що він депутат. «Не жартуєте?», — з надією в голосі перепитав Шкіль.
Іншим пощастило менше їх засудили й відправили по «зонах». Деякі відсиділи повних 3 роки. А тепер мають судимості, й на відміну від Януковича не можуть балотуватися в депутати.
Щоправда на початку місяця Верховний Суд повинен був у складі військової та кримінальної палати ще раз переглянути справу. Слухання відклали. Чи не тому, що нова влада відкладає свою оцінку подіям 9 березня?
Уже минуло 5 років з тих пір, як мене разом з тисячами громадян, яких сколихнуло звіряче вбивство Ґонґадзе й плівки Мельниченка, Віктор Ющенко назвав фашистами.
Щоправда потім, ті самі «фашисти», стояли під Верховною Радою, коли знімали уряд Ющенка, й нарешті стократно помножені вийшли на помаранчевий майдан, й отримали прізвисько «любі друзі». Однак звинувачення в «фашизмі» з нас так й не було знято. В наших душах, до сих пір стоять бігборди, що, як дві каплі води, схожі на ті, якими Донбас зустрів Ющенка напередодні виборів. До речі, фірма «Плазма» теж не вибачилась перед Президентом за його зображення в нацистській формі. Певно взяла приклад з голови держави… Однак це окрема тема.
Моя справа спогади про 9 березня 2001 року. Попереджую зразу, спогади будуть дуже особистими, бо за ці роки, що минули, факти, які не стосувалися власної шкури, дещо призабулися, а від переживань та емоцій позбутися не так просто.
Про сценарій 9 березня 2001 року від опозиції, я, на той час прес-секретар УНА-УНСО, знала завчасно. Напередодні була спільна нарада представників всіх політичних партій, які підтримували «Україну без Кучми». За моєї участі, затверджений сценарій ввечері обговорювало керівництво УНСО. План був такий: не дати Леоніду Даниловичу покласти вінок під пам’ятник Шевченку.
На такі радикальні дії опозиція зважилась декількох причин. Перша, Шевченко був символом громадської непокори. Друга причина важливіша. Хто приймав участь в тих подіях пам’ятає, яка думка опанувала свідомість громадян, що ходили на акції: тиждень-другий й Леоніду Даниловичу доведеться скласти президентські повноваження, а виконуючим обов’язки стане прем’єр-міністр Віктор Ющенко. З ним вже тоді пов’язувались всі сподівання на демократичну владу.
Однак проблема в тому, що фантазія лідерів опозиції, як це здійснити потроху вичерпувалось. Тим паче, що Ющенко, якого кликав Майдан, уперто відмовлявся переходити на сторону опозиції. Акції непокори поступово захлиналися. Вже були в минулому найчисельніші мітинги, вже було в архівах видовищне повішання та спалення «пахана», й ізоляція Кучми на міжнародному рівні, теж не приносила необхідних результатів. Потрібен був Ющенко, або радикальніші дії… Так само Кучма чудово розумів, щоб зберегти владу потрібний Ющенко або силові дії.
Леонід Данилович заручається підписом прем’єра «під листом трьох», де демонстрантів названо фашистами, й наказує стягувати до Києва міліцію. В останній момент він відміняє плани вшановувати Кобзаря в Каневі, й готується вийти до пам’ятника Шевченка. Сутичка 9 березня стала невідворотною.
За сценарієм влади, бойові підрозділи міліції, до пам’ятника Шевченка почали підтягуватися, ще напередодні вечором. А що опозиція? А опозиція певно святкувала 8 березня, бо коли вранці біля пам’ятника Грушевського зібралися студенти «За Правду», унсовці й соціалісти, їх від парку Шевченка відокремлювали щільні ряди міліції в шоломах та щитах, по народному — «космонавтів».
Прорвати заслін з першого погляду виглядало нереальним, опозиція потрапила в дурнувату ситуацію — стрибати від злості біля живого паркану, поки Леонід Кучма спокійно під фанфари покладе свій вінок, або безуспішно пробивати ланцюг міліції. Щоб не розчаровувати народ, почали реалізовувати другий варіант. Тим паче, що різні чудеса бувають.
Коли людський клин з розгону врізався в правоохоронців, я дізналася, як помирають в натовпі. Грудну клітину мені так стиснули, що не було можливості дихати, однак стіна міліціонерів захищена щитами та шоломами не піддалася. Задні нарешті відступили, можна було віддихатися. Спробували другий раз, третій. Все безуспішно. Молодь ввійшла в азарт. Подекуди зав’язалися бійки з правоохоронцями, кілька разів отримала кийком по голові Валентина Семенюк. В цей час з іншої сторони бар’єру, був повний порядок й штиль, Кучма разом з Ющенком й Плющем підносили до пам’ятника вінок, їх вітали в якості щасливого народу переодягнені в цивільне студенти академії внутрішніх військ.
В стані опозиції розуміли — потрібні свіжі ідеї. Юрій Луценко, який кількома хвилинами раніше мирно запихав в щити міліціонерів гвоздики, підійшов до Шкіля. «Андрій дай хлопців. Спробуємо протаранити ряди міліції», — Луценко кивнув в бік білих «Жигулів». Однак Шкіль не був готовий до прийняття таких радикальних рішень: «Я своїх не дам. Бери своїх». В цей час мені в голову прийшла думка, не менш божевільна ніж у Луценка, але принаймні вона не передбачала пошкодження майна. Захопивши з собою 10 хлопців я влізла на паркан, що оточував університет Шевченка. До внутрішньої сторони паркану примикали дахи університетських прибудов, по яким дуже просто можна було зіскочити в тил міліції. Однак плани у нас були інші — коли натовп вкотре буде пробивати стрій міліції, зістрибнути вниз. Сподівалися, що в рядах міліції почнеться паніка, якщо щось-хтось буде падати з неба й відповідно ланцюг правоохоронців буде легше прорвати.
Але цьому плану не судилося здійснитися, бо міліція сама пішла в наступ. З гори добре було видно, як демонстранти розбіглися окремими купками, й їх гамселять дубцями.
Помітили й нас. Якийсь товстий полковник дав знак, й з десяток міліціонерів побігли до південної сторони даху. Очевидно там було нижче, бо через мить з-за краю визирнули сірі шапки. Я крикнула хлопців й побігла міліції на зустріч, але моя бойова команда почала швидко тікати з даху в протилежному напрямку.
Нас лишилося троє, тримати оборону не було сенсу, залишилось тільки здаватися. Але виявилось, що міліція полонених не бере. Кремезний мент, який виліз першим крикнув своїм: «Скинуть эту сучку на асфальт!» й сам кинувся на мене. Треба сказати розправа аж занадто сувора — дах був над асфальтом на висоті 4 метрів. А це якщо не смерть, то вірне каліцтво. Тому довелося боротися за своє життя до останнього. Над нами ріс каштан, який накидав на дах велику кількість гілля. Схопила один з дрючків, гілляка виявилась трухлявою, але від першого удару міліціонера врятувала. Коли він наче роз’ярений лев кинувся на мене, я тицнула йому гнилушку. Мент інстинктивно схопився за палицю, яка розсипалась в його руках, а я виграла кілька секунд, щоб відбитися від нападу ще двох. Однак сили були не рівні й скоро, я вже балансувала на самому краю даху над асфальтом, а кремезний правоохоронець вже був готовий виконати свій наказ сам. Ще секунда…й кінець. Але ту один з наших хлопців Василь стрибнув міліціонеру на спину, а я в цей час пірнула в ноги, й міцно обвила руками й ногами міліцейське коліно. Міліціонери кинулись гамселити мене, щоб відірвати від ноги. Посипались удари по спині й голові. «Хай б’ють, тільки не відпускай, тільки не на асфальт», — повторювала я собі наче гіпноз.
Міліціонери купою навалилися на мене, й в тісняві не могли завдати сильних ударів. Мені пощастило — купа-мала поступово підсунулась до південного боку даху, кудою залазили міліціонери, там два метри вниз й клумба. Я розуміла долі бути скиненою мені не уникнути, тому як тільки побачила, що внизу земля, відпустила ногу й дужі руки допомогли мені злетіти у повітря.
В низу, щоправда, ловили. Запам’яталися протягнені на зустріч долоні людей у цивільному й їх посмішки, я також посміхнулась, бо в голові мелькнула радісна думка, що це свої. Але вона проіснувала не більше миті, зразу при приземлені мені заламали руки й потягли до парканчику, який відокремлював земляний насип від тротуару. Перед самою загородкою грубо штовхнули в спину, інстинктивно встигла схопитись за решітку руками, й зробивши в повітрі сальто приземлилася на тротуар. Іншому хлопцю пощастило менше перелетівши через паркан він вдарився в асфальт обличчям. В порваній одежі й залитим кров’ю обличчям Микола виглядав страшно. Щоправда в дечому йому таки пощастило, коли Миколу скидали з даху він прихопив з собою міліціонера й приземлився зверху.
Це він мені розповів пізніше, а тоді я його побачила краєм ока, коли хтось грубо схопив мене за волосся й розвернув обличчя в сторону міліцейської відеокамери. «Прізвище!» — жорстко пролунав голос. Я нічого не відповіла, не тому, що не вважала за потрібне, а тому так вимагав внутрішній опір насиллю. Здалося зараз вдарять. Проте оператор тільки вголос констатував : «Понятно, это партизаны», й вимкнув камеру. Тоді хтось з керівництва порадив міліціонерам, які мене тримали, бити подалі від журналістських відеокамер. З матюками й погрозами мене потягли за ріг університету. Я розуміла, що мені туди зовсім не потрібно й пручалася, як могла. Мене охопив певний розпач, весь парк Шевченка був заповнений синіми мундирами, так багато міліції до того, я ніколи не бачила, й не було жодної людини, яка могла б припинити насилля.
Довелося взяти ситуацію в свої руки. Я почала говорити. Точно не пам’ятаю, яку маячню я тоді несла. Пам’ятаю лише, що одному молодому міліціонеру в цивільному, що не вийшов ростом, але весь стрибав від бажання вдарити, запропонувала спочатку підрости. Жіноче глузування, чомусь подіяло в потрібному напрямку. Міліціонери нарешті усвідомили, що смішно вп’ятьох бити одну дівчину, у якої ще й заламані руки. Закинули мене в «воронок» й замкнули в маленькій кабінці, в сусідню більшу кинули хлопців, там було чути удари й скрики. До нас трьох, з даху, додалися, ще кілька чоловік затриманих в парку. Один з них був Олег Бойко. Пізніше по справі «масових заворушень» 9 березня його засудили на три роки.
Бойко розповів нам, як він потрапив в тил ворога. Залишивши свою дружину саму святкувати 8 березня, він облаштувався в парку Шевченка, ще з вечора. Там було чимало правоохоронців в цивільному, він вів себе розкуто тож приймали за свого. А коли офіційна делегація підійшла до Шевченка з квітами у натовпі закамуфльованих під простий народ учнів і викладачів міліцейської академії, в шанобливій тиші раптом, як грім пролунало: «Кучму — геть!», «Кучму — геть!». Прокричавши пару раз своє гасло, Бойко з приятелями, розвернулися й пішли, а заціпенілий від несподіванки рій правоохоронців ніяк не міг оговтатись. Спіймали порушників протоколу лише на краю парку. «Коли всю ніч ми блукали сквером, то дуже змерзли. Підхожу я до автобусу з «Беркутом», привітно поговорив й кажу: «Хлопці можна я у вас в автобусі погріюся». А вони, мовляв, уставом не положено, йди до свого загону. Так от ведуть мене по під руки в той самий автобус, а хлопці впізнали сміються, що в ночі ледь опозиціонера не пригріли й кажуть: «Ну от тепер і погрієшся…», — розповів нам Бойко. Цю історію, я почула в вже в райвідділі.
А в автозаку біля музея Західного мистецтва я займалася тим, що відправляла СМС Шкілю, а пізніше, виглядаючи через заґратоване віконечко, повідомляла куди нас везуть. Тому біля парадного входу в Залізничний райвідділ міліції вже чекало кілька нардепів, які вимагали нашого звільнення.
Однак «воронок» заїхав з чорного входу. В райвідділі нашу колоритну групу розглядали з зацікавленням. «Це звідки?», — запитала якась жіночка в погонах. «Опозиція!», — впевнено відповіли ми. «А-а-а..», — протягнула міліціонерща. Нас розмістили в якісь просторій й зовсім пустій кімнаті разом з голодними безпритульними дітьми. Я повишкрібала з кишень весь дріб’язок й приятелі бомжат на волі, купили й передали їм через вікно батон. Хлопчаки з вдячності полагодили мені розбитий в «бою» годинник.
Потім нас знову посадили в «воронок» й кудись повезли. Як відкрили двері в автозак вирвалося яскраве світло й тисячі голосів. Навколо машини вирував мітинг. Люди кидали нам квіти й подавали руки, когось почали гойдати. А лідери опозиції в цей час, з підвищення на Михайлівській площі показували на нас й казали, що опозиція сила, на її вимогу міліція звільняє затриманих. Народ кричав «Ура!», «Кучму геть!», ейфорія запанувала в кожному серці. Після такої перемоги, розходитися ніхто не хотів, натовп бажав дій.
Спочатку рушили до пам’ятника Шевченка. Там знову були виголошені промови, Тарас Чорновіл спалив жовту-блакитну стрічку з написом «від Президента України Леоніда Кучми» на вінку з квітами. Все йшло до завершення.
Але тут з’явилася інформація, що не всі «затримані» звільнені. Виникла ідея йти до МВС мітингувати. Народ сприймає її на ура. Перша перемога окрилює. Хочеться ще. Натовп став не контрольованим й події почали розвиватися сумбурно.
Але без мене. Нажаль власних спогадів подій біля Адміністрації Президента не маю. Бо біля пам’ятника Шевченка, я перепитала Шкіля про подальші плани. «Нема жодних, — відповідає мені Шкіль. — Зараз підемо до МЗС трохи постовбичемо й будемо відправляти людей по областях».
Тому поїхала додому привести себе в порядок після польоту з даху, зафарбувала синці на лобі й скроні, переодяглася, й рушила на штаб розсилати прес-релізи.
На вулиці Димитрова біля штабу УНСО було кілька сот унсовців, які чекали, коли будуть сформовані групи на області. Поспілкувавшись зі знайомими, я дізналася, про сутичку біля адміністрації. Спочатку подумала — жартують. Але хлопці переконали, що це не жарти. Розповіли про розібрані турнікети, які кілька разів кинули на космонавтів, про гранати з газом, які міліціонери кидали в натовп, а демонстранти наче м’ячі перекидували назад. Розповіли про пляшку з запалювальною сумішшю, яка видовищно горіла на асфальті, але нікому не нашкодила, й про Чемериса, який не тікав від наступаючої лінії «Беркуту» й серйозно отримав по голові. «Чи когось затримали?», — перепитала я. «Ні, — хлопці посміялися, — «беркутівці» зробили черепаху, накрилися щитами. А ми зібрали, найбільш активних, які не могли заспокоїтися самі, й рушили геть». А я у відповідь пожартувала: «Знаєте мені це нагадує один анекдот. Прокинулась дружина о 5 ранку поламала вудилища, порізала ліску, викинула черв’ячків, потоптала поплавки, й ніжно притиснулась до плеча сплячого чоловіка. Бідолашна не знала, що жити їй лишилося годину». Як це не смішно, в’їхати в жарт ніхто не встиг, бо почулися крики. Вузьким проходом між будинком й парканом панічно побігла молодь, а заду замелькають кийки. Так вийшло, що перший удар прийняли на себе черкащани, вони трималися, як могли. Але за ними стояли зовсім юні львів’яни. У них не витримали нерви, тим паче цілий день без їжі й води — кинулись бігти заволікаючи за собою інших. Оборона штабу пала. Хто лишився в офісі, спішно забарикадували двері. Натовп потяг мене за собою й скоро я опинилася у дворі інституту фізкультури. Хтось розумний крикнув: «Стояти». Ми зупинилися. Нас було десь з півсотні молодих хлопців й дівчат, деякі майже діти. Збилися в купу й взялися за руки. Це була найкраще в нашій ситуації. Треба було вистояти поки на місце поки прибудуть журналісти. Перед камерами правоохоронці зазвичай не дозволяють собі таких речей, які сталися пізніше. Однак спецназ діяв професійно: грізно стукаючи палицями в щити, він оточував молодь з трьох сторін, четверту залишаючи вільною. Спочатку їх стало, як нас, потім вдвічі більше, потім, коли їх перевага фізична й психологічна стала очевидною, пролунав голос: «Тікайте». Через мить, я озирнулась по сторонам, й побачила, що стою сама, всі кинулися в єдиний прохід, що заплановано залишив відкритим «Беркут». Треба було бігти й собі. Довге пальто зіграло злий жарт, я заплуталась й впала. Якийсь хлопчина підбіг до мене, протягнув руку й тут нас накрила хвиля «Беркуту». Коли хвиля зійшла, ми лишились мов дві рибини на асфальті. Хлопця били троє «беркутівців», мене двоє. Били важкими черевиками по голові. Вчасно захистила її ліктями. Болі не було, було здивування. Чому? Я ж навіть не чинила опору!
Так мене затримали вдруге в один й той самий день. Кинули в автобус, на купу тіл. Зверху по нас ходили «беркутівці» й погрожували скорою розправою. А в мене знов, як на даху, в голові одна думка: «Треба звідси вибиратися, в райвідділі буде ще гірше». Проповзла під сидінням впритул до виходу. Його затуляла дужа спина «беркутівця». Раптом до нього підійшов його колега й наказав обшукати затриманих. Я зрозуміла: це мій останній шанс. Мене вивели з автобуса першою й поставили руками до кузова скраю, але тільки «беркутівець» відвернувся, я зробила крок з поворотом й опинилася по іншу сторону автобусу. Маневр нікому не впав в око. Тоді я опустила руки, й тихенько пішла. Навкруги тьма-тьмуща «беркуту», когось тягнуть, когось б’ю, а я йду собі спокійно й повторюю: «Тільки не спіши, тільки не спіши». Розрахунок виявився вірним — ловлять те що тікає, а на дівчину, що просто йшла, ніхто не звернув увагу. Так прес-секретар УНСО вислизнув з оточення.
Це було серйозне упущення, тому що скоро про жорстоку розправу знали всі знайомі журналісти. Виконавши свою місію, задумалася, що робити далі. Вирішила йти назад, думка була можливо й божевільна, але її не соромно, бо день був всуціль божевільний. Я вирішила, що якщо так знущаються над рядовими партійцями, то керівництво можуть просто повбивати. Висновок — треба рятувати. Отже начепивши собі на груди посвідчення журналу «ПіК», на той час я там працювала, й підфарбувавши нові синці, повернулася в штаб УНСО.
Там був повний розгардіяш, виламані двері, побиті вікна та меблі. На підлозі впізнала розчавлений телефон Шкіля. Правоохоронці в цивільному рилися в документах. «Де ваше керівництво?», — гаркнула я їм показавши посвідчення. Ті порадили шукати на вулиці, а я попрямувала в натовпі правоохоронців прямо до автобусів, в які начебто завантажили лідерів партії. Однак дійти до нього мені не судилося, по дорозі хтось з них мене впізнав, я необачно повернулась на оклик. В цю мить біля мене пригальмувала машина з написом «Ройтерз», з неї висунувся Тарас Процюк й буквально затягнув мене в салон. На повній швидкості журналісти тікали з місця подій. «Нас хотіли закинути в один з автобусів», — пояснив Тарас. Він жартував, що якби вони не встигли підхопити мене, то довелось би дуже витрачатися на троянди зустрічаючи мене з в’язниці. (Через два роки Тарас загине в Іраку, від пострілу американського танку).
Журналісти викликали швидку, бо одна рука дуже розпухла. Мене відвезли в поліклініку, й попросили зачекати. Однак чекати, я не могла. Й правильно зробила, що покинула лікарню, туди за мною приїхала міліція.
Всю ніч, по якомусь відомому лише правоохоронцям методу продовжували ловити людей — учасників демонстрацій. Хапали на вокзалі студентів руху «За правду», хапали на автовокзалах, на КП —виїздах з Києва, на нічному Хрещатику, по домах. Очевидно на той момент в міліції існувала база найбільш активних учасників «України без Кучми» з адресами проживання. Принаймні до мене додому приїхали. Затримували навіть у лікарнях… В принципі, ловити антикучмістів було не так і важко: після затримань на вокзалі, дівчата і хлопці з регіонів не знали куди йти і купчилися в єдино знайомій їм місцевості Києва — на Хрещатику. Спочатку, коли там було велелюдно вони були в безпеці, потім київська молодь роз’їхалась по домівках в останніх електричках метро і Хрещатик спустів. Всі хто лишився стали легкою здобиччю. Українська мова спілкування, знайдена в кишені наліпка або хустина «За Правду», і людина автоматично стає клієнтом найближчого вільного районного відділу міліції. Затриманих було б ще більше, однак в ту моторошну ніч знаходились люди і організації, які також допомагали.. Офіс радіо «Свобода» біля метро Хрещатик переховував близька чотирьох десятків хлопців. Активну участь в такому спасінні прийняв покійний нині Сергій Набока. Де в ту ніч з дев’ятого на десяте в Києві переховувались ще тисячі людей приїжджих на акцію з регіонів і киян, які розумно боялися повернутися додому, ходять цілі легенди. Особливо весела про Американське посольство. За одними джерелами групі демонстрантів, які прийшли просити дипломатичний притулок, дозволили переночувати в якійсь прибудові. За іншою версією: вийшов охоронець і з побажаннями триматися, передав три пляшки американського пива і кілька бутербродів.
Існує, ще одна історія — звучить як легенда, хоча все правда, бо бачила сама на власні очі. В одній з недобудованих дач, моїй, на околицях Києва під Борисполем розташувалися на ніч близько трьох десятків унсовців. На наступний день привезла я їм провізію, бачу лишилося лише троє. «Невже затримали», — промайнула думка. А хлопці побачивши знак питання в моїх очах розповідають: «Вранці на бориспільську трасу почали підвозити автобусами «Беркут», злякалися, що за нами. Вирішили тікати. Було в нас на всіх 150 гривень, знайшли ми, Таню, в твоєму підвалі картоплю і банку сала і все це по братські поділили. Група черкащан, з 15 осіб взяла 30 грн, шматок сала, трохи вареної картоплі й рушила на Черкаси. Група Полтавчан взяла 40 грн, сало і картоплю і рушила на Полтавщину. В Херсон пішли херсонці, й відповідно у Харків харьківчани». Мене така масштабна географія і мінімальні ресурси, роздратували до краю — пересиділи б пару днів і рушили б додому, як білі люди. А тепер, як їм допоможеш? «А ви чому лишилися?» — підколюю хлопців. А вони натяку не зрозуміли і щиро відповідають: «Та ми зі Львівщини, не знали, як Дніпро переплисти». Мені аж відзнялася мова. Проте найсмішніше, що деякі все-таки дійшли. Це були не харьківчани, вони змогли подолати лише три кілометри — в Борисполі їх схопила міліція. Полтавчани продали мобільний телефон і доїхали до Черкас, де їх приютили. Туди ж через тиждень якимсь дивом потрапили херсонці. А от черкащани зробили марш-кидок в сто з хвостиком км. і добралися до рідної Золотоноші. З метою конспірації хлопці йшли не трасою, а пробиралися лісами над Дніпром, в суцільній каші рихлого весняного снігу.
Хоча ліпше вони б лишилися, 11 березня міліція перестала затримувати тих, хто брав участь в бійці під Адміністрацією Президента. Київські райвідділи і так були переповнені. Почалися адмінсуди. Треба віддати належне, що траплялися такі судді, які відмовлялися засуджувати за рапортами міліціонерів: «В нетверезому стані виявляв опір представникам правоохоронних органів, плювався, кусався, використовував нецензурну лайку». Приклад: нецензурної лексики? — «Кучму геть!», — відповідали міліціонери. Сама чула.
До речі, моє передчуття в міліцейському автобусі, що в райвідділ потрапляти шкідливо для здоров’я нажаль справдилося. Адже бійка під Адміністрацією Президента між міліцією й опозицією була не більше ніж видовищна дитяча забавка ніхто: не серйозно постраждав, якщо не рахувати звичайні синці каліцтвом. Постраждалі з’явилися пізніше: опозицію безжалісно катували в райвідділах, а правоохоронцям зробили фальшиві меддовідки. Наприклад, пізніше на слуханнях справи УНСО виявили, що єдині ушкодження середньої тяжкості у справі — поламані пальці двох «беркутівців», насправді , ніколи не ламалися. Коли в суді відбувався допит працівника міліції Ситницького, то з його вуст присутні дізналися, що він через отриману травму провів в лікарні аж три тижні, коли ж адвокати спитали на якій руці в нього був зламаний палець потерпілий не зміг згадати. Загадку забудькуватості потерпілого розгадала судово-медична експертиза, яка визначила, що діагноз «закритий перелом 4 пальця правої кисті рентгенологічно не підтверджений». Те ж саме сталося й з другим пальцем.
Зате в мої спогади про понівечених учасників акції, яких ми знаходили в лікарні швидкої допомоги, рясніють розбитими головами та поламаними ребрами. Як я вже писала, ці ушкодження хлопці отримала не під Адміністрацією в бійці, а в райвідділах з закутими руками. Особливо лютував Московський з Миколою Ляховичем, який пізніше йшов по справі 9 березня й отримав вирок п’ять років, 9 березня я востаннє спілкувалася ввечері на штабі УНСО. Він був здоровий. 11 березня, я його знайшла на 9 поверсі лікарні швидкої допомоги. Поламане ребро, розірвана селезінка, черевна кровотеча — таким його отримали лікарі. В Московському райвідділі під час катувань він кілька разів втрачав свідомість, його відливали водою й знову били. Врятували медики, які ковзаючи по залитій кров’ю підлозі, вимагали від міліції дати добро на госпіталізацію Миколи. «Або назвіть нам ваші звання та прізвища — ми маємо знати, на кого тут списати труп», — казали вони.
Через кілька днів СБУ забрала Миколу в СІЗО просто з-під крапельниці. Йому й ще 18 унсовцям інкримінували організацію й участь в масових заворушеннях. Крім унсовців СБУ виписала ордери на арешт Євгена Жовтяка та Юрія Луценка. Від в’язниці їх врятував Потебенько, в Генпрокуратурі було прийняте рішення про відмову в порушенні проти них кримінальної справи. Так що даремно міністр внутрішніх справ нині закидає БЮТ претензії, що в її списку «кримінальник» Шкіль. Таким же «кримінальником» ледь не став сам Луценко. Одному з засуджених по справі Миколі Ляховичу на допитах говорили, що якщо дасть покази проти Луценка, випустять на підписку, а як ні, сяде його брат. Микола показів не дав. Зате майбутній міністр внутрішніх справ дуже детально розповів в СБУ, як біля пам’ятника Шевченка Андрій Шкіль організовував й спонукав до бійки з міліцією унсовців. Сама читала. А ще на це можна подивитися на відеокасеті, яка зараз зберігається в матеріалах справи у Верховному Суді. Також Луценко впізнав кілька осіб на міліцейських відеокасетах подій 9 березня. Зокрема, його свідчення, щодо Ігоря Мазура є в обвинуваченому висновку. Може тому, йому «пощастило» не отримати судимість?
Точно відомо тільки одне, після масових затримань людні акції громадської непокори «України без Кучми» припинилися. Важко було зібрати навіть кілька сотень людей.
Керівництво УНСО, яке залишили волі, раптом полюбило Кучму. Й на вибори УНА пішло з істеричною критикою Юлії Тимошенко, хоча та в цей час проплачувала адвокатів та дачки ув’язнених унсовців. А мене виключили з УНСО за екстремізм. Правда смішно.
Що ж до мене. Спершу я намагалася не ночувати дома, а коли ризикувала, прив’язувала шнур від пилесосу до рами, щоб якщо прийдуть «гості» вискочити у вікно з другого поверху. Потім зрозуміла, що СБУ не має щодо мене конкретних планів й справно ходила на допити.
Набридливого спілкування зі слідчими я позбавилася, коли разом з Ориславою Добко, прикувалися на коліях київського залізничного вокзалу з вимогою звільнити політв’язнів. Акція не зовсім вдалася, але принаймні в СБУ мене порахували зовсім безнадійною й після того не турбували.
А пригода з потягом, ще пізніше знадобилася мені під час агітації на Городецькому виборчому окрузі, де кандидатом в депутати був зареєстрований Андрій Шкіль. Виборцям такі історії подобаються. Наша невеличка команда здобула перемогу: в ночі 1 квітня, сплячого Шкіля розштовхали сокамерники й повідомили, що він депутат. «Не жартуєте?», — з надією в голосі перепитав Шкіль.
Іншим пощастило менше їх засудили й відправили по «зонах». Деякі відсиділи повних 3 роки. А тепер мають судимості, й на відміну від Януковича не можуть балотуватися в депутати.
Щоправда на початку місяця Верховний Суд повинен був у складі військової та кримінальної палати ще раз переглянути справу. Слухання відклали. Чи не тому, що нова влада відкладає свою оцінку подіям 9 березня?
Відповіді
2006.03.09 | Нестор
Чудова демонстрація того яка підла тварюка Луценко (-)
2006.03.11 | Мартинюк
Чудова демонстрація для чого цю тему почали
У спогадах Тані Чорновіл Луценко - десята побічна лінія,і там є речі набагато цікавіші і повчальніші, але той хто поставив Таніну статтю не забуває нагадати для чого він це зробив .А зрозуміло для чого це робиться - зараз Луценко єдиний гарант стабільності в розхитаній "рехвормою Україні".
От ударні загони "БЛЯТ Не Так" у складі Турчинова та Вітренко розпочали атаку вже на Луценка. Бо воно ж треба буде "важкій піхоті" Ахметова побуянити у Києві до виборів, антипомаранчевий реванш крутанути, а ж все таки з Луценком трохи страшнувато...
А БЮТ використовується в якості гівнометального присторю. Така собі помийна "Аврора" , яка вистрілила антилуценківською заявою Турчинова, а найманий "пролетаріат" Вітренчихи за цим сигналом погнався "штурмувати Зимовий"... 14 березня ще приїдуть біло-голубенькі.
2006.03.11 | Предсказамус
Мда, господин Мартынюк... Вы уже томката переплюнули. Игнор (-)
2006.03.12 | tomcat
ви ще на ЖОДНЕ моє питання не вiдповiли (-)
2006.03.11 | Сергій Кабуд
Почав вонь Луценко заявивши що Шкіль кримінальник(-)
2006.03.12 | Мартинюк
Шкілем зараз прикривають судимість Януковича , Ріната і десятків
Невинно засудженим Шкілем зараз намагються прикрити незняті судимості Януковича, судові позови до Кушнарьова, бандитьске минуле Ахметова, судові справи близько десяти кандидатів від БЮТу, вже не кажучи про кодли братанів, які пошикувалися в списках інших партій і в списках до регіональних рад.Весь цей ґвалт вчинений саме для цього і більше ні для чого . Приймати в цьому участь чи не примайти - справа особистої совісті і здорового глузду.
Нагадую що Турчинов будчи пів року шефом СБУ, міг дуже легко вирішити питання реабілітації Шкіля і всіх інших засуджених унсовців, оскільки саме СБУ було ініціатором суду над Шкілем і друзями. Однак він цього не зробив. Або його абсолютно не колихала честь і достоїнство депутата своє фракції, або він волів мати цю судимість незнятою.
А от теперішня енергія та запал Турчинова, коли він в галасливому дуеті з Вітренчихою, намагається створити шумову завісу для незнятої судимості Януковича і ще сотні "братанів і тьолок" дуже повчальна і знакова...
2006.03.13 | Сергій Кабуд
А чому це розкрутив Луценко в такий негарний спосіб?
Моя гіпотеза така що весь бомонд типу як гра між собою в карти.так, вони підтосовують, шулєрничають,
але кучма, ющ, юля, луценко, янукович, ахмєтка крива, всі вони
СИДЯТЬ ЗА ОДНЫМ СТОЛОМ, ПЬЮТЬ КОНЬЯК,
"..чухають соби пизды и матюкаються.."(подервянськый)
І це головне їхнє зайняття.
Ну і кидають в біомасу об'їдки.
А нам би їх усіх повиганяти може і геть з України на історичну родіну, де мавзалей.
2006.03.12 | леонід
Re: Чудова демонстрація для чого цю тему почали
Мартинюк пише:> А зрозуміло для чого це робиться - зараз Луценко єдиний гарант стабільності в розхитаній "рехвормою Україні".
А куди Мартинрюк заховав гаранта адмінрехворми, яка єдино покликана врятувати Україну від рохитаності. Мабуть в ліве вухо?
> От бойові загони у складі Турчинова та Вітренко розпочали атаку вже на Луценка. Бо воно ж треба буде "важкій піхоті" Ахметова побуянити у Києві до виборів, антипомаранчевий реванш крутанути, а ж все таки Луценка трохи страшнувато...
А на Одещині "НЕДРЕМЛЮЩИЙ" Вершняк, за якого на Васильківщині на виборах облради голосувало 123% виборців без допомоги Тетяни Засухи, зупинить "автопомараранчевий реванш". А Луценко його за це призначить спадкоємцем вєя мусарні, а головного мукачевсько-васильківського мєнта нарече двоюрідною сестрою Мартинюка
Така собі помийна "Аврора"
2006.03.09 | mirgor
Ігор МАЗУР вислов обурення позицією А.ШКІЛЯ(л)
> http://oglyadach.com/news/2006/3/9/71815.htm> ...Зате майбутній міністр внутрішніх справ дуже детально розповів в СБУ, як біля пам’ятника Шевченка Андрій Шкіль організовував й спонукав до бійки з міліцією унсовців. Сама читала. А ще на це можна подивитися на відеокасеті, яка зараз зберігається в матеріалах справи у Верховному Суді. Також Луценко впізнав кілька осіб на міліцейських відеокасетах подій 9 березня. Зокрема, його свідчення, щодо Ігоря Мазура є в обвинуваченому висновку. Може тому, йому «пощастило» не отримати судимість?
>
Цитата із повідомлення UNIAN:
У той же час присутні на прес-конференції колишні члени УНА-УНСО, яку у 2001 році очолював А.ШКІЛЬ, Ігор МАЗУР та Руслан ЗАЙЧЕНКО висловили обурення позицією А.ШКІЛЯ у вирішенні питання реабілітації «політв’язнів». Вони, зокрема, зазначили, що саме А.ШКІЛЬ «приймав одноосібне рішення атакувати міліцію» і в подальшому, коли нібито основних учасників акції було затримано, він відсторонився від них, тим самим, на їхню думку, зрадивши інтереси учасників акції.
UNIAN
P.S. Також в новинах показували, як учасники тих подій принесли сьогодні троянди, до МВС, котрі любе Луценко і з повагою згадували Луценко.
2006.03.09 | Нестор
Цікаво що означає відсторонився?
В іншій камері сидів чи що? Наскільки я пам"ятаю він в одній клітці на суді сидів і ні від кого не відсторонювався.На відміну від Луценка, який банально доносив на своїх товаришів "заробляючи" амністію
2006.03.09 | Сергій Кабуд
ось момент з статті про луценка:
Крім унсовців СБУ виписала ордери на арешт Євгена Жовтяка та Юрія Луценка. Від в’язниці їх врятував Потебенько, в Генпрокуратурі було прийняте рішення про відмову в порушенні проти них кримінальної справи. Так що даремно міністр внутрішніх справ нині закидає БЮТ претензії, що в її списку «кримінальник» Шкіль. Таким же «кримінальником» ледь не став сам Луценко. Одному з засуджених по справі Миколі Ляховичу на допитах говорили, що якщо дасть покази проти Луценка, випустять на підписку, а як ні, сяде його брат. Микола показів не дав. Зате майбутній міністр внутрішніх справ дуже детально розповів в СБУ, як біля пам’ятника Шевченка Андрій Шкіль організовував й спонукав до бійки з міліцією унсовців. Сама читала. А ще на це можна подивитися на відеокасеті, яка зараз зберігається в матеріалах справи у Верховному Суді. Також Луценко впізнав кілька осіб на міліцейських відеокасетах подій 9 березня. Зокрема, його свідчення, щодо Ігоря Мазура є в обвинуваченому висновку. Може тому, йому «пощастило» не отримати судимість?2006.03.09 | mirgor
Re: ось момент з статті про луценка:
Сергій Кабуд пише:> Зокрема, його свідчення, щодо Ігоря Мазура є в обвинуваченому висновку. Може тому, йому «пощастило» не отримати судимість?
А ось що говоре сам Ігор Мазур і кому вірити:
http://www2.maidan.org.ua/n/free/1141934852
P.S.Хоча особисто я поважаю Тетяну Чорновіл і завжди читаю її статті.
2006.03.09 | Предсказамус
Верить материалам дела (-)
2006.03.09 | Сергій Кабуд
теж фальшують їх(-)
2006.03.09 | Нестор
Хто фальшує Т. Чорновіл ???? (-)
2006.03.09 | Сергій Кабуд
та ні, мусара і гебня
а також стукачі.Я проти того шоб вважати матеріали українського слідства правдивими.
Це якраз найлегше сфальшувати, бо вони ж неоприлюднюються чи ні?
Перед п. Чорновіл можна лише зняти капелюха і поклонитися
2006.03.09 | Нестор
Тобто ви вважаєте, що Чорновіл надурили?
І вона бачила сфальсифіковані свідчення Луценка, яких насправді не було?Така версія могла б мати право на існування лише в разі, коли б Луценко заявив про фальсифікацію своїх свідчень. Проте Луценко мовчить, що доводить правоту Чорновіл
2006.03.10 | mirgor
А оце чого зараз на Луценка, чому раніше мовчали? (-)
2006.03.10 | Сергій Кабуд
почав це сам Луценко коли навоняв про Шкіля(-)
2006.03.12 | Мартинюк
А постанова про реабілітацію яку Шкіль і Шуфрич зарубали?
Якби там не було б така постанова би знімала претензії до самого Шкіля і дозволяла би балотуватися його соратникам ( колишнім).Причинами цього , могло би бути елементарне побоювання того що ці хлопці могли б комусь забезпечити 3% прохідного барєру у Верховну Раду.(Не БЮТу і не "Не ТАКу").
Можливо "невинно судимий Шкіль" вже тоді планувався на ширму інших судимих бандитів.
Бо який же бандит Янукович,чи депутат Верховної Ради від республіки Кабо Верде у списку БЮТ, от краще поговоримо за невинного Шкіля.
2006.03.13 | Сергій Кабуд
а от це цікаво і правдоподібно
це я про мотивацію зарубання.То дійсно Шкіль власноруч голосував проти?
2006.03.13 | Предсказамус
Дайте реквизиты документа или ссылку на голосование (-)
2006.03.10 | Сергій Кабуд
ні в якому разі
моя думка що дійсно, Луценко давав гидотні покази проти своїх, бо сцикун і совок.Шкіль теж був не на висоті. Деталів не знаю, згадую слова Тетяни Монтян, яка займалася тою справою.
Тополя своє відсидів, тому не вірити йому якось не вдається теж.
Скоріше за все все це комбінація була зі
страху, насильства, підкупу, переговорів, наїздів і так далі, як все в політиці того часу.
Залишилося УБК як світлий приклад сміливості українців і стало прообразом Майдану.
Прослідкувати за всім заявами вищезгаданих а також
за голосуваннями їх партій в ВР по справі 9 березня -
я не слідкував.
Мої приоритети тут були б такі:
чому Ющ ніфіга не зробив?
чому Юля ніфіга не ззробила?
чому Луценко зробив пакостну заяву про кримінальність Шкіля?
Ну і дійсно цікаво чи обміняли Юлю на Тополю, Шкіля та інших меньш відомих але значно більше постраждалих вязнів?
Все це непоукраїнськи вийшло, некрасиво з боків всіх великих політиків.
2006.03.10 | mirgor
Я тільки що додивився передачу на 1+1
про прослуховування Зварич-Турчинов, там був і Шкіль, Філенко.Таке важке враження, Сівкович так радо сміявся коли слухав, як друзі Зварич та Турчинов сперечаються, що мені не по собі (нудить).
Що з нами стало, в цей бруд ті що нагорі втягують все більше людей, це щось схоже чи на 1914 рік, чи на 1917 рік, коли ті що гинули і робили революцію - есери, соціал-демократи із-за своїх чвар віддали владу кримінальному злочинцю-експропріатору Джугашвілі(Кобі), а він потім їх всіх знищив. Мати Сталіна доживала дуже бідно своє життя в Грузіїї монастирі і з посмішкою слухала чого добився її Коба, вона замолювала гріхи того злочинця.
Мені однаково хто буде домовлятися з Ахметкою - Путіним і здавати Україну, чи Ющ, чи Юля, чи заслужені діячі боротьби проти Кучми, я буду боротися за майбутнє цієї країни, цей бруд, що зараз на горі треба змити. Я радий за ющефанів і юлефанів вони щасливі наносити все нові і нові удари не по Ющу чи Юлі, а по нашому майбутньому, дай Бог їм знищити себе, буде менше бруду. Мільйон людей на площі стояли не заради цього, я думаю вони колись знову пробудяться і знесуть весь цей бруд і захистять самі себе від Ахметки-Путіна і самі візьмуть владу.
В мене враження, що і Ющ і Юля давно нас зрадили, вони використали віру людей на Майдані для досягнення своїх користних цілей, Юща це також стосується ( Петя Ющенко, племінничок, синок, Порошенко, Червоненко і т.д), а про Юлю взагалі говорити не хочеться, все сказав Чобіт, Хмара.
Такого розчарування, як зараз на душі в мене давно не було, можна боротися з ворогом, але як боротися зі зрадою?
2006.03.10 | Сергій Кабуд
В цьому є купа позитиву- ми втратили шкідливі ілюзії! Ура!
Головна думка- той міліон людей з Майдану ніколи не засинав.Потроху ми навчаємося єдності, і з'являться інші орієнтири.
2006.03.12 | Мартинюк
Ну так за мир, так за мир, що не втримався аби й собі
Ну так за мир, так за мир, що не втримався аби й собі не какнути...На обидві помаранчеві сторони, з особливим акцентом на ющенківську .
"Миролюбивець" ти наш ...
2006.03.12 | mirgor
У НУ дійсно нема домовленостей з ПРусаками, чи є?
Мартинюк пише:> Ну так за мир, так за мир, що не втримався аби й собі не какнути...
> На обидві помаранчеві сторони, з особливим акцентом на ющенківську .
> "Миролюбивець" ти наш ...
Спочатку дорогі нашеукраїнці поясніть, що Ви маєте проти коаліції НУ+БЮТ+СПУ і чому вся ваша чесність проти БЮТ, де ваша боротьба проти ПРусаків та Ахметова, хто дав право говорити Безсмертному (прес-секретарю Кучми та учню Березовського) від імені Майдана?
Вам не подобається, що я перестав вірити помаранчевим вождям?
Але я задам вам питання ще раз, чому я безпартійний постійно агітую, що треба голосувати за НУ+БЮТ+СПУ, а Ющенко не називає, хто буде в коаліції після виборів?
У НУ дійсно нема домовленостей з ПРусаками, чи є?
Хто тут ка.. Ви чи я? Невже потім скажете, що помилялися в Безсмертному, коли його президент все рівно вижене, коли фактично владу сдадуть Ахметову без жодних причин, достаньо проявити політичну волю і найти компроміс зі своїми соратниками по помаранчевій коаліції?
2006.03.09 | Сергій Кабуд
поки що невідомо- потрібно знати більше
тому в нас і є Свобода Слова2006.03.09 | Предсказамус
А здесь есть и мнение Шкиля (л)
Андрей Васильевич, ваши бывшие соратники из числа политзаключенных по делу «9 марта» сегодня обвиняют вас в затягивании принятия закона о реабилитации, который был отправлен на доработку с вашими поправками и Нестора Шуфрича . И это не дало им возможности принять участие в выборах, так как официально с них не сняты судимости. Какова ваша позиция на этот счет?Знаете, это просто бессмыслица и ложь. Есть случаи, когда просто идет передергивание фактов, а здесь речь идет об откровенной лжи. Хочу напомнить, что было два проекта закона – у Леонида Черновецкого в виде постановления, а с моим авторством – в виде закона. Если у Черновецкого реабилитацию надо было отвоевывать в судах, то у меня она настала бы автоматически, потому что парламент как высший представительский орган был в состоянии это сделать. Это первое.
Второе, что касается голосования. Проект Черновецкого прошел в первом чтении, а во втором он нет, и тогда начались поправки. И когда Шуфрич внес поправку о том, чтобы проголосовать за политзаключенных так называемого действующего режима, то, естественно, мы за это не голосовали, ни «Наша Украина», ни Соцпартия. За это голосовали Регионы и СДПУ(о). Так что эта информация, к сожалению, нечестная.
И мой закон не ставился на голосование, потому что сначала голосовался закон Черновецкого. Причем за него даже Юрий Кармазин не голосовал, потому что он человек не упрежденный. Он видел, что у меня был написан закон, а не какая-то бумажка. Если бы голосовался мой закон, то он бы прошел.
Почему разошлись ваши пути с бывшими соратниками, ведь вас единила борьба, потом арест, заключение?
Причины разные, но мы сейчас с бывшими политзаключенными общаемся, и как боролись, так и боремся. А тех, кого сломала тюрьма и обстоятельства после выхода из нее, пошли по пути того, что, мол, Украина нам должна. Они используют свой статус, чтобы держаться на поверхности.
http://glavred.info/archive/2006/03/09/212045-7.html
2006.03.09 | mirgor
Игорь Мазур и Руслан Зайченко(л)
Игорь Мазур (Тополя), член Провода УНА:- Во время акции «Украина без Кучмы» мы были единой политической силой, когда граждане, независимо от того, левые они, правые или центр. Социалисты были вместе с Народным Рухом, с УНА-УНСО, рядом было много граждан с разной политической принадлежностью. Я горжусь тем, что мы смогли объединиться в такую силу, которая заставила кучмизм идти на большие провокации, бросить весь арсенал российских политтехнологов вместе с Медведчуком и его каналами. Но 9 марта 2001 года они прибегли к хитрым маневрам, не без помощи части оппозиции. И, несмотря на то, что в 2001-м мы проиграли «Украину без Кучмы», но выиграли Оранжевую революцию в 2004-м.
Оценивая те события, пять лет спустя, вы бы тогда поступили иначе?
Однозначно, надо было прийти к памятнику Тарасу Шевченко, чтобы сказать Кучме, что он недостоин возложить цвети, что ему пока уходить на пенсию, как это сделал в свое время Леонид Кравчук, и открыть дорогу новым политическим силам и новым лидерам.
То, что в этот же день немного позже произошло у стен Администрации Президента, то это действительно надо было иначе провести. Там сыграли роль провокаторы… Знаете, когда во время революции мы стояли с палатками, нас тоже хотели спровоцировать на серьезные стычки, драки, чтобы милиция навела порядок и сделала «зачистку», но мы уже не поддавались на провокации. Поэтому они долгое время не могли ничего с нами сделать. А тогда люди действительно были на взводе в связи с недовольством той системой, поэтому в 2001-м им удалось добиться стычек. Там были и засланные милиции, которые же и кричали «Бей ментов!», свою роль сыграли и некоторые лидеры оппозиции из числа представителей партии «Батькивщина», которые таким образом давили на власть, чтобы освободить Тимошенко. И Юлию Владимировну отпустили через несколько дней после нашего ареста, мы сели – она вышла. Нас использовали без нашего на то согласия. Просто знали, что если вбросить эту провокацию в наши горячие головы, сказав, что у стен Администрации можно заставить Кучму пойти в отставку…
Через все это нам надо было пройти, чтобы в 2004-м на Майдане быть более терпимыми и не настолько радикальными, следуя четкой стратегии. Нужен был анализ событий «Украина без Кучмы», чтобы потом вышли миллионы и победили.
Кроме социалистов и нас, другие партии хоть и поддерживали, но менее активно, зачастую только отдельными городскими или районными организациями. Коммунисты вообще провокациями занимались, и позже Михаила Потебенько, против которого выступала оппозиция, взяли в свой список.
То, что Пискун и Карпачова сейчас в проходной части списка Регионов, мы тоже помним те моменты, когда было странно видеть, почему Уполномоченная по правам человека не очень активно нас отстаивала. А когда Пискун был генпрокурором, то мне лично досталось 9 лет лишения свободы, тогда наше дело вел первый замгенпрокурора Гирнык, который другим нашим заказывал кому 9, кому 10, а самым молодым по 6 лет лишения свободы. На 18 человек вместе взятых они заказали около 200 лет лишения свободы, потом в качестве милости сократили по два-три года. Но я будучи больным туберкулезом отсидел до последнего дня, меня даже досрочно не выпустили, считая, что я могу создать им проблемы в политической борьбе.
Как вы восприняли инициативу БЮТ о том, чтобы нынешняя власть извинилась за события 9 марта 2001 года?
Что-то я не слышал от Юлии Тимошенко, когда была премьер-министром, никакой опеки над политзаключенными. Кроме того, нами занималось СБУ, у них было много материалов, которые так и не были озвучены во время следствия. И что-то Александр Турчинов, будучи главой СБУ, не обнародовал имена тех, кто непосредственно стоял за этими провокациями, кто руководил группами провокаторов, каким был сценарий не тот, что для прессы, а тот, который реально происходил. Наши дела вели 42 следователя, и ни один из них не был уволен, даже не был понижен в звании, наоборот, большинство их получили повышение в должностях. Даже Герасименко, который возглавлял следственную группу, стал заместителем Турчинова. А когда был разговор со Шкилем, так Турчинов позволял себе шутить, мол, не хочешь дать показания моему заму…
Скажу одно: имея должность премьер-министра и главы СБУ дело нашей реабилитации можно было решить за несколько месяцев. Если Ющенко подписывал тогда вместе с Плющем и Кучмой обращение «трех» о том, что «коричневые» на улицах Киева, то с них меньший спрос. А вот у Юлии Владимировны и Александра Турчинова можно спросить, почему так произошло. Что-то мы не видим у нынешних инициаторов извинений, чтобы они извинились перед нами, когда были частью власти.
Сегодня с ваших соратников не сняты судимости, и это не позволяет вам принимать участие в избирательной кампании. Вы собирались идти в парламент?
Да, юридически ни с кого судимости не сняты, все являются криминальными преступниками. Если кому-то удалось зарегистрироваться кандидатом в райсовет, то только потому что там недоглядели. А так последнее решение Верховного Суда говорит о том, что мы законно осуждены.
Сейчас соответствующий законопроект прошел только первое чтение в парламенте, но благодаря тому, что Шкиль начал делать свои поправки вместе с Шуфричем, закон не был принят перед Новым годом. И это не дало возможности мне как главе Киевской организации УНА, Николаю Карпяку как замглавы партии, Руслану Зайченко как главе исполкома, Владиславу Меленчуку как замглавы Киевской областной организации, Олегу Бурячку как главе Черниговской УНА, Павлюку как замглавы Черновецкой организации и т.д.
А то что Андрей Шкиль взял к себе Николая Ляховича, и они неплохо себя чувствуют возле пани Юлии, то, знаете, мы начинали дело не для того, чтобы стать народными депутатами, а чтобы иметь в механизм для политической борьбы, которым является партия. Андрей Шкиль отказался от своей партии. Если бы он был порядочным человеком, то до конца был бы со своими товарищами, и став народным депутатом говорил, что он представляет УНА-УНСО, а не «Батькивщину», и боролся бы за сокращения срока нам, чтобы наши родители не ездили по всей Украине с «передачами».
А как у вас сложились отношения с тогдашним соратником и нынешним министром МВД – Юрием Луценко?
Мы поддерживаем нормальные отношения, он приходил ко мне на «зону». Если Шкиль ни у кого не был на «зоне», то Луценко туда приходил к двоим нашим товарищам. У него трудная работа, ему нужно реорганизовать милицию, и мы готовы ему в этом помочь.
Еще год назад, вначале весны, председатель профсоюза МВД по поручению Луценко начал с нами работать по нашей реабилитации. Мы не хотим, чтобы милиция работала против оппозиции, и хотя, возможно, милиция не с народом, но должна быть за народ.
С каким чувством вы сегодня вместе с соратниками проходили тем маршрутом, которым шли пять лет назад?
Хорошая погода, хорошее настроение. Понимаете, мы – воины. Так сложилось, что мы были в плену военнопленными, а сейчас мы на свободе и можем создавать проблемы нашим врагам, можем обнимать наших друзей и любить наших жен. Мы готовы к откровенному разговору и открытой борьбе, мы готовы поддержать настоящих патриотов.
Главное, после выборов создать сильную правую организацию – объединить УНА, Блок Костенко и Плюща, партию «Свобода», возможно, часть КУН, которая останется националистами, а не пойдет в либеральную структуру «Нашей Украины». Это и будет сила, которая сможет реально влиять и нести красно-черный флаг не только в органы власти, но и с тем, чтобы все знали, кто такие настоящие бендеровцы и националисты.
Руслан Зайченко, глава Исполкома УНА:
- События 9 марта 2001 года были спровоцированы властью и частью руководства оппозиции. Но я абсолютно не жалею, что был там, на такой поступок я был готов и тогда, и сейчас. Хотя тогда наших парней просто подставили. Если бы это решение было принято коллегиально руководством оппозиции, а не договоренность Шкиля о провокациях на Банковой, я поступил бы также.
Что касается инициатив Блока Юлии Тимошенко, чтобы нынешняя власть извинилась за те события, скажу одно: БЮТ посадил нас тогда – 9 марта 2001 года, это был обыкновенный обмен – нас посадили, а Юлю выпустили. Они просто играют на этом и пиарятся. Из-за договоренностей Турчинова с тогдашним руководством государства и доплаты денег Шкилю нас и упрятали за решетку. А сейчас они инициируют что-то против Ющенко, который абсолютно безвредный что тогда был, что сейчас, и ничего этого не делал. К тому же законопроект о нашей реабилитации был недавно «зарезан» 22 декабря прошлого года именно Шкилем и Шуфричем, из-за этого я и мои товарищи не имеем права принимать участие в выборах.
http://glavred.info/archive/2006/03/09/212045-7.html
2006.03.09 | Предсказамус
Вот этот кусок не настораживает?
"БЮТ посадил нас тогда – 9 марта 2001 года, это был обыкновенный обмен – нас посадили, а Юлю выпустили. Они просто играют на этом и пиарятся. Из-за договоренностей Турчинова с тогдашним руководством государства и доплаты денег Шкилю нас и упрятали за решетку. А сейчас они инициируют что-то против Ющенко, который абсолютно безвредный что тогда был, что сейчас, и ничего этого не делал. К тому же законопроект о нашей реабилитации был недавно «зарезан» 22 декабря прошлого года именно Шкилем и Шуфричем, из-за этого я и мои товарищи не имеем права принимать участие в выборах."И БЮТа тогда не было, поэтому посадить не мог. И Юлю выпустили потому, что решил суд (кстати, потом против судьи возбудили дело и по сей день не закрыли), а не "в обмен". И насчет законопроекта Шкиль очень правильно объяснил, постановление - вообще только декларация, поэтому смысла за него голосовать не было. Что-то темнят ребята...
2006.03.09 | mirgor
Я не буду коментувати тих, хто дійсно має право говорити(-)
2006.03.09 | Предсказамус
Право говорить что угодно? Оно есть только у сумасшедших (-)
2006.03.09 | Нестор
Рэбята не темнять. Вони просто забрехалися
Тільки но дивився репортаж по Інтеру і там Мазур заявив, що Турчинов мовляв страшенно хотів крові і гнав унсовців аки ягнят на штурм міліції.Я був в шоці, бо до того в них була діаметрально протилежна версія, що мовляв БЮТ в УБК взагалі участі не приймало
Я не знаю навіщо це їм. Можливо хлопці взяли сторону Коваленка, яке з боротьби з Кучмою переключилося на боротьбу за Кучму проти Тимошенко. Таня Чорновіл це коротко описала в кінці статті.
P.S. Тільки но переконався. Мазур і Зайченко - в керівництві коваленківської УНА. Те що це прокучмівська структура провокаторів, яка відома банальними провокаціями типу "фашисти за Ющенка" говорить здається достатньо.
2006.03.12 | Мартинюк
А Турчинов таки брав участь в нарадах перед 9 березня
Здається це і був дебют Батьківщини в якості учасника УБК. І я також чув що головним лобістом рішення про радикальні дії на 9 березня був Турчинов. Однак цю інформацію слід перевірити. Або через людей які приймали в тому участь і на даний час не мають кляпа в роті у вигляді місця в списку БЮТ, або ж через якісь вже надруковані спогади.Як би там не було саме тому "Майдан" всю весну і літо чинив прессинґ на оточення Тимошенко з вимогою допомогти увязненим, бо всі були переконані що це сталося внаслідок виконання установки лідерів "Батьківщини" на загастрення ситуації.
Бо провокативність рішення про штурм заслонів була очевидною для тих хто думає, і стала ще очевиднішою після спостереження дій міліції та СБУ, які очевидно були наперед підготовлені і сплановані.
2006.03.14 | Нестор
Та що ви? А чого було кричати що БЮТ не був учасником УБК?
Мартинюк пише:> Здається це і був дебют Батьківщини в якості учасника УБК. І я також чув що головним лобістом рішення про радикальні дії на 9 березня був Турчинов. Однак цю інформацію слід перевірити. Або через людей які приймали в тому участь і на даний час не мають кляпа в роті у вигляді місця в списку БЮТ, або ж через якісь вже надруковані спогади.
Так от ви би і перевірили перш ніж нести свою маячню. Невже важко по архіву УП наприклад подивитися коли БЮТ став учасником УБК? Або почитати заяву політвязнів
2006.03.14 | Пані
А ніхто ніколи не кричав
По-перше, БЮТу тоді не було взагалі. Як класу, поняття чи політсили. Була партія "Батьківщина", члени якої досить активно брали участь в УБК.Це Юля не брала участі в УБК. Ніякої.
2006.03.14 | Нестор
Ви хоч самі то зрозуміли що зморозили?
Турчинов що тайкома від Юлі в УБК приймав участь?2006.03.14 | Пані
Вибирайте вирази. І згадайте хоч якусь лоігку.
Нестор пише:> Турчинов що тайкома від Юлі в УБК приймав участь?
Тайкома, не тайкома, але це був ТУРЧИНОВ. Юля і Турчинов - це двоє різних людей. Навіть зараз це різні люди, і завжди були.
З того, що ваша дружина ходила в магазин, не значить, що ви туди теж ходили. З того, що син Засухи жив в палатці на Майдані не виходить, що татко та мати там теж були.
2006.03.14 | Предсказамус
Прости, но ты неправа
Если есть политическая сила, первое лицо которой - госслужащий, а другие (включая второе лицо) активно участвует в каком-то движении, я бы не стал категорически утверждать, что политическая сила в движении не участвовала.Ничего, что я так наворотисто?
2006.03.14 | Пані
Я права
Предсказамус пише:> Если есть политическая сила, первое лицо которой - госслужащий, а другие (включая второе лицо) активно участвует в каком-то движении, я бы не стал категорически утверждать, что политическая сила в движении не участвовала.
Прочитай мій перший пост в цій гілці. Я ЩО тут написала????
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_free&trs=-1&key=1142332219&first=&last=
> Ничего, что я так наворотисто?
Погано, що тобі пролітичні префернції заважають читати.
2006.03.14 | Предсказамус
Плохо, что аргументами становятся чьи-то преференции
Пані пише:> Прочитай мій перший пост в цій гілці. Я ЩО там написала????
Я прочел.
>> Ничего, что я так наворотисто?
> Погано, що тобі пролітичні префернеції заважають читати.
ОК, тогда скажу попроще. Тимошенко возглавляла "Батькивщину". Как ты сама сказала, многие из "Батькивщины", включая ее зама, участвовали в УБК. Я делаю вывод, что "Батькивщина" участвовала в УБК, следовательно и ее лидер.
А то, что сама Тимошенко в палатках не сидела и перед демонстрантами не выступала - для вице-прьемера это было бы немного много.
2006.03.14 | Пані
Так.Твої. І нічиї більше.
Предсказамус пише:> Я делаю вывод, что "Батькивщина" участвовала в УБК, следовательно и ее лидер.
ДА НУ???? В мене більше слів нема. Я більше ні слова тут не напишу. Логіка - залізна. З таким сперечатися марно.
> А то, что сама Тимошенко в палатках не сидела и перед демонстрантами не выступала - для вице-прьемера это было бы немного много.
Її вигнали з уряду на кінці грудня 2000 року. Вчи матчасть. В неї було півтора місяці в палатку піти і перед демонстрантами виступити. Натомість вона в ті часи давала інтерв`ю на тему "ето не я". Все є в архівах.
Про її участь в УБК розказуй тим, хто там насправді був. І слухай матюки у відповідь. Заслужені.
2006.03.14 | Предсказамус
Не нужно так нервно.
В конце концов, мы же не обсуждаем вопрос, ставить ли Кучму премьером.Пані пише:
> Предсказамус пише:
>> Я делаю вывод, что "Батькивщина" участвовала в УБК, следовательно и ее лидер.
> ДА НУ???? В мене більше слів нема. Я більше ні слова тут не напишу. Логіка - залізна. З таким сперечатися марно.
Уговорила. "Батькивщина" участвовала в УБК тайком или вопреки желанию своего лидера. Так правильно?
>> А то, что сама Тимошенко в палатках не сидела и перед демонстрантами не выступала - для вице-прьемера это было бы немного много.
> Її вигнали з уряду на кінці грудня 2000 року. Вчи матчасть. В неї було півтора місяці в палатку піти і перед демонстрантами виступити. Натомість вона в ті часи давала інтерв`ю на тему "ето не я". Все є в архівах.
ОК. Тот, кто не жил в палатках и не выступал перед демонстрантами, в УБК не участвовал. Так правильно?
> Про її участь в УБК розказуй тим, хто там насправді був. І слухай матюки у відповідь. Заслужені.
При случае попробую.
2006.03.14 | Пані
Собі це скажи
Предсказамус пише:> В конце концов, мы же не обсуждаем вопрос, ставить ли Кучму премьером.
>
> Пані пише:
> > Предсказамус пише:
> >> Я делаю вывод, что "Батькивщина" участвовала в УБК, следовательно и ее лидер.
> > ДА НУ???? В мене більше слів нема. Я більше ні слова тут не напишу. Логіка - залізна. З таким сперечатися марно.
> Уговорила. "Батькивщина" участвовала в УБК тайком или вопреки желанию своего лидера. Так правильно?
"Батькивщина" в цілому в УБК участі не брала. Були великі сподівання учасників, що вони приєднаються, аж до 5 лютого 2001 року.
Натомість Юля вирішила створити своє і окреме - Форум НацПорятунку. Який за свідченням організаторів УБК саму акцію ефективно і поховав. Це знову обговорювалося тут місяць тому. Не кажи, що не читав. А до того обговорювалося в лютому-березні 2001 року. ВСЕ Є В АРХІВАХ.
До УБК партія Батьківщина офіційно ніколи не приєднувалася. Брали участь окремі місцеві (не києвські) осередки.
>
> >> А то, что сама Тимошенко в палатках не сидела и перед демонстрантами не выступала - для вице-прьемера это было бы немного много.
> > Її вигнали з уряду на кінці грудня 2000 року. Вчи матчасть. В неї було півтора місяці в палатку піти і перед демонстрантами виступити. Натомість вона в ті часи давала інтерв`ю на тему "ето не я". Все є в архівах.
> ОК. Тот, кто не жил в палатках и не выступал перед демонстрантами, в УБК не участвовал. Так правильно?
Ні, неправильно.
Читай архіви, там все є.
>
> > Про її участь в УБК розказуй тим, хто там насправді був. І слухай матюки у відповідь. Заслужені.
> При случае попробую.
Це ВЖЕ тут обговорювалося.
2006.03.14 | Предсказамус
ОК, не спорю.
И честно скажу, почему - потому, что есть вопросы поважнее. Участие/неучастие в УБК для меня не минус и не плюс. Скорее, строчка в биографии того или иного политика.Я вижу, что дело, из-за которого появилось движение УБК, сейчас спокойно хоронится при столь же спокойном молчании участников. А это говорит о многом.
2006.03.14 | Пані
Ні, ти таки поліз сперечатися.
А тепер подумай навіщо і чому.І хто тут втрачає здоровий глузд через політичні преференції?
2006.03.14 | Предсказамус
Вовсе нет.
С преференциями все ОК, если ты в этом сомневаешься, то напрасно. Проблема в другом - никак не отучу себя мыслить здраво. И здравый смысл говорит мне: из политических сил, имеющих реальные перспективы на выборах, к использованию пригоден только БЮТ. Остальные или не пригодны, или не имеют перспектив.Точно так же я бы защищал свой асусовский лаптоп от попыток доказать, что это дерьмо. Ибо другого у меня нет.
2006.03.14 | Пані
І для цього варто переписати історію?
Предсказамус пише:> из политических сил, имеющих реальные перспективы на выборах, к использованию пригоден только БЮТ. Остальные или не пригодны, или не имеют перспектив.
Маєш право і так думати. Але... сабж?
2006.03.14 | Предсказамус
Это я о преференциях
А об истории тоже можно. Боюсь только, что результат будет не тот, который ожидается.Для того, чтоб понять происходивщее тогда с Тимошенко, нужно сначала пожить очень хорошо много лет, а потом вдруг оказаться перед угрозой тюрьмы и расправы над семьей. Естественно, в такой ситуации пойти на открытую поддержку УБК смог бы далеко не каждый. Точнее, я не знаю того, кто бы пошел.
Кое-кому ничто подобное не угрожало, но под "фашистами" он подписался с полпинка. Тем не менее, сейчас отдельные УБКисты поливают первую и славят второго (прости, не удержался).
2006.03.14 | Пані
Так, ця гілка саме о преференціях
Предсказамус пише:> А об истории тоже можно. Боюсь только, что результат будет не тот, который ожидается.
> Для того, чтоб понять происходивщее тогда с Тимошенко, нужно сначала пожить очень хорошо много лет, а потом вдруг оказаться перед угрозой тюрьмы и расправы над семьей. Естественно, в такой ситуации пойти на открытую поддержку УБК смог бы далеко не каждый. Точнее, я не знаю того, кто бы пошел.
Знаєш. Свистович. Він дуже непогано жив до того.
Звичайно, хто він такий у порівнянні з великою Тимошенко!!!!???
> Кое-кому ничто подобное не угрожало, но под "фашистами" он подписался с полпинка. Тем не менее, сейчас отдельные УБКисты поливают первую и славят второго (прости, не удержался).
Це НІЯК не виправдовує ваші спроби переписати історію.
Я закінчую, бо це марно. Похмілля буде дуже гірким.
2006.03.14 | Предсказамус
Тогда давай о них и говорить.
Пані пише:> Предсказамус пише:
>> Для того, чтоб понять происходивщее тогда с Тимошенко, нужно сначала пожить очень хорошо много лет, а потом вдруг оказаться перед угрозой тюрьмы и расправы над семьей. Естественно, в такой ситуации пойти на открытую поддержку УБК смог бы далеко не каждый. Точнее, я не знаю того, кто бы пошел.
> Знаєш. Свистович. Він дуже непогано жив до того. Звичайно, хто він такий у порівнянні з великою Тимошенко!!!!???
Ну, не надо... Это ход а-ля Мартынюк. Назвать общего знакомого и порассуждать, чем он хуже/лучше кого-то другого, почему он сам не сел и семья его, слава Богу, тоже.
>> Кое-кому ничто подобное не угрожало, но под "фашистами" он подписался с полпинка. Тем не менее, сейчас отдельные УБКисты поливают первую и славят второго (прости, не удержался).
> Це НІЯК не виправдовує ваші спроби переписати історію.
А я ее и не переписываю. Просто захотелось порассуждать на эту тему. Разве нельзя?
> Я закінчую, бо це марно. Похмілля буде дуже гірким.
Так уже.
2006.03.14 | Нестор
Які вирази при такій логіці
Пані пише:> Тайкома, не тайкома, але це був ТУРЧИНОВ. Юля і Турчинов - це двоє різних людей. Навіть зараз це різні люди, і завжди були.
Учасником УБК були партії та іноді окремі люди. Натякаю - "Батьківщина" - це партія, а не людина
> З того, що ваша дружина ходила в магазин, не значить, що ви туди теж ходили.
Але це значить, що я разом з нею їм, те що вона купила і витратила в магазині вона також і мої гроші
> З того, що син Засухи жив в палатці на Майдані не виходить, що татко та мати там теж були.
З вашої дивної логіки лише виходить, що Турчинов не є сином Тимошенко, про що я і так знав
Син Засухи - член її партії? Чи її заступник? Отож бо.
2006.03.14 | Пані
В мене виразів немає.
Нестор пише:> Пані пише:
> > Тайкома, не тайкома, але це був ТУРЧИНОВ. Юля і Турчинов - це двоє різних людей. Навіть зараз це різні люди, і завжди були.
>
> Учасником УБК були партії та іноді окремі люди. Натякаю - "Батьківщина" - це партія, а не людина
І що? Я, Свистович, чи хтось заперечували, що Батьківщина, в особі окремих членів чи навіть цілих регіональних парторганізацій (Черкаси, наприклад) брали участь в УБК?
Я повторюю для особливо затятих. Юля участь в УБК не брала. Члени Батьківщини, в тому числі і Турчинов в самому кінці - брали.
ЩОНЕЯСНО????
2006.03.14 | Нестор
Не ясно звідки така впертість
Пані пише:> Я повторюю для особливо затятих. Юля участь в УБК не брала. Члени Батьківщини, в тому числі і Турчинов в самому кінці - брали.
>
> ЩОНЕЯСНО????
Не ясно звідки така впертість. Якби Турчинов в вільний від партійної роботи час разом з іншими членами "Батьківщини", що взяли відпустку з партії брали участь в акції, то тоді був би предмет для дискусії. Але якщо партія публічно під власною символікою бере участь в УБК, то це більш ніж достатньо свідчить про дії її лідера, який до речі в цей час сидить в кучмівський тюрмі, бо допік кучмістам найбільше.
2006.03.14 | Пані
З історії
Читайте архіви та мої відповіді Презсказамусу.Партія Батьківщина НІКОЛИ офіційно не підтримувала УБК.
Нате вам, як вони всі тоді позіцонувалися...
http://www2.maidan.org.ua/n/arch2001/984179169
Заява
9 березня 2001 року влада ще раз підтвердила, що обрала шлях провокацій, тероризму та репресій щодо представників демократичної опозиції в Україні.
О 8:00 масові загони міліції спеціального призначення силовими методами зупинили мирну
демонстрацію на підході біля пам'ятника Кобзарю. Кілька учасників демонстрації (серед них ф
народні депутати України) було заарештовано та побито.
Вдень, біля адміністрації президента спецназ закидав мирну демонстрацію демократичної
опозиції гранатами із сльозогінним газом і спровокував сутички з демонстрантами.
Після цього в Києві розпочалися масові арешти та репресії. Близько 17:00 було заарештовано
200 учасників мирної маніфестації, багато людей пропали безвісті.
Форум національного порятунку, партія "Батьківщина", УНА-УНСО, рух "Україна без Кучми"
створили оперативний штаб з пошуку тих, хто пропали безвісти та звільнення з-під арешту
демонстрантів.
Форум національного порятунку рішуче протестує проти тероризму та екстремізму у виконання
силових органів за наказом Кучми. Своїми диким та злочинними діями 9 березня 2001 року режим
Кучми поставив себе поза законом і поза Конституцією.
Форум національного порятунку закликає усіх громадян України не коритися злочинному режиму
та зробити все можливе для звільнення заарештованих та знайдення безвісти зниклих.
Влада продовжує репресії. Увечері 9 березня 2001 року спецназом було розгромлено офіс
Української консервативної республіканської партії. Всіх, хто перебував в приміщенні,
заарештовано.
Зараз (20:00, 9.03.2001), міліція нишпорить по вокзалах, автостанціях, студентських
гуртожитках та заарештовує всіх, хто на її думку, брав участь в маніфестаціях.
Штаб Форуму національного порятунку
2006.03.14 | Nemesis
А сам Генеральний Секретар ЦК НСНУ що тоді офіційно робив?
Це не він тоді назвав Кучму своїм батьком, а також підписав "лист трьох фашистів"?2006.03.14 | Пані
Називав. Підписував
Чи принаймні не спростовував підписи. Було. Я перша тут вопіла про це і за ці 5 років не можу заперечити жодного свого слова про Юща, написаного тоді. Тема звалася "кушайте вашего Ющенка". Дуже повчально.Це якимось чином змінює чи спростовує факт неучасті Тимошенко в УБК?
Чи дає комусь право переписувати історію?
2006.03.14 | Nemesis
А був там такий символичний "намет "Батьківщини""?
І щось я не пригадую, щоб "Батьківщина" не лише назвала учасників УБК "фашистами", а навіть відсторонилася від УБК.В самої Тимошенко була поважна причина не приходити на політінформацію - вона не змогла зламати двері тюрми.
2006.03.14 | Пані
Був. І далі що?
Nemesis пише:> І щось я не пригадую, щоб "Батьківщина" не лише назвала учасників УБК "фашистами", а навіть відсторонилася від УБК.
Там багато наметів було, в тому числі і від сил, які офіційно УБК не підтримували.
Не Батьківщина, а ТИМОШЕНКО особисто. Це ВОНА не брала жодної участі в УБК. І до недавна навіть ні в кого не ставало на думку таке стверджувати. А тут раптом почалося.
> В самої Тимошенко була поважна причина не приходити на політінформацію - вона не змогла зламати двері тюрми.
З кінця грудня 2000 до середини лютого 2001 вона не була в ніякій тюрмі або в уряді, а натомість наліво і направо давала пресухи про непричетність до УБК. В самий розпал акції. Тоді її участь могла стати критичною. Але не стала.
2006.03.14 | Nemesis
А після того?
Пані пише:> З кінця грудня 2000 до середини лютого 2001...
А після середини лютого 2001?
Бо п'ятикратний герой Великої Листопадово-Грудневої Помаранчевої революції, голова Політбюро НСНУ, НІКОЛИ не підтримав УБК.
2006.03.14 | Пані
І що після того?
Nemesis пише:> Пані пише:
>
> > З кінця грудня 2000 до середини лютого 2001...
>
> А після середини лютого 2001?
Сиділа. 40 днів. Загальновідомий факт. Взяти участь вже не могла тоді фізично. До того 40 днів могла. Не взяла. Це теж факт.
>
> Бо п'ятикратний герой Великої Листопадово-Грудневої Помаранчевої революції, голова Політбюро НСНУ, НІКОЛИ не підтримав УБК.
Я не зрозуміла? Це якимось чином доводить участь Юлі в УБК????
2006.03.14 | Nemesis
Не треба нервувати.
Збрехала трохи, спіймали на гарячому, чи це не повсякденна практика?2006.03.14 | Пані
Дійсно не треба
Я помилилася щодо офіційної позиції Батьківщини. Так.Вони дійсно встигли вскочити в потяг перед катастрофою.
Я не помилилася щодо участі Юлі.
Вона дійсно НЕ брала ніякої участі в УБК.
2006.03.14 | Нестор
Не розумію навіщо брехати?
Пані пише:> Партія Батьківщина НІКОЛИ офіційно не підтримувала УБК.
Не розумію навіщо брехати? Адже вашу брехню легко виявити і нічого ця брехня не міняє.
http://pravda.com.ua/news/2001/2/21/16168.htm
І так всі пам"ятають, що Тимошенко була в опозиції, а "любі друзі" в одній пікантній позі перед Кучмою.
Мені ця беззмістовна дискусія втомила
2006.03.14 | Nemesis
Брешуть завжди інші. УП, 21.02.2001, 13:00
Поповнення антикучмівського таборуДо акції "Україна без Кучми" офіційно приєдналися дві потужні структури – партія "Батьківщина" і Незалежна профспілка гірників України.
<...>
Тепер у громадянському комітеті захисту Конституції “Україна без Кучми“ буде брати участь “чиста” “Батьківщина” – у вівторок за підписом Турчинова було відправлено листа про вступ партії до Комітету, передає УНІАН.
2006.03.14 | Пані
Звичайно. Особливо ті, хто не за УНІАНом це знають
А зсередини.Див. відповідь Нестору.
2006.03.14 | Nemesis
Що, на суботніку з Леніним були? (-)
2006.03.14 | Пані
Ок. Підтримувала офіційно. В самому кінці.
Нестор пише:> Пані пише:
> > Партія Батьківщина НІКОЛИ офіційно не підтримувала УБК.
>
> Не розумію навіщо брехати? Адже вашу брехню легко виявити і нічого ця брехня не міняє.
>
> http://pravda.com.ua/news/2001/2/21/16168.htm
Так, була заява. На самому кінці акції. Акція ВЖЕ видихалася без грошей тоді.
І ДЕ ТАМ УЧАСТЬ ЮЛІ????
>
> І так всі пам"ятають, що Тимошенко була в опозиції, а "любі друзі" в одній пікантній позі перед Кучмою.
Я це заперечувала?? Комуняки теж були в опозиції. Але не брали участь в УБК. І що далі?
>
> Мені ця беззмістовна дискусія втомила
Мене теж.
Я завжди заперечувала участь Юлі в УБК і навіть про Батьківщину не писала нічого. Тим більше про неіснуючу ще на той момент БЮТ, яка за вашими словами брала участь.
2006.03.14 | Нестор
Добре що визнали брехню. Так тримати.
На відміну від деяких фанів НСНУ ви ще здатні визнавати аргументи опонентаПані пише:
> Партія Батьківщина НІКОЛИ офіційно не підтримувала УБК.
Пані пише:
> Так, була заява. На самому кінці акції. Акція ВЖЕ видихалася без грошей тоді.
> І ДЕ ТАМ УЧАСТЬ ЮЛІ????
Ну ось знову. Не псуйте враження вашої об"єктивності. "Заява була" чи "НІКОЛИ"?
2006.03.14 | Пані
А ви????
Нестор пише:> На відміну від деяких фанів НСНУ ви ще здатні визнавати аргументи опонента
Я не фан НСНУ або чого-кого завгодно. І мені пам`ять про реально участь (а не заяви) не зраджує. Ці спроби переписати історію призведуть таки до того, що учасники УБК почнуть розповідати про участь Батьківщини в реалі.
Але заява була. І це навіть я сама знаходила в попередній ітерації обговорення восени
Тут
http://www2.maidanua.org/news/download_thread.php3?bn=maidan_arch2005&thread=1132956166&trs=-1
Я помиляюся як всі, і я визнаю помилки. На відміну від вас, наприклад. Покажіть мені, що і ви можете.
>
> Пані пише:
> > Партія Батьківщина НІКОЛИ офіційно не підтримувала УБК.
>
> Пані пише:
> > Так, була заява. На самому кінці акції. Акція ВЖЕ видихалася без грошей тоді.
>
>
>
> > І ДЕ ТАМ УЧАСТЬ ЮЛІ????
>
> Ну ось знову. Не псуйте враження вашої об"єктивності. "Заява була" чи "НІКОЛИ"?
Ще раз - заява партії і участь Юлі це не одне і теж. ВИ будете далі наполягати на тотожності цих понять? Або на участь БЮТ, частина якого (партія Онопенка) взагалі УБК засудила?
Спробуйте крім заяви ще й власне участь партії в архівах знайти.
2006.03.14 | SpokusXalepniy
"Ок" - це що? ОК, що брехню казала?
Пані пише:> Нестор пише:
> > Пані пише:
> > > Партія Батьківщина НІКОЛИ офіційно не підтримувала УБК.
> > Не розумію навіщо брехати? Адже вашу брехню легко виявити і нічого ця брехня не міняє.
> > http://pravda.com.ua/news/2001/2/21/16168.htm
> Так, була заява. На самому кінці акції. Акція ВЖЕ видихалася без грошей тоді.
Але теж саме ви казали про 9 березня - про самий кінець акції.
> І ДЕ ТАМ УЧАСТЬ ЮЛІ????
Яка взагалі могла бути участь Юлі, якщо в ЦЕЙ ЧАС ВОНА БУЛА ВІЦЕ-ПРЕМ"ЄРОМ ???
Причому, під пильним наглядом правоохоронних органів, бо вже через кілька днів після звільнення її з посади проти неї було ОФІЦІЙНО порушена кримінальна справа. І у в"язницю вона попала РАНІШ, ніж Шкіль і компанія!
І навіть більше. Її "Батькивщина" приєдналась до акції за три дні ДО ТОГО, як її особисто звільнили! Можливо саме тому її і звільнили з посади. Тобто вона цією посадою пожертвувала в той час, коли Ющенко підписував "на троїх" (про профашистське угрупування).
> > І так всі пам"ятають, що Тимошенко була в опозиції, а "любі друзі" в одній пікантній позі перед Кучмою.
> Я це заперечувала?? Комуняки теж були в опозиції. Але не брали участь в УБК. І що далі?
Тобто, ви пригадуєте, що участь Батькивщини нічим не відрізнялось від участі комуністов? А дії Юлі - від Петі?
> > Мені ця беззмістовна дискусія втомила
> Мене теж.
Але ж ви повторюєте несистенції кожного разу. А треба лише подивитися на дати - коли була Тимошенко звільнена, і коли її заарештували.
> Я завжди заперечувала участь Юлі в УБК...
В тому і вся справа. Ви ЖОДНОГО РАЗУ не вказували ПРИЧИНУ формальної відсутності Юлі у УБК. Хоча я самочинно вам про це нагадував.
Саме така поза і є - говномітання. Але не таке, як тут демонструє tomcat, а справжнього - професійного гатунку.
2006.03.14 | Nemesis
Чиста правда доречі. БЮТ не був. Бо його тоді не було.
Була партія "Батьківщина".2006.03.14 | mirgor
Кучма про Тимошенко, Турчинова...
Беседа Кучмы с Кучеренко[губернатор Запорожской области]14 июня 2000 г.
Кучма: На Юлю я согласился после уговоров Ющенко, что она знает, как воровали деньги, и что она достаточно сама заработала и начнет. Но она же пришла и начала думать, как украсть еще, рассчитаться за все долги, какие у нее есть. Она эти деньги перекачала за границу. Так или нет?
Кучеренко: Я с вашего разрешения позволю… Я не знаю, что там у Юли в голове, но то, что она сейчас пытается сделать, это более конструктивно, чем то, что она там пытается предложить какие-то прямые договора. И вы об этом сказали откровенно, что невозможно сегодня позволять…
Кучма (перебивает): Я Ющенко говорю: «Слушай, ты принимай решения. Ты же понимаешь проблему? Что правительство должно принять решение. Никто за него этого не сделает». Когда они меня, так сказать, втягивают президента в разные их там схемы рынка, я этого не боюсь. Это ваше дело. И поэтому я сказал на совещании: лучше принять не совсем, так сказать, профессионально, но принять, чтобы людям было понятно [одно слово неразборчиво]. А они тянут и ничего не делают. Она же каждый день проводит совещания – и все. Тогда, Ющенко, ты прими решение как премьер-министр. Так или нет? Ехануров вообще боится, так сказать, своей тени. А тот Ющенко никогда не работал в реальной экономике. Он был всегда при галстуке: приехал, получил информацию от Стельмаха и опять поехал.
Кучеренко: Леонид Данилович, я так вижу, что это противостояние между Верховной Радой и правительством – это ж тоже ненормально. Нужна же какая-то поддержка, а я так вижу, что поддерживать там никто не хочет.
Кучма: Ну ладно! Скажи тогда: почему [одно слово неразборчиво] за приватизацией Укртелекома. Кто [одно слово неразборчиво]? Батькивщина же?
Кучеренко: Батькивщина. И мне кажется, что они начинают разыгрывать эту карту. Вы их там не поддержали, то есть…
Кучма: Так это ж не мое! Это их предложение! Что, я вносил приватизацию Укртелекома? Это правительство! А когда нет правил игры принятых, так это позволяет всем, бля, делать все, что угодно. У меня вчера состоялась беседа с Медведчуком. Я сказал: «Хлопцы, вы поймите, будете играть не по правилам, вы будете с каждым днем, с каждым месяцем иметь такой имидж Украины, какой он есть. После которого мы вообще никому не нужны». Когда они начинают там лапшу вешать, что они и то, и то, и другое там в своих областных компаниях, я говорю: «Вот статистика: 4-5 процентов [одно слово неразборчиво]. Какого ху… вам здесь еще давать [одно слово неразборчиво]? Почему за счет государства, бля, каждый, бля…»
Прослушать
* * *
Из доклада Литвина Кучме
14 июня 2000 г.
Литвин: И дальше дают информацию, что Онопенко стал харизматом, и эти харизматы – это бывшее наследие, ну, протестанты все... Так Онопенко стал харизматом, и Турчинов принял крещение протестантской церкви в слове «жизнь».
Кучма: Идиот!
http://5elementplus.com/core.asp?main=showart&rid=5&nid=91
2006.03.14 | mirgor
20.09.2000 г Беседа Кучмы и Турчинова (л)
20 сентября 2000 г.Турчинов: Разрешите?
Кучма: Заходи! Садись, садись… Ну, что?
Турчинов: Леонид Данилович, у меня вопрос. Или разговор? Что у вас есть на Ющенко?
Кучма: Что ты имеешь в виду?
Турчинов: Ну, ну, что вы знаете. Мы сейчас делаем [говорит очень тихо, неразборчиво].
Кучма [неразборчиво].
Турчинов: Что команда пошла от президента «глушить».
Кучма: Я тебе даю честное слово…
Турчинов: Леонид Данилович, дальше. Все, кого подали на награждение, там люди, которые не заслужили.
Кучма: Ну, я еще не смотрел.
Турчинов [говорит очень тихо, неразборчиво].
Кучма: Я ж тебе верю. Ну, клянусь тебе.
Турчинов: Я просто… Он в нам приходит и слушает…
Кучма (перебивает): Ну, ни в коем случае.
Турчинов: Я просто так сказал, на всякий случай.
Кучма: Тебе Виктор [Ющенко] это сказал?
Турчинов: Ну, ну, другие сказали.
Кучма: Это абсолютно не было.
Турчинов: Может, он себе взял другие полномочия.
Кучма: Да. Тем более ты пойми. Ни при каких обстоятельствах, чтобы он выступил там эту песню. Ну, зачем это? Будут смеяться люди. Так или нет?
Турчинов: Исподтишка.
Кучма: Да.
Турчинов: Но сейчас он всех использует [три слова неразборчиво]. И потом – наших людей.
Кучма: Каких наших людей?
Турчинов: Ну, [три слова неразборчиво]
Кучма: Ну, ты же не глупый человек. Так или нет? Ты же знаешь, что все эти дела ведутся на первом месте. Второе. Ты знаешь, что все эти люди проходят по Соединенным Штатам Америки и все имена там всех.
Турчинов: [несколько слов неразборчиво].
Кучма: Да нет! [несколько слов неразборчиво]. И что прокуратура постоянно работает с ФБР американским, чтобы они сказали, что мы этим вопросом будем заниматься.
Турчинов: Этому делу семь лет. За это время его можно было бы куда-то засунуть.
Кучма: Нет, не можно. Попроси [одно слово неразборчиво]. Когда начали отдавать материалы зарубежных банков? Я тебе говорю: только в этом году. До этого, допустим, тот же Кипр – у нас не было никаких соглашений о правовой помощи. Поэтому сегодня они, вступая в Европейский Союз, подписали соглашение и выдали всем все на-гора. В том числе все документы, которые – ну, часть документов – по Единым Энергетическим Системам. Все те суммы, которые прошли через Кипр, а суммы там получается – там идет про сотни миллионов долларов.
Турчинов: Ну, может, не надо? Ведь все документы знали Тигипко с Днепропетровска [несколько слов неразборчиво]. У них можно получить расписку.
Кучма: Ну, ты знаешь, сколько сегодня идет разговоров по этому самому? Меня обвиняют, что я выпустил Лазаренко в Америку. Кому я расскажу, что он имел на выход туда?
Турчинов: [одно слово неразборчиво].
Кучма: Ну, так! А сегодня, везде, где я появляюсь: «Почему выпустили Лазаренко?» И все же, много критиков выступает, в том числе – ну, я не знаю, Батькивщину пускают или нет, но ваши коллеги – Мороз и так далее, что президент, бля, выпустил же Лазаренко в Америку. А потом я что, могу запретить прокуратуре заниматься этим делом?
Турчинов: Я не об этом. Я не об этом. Но ведь у нас намек сверху: так, мол, и так – закрыть дело.
Кучма: Та нет!
Турчинов: Ну хоть половину.
Кучма: Ну, половину нельзя. Еще несколько человек можно – это да.
Турчинов: Если можно, за границей узнать, какая там практика и как там работает прокуратура?
Кучма: Прокуратура работает по всем, чтобы ты знал. Прокуратура работает по всем без исключения. Без исключения, абсолютно. Я тебя могу заверить, что нет ни одного человека. Но многие же работают более умно или работало. Понимаешь? [Несколько слов неразборчиво]. Учились! Учились! И не боялись скрывать свое имя. Вот в чем дело, и на этом сегодня… Сегодня, ты знаешь [одно слово неразборчиво] когда заседала на этот раз, одно из главных вопросов – отмывание грязных денег. И снова намеки: Украина, Украина. А теперь что же? Если мы все заинтересованы, видим, что Лазаренко вытворяет за границей. Он так унизил Украину, и он так унизил президента, что я… Тебе так не кажется? Что же она не помогла правоохранительным органам разобраться?
Турчинов: Она ходит [несколько слов неразборчиво].
Кучма: С ней сколько раз встречались? А она говорила: «Нет, ничего».
Турчинов: Ставили вопросы по делу, по которому арестован еще кто-то. Ну, там нюансы. [Говорит очень тихо, неразборчиво].
Кучма: Ну, так почему не показать все документы? Ну, ты знаешь вопрос, насколько знаю его я? Все документы по переводу денег подписывал Тимошенко. Муж. Знаешь это?
Турчинов: [несколько слов неразборчиво].
Кучма: Ты можешь только догадываться, а не знаешь. Ты же не был членом э-э-э ЕЭС [Единых Энергетических Систем].
Турчинов: Ну, при чем это?
Кучма: Ну, ты же был советником. Хе-хе.
Турчинов: Они с нас снимают – ну, так совпадает и критика [несколько слов неразборчиво].
Кучма: С президентом! Ты знаешь, я же знаю много чего, о чем вы думаете, что я не знаю. Я знаю много о заходах Юлии Владимировны против тебя.
Турчинов: Там нет никаких заходов.
Кучма: Ну, если ты сам не знаешь, так что там. Я же не поверю… Конечно, большую часть ты не знаешь. Ты можешь, конечно, знать об альянсе Юли с Морозом, так сказать.
Турчинов: [несколько слов неразборчиво].
Кучма: Да нет, это же точные данные. С [одно слово неразборчиво] договорились, на какой основе и так далее, так что… Это все понятно, в том числе распространение всяких слухов, и в том числе через некоторые эти самые, там давление на американское посольство – и пошло-поехало.
Турчинов: Леонид Данилович [говорит очень тихо, неразборчиво].
Кучма: Начиная даже с того, что завтра [одно слово неразборчиво] хочет сделать демарш по бюджету. Кто пришел? Ющенко говорит, что «я Пайферу не говорил». По разделению между центром и этими самыми… Слушай, это ж не… Если сегодня выдать бюджет, распределив между семьсот там шестьдесят объектами, так сказать, бюджетного процесса… Это же абсурд! Для чего это делается, я понимаю. Она поставит сегодня вверх ногами всю систему. Кто за это будет отвечать?
Турчинов: Во-первых, это же борьба за информационное пространство. Леонид Данилович, у нас там были кое-какие сложные дискуссии. Я могу вам рассказать все идеи, которые относятся к бюджетной реформе и бюджетному кодексу. [Подробно излагает Кучме указанные идеи].
Кучма: Если там есть рациональное зерно, то тогда процесс нужно начинать за год.
Турчинов: Так мы же начали.
Кучма: Та нет! Ну кто? Ни один регион не знает! Нужно было провести несколько научно-практических конференций, семинаров там, слетов там всяких и так далее. Правильно губернаторы говорят, что нужно было провести эксперимент на двух-трех областях. Пусть поработают. Кто же против этого? Но взять новое… Мы вон налог на прибавочную стоимость взяли и кинули, бля, за несколько месяцев до начала Нового года. И что мы целый год делали в 98-м году? Так или нет?
Турчинов: Сегодня губернаторы – это практически, ну, скажем так, как сыны президента, и они кивают, что там, у себя, они хозяева. И поставить их на этой должности под контроль государства и ваш контроль…
Кучма (перебивает): А что же они в области не ставят их под контроль? Там есть казначейство.
Турчинов: [несколько слов неразборчиво].
Кучма: А при чем тут район? Районный центр?
Турчинов: [рассказывает о идеях формирования районного бюджета].
Кучма: И это вы над такими принципами работаете? Слушай, если мы на государственном уровне мы ж приняли на этот год: 50 на 50, что 50 регионов – 50 бюджетов. Сейчас уже начали собирать с регионов все в центр.
Турчинов: Но начинать эту реформу все равно надо. [Вновь подробно рассказывает о планах реформы].
Кучма: Так нет Налогового кодекса! Ты же понимаешь, что его не до конца разработали? Где ты все это распишешь и когда ты распишешь? Сегодня уже нужно обсуждать бюджет, а ты депутатам сказал: «Мы должны еще разработать нормативы для каждой области».
Турчинов: Но я мечтаю, что мы сможем уже успеть с первого года…
Кучма: Со следующего года?
Турчинов: Да.
Кучма: Я на совещании сам сказал, что с 2002 года. Если есть рациональное зерно, нужно в этом году принять Налоговый кодекс, отработать все механизмы. Параллельно можно взять несколько областей, чтобы проверить, как работает эта система. Нет возражений! Это можно утвердить и на парламентском уровне, а потом уже принять окончательное решение и по итогам работы за полгода или сколько там. Но, слушай, нельзя делать такие эксперименты над страной. Александр, пойми!
Турчинов: Я же не возражаю.
Кучма: Мне вообще никто ничего не говорил!
Турчинов: Я был просто удивлен. Мы принимали…
Кучма: Слушай, много кто не знает, что вообще администрация президента и я не вмешиваемся в текущую работу Кабинета министров. Я не знаю, что там происходит! Я не вмешиваюсь! И в бюджетный процесс я вмешиваюсь, как говорится, по макроэкономическим показателям. И на заседаниях я что, вмешиваюсь в какие-то вопросы. Я говорю, что сегодня у всех на устах в первую очередь – это вопросы макроэкономики. И вчера мы просидели три часа, и Ющенко же согласился. И министр финансов. Я министру финансов говорю: «Ты согласен с этим самым?» Он ко мне специально пришел, говорит: «Леонид Данилович, нельзя на следующий год закладывать в таком виде бюджет. Мы не готовы! Министерство финансов не готово. Значит, казначейство не готово. Мы провалим. Кто за это будет переживать?» Вот в чем дело!
Турчинов: [говорит очень тихо, неразборчиво].
Кучма: Я тебе скажу: я за время президентства приятных вещей практически не слышал. Хе-хе-хе.
Турчинов: [неразборчиво].
Кучма: Подожди! Скажи, пожалуйста. Ну, президент подписал указ, завизированный Кабинетом министров по эксперименту в Днепропетровской и Донецкой областях. Эти области с точки зрения генерации самодостаточные. Они на себя брали все обязательства обеспечить. То есть, сколько Донецкая область вырабатывает, столько и потребляет. Скажи, могут они себя обеспечить мазутом?!
Турчинов: [неразборчиво].
Кучма: [несколько слов неразборчиво]. Указ подписал. Кабинет министров поставил визу. Теперь говорят: президент принял решение об обновлении этого острова. Ты не слышал, что я вчера сказал? Мы всегда работали в единой системе.
Турчинов: С Россией.
Кучма: С Россией. И в том числе за годы независимости. Для нас это было благо: за счет притоков российских мы выживали, мы поддерживали свою [одно слово неразборчиво]. И всегда в России полтора-два миллиарда, значит, [два слова неразборчиво] у них брали. А харьковский остров, он изначально находился в российской системе. Не в старой системе Украины, а в российской… От курской, так сказать, станции. Харьковская, сумская и полтавская области. Теперь скажи, что дешевле покупать: газ для выработки электроэнергии, или электроэнергию за счет того дорогого газа из России в Украину, или электроэнергию российскую за счет той же дешевой, значит, атомной энергетики или этого самого? Почему блокировался этот процесс?
Турчинов: Это вопрос к нашим [одно слово неразборчиво]. Они не позволяли.
Кучма: Как не… Слушай, у нас же не хватает генерации. У нас же нет генерации! Я вчера сказал, что Харьков ночью темный. Сегодня год производства не…не… больше нет, потому что не хватает электроэнергии, Сегодня в Запорожье стоят три завода: алюминиевый, Днепроспецсталь и ферросплавный. Почему? Объявлено же [два слова неразборчиво] этому самому…
Турчинов: [неразборчиво].
Кучма: Абсолютно точно! Нет у нас средств для закупок газа и так далее и тому подобное. Так если наши мощности стоят и мы не имеем возможности вырабатывать [одно слово неразборчиво], почему он не [одно слово неразборчиво]? И не нужно нам вырабатывать дорогую электроэнергию за счет покупки дорогого газа. Это не выгодно ни с какой точки зрения – ни с политической, ни с экономической тем более! И она делает заявление в «Зеркале недели» или где-то там. Ты прочитал, где она об этом доступе там сказала? «Но это решение президента! Кто имеет право игнорировать это решение?» Оно принято с участием первого вице-премьера, министра энергетики и всех губернаторов. А потом она же не вышла на том совещании весной, где речь шла об энергетике и я с трибуны дал поручение [одно слово неразборчиво] этот остров. Теперь другая проблема. Я ей запретил с Ющенко туда ехать, в Туркменистан.
Турчинов: Я не помню такого.
Кучма: Я официально Ющенко позвонил и сказал: «Я не рекомендую посылать Юлю». Узнаю: Юля поехала. Оттуда звонят, что, значит, подготовили протокол, значит, за 42 доллара, 50 на 50 деньгами и так далее. Я через посла передал: Юля не имеет права подписывать это соглашение. Она подписала сама, бросила это соглашение – это же с дипломатической точки зрения это самое – и поехала домой. А на следующий день подписал там туркмен. И заявление не то сделали, что нам нужно строить отдельный от России газопровод. Ну, ты смотрел там на эти предложения?
Турчинов: Смотрел.
Кучма: Смотрел? Там вот это как нашей [несколько слов неразборчиво]. Там есть кусок территории, которую не объедешь – Россия [несколько слов неразборчиво]. Значит, подписала по 42 доллара в то же время, как до этого договор существовал с Туркменистаном по 36.
Турчинов: [несколько слов неразборчиво].
Кучма: Кто тебе сказал?!
Турчинов: Такая информация была.
Кучма: Это абсолютный абсурд. Итера купила 10 миллиардов за 36 долларов. Когда Россия вела переговоры и больше 36 долларов не давала, она приезжает подписывать 42 и, второе, говорит, что нам российский газ вообще не нужен; мы возьмем туркменский газ. Вот я для этого послал Копылова в Туркменистан. Копылов приехал и сказал, что Туркменбаши передал: вон документ с Украины – 42. Пятьдесят на пятьдесят.
Турчинов: Леонид Данилович, ну…
Кучма (перебивает): И сразу началась активность российской стороны. Несколько раз разговаривал Путин с этим самым… с делегацией. Значит, 24 числа туда едет туда Гетман. И все! И Россия хочет закупить весь газ, чтобы потом вообще давить на Украину.
Турчинов: [несколько слов неразборчиво].
Кучма: А какая разница? Ты же понимаешь…
Турчинов: [несколько слов неразборчиво].
Кучма: 50 процентов – это тоже много. 40 по 60 ввозится с России. Ниязов в присутствии всех говорил, что «давайте мы так: вы готовьте все документы, а вопрос о цене – это вопрос двух президентов». А она вышла и начала с особой силой всех давить… И не подписал. Был же там Копылов, был там Германчук, первый заместитель министра финансов. Они убеждали ее, что 42 – это слишком высокая цена. Это она рассчитывает, что если сегодня сыграть на бартере и так далее… Скажи, а сегодня кто-то по бартеру любой завод отдаст, как отдавали раньше по демпинговым ценам? Сегодня, когда смотрят на любой металлургический завод, анализируют те же долги. Тот же Днепродзержинский металлургический комбинат или Криворожский комбинат по полтора миллиарда долги. За счет чего? Цена же ниже себестоимости стоит, и они продавали.
Турчинов: Леонид Данилович, я думаю так, что защиты у нас нет. Вы же ее не поддерживаете, а информация поступает и поступает. Окажите поддержку и, безусловно, это ей поможет. Ну, я не знаю. Леонид Данилович, вы же сможете.
Кучма: Хе!
Турчинов: Вы же знаете: попытка – не пытка. Нужно ее научить. Я буду помогать. Она сама просила. Нас же учить нужно и помогать.
Кучма: Она слишком высокие цели себе поставила.
Турчинов: Так молодежь же!
Кучма: Та ей 42 года уже есть?
Турчинов: Сорок [одно слово неразборчиво].
Кучма: Так уже ж! Уже пора головой, так сказать, а она – эмоции и все. Я с самого начала этому самому… Ющенко сказал и ей сказал: «Я всегда буду поддерживать, если речь идет о работе в интересах страны. Но первые шаги, которые начались… Ты пойми, нет в экономике столько живых денег, чтобы заплатить России за ядерное топливо, за мазут там и за газ.
Турчинов: А что делать?
Кучма: Что делать? Без бартера нельзя обойтись. Часть нужно было заместить бартером. Ты понимаешь: замещаешь бартером, ты допускаешь наши заводы. Почему за остров харьковский эти самые? Они уже договорились перед этим с Россией о поставке там турбин, о поставке компрессоров и так далее на 20 миллионов долларов. И все это кануло. Теперь Россия видит… И не Россия, а российские спецслужбы – они же анализируют все события, которые происходят – смотрят, что происходит в этом самом, и они сейчас придавили Чубайса и сказали: «Никаких этих самых… Давай, работай по нашим правилам». Сегодня же главное задание России – придавить Украину. Любым способом. Они давят. Ты ж помнишь умору, когда поехал Ющенко с Юлей и их за три доллара накормили.
Турчинов: [несколько слов неразборчиво].
Кучма: Да не надо было туда ехать! Если она поехала, поговорила, то, значит, вернулась назад, наделала шумных заявлений… Когда она стала говорить, что мы должны обвести Россию, нам нужно строить новый газопровод по дну Черного моря…
Турчинов: Это вам больше понравилось.
Кучма: Га? Слушай: больше понравилось! Нужно знать психологию россиян. Одно дело, когда там был Ельцин. Другое дело – когда там сегодня Путин.
Турчинов: Но с Туркменистаном можно договориться. Может, они бы взяли там продукцией?
Кучма: Слушай, во-первых, значит, у Туркменистана возможности пропустить через трубопровод только 27 миллиардов. Часть газа он же поставляет в Россию. А это же Туркменистан, Казахстан, а потом уже Россия.
Кучма: Я понял.
Кучма: Он в Закавказье там сегодня, в Армении и Грузии… Потом Россия. И у него там возможности поставить в Украину в год там 10, ну, может, максимум 15 миллиардов.
Турчинов: Могут больше поставить.
Кучма: Га? Нету! С 20-ти – это только пропускная возможность. То, знаешь, Восток – дело тонкое. А я потом же с Ниязовым говорил. Он смеется, говорит: «Ваши же… Леонид Данилович, я тебя благодарю. Ты помогаешь моей борьбе с Россией». Поэтому, когда мы стоим между Ниязовым и Россией, они всегда договорятся. Россия всегда придавит Туркменистан. А у нас сил нет. А потом мы же должны пройти через всю Россию с этим газом, и они дают нам такую линию подачи… Это ж мы считаем и она считала по той цене, по которой Итера транспортирует газ. А они же дадут нам совсем другую.
Турчинов: Не дадут совсем другою.
Кучма: А шо? У нас цена всегда связана с ценой [одно слово неразборчиво]. Понимаешь?
Турчинов: Ну, правильно. Они поднимают, мы поднимаем.
Кучма: Ну! И они поднимают цену на этих самых… Но нам нужно пройти через всех намного больше, чем им через Украину. Это борьба, знаешь – борьба. Слушай, не пропустят они через Россию туркменский газ, и мы ничего не сделаем. Мы будем как пай мальчик.
Турчинов: [неразборчиво].
Кучма: Нет, нам скажут Франция, Германия и все остальные страны.
Турчинов: [неразборчиво].
Кучма: Пока что наши говорят: у кого деньги, тот и музыку заказывает. Или как там? Или кто заказывает, тот и работает. Так и говорят, что кран находится в России. И туркменского газа, и российского газа. А зима уже на пороге.
Турчинов: Леонид Данилович…
Кучма: А зима уже дышит.
Турчинов [несколько слов неразборчиво].
Кучма: Ну, не полностью. Не полностью. Ну, ты же знаешь расчеты.
Обсуждают формулу «50 на 50» оплаты газа.
Кучма: Это все списывается на долги.
Турчинов: [неразборчиво].
Кучма: От сука! Ну! Это разговоры!
Турчинов: Нас хотят загнать в угол. Вы сами знаете.
Кучма: У меня нет желания загонять. У меня нет желания загонять в угол.
Турчинов: [неразборчиво].
Кучма: Ты мне скажи: где какую-то я держу на нем какую-то группировку?
Турчинов: Ну, можно так поставить политику…
Кучма: Ты мне скажи, где я явно поддерживаю какую-нибудь группировку?
Турчинов: Три фракции – трудовики, эсдеки и…
Кучма (перебивает): Пусть мне кто-то из правительства или из этого самого [одно слово неразборчиво] скажет, что я звонил и сказал: «Реши вопрос в пользу того или другого».
Турчинов: Нет такого.
Кучма: И никогда я такого не делал. Никогда не делал!
Турчинов: Но есть политические средства.
Кучма: Какие политические средства?
Турчинов: Силовые структуры, налоговая администрация…
Кучма: Во-первых, Юля сделала одну кардинальную ошибку. И я говорил об этом. Она пришла в правительство и начала бороться, так сказать, под флагом борьбы с олигархами, забывая, что она такой же олигарх.
Турчинов: А может, она думала, что у нее такое задание?
Кучма: Юле надо было навести порядок, и я за жесткий порядок. Но есть же разница в этом самом в мерах по этому поводу. Я тоже за то, чтобы навести порядок, чтобы платили эти самые. Почитай мои указы! Почитай заседания Совета национальной безопасности! Там очень жесткие решения и очень жесткие указы. И я всегда поддерживаю меры. Ты скажи, где какие-то меры, скажем, по областным компаниям, и президент выступил против? Нигде же. Почитай мои высказывания. Там четко и понятно все сказано. У меня в этом плане нет ни свата, ни брата. А когда вы между собой начинают бороться… Если ты приходишь и сам абсолютно чист, - это одно дело. Но если ты приходишь и за тобой тянется очень многое… И ты действительно прав: в той же группе есть большая база во всех, так сказать, структурах, в любых практически структурах, через которые она может оказывать давление.
Турчинов: [неразборчиво].
Кучма: Ну, слушай, она же не голодная, хе-хе.
Турчинов: Давайте попробуем наладить канал.
Кучма: А потом Юля никогда не могла отойти от того, что она коммерсант, и никогда не забывала о своих интересах.
Турчинов: Я вам голову на отсечение отдаю… У нас просто большая проблема… Она разумная. Она сидит просто под колпаком.
Кучма: Кстати, я ж думаю, что ты не поверил, что кто-то за ней там следил или где-то какие-то операции проверяли. Этого не было. Этим никто не занимался.
Турчинов: [неразборчиво].
Кучма: Я тебе уже честно скажу: абсолютно не восприняли ее приезд в России. Тем более, что там же открыто уголовное дело по министерству обороны.
Турчинов: [неразборчиво].
Кучма: Это мне уже россияне сказали несколько раз. Ну, тут же часто бывают россияне, там Черномырдин. Такое ее поведение перед прессой, когда ей задавали вопрос, что по министерству обороны ее приглашают свидетелем. У нас это не показывали. А там все было. И говорят: пострадали же люди.
Турчинов: [неразборчиво].
Кучма: Слушай меня: эти же деньги украдены. Ты же понимаешь?
Турчинов: Это система.
Кучма: Какая система? Взятки! И их министерство обороны шурует сразу за рубеж 450 миллионов долларов.
Турчинов: Нужно было покупать…
Кучма: Что покупать?
Турчинов: Система существовала на самом верху [несколько слов неразборчиво].
Кучма: Я же понимаю, что она сделала все с россиянами! Те 450 миллионов, они же прошли через министерство финансов там и так далее. Я понимаю, что надо было, но там же проследили, так сказать, те средства, которые прошли.
Турчинов: [неразборчиво] У нас очень неплохая фракция, неплохая фракция. Но по нам бьют так, что очень тяжело. Очень тяжело. И с Ющенко недоразумения.
Кучма: Так вы ж и так голосуете непонятно как.
Турчинов: А что делать?
Кучма: А?
Турчинов: Что делать?
Кучма: Мне, по большому счету, до пи-ды дверцы. Так? Это чтобы многие поняли. Я же сижу в кресле президента. Правильно?
Турчинов: Я не знаю.
Кучма: Ты ничего не знаешь! Я уже иногда задумываюсь: нахера я там… Ты же видишь, что возле президента творится? Какую грязную кампанию развернули? Они Ющенко обожают, а на президента… Вообще даже не могу себе представить. Даже в ходе предвыборной кампании такого не было!
Турчинов: Несколько вопросов есть к Марчуку.
Кучма: Га?
Турчинов: Несколько вопросов к Марчуку есть.
Кучма: Ну и отправляй к Юле.
Турчинов: Ну, на кого эти хлопцы статью прислали. Вы не знаете?
Кучма: На ху.. эти хлопцы присылали!
Турчинов: На [одно слово неразборчиво] то что присылали.
Кучма: Не, ну это же не наши спецслужбы. Ты думаешь что, это наши спецслужбы?
Турчинов: Не знаю, наши это или нет. Просто знаю, что [одно слово неразборчиво].
Кучма: Материалы же собирают [одно слово неразборчиво].
Турчинов: [неразборчиво].
Кучма: Ну, а Марчука же Юля финансирует, и Омельченко.
Турчинов: [неразборчиво].
Кучма: Га?
Турчинов: И Марчука финансирует, и Мороза – всех. К нам все приходили и плакали.
Кучма: Так что ж? Деньги у нее есть, так что… хе-хе, это так, немножко для себя.
Турчинов: Там столько идут, что знаете... [несколько слов неразборчиво].
Кучма: Ну, ей же нужно ехать в Соединенные Штаты Америки на допрос.
Турчинов: [несколько слов неразборчиво].
Кучма: [одно слово неразборчиво] – это Юля вставила?
Турчинов: Та не, это бред какой-то.
Кучма: Честно?
Турчинов: Там всех: и нас, и вас.
Кучма: Всех, да?
Турчинов: И нас и вас.
Кучма: Не, чтобы обо мне и о…
Турчинов: [неразборчиво].
Кучма: Я же от него [Лазаренко], понимаешь, слава Богу, ни в коем случае ничего.
Турчинов: [неразборчиво].
Кучма: А! Он [Лазаренко] говорит, что «я переводил там на президента, на семью его там, на счета». Я не знаю, он же должен счета отдать.
Турчинов: Леонид Данилович, я знаю, что он переводил в какой-то [несколько слов неразборчиво].
Кучма: Он сказал, что готов дать на Дитьковского (?), на Юлю, на…
Турчинов: На Волкова.
Кучма: Ну, Волков говорит, что у него не было никаких отношений. Ну, на Волкова, на Агафонова. Он только не понимает, что о него ноги вытрут и выкинут. Он Америке больше не нужен. [Несколько слов неразборчиво].
Турчинов: [неразборчиво].
Кучма: Да. Да. Если лет двадцать дадут, то ему уже там до задницы.
Турчинов рассказывает о своем видении проблемы отмывания денег.
Кучма: Это же под моим давление я же сейчас запретил приватизацию из оффшорных зон. Уже сейчас, насколько я слышу, начинают отрабатывать схемы, как вернуть капитал за счет поднятия основных фондов предприятия…
Турчинов: Это уже будет нелегально.
Кучма: Ух! Пусть деньги работают. Я же послал законопроект, я же обратился к парламентариям, что «хлопцы, давайте сделаем [одно слово неразборчиво].
Турчинов: [неразборчиво].
Кучма: Если только этот закон, то это практическая амнистия, значит, всех, кроме официальных лиц. Так? Практически… У Юли проблем нет, поскольку она зарабатывала, когда не была официальным лицом. Хе-хе.
Турчинов: Да. Леонид Данилович, образумьте нас.
Кучма: Нет, нет у меня никакого зла. Ты знаешь, что я человек не злопамятный…
http://5elementplus.com/core.asp?main=showart&rid=5&nid=88
2006.03.14 | Пані
В цій гілці питання докладно обговорювалося
http://www2.maidanua.org/news/download_thread.php3?bn=maidan_arch2005&thread=1132956166&trs=-1І про Юлю, і про Батьківщину.
А про ту частину БЮТ, яка висловлювалася проти акції.
2006.03.12 | Чучхе
Хтось дасть мені посилання
Що це за законопроект з реабілітації, як він насправді називається, і результати голосування?2006.03.10 | Мінор
А 1+1 заявило, що Тимошенко підписала Заяву Трьох
І хоч у нічному випуску новин ведучий вибачився за "помилку" колег, я впевнений, що помилки не було - була така ж само свідома брехня, як і в Мазура-Тополі.Не хочу, гидко писати об"єктивну статтю про 2001 рік - про те, як хлопці були раді заробітку на Майдані, про те, як Каськів ошивався довкола і намагався "збирати допомогу" тодішнім майданівцям. Після виборів якось. Час ще не прийшов.
Але гнида-Луценко, як і НСНУ все роблять цілком свідомо... Ну та нічого - життя довге попереду.
2006.03.10 | 3dom
Опять будут извинятся потом толпой потупив глазки? (-)
2006.03.09 | observer
офтоп:яка мета в повному передруку? хиба не достатньо лінку? (-)
2006.03.09 | Сергій Кабуд
а чому це вас дістає? передрук збільшує кількість читачів-
такі матеріали треба поширювати скрізь2006.03.09 | Роман ShaRP
Яке ваше ****** діло? (-)
2006.03.09 | observer
грицько, я хиба у вас питав?
у кожної дії має бути сенс. враховуючі механізм "(л)" повний передрук - це банальний спамз іншого боку, у людей може бути дайлап і вони не бажають кожного разу завантажувати повний текст статті для того щоб прочитати її обговорення
2006.03.09 | Роман ShaRP
В мене таке хобі - відповідати на дурні запитання.
observer пише:> у кожної дії має бути сенс. враховуючі механізм "(л)" повний передрук - це банальний спам
Що тут спам, і що ні, визначають Правила.
> з іншого боку, у людей може бути дайлап і вони не бажають кожного разу завантажувати повний текст статті для того щоб прочитати її обговорення
Зверніться до автора з чемним проханням.
2006.03.09 | observer
співчуваю
Роман ShaRP пише:> observer пише:
> > у кожної дії має бути сенс. враховуючі механізм "(л)" повний передрук - це банальний спам
>
> Що тут спам, і що ні, визначають Правила.
повірте, не варто було порушувати власне слово і повертатись на Майдан лише аби в жлобській манері сипати банальностями. тим більше про Правила - не доросли ще
> > з іншого боку, у людей може бути дайлап і вони не бажають кожного разу завантажувати повний текст статті для того щоб прочитати її обговорення
>
> Зверніться до автора з чемним проханням.
Взагаліто я до автора і звернувся.
Хоча підозрюю що ви так тупо зреагували на моє невинне питання ще й тому, що й самі маєте дурнувату звичку надсилати повні тексти статей. Канал єсть - ума нє надо, так, Романе?
2006.03.10 | Englishman
лінки іноді мають властивість "ламатися".
і не треба розказувати казки про дайлап. По-перше, йти на інший сайт ще гірше, а по-друге набагато довше завантажуються самі гілки.2006.03.10 | Роман ShaRP
Всяко бувако.
Englishman пише:> і не треба розказувати казки про дайлап. По-перше, йти на інший сайт ще гірше,
І це теж. Від завантаження графіки (враховуючи і рекламну) на іншому сайті користувач може подейкуди завантажити радикально більше.
2006.03.10 | observer
не кажіть дурниць
Englishman пише:> і не треба розказувати казки про дайлап. По-перше, йти на інший сайт ще гірше,
не розумію чим гірше один раз сходити на інший сайт, щоб прочитати статтю, ніж десятки раз вхолосту завантажувати текст на майдані
> а по-друге набагато довше завантажуються самі гілки.
які гілки і чому вони мають довше завнатжуватись?
2006.03.10 | Роман ShaRP
Себе соchuiствуй.
observer пише:> повірте, не варто було порушувати власне слово і повертатись на Майдан лише аби в жлобській манері сипати банальностями. тим більше про Правила - не доросли ще
[Ч]удак вы дядя, право слово. Не один пункт этих Правил писал, редактировал либо дополнял я.
Например, пункт касательно линков, по которому вас регулярно трут, и даже предупредили о возможности бана.
Не знаю, кто чего не дорос или перерос, но вы определенно не в самой выигрышной позе для возражений
> > Зверніться до автора з чемним проханням.
> Взагаліто я до автора і звернувся.
... как курица жопкой.
> Хоча підозрюю що ви так тупо зреагували на моє невинне питання
Какой вапросс, какой аффтар вапроссса - такая и реакция.
Между нами
> ще й тому, що й самі маєте дурнувату звичку надсилати повні тексти статей.
В отличие от вас, сэр обСЭРвэр, я принимаю решение линк/перепечатка по каждому отдельному случаю.
> Канал єсть - ума нє надо, так, Романе?
Ну да
2006.03.10 | observer
одним словом, грицю, не тикай і не лізь коли тебе не питають (-)
2006.03.10 | UNIK
Re: Тетяна ЧОРНОВІЛ: "ода" гнілю
Чомусь ніхто не згадує ск прожила дружина гніля на довольствії монтян?Чомусь ніхто не пише що реально тільки Луцик їздив на зони попускать керівників цих зон і РЕГУЛЯРНО І ПОСТІЙНО ДОПОМАГАВ хлопцям, які сиділи за гратами?!!! а гніль жодного разу будучі нардепом не заїхав не буду писати до кого саме.
Чомусь ніхто не згадує як матері хлопців, чекали лайно(гніля) в холі готелю Україна по 4-ри години?
Чомусь ніхто не дістав роздруківку засідання верховної зради коли дійсно таки енерджайзер шуфрич і гніль таки зарізали закон про реабілітацію?!!
Чомусь Таня не пише ск її чоловіку і ск їй особисто гніль заборгував за минулі вибори?
Чомусь Таня не згадує, що гніль зробив для виборців, які його вибрали за всі ці роки?!
Я розумію, Таня, що дитину годуват треба, і що грігян реально більше платить ніж порошок чи кащей. Але ж нафіга писати було оцю оду тварині, яка вже не раз тебе нає_____ла(кіданула)??!!!!
Я просто не розумію, цього .
Таня, де твоя послідовність і принциповість часів УБК?!!!!
стаття необ"єктивна
2006.03.10 | Кравчук
Re: Тетяна ЧОРНОВІЛ: "ода" гнілю
В ситуації, що склалася з хлопцями , що відсиділи, як і під час УБКпроявилась дуже негарні риси наших вождів, думаю ,що це рецидиви переляку перед КДБ і жлобства совєйських начальничків.Переляк, обмеженість, брак духу і шляхетності - от як це можна назвати.Порядні люди так не поступають. І ще одне мають запамятати наші "командири" - ми боролися не за вашу персональну владу, а за справедливість і правду.
Сумно бачити розбрат і образи серед побратимів...
УНІКУ - ти так і не передзвонив.Якщо ти є унсовець, який відсидів за 9, то хай так і буде.Якщо ні і намагаєшся по фєні тут мурчать, то дуже волію тебе угледіть.
2006.03.10 | UNIK
Re: Тетяна ЧОРНОВІЛ: "ода" гнілю
хто ти такий, шо я тобі маю звітувать ск раз сидів, чи затримувався і за що?!!!не твоє псяча справа
2006.03.13 | Батіг
Re: Тетяна ЧОРНОВІЛ: "ода" гнілю
1 ти мудак, бо гнати на людину поза очі це та справа за яку тебе на Лук'яні в ліпшому випадку з хати б виламали, як Заіченку (номер хати тра?).2 ти УНІКальний у власній козлячості, це лише констатація
UNIK пише:
> хто ти такий, шо я тобі маю звітувать ск раз сидів, чи затримувався і за що?!!!
> не твоє псяча справа
2006.03.10 | Нестор
Фу. Можна лизати зад "любим друзям". Але навіщо
продукт лизання на інших кидати.Особливо на таких чесних людей, як Т. Чорновіл
2006.03.14 | Батіг
Re: Тетяна ЧОРНОВІЛ: "ода" гнілю
Парніша з таким маніакально-депресивним синдромом як в тебе, в кунст-камері сидіти. Знаєш ти все, нахватаний. Певне сам Шкіль про себе не знає як ти все про нього. А звідкіля, винкає питання ідля чого оце у собі тримаєш? Зелену жабу ростиш? Тіко не тринди, що за дєржаву убідно... Гоняволо тоді вийде. Коли лайно набираєш ротом і плюєш на інших у тобі все одно більше лайна залишається.Ти за свого зайченку подумай. Жінку з двома дітьми кинув живе з 16 літньою, а його дружина лише зі Шкіля тисяч десять ує витягнула. Туполя жінку з дитиною залишив... Але це пусте... Правда?
Та найганебніше це те що вони паскудять своїм споживацьким підходом саму ідею боротьби. Мовляв україна нам должна.
Ти піхвун сам же певне на бабки Шкіля отримані від нього на лікування якоїсь страшної хвороби неіснуючого родича, баб із зайченкою по кабах водили. Агітуючи при цьому за революцію
Поскотник ти дешевий
UNIK пише:
> Чомусь ніхто не згадує ск прожила дружина гніля на довольствії монтян?
> Чомусь ніхто не пише що реально тільки Луцик їздив на зони попускать керівників цих зон і РЕГУЛЯРНО І ПОСТІЙНО ДОПОМАГАВ хлопцям, які сиділи за гратами?!!! а гніль жодного разу будучі нардепом не заїхав не буду писати до кого саме.
> Чомусь ніхто не згадує як матері хлопців, чекали лайно(гніля) в холі готелю Україна по 4-ри години?
> Чомусь ніхто не дістав роздруківку засідання верховної зради коли дійсно таки енерджайзер шуфрич і гніль таки зарізали закон про реабілітацію?!!
> Чомусь Таня не пише ск її чоловіку і ск їй особисто гніль заборгував за минулі вибори?
> Чомусь Таня не згадує, що гніль зробив для виборців, які його вибрали за всі ці роки?!
>
> Я розумію, Таня, що дитину годуват треба, і що грігян реально більше платить ніж порошок чи кащей. Але ж нафіга писати було оцю оду тварині, яка вже не раз тебе нає_____ла(кіданула)??!!!!
>
> Я просто не розумію, цього .
> Таня, де твоя послідовність і принциповість часів УБК?!!!!
>
> стаття необ"єктивна
2006.03.10 | DevRand
Таня все розказала, окрім деяких фактів
А саме тих фактів, що є не дуже приємними для Турчинова і Шкіля. Наприклад, які у неї самої були претензії до Шкіля після виборчої кампанії 2002 року. Вона може і забула, але пам"ятають ті кому вона про це казала. Або що Турчинов казав Шкілю на початку Шовковичної 9 березня 2001 року.Отже, так сталося що після того як "Майдан" почав кампанію підтримки ув"язнених ( ми були перші, і довгий час єдині) я був досить залучений у цю справу.
Дійсно, покази Луценка, які я читав особисто - не найкращі з усіх. Але й не найгірші. Здається, напочатку слідчі СБУ змогли його налякати. Так, він впізнав на записах Шкіля і казав що той керував унсовцями, що власне знали всі. Але, думаю що адвокат Тетяна Монтян підтвердить, що справа побудована НЕ на показах Луценка. Тому говорити про те що він когось здав - це значне перебільшення.
На жаль, Зоряна Шкіль яка обіцяла мені ще 2 роки тому віддати ксерокси матеріалів справи, свого слова не дотримала.
"Дізнайся по справам його" - Луценко виявив себе пізніше. Він НЕ пішов на співпрацю з СБУ, і він таки підтримував ув"язнених. Читайте інтерв"ю Тополі в цій гілці.
Думаю, знайдеться багато претензій і до самого Андрія Шкіля, який на думку принаймі (значної) частини своїх однопартійців, міг би зробити більше для своїх ув"язнених товаришів після того як став депутатом блоку БЮТ.
Одночасно, Тополя в інтерв"ю справедливо зауважує: Турчинов, перебуваючи на посаді голови СБУ не тільки не зробив нічого для встановлення істини по подіям 9 березня (мав усі можливості), але й більше того - за нашою інформацією - він прикривав "зірок"-слідчих, які фальсифікували справу 9 березня, того ж таки Герасименка, який встиг засвітитися на схемах з пальним вже в "наш час".
Так що стаття Тані (яку я люблю і поважаю) дуже класна, особливо в емоційному плані - але одностороння - в ній не вказані факти, що є неприємними для Турчинова, Шкіля та БЮТ в цілому.
Хочу зауважити, що я не збираюсь нікого з діячих осіб цієї історії звинувачувати - Бог(Аллах чи Будда) їм суддя.
P.S> респект Тополі!
2006.03.10 | Нестор
Респект Тополі? А Коваленкові теж респект? (-)
2006.03.10 | DevRand
нахуй чувак, нахуй
якщо не доходить, чим ці люди відрізняються.
2006.03.13 | Батіг
Re: нахуй чувак, нахуй
А чим вони таким великим відрізняються? Туполя був у Коваленківській уна, в ній і залишився. Це його нинішній керівник Курвюк приїздив до Львова разом з Кавалєнком і намагався залякати команду Шкіля, щоб ті не працювали на його вибори. Зараз Туполя на всіх кутах кричить, що його нардеп зрадив, та жінка Туполю зрадила... Ну точить його і йому подібних заздрість до успішного Шкіля. Так заздріть тихо в ганчірочкуDevRand пише:
>
> якщо не доходить, чим ці люди відрізняються.
2006.03.14 | Батіг
Re: нахуй чувак, нахуй
А чим це таким Туполя відрізняється від Ковалєнкі? Тим, що він його підтримував? Чи тим, що зараз повторює проти Шкіля усе те що пашталакав Коваленко з сотоваріщамі?2006.03.14 | Стопудів
нахуй чувак, нахуй
якщо не доходить, чим ці люди відрізняються.2006.03.10 | UNIK
Re: Таня все розказала, окрім деяких фактів
хоч хтось написав правду.Дякую
2006.03.10 | anorma
ну так дивно очікувати що Оглядач Бродскького
і ті хто там працює будуть обєктивно писати про Туричноваці люди на інформаційній війні, включаючи і Тетяну Чорновіл
2006.03.11 | MentBuster
Re: Таня все розказала, окрім деяких фактів
DevRand пише:> А саме тих фактів, що є не дуже приємними для Турчинова і Шкіля. Наприклад, які у неї самої були претензії до Шкіля після виборчої кампанії 2002 року. Вона може і забула, але пам"ятають ті кому вона про це казала. Або що Турчинов казав Шкілю на початку Шовковичної 9 березня 2001 року.
>
Впевнена, що Тетянка нічого і нікого не забула, але вирішила, що чому б не заробити бабла за статєйку - тих, хто знає цих вилупків, вона в оману і так не введе, а хто досі не знає - так тому і бути
> Дійсно, покази Луценка, які я читав особисто - не найкращі з усіх. Але й не найгірші. Здається, напочатку слідчі СБУ змогли його налякати. Так, він впізнав на записах Шкіля і казав що той керував унсовцями, що власне знали всі. Але, думаю що адвокат Тетяна Монтян підтвердить, що справа побудована НЕ на показах Луценка. Тому говорити про те що він когось здав - це значне перебільшення.
>
Звичайно, справа побудована не на свідченнях Луценка. Вірніше, далеко не тільки на його свідченнях. Але чомусь інші, наприклад, Чемерис - не знайшли для себе можливим співробітничати зі слідством, а Луцик - засцяв. Для тих, хто не розуміє - дати свідчення (будь-які) по такій справі - це впасти нижче плінтусу як людині, бо це - "співробітництво з класовим ворогом", вибачте за патетику. Луцик завжди дуже ніяково почувався переді мною, бо знав, що я знаю, що йому гебульники всього лише пообіцяли затиснути яйця в шухлядку, і ось він вже сидить на стільчику і нервово здає всіх з потрохами під відеокамеру
> На жаль, Зоряна Шкіль яка обіцяла мені ще 2 роки тому віддати ксерокси матеріалів справи, свого слова не дотримала.
>
Це були мої особисті матеріали, які Зоряна просто поцупила
> "Дізнайся по справам його" - Луценко виявив себе пізніше. Він НЕ пішов на співпрацю з СБУ, і він таки підтримував ув"язнених. Читайте інтерв"ю Тополі в цій гілці.
>
На мою скромну думку, це його характеризує, але аж ніяк не виправдовує
> Думаю, знайдеться багато претензій і до самого Андрія Шкіля, який на думку принаймі (значної) частини своїх однопартійців, міг би зробити більше для своїх ув"язнених товаришів після того як став депутатом блоку БЮТ.
>
Шкіль у нас - політична зірка першої величини (це він сам себе так позиціонує). А всі інші люди для нього - це сміття. Я захищала різних клієнтів, в тому числі і зовсім диких хлопців з далеких сіл. Всі вони приходили сказати мені "дякую" - хоча б з пляшкою самогону та шматком сала. А Шкіль забув про моє існування відразу, як тільки став депутатом, і навіть на неодноразові виклики суду не з'явився посвідчити у справі, коли мене судили за побиття мента. Тому що якась там Таня Монтян на той час була йому вже бєз надобності. А його дружина Зоряна, яка битий рік ридала в жилєтку моєму чоловіку, зробила вигляд, що не знає його, коли очі-в-очі зіштовхнулася з ним в Верховній Раді. Тому що теж бєз надобності - бо його тоді пресували за порушену проти Кучманоїда справу, а вона щойно стала великою мадамою - дружиною депутата. ід огидності цієї сцени тоді пересмикнуло навіть кількох прокучмівських депутатів, які обізвали її сучкої та повели Василенка пригостити коньяком
>
> Одночасно, Тополя в інтерв"ю справедливо зауважує: Турчинов, перебуваючи на посаді голови СБУ не тільки не зробив нічого для встановлення істини по подіям 9 березня (мав усі можливості), але й більше того - за нашою інформацією - він прикривав "зірок"-слідчих, які фальсифікували справу 9 березня, того ж таки Герасименка, який встиг засвітитися на схемах з пальним вже в "наш час".
>
Думаю, багато хто ще не може абстрагуватись від свого хорошого відношення до колишньої гопазиції та зрозуміти, що всі вони - такі самі покидьки та наволоч, що і попередня влада. А тому в їхній скотській поведінці немає нічого ані дивного, ані незвичайного.
> Так що стаття Тані (яку я люблю і поважаю) дуже класна, особливо в емоційному плані - але одностороння - в ній не вказані факти, що є неприємними для Турчинова, Шкіля та БЮТ в цілому.
>
На статті з вказаними подібними фактима вона нічого не заробила б
> Хочу зауважити, що я не збираюсь нікого з діячих осіб цієї історії звинувачувати - Бог(Аллах чи Будда) їм суддя.
>
Я теж. Але сказати про них все, що я думаю - можу
> P.S> респект Тополі!
Приєднуюсь
2006.03.11 | Сергій Кабуд
Хай вийде Тетяна Чорновіл і скаже скіки їй $$ дали за статтю(-)
2006.03.11 | anorma
просто жах
>Думаю, багато хто ще не може абстрагуватись від свого хорошого>відношення до колишньої гопазиції та зрозуміти,
>що всі вони - такі самі покидьки та наволоч,
>що і попередня влада.
>А тому в їхній скотській поведінці немає нічого ані дивного,
>ані незвичайного
лише одне питання - після такого резюме чи йде пані на вибори і якщо так то за якою галочкою
справді цікаво
2006.03.12 | MentBuster
Re: просто жах
anorma пише:> >Думаю, багато хто ще не може абстрагуватись від свого хорошого
> >відношення до колишньої гопазиції та зрозуміти,
> >що всі вони - такі самі покидьки та наволоч,
> >що і попередня влада.
> >А тому в їхній скотській поведінці немає нічого ані дивного,
> >ані незвичайного
>
>
> лише одне питання - після такого резюме чи йде пані на вибори і якщо так то за якою галочкою
>
> справді цікаво
Охоче задовольняю Вашу цікавість: таки піду та проголосую, за уїбанів, що здаються мені менш небезпечними для суспільства, ніж усі інші - Костенківців. Хоча, можливо, стосовно їх найменшої бєзобідності я і помиляюсь, але голосувати все одно за когось треба
2006.03.12 | anorma
дякую (-)
2006.03.12 | 123
Дозволю собі додати-чому костенківці найменш небезпечні
Тому що вони не потраплять до Ради, і не зможуть робити таку шкоду, як ті, що потраплятьMentBuster пише:
> > справді цікаво
>
> Охоче задовольняю Вашу цікавість: таки піду та проголосую, за уїбанів, що здаються мені менш небезпечними для суспільства, ніж усі інші - Костенківців. Хоча, можливо, стосовно їх найменшої бєзобідності я і помиляюсь, але голосувати все одно за когось треба
2006.03.12 | Мартинюк
У них найчистіші списки
Тому що ніхто з бандюків не вважав що вони можуть пройти.В них нормальна середня ланка, є структури, з часів РУХу вних є люди з досвідом регіонального депутатства .
Тому чесно кажучи краще вже голосувати за них ніж ПРП-Пору - в тих нема такої доброї низової структури.
Інша річ - виборчі шанси - ПРП активніша, однак костенківці планують якісь заходи, котрі можуть додати їм популярності.
2006.03.12 | mirgor
В них є Плющ, котрий зробе Ахметку президентом(-)
2006.03.12 | tomcat
мм-дя. павуки в банцi. потiм дивуємось чому Украiнцi - велика...
за чисельнiстю нацiя так i не спромоглася на власну державу. є таке прислiв'я - "если вы такие умные, почему строем не ходите?", смiшно звичайно, але пiсля прочитаного згадалось саме воно i менi зовсiм не смiшно.2006.03.14 | Нестор
Ще трохи про Мазура і Зайченка
Наталія ЛЕБІДЬ http://oglyadach.com/news/2006/3/14/73691.htmШкіля і Зайченка 1 серпня 2003 року я спостерігала на власні очі – зовні все виглядало дуже й дуже комільфо.
Спочатку цей текст мав інший вступ. Навіть не так: спочатку існували три різні тексти, об`єднані темою УНА-УНСО та 9 березня. Я надсилала їх до “Української правди”, “України молодої” і сайту “Главред”. Жоден з них не сподобався власникам цих ЗМІ...
Я довго міркувала над тим, чи дійсно I`m loosing my favorite game, як співають “Кардіганз”, або ж існує якась інша причина того, що я почала писати в стіл при владі Ющенка? ...
на 2 жовтня припало перше судове засідання у “справі 9 березня”. Тож під судом – із моєю статтею в руці – вже тупцював Едуард Коваленко. Нагадую, що він, Юрій Тима та Микола Карпюк – нинішній найкращий друг Зайченка і Мазура – на той час були спаяною тріадою (доки не побили глеки), яка керувала УНА-УНСО. Керувала за відсутністю в активній політиці ув’язненого Андрія Шкіля, для якого згадана трійця ніколи не шкодувала лайна.
Нині Тетяна Монтян любить дорікнути своєму екс-підопічному Шкілю за невдячність щодо неї. Боюся, що оскільки наші шляхи з нею теж давно розійшлись, я так само занесена у чорний список говнюків, які манкірують Танею. Ні, я не забула Тетяну Монтян. Саме їй я завдячую своєю початковою юридичною освітою, знайомством із тим, що таке попередній розгляд справи судом (котрий якраз і відбувався 2 жовтня 2001 року), які під час нього вирішуються питання, яким є наступний етап судочинства etc.
Здається, ні в кого персона Едічки Коваленка не викликає на сьогодні різних прочитань. І це правильно. Але ж фішка у тому, що Едічка був не сам. Це той випадок, коли “один плюс один”. І ще раз “плюс один”. Хоча постать Юрія Тими (про нього пару слів я скажу нижче) нас мало цікавить, оскільки Тима зійшов на політичний маргінез, де й за лишився. Карпюк – ось хто насправді вартий уваги.
Цікаво, що у Мазура, який звинувачує Шкіля у всіх гріхах світу цього – зрадництві, запроданстві, жадібності – не виникає наразі жодних запитань до Карпюка. Запитань на кшталт того, що той робив в компанії Коваленка? Яку вони разом творили УНА-УНСО? Чому Карпюк пішов за нікому не відомим генічеським рогулем, який пізніше влаштовуватиме псевсофашистські марші на Хрещатику? Що в них могло бути спільного? І хто, в решті решт, є провокатором? Коваленко? Якщо так, то чи відоме Карпюку (і Мазуру!) прислів`я, яке починається словами “скажи, хто твій друг...”?
І ще одне питання. Вже не до Мазура. Риторичне. Чому, власне, Карпюка, у якого були досить тяжкі обвинувачення (порівняно, зі, скажімо, львівським 19-річним студентом Гальчиком) відразу ж після арешту випустили на підписку про невиїзд? Шкіль – підлий і поганий, той, що за словами Зайченка і Мазура, отримав гроші за зраду (яку? кого?), відсидів своє аж до звільнення після обрання його депутатом. Карпюк же вийшов з-за грат досить швидко (а, потрапивши туди вдруге, вже за вироком судді Волика, писав покаянні листи Шкілю, відмовляючись від будь-яких претензій на керівництво УНА-УНСО).
Про те, які провини закидало СБУ фігурантам справи 9 березня, я поінформована досить непогано. Тож повторюю вдруге: претензії влади до Карпюка були більш, ніж серйозними. То ж звідки взялися до нього преференції потім? Разом з Монтян ми читали обвинувальний висновок СБУ, після чого я написала статтю в “Україну молоду” – вона вийшла 16 січня 2002 року і називалась “Від кримінального до смішного – один суд”. Саме ця стаття є збіркою вже хрестоматійних цитат на зразок того, що кинутий рукою обвинуваченого “камінь, вдаривши сержанта ім`ярек по голові, спричинив запалення суглобу лівої ноги”. Зі слів тої ж таки Монтян знаю, що за такий рівень обвинувального висновку слідчим СБУ дуже сильно дісталось, серед “постраждалих” був і полковник Герасименко – один з кураторів справи 9 березня.
Отже, Микола Карпюк... Опинившись на волі, він починає діяти. Руйнувати УНА-УНСО йому допомагають Коваленко та Тима. Був період, коли з Тимою я спілкувалась – заочно – найбільше. Він, мабуть, був у своїх друзів мозковим центром. Саме Тима постійно надсилав в “Україну молоду” чисельні факси. Дуже смішні. Михайло Дорошенко (редактор “УМ”), прочитавши, віддавав їх мені. В кожному з них Тима щось вимагав. То спростування неправдивої інформації, то слова на сторінках “УМ”, то моєї голови на палі (це тільки припущення, але, може, котрийсь факс я пропустила?). Дорошенко не коментував нашу з Тимою батрохоміомахію – мабуть, ставився до неї байдуже. Пригадую, як одного разу Тима написав, що він виступає проти вживання мною слова “провідник” – мовляв, провідник у них був один і такий, якого краще проти ночі й не згадувати. Мовляв, вони з часами Корчинського покінчили раз і назавжди.
Отже, на початку 2003-го року стан справ був такий: існувала офіційна (тобто зареєстрована і визнана Мінюстом) УНА-УНСО Едуарда Коваленка, була УНА-УНСО Шкіля й були розкидані по тюрмах засуджені у “справі 9 березня”. Від їхньої позиції, я так розумію, значною мірою залежало те, яку долю могла мати кожна з цих двох сил. Та поки Шкіль самотужки оскаржував у суді реєстрацію УНА Коваленка, його “побратими” взяли та й на Шкіля образились. Протягом 2004-го року всі вони були звільнені (й не в останню чергу завдяки Шкілю: хтось звільнився, бо щодо нього вдалося застосувати закон Шкіля “Про амністію”, хтось – бо спрацював розроблений спільно з адвокатами план по достроковому звільненню і т.д.). Зараз, щоправда, шкілевські “подєльнікі” заперечують будь-яку допомогу від нього – як-от: адвокатів, проплачених аж ніяк не з кишені засуджених, передачі, гроші для родин тощо. Питання до Мазура і Зайченка: невже нічого цього й справді не було? То на х...я, питається, ви подавали руку такій наволочі, щойно вийшовши з тюрми? Чому мовчали раніше? Зустріч Шкіля і Зайченка 1 серпня 2003 року я спостерігала на власні очі – зовні все виглядало дуже й дуже комільфо. (Просто проект під назвою “Шухевич” був тоді іще далеко за обрієм).
Єдине, що хотілось би додати з приводу Шкіля (перш ніж повернутись до відсунутого убік Коваленка), так це наступне. Якщо під допомогою політв’язням мати на увазі такий розвиток подій, за яким Шкіль в`їжджає на БТРі у розбомблене Лук’янівське СІЗО, обертаючи на пальці ключі від камер, а десь неподалік висить на ліхтарі Льовочкін, то справді – Шкіль нікому нічим не допоміг. Таки да, як кажуть в Одесі...
Тим часом звільнений умовно-достроково у 2003-му році Руслан Зайченко певний час не міг визначитись з командою, за яку він гратиме. Якийсь час він тримався Шкіля, а вже пізніше, дочекавшись виходу на волю Ігоря Мазура (а ще пізніше – Миколи Карпюка), склав із ними тріо. Карпюк же, як ми пам’ятаємо, був тісно пов’язаний з Коваленком. За відсутності Карпюка Коваленко, як кажуть пропонував всім, хто коливався з вибором “вектору”, щедру винагороду за участь у його акціях.
Ці акції Коваленка були для Кучми справжньою знахідкою. Тим більше, коли президентські вибори на носі. Власне, свою роль Коваленко непогано відіграв і трьома роками раніше. Ну, а у 2004-му – і поготів. Почалися вже згадувані променади Хрещатиком – “на підтримку Ющенка”, які мали закріпити у свідомості обивателя зв`язок між Ющенком та коваленківськими “фашіствующімі” молодиками.
На Коваленка і його зіпсовану карму не хочеться витрачати багато часу. Він погано розпочав свою столичну кар’єру і погано її скінчив. У 2005-му його за щось заарештували – здається, тоді він вживався в образ юдофоба і ющенкофіла одночасно. Саме у цей момент Едічку й відправили на нари. Щоправда, ненадовго. А, втім, як казав Корчинський, жлобським є бажання увійти в історію, оминувши в’язницю. Хоча в історії Коваленко в будь-якому разі не залишиться – не того польоту птах. Скажу більше: Едік (на відміну від його друга Тими) не лишив по собі навіть сайту. Єдиним читачем і дописувачем якого він міг би бути...
Як же красиво й завзято чехвостив останній (в інтерв’ю газеті “Без цензури”) бідного Едічку Коваленка! Невже забув, як вони разом проводили спільні прес-конференції? А як вони удвох УНА-УНСО керували – тут теж памороки вибило? А тепер – ти диви! – “провокатор” та “провокатор”! А де ж раніше твої очі були? Серце? Душа? І інший лівер? Шкода, ах, як шкода, що мене – все ще, як-не-як, заступника головного редактора “БЦ”, на момент того епохального інтерв’ю не було ані в редакції, ані в Києві загалом! Можливо, у нас цікава розмова вийшла би з Карпюком...
Ну, а в “Без цензури” Карпюк тримався, ясна річ, цілком пристойно. Вилаяв Коваленко, Корчинського назвав “дріб’язковою душею”, більше за все дісталося, звичайно ж, Шкілю...
А за пару місяців потому в пресі з’явилось маленьке оголошення – всі установчі документи, дотичні до партії “Українська національна асамблея” (за підписом Едуарда Коваленка) вважати недійсними. Реєстрацію отримала УНА-УНСО Шухевича-Карпюка. Кажуть, що у цієї події занятна історія. Що голодував якось під стінами Секретаріату Президента Олег Бойко – один з політв’язнів, який не має стосунку до Карпюка і компанії. І що вийшов до нього особисто Рибачук – спитати: в чому, власне, справа? А Бойко йому й відповів, що протестує він, бо політв’язні досі не реабілітовані, нова влада ними не переймається, тож чи не час, мовляв, взятися за це діло Президентові? І І що ви думаєте? Президент не лишився осторонь. Подейкують, що він того ж дня зателефонував Шухевичу і ще раз поцікавився тим, що ж наразі турбує УНА-УНСО? А Шухевич, буцімто, замість реабілітації залагодив інше питання – паперово-реєстраційне. Так все це було чи ні, знає Президент. І сам Юрій Романович...
І “под занавес” моєї приватної УНА-УНСОїади – іще такий пасаж. Якось, будучи студенткою університету, складала я котрийсь з іспитів. Розсварилася з викладачкою за несправедливу, як я вважала, трійку й вийшла, гучно грюкнувши дверима. Внаслідок чого трійки отримав увесь потік – принаймні ті, хто тягнув білети після мене. Така от вийшла у пані професорки маленька помста для скрипки з окрестром. Оркестр (себто мої однокурсники) був страшенно обурений. Мною. Тож на мої настирливі заклики піти до декана факультету й оскаржити наші оцінки ніхто не зреагував. Зі мною ніхто не розмовляв, бо винною виявилася не та дурнувата клімактерічка, яка вважала, що може зірвати свій поганий настрій на усьому російському відділенні філологічного факультету, а я. Бо невчасно роззявила рота. Було б повчати і дякувати, що в тебе не двійка...
Ця історійка трохи нагадує мені звинувачення на адресу Шкіля. За те, що посадили унсовців, рахунок виставили не Кучмі, його виставили Шкілю. Ті ж таки сокурсники, тобто – тьху! – сокамерники. Бо, як каже Руслан Зайченко на “Главреді”, “нас посадили – Юлю випустили. Вони просто грають на цьому і піаряться. Через домовленості Турчинова з тодішнім керівництвом держави і доплати грошей Шкілю нас і упекли за грати”. Мда... Тобто, Кучма сказав Турчинову: “ОК, чувак, я відпускаю Юлю, але тюрми не повинні бути порожніми, так що приведи людей замість неї і можеш її забирати”? А Турчинов тут же підтюпцем-підтюпцем – до Шкіля та й каже йому: “Ось тобі “доплата”, посиди рік у в’язниці, подумаєш, всєго-то дєлов...”. Так було, Руслане? Чому ж тоді ти не розповів цього на суді? Повір мені, сидіти у глядацькому залі “Загребу” і розглядати шкарпетки судді Валігури по кілька годин поспіль було так нудно! Так хотілось драйву! Твоя розповідь про change Тимошенко на Шкіля була б саме тим, що треба! Власне, твої сенсації могли б прозвучати й потім, адже ти на волі з 2003-го року, то чому твої чакри розкрились саме зараз?
Але менше з тим. Мєр-р-р-завєц-Шкіль, який “одноосібно” повів людей на барикади (перед тим взявши гроші і завбачливо замовивши собі люкс в СІЗО), вже не з вами, панове Мазур та Зайченко! Партія УНА-УНСО – ваша партія. Вас любить Мінюст, вашого лідера поважає президент, чи не так? А Шкіль хай лишається собі при своїй громадській організації та “Батьківщині”, до лав якої він вступив. Здавалось би, всі мають бути задоволені. Та ні ж, знов щось не слава Богу! І ось Мазур та Зайченко (і ще декілька молодиків при них) плентаються 9 березня цього року – як хвіст за собакою – за Шкілем в УНІАН, після чого попередньо заявлена там прес-конференція перетворюється на бенефіс Зайченка і Мазура. З питаннями на кшталт “А на які гроші ти живеш?”... Таке складно уявити навіть в устах Наталії Вітренко, як і її прихід на брифінг, приміром, до Мороза...
Пізніше – ввечері того ж дня – на П’ятому каналі Шкіль і Мазур зійдуться у ще одній словесній баталії (на телефонному зв’язку при цьому буде і Юрій Луценко). Останнього представляти не треба? Це батько жарту про “рудого таргана”. А також співкоординатор акції, що існування цього самого таргана при владі якраз і заперечувала. Пізніше – свідок по справі 9 березня. Ще пізніше – міністр МВС в урядах Тимошенко і Єханурова. А ще Юра цікавий своїм роздвоєнням на мента і хомо сапіенс: “як людина” він пам’ятає, що 9 березня було брудною політичною справою, а от “як міністр” може хіба що констатувати: по Шкілю й досі відкрито кримінальне провадження. Із цією прикрою обставиною нинішній міністр нічого вдіяти не може. І не хоче. А як щодо того, аби самому проявити ініціативу й зробити щось приємне для сотоваришів по УБК – того ж таки Мазура? До речі, Мазур Луценкові (як міністру і менту) ніяких питань відносно реабілітації політв’язнів не ставив. У тому, що всі вони й досі ходять з тавром криминальників, винний... Вгадайте хто? Ющенко? Єхануров або Тимошенко? Генпрокуратура? Суд? Ні, знову ж таки – Шкіль. Він, мовляв, навмисно провалив закон про реабілітацію політв’язнів (хоча проект Шкіля взагалі не ставився на голосування, а альтернавний закон від Черновецького не пройшов у другому читанні). Що ж, все це вже навіть не оригінально...