Хто і чому зацікавлений у ліквідації Національної академії наук?
03/16/2006 | Леонід Шульман
Серед частини нашої, переважно гуманітарної, інтелігенції стало майже модним елементом хорошого тону лаяти Національну академію. Нещодавно олії в багаття підлила злобно-ненависницька стаття якогось Квірина Шірмаєра у журналі Nature. Раджу читачеві, перш, ніж читати цю мою статтю далі, познайомитися з перекладом статті Шірмаєра у Nature на сайті maidanua.org або з її ориґіналом.
Прочитали? А тепер зверніть увагу на те, що у цитованій статті, крім отрути, практично ніяких змістовних критичних зауважень немає. Фактично ви знайдете там ремствування з приводу віку академіків, туманне звинувачення Академії в тому, що вона існувала в СРСР, та незрозуміле звинувачення академіків у протидії швидкісному Інтернету та спробі за дозвіл на нього отримати хабара. Не можу уявити собі ситуацію, коли б впровадження системи швидкісної передачі даних залежало б від дозволу якогось академіка.
Так само важко зрозуміти, чому нас звинувачують у небажанні отримувати європейські ґранти. Ми не минаємо жодного оголошеного конкурсу. Виграти ґрант вдається досить рідко. До того ж система європейських і американських ґрантів побудована дуже селективно. Не всі напрямки досліджень підтримуються. Підтримуються переважно ті, які не впливають на промислово-технологічний потенціал, тобто екологічні, соціогуманітарні, медичні та аґрарні. Відхиляються пропозиції, в яких можна побачити так зване подвійне застосування (мирне+військове), а до них належать практично всі високі технології.
Істеричні заклики Штірмаєра реформувати Академію не супроводжуються жодними конкретними ідеями: що саме потребує змін, яких саме і як їх слід запровадити. Натомість звинувачується невідомо в чому сама система організації наукових досліджень в Україні. Штірмаєр ставить нам у приклад успішні (?) реформи науки в Угорщині та Болгарії. Що сталося в цих і деяких інших країнах, які інтеґрувалися в Європу? У нових членах ЄС було ліквідовано сферу високих технологій. Колись угорське приладобудування посідало чільне місце серед країн РЕВ. Де воно тепер? Куплене і знищене фірмою "Сіменс". Де зараз колись могутня комп’ютерна промисловість Болгарії та Польщі? – Знищені. Де польське спортивне літакобудування? – Знищене.
Із знищенням високотехнологічних виробництв (угорцям залишили виробництво вина та м’ясопродуктів, болгарам – сільське господарство та туризм, естонцям – рибальство і меблярство, й т.д.) стала непотрібна їх науково-технологічна підтримка. Академії було скорочено. Ось і всі "успішні" реформи в країнах, що стали новими членами ЄС. Слід згадати, що "старі" члени ЄС переймаються протилежною проблемою: як збільшити кількість науковців, як зробити наукову кар’єру привабливою для молоді, як посилити науково-технологічний потенціал, як розширити перелік спеціальностей для отримання продуктивної вищої освіти в університетах.
У 2004 році в Брюсселі відбулася європейська конференція "Збільшення людського ресурсу для науки і технології в Європі". На обговорення було винесено доповідь, яку підготувала ґрупа експертів високого рівня для Європейського комісара з питань досліджень Пилипа Бускена. Ґрупа виявила чимало завад на шляху збільшення кількості науковців в Європі. Державний сектор науки недофінансований (і це в них!), а університетам слід збільшити перелік кар'єр, до яких вони готують випускників.
"Успішність наукового і технологічного розвитку є головною для забезпечення майбутнього Європи." – заявив П.Бускен, – "Щоб стати найдинамічнішою економікою, яка ґрунтується на знанях, і прискорити інвестиції у дослідження в Європі в дусі лисабонських та барселонських цілей, Європейський союз повинен звернути увагу на наявну нестачу науковців і дослідників к Європі. Він має не тільки утримувати й приваблювати вчених вищої кваліфікації, але також заохочувати молодь, здатну до досягнень, стати наступним поколінням інноваторів і винахідників у Європі. Поліпшення підготовки та кар’єрного просування дослідників та вчених – ключ для досягнення цієї мети. Рекомендації ґрупи експертів високого рівня дають нам конкретний дороговказ, як зустріти цей виклик."
А що ж то за реформи, які пропонує для Академії п. Шірмаєр? А нічого. Реформуйтеся, та й годі. Загалом наукофобська писацька братія змогла вичавити із себе аж три "реформаторські" ідеї: 1) ліквідувати Академію, а її інститути передати університетам; 2) скасувати грошову винагороду за академічні звання; 3) сортувати вчених за цитованістю та публікаціями у провідних анґломовних журналах, а далі вигнати відбракованих за цим критерієм.
Я багато писав про ідею університизації. Глупа ідея, яка суперечить сучасній тенденції розвитку науки. Її автори – представники застільно-писацьких наук (гуманітарії та математики), яким не треба лабораторно-експериментального обладнання, виробничих потужностей, спеціальних споруд тощо. Колись наука перейшла з монастирів до університетів і стала факультативною працею викладачів, але згадаємо, що основи хімії заклали алхіміки, які працювали в приватних лабораторіях, а не в університетах. Доки для природничих наук вистачало обладнання рівня шкільного кабінету фізики, вони почували себе нормально в університетах, але згодом дослідження стали вимагати дуже дорогого матеріального забезпечення, часом поєднання зусиль великих колективів, і, зазвичай, повного робочого часу дослідника замість епізодичних зусиль університетського викладача. В університетах залишилася можливість вести лише дослідження, які не вимагають великих площ та дорогого обладнання.
Різні країни пішли різними шляхами. Тільки найбільші університети США і Великої Британії зараз утримують у своєму складі науково-дослідні інститути, де люди віддають науці весь час і майже не викладають. У Франції та Німеччині виникли відомства, які мають НДІ. У США та Європі створені великі державні центри у галузі ядерних і космічних досліджень.
Друга пропозиція (про скасування плати за академічні звання) викликає різні почуття. З одного боку вчені, які створили наукові школи мають право на таку підтримку, тим більш, що рівень зарплати вченого у нас не 30 доларів за годину, як у США, а менше 500 доларів за місяць. Але академічні гроші, на жаль приваблюють високопосадовців, які взагалі не є вченими.
Зрештою, про сортування науковців та публікаційний вихід Національної академії. У статті Штірмаєра знаходимо нахабне й брехливе твердження, ніби вся наша Академія публікує втричі менше статей, ніж Манчестерський університет. Це – віртуозна напівправда, а тому – брехня. Спробуємо викласти це ж твердження правдивою мовою. Воно звучатиме таким чином: "Публікації вчених НАН України анґлійською мовою у провідних анґломовних журналах, які скануються TSI, за кількістю дорівнюють третині публікацій Манчестерського ун-ту.
Найбільший злет науки в СРСР мав місце у перші 30 повоєнних років, коли вся радянська наука нічого не друкувала анґлійською мовою. Навіть у горбачовські часи публікації праць за кордоном були фактично заборонені. Тобто існувала вимога надрукувати свою працю спочатку в СРСР, а потім посилати за кордон. Закордонні журнали, навпаки, вимагали, щоб стаття раніше ніде не друкувалася. Чи можна на підставі відсутності анґломовних публікацій твердити, що науки в СРСР не було? Звичайно, ні. Радянська наука забезпечувала військовий паритет із НАТО, космічні апарати досліджували Сонячну систему. Саме успіхи радянської космонавтики та ядерної фізики змусили країни Заходу запозичувати дещо з нашої системи освіти, а багато російськомовних журналів перекладати анґлійською мовою і поширювати в усьому світі. Я не хочу твердити, що організація науки в СРСР була бездоганною. Проблеми були. Але відсутність анґломовних публікацій до числа цих проблем не входила.
Порівнювати НАН України з Манчестерським університетом так само безглуздо, як розглядати публікаційний вихід Манчестерського університету з позицій Китаю. Манчестерці що-небудь друкують китайською мовою? – Ні? – Тоді їх вихід дорівнює нулю. А як же насправді справи з публікаціями вчених нашої Академії? Я б порадив нашим наукофобам, перш ніж бризкати піною й слиною, відвідати сайт Національної академії www.nas.gov.ua. З цього сайту можна дізнатися про величезну кількість виданих наукових монографій, в тому числі анґломовних, виданих закордонними видавництвами. Національна академія видавала у 2004 р. 79 наукових журналів і понад 50 періодичних збірок праць. 25 журналів нашої Академії перекладаються анґлійською мовою, видаються і поширюються шляхом передплати за кордоном. Чи можна це порівнювати з видавничою діяльністю Манчестерського чи будь-якого окремо взятого університету?
Слід прокоментувати ще одну неприємну хворобу, яка примусово поширюється в нашому науковому світі. Це – спосіб оцінювання якості наукової публікації не за її змістом, а за місцем її публікації. Тобто якщо ви надрукували ординарну статтю в англомовному журналі з великим імпакт-фактором, то стаття ця краща за статтю в українському журналі, хай навіть в останній міститься значне зрушення в науці, наприклад, знайдено засіб лікування ВІЛ. Неважко зрозуміти, хто є найпалкішими прихильниками такого підходу. Це – чиновники від науки, які через вузький кругозір або повну наукову безграмотність не можуть зрозуміти зміст публікації і оцінити її по суті. Ось їм зручно подивитися на місце публікації. Для цього фахових знань не треба.
Хибні засади такої оцінки. Бо не можна твердити, що факт публікації в провідному журналі свідчить про її високу якість і, навпаки, публікація у виданнях НАНУ є доказом низької якості роботи. На одному з Інтернет-форумів одна гуманітарна дописувачка з презирством кваліфікувала такі публікації, як публікації у "Мурзилках". Яка ж ситуація має місце насправді у сфері наукової періодики?
Публікація у провідному міжнародному журналі – свідоцтво не високої значимості наукових результатів, а доказ того, що авторові вдалося здолати рецензійний бар’єр. Є ще бар’єр фінансовий. Провідні журнали вимагають від автора посторінкової плати приблизно сто доларів за сторінку. Хай автор ці долари знайшов. Моя особиста практика доводить, що найлегше долають цей бар’єр роботи у таких випадках:
• стаття писана членом одного з колективів, наближених до редколегії журналу, рецензенти особисто знають автора і пов’язані з ним стосунками солідарності;
• стаття стороннього (напр., українського) автора писана у співавторстві з тим, на кого поширюється попередній пункт;
• стаття писана стороннім автором, але тривіальна і не зачіпає нічиїх наукових амбіцій або, ще краще, піддакує комусь із відомих закордонних вчених; редколегія направляє статтю на рецензію саме йому, а той дає добро на публікацію.
Які ж статті найважче долають, або не долають взагалі рецензійний бар’єр? Ось такі випадки:
• стаття містить нову оригінальну ідею і викликає завидки рецензента з приводу того, що він до цієї ідеї не додумався;
• стаття суперечить визнаній закордонними колегами парадигмі, містить критику на адресу дослідників, близьких до рецензента;
• стаття суперечить власним поглядам рецензента і той відхиляє її без арґументації, просто користуючись тим, що редколегії завжди прислухаються до рецензентів, а автор не може захистити себе у відкритій дискусії.
Наведу історичний приклад. Московський фізик Петро Лєбєдєв на початку 20-го століття експериментально довів існування тиску світла на тверді тіла та гази. Піонерська робота на рівні відкриття. Всі провідні журнали відхилили статтю Лєбєдєва. Він надрукувався один раз у збірці праць конференції, а другий раз у 1909 р. – у провінційному Чикагському журналі Astrophysical Journal. Зараз цей журнал провідний в своїй галузі, а тоді це був за наукофобською термінологією – "Мурзилка".
Чи можна вважати, що статтю викинуто на смітник, якщо ви не надрукували її у найпрестижнішому журналі (не знайшлося 2000 доларів, щоб заплатити за 20 сторінок)? Ні. Науковець починає дослідження не з перегляду TSI чи SCI (Індекс наукового цитування). Він переглядає цікаві для нього публікації у реферативних журналах. Існують міжнародні реферативні журнали в усіх галузях природознавства, де друкуються авторські анґлійські резюме абсолютно всіх наукових публікацій. Крім того, існують російські реферативні журнали, які публікують російською мовою реферати всіх статей, писані російськими референтами. Таким чином, якщо ваша робота змістовна і цікава, її знайдуть і побачать, незалежно від того, де вона надрукована. Саме через інтерес до наших праць організовано переклад багатьох російських і українських журналів англійською мовою. "Мурзилки"?
Я не хочу, щоб у читача склалося враження, ніби я проти публікацій у провідних англомовних журналах, останні роки я публікуюся майже виключно в анґломовних виданнях. Звичайно тих, які не вимагали посторінкової плати від авторів пострадянського простору. Зараз вони нас безкоштовно не друкують, проте є нові журнали, де посторінкової плати ще немає. Я за те, щоб ми не втрачали почуття власної гідності і не зневажали власні наукові видання. Якість наукової публікації визначається лише її змістом і її може визначити лише спеціаліст. Деякі європейські журнали є колективними виданнями Європи і фінансуються кількома державами. Я за те, щоб Україна стала співвидавцем таких журналів, але на заваді стоїть недостатнє фінансування науки.
Соціогуманітарні публікації заслуговують на окремий підхід. Вони переважно національно забарвлені і адресовані саме українському читачеві. Вимагати, щоб автори друкували їх в анґломовних журналах, які відсутні в наших бібілотеках – дурниця.
Як бачимо, критика п. Штірмаєра не держиться купи. Це – критика людини, яка майже нічого не знає про нашу Академію, яка уявляє її у вигляді 20000 "академіків" похилого віку, які нічого не роблять, але гальмують усі "реформи" невідомо якого змісту. Насправді, серед 20000 вчених маємо 178 академіків і 305 членів-кореспондентів, які посідають посади директорів, рідше – керівників деяких відділів в академічних інститутах. Деякі члени академії взагалі працюють не в НАНУ, а в освітянській сфері та інших відомствах. Більшість науковців не є членами академії. Серед них чимало талановитої молоді. Ні президент Б.Є.Патон, ні академіки-директори не тільки не заважають молоді працювати, а стимулюють, виховують і просувають її.
Постає питання, кому і для чого знадобилася така злобна публікація. Яка її мета? Ось моя відповідь. Маємо пі-ар акцію з метою виправдати в очах суспільства, під машкарою "реформи", ліквідацію чи принаймі істотне скорочення Національної академії. Хто в цьому зацікавлений?
По-перше, національний бізнес. Бізнесовим структурам аж кортить заволодіти будівлями науково-дослідних інститутів, особливо розташованих в центрах міст. На їх погляд, в цих будівлях було б краще розмістити супермаркети, мотелі, готелі, розважальні центри та контори. Наприклад, в даний момент бізнесмени-руйнівники при сприянні міської влади Києва відбирають половину площ в Інституту географії НАНУ.
Але цим інтерес національного бізнесу не вичерпуються. Імпортери кінцевого продукту зарубіжних країн зацікавлені в тому, щоб не виник вітчизняний виробник аналогічних товарів. Для цього треба знищити всіх потенціальних розробників імпортзамінної продукції. Імпортери й зараз блокують виникнення вітчизняних виробників у багатьох секторах ринку, але поки є Академія і продуктивна вища освіта, залишається можливість переходу від сировинно-експортної до інноваційної економіки.
По-друге, в ліквідації Національної академії зацікавлений західний бізнес. Він хоче бачити в Україні лише споживача кінцевого продукту і постачальника дешевої слабо переробленої сировини. Щоб зробити дебілізацію України незворотною, треба знищити Академію.
По-третє, в ліквідації Національної академії зацікавлений західний політикум. Крім економічних тут діють геополітичні і військові інтереси. Заходу треба знищити обороноздатність України, зокрема її здатність розробляти і виробляти сучасні засоби озброєння. Є розуміння того, що поки існує Академія, є ймовірність створення самодостатнього військово-технічного потенціалу. А треба зробити так, щоб ми не мали жодного фахівця, наприклад, з технології збагачення урану та видобутку плутонію з відпрацьованих ТВЕЛів, та всіх інших технологій військового значення.
Науково-технічна спроможність України має зникнути, а для цього треба знищити Академію і продуктивну вищу освіту. Їх треба реформувати таким чином, щоб залишилися лише соціогуманітарні дослідження. Зокрема, на це спрямована політика західних ґрантів. Наприклад, нещодавно оголошений конкурс проектів з дослідження фонетики ораторської мови.
По-четверте, в ліквідації Академії з цих же міркувань зацікавлена Росія. Крім малої задачі – витіснити Україну з світового ринку озброєнь, є ще стратегічна мета – зробити Україну неспроможною вчинити опір "обмеженому військовому контингенту миротворчих сил", який Росія забажає ввести в Україну з "шляхетною метою" – захистити важливий для Європи український трубопровідний транспорт від загрози "міжнародних терористів". Досвід організації диверсій, які будуть приписані "міжнародному тероризму", Росія має. Їй ткож потрібна дебілізація України.
І ось ми наблизилися до п’ятої колони наукофобів. Нею є частина нашої власної гуманітарної інтелігенції. Майбутні гуманітарії колись були школярами. Ще школа поділила учнів на тих, хто мав здібність опанувати складні дисципліни (фізику, математику, хімію, біологію), і тих, кого вистачало лише на легкі предмети (історію, літературу). Частина останніх отримала вищу гуманітарну освіту, деякі з них стали політиками. Вони й у дорослому віці зберегли неприязнь до "надто розумних", тобто інженерів, природознавців і математиків.
У 1998 р. Світовий банк видав чотири документи з настановами для України, деякі з них були писані українцями. Зокрема, Ю.Вітренко, тоді начальник управління фінансування науки і культури Мінекономіки, писав, що в Україні забагато інженерів, а не вистачає політичних аналітиків. Гуманітарні високопосадовці – у більшості прихильники ліберальної сировинно-експортної економіки, якій Національна академія абсолютно не потрібна. Не потрібна і вища продуктивна освіта.
Панії й панове гуманітарії, схаменіться! Сировинно-експортній Україні ви також станете непотрібними. У рекламному і шоу-бізнесі знайдуть свою долю не всі. Ви потрібні інтелігенції, найбільший загін якої, інтелігенцію науково-технічну, ви бажали б знищити.
Насамкінець зауважу, що Академія наук потребує змін. Спрямованих не на знищення, а на розвиток. Передумовою таких змін має стати реформа не Академії, а держави. Держава повинна навчитися використовувати власну науку для створення інноваційної економіки, а цей політичний поворот здатне здійснити лише національно-патріотичне керівництво державою, якого досі Україна не мала.
Стаття надійшла на пошту Майдану From: "L.Shulman" L.Shulman@ukrti.com.ua Date: Thu, March 16, 2006 5:27 am
Леонід Шульман - доктор фізико-математичних наук
Прочитали? А тепер зверніть увагу на те, що у цитованій статті, крім отрути, практично ніяких змістовних критичних зауважень немає. Фактично ви знайдете там ремствування з приводу віку академіків, туманне звинувачення Академії в тому, що вона існувала в СРСР, та незрозуміле звинувачення академіків у протидії швидкісному Інтернету та спробі за дозвіл на нього отримати хабара. Не можу уявити собі ситуацію, коли б впровадження системи швидкісної передачі даних залежало б від дозволу якогось академіка.
Так само важко зрозуміти, чому нас звинувачують у небажанні отримувати європейські ґранти. Ми не минаємо жодного оголошеного конкурсу. Виграти ґрант вдається досить рідко. До того ж система європейських і американських ґрантів побудована дуже селективно. Не всі напрямки досліджень підтримуються. Підтримуються переважно ті, які не впливають на промислово-технологічний потенціал, тобто екологічні, соціогуманітарні, медичні та аґрарні. Відхиляються пропозиції, в яких можна побачити так зване подвійне застосування (мирне+військове), а до них належать практично всі високі технології.
Істеричні заклики Штірмаєра реформувати Академію не супроводжуються жодними конкретними ідеями: що саме потребує змін, яких саме і як їх слід запровадити. Натомість звинувачується невідомо в чому сама система організації наукових досліджень в Україні. Штірмаєр ставить нам у приклад успішні (?) реформи науки в Угорщині та Болгарії. Що сталося в цих і деяких інших країнах, які інтеґрувалися в Європу? У нових членах ЄС було ліквідовано сферу високих технологій. Колись угорське приладобудування посідало чільне місце серед країн РЕВ. Де воно тепер? Куплене і знищене фірмою "Сіменс". Де зараз колись могутня комп’ютерна промисловість Болгарії та Польщі? – Знищені. Де польське спортивне літакобудування? – Знищене.
Із знищенням високотехнологічних виробництв (угорцям залишили виробництво вина та м’ясопродуктів, болгарам – сільське господарство та туризм, естонцям – рибальство і меблярство, й т.д.) стала непотрібна їх науково-технологічна підтримка. Академії було скорочено. Ось і всі "успішні" реформи в країнах, що стали новими членами ЄС. Слід згадати, що "старі" члени ЄС переймаються протилежною проблемою: як збільшити кількість науковців, як зробити наукову кар’єру привабливою для молоді, як посилити науково-технологічний потенціал, як розширити перелік спеціальностей для отримання продуктивної вищої освіти в університетах.
У 2004 році в Брюсселі відбулася європейська конференція "Збільшення людського ресурсу для науки і технології в Європі". На обговорення було винесено доповідь, яку підготувала ґрупа експертів високого рівня для Європейського комісара з питань досліджень Пилипа Бускена. Ґрупа виявила чимало завад на шляху збільшення кількості науковців в Європі. Державний сектор науки недофінансований (і це в них!), а університетам слід збільшити перелік кар'єр, до яких вони готують випускників.
"Успішність наукового і технологічного розвитку є головною для забезпечення майбутнього Європи." – заявив П.Бускен, – "Щоб стати найдинамічнішою економікою, яка ґрунтується на знанях, і прискорити інвестиції у дослідження в Європі в дусі лисабонських та барселонських цілей, Європейський союз повинен звернути увагу на наявну нестачу науковців і дослідників к Європі. Він має не тільки утримувати й приваблювати вчених вищої кваліфікації, але також заохочувати молодь, здатну до досягнень, стати наступним поколінням інноваторів і винахідників у Європі. Поліпшення підготовки та кар’єрного просування дослідників та вчених – ключ для досягнення цієї мети. Рекомендації ґрупи експертів високого рівня дають нам конкретний дороговказ, як зустріти цей виклик."
А що ж то за реформи, які пропонує для Академії п. Шірмаєр? А нічого. Реформуйтеся, та й годі. Загалом наукофобська писацька братія змогла вичавити із себе аж три "реформаторські" ідеї: 1) ліквідувати Академію, а її інститути передати університетам; 2) скасувати грошову винагороду за академічні звання; 3) сортувати вчених за цитованістю та публікаціями у провідних анґломовних журналах, а далі вигнати відбракованих за цим критерієм.
Я багато писав про ідею університизації. Глупа ідея, яка суперечить сучасній тенденції розвитку науки. Її автори – представники застільно-писацьких наук (гуманітарії та математики), яким не треба лабораторно-експериментального обладнання, виробничих потужностей, спеціальних споруд тощо. Колись наука перейшла з монастирів до університетів і стала факультативною працею викладачів, але згадаємо, що основи хімії заклали алхіміки, які працювали в приватних лабораторіях, а не в університетах. Доки для природничих наук вистачало обладнання рівня шкільного кабінету фізики, вони почували себе нормально в університетах, але згодом дослідження стали вимагати дуже дорогого матеріального забезпечення, часом поєднання зусиль великих колективів, і, зазвичай, повного робочого часу дослідника замість епізодичних зусиль університетського викладача. В університетах залишилася можливість вести лише дослідження, які не вимагають великих площ та дорогого обладнання.
Різні країни пішли різними шляхами. Тільки найбільші університети США і Великої Британії зараз утримують у своєму складі науково-дослідні інститути, де люди віддають науці весь час і майже не викладають. У Франції та Німеччині виникли відомства, які мають НДІ. У США та Європі створені великі державні центри у галузі ядерних і космічних досліджень.
Друга пропозиція (про скасування плати за академічні звання) викликає різні почуття. З одного боку вчені, які створили наукові школи мають право на таку підтримку, тим більш, що рівень зарплати вченого у нас не 30 доларів за годину, як у США, а менше 500 доларів за місяць. Але академічні гроші, на жаль приваблюють високопосадовців, які взагалі не є вченими.
Зрештою, про сортування науковців та публікаційний вихід Національної академії. У статті Штірмаєра знаходимо нахабне й брехливе твердження, ніби вся наша Академія публікує втричі менше статей, ніж Манчестерський університет. Це – віртуозна напівправда, а тому – брехня. Спробуємо викласти це ж твердження правдивою мовою. Воно звучатиме таким чином: "Публікації вчених НАН України анґлійською мовою у провідних анґломовних журналах, які скануються TSI, за кількістю дорівнюють третині публікацій Манчестерського ун-ту.
Найбільший злет науки в СРСР мав місце у перші 30 повоєнних років, коли вся радянська наука нічого не друкувала анґлійською мовою. Навіть у горбачовські часи публікації праць за кордоном були фактично заборонені. Тобто існувала вимога надрукувати свою працю спочатку в СРСР, а потім посилати за кордон. Закордонні журнали, навпаки, вимагали, щоб стаття раніше ніде не друкувалася. Чи можна на підставі відсутності анґломовних публікацій твердити, що науки в СРСР не було? Звичайно, ні. Радянська наука забезпечувала військовий паритет із НАТО, космічні апарати досліджували Сонячну систему. Саме успіхи радянської космонавтики та ядерної фізики змусили країни Заходу запозичувати дещо з нашої системи освіти, а багато російськомовних журналів перекладати анґлійською мовою і поширювати в усьому світі. Я не хочу твердити, що організація науки в СРСР була бездоганною. Проблеми були. Але відсутність анґломовних публікацій до числа цих проблем не входила.
Порівнювати НАН України з Манчестерським університетом так само безглуздо, як розглядати публікаційний вихід Манчестерського університету з позицій Китаю. Манчестерці що-небудь друкують китайською мовою? – Ні? – Тоді їх вихід дорівнює нулю. А як же насправді справи з публікаціями вчених нашої Академії? Я б порадив нашим наукофобам, перш ніж бризкати піною й слиною, відвідати сайт Національної академії www.nas.gov.ua. З цього сайту можна дізнатися про величезну кількість виданих наукових монографій, в тому числі анґломовних, виданих закордонними видавництвами. Національна академія видавала у 2004 р. 79 наукових журналів і понад 50 періодичних збірок праць. 25 журналів нашої Академії перекладаються анґлійською мовою, видаються і поширюються шляхом передплати за кордоном. Чи можна це порівнювати з видавничою діяльністю Манчестерського чи будь-якого окремо взятого університету?
Слід прокоментувати ще одну неприємну хворобу, яка примусово поширюється в нашому науковому світі. Це – спосіб оцінювання якості наукової публікації не за її змістом, а за місцем її публікації. Тобто якщо ви надрукували ординарну статтю в англомовному журналі з великим імпакт-фактором, то стаття ця краща за статтю в українському журналі, хай навіть в останній міститься значне зрушення в науці, наприклад, знайдено засіб лікування ВІЛ. Неважко зрозуміти, хто є найпалкішими прихильниками такого підходу. Це – чиновники від науки, які через вузький кругозір або повну наукову безграмотність не можуть зрозуміти зміст публікації і оцінити її по суті. Ось їм зручно подивитися на місце публікації. Для цього фахових знань не треба.
Хибні засади такої оцінки. Бо не можна твердити, що факт публікації в провідному журналі свідчить про її високу якість і, навпаки, публікація у виданнях НАНУ є доказом низької якості роботи. На одному з Інтернет-форумів одна гуманітарна дописувачка з презирством кваліфікувала такі публікації, як публікації у "Мурзилках". Яка ж ситуація має місце насправді у сфері наукової періодики?
Публікація у провідному міжнародному журналі – свідоцтво не високої значимості наукових результатів, а доказ того, що авторові вдалося здолати рецензійний бар’єр. Є ще бар’єр фінансовий. Провідні журнали вимагають від автора посторінкової плати приблизно сто доларів за сторінку. Хай автор ці долари знайшов. Моя особиста практика доводить, що найлегше долають цей бар’єр роботи у таких випадках:
• стаття писана членом одного з колективів, наближених до редколегії журналу, рецензенти особисто знають автора і пов’язані з ним стосунками солідарності;
• стаття стороннього (напр., українського) автора писана у співавторстві з тим, на кого поширюється попередній пункт;
• стаття писана стороннім автором, але тривіальна і не зачіпає нічиїх наукових амбіцій або, ще краще, піддакує комусь із відомих закордонних вчених; редколегія направляє статтю на рецензію саме йому, а той дає добро на публікацію.
Які ж статті найважче долають, або не долають взагалі рецензійний бар’єр? Ось такі випадки:
• стаття містить нову оригінальну ідею і викликає завидки рецензента з приводу того, що він до цієї ідеї не додумався;
• стаття суперечить визнаній закордонними колегами парадигмі, містить критику на адресу дослідників, близьких до рецензента;
• стаття суперечить власним поглядам рецензента і той відхиляє її без арґументації, просто користуючись тим, що редколегії завжди прислухаються до рецензентів, а автор не може захистити себе у відкритій дискусії.
Наведу історичний приклад. Московський фізик Петро Лєбєдєв на початку 20-го століття експериментально довів існування тиску світла на тверді тіла та гази. Піонерська робота на рівні відкриття. Всі провідні журнали відхилили статтю Лєбєдєва. Він надрукувався один раз у збірці праць конференції, а другий раз у 1909 р. – у провінційному Чикагському журналі Astrophysical Journal. Зараз цей журнал провідний в своїй галузі, а тоді це був за наукофобською термінологією – "Мурзилка".
Чи можна вважати, що статтю викинуто на смітник, якщо ви не надрукували її у найпрестижнішому журналі (не знайшлося 2000 доларів, щоб заплатити за 20 сторінок)? Ні. Науковець починає дослідження не з перегляду TSI чи SCI (Індекс наукового цитування). Він переглядає цікаві для нього публікації у реферативних журналах. Існують міжнародні реферативні журнали в усіх галузях природознавства, де друкуються авторські анґлійські резюме абсолютно всіх наукових публікацій. Крім того, існують російські реферативні журнали, які публікують російською мовою реферати всіх статей, писані російськими референтами. Таким чином, якщо ваша робота змістовна і цікава, її знайдуть і побачать, незалежно від того, де вона надрукована. Саме через інтерес до наших праць організовано переклад багатьох російських і українських журналів англійською мовою. "Мурзилки"?
Я не хочу, щоб у читача склалося враження, ніби я проти публікацій у провідних англомовних журналах, останні роки я публікуюся майже виключно в анґломовних виданнях. Звичайно тих, які не вимагали посторінкової плати від авторів пострадянського простору. Зараз вони нас безкоштовно не друкують, проте є нові журнали, де посторінкової плати ще немає. Я за те, щоб ми не втрачали почуття власної гідності і не зневажали власні наукові видання. Якість наукової публікації визначається лише її змістом і її може визначити лише спеціаліст. Деякі європейські журнали є колективними виданнями Європи і фінансуються кількома державами. Я за те, щоб Україна стала співвидавцем таких журналів, але на заваді стоїть недостатнє фінансування науки.
Соціогуманітарні публікації заслуговують на окремий підхід. Вони переважно національно забарвлені і адресовані саме українському читачеві. Вимагати, щоб автори друкували їх в анґломовних журналах, які відсутні в наших бібілотеках – дурниця.
Як бачимо, критика п. Штірмаєра не держиться купи. Це – критика людини, яка майже нічого не знає про нашу Академію, яка уявляє її у вигляді 20000 "академіків" похилого віку, які нічого не роблять, але гальмують усі "реформи" невідомо якого змісту. Насправді, серед 20000 вчених маємо 178 академіків і 305 членів-кореспондентів, які посідають посади директорів, рідше – керівників деяких відділів в академічних інститутах. Деякі члени академії взагалі працюють не в НАНУ, а в освітянській сфері та інших відомствах. Більшість науковців не є членами академії. Серед них чимало талановитої молоді. Ні президент Б.Є.Патон, ні академіки-директори не тільки не заважають молоді працювати, а стимулюють, виховують і просувають її.
Постає питання, кому і для чого знадобилася така злобна публікація. Яка її мета? Ось моя відповідь. Маємо пі-ар акцію з метою виправдати в очах суспільства, під машкарою "реформи", ліквідацію чи принаймі істотне скорочення Національної академії. Хто в цьому зацікавлений?
По-перше, національний бізнес. Бізнесовим структурам аж кортить заволодіти будівлями науково-дослідних інститутів, особливо розташованих в центрах міст. На їх погляд, в цих будівлях було б краще розмістити супермаркети, мотелі, готелі, розважальні центри та контори. Наприклад, в даний момент бізнесмени-руйнівники при сприянні міської влади Києва відбирають половину площ в Інституту географії НАНУ.
Але цим інтерес національного бізнесу не вичерпуються. Імпортери кінцевого продукту зарубіжних країн зацікавлені в тому, щоб не виник вітчизняний виробник аналогічних товарів. Для цього треба знищити всіх потенціальних розробників імпортзамінної продукції. Імпортери й зараз блокують виникнення вітчизняних виробників у багатьох секторах ринку, але поки є Академія і продуктивна вища освіта, залишається можливість переходу від сировинно-експортної до інноваційної економіки.
По-друге, в ліквідації Національної академії зацікавлений західний бізнес. Він хоче бачити в Україні лише споживача кінцевого продукту і постачальника дешевої слабо переробленої сировини. Щоб зробити дебілізацію України незворотною, треба знищити Академію.
По-третє, в ліквідації Національної академії зацікавлений західний політикум. Крім економічних тут діють геополітичні і військові інтереси. Заходу треба знищити обороноздатність України, зокрема її здатність розробляти і виробляти сучасні засоби озброєння. Є розуміння того, що поки існує Академія, є ймовірність створення самодостатнього військово-технічного потенціалу. А треба зробити так, щоб ми не мали жодного фахівця, наприклад, з технології збагачення урану та видобутку плутонію з відпрацьованих ТВЕЛів, та всіх інших технологій військового значення.
Науково-технічна спроможність України має зникнути, а для цього треба знищити Академію і продуктивну вищу освіту. Їх треба реформувати таким чином, щоб залишилися лише соціогуманітарні дослідження. Зокрема, на це спрямована політика західних ґрантів. Наприклад, нещодавно оголошений конкурс проектів з дослідження фонетики ораторської мови.
По-четверте, в ліквідації Академії з цих же міркувань зацікавлена Росія. Крім малої задачі – витіснити Україну з світового ринку озброєнь, є ще стратегічна мета – зробити Україну неспроможною вчинити опір "обмеженому військовому контингенту миротворчих сил", який Росія забажає ввести в Україну з "шляхетною метою" – захистити важливий для Європи український трубопровідний транспорт від загрози "міжнародних терористів". Досвід організації диверсій, які будуть приписані "міжнародному тероризму", Росія має. Їй ткож потрібна дебілізація України.
І ось ми наблизилися до п’ятої колони наукофобів. Нею є частина нашої власної гуманітарної інтелігенції. Майбутні гуманітарії колись були школярами. Ще школа поділила учнів на тих, хто мав здібність опанувати складні дисципліни (фізику, математику, хімію, біологію), і тих, кого вистачало лише на легкі предмети (історію, літературу). Частина останніх отримала вищу гуманітарну освіту, деякі з них стали політиками. Вони й у дорослому віці зберегли неприязнь до "надто розумних", тобто інженерів, природознавців і математиків.
У 1998 р. Світовий банк видав чотири документи з настановами для України, деякі з них були писані українцями. Зокрема, Ю.Вітренко, тоді начальник управління фінансування науки і культури Мінекономіки, писав, що в Україні забагато інженерів, а не вистачає політичних аналітиків. Гуманітарні високопосадовці – у більшості прихильники ліберальної сировинно-експортної економіки, якій Національна академія абсолютно не потрібна. Не потрібна і вища продуктивна освіта.
Панії й панове гуманітарії, схаменіться! Сировинно-експортній Україні ви також станете непотрібними. У рекламному і шоу-бізнесі знайдуть свою долю не всі. Ви потрібні інтелігенції, найбільший загін якої, інтелігенцію науково-технічну, ви бажали б знищити.
Насамкінець зауважу, що Академія наук потребує змін. Спрямованих не на знищення, а на розвиток. Передумовою таких змін має стати реформа не Академії, а держави. Держава повинна навчитися використовувати власну науку для створення інноваційної економіки, а цей політичний поворот здатне здійснити лише національно-патріотичне керівництво державою, якого досі Україна не мала.
Стаття надійшла на пошту Майдану From: "L.Shulman" L.Shulman@ukrti.com.ua Date: Thu, March 16, 2006 5:27 am
Леонід Шульман - доктор фізико-математичних наук
Відповіді
2006.03.16 | Ксеркс
Re: Хто і чому зацікавлений у ліквідації Національної академії н
Леонід Шульман пише:В стиле присущем советскому агитпропу и мадам Витренко.
> Серед частини нашої, переважно гуманітарної, інтелігенції стало майже модним елементом хорошого тону лаяти Національну академію. Нещодавно олії в багаття підлила злобно-ненависницька стаття якогось Квірина Шірмаєра у журналі Nature. Раджу читачеві, перш, ніж читати цю мою статтю далі, познайомитися з перекладом статті Шірмаєра у Nature на сайті maidanua.org або з її ориґіналом.
Отечественная критика в основном идет со стороны представителей естественных и математических наук (См. публикации в Зеркале недели, Дне и др). Гуманитарии и обществоведы отсиживаются -- они, очевидно, всем и при любой власти довольны. И критика направлена не против НАНУ как института, призванного заниматься фундаментальными исследованиями, а против ее организационной структуры и царящих в ней нравов.
> Прочитали? А тепер зверніть увагу на те, що у цитованій статті, крім отрути, практично ніяких змістовних критичних зауважень немає. Фактично ви знайдете там ремствування з приводу віку академіків, туманне звинувачення Академії в тому, що вона існувала в СРСР, та незрозуміле звинувачення академіків у протидії швидкісному Інтернету та спробі за дозвіл на нього отримати хабара. Не можу уявити собі ситуацію, коли б впровадження системи швидкісної передачі даних залежало б від дозволу якогось академіка.
Главное в этой статье: по выпуску продукции, конкурентноспособной на мировом научном рынке, вся НАНУ выпускает этой продукции в несколько раз меньше, чем университет,занимающий 50-места в рейтинге мировых университетов. Это главный мессидж статьи. Подчеркну, что статья не призывает, вопреки дальнейшим утверждениям господина Шульмана, к ликвидации НАНУ, к уничтожению фундаментальных исследований и другим страшилкам a la Витренко, а к РЕФОРМИРОВАНИЮ НАНУ, таким образом, чтобы все еще имеющейся научный потенциал использовался значительно более эффективным образом.
Не видеть этого и обращать главное внимание на второстепенные детали статьи -- означает находиться на стороне тех, кто по чисто шкурным соображениям готов до последнего патрона сражаться за сохранения status quo в НАНУ. Почему -- потому что реформирование НАНУ на основе объективных критериев результатов оценки научной деятельности отстранит от властных рычагов администраторов от науки и избавит НАНУ от научного балласта.
Поскольку этот главный мессидж не оспаривается, все остальное содержание эмоционально-пафосной статьи с элементами апологетики советского ВПК, мифами о враждебном западном окружении, личными воспоминаниями о неудачном опыте получения западных грантов, призывами к научной автаркии, утверждениями о самодостаточности и оргинальности отечественных научных школ и т.д. не заслуживает внимания.
> Насамкінець зауважу, що Академія наук потребує змін. Спрямованих не на знищення, а на розвиток. Передумовою таких змін має стати реформа не Академії, а держави. Держава повинна навчитися використовувати власну науку для створення інноваційної економіки, а цей політичний поворот здатне здійснити лише національно-патріотичне керівництво державою, якого досі Україна не мала.
Еще раз. В статье NATURE нет призывов к уничтожению НАНУ. Если призыв к ее реформированию расценивается в качестве призыва к ее унижтожению, то это уже клиника. Несмотря на достаточно разумные публикации данного автора по другим темам.
Наконец. А как себе представляет доктор физмат наук изменения во всем государстве? Ведь они должны с чего то начаться. Почему бы в достаточно малочисленном, но жизненно важном сегменте общественного организма, не начать жить по нормальным цивилизованным правилам? Тем более определить кто есть кто в науке гораздо проще, чем в политике или экономике. И вот здесь-то мурзилки не являются основным критерием.
Кстати, в программе политической силы, сторонником которой Вы, очевидно, являетесь, нет ни слова о фундаментальной науке. Впрочем его нет и в программах всех остальных партий и блоков. Диагноз.
Поиск в google по Leonid Shulman Ukraine ничего не дал.
2006.03.16 | t_rex
Re: Хто і чому зацікавлений у ліквідації Національної академії н
Ксеркс пише:> Поиск в google по Leonid Shulman Ukraine ничего не дал.
прошу вибачити, але
http://www.google.com.ua/search?hl=uk&q=Leonid+Shulman+Ukraine+&btnG=%D0%9F%D0%BE%D1%88%D1%83%D0%BA&meta=
чому "нічого"?
2006.03.17 | Nemesis
Це досить відомий астроном.
Ксеркс пише:> Поиск в google по Leonid Shulman Ukraine ничего не дал.
Сабж.
2006.03.19 | Shao
Re: Це досить відомий астроном.
Nemesis пише:> Ксеркс пише:
>
> > Поиск в google по Leonid Shulman Ukraine ничего не дал.
>
> Сабж.
Кому - відомий? Можна його Publication List навести? А то за пошуком в англомовних фахових журналах теж нічого особливо не знаходиться з його ім'ям...
2006.03.21 | Nemesis
Відповіді (це вікторіна? що я виграв?)
Shao пише:> Кому - відомий?
Мені, якщо відомий мені, то відомий ще багато кому.
>Можна його Publication List навести?
Можна, наводьте.
>А то за пошуком в англомовних фахових журналах теж нічого особливо не знаходиться з його ім'ям...
Зверніться до його секретарки, або до власної секретарки, щоб вона вам допомогла шукати.
2006.03.16 | Volodymir
ликвидировать нельзя помиловать
Тезис об ущербных бакалаврах- гуманитариях слышал с другой точки зрения – ущербен, дескать, западный конвейер гуманитарного высшего образования. Спорно, но в любом случае честнее, чем конвейер проффессров и академиков. Проблема НАНУ даже не в чисто научных результатах (при таких же прошлогодних призывах и раздувания кризиса в РАН, российские коллеги в химии и биологии стабильно на 4-5-х места по индексам цитирования), а в репутации самих академиках и их культуре. Такое впечатление, что любой инженер исследовательского центра Моторола (просто кодирующий очередную джава-игру), в геохимии разбирается лучше, чем академик, отвечающий за тему. НАНУ есть не лифт для талантливых ученых, а лифт для администраторов, с вечными стенаниями о недофинансировании науки. Все было бы хорошо, даже не жалко имущества – кувыркались бы себе на старости лет. Проблема в том, что атавизмы совка фильтруют следующее поколение ученых, по своему уровню не соответствующим требованиям исследовательских центров. Типа у нас все хорошо – просто финансируйте побольше и не спрашивайте о результатах. А мы продолжим заниматься отрицательной фильтрацией и выбиванием денег под симулякр высокой науки.С гуманитариями тоже не задалось – достаточно посмотреть учебники под ред. акад., через которые как один проступает единственный освоенный кое-как научный метод диалектического материализма в редакции 1986 года.
Выход – реорганизовать иерархического-геронтократическую систему управления наукой, создать условия для работы и естественного приобщения к европейской (даже смысл имхо профинансировать самим филиал новой евроструктуры), а лучше мировой научной культуре через участие и даже поначалу экспорт мозгов – потом вернуться в славе. С чем НАНУ и еще много разных АН не справляются – потому как отстойники, тормоза и инструменты, а не движители науки.
2006.03.16 | Олег
Re: Хто і чому зацікавлений у ліквідації Національної академії наук?
Статья супер! Особенно это касается засилия гумманитариев на высших государственных должностях.2006.03.19 | Хома Брут
одразу видно відповідь технократа!
Олег пише:> Статья супер! Особенно это касается засилия гумманитариев на высших государственных должностях.
не "гуММанитариев" а "гумаННитариев". Вище тримаймо технократичну планку!
2006.03.17 | Горицвіт
Знов брехня і перекручення
Автор намагається прирівняти будь-які зміни в системі НАН до "знищення науки". Цікаво, що досі ніяких реформ не було, але наука майже знищена. А якщо почекати ще рік-два, то буде знищена повністю. І пан Шульман не може цього не знати (стан науки в Україні і зокрема в НАН відомий всім причетним), то що ж виходить, він свідомо бреше?Далі, неправда, що в Естонії і Угорщині, про які він пише з такою зневагою, наука знищена. По-перше, там не було такого розвалу, як у нас. А по-друге, зі вступом в ЄС у них є зараз маса загальноєвропейських програм, які для нас недоступні.
Автор не зовсім правий, що програми реформ НАН завжди зводилися тільки до її розпуску і "знищення науки". Він знає про проект реформування науки, підготовлений ще років 5-7 тому групою докторів наук (пам'ятаю, він брав участь в дискусії). Але з якихось своїх приватних, ідеологічних чи психологічних причин повторює заклинання про злобних "гуманітарїв", які на догоду іноземцям хочуть знищити науку (які він проголошує як відповідь на критику в сторону НАН).
2006.03.17 | Nemesis
Ви не в Політбюро НСНУ, трохи стримуйтесь.
В цивілізований дискусії буває ще точка зору. Ви не маєте монополії на істину, тому не все, що Вам не подобається, є автоматично "брехнею".2006.03.17 | Горицвіт
ви "гуманітарій", про що з вами говорити
крім подобається/не подобається, є ще факти. На які я і звернув увагу. Ви, як гуманітарій з Західної Європи, деяких речей, які тут у нас є загальновідомі, може не знати, це ваше право. Тим більше ви можете не перейматися проблемами української науки.Кожен раз, коли хтось осмілиться покритикувати систему НАН, з'являються голослівні звинувачення в "наукофобії" і в намірі знищити науку. Тільки б нічого не міняти в кормушці.
2006.03.17 | Предсказамус
Почему бы и нет?
Или разговор с гуманитарием унижает Ваше достоинство?Впрочем, если таки да, то зачем говорите?
Хотелось возразить по сути, но передумал. Я тоже гуманитарий, не буду навязчивым.
2006.03.17 | Горицвіт
прочитайте статтю Шульмана
бо "гуманітарій" - це звідти. Його концепція полягає в тому, що гуманітарії - тупі і злобні з дитинства люди - науськані з-за кордону, хочуть знищити українську науку шляхом реформ НАНУ.2006.03.17 | Предсказамус
Прочел
К сожалению, спорить трудно. Наш брат гуманитарий действительно излишне часто полагает, что знает все. И точно так же, как меня раздражают попытки физиков учить меня праву, физика должны раздражать суждения юристов о том, как и где правильно ставить опыты.2006.03.17 | Горицвіт
Re: Прочел
Предсказамус пише:> К сожалению, спорить трудно. Наш брат гуманитарий действительно излишне часто полагает, что знает все. И точно так же, как меня раздражают попытки физиков учить меня праву, физика должны раздражать суждения юристов о том, как и где правильно ставить опыты.
Мене теж би обурило. А в статті Шульмана мені не сподобався його тотальний опір реформам (будь-яким) в системі організації науки.
2006.03.17 | Nemesis
Деякі гуманітарії безперечно такі, як Ви кажете.
Горицвіт пише:> гуманітарії - тупі і злобні з дитинства люди - науськані з-за кордону, хочуть знищити українську науку шляхом реформ НАНУ.
Деякі гуманітарії безперечно такі, як Ви кажете. Чи Шульман, чи хто там це сказав.
Я частково поділяю деяки погляди Шульмана, непогоджуюся з іншими, але не кричу, що він все бреше.
Він, на свій начин, безумовно правий, бо він порівнює стан сучасної української з станом совіцької науки скажімо 1970-х років.
Причому з частиною науки, бо коли він згадує про "зліт науки в 30 післявоєнних років" (я думаю, що він має на увазі Другу Світову, а не Першу) то я згадую, що післявоєнні роки фактично вбили совіцьку біологію, але це окрема розмова.
Я лише можу сказати, що СССР закінчився всерйоз та назавжди, тому реанімувати совіцьку науку вже не вийде (десятки на це вагомих причин).
Але все ж стаття Шульмана це не заклик до обсирання гуманітарієв*, це протест проти безцільних "реформ".
-------------------------------------
*Це в "справжних спеціалістів" наразі такe хобі, я наприклад теж непереношу психологів, я б з них польта для трудящих робив, якби вони були котами, жарт звичайно.
2006.03.17 | Nemesis
Я не "гуманітарій".
За першою (ще совіцькою) освітою я біохімик*.За другою (західною) я програмист (Software Engineer).
Працюю інженером на великому виробничному біо-тех підприємстві, дуже сучасному, високо автоматизованому.
Науковцями в мене були: дідусь з бабусею (чорна металургія та медицина), батько (металознавство), мама теж працювала десять років в НДІ інженером (спочатку технологом на заводі).
Решта самоосвіта.
------------------------------
* Колись мене Степура за це обізвав "безумним зоотехніком", мені сподобалося, тому інколи я про себе так і думаю.
2006.03.17 | Bohdan
Re: Хто і чому зацікавлений у ліквідації Національної академії н
Statti v zakordonni zhurnali priymautsya ne tilki za umov pererehovanih avtorom; yaksho rezultat cikaviy i robota vikonana na normalnomu tehnichnomu rivni - to ii priymut iz corresponding author from Ukraine; ukrainski zhurnali vipisuut zakordonni biblioteki, i voni tut piluzhatsya na policyah - priyemno otak piti v biblioteku i znayti nashi "naukovi zdobutki", yaki NIKOMU ne potribni. Chomu ? - bo riven recenzii yakraz takiy, yakiy formuyetsya "solidarnou" akademichnou bratiyeu. Pro internet - gan'ba, sayti bilshosti ukr. zhurnaliv - gan'ba v kvadrati, nagaduyut memorialni doshki a ne zhiviy dinamichniy metod spilkuvannya z naukovcem chi dopisuvachem. Prikladi z Lebedevim - dobriy, ale ce istoriya, i chas pokazhe, chi htos iz ukr. akademikiv syagne boday po kolina yogo geniyevi. Na zhal, shchodenne oznayomlennya z ukr. naukovimi vidannyami (biologichnimi) pokazuye, sho Vidkrittyami u nas ne pahne. Pro te sho naukova robota v US ide tilki pri velikih univerah - nepravda, ya i bagato ludey yaki tut pracuvali pidtverdyat'. Avtor virtuozno namishav napivravdu z istorichnimi faktami, i zagalom vin zahishchaye svou sistemu cinnostey, de zruchno i zatishno, ot tilki chomu molod' vtikaye ?... mozhe tali shos i treba minyati?...2006.03.17 | Bohdan
Re: Хто і чому зацікавлений у ліквідації Національної академії н
Statti v zakordonni zhurnali priymautsya ne tilki za umov pererehovanih avtorom; yaksho rezultat cikaviy i robota vikonana na normalnomu tehnichnomu rivni - to ii priymut iz corresponding author from Ukraine; ukrainski zhurnali vipisuut zakordonni biblioteki, i voni tut piluzhatsya na policyah - priyemno otak piti v biblioteku i znayti nashi "naukovi zdobutki", yaki NIKOMU ne potribni. Chomu ? - bo riven recenzii yakraz takiy, yakiy formuyetsya "solidarnou" akademichnou bratiyeu. Pro internet - gan'ba, sayti bilshosti ukr. zhurnaliv - gan'ba v kvadrati, nagaduyut memorialni doshki a ne zhiviy dinamichniy metod spilkuvannya z naukovcem chi dopisuvachem. Prikladi z Lebedevim - dobriy, ale ce istoriya, i chas pokazhe, chi htos iz ukr. akademikiv syagne boday po kolina yogo geniyevi. Na zhal, shchodenne oznayomlennya z ukr. naukovimi vidannyami (biologichnimi) pokazuye, sho Vidkrittyami u nas ne pahne. Pro te sho naukova robota v US ide tilki pri velikih univerah - nepravda, ya i bagato ludey yaki tut pracuvali pidtverdyat'. Avtor virtuozno namishav napivravdu z istorichnimi faktami, i zagalom vin zahishchaye svou sistemu cinnostey, de zruchno i zatishno, ot tilki chomu molod' vtikaye ?... mozhe tali shos i treba minyati?...2006.03.17 | BIO
Re: Хто і чому зацікавлений у ліквідації Національної академії наук?
>Держава повинна навчитися використовувати власну науку для створення інноваційної економіки, а цей політичний поворот здатне здійснити лише національно-патріотичне керівництво державою, якого досі Україна не мала.Не имеет и не будет иметь т.к. политруководство ментально идентично
т.н. научной элите по уши сидящей в болоте допотопных понятий о
методах творческого мышления. Европа в ЭТОМ смысле недалеко упала.
Разве что ее оголенный филей сияет более культурным лоском.
Идейный упадок и дефицит позитивной (т.е. общественноценной в
глобальном смысле) креативности характерен для всего общества
потребления - это неизбежное следствие мозгового ожирения.
Чего молодняк в Сорбонне и бесится - пердунье уже не дает дышать.
Но по славной древесной традиции все кончается фехтованием на
тупых предметах и опытами по изучению настильной траектории.
Другие инструменты как правило в этих дискуссиях под руку не
попадают. А наши борцы обычно предпочитают геморрой от гранита.
И все подвиги каждый раз идут прахом по большому счету.
Т.к. правило рычага без правильной точки приложения не работает.
Для начала нужно переименовать НАНУ в начальную школу ТРИЗ - критерии
оценки академиков станут другими сами по себе без особых потуг.
Без счетчика публикаций точно можно будет обойтись.
2006.03.17 | Iryna_
Re: Хто і чому зацікавлений у ліквідації Національної академії наук?
Тут усі праві. І пан Шульман правий щодо грантів, обмеженості підтримки негуманітарних дисциплін. І автор Nature з своєї точки зору правий.Якщо правильно визначити точку зору.
По-перше - дисклеймери - 1. Я не гуманітарій. 2. Борці за реформування академії за європейськими стандартами (я до них ніякого відношення не маю) теж не гуманітарії (пара філософів, які там серед них є - це колишні фізики). 3. Я не виступаю за приєднання НАНУ до університетів. 4. Критерій індексу цитування я не вважає ідеальним.
По-перше (я це вже писала) стаття у Nature - не про стан української науки, а про те, як виглядає оця наука з західної точки зору. Отак вона і виглядає. Західні вчені, які дуже добре ставляться до здобутків конкретних українських вчених, дуже дивуються з структури академії, віку академіків та масовості публікацій у мурзилках.
Це може бути добре чи погано, але це факт: міжнародною мовою науки є англійська, і публікації у негуманітарних науках неанглійською мовою у маленьких місцевих виданнях приблизно еквівалентні складанню роботи в стіл чи роздачі ксерокопій десятку колег.
А щодо стану української науки з точки зору самої академії - а хто нашим шановним академікам лікар, що їхні високі слова про геніальні здобутки ніхто серйозно не сприймає? Журналістів з запитаннями посилають подалі, звіти не публікують, фінансові звіти навіть академіки отримати не можуть, схвальні статті у масовій пресі часто написані так, що викликають підозру (у тому числі й у "Дзеркалі тижня"), фактів "нецільових витрат" і у пресі, і просто з розповідей купа... І що народ повинен у такій ситуації думати?
І в результаті академію таки реформують ззовні - чи сам уряд, що захоче гроші зекономити, чи європейські консультанти. Уряд (будь-який, незалежно від політичної орієнтації) матиме два стимули - економія бюджетних грошей та одержання купи нерухомості. Якщо академія не знайде якихось внутрішніх ресурсів для змін, у що віриться дуже мало. Уряд за певної політичної орієнтації (проффесорської) може зберегти академію з академіками у якості престижного потьомкінського села, щоб самим бути академіками, та гроші дерибанити під маркою інновацій. Але науки (і вчених) у тому потьомкінському селі не буде.
Дрібні зауваження. Китайці не вважають публікаціями лише те, що друкується китайською мовою. А якраз навпаки. Вони дають великі премії (до 1000 дол., залежно від журналу, за публікацію у журналі, що має індекс цитування вище якогось (різні цифри для різних наук)).
2006.03.17 | Георгій
Мені дивна англофобія проф. Шульмана
Я не беруся судити про глобально-стратегічний план розвитку науки в Україні, але теза проф. Шульмана, що українець може залишатися хорошим вченим і при цьому не публікуватися в англомовних міжнародних журналах, просто дивна і комічна. Я теж, як і п. Ірина, не гуманітарій - за фахом дослідник у медико-біологічній галузі, колись у роки моєї молодості (1985-90) працював в Інституті фізіології ім. О.О. Богомольця. Ніколи не забуду, як навіть і ТОДІ, у ті роки, коли ще тільки-тільки починався процес суспільних змін у колишньому СРСР, директор цього інституту проф. П.Г. Костюк казав нам, своїм молодим (тоді) співробітникам, що його не цікавить НІЧОГО в нашій роботі, КРІМ того, що може і повинне бути надруковане в міжнародних журналах. Його позиція була абсолютно безкомпромісна: якщо твої досліди не будуть опубліковані у фаховому журналі, який читають фахівці СВІТУ, а не тільки Іван Іванович з Інституту біохімії та Петро Петрович з Інституту геронтології, значить, вони, твої досліди, (перепрошую) ГІВНА ВАРТІ. Не роби ці досліди, а роби якісь інші. Звичайно, може бути, що ти невизнаний геній, але все-таки, реально, якщо твої наукові результати невідомим тобі анонімним рецензентам-фахівцям з інших країн регулярно здаються нецікавими, або якщо ці результати не визнаються цими рецензентами правильно інтерпретованими, швидше всього, з імовірністю 99% чи більше, це просто означає, що так воно і є! Якщо проблема в твоєму поганому знанні англійської мови - вивчи її, або звернися до когось, хто її знає і хто згодиться допомогти тобі написати статтю і листуватися з редакцією і рецензентами. Якщо проблема в тому, що рецензенти погані, упереджені чи некомпетентні - надішли статтю до іншого англомовного міжнародного журналу того ж рівня (їх є не так мало). У будь-якому випадку, альтернатива друкування в міжнародних журналах тільки одна - варіння у власному соці і деградація. При всій моїй повазі до проф. Шульмана і при тому (ще раз), що я не є суддєю у глобальних питаннях реформи української науки, я цю позицію мого колишнього керівника поділяю на всі 100%. Щодо платні за сторінки - є журнали цілком пристойного рівня, де цієї платні не беруть (наприклад, наскільки я знаю, журнали європейських видавництв Elsevier і Blackwell Publishing Inc.).2006.03.18 | Хома Брут
звідки фобія
Що ображає п.Шульмана в тексті Nature? А те саме, що багатьох, в свою чергу, ображає в його статті. Скидання різних речей на одну купу і потім маніпулювання нею. "Середня температура по лікарні".Як Шульману ріже око припущення, що якийсь конкретний войовничо-маразматичний академік своєю маразматичною сокирою вночі перерубає канал з швидкісним західним інтернет зв"язком, - так і з статті Шульмана просто лізе, як "ці Шірмаєри" підривають польське мале літокобудівництво. Або як вони там з журналу Nature дають вказівки концерну Siemens кого скуповувати та закривати.
Маловідоме = потенційно страшне і нічого з цим не зробиш. Шлях до порозуміння скоріш за все і йде через висування отаких глобально-безумних претензій, які мають поступово зійтись до розуміння учасниками дискусії деталей функціонування науки в Європі та того, як нам до того процесу ставитись. І тоді перестанемо тут писати один одному публіцистичні статті, як галімиє гуманітарії
2006.03.18 | Георгій
Згоден (-)
2006.03.17 | Karamello
Я заинтересован в ликвидации шульманов
Проблемы национальной академии прекрасно видны на примере учреждения, в котором сам господин Шульман проедает деньги налогоплательщиков.Согласно отчету Главной Астрономической Обсерватории НАНУ ( http://mao.uran.net.ua/rep_2005.html ), налогоплательщики потратили на ГАО в 2005 году около пяти миллионов гривень - почти миллион долларов. Все эти деньги потрачены на финансирование фундаментальных программ числом около двух десятков. Ни одной хоздоговорной темы не было ни выполнено, ни финансировано. Часть работ - неизвестно, впрочем, какая - финансируется иностранными организациями.
Почти миллион долларов финансировния был потрачен на обеспечение работы почти двухсот человек, работающих в ГАО - по 25 тысяч гривен на лицо. На развитие материально-технической базы было потрачено всего 390 тыс гривен, все остальное, видимо, на зарплату сотрудникам. Средняя зарплата сотрудника ГАО, таким образом, 2000 гр в месяц.
Эффективность работы сотрудников чрезвычайно низкая - всего около одной публикации на сотрудника в год, тогда как нормой для западных учреждений такого же теоретического и наблюдательного типа - четыре-пять.
Недурственно. За две тысячи гривен колупаться фактически в носу - недурственно.
Сам господин Шульман за последний год выпустил одну (1 прописью) работу в отечественном журнале Кинематика и физика небесных тел и одни тезисы выступления на московском съезде Астрономического общества.
Большая часть интеллектуальной активности г-на Шульмана, как мы видим, проходит в сочинении допысов на Майдан - несоменно, в рабочее время, за рабочим компьютером и за деньги налогоплательщиков.
И таких учреждений НАНУ в Украине - сотни.
Вот это и нужно бы ликвидировать.
2006.03.17 | BIO
Телескопические успехи.
Наши астрономы успешно осваиваю ближне-дальний космос,
обратную сторону бухгалтерии и текущую смету.
Так в 2005 году был пойман в объектив беспризорный метеорит
по кличке Тупой и Тяжелый и преобразован в малую планету
Помаранч - колыбель трепло-цивилизации с выдачей ему
собачьего паспорта и проездного билета в созвездие П*здобола.
Разработаны проекты прокладки трубопроводов к ближайшей
газовой туманности в обход России (срок сдачи - 20302030г.),
установки по сжижению контрафактного вакуума и дворников
для очистки верхних слоев атмосферы от подтеков метеорных
дождей и налетов космической пыли. Оклад дворников - 2000 грн.
2006.03.17 | Георгій
А оце зайве, IMHO
Karamello пише:> господин Шульман за последний год выпустил одну (1 прописью) работу в отечественном журнале Кинематика и физика небесных тел и одни тезисы выступления на московском съезде Астрономического общества. Большая часть интеллектуальной активности г-на Шульмана, как мы видим, проходит в сочинении допысов на Майдан - несоменно, в рабочее время, за рабочим компьютером и за деньги налогоплательщиков.
(ГП) Я б утримався від такої сердитої персональної атаки на свого колегу-науковця. Те, що він опублікував одну статтю, а не шість чи дванадцять, може свідчити про те, що він завантажений адміністративною чи громадською діяльністю, чи педагогічною роботою. Хтось повинен робити і це. Обзивати це проїданням грошей сплатників податків, на мою думку, негарно. Що ж до дописів на "Майдан," то, знаєте, тут є люди, які надсилають сюди значно більше дописів, ніж проф. Шульман, і теж, очевидно, роблять це у свій робочий час, а інтелектуальна вартість їх продукції, на відміну від дописів проф. Шульмана, нульова чи від'ємна (подивіться хоча б славетні форуми "Україна-Росія," де точно відпрацьовують свою заробітну платню деякі російські пропагандисти, чи "Без Правил"). Статті проф. Шульмана цікаві, вони дають багато грунту до роздумів, хоча я особисто з деякими положеннями цих статей не згоджуюся.
> И таких учреждений НАНУ в Украине - сотни. Вот это и нужно бы ликвидировать.
(ГП) "Ломать не строить," як кажуть росіяни. Найлегше завжди просто всіх повиганяти. Але подумайте - один з найвидатніших біологів 20-го сторіччя, киянин прф. С.М. Гершензон теж міг би бути вигнаний якимись молодими реформаторами-хунвейбінами за те, що він публікував дуже мало статей, та й ті у вітчизняних журналах.
2006.03.17 | Karamello
Считать деньги никогда не лишне
Георгій пише:> Karamello пише:
> > господин Шульман за последний год выпустил одну (1 прописью) работу в отечественном журнале Кинематика и физика небесных тел и одни тезисы выступления на московском съезде Астрономического общества. Большая часть интеллектуальной активности г-на Шульмана, как мы видим, проходит в сочинении допысов на Майдан - несоменно, в рабочее время, за рабочим компьютером и за деньги налогоплательщиков.
> (ГП) Я б утримався від такої сердитої персональної атаки на свого колегу-науковця. Те, що він опублікував одну статтю, а не шість чи дванадцять, може свідчити про те, що він завантажений адміністративною чи громадською діяльністю, чи педагогічною роботою.
Судя по количеству и объему заметок г-на Шульмана на Майдане, особой деятельностью он не нагружен.
>Хтось повинен робити і це. Обзивати це проїданням грошей сплатників податків, на мою думку, негарно.
А что ж это такое? Эффективности - ноль. Проедание - налицо.
>
> > И таких учреждений НАНУ в Украине - сотни. Вот это и нужно бы ликвидировать.
> (ГП) "Ломать не строить," як кажуть росіяни. Найлегше завжди просто всіх повиганяти. Але подумайте - один з найвидатніших біологів 20-го сторіччя, киянин прф. С.М. Гершензон теж міг би бути вигнаний якимись молодими реформаторами-хунвейбінами за те, що він публікував дуже мало статей, та й ті у вітчизняних журналах.
Во времена Гершензона критерии были другие, в академии была хоть какая-то этика и она гораздо меньше пованивала затхлым болотом.
Меня этическая сторона дела очень волнует - г-н Шульман за деньги налогоплательщиков довольно спокойно себя чувствует. Добиваться чего-то у него стимулов нет. А реализуется он - за деньги налогоплательщиков - здесь, на Майдане. Не жизнь, а лафа. Поэтому он реформировать эту структуру совсем не хочет.
2006.03.18 | 123
Серйозно людина - а такі смішні речі пишите
Karamello пише:> Меня этическая сторона дела очень волнует - г-н Шульман за деньги налогоплательщиков довольно спокойно себя чувствует. Добиваться чего-то у него стимулов нет. А реализуется он - за деньги налогоплательщиков - здесь, на Майдане. Не жизнь, а лафа. Поэтому он реформировать эту структуру совсем не хочет.
Тобто Ви допускаєте, що військові мають хотіти реформувати армію, міліціонери - міліцію, а бандити - реформувати злочинність? Причому виходячи з принципу - максімізувати ефективність для суспільства в цілому?
Да ніколи в житті так звані вчені не будуть реформувати так звану наукову галузь. Єдиний напрямок їхнього реформування буде - як збільшити державні дотації.
2006.03.18 | Ukropithecus (robustus)
Re: Серйозно людина - а такі смішні речі пишите
123 пише:> Да ніколи в житті так звані вчені не будуть реформувати так звану наукову галузь. Єдиний напрямок їхнього реформування буде - як збільшити державні дотації.
Ви Патона і його пиздобратію називаєте вченими? Патон був поставлений москвою для того шоб українська наука була в жопі. Я от тіки дивуюсь шо вже 15 років незалежності, а він все ще на місці.
2006.03.17 | Горицвіт
Не все так просто
До речі, ГАО якраз один із реально діючих закладів.А взагалі, закрити і розігнати - це не метод.
2006.03.18 | Karamello
Да уж куда проще
Горицвіт пише:> До речі, ГАО якраз один із реально діючих закладів.
> А взагалі, закрити і розігнати - це не метод.
Ну почему же не метод. Учреждение, которое ни обществу, ни науке никак не служит - бесполезно.
Ввести переходный период в полтора года. Установить стабильное финансирование _учреждения_ на этот срок. Потребовать, чтобы через год эффективность работы возрасла в два раза, через еще полгода - еще в два раза. Потребовать, чтобы остались сотрудники и темы, способные публиковаться в _ведущих журналах_ по этой тематике со средней по индустрии частотой. Потребовать от учреждения работы со школьниками и просто любопытными гражданами. Кто не может работать - до свидания в следующей жизни.
Через полтора года в ГАО останется двадцать человек. С этого момента ввести работу по грантам. Все.
2006.03.18 | Iryna_
Re: Да уж куда проще
Karamello пише:> Горицвіт пише:
> > До речі, ГАО якраз один із реально діючих закладів.
> > А взагалі, закрити і розігнати - це не метод.
>
> Ну почему же не метод. Учреждение, которое ни обществу, ни науке никак не служит - бесполезно.
>
> Ввести переходный период в полтора года. Установить стабильное финансирование _учреждения_ на этот срок. Потребовать, чтобы через год эффективность работы возрасла в два раза, через еще полгода - еще в два раза. Потребовать, чтобы остались сотрудники и темы, способные публиковаться в _ведущих журналах_ по этой тематике со средней по индустрии частотой. Потребовать от учреждения работы со школьниками и просто любопытными гражданами. Кто не может работать - до свидания в следующей жизни.
>
> Через полтора года в ГАО останется двадцать человек. С этого момента ввести работу по грантам. Все.
Метод непоганий. Туди додати ще систему магістерського та Ph.D. навчання (http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_osvita&trs=-1&key=1142608156&first=1142633338&last=1140342745). Проблема тільки в тому, що академіки на це не погодяться, і в результаті буде той же розгон наукових працівників, тільки без перехідних періодів і "європейських" критеріїв.
2006.03.18 | Горицвіт
все-таки не просто
> Ввести переходный период в полтора года. Установить стабильное финансирование _учреждения_ на этот срок.Стабільне - це краще, ніж зараз? А де взяти на всіх гроші? По-друге, в деяких закладах такий метод приведе тільки до того, що ще півтора роки керівництво буде спокійно ... гм ... нецільово використовувати гроші.
> Потребовать, чтобы через год эффективность работы возрасла в два раза, через еще полгода - еще в два раза.
Нема арифметичного критерію для вимірювання ефективності. В будь-якому разі буде якийсь ОРГАН, який це буде визначати. Питання, який?
> Потребовать, чтобы остались сотрудники и темы, способные публиковаться в _ведущих журналах_ по этой тематике со средней по индустрии частотой.
Ага, і щоб вписували довжелезний список співавторів. Це легко робиться.
> Потребовать от учреждения работы со школьниками и просто любопытными гражданами.
Оце правильно.
2006.03.18 | Ukropithecus (robustus)
ворогами папуасів є самі папуаси
ну яка українська наука, коли в українських вчених навіть нема доступу до журналів. Є ж в кінці кінців якісь мінімальні стандарти нижче яких настає фарс. Як можна займатись наукою не займаючись наукою?2006.03.18 | Iryna_
Re: ворогами папуасів є самі папуаси
У українських ВЧЕНИХ є доступ до журналів. Не дуже простий (тобто не миттєво з власного компа), і не до всіх, але є.Ось лінк з точною інформацією
http://www.library.ukma.kiev.ua/index.php?id=143
Я чула, що вже такий доступ є з ЦНБ. А у тих, хто не вміє користуватись інтернетом, доступу таки нема.
2006.03.18 | Ukropithecus (robustus)
непогана ничка
Кожен знає якісь нички, має якісь еккаунти, але все це не дуже серйозно, воно нецентралізоване, дізнається через знайомих, випадково, на якихось лівих форумах. Коли інститути будуть мати цивілізований доступ до електронних журналів, можете сказати? Я розумію, шо поки Патон живий, цього не буде ніколи, але без цього казати про якусь науку просто смішно.2006.03.19 | Skapirus
Часткова відповідь тут: (л)
http://maidan.org.ua/static/news/1142540563.html2006.03.19 | Хома Брут
відповідь?
Вся стаття - про побудову оптоволоконної мережі. Але ж не відсутність супер-швидкої мережі не дозволяє читати журнали, а відсутність передплати на них. Вже існуючи телефонні дроти цілком достатні для завантаження всіх статей, якщо б була передплата.З статті зовсім незрозуміло, який зв"язок існує між комерційними провайдерами, що хочуть перейти на оптичний зв"язок (чудова справа сама по собі) та передплатою на журнали Elsevier-у. Те, що це не пояснюється, а валиться натомість на одну купу, сильно зменшує довіру до автора статті. В мене особисто склалось враження, що це написано для окозамилювання, можливо навіть з добрими намірами вибивання з держави грошей на передплату наукових журналів в існуючій конфігурації програм та проектів. У далекої від цих проблем людини після такої статті створюється неправильне враження про ситуацію. Можливо автор цитованого постінгу може нам пояснити більше.
Ось той єдиний абзац з статті, що стосується передплати журналів:
>Наприклад, в Києві на пр.Науки кілька тижнів тому вже здійснене підключення наукових установ до оптоволоконної мережі UARNet, що зокрема дозволило науковим організаціям отримати корпоративний доступ до повнотекстових електронних версій наукових журналів видавництва Elsevier за останні 5 років. Як було повідомлено під час семінару, для того, щоб підключити платні ресурси іншого наукового видавництва - Springer - на рік треба витратити 25-30 тис.$. Очевидно, що навіть при нашій бідності це надто мала сума як для всієї України і її варто було б виділити для повноцінного функціонування науки в державі. Однак цю суму має сенс виділяти лише в тому випадку, коли більшість наукових та освітніх установ будуть об’єднані в єдину мережу.
2006.03.19 | casesensitive
Re: відповідь?
Springer - на рік треба витратити 25-30 тис.$. Очевидно, що навіть при нашій бідності це надто мала сума як для всієї України і її варто було б виділити для повноцінного функціонування науки в державі. Однак цю суму має сенс виділяти лише в тому випадку, коли більшість наукових та освітніх установ будуть об’єднані в єдину мережу.это, кстати, неправда. Springer не позволит подключить "всю Украину" за 30к - это подключение одной организации (университета или НИИ). Может, будет какой-то льготный план для Украины, но точно не такой дешевый.
2006.03.20 | Вячеслав Хаврусь
За що купив, за те й продав. Питання не до мене,
а до тих, хто давав інформацію на семінарі.2006.03.19 | Вячеслав Хаврусь
Cпробую пояснити
Хома Брут пише:> Вся стаття - про побудову оптоволоконної мережі. Але ж не відсутність супер-швидкої мережі не дозволяє читати журнали, а відсутність передплати на них. Вже існуючи телефонні дроти цілком достатні для завантаження всіх статей, якщо б була передплата.
Не зовсім так. Як мені пояснили специ в цій справі (я до таких спеців не належу), Springer чи Elsevier згідно з контрактом надає відповідній організації право закачувати статті з її внутрішньої мережі. Якщо кілька інститутів об"єднані в єдину мережу в спільну структуру (нехай це буде оптоволокно), то можна назвати їх членами внутрішньої мережі та віддавати відповідний трафік. Якщо спільної мережі нема, то і нема про що говорити. Я розумію, що варіант досить таки натягнутий та стрьомний, але переповідаю те, що чув. Втім, я також не маю умов контракту. Можливо там взагалі сказано, що на Elsevier підписана не б-ка Вернадського, а всі установи НАНУ.
> З статті зовсім незрозуміло, який зв"язок існує між комерційними провайдерами, що хочуть перейти на оптичний зв"язок (чудова справа сама по собі) та передплатою на журнали Elsevier-у. Те, що це не пояснюється, а валиться натомість на одну купу, сильно зменшує довіру до автора статті.
Ну значить не довіряйте мені. Писав новину (не статтю) я. Напишіть Ви щось подібне не приписуючи нічого від себе - теж поставимо.
> В мене особисто склалось враження, що це написано для окозамилювання, можливо навіть з добрими намірами вибивання з держави грошей на передплату наукових журналів в існуючій конфігурації програм та проектів.
В якій касі мені йти гроші одержувати? Якщо не про мене мова, то може бути, що Ви праві.
> У далекої від цих проблем людини після такої статті створюється неправильне враження про ситуацію. Можливо автор цитованого постінгу може нам пояснити більше.
Спробував пояснити, як виклав в новині та як сам розумію. Я теж можу помилятися. Спростовуйте.
2006.03.19 | casesensitive
Re: Cпробую пояснити
Elsevier так же как и Springer и любой другой такой портал определяет принадлежность хоста к подписчикам по IP адресу (знаю как это работает в моем универе на Западе). Поэтому если IP определяется как принадлежащий Заборостроительному Институту, и у института есть подписка - вам дадут скачать статьи (и даже на портале Science Direct будет написано - "Welcome Zaborostroitelnyj library"). Наличие или отсутствие сети к подписке НИКАКОГО отношения не имеет. Тем более никто не даст всей украине качать все подряд за смешные 30к в год. С таким же успехом можно вообще дать бесплатный доступ.2006.03.20 | Хома Брут
партизанка в царині фахової літератури
Напевно можна додати, що звичайно є і шахрайські методи (а шо?). Наприклад: Паркнобудівний Інститут передплачує журнали за 30 тисяч/рік, а потім дає всім іншим установам качати їх вже з свого серверу. Щоби розділити ціну передплати на всіх, розраховуються готівкою в під"їзді. Тут якраз починає грати ролю як працює мережа і як іде ідентифікація. Але врешті решт така ситуація вилізе на поверхню і буде скандал з видавництвом і чергове покращення репутації України в Європі.Другий шлях - ті самі "нички" (http://www2.maidan.org.ua/n/free/1142701539). Якщо наприклад в бойових умовах української науки складеться якась співпраця між вченими, то можна уявити собі велику peer-to-peer систему, де наявна наукова діаспора забезпечує доступ до літератури для всіх. Це те, що і зараз відбувається, але поки не на рівні системи, а на рівні особистих зв"язків. Звичайно, це не так гламурно, як підписати всю Україну на Elsevier. Але це річ, яка (а) не вимагає таких вже великих грошей (б) розвиває наукову солідарність. І ще, імовірність скандалу і справедливого обурення видавництва набагато менша, хоча по суті принцип той самий, що і з Парканобудівним Інститутом. Мені здаєтья імовірність взагалі нульова, бо воювати з науковими бомжами видавництвам нема коли. Не здивуюсь, якщо з приводу такої мережі Nature написав би захоплену статтю про вимушену винахіднивість української наукової спільноти.
2006.03.20 | Iryna_
Так у нас майже вся наука зараз теє ... партизанська
І літературу партизанськими методами здобуваємо (ключове слово "kolxoz"), і на конференції за кордон партизанськими методами їздимо (про добування віз вже мемуари пора писати). І обладнання з книжками так возимо з-за кордону. І в радянські часи так за кордоном публікувались (щоб опублікуватись, треба було в супровідних документах то там, то сям писати не зовсім правду).так що у нас всі вчені - партизани. Крім академіків та проффесорів.
Організацію вчених теж он партизанськими методами створюють.
2006.03.20 | Хома Брут
починати з наявних засобів
> так що у нас всі вчені - партизани. Крім академіків та проффесорів.> Організацію вчених теж он партизанськими методами створюють.
Мій пафос був в тому, що P2P-система може бути важливим інстурментом наукопартизанського руху. І організація вчених теж
Я розумію, що партизанський шлях непевний і підтримка партизанського способу діяльності може бути гальмом на шляху до нормальної Академії. Але...
> Крім академіків та проффесорів.
І ще додам, хоч і не по темі, що мені здається непродуктивним розповсюдження думки про еквівалентність "академіка/член-кора" та "академічного начальника". Не всі академіки мають великий, чи взагалі хоч якийсь, вплив на рішення НАНУ. Це ще одна негарна склейка, яка по суті відволікає увагу від, наприклад, темної приватизації власності Академії конкретними начальниками в бік розпалювання жаби до стипендій 500-ста академіків. В той час як вартість останніх смішна порівняно з вартістю першої.
2006.03.20 | Вячеслав Хаврусь
Так воно може й бути насправді. А може й не бути
Треба бачити контракт, щоб робити висновки.Я єдине що знаю, що дорогу краще натовпом переходити - менше втрат буде. Тож підозрюю, що якщо ми будемо в єдиній мережі, то теж великих втрат можна уникнути. Вельми ефектно і ефективно.
2006.03.20 | Хома Брут
Re: Так воно може й бути насправді. А може й не бути
Вячеслав Хаврусь пише:> Треба бачити контракт, щоб робити висновки.
А не можна у вас в Інституті отримати копію того контракту?
2006.03.20 | Karamello
Это воровство
Воровать, батенька, нехорошо. И не потому, что аморально, а хотя бы потому, что говно это, а не наука. На ворованом-то.2006.03.20 | Хома Брут
Re: Это воровство
Karamello пише:> Воровать, батенька, нехорошо.
Так і не кради, синку.
2006.03.20 | Iryna_
Re: Это воровство
Karamello пише:> Воровать, батенька, нехорошо. И не потому, что аморально, а хотя бы потому, что говно это, а не наука. На ворованом-то.
Це не "воровство". А партизанщина.
А насправді ніякі копірайти не забороняють передати статтю іншій людині виключно для приватного використання. Це те саме, що у бібліотеці статтю ксерити. Це ж ніхто не забороняє?
2006.03.20 | Сергій Вакуленко
Re: Это воровство
Саме нідерландські видавництва часто пишуть таке:No part of this book may be reproduced in any form, by print, photoprint, microfilm or any other means, without written permission from the publisher.
Це — з John Benjamins B. V.
У деяких бібліотеках на Заході можливості ксерокопіювання обмежені (як-от у Національній бібліотеці Франції). В Австрійській національній бібліотеці колись висіло застереження: мовляв, за (не)шанування копірайту читачами бібліотека не несе відповідальності; потім його прибрали.
2006.03.20 | Хома Брут
пропозиція не відхилятись від теми
Звичайно, юридичні аспекти важливі. Але ми не їх обговорюємо. Офіційні оргіназації НАНУ не можуть нахабно порушувати копірайт - з цим всі згідні. Але також, сподіваюсь, можна погодитись з тим, що не треба бути святішими за Папу. Тому мені постінг п.Karamello здався дуже недоречним відходом від теми. Якщо знову почнеться битва інтелектів на тему авторських прав та приватної власності - цьому обговоренню каюк.2006.03.20 | Karamello
Re: Это воровство
Iryna_ пише:> А насправді ніякі копірайти не забороняють передати статтю іншій людині виключно для приватного використання. Це те саме, що у бібліотеці статтю ксерити. Це ж ніхто не забороняє?
Тип распространения, описанный Хомой - это воровство. В библиотеке статью просто так отксерить - тоже обставлено копирайтами. Для себя - пожалуйста, для студентов своих - уже платите по полной стоимости. То же самое и для "другого человека для приватного пользования".
Диффузные моральные стандарты только добавляют говенного цвета к образу постсоветского, а еще хуже - украинского ученого.
2006.03.21 | Nemesis
Це не крадіжка. Бо підпадає під fair use.
Karamello пише:> Тип распространения, описанный Хомой - это воровство. В библиотеке статью просто так отксерить - тоже обставлено копирайтами. Для себя - пожалуйста, для студентов своих - уже платите по полной стоимости. То же самое и для "другого человека для приватного пользования".
>
> Диффузные моральные стандарты только добавляют говенного цвета к образу постсоветского, а еще хуже - украинского ученого.
Пошукайте в інтернеті правила "fair use".
the fair use of a copyrighted work (...) for purposes such as criticism, comment, news reporting, teaching (including multiple copies for classroom use), scholarship, or research, is not an infringement of copyright,
звичайно, що власник текста має авторські права, але це ще не означає, що Ви його текст взагалі не можете використовувати.
Звичайно неможна взяти статтю Каротерса, підписати свої ім'ям та кричати "я академик, бля, а ви падли шо подумали?!", але цитувати когось в статтях, робити копію для студентів - можна (це ніяк не порушує прав автора).
2006.03.21 | Karamello
Ограничения на распространение - смотрие на последней странице
Если владелец копирайта считатет, что "no part of this issue can be reproduced electronically etc" - ваша обязанность этому следовать. Если вы с этим не согласны - можете не читать журнал вообще.2006.03.21 | Nemesis
Це не відміняє "fair use".
Karamello пише:> Если владелец копирайта считатет, что "no part of this issue can be reproduced electronically etc" - ваша обязанность этому следовать. Если вы с этим не согласны - можете не читать журнал вообще.
Я знаю:
all rights reserved. No part of this shit may be reproduced, stored in a database or retrieval system, or published, in any form or in any way, electronically, mechanically, by print, photoprint, microfilm or any other meant without written permission from the publisher.
Стоїть в мене на тлумачному словнику нідерландської, далі треба пояснювати?
Ніякий видавець чи автор не може сам вигадувати закони, або дописувати закони. Точніше може, але це факультативне.
Якщо ж вийдете за межі "fair use"... нехай ТОДІ покарає сувора рука хазяїна копірайта.
Ще цікаво знати, які тексти вже перейшли в громадське користування, на тих вже ніякий копірайт не розповсюджується.
2006.03.21 | Karamello
Неужели?
То есть Вы считаете, что публикация в P2P сетях - это fair use? Волосы дыбом встают, честно говоря.2006.03.21 | Nemesis
Могло бути гірше.
Karamello пише:>Волосы дыбом встают, честно говоря.
А лисим значить можна?
>То есть Вы считаете, что публикация в P2P сетях - это fair use?
Які мережи, публікація чого? Гражданін начальнік, ви мені чужі гріхи не шийте! Бо я дивлюсь вже на загадковий начин почав якісь пір-ту-пір мережі пропагувати. Я цього не казав, так до протокола і запишить.
2006.03.20 | casesensitive
не выйдет
как только определят подозрительно высокую активность по скачиванию (для небольшой организации) доступ быстро отрубят. И будете партизанить без статей.2006.03.20 | Хома Брут
вперед до конструктиву
> В якій касі мені йти гроші одержувати? Якщо не про мене мова, то може бути, що Ви праві.Звичайно не про Вас і не малось на увазі, що Ви одержуєте гроші на якихось схемах.
> Ну значить не довіряйте мені. Писав новину (не статтю) я. Напишіть Ви щось подібне не приписуючи нічого від себе - теж поставимо.
"Какая ви нєрвная - я ***!" (Л. Подерв"янський)
2006.03.19 | Englishman
Re: ворогами папуасів є самі папуаси
Проект діятиме до березня 2006 року?http://www.library.ukma.kiev.ua/index.php?id=141
2006.03.20 | Богдан
Вся країна зацікавлена
Я - "несостоявшийся" науковець: не пішов в аспірантуру, хоч була рекомендація, свідомо - треба було на щось жити. Трохи знаю світ сучасної української науки зсередини. І авторитетно можу заявити: він наскрізь прогнилий. Наша наука в більшості випадків відстала від Заходу безнадійно. Багато досліджень - висмоктані з пальця, багато статей присвячені таким же висмоктаним з пальця дослідженням. Більшість нинішніх українських розробок - неконкурентноспроможні. Основна причина - невміння науковців мислити по-ринковому. В більшості випадків, нова розробка дозволяє поліпшити якусь одну характеристику виробу, але при цьому виріб стає занадто дорогим. Більшість сучасних українських розробок - занадто матеріало- або енергомісткі або неекологічні. Причина криється в специфіці радянської науки, яка орієнтувалася на обслуговування ВПК, де не зважали на матеріальні затрати задля досягнення мети.Вітчизняна наука чим далі, тим більше наповнюється татковими синками, такими як Б. Патон - сини академіків стають докторами, сини професорів - доцентами, ясна річ, нічого з себе не представляючи. Можу навести приклади - Комісаренко-молодший, Шнюков-молодший і т. п.
Щоб мати вищу зарплату, кандидати "висиджують", вимучують докторські. Ще на початку 90-х кафедру геоморфології Київського університету очолював кандидат, а зараз там ледь не половина - доктори. При цьому якість викладання не покращилась ні на йоту, бо люди залишились ті самі (хіба що той завкафедрою-доцент давно помер).
А основну проблему вітчизняної науки - слабкий звязок з виробництвом - породило саме існування академічної науки відірвано від вузівської і від лабораторій виробничих підприємств. Ніде в світі немає академічних інститутів - скрізь дослідженнями займаються компанії або вузи. В результаті студенти активно займаються дослідницькою роботою, для цього немає ніяких перепон, а вчені тут же готують собі зміну.
Недоречний і плач по "наукомістких" галузях Угорщини чи Польщі - вони орієнтувалися на такого невибагливого і захищеного залізною завісою від "чужих" споживача, як СРСР, вони не мали конкуренції і в результаті відстали від того ж Сіменса на десяток років, тобто, за сучасними мірками, назавжди.
Більшість інститутів зараз живуть переважно за рахунок надходжень від орендарів приміщень, там залишилися тільки ті, хто відверто досиджує до пенсії. Ну і керівництво, яке прибирає до рук "чорний нал" і "білу" орендну платню. Так що утримувати всю цю армію псевдонауковців за наш з вами рахунок немає жодного сенсу. Реформа науки не те що назріла - давно перезріла.
2006.03.21 | Мусульманин
Re: Вся країна зацікавлена
Не погоджуюсь з деякими твердженнями статті, але з вашим постом згоден абсолютно. Сам був в аспірантурі (у нас це повинно називатися "ДЕсперантура") і працював в НАНУ, потім драпанув-таки за кордон, бо не хотів стати черговим "менеджером по продажам".Як західна, так і східна наука є комерціалізованою, I mean, спрямована на отримання певних результатів, що служили б на благо (новий препарат, щлях отримання енергії, новітня концепція досліджень, whatever) і таким чином повинна окупити затрати на себе. Цікаво, який вихід з наших НДІ, з яких більше половини є "інститутами шашільництва та картоплярства"
Всьо плохо, умєрлі всє! Виявляється, що не так. Мозги є, унівєр кожного року випускає 170 біологів а скільки фізиків, хіміків та інших спеціальностей? 90%--баласт "менеджери по продажам", але з 10%, поки вони не втекли за кордон, можна створити (поки що) нормальну базу. Для цього я б пропонував (з розряду "давайте пофантазуємо") такі кроки:
--розробку критеріїв оцінки життєздатності інституту--статті, актуальність розробок для держави (питання повинні ставитися по тупому: "А на хрєна? Шо воно дасть? Шо ми заробимо?"), наявність зв"язків з закордоннми інституціями, ваш варіант... З 1000 останеться 5-10.
--фільтрування інститутів по даних критеріях і ліквідацію "інститутів шашільництва"
--перерозподіл коштів--з 100 інститутів має лишитися 5-10, але вони будуть отримувати все і контролювати їх буде легше, оскільки менше народу.
--впровадження вікового цензу для всіх посадовців--в тому числі академіків і т.п. для запобігання старечому маразмові в системі керування.
--постановка правильних завдань, наприклад (актуальні на мій погляд): енергетика , альтернативні джерела енергії, відновлення грунтів, нові сільськогосподарські технології (штучний грунт, аквакультура, етс)генетичне маніпулювання, імуномодуляція, медична та промислова мікробіологія та вірусологія.
--Брати приклад з арабів
Звичайно, все викладене не претендує на правильність, тому запрошую розумних людей почитати, подискутувати, покритикувати (в розумних межах) для задоволення і користі всіх сторін
ПС Вибачайте за можливі помилки в українській--я не українець, тому може попастися щось смішне. Будь ласка, не "свистіть" і не згадуйте 5 графу--я її і сам знаю. Просто виправте мене.
2006.03.21 | Хома Брут
Re: Вся країна зацікавлена
Для цього я б пропонував (з розряду "давайте пофантазуємо") такі кроки:--розробку критеріїв оцінки життєздатності ...
--фільтрування інститутів ...
--перерозподіл коштів ...
Я дуже раджу почитати постинги Iryna_ на форумі "Освіта" з цього приводу. Думка така, що в тій боротьбі яка виникне внаслідок суто обмежувального підходу - а така боротьба розпочнеться - виграють не науковці, а саме псевдонауковці a.k.a проффесори. Інакше кажучи, якщо б в суспільстві були сили "фільтрувати інститути", то ми б в першу чергу не дійшли до теперішнього стану.
> --постановка правильних завдань, наприклад (актуальні на мій погляд): енергетика , альтернативні джерела енергії, відновлення грунтів, нові сільськогосподарські технології (штучний грунт, аквакультура, етс)генетичне маніпулювання, імуномодуляція, медична та промислова мікробіологія та вірусологія.
По перше знову ж таки було багато дискусій про прикладні та фундаментальні науки. Ви стоїте на тій позиції, що фундаментальна наука непотрібна. Це спірне твердження - зафіксуємо це.
Далі, якщо навіть брати тільки прикладні науки, то з приводу "завдань" сказано добре тут:
http://www2.maidan.org.ua/n/free/1142944056
Академія — державна (фактично) установа в країні, де економіка переважно приватна. У цьому є суперечність. Держава не може сама сформувати попит на наукову продукцію Академії, бо не має де її застосувати.
Дозволю для самого себе маленьке роз"яснення. Якщо замовлення йде від держави, то вона має платити. Відповідно, щоби державі було потрібно те, за що вона платить, вона десь має використовувати "результат наукової діяльності". Але гроші в державний бюджет приходять з приватної економіки, яка не використовує укр. прикладної науки і не відчуває потреби її фінансувати. Як примусити власників заводів чи фабрик використовувати вітчізняні розробки? Чи буде щось добре з примусу? Це дійно набагато ширші питання, ніж просто "наука".
2006.03.22 | Мусульманин
Re: Вся країна зацікавлена
Дуже вдячний за коментар і за посилання. Піду зараз на форум "Освіта", почитаю.Відносно ж обмежувального підходу, який ви згадали: він, на мій погляд, має бути скоріше "обмежувально-заохочувальним"--хто працює--отримує в 20 раз більше ніж той, хто не працює плюс шкуру з останнього
І головне--з кого її створювати? )))
Щодо фундаментальної науки--вона не потрібна на зараз, вона--як важка промисловість--потребує значних капіталів для створення і окупиться не через рік і не через два. у нас нема ні капіталів, ні часу. ДЛя того щоб їх отримати, треба щось на зразок легкої та харчової промисловості, щоб заробити зразу і мати старт для створення чогось більш substantial. Тут немає розмови про те потрібна вона чи не потрібна, нас просто немає іншого вибору.
А примусити промисловців використовувати вітчизняні розробки буде неважко. Не треба нікого пресувати, просто ці розробки треба створити
Для прикладу: Хотіли вітчизняні біологи створити тест-систему для діагностики пташиного грипу. Методи є, робити є кому, думати також. Подали заявку, перерахували все потрібне. Так їх послали на хутор. Бо там потрібна хроматографічна система, що немало коштує і ще дечого багато. Тепер купляємо ці тест-системи в Китаї. Це дорожче, але гроші відмити легше. А на вітчизняних рохзробках що ти відмиєш? ТОй хто зробив, той і буде продавати і отримувати зиск. І так скрізь.
тому у мене склалась думка, що "шишки" від науки і не хочуть появи таких вітчизняних розробок, бо буде заробляти хтось а не вони. Висновок?
2006.03.22 | Сергій Вакуленко
Re: Вся країна зацікавлена
Мусульманин пише:> ПС Вибачайте за можливі помилки в українській--я не українець, тому може попастися щось смішне. Будь ласка, не "свистіть" і не згадуйте 5 графу--я її і сам знаю. Просто виправте мене.
Якби всі українці так писали, я, філолог, був би щасливий.
Одна порада: замість "може попастися" краще казати "може трапитися".
2006.03.21 | Sergei Mingaleev
Статистика ISI о нашей Академии в Nature - просто лжива
Статистика ISI Web of Science о публикациях нашей АкадемииНаук, приводимая Шиермейером в его ругательной статье в
Nature - просто лжива. Сей писатель не озаботился даже
внимательно поискать и подумать - подошел к вопросу с
явным изначальным намерением Академию ругать. Подробности
с картинкой более точной статистики публикаций по годам
см. в:
http://www-tkm.physik.uni-karlsruhe.de/~smino/papers/pdf/Ukraine-science-reform.pdf
Сергей Мингалеев.
2006.03.21 | Хома Брут
Статистика ISI - сложно лжива
1. З задоволенням дякую за цікаву роботу!2. Якщо я правильно зрозумів, то питання того "чим корисна" наука для невеликої країни типу нашої для Вас більш важливе, ніж винесена в заголовок "брехня журналу Nature". Можливо Ви зможете дати якісь конкретні враження про ті невеликі європейські країни, де ви займались наукою. Як це працювало в них? Такі враження, чи навіть підсумки, були б, НМД, дуже корисною інформацією для обговорення.
2006.03.21 | Sergei Mingaleev
Re: Статистика ISI - сложно лжива
Хома Брут пише:> 1. З задоволенням дякую за цікаву роботу!
Дякую
> 2. Якщо я правильно зрозумів, то питання того "чим корисна" наука для невеликої країни типу нашої для Вас більш важливе, ніж винесена в заголовок "брехня журналу Nature".
Так, звичайно.
> Можливо Ви зможете дати якісь конкретні враження про ті невеликі європейські країни, де ви займались наукою. Як це працювало в них? Такі враження, чи навіть підсумки, були б, НМД, дуже корисною інформацією для обговорення.
Так, мені зараз теж здається дуже важливим, після цієї історії,
зробити огляд організації науки в Західних країнах. Бо з дискусій
видно, що ми не дуже чітко для себе усвідомлюємо, в чому у нас
різниця. Я теж не можу зразу написати про це - потрібно б знайти
і опрацювати ститистичні дані про це, щоб не наплутати.
Але конспективно - ясно, що організація наукової работи на Западі
не обмежується університетами та іншими традиційними установами,
які нам прпонується копіювати. Величезна доля прикладної науки
робиться в приватних дослідницьких установах при великих
корпораціях. Це саме та частина наукової роботи, яка у нас на
Україні за Радянських часів робилася в академічних Інститутах
прикладної спрямованості. При державній формі власності це було
дуже доцільно - щоб не розпилювати ресурси. Зараз нам цю частину
науки пропонують просто знищити, фактично. Ви почитайте звіти
Академії на її сайті - у таких наших Інститутах і зараз ще
розробляються нові технології чи прилади - але проблема з їх
комерціалізацією. Ми не вміємо з ідей зробити товар - а хто і
вміє, не має тих грошей, які потрібні, щоб це розкрутитися.
І державі було б гарно почати з допомоги Академії в цьому,
замість реформ, орієнтованих на публікації в західних
журналах. Давала б Держава молодим науковцям хоча б навіть
не власні, а службові квартири, в яких можна жити, поки
працюєшь в Академії - дуже значна частина нас повернулася б
працювати додому. Адже серед молодих науковців просто
величезна частина - іногородні, які приїхали колись в Київ на
навчання і не моють власного житла. Жити у тридцять з лишком
років, з дружиною та дитиною, у гуртожитку - вибачте, шановні,
просто неможливо, якщо пілкуєшься за сім'ю. Знімати квартиру -
самі ж розумієте, неможливо - місячна платня в 1.5 рази вища
за зарплату. Скажить мені, як пропонуємі в Nature реформи
змінять цей стан? Не змінять - не дадуть навіть можливості
жити наукою вдома, бо неможливо буде все-рівно заробити
вдома на житло - залишаючись у науці. В найкращому випадку
можна буде просто жити зі страхом залишитися хоч ненадовго
без західного гранта. А жити за кордоном - це дуже цікаво,
коли тобі ще немає 30-ти - після цього вже потрібен дім -
і так хочеться, щоб дім цей був на Батькивщині, для якої
ти маєшь сили і бажання щось робити. Але ціни на квартири
ростуть в Києві швидше, ніж можна заробити навіть на западі,
да до того ж повно шахраїв в цьому бізнесі - пригадайте
скандал нещодавно, коли і мій один друг-фізик залишився без
грошей - назбирав був за купу років життя за кордоном собі
на квартиру і хотів був почати вже жити і працьювати вдома...
2006.03.21 | Сергій Вакуленко
Три коментарі.
1. Навіть якщо Академія наук видала більше статей, ніж Манчестерський університет, це все одно дуже мало. І сам автор 28 статей, очевидно, немалу частину з них опублікував під час 6-річного перебування за кордоном. Чи справді до того дуже причетна Академія наук?2. Про незалежних і "незалежних" експертів можна завважити: а хто заважає Україні вибрати експертів на свій смак? От тільки, — боюся, — якщо доручити їх добір Академії, виберуть саме другу категорію.
3. Про "ліберальних реформаторів", які "не змогли скористатися потенціялом": це хто?
2006.03.21 | Sergei Mingaleev
Re: Три коментарі.
Сергій Вакуленко пише:> 1. Навіть якщо Академія наук видала більше статей, ніж Манчестерський університет, це все одно дуже мало. І сам автор 28 статей, очевидно, немалу частину з них опублікував під час 6-річного перебування за кордоном. Чи справді до того дуже причетна Академія наук?
Причетна. Врешті-решт працювати я вчився в нашому Інституті.
> 2. Про незалежних і "незалежних" експертів можна завважити: а хто заважає Україні вибрати експертів на свій смак? От тільки, — боюся, — якщо доручити їх добір Академії, виберуть саме другу категорію.
Вибачте, а кому ще це доручити? З нашої країни?
> 3. Про "ліберальних реформаторів", які "не змогли скористатися потенціялом": це хто?
Добре, правильніше було б сказати: "прихватизатори". Після
яких наші наукоємні виробництва зараз ледве животіють.
Порівняйте хоча б з Біларусью, де продовжує працювати
Інтеграл - встановлює зараз виробництво 0.25 мкм СБИС,
де розробили свій супер-компьютер - нехай і на іноземних
процесорах, де роблять свої дуже непогані телевізори -
хоча й з іноземними кінескопами. І т.д. і т.п. - все
те, що ми втратили, як це не прикро.
Я ж не кажу, що у нас немає проблеми з наукою -
проблема величезна. Просто перш ніж засучувати рукава
і щось реформувати, треба подумати. І при цьому ясно
стає, що реформа Академії - зовсім не справа першої
важливості для реформи науки - треба починати з політики
влади по відношенню до науки, з чіткого розуміння, чого
ми хочемо отримати від науки врешті-решт? Якщо хочемо
економічного ефекту - то реформи потрібні будуть інші
(і не ті, що пропонуються в Nature), ніж якщо ми хочемо
збільшити кількість наших публікацій в західних журналах.
Тут складна проблема і я не в змозі дати на неї прості
відповіді. Навпаки, треба з обережністю ставитися до
таких простих відповідей, які часто можна почути.
Для мене ясно лише, що головна пробема - не в Академії...
2006.03.21 | Сергій Вакуленко
Re: Три коментарі.
Sergei Mingaleev пише:> Сергій Вакуленко пише:
І сам автор 28 статей, очевидно, немалу частину з них опублікував під час 6-річного перебування за кордоном. Чи справді до того дуже причетна Академія наук?
>
> Причетна. Врешті-решт працювати я вчився в нашому Інституті.
А я де тільки не вчився... То що мені, всі ті заклади зазначати?
> > 2. Про незалежних і "незалежних" експертів можна завважити: а хто заважає Україні вибрати експертів на свій смак? От тільки, — боюся, — якщо доручити їх добір Академії, виберуть саме другу категорію.
>
> Вибачте, а кому ще це доручити? З нашої країни?
Та як Вам сказати... От я у своїй галузі міг би назвати десяток пристойних і компетентних людей. Але маю певність, що Академії вони не припадуть до вподоби ("Хто вони такі, щоб вирішувати"?).
> > 3. Про "ліберальних реформаторів", які "не змогли скористатися потенціялом": це хто?
>
> Добре, правильніше було б сказати: "прихватизатори".
Сподіваюся, Ви розумієте, що між тими й тими не варто ставити знак "="?
> Після
> яких наші наукоємні виробництва зараз ледве животіють.
> Порівняйте хоча б з Біларусью, де продовжує працювати
> Інтеграл - встановлює зараз виробництво 0.25 мкм СБИС,
> де розробили свій супер-компьютер - нехай і на іноземних
> процесорах, де роблять свої дуже непогані телевізори -
> хоча й з іноземними кінескопами. І т.д. і т.п. - все
> те, що ми втратили, як це не прикро.
Думаю, це не так. Утратити можна те, що було. Чи були в нас супер-комп'ютери та непогані телевізори?
> Я ж не кажу, що у нас немає проблеми з наукою -
> проблема величезна. Просто перш ніж засучувати рукава
> і щось реформувати, треба подумати. І при цьому ясно
> стає, що реформа Академії - зовсім не справа першої
> важливості для реформи науки - треба починати з політики
> влади по відношенню до науки, з чіткого розуміння, чого
> ми хочемо отримати від науки врешті-решт? Якщо хочемо
> економічного ефекту - то реформи потрібні будуть інші
> (і не ті, що пропонуються в Nature), ніж якщо ми хочемо
> збільшити кількість наших публікацій в західних журналах.
Щодо цього згоден із Вами. Від науки повинна бути користь, а від англомовних публікацій за кордоном для України користь мінімальна. Щоправда, давати економічний ефект наша наука не вміє. Вона-бо традиційно існувала в умовах, коли ця вимога залишалася "поза дужками".
> Для мене ясно лише, що головна пробема - не в Академії...
Академія — державна (фактично) установа в країні, де економіка переважно приватна. У цьому є суперечність. Держава не може сама сформувати попит на наукову продукцію Академії, бо не має де її застосувати.
Тому вона не надто охоче фінансує Академію. З її погляду то є щось на кшталт соціяльних виплат ("Куди ж їх подінеш, тих науковців"?).
Із другого боку дивно, що Академія за 15 років існування в нових умовах так і не змогла них пристосуватися . А в ній же наче не найдурніші в Україні люди зібралися. Очевидно, щось негаразд із самою її організацією. Иншими словами: держава не знайде раціонального застосування для Академії, якщо Академія сама не знайде собі раціонального застосування (хоч би тому, що академіки розумніші від чиновників, — або так би мало бути). Слід уже погодитися з думкою: повороту до старих часів, коли, скажімо відверто, науку фінансували насамперед заради військового протистояння з Заходом, не буде. Україна не змагається мілітарно з Заходом і не має об'єктивних потреб у такій науці. Теперішнє керівництво Академії, як мені здається, вже довело, що воно не готове до змін. Чому неможливо змінити саме керівництво — питання внутрішньої організації Академії.
Один приклад: французькі колеґи розповідали мені, як до Парижа завітали Патон із Кременем підписувати щось там про наукову співпрацю. Вони справили таке неперевершене враження на французьку сторону, що після їхніх відвідин стосунки фактично заморозили, хоча, скажімо, французькі фізики, мавши досвід співпраці з українцями, наполягали на їх доцільності.
2006.03.23 | Insurgent
Re: Три коментарі.
Чи можна детальніше про Васю Кременя у Парижі?2006.03.21 | Хома Брут
Ясний дороговказ на 250 нм.
> Добре, правильніше було б сказати: "прихватизатори". Після яких наші наукоємні виробництва зараз ледве животіють. Порівняйте хоча б з Біларусью, де продовжує працювати Інтеграл - встановлює зараз виробництво 0.25 мкм СБИС, де розробили свій супер-компьютер - нехай і на іноземних процесорах, де роблять свої дуже непогані телевізори - хоча й з іноземними кінескопами. І т.д. і т.п. - все те, що ми втратили, як це не прикро.1. Це ж все не наука. Це виробництво, інженерна діяльність, industry. Тут ми перейдемо в дискусію про глобалізацію чи ізоляціонізм, шляхи назад та вперед, про те що краще: виробляти "свої" допотопні прилади чи "їхні" сучасні, чому в супер-освіченій Україні відносно мало іноземних замовлень (outsourcing) і т.ін. Це все цікаво, але це інша тема, НМД.
2. Що пропонується додатково до показової майданівської анафеми гадам-прихватизаторам?
3. Поки що маємо коло: науки не буде без виробництва, виробництво розтринькали погані люди, після того вони забули про науку, яка їм дала змогу один раз непогано нажитись. Другого разу їм не треба, всі решта в прольоті. Тим не менше наука в нас класна, руки геть від Академії. Лікувати не будемо, не треба було хворіти в першу чергу. Якщо ми хочемо економічного ефекту від мистецтва, то реформи потрібні будуть інші. Кінець випуску.