03/19/2006 | stefan

“П’ята колона” крокує Україною
http://inshi.info/2006/03/19/pyata-kolona-krokue-ukrayinoyu/#more-145
Катеґорії: Головна загроза - Росія, П'ята колона. Додано Sunday
19 March 2006 at 1:32 pm

Президент України Віктор Ющенко став першим главою держави, хто своїх політичних опонентів назвав «п’ятою колоною». Приводом для такого різкого висловлювання стало ухвалення Верховною Радою рішення про відставку уряду. Президент відреагував блискавично: «Мабуть, уже сформована ця «п’ята колона» з двох-трьох сотень членів парламенту, які вже не будуть дбати про інтереси цієї країни, незалежно, які питання перед ними стоятимуть — чи це відставка уряду, чи економічна програма, чи соціальний блок. Ці сили будуть працювати проти інтересів країни, тому що — кому війна, а кому — «мать родная». У них є єдиний спосіб виграти — мати неспокій у країні», — сказав Ющенко. І хоч Президент не уточнив, кого саме він мав на увазі, неважко було здогадатися, що на цей раз «п’ята колона» — це, очевидно, депутати від КПУ, Партії регіонів, БЮТ, СДПУ(о) та усі решта, хто відправив у відставку чинний Кабінет Міністрів.

Уперше поняття «п’ята колона» з’явилось у середині минулого сторіччя. Зокрема, так назвали агентуру генерала Франко, яка активно діяла в Іспанській республіці під час національно-революційної війни 1936–1939 років. Термін «п’ята колона» виник на початку жовтня 1936 року, коли франкістський генерал Е. Мола заявив по радіо, що бунтівники ведуть наступ на Мадрид чотирма колонами, а п’ята у вирішальний момент ударить з тилу. «П’ята колона» сіяла паніку, займалася саботажем, шпигунством і диверсіями. Під час Другої світової війни «п’ятою колоною» називали нацистську агентуру в різних країнах, яка допомагала захопленню цих країн фашистськими військами.

Іншими словами, звинувачення у причетності до «п’ятої колони» — тяжке звинувачення, що дорівнює зраді.

Тривалий час роль «п’ятої колони» в Україні виконувала Комуністична партія, оскільки її програма і політична практика відповідала імперським намірам Росії. Згодом з’явилося чимало інших проросійських партій, які відстоюють не інтереси власної країни, а прагнуть реалізувати шовіністичні амбіції сусідньої держави.

Силу і небезпеку «п’ятої колони» українці реально відчули на минулих виборах, коли Партія регіонів та її лідер Віктор Янукович за підтримки офіційної російської влади ледь не реалізували план так званої федералізації країни, а точніше — її розчленування й приєднання до Росії. Рік тому плани «п’ятої колони» зазнали краху. Проте це не означає, що проросійські сили відмовилися від своїх намірів.

На цих виборах, як і рік тому, провідною силою, що відстоює інтереси не української нації, а сусідньої держави, і надалі виступає Партія регіонів. Жодна інша політична сила так відверто не закликає надати російській мові статус другої державної, приєднатися до ЄЕП, налагодити «особливі» відносини з Росією. Складається враження, що Партія регіонів — єдина проросійська сила, що претендує на здобуття влади в Україні.

Проте це не так. У переліку партій та блоків, що беруть участь у виборчій кампанії, на роль «п’ятої колони» претендують кілька політичних сил.

Як показують останні соціологічні дослідження, тривідсотковий бар’єр мають шанси подолати «Опозиційний блок «Не так», що його очолив Леонід Кравчук, та Блок Наталії Вітренко «Народна опозиція».

Під вивіскою «Не так» об’єдналися СДПУ(о), партія «Жінки за майбутнє», Республіканська партія України та партія «Центр». Поява цього блоку — це передусім свідчення остаточної політичної деградації першого президента України Л. Кравчука, який сьогодні роз’їжджає Україною, агітуючи за ЄЕП, російську мову як державну та проти вступу нашої держави в ЄС та НАТО. Йому «підтакують» голова «Жінок за майбутнє» Валентина Довженко, колишній керівник Міністерства сім’ї та молоді, та лідер РПУ Юрій Бойко, колишній голова НАК «Нафтогаз України». Як бачимо, донедавнє перебування на високих державних посадах не перешкоджає згаданим особам належати до «п’ятої колони», яка намагається вести Україну «російським шляхом». Партію «Центр» мало хто знає. Більше відомий чільник цієї партії Богдан Гавриш, колишній соратник Януковича. Як кажуть, яблуко від яблуні далеко не падає.

Радикальну проросійську позицію займає Блок Вітренко. Коли інші хохли агітують за ЄЕП і російську мову, то Вітренко — в основному за союзну державу, в якій, крім Росії, має знайтися місце Україні і Білорусі. До складу Блоку Вітренко увійшла партія під промовистою назвою «Русько-Український Союз», яка відзначається особливою ненавистю до всього українського. Це, до речі, характерна особливість «п’ятої колони».

«Почесне» місце у цьому списку посідає «Виборчий блок політичних партій «За союз», до складу якого увійшли партія «Соціалістична Україна», партія «Союз», політична партія «Вітчизна» та Слов’янська партія. Найколоритнішою постаттю цього альянсу, без сумніву, є четвертий номер списку, колишній технічний кандидат у президенти Олександр Базилюк, який запам’ятався виборцям агресивною рекламою, спрямованою на дискредитацію Віктора Ющенка. Крім Базилюка, обличчям цієї складової «п’ятої колони» також є народний депутат Лев Миримський, який замінив Олексія Костусєва на посту голови партії «Союз», Вілен Мартиросян та Володимир Гошовський. Двоє останніх — явні політичні маргінали, а тому не заслуговують більшої уваги.

Характеристика сучасної «п’ятої колони» буде неповною, коли не згадати про «Партію політики Путіна», список якої очолює маловідомий народний депутат Олексій Ременюк. Участь у виборах цієї партії — ілюстрація того, наскільки політично низько можуть упасти люди, щоб за будь-яку ціну потрапити до парламенту.

Очевидно, що переліком згаданих партій та людей не вичерпується список «п’ятої колони». Детальнішу інформацію про цих «героїв» можна отримати у Центральній виборчій комісії. Сьогодні лише можна констатувати: «п’ята колона» — це політичне явище в Україні, яке, з одного боку, засвідчує, як глибоко українське суспільство вражене бацилою малоросійства, а з другого — наскільки актуальною є проблема духовного відродження цього суспільства.

У всьому світі ставлення до представників «п’ятої колони» було вкрай негативне. В Україні «п’ята колона» діє фактично безкарно. Однак це не означає, що так буде завжди.

Богдан Червак

Джерело: УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО, №5, 1 - 7 лютого 2006 року.



RSS feed for comments on this post.

Sorry, the comment form is closed at this time.