03/24/2006 | Людмила Кучеренко

Людмила Кучеренко є відомою журналісткою, громадським діячем й магістром державного управління. Ми запитали її, як вона оцінює хід перегонів на посаду полтавського міського голови.

- На мою думку, основними гравцями тут є три кандидати (ніскільки не хочу образити інших, серед них є й справді гідні претенденти) – Анатолій Кукоба, Віктор Животенко та Андрій Баранов.

- Що ви можете сказати про кожного з них?

- Анатолій Кукоба у мене міцно асоціюється з епохою кучмізму. Це при його „правлінні” газети, які критикували його, приватним реалізаторам забороняли продавати й виганяли з типографій. Це з його іменем громадська думка пов’язувала нібито самогубство одного з некишенькових депутатів міськради - Г.Бордюга. Це до нього місяцями полтавці не можуть потрапити на прийом. Це при ньому інакодумство подавлялося найжорсткішими методами. Це наш міськвиконком підприємці називають найкорумпованішим. Це він дозволяв собі на нарадах привселюдно принижувати авторитетних керівників. А чого лиш варте те, як міськрада скрутила дулю територіальній громаді, так і не призначивши дострокові вибори мера, незважаючи на приписи прокуратури! Вважаю, що час Кукоби й кукобівщини вже минув. Минають часи фарисейства й фальшивих ідолів. Полтаві потрібен інший лідер, з тверезим (і в прямому розумінні) поглядом на життя.

- Але ж за кількістю агітації лідирує саме Анатолій Кукоба і кажуть, що у нього найвищий рейтинг серед кандидатів.

- Уже ні для кого не таємниця, як ці рейтинги замовляються. Але ж ви знаєте, що у Палестині на виборах переміг ХАМАС, чого ніхто не очікував. Знайомі соціологи розповідали, що якщо „вміло” поставити запитання, то жителі Підмосков’я підтвердять, що у них водяться білі ведмеді.

У черзі на виборчій дільниці (2002 рік) я почула такий типовий діалог сусідок: „Олено, за кого голосуватимеш на мера?”. „За Кукобу. Хазяїн же”. „Та який же він хазяїн, як до нашого будинку на Леваді за 12 років навіть тротуар не проклали?” „Зате у центрі так гарно!” - відповідає їй сусідка. Нині я з радістю констатую, що міф про „господаря” розвіюється, мов див, а більшість полтавців позбавилися загнаної їм у підсвідомість тези, що Кукобі немає альтернативи. Пригадуєте ролик, що без упину „крутила” телекомпанія „ЮТА” під час виборів 1998 року. І бабуся-пенсіонерка казала: „Є в місті господар!”, перераховуючи жебрацьку пенсію, до виплати якої міськрада не має жодного відношення, бо її нараховує й виплачує Пенсійний фонд України. І водій тролейбуса казала: „Є в місті господар!”, і вихователька дитсадка так казала. Це – класичний приклад зомбувальних виборчих технологій, кажу це вам як фахівець в інформаційній галузі. До речі, тема моєї магістерської роботи була присвячена саме ролі ЗМІ під час виборів.

- А от Віктор Животенко сміливо виступив супроти Кукоби, назвав Полтаву „потьомкінським селом”...

- Це сміливість заднім числом, це – сміливість зайця, що вистрибує на туші мертвого лева. Я живу у Яківцях і за 4 роки вперше побачила голову Київського райвиконкому... на зустрічі кандидатів у мери у міському Будинку культури, організованій днями тервиборчкомом. Не те, що раз на півроку, а й жодного разу за 4 роки я не бачила оголошення, що голова райвиконкому запрошує яківчан на сходку, щоб спитати, які проблеми нас хвилюють, які маємо пропозиції. А проблем же чимало! І відсутність тротуарів, і те, що після 20-ї години у мікрорайон не курсує громадський транспорт. Не хвилює його те, що селищний комітет уже 5 років нелегітимний (скінчився строк, на який був обраний), а очолює його людина, котра, не лише на мою думку, не користується авторитетом у більшості жителів. Тобто, як керівник Животенко не робить ставку на співпрацю з такими структурами громадянського суспільства, як вуличні й будинкові комітети. Мабуть, з консервативним світоглядом важкувато відповідати на виклики сучасності. І мене особисто важко переконати в тому, що пан Віктор буде гарним керівником міста.

Чому тільки зараз Животенко насмілився вголос сказати те, що полтавці давно й так знають? Де його мужність і принциповість були 2-3 роки, чи навіть рік тому, після перемоги Помаранчевої революції? Чому він тоді не критикував Кукобу в опозиційних ЗМІ, не звертався до незалежних журналістів, котрі б допомогли йому донести своє „фе” до громади?

До речі, цю статтю про Полтаву –„потьомкінське село” Животенку допоміг написати талановитий журналіст Павло Стороженко, екс-редактор „Полтавського вісника”, котрий зараз співпрацює з „Нашою Україною”. Уявіть, які політичні дивіденди отримав би Животенко, якби цю статтю „Полтавський вісник” та опублікував два роки тому! Причому, ніяких оргвисновків для Віктора Федоровича не було б, бо його обирали депутати Київської райради й тільки вони його могли б зняти з роботи. Але тоді ні Стороженко, ні Животенко не насмілилися порушити „правила гри”. Та й лідерські якості за чотири роки як керівник однієї третини міста Животенко міг би проявити через якісь ініціативи, нестандартні рішення! Може, він і хороша людина, але ж недарма кажуть, що хороший хлопець – не професія... Та й не вірю я, щоб людина, яка підтримувала Януковича на минулих виборах так раптом змінила переконання.

- Але ж його підтримують Соцпартія, БЮТ, „Наша Україна”, Компартія і Народний Рух України...

- Так, цікавий „коктейль”… Особисто мене це не лише не окриляє, а насторожує. Бо надто дорого полтавцям доводиться платити за помилки, зокрема, соціалістів. Адже на виборах мера 2002 року соціалісти підтримали... Кукобу. А потім піднімали громадськість на барикади проти нього, щоб домогтися позачергових виборів міського голови. Я з острахом думала: якщо доб’ються нових виборів, то кого ж пропонуватимуть на мера, адже не було в уже провладних на той час партій гідної й прохідної кандидатури. Свої помилки у кадровій роботі визнав сам голова Полтавської облдержадміністрації Степан Бульба на прес-конференції за підсумками 2005 року. Визнати – визнав, але ж не вибачився за те, що торік у липні піддавав хіба ж такій обструкції тих лідерів громадських організацій та членів політичних партій, які підписали колективне звернення до нього з приводу саме помилок у кадровій політиці.

Це справа партій – підтримувати когось чи не підтримувати. Головне, щоб потім „не пекли раків” перед народом.

Мені достеменно не відомо, з яких міркувань названі вами політичні сили підтримують Животенка. Хоча думаю, що все набагато простіше: домовленість, що у разі його обрання на посаду міського голови, партії, які його підтримали, отримають певні посади. Чи ще гірше припущення напрошується: у Животенка явно немає таких коштів, які (оцінюючи суто візуально) витрачено на агітаційні матеріали. Значить у разі перемоги зі спонсорами доведеться розплачуватися. Чим? Комунальним майном? „Ласими” земельними ділянками?..

- А що ви скажете з приводу шансів на перемогу Андрія Баранова?

- Я оцінюю їх дуже високо. Особисто я голосуватиму за нього. Серед усіх претендентів на посаду мера я вважаю кандидатуру Баранова найкращою за кількома критеріями. Це менеджер нової формації, керівник кількох успішних бізнес-проектів. Ті, хто давно має з ним ділові стосунки, характеризують його як чесного, порядного партнера й талановитого керівника, котрий уміє досягати результату й дуже відповідально ставиться до слів і справ. Він дуже мобільно реагує на суспільні настрої, буквально на льоту схоплює нові ідеї й одразу виробляє тактику їх втілення. Для мене показово, що ніхто з кандидатів у мери, окрім Баранова, не робить ставку на справжню співпрацю з громадою через комітети самоорганізації населення й діалог з громадськими організаціями аж до надання їм права вносити проекти розпоряджень міського голови та рішень сесії міськради. У нього є чимало конкретних пропозицій щодо реформування міського господарства. Він ерудований, толерантний, вихований, його важко вивести з рівноваги й просто неможливо уявити у його лексиконі нецензурщину. А який керівник – таку підбере й команду. Завважте, нікого з конкурентів не поливає брудом. Йому 38 років, а це вік, коли є ще енергія молодості, та є вже досвід і зрілість.

- Дякую за розмову.