04/01/2006 | Іван Леонов

Драматургія «парламентської рулетки» відволікла увагу преси i громадськості від регіонів. Проте на місцях трапляються не менш драматичні події. Судові процеси захлинули чимало міст країни, адже мета лузерів — визнати місцеві вибори недійсними. Особливо коли йдеться про крісло мера.

З міста Ірпінь під Києвом йшли найтривожніші сигнали. Тут неформально виникла таємна коаліція помаранчевих i синьо-білих. Парадокс? Щоб в усьому розібратися, «УМ» побувала на місці запеклих боїв кількох бізнесменів та колишніх можновладців проти однієї жінки, відомої активістки помаранчевої революції, яка всупереч волі «сильних світу цього» фактично перемогла на виборах мера.


Від чесних людей

Від Києва до Ірпеня електричка домчала за п'ятнадцять хвилин. Народ висипав на перон i потягнувся до турнікетів у бік вокзалу. На стовпах ще збереглися місцеві передвиборчі листівки. Зупиняюся біля однієї з них, чорнобілої, з дешевого паперу. На мене дивиться молода жінка. I підпис: «Блок «За чесну владу!». Мирослава Свистович, кандидат у мери Ірпеня від чесних людей».

З пані Мирославою ми знайомі заочно. Декілька тижнів тому в «УМ» виходив матеріал «Маленька Буча — великий дерибан» про ситуацію з розкраданням земель лісового фонду в селищі, що адміністративно належить до Ірпінського регіону. Тоді разом із соратником Мирослави Віктором Бархоленком ми вивчили чимало документів, які засвідчували неабиякі зловживання чиновників Бучанської селищної ради. Саме пані Свистович очолювала робочу групу з вивчення стану дотримання земельного, лісового та природоохоронного законодавства в Київській області. Пан Бархоленко був її заступником. При цьому Мирослава є керівником блоку «За чесну владу!», який існує лише в межах Ірпінщини. Раніше не один рік очолювала районну парторганізацію УРП «Собор», на президентських виборах керувала місцевим штабом Віктора Ющенка. Саме в Ірпені у перші неспокійні дні помаранчевої революції люди перегородили залізничні колії, щоб не пустити на Київ потяги з п'яним електоратом Януковича.

«Ну то що, вона таки пройшла у мери?» — перервала мої роздуми розмова двох жіночок, що проходили повз мене. «Мирослава? Та кажуть, що пройшла. Та от тільки інші тепер з нею судяться. Невже вона думала, що її пропустять? Там же такі гроші замішані!»

Маленький секретар

До міської територіальної виборчої комісії, що розташована в мерії, від вокзалу — п'ять хвилин пішки. Кінець третього післявиборчого дня, але робота кипить. Досі немає даних із трьох виборчих дільниць із тридцяти семи. Ось-ось мають привезти бюлетені. Натомість члени ТВК міста Ірпінь виносять з іншої кімнати пачки з «голосами». Збираються перераховувати. У першого-ліпшого чолов'яги цікавлюсь, де голова комісії. Виявляється, саме сьогодні захворіла. Її заступник десь тут, але кудись відлучився. Виходить, що головна — секретар. Жіночка, на яку мені вказали, одразу щиро пожартувала: «Я — найголовніша? Ну що ви, я — лише маленький секретар!» Знайомимось. Віра Ситницька каже, що їм хоча й важко працювати, але поки що ніхто не заважає. З усіма суб'єктами виборчого процесу вдається знайти спільну мову, хоча трапляються i непорозуміння. От як на ДВК №2, члени якої забули, що виборці мають розписуватися у двох списках — до Верховної Ради та до місцевих рад. Це спричинило скарги кандидатів на мерське крісло. Або на ДВК №1, де зникли протоколи, i голова принесла до ТВК ксерокопії протоколiв спостерігачів. Усі голоси на цій дільниці тепер мають перерахувати члени ТВК. «Маленький секретар» не стала прогнозувати, коли завершиться остаточний підрахунок голосів i офіційне оголошення переможця.

«Поспішати тут не можна. Попередні дані у нас є, ми ж приймаємо протоколи i бачимо, в кого найбільше голосів. Ми знаємо, що вона вже наш мер, але треба все по букві закону зробити. Не маємо права зараз казати», — зазначає Віра Ситницька.

«То наступним мером Ірпеня стане жінка?» — запитую й одразу наражаюся на гул голосів членів комісії. «Та я ж нічого не розголошую!» — запевняє колег «маленький секретар», i на цьому наша розмова припиняється.

До «Регіонів»? Ніколи!

На порозі міськради знайомлюсь із активістами блоку «За чесну владу!» і так званої «чорної Пори». До речі, всеукраїнську громадську організацію «Пора» (не плутати з партією Каськіва у жовтих кольорах) очолює чоловік Мирослави — Михайло Свистович. Саме від активістів, які всю виборчу кампанію «відпахали» агітаторами на громадських засадах за ідею, i дізнався про справжній перебіг виборів мера в Ірпені. Адже перемоги Мирослави Свистович місцева чиновницька та бізнес-еліта аж ніяк не очікувала. Тому її результат на виборах став для них справжнім шоком. I це при тому, що кілька ірпінських бізнесменів, що балотувалися на мера, витратили на виборчу кампанію мільйони гривень, тоді як «чесновладним» довелося економити. Бо на весь Ірпінський регіон, а це ще й Буча, Гостомель, Ворзель, Коцюбинське, вони витратили... лише 10 тисяч гривень! Більше просто не було. Хоча була i допомога від людей, які теж переймалися за рідне місто.

Яскравий приклад: якось до штабу блоку «За чесну владу!» прийшов підприємець i запропонував свого гучномовця з підсилювачем за 900 доларів. Йому порадили звернутися до штабу «регіоналів», або ще до когось, бо самі таких грошей не мають. «До Партії регіонів? Ніколи!» — відреагував чоловік i лишив техніку безплатно. Ще дехто безкоштовно допомагав випускати інформаційний бюлетень «За чесну владу!», ще хтось — простенькі листівки. I таких прикладів безліч.

А місто розривалося від дорогих феєрверків та проплачених кандидатами концертів. Ставки підвищувалися, та вже на ранок 27 березня, коли стали відомі попередні підрахунки голосів, з амбіціями деяких панів стався великий пшик. Тут, на місцевому рівні, i з'ясувалося, що «велика коаліція» НСНУ i Партії регіонів, про яку стільки розмов на столичному Олімпі, цілком можлива в окремо взятому місті. Мета одна — скасувати вибори міського голови, бо Мирослава Свистович не вигідна ні першим, ні другим.

Ірпінський зять i його нові друзі

Згідно з паралельним підрахунком голосів та копій протоколів з усіх ДВК, друге місце посів місцевий бізнесмен Олег Бондар, якого на виборах підтримав блок «Наша Україна». При цьому пан Бондар ні в НСНУ, ні в «Собор», ні в іншу партію блоку чомусь не вступив, мабуть, через далекоглядність, але підтримкою заручився — увійшов у бізнес-клуб за фінансової підтримки однієї з партій блоку. У місті його багато хто називає «ірпінським зятем», адже його тесть був тут мером ще у 90-ті роки. Окремим активістам «Пори» власні джерела з обласного штабу «Нашої України» підтвердили свої наміри скасувати вибори на кількох дільницях в Ірпені, аби мером став їхній бізнесмен Бондар, а не пані Свистович, яка віддала чимало сил за перемогу Ющенка на Ірпінщині у 2004-му. Через це люди досі помиляються i вважають, що вона з «Нашої України». Інший варіант синьо-помаранчевої коаліції — скасувати вибори в Ірпені взагалі i влаштувати перевибори. Про це у Бондаря є домовленість з нинішнім мером Ірпеня Володимиром Скаржинським, що зайняв 4-те місце, та ірпінськими суддями, які на це тільки чекають сигналу.

До справи визнання виборів недійсними вже нібито долучився i добре відомий всій країні Петро Мельник, колишний ректор Податкової академії в Iрпені i керівник обласного осередку ПР. Про «ірпенські шабаші» регіоналів на чолі з Мельником i в 2004-му, i протягом останнього року, коли він двічі штурмував академію за допомогою бритоголових братків, «УМ» неодноразово писала. Пану Мельнику, який фактично вже став нардепом за списками ПР, звісно, потрібна більш зручна людина у мерському кріслі. Цікаво, що до цієї компанії приєднався ще один кандидат у мери від місцевого осередку Конгресу українських націоналістів — Василь Бабицький. Що може об'єднувати КУНівця Бабицького i Бондаря, який є давнім прихильником УПЦ Московського патріархату? Останній заручився під час виборів благословенням митрополита УПЦ МП Володимира Сабодана, раніше брав участь у багатьох великих проектах Московського патріархату — навіть у будівництві храму Христа Спасителя в Москві. Але тепер колись непримиренні конкуренти вирішили діяти спільно проти Мирослави, незважаючи на різницю в релігійній ідеології, і домовилися, що мером стане Бондар. Обидва подали скарги в міський суд про визнання виборів недійсними по трьох дільницях, де зі значним відривом виграла Свистович. Скасування результатів на цих дільницях вигідне саме Бондарю. I це при тому, що різниця між ним i Мирославою складає близько семисот голосів, що не так уже й мало для Ірпеня.

Від «Собору» — до «Чесної влади»

Погулявши з активістами центральними вулицями міста, побачив чимало цікавого. Вже ліворуч від мерії довгий паркан засвідчив запеклі виборчі реалії, він i досі щільно заліплений агітацією. Поруч через велику калюжу стрибають люди — новому меру є над чим працювати. Цікавий факт — на місцевому базарі один проти одного розташовані виборчі штаби Свистович i Бондаря. Тільки от у «чесних» він без будь-яких зручностей, просто один підприємець допоміг із коморою. Хлопці розповідають, що чимало грошей з виборчої каси пішло саме на газові балони, щоб не змерзнути. Пана Бондаря на місці застати не вдалося. У справах...

Повертаюся до ТВК i зустрічаюся з самою винуватицею нервовості багатьох ірпінських корупціонерів — Мирославою Свистович. Вона щойно iз суду, де клопотала, щоб її долучили як третю сторону до розгляду скарг Бондаря—Бабицького, оскільки це може вплинути на її права, як кандидата. Спілкуємося просто серед людей на лавці у холі міськради. Вона пригадує своє перше знайомство з Бондарем, коли враження про цю людину склалися непогані. Власне, раніше від блоку «Наша Україна» мала йти до міськради саме вона, адже її «соборівський» стаж складає 15 років. На обласному рівні між УРП «Собор» i НСНУ було укладено угоду про утворення «нашоукраїнського» блоку. Рейтинг цих політичних сил, інформаційна та фінансова підтримка у боротьбі за головне крісло міста, звісно ж, спокушали, та область поставила умову: жодної людини Свистович у виборчому списку до міськради. Ще б нічого, та коли Мирослава побачила у списках цілу низку одіозних фігур, ухопилася за голову. Тут були i колишні перефарбовані «регіонали», що змушували людей голосувати за «Ядиного», i чимало відомих у районі корупціонерів. Усі ті, з ким вона боролася стільки років! Викреслити заплямованих партійне керівництво відмовилося, мовляв, є домовленості вищого рівня. А пані Свистович не схотіла бути з ними в одній команді. Так i виник Блок «За чесну владу!»

Карусель, карусель...

Але повернемося до поствиборчого Ірпеня. З'ясовується цікавий факт: під час виборів Бондар зловив людей Бабицького на тому, що вони крутили «каруселі». Склав акт, порушення зняв на відео і подав у суд. Але тепер до Бабицького він уже не має жодних претензій, бо вигідніше у «каруселі» звинуватити саме Мирославу! Дивно, особливо з огляду на те, що, за словами пані Свистович, бюлетені по меру виборці-карусельники несли до автобуса, який належить довіреній особі Бабицького Сергію Андріусі. Тож Мирослава сподівається, що правоохоронці встановлять, на чию користь крутили цю «карусель». «Навіть якби й хотіла зробити щось незаконне, ні на компромат, а тим більше на «каруселі» у мене й грошей не було!» — додає Мирослава Свистович.

Цікаво, що вже позавчора, коли відбулися перші засідання суддівської колегії, активісти блоку «За чесну владу!» побачили знайомі обличчя Феміди, серед яких принаймні двоє неодноразово ставали героями їхнiх викривальних публікацій. До того ж відбулася суддівська ротація: одна з суддів раптово захворіла, мабуть, виявилася ненадійною, i на її місце прийшла інша — голова Ірпінського суду Людмила Саранюк, яка одразу заборонила пресі відеозйомку. Уже ввечері почув у слухавці стомлений голос Мирослави: «Це була справжня кінокомедія. Мені було дуже весело! Бабицький приніс до суду бюлетень із позначкою навпроти мого прізвища, i стверджував, що ось вона карусель на мою користь. Але коли його спитали, звідки в нього цей бюлетень, відповісти нічого не зміг... Суд перенесли на п’ятницю». Цікаво, що керівництво обласного осередку КУНу заявило, що не підтримує дії свого кандидата Бабицького проти Свистович.

Саме у четвер ввечері боротьба загострилася i на ТВК, де мали розглядати питання про визнання виборів недійсними ще й на ДВК № 2. Врештi-решт учора вже здорова голова ТВК Наталя Ганах поїхала за роз’ясненнями до Центрвиборчкому. У середу подібні претензії у Бондаря—Бабицького були до вищезгадуваної ДВК №1, але коли ми спілкувалися з Мирославою, перерахунок голосів завершився i з'ясувалося, що їй навпаки (!) раніше недорахували декількох голосів. Дрібниця, а приємно. Впадає у вiчi, що опоненти переможця роблять все, щоб затягнути момент iстини — оголошення результатiв.

Гроші, зв'язки — тільки скажи

За словами пані Мирослави, про таємну коаліцію Бондаря із колишнім регіоналом Скаржинським та «податківцем» Мельником їй казали багато людей. От хоча б інший кандидат у мери й теж бізнесмен пан Рибальченко. Він витратився на перегони найбільше за всіх, але повівся по-джентльменськи — приїхав до пані Свистович додому i привітав з чесною перемогою. «Ти її дійсно здобула потом i кров'ю», — сказав пан Рибальченко i вже пізніше повідомив, що йому теж пропонували ввійти у «джентльменський клуб» проти неї, разом із тим-таки Мельником та іншими, за логікою «ти ж найбільше грошей втратив!», але він відмовився.

У ці дні телефон Мирослави не змовкає. «Це просто жах якийсь, цілий шквал телефонних дзвінків від дуже багатих людей!» — каже вона. Одні вітають i запевняють, що завжди її приховано підтримували, інші — пропонують матеріальну, фізичну та юридичну підтримку. Серед них — як місцеві, так і столичні впливові бізнесмени i політики. Але вона не приймає допомоги, адже окремі бізнесмени в обмін на неї одразу окреслюють свої інтереси у регіоні. Є й такі, що хочуть допомогти без усяких умов, але поки що офіційно неоголошена переможниця меріади, як i раніше, обходиться своїми силами — допомогою однодумців i простих людей. А тим часом серед ірпінців почали поширюватися чутки про нічні погрози телефоном окремим членам дільничних виборчих комісій. Ірпеніада триває?