04/02/2006 | Майдан-ІНФОРМ

Минув рівно тиждень, як в Україні завершились парламентські вибори.

Спостерігачі від ОБСЄ визнали їх демократичними і прозорими. З цього приводу генеральний секретар НАТО Яаап Де Хооп Схеффер зробив офіційну заяву в якій мовиться: « Я задоволений тим, що парламентські вибори в Україні відбулись вільно і чесно, що є вагомим внеском до консолідації і демократизації України.

Україна є важливим стратегічним партнером НАТО і ми надалі поглиблюватимемо наше співробітництво. Як завжди, НАТО готове допомагати Україні реалізувати її Євро-Атлантичні стремління. НАТО продовжуватиме роботу з Україною щодо підтримки миру і безпеки в регіоні».

Подібну заяву зробив і Верховний представник ЄС у справах безпеки та зовнішньої політики Хав’єр Cолана. Для офіційного Києва це звучить, як сигнал і заклик до зміцнення зовнішньополітичної орієнтації України на Євро-Атлантичну інтеграцію. Проте за цими бадьорими заявами брюссельського політичного естеблішменту приховується й чимала тривога. НАТО і ЄС непокоїть нинішня конфігурація політичних сил в Українському парламенті і зокрема той факт, що довіра українського народу до політичної сили, яку очолює Президент України Віктор Ющенко (лідер жовтогарячої революції) виявилась у двічі меншою ніж до його опонента Віктора Януковича.

Член Європейського парламенту, голова парламентського комітету у справх України Марек Сівець на запитання кореспондента «Євроатлантики», чому так сильно похитнулись позиції партії Віктора Ющенка відповів, що цьому передувала ціла низка причин. Перше – це пустослівна заява Українського Президента про те що справа вбивства Гонгадзе розкрита, далі розкол «помаранчевих» і відставка уряду. Також Марек Сівєц назвав «блудом» реприватизацію, яка посіяла недовіру серед Західних інвесторів стосовно їх економічних та фінансових гарантій безпеки в Україні. Але, це ще не все в чому може дорікнути Захід нинішній Українській владі. Після завершення виборів у багатьох представників НАТО, Єврокомісії та Європейського парламенту виникло більше запитань ніж від повідей. Як далі проводити політику стосовно України? Причиною таких роздумів стала впевнена перемога політичної сили екс-прем’єра Віктора Януковича, якого тяжко назвати прихильником Євро-Атлантичної інтеграції. Брюссельські аналітики ставлять перед собою запитання, чи зможуть розколоті «майданівці» знову згуртуватись в парламенті, аби набути парламентської більшості?

В цьому контексті не втримаюсь щоб не зазначити таку річ. В брюсссельський офіс агенції «Євроатлантика» потрапив документ внутрішнього користування Європейського парламенту, в якому перелічені головні українські політмейкери та дана оцінка їх ділової репутації, політичних переконань, особливостей характеру. З документу випливають припущення, що враховуючи конфронтаційність між лідерами БЮТ і Партії Регіонів України, які вибороли найбільше місць у парламенті, не слід сподіватись на швидке формування нового Українського уряду.

Особливу увагу Західних оглядачів привернула фігура українського олігарха Рината Ахметова. Чому саме його персона викликала спантеличення брюсельського політичного бомонду, а не, скажімо, особи інших потужних олігархів: Віктора Пінчука, Віктора Медведчука, Суркіса, Порошенка, чи Юлії Тимошенко? А річ у тім, що прізвище Рината Ахметова, як стало відомо «Євроатлантиці» із достовірних джерел, знаходиться у файлах кримінальної поліції усіх країн-членів ЄС. Європейські правоохоронці підозрюють Рината Ахметова в його причетності до трансконтинентальної злочинної мережі, котра здобуває свій капітал за допомогою торгівлі жінками, контрабанди цінних металів, зброї, відмивання грошей, тощо. Бельгійський часопис «Хет латсте н’юз» в спортивній рубриці описуючи діяльність пана Ахметова на чолі президента футбольного клубу «Шахтар» відкритим текстом називає Ахметова «українським мафіозо». В часописі зазначається, що Ринат Ахметов заплатив колишньому футбольному тренерові Скала близько восьми мільйонів доларів, хоча в офіційному контракті сума оборудки вказувалась вдічі меншою. Бельгійська газета не оминула увагою й інші пристрасті народнообраного парламентарія – гра в казино у Монте-Карло, куди народний обранець літає на своєму власному літаку.

І ще одна деталь, котра нині дещо непокоїть Захід, зокрема його правоохоронців. Це розпорошеність і, м’яко кажучи, не зовсім доброзичливі колегіальні взаємини між правоохоронними структурами України, що не вселяє оптимізму для доброї й плідної співпраці в царині спільної боротьби з міжнародним бандитизмом, корупцією і тероризмом.

Ростислав Демчук

Брюссель, (ЄВРОАТЛАНТИКА)