Відповіді

• 2006.04.03 | Ela

  Re: Світла тінь Івана Павла

  Pozdrawiam Wszystkich Braci Ukraincow! Przez Osobe Papieza jesteście nam blizsi niz kiedykolwiek przedtem. Dziekuje Aleksandrowi Stiepanienko za ten artykulik.
  Ela, Warszawa
  
  Олександр Степаненко пише:
  > Рівно рік тому, увечері 2 квітня, не стало Папи Івана Павла II.
  >
  > Тоді, у дні прощання із Святішим Отцем, абсолютно різні особистості:
  > інтелектуали, політики, духовні лідери сходилися у тому, що його духовна
  > місія виходить далеко за межі католицизму. Він справді зміг стати великим
  > моральним авторитетом - для людей доброї волі в усьому світі.
  > Тож, мабуть, саме йому багато у чому завдячує епоха гуманізації та
  > руйнування стін між людьми та країнами, що увінчала XX століття.
  >
  > То він зробив католицьку церкву безпрецендентно відкритою світові з
  > усіма його проблемами та переконав: конфесій може бути багато, але
  > в основі істинного релігійного світосприйняття на усіх континентах
  > лежать речі близькі, якщо не тотожні.
  > Прикладом усього свого життя Іван Павло доводив, що можна, залишаючись
  > самим собою, тобто католиком та поляком, шанувати усіх інших людей,
  > незалежно від від національної приналежності, віросповідувань та
  > політичних симпатій. Йому це вдавалося органічно та просто, як нікому
  > іншому. Саме його слова про "церкви-сестри" у зверненні до православних
  > та католиків ні в кого не викликали сумнівів у щирості та спротиву.
  > Саме його нагадування полякам та українцям - про необхідність пошуку
  > шляху до взаємного пробачення та поєднання - не раз дозволяли зблизити
  > здавалось би непримиренні позиції.
  >
  > Багато хто зауважував, що проповіді та наставляння Понтифіка ніколи
  > не були перевантажені традиційним душпастирським моралізаторством.
  > Можливо, найчастіше повторюютья у них слова "не бійтесь !" - навіть,
  > якщо обставини нібито проти вас. Він й сам не боявся: чи то порушувати
  > канонічні "табу", чи то виступати проти військової диктатури у Польщі
  > 80-х, чи застерігати сильних цього світу від "миротворчих" бомбових
  > ударів по балканських та чеченських містах, по Афганістану та Іраку...
  > Він не боявся відверто спілкуватись з лідерами мало не усіх світових
  > релігій, з демократичними та авторитарними правителями, навіть з людиною,
  > яка стріляла у нього...
  >
  > Не зважаючи на високий церковний сан, Іван Павло зумів до глибокої
  > старості зберегти свої юнацькі риси: любов до письменства, подорожей
  > гірськими стежками, спілкування з молоддю┘ І ще - намагання шукати і
  > знайти нову картину майбутнього світу, новий шлях для людства. Шлях,
  > на якому більше поціновувались би речі нематеріальні. Який більш
  > відповідав би Божому призначенню людини - призначенню любові┘
  >
  > Ми прожили рік без Папи Івана Павла II.
  > Це, мабуть, неправда. Він просто перейшов у вічність. І його незрима
  > присутність все ще допомагає нам не позбутися віри у те, що усі люди -
  > браття та сестри. І що усі ми все ще спроможні - разом утворити оту
  > багатолику, та все ж неподільну людську спільноту, об'єднану любов'ю
  > та вдячністю.
  >
  > Олександр Степаненко.