Обережно, псевдонаціоналізм!
04/07/2006 | Леонід Шульман
Після другої світової війни на теренах Західної України вирував опір Української повстанської армії комуністичній диктатурі та російській окупації. Одним із заходів, до яких вдалася радянська імперія, було створення псевдонаціоналістичних озброєних формувань. Спеціальні частини НКВС, переодягнені в однострої УПА, мали завдання: посварити УПА з населенням Галичини. Це робилося шляхом провокацій. Було два типи провокацій. Перший – зупинка псевдонаціоналістичного загону в якомусь селі на ніч. Місцеве населення підтримувало УПА. Вояків годували й поїли. Вранці чекісти-псевдонаціоналісти йшли геть. Після цього до села заходили чекісти в одностроях НКВС. Вони заарештовували й депортували тих, хто допомагав переодягненим “бандерівцям”.
Провокація другого ґатунку була ще страшнішою. Загін псевдонаціоналістів заходив до села і знищував у ньому все доросле населення. Спеціально залишали живими кілька дітей та старих дідів з бабусями. Задля того, щоб ті розповіли всім ніби село знищили бандерівці.
Ця історія згадувалася мені під час президентських та парламентських перегонів, на яких серед політичних сил змагалися численні псевдонаціоналістичні орґанізації. Практика створення таких орґанізацій має місце вже тривалий час. Розпочалося все ще за часів горбачовської перебудови. Справжні націоналісти є патріотами України й переймалися вони тоді проблемою незалежності та здобуття державності. Зараз для них головне – розбудова держави, створення та зміцнення самодостатньої економіки, здобуття міжнародного авторитету України, піднесення добробуту та культури. А псевдонаціоналістів турбує зовсім інше.
Для чого роздмухується псевдонаціоналізм? Тут вимальовуються дві цілі. Перша – створення неґативного іміджу України у світі. Конче необхідно, щоб спільнота демократичних держав вважала Україну чимось середньовічним і відсталим. Державою де нема демократії, проте панує антисемітизм, а відтак недоцільно пускати Україну до ЄС, СОТ, НАТО, та інвестувати її економіку.
Цілком очевидно, хто саме зацікавлений перетворити Україну на державу-вигнанця, з якою ніхто не підтримуватиме стосунків, крім Росії Путіна, Білорусі Лукашенка та азійських країн СНД.
Друга ціль – залякати населення, особливо так зване російськомовне, загрозою націоналізму, який буцім-то мріє про політику національної дискримінації аж до етнічних чисток і здійснить її, якщо націоналістів допустити до влади. Створення заляканого електорату, до лав якого, крім російськомовних, можна спробувати залучити просто порядних людей, включно українців, які дотримуються демократичних переконань і проти будь-якої дискримінації, – ось головна мета псевдонаціоналістів. Подібно до того, як переміг на виборах 1932 р. в Німеччині Гітлер, націонал-соціалістична робітнича партія якого залякувала німців загрозою комунізму, псевдонаціоналісти виконують завдання – загнати заляканий електорат до проросійської кошари. Як показали останні вибори, ця стратегія дала певні результати.
Хто створив і створює псевдонаціоналістичні організації? Звичайно, документальну відповідь на це питання дати неможливо. Можна лише твердити, що фінансові та організаційні можливості такі колись мали лише спецслужби, а зараз, можливо, їх мають також олігархічні клани. Зрозуміло, якщо все це робиться, то тільки за умов суворої таємниці. Тому жодних документальних вказівок на організаторів псевдонаціоналістичних угруповань немає. Нам залишається ставити питання: “Кому потрібен псевдонаціоналізм?” Відповідь цілком очевидна.
Як працює псевдонаціоналізм, як його виявити та відрізнити від справжнього націоналізму? Стиль псевдонаціоналістів – гучні аґресивні заяви на мітингах, у ЗМІ, сповнені загроз демонстрації та провокації, злива ксенофобських, переважно антисемітських публікацій. Ви не почуєте від псевдонаціоналістів і не прочитаєте в їхніх програмних документах конструктивних пропозицій щодо піднесення національної економіки, зміцнення незалежності (насамперед від Росії), розвитку освіти, науки й культури. Хіба що деякі загальні гасла-декларації. Лейтмотивом псевдонаціоналістів є заклик БИТИ. Кого саме? – Звісно, жидів та москалів. Псевдонаціоналісти навіть не дбають про те, щоб пояснити людям, як і чому після побиття розвинуться економіка та культура.
Отже перша ознака псевдонаціоналізму – войовнича ксенофобія. Впадає в очі така риса цієї ксенофобії. Вона спрямована майже виключно на євреїв. Ви не почуєте від них критики на адресу російського колоніалізму. Головним ворогом України оголошуються оті 100000 євреїв переважно похилого віку, які доживають свій вік в Україні і діти яких вже давно еміґрували. Звичайно, серед євреїв, як і серед будь-кого, можна зустріти людей різних якостей, в тому числі шахраїв і негідників. Але серед українців таких ще більше. І не тому, що українці погані люди, а тому, що їх взагалі чисельно більше. Звичайно, шахраїв-китайців ще більше. Жодна нормальна людина не може вважати, що людські якості визначаються етнічним походженням, релігійними переконаннями, вагою, ростом, кольором волосся чи формою носа. Людину робить виховання і суспільне оточення.
Друга ознака псевдонаціоналістів – їх вчинки демонструють впевненість у власній безкарності. Те, за що справжніх націоналістів горбачовських часів била й заарештовувала міліція, для псевдонаціоналістів залюбки залишалося без наслідків. Така впевненість доводить, що псевдонаціоналісти працювали під надійним дахом, а радикалізм їхньої поведінки – звичайна поведінка провокаторів.
Третя ознака псевдонаціоналізму – погано прихована підтримка з боку владних і провладних структур. У псевдонаціоналістичних організацій не було проблем з реєстрацією, з доступом до ЗМІ. Згадаємо записане провладним телеканалом і багаторазово показане телеглядачам шоу у виконанні лідера (тепер вже перейменованої) соціал-національної партії Тягнибока, де нічого, крім ксенофобських закликів, не було, а мета лежить просто на поверхні – продемонструвати українському обивателю, які людожери оці націоналісти-ющенківці.
Не можна утриматися від коментарів до “п’ятихвилинок ненависті” у виконанні Дмитра Корчинського. Колишній рухівець, ніби націоналіст. Далі лідер УНА-УНСО (є підозра, що вже тоді ця організація перебувала під зовнішнім контролем). Після того, як Корчинський кинув лави УНА-УНСО, він створює нову партію “Братство”, ніби теж націоналістичну. А як же так сталося, що для нього купили час на каналі 1+1 (хто платить?) для виступів проти справжнього націоналіста Ющенка? Далі п. Корчинський був кандидатом у президенти (звідки взялися 500000 грн. на заставу?).
Четверта ознака псевдонаціоналізму – приховані джерела фінансування. Створення та функціонування політичної партії вимагає значних коштів. Псевдонаціоналістичні структури малочисельні, членських внесків явно не вистачить, їхні видання здебільшого збиткові. Якщо подивитися на видавничу діяльність псевдонаціоналістів, то буде велике здивування. На кожному людному місці в Києві стоїть "добре фортіфікований" кіоск Міжреґіональної академії управління персоналом (МАУП) з написом "Книги з усіх галузей знань". Домінує одна "галузь" – антисемітська пропаганда. МАУП стала базою так званої Української консервативної партії Г.Щокіна, головним політичним напрямком якої також є антисемітизм. МАУП видає 84% антисемітської писанини в Україні. На цю діяльність потрібні дуже великі гроші. Читач, мабуть, зрозумів, звідки вони беруться. Дуже цікаво, що на моє питання, звідки гроші, деякі псевдонаціоналісти відповідали: "Гроші дає діаспора". Подумав і вирішив, що це – правда. Принаймі частково. По-перше, відразу після другої світової війни в діаспору було впроваджено чимало радянської аґентури. По-друге, ніде правди діти, серед діаспори є гітлерівські недобитки, які могли б цілком щиро офірувати на антисемітську діяльність в Україні. Гроші спонсорів псевдонаціоналізму пішли до кишень авантюристів. Українська нація виявилася психічно здоровішою, ніж вважали вороги України. Псевдонаціоналісти гучно провалилися.
П’ята ознака деяких псевдонаціоналістичних організацій – вони залюбки беруть собі назви, тотожні або майже тотожні назвам справжніх націоналістичних організацій. Маємо “Народний рух України” і “Народний рух за єдність” ( п. Бойко), новостворена УНА-УНСО на чолі з Коваленком, ОУН (справжні націоналісти) і “ОУН в Україні” Романа Козака. Але буває й інше. Беруться назви з лексикону гітлерівської Німеччини. Тут чітко видно, що псевдонаціоналізм працює проти України на публіку. У світової спільноти повинно скласти враження в засиллі неонацистських сил. Наші державницькі націонал-патріотичні сили мусять злитися у свідомості світової демократичної спільноти з неонацизмом. На українському Інтернеті з’явилося видання з назвою колишньої центральної гітлерівської газети. Гітлер мав Völkischer Beobachter (фьолькішер беобахтер – народний оглядач). Україна має свого "Народного оглядача" із свастикою в логотипі. Веде сайт редакція расистського журналу "Перехід-4", який можна було купити у магазині "Наукової думки" на Європейському майдані. Я добре розумію, що нацистська символіка розумними політиками не може використовуватися, бо вона відштовхне людей, які у своїй більшості ненавидять гітлеризм. З цього випливає, що функція цієї символіки – бути подразником для демократичної громадськості, бути "доказом" людожерства справжніх націоналістів.
У псевдонаціоналізму бувають проколи. Іноді він демонструє своє справжнє обличчя. Демократичну націоналістичну організацію Конґрес українських націоналістів (КУН) купив бізнесмен Івченко, який очолює "Нафтогаз України". Слідом за ДемПУ Яворівського, яку купила горілчана капіталістка Антоньєва, і за СДПУ(о) Онопенка, яку купили Медведчук із Суркісом, КУН став третьою приватною партією. І ось російський газовий шантаж.
Псевдонаціоналіст Івченко бере з собою до Москви російсько-українського перекладача (ач який націоналіст!), але спокійнісінько зраджує національні інтереси України, підписуючи низку угод на користь Росії. Відтепер НАК Нафтогаз наполягає на підвищенні тарифів на газ для українських споживачів.
Закликаючи читача до пильності щодо псевдонаціоналізму, варто нагадати цілі справжнього націоналізму. Головна мета націоналізму – розвиток економічно сильної, авторитетної на міжнародній арені демократичної держави, припинення назавжди практики розкрадання і розпродажу національних багатств, руйнації виробництва, насамперед високих технологій, переходу української економіки під іноземний (переважно російський) контроль.
Націоналісти проти відновлення СРСР у будь-якому модернізованому вигляді. Націоналісти поділяють людей на друзів та ворогів не за расовим чи етнічним принципом, а за їх політичною орієнтацією, в залежності від того, чи є вони українськими патріотами, чи розуміють вони право української нації мати й розвивати свою національну державу – українську Україну.
Стаття надійшла на пошту Майдану Date: Thu, April 6, 2006 3:36 pm
Провокація другого ґатунку була ще страшнішою. Загін псевдонаціоналістів заходив до села і знищував у ньому все доросле населення. Спеціально залишали живими кілька дітей та старих дідів з бабусями. Задля того, щоб ті розповіли всім ніби село знищили бандерівці.
Ця історія згадувалася мені під час президентських та парламентських перегонів, на яких серед політичних сил змагалися численні псевдонаціоналістичні орґанізації. Практика створення таких орґанізацій має місце вже тривалий час. Розпочалося все ще за часів горбачовської перебудови. Справжні націоналісти є патріотами України й переймалися вони тоді проблемою незалежності та здобуття державності. Зараз для них головне – розбудова держави, створення та зміцнення самодостатньої економіки, здобуття міжнародного авторитету України, піднесення добробуту та культури. А псевдонаціоналістів турбує зовсім інше.
Для чого роздмухується псевдонаціоналізм? Тут вимальовуються дві цілі. Перша – створення неґативного іміджу України у світі. Конче необхідно, щоб спільнота демократичних держав вважала Україну чимось середньовічним і відсталим. Державою де нема демократії, проте панує антисемітизм, а відтак недоцільно пускати Україну до ЄС, СОТ, НАТО, та інвестувати її економіку.
Цілком очевидно, хто саме зацікавлений перетворити Україну на державу-вигнанця, з якою ніхто не підтримуватиме стосунків, крім Росії Путіна, Білорусі Лукашенка та азійських країн СНД.
Друга ціль – залякати населення, особливо так зване російськомовне, загрозою націоналізму, який буцім-то мріє про політику національної дискримінації аж до етнічних чисток і здійснить її, якщо націоналістів допустити до влади. Створення заляканого електорату, до лав якого, крім російськомовних, можна спробувати залучити просто порядних людей, включно українців, які дотримуються демократичних переконань і проти будь-якої дискримінації, – ось головна мета псевдонаціоналістів. Подібно до того, як переміг на виборах 1932 р. в Німеччині Гітлер, націонал-соціалістична робітнича партія якого залякувала німців загрозою комунізму, псевдонаціоналісти виконують завдання – загнати заляканий електорат до проросійської кошари. Як показали останні вибори, ця стратегія дала певні результати.
Хто створив і створює псевдонаціоналістичні організації? Звичайно, документальну відповідь на це питання дати неможливо. Можна лише твердити, що фінансові та організаційні можливості такі колись мали лише спецслужби, а зараз, можливо, їх мають також олігархічні клани. Зрозуміло, якщо все це робиться, то тільки за умов суворої таємниці. Тому жодних документальних вказівок на організаторів псевдонаціоналістичних угруповань немає. Нам залишається ставити питання: “Кому потрібен псевдонаціоналізм?” Відповідь цілком очевидна.
Як працює псевдонаціоналізм, як його виявити та відрізнити від справжнього націоналізму? Стиль псевдонаціоналістів – гучні аґресивні заяви на мітингах, у ЗМІ, сповнені загроз демонстрації та провокації, злива ксенофобських, переважно антисемітських публікацій. Ви не почуєте від псевдонаціоналістів і не прочитаєте в їхніх програмних документах конструктивних пропозицій щодо піднесення національної економіки, зміцнення незалежності (насамперед від Росії), розвитку освіти, науки й культури. Хіба що деякі загальні гасла-декларації. Лейтмотивом псевдонаціоналістів є заклик БИТИ. Кого саме? – Звісно, жидів та москалів. Псевдонаціоналісти навіть не дбають про те, щоб пояснити людям, як і чому після побиття розвинуться економіка та культура.
Отже перша ознака псевдонаціоналізму – войовнича ксенофобія. Впадає в очі така риса цієї ксенофобії. Вона спрямована майже виключно на євреїв. Ви не почуєте від них критики на адресу російського колоніалізму. Головним ворогом України оголошуються оті 100000 євреїв переважно похилого віку, які доживають свій вік в Україні і діти яких вже давно еміґрували. Звичайно, серед євреїв, як і серед будь-кого, можна зустріти людей різних якостей, в тому числі шахраїв і негідників. Але серед українців таких ще більше. І не тому, що українці погані люди, а тому, що їх взагалі чисельно більше. Звичайно, шахраїв-китайців ще більше. Жодна нормальна людина не може вважати, що людські якості визначаються етнічним походженням, релігійними переконаннями, вагою, ростом, кольором волосся чи формою носа. Людину робить виховання і суспільне оточення.
Друга ознака псевдонаціоналістів – їх вчинки демонструють впевненість у власній безкарності. Те, за що справжніх націоналістів горбачовських часів била й заарештовувала міліція, для псевдонаціоналістів залюбки залишалося без наслідків. Така впевненість доводить, що псевдонаціоналісти працювали під надійним дахом, а радикалізм їхньої поведінки – звичайна поведінка провокаторів.
Третя ознака псевдонаціоналізму – погано прихована підтримка з боку владних і провладних структур. У псевдонаціоналістичних організацій не було проблем з реєстрацією, з доступом до ЗМІ. Згадаємо записане провладним телеканалом і багаторазово показане телеглядачам шоу у виконанні лідера (тепер вже перейменованої) соціал-національної партії Тягнибока, де нічого, крім ксенофобських закликів, не було, а мета лежить просто на поверхні – продемонструвати українському обивателю, які людожери оці націоналісти-ющенківці.
Не можна утриматися від коментарів до “п’ятихвилинок ненависті” у виконанні Дмитра Корчинського. Колишній рухівець, ніби націоналіст. Далі лідер УНА-УНСО (є підозра, що вже тоді ця організація перебувала під зовнішнім контролем). Після того, як Корчинський кинув лави УНА-УНСО, він створює нову партію “Братство”, ніби теж націоналістичну. А як же так сталося, що для нього купили час на каналі 1+1 (хто платить?) для виступів проти справжнього націоналіста Ющенка? Далі п. Корчинський був кандидатом у президенти (звідки взялися 500000 грн. на заставу?).
Четверта ознака псевдонаціоналізму – приховані джерела фінансування. Створення та функціонування політичної партії вимагає значних коштів. Псевдонаціоналістичні структури малочисельні, членських внесків явно не вистачить, їхні видання здебільшого збиткові. Якщо подивитися на видавничу діяльність псевдонаціоналістів, то буде велике здивування. На кожному людному місці в Києві стоїть "добре фортіфікований" кіоск Міжреґіональної академії управління персоналом (МАУП) з написом "Книги з усіх галузей знань". Домінує одна "галузь" – антисемітська пропаганда. МАУП стала базою так званої Української консервативної партії Г.Щокіна, головним політичним напрямком якої також є антисемітизм. МАУП видає 84% антисемітської писанини в Україні. На цю діяльність потрібні дуже великі гроші. Читач, мабуть, зрозумів, звідки вони беруться. Дуже цікаво, що на моє питання, звідки гроші, деякі псевдонаціоналісти відповідали: "Гроші дає діаспора". Подумав і вирішив, що це – правда. Принаймі частково. По-перше, відразу після другої світової війни в діаспору було впроваджено чимало радянської аґентури. По-друге, ніде правди діти, серед діаспори є гітлерівські недобитки, які могли б цілком щиро офірувати на антисемітську діяльність в Україні. Гроші спонсорів псевдонаціоналізму пішли до кишень авантюристів. Українська нація виявилася психічно здоровішою, ніж вважали вороги України. Псевдонаціоналісти гучно провалилися.
П’ята ознака деяких псевдонаціоналістичних організацій – вони залюбки беруть собі назви, тотожні або майже тотожні назвам справжніх націоналістичних організацій. Маємо “Народний рух України” і “Народний рух за єдність” ( п. Бойко), новостворена УНА-УНСО на чолі з Коваленком, ОУН (справжні націоналісти) і “ОУН в Україні” Романа Козака. Але буває й інше. Беруться назви з лексикону гітлерівської Німеччини. Тут чітко видно, що псевдонаціоналізм працює проти України на публіку. У світової спільноти повинно скласти враження в засиллі неонацистських сил. Наші державницькі націонал-патріотичні сили мусять злитися у свідомості світової демократичної спільноти з неонацизмом. На українському Інтернеті з’явилося видання з назвою колишньої центральної гітлерівської газети. Гітлер мав Völkischer Beobachter (фьолькішер беобахтер – народний оглядач). Україна має свого "Народного оглядача" із свастикою в логотипі. Веде сайт редакція расистського журналу "Перехід-4", який можна було купити у магазині "Наукової думки" на Європейському майдані. Я добре розумію, що нацистська символіка розумними політиками не може використовуватися, бо вона відштовхне людей, які у своїй більшості ненавидять гітлеризм. З цього випливає, що функція цієї символіки – бути подразником для демократичної громадськості, бути "доказом" людожерства справжніх націоналістів.
У псевдонаціоналізму бувають проколи. Іноді він демонструє своє справжнє обличчя. Демократичну націоналістичну організацію Конґрес українських націоналістів (КУН) купив бізнесмен Івченко, який очолює "Нафтогаз України". Слідом за ДемПУ Яворівського, яку купила горілчана капіталістка Антоньєва, і за СДПУ(о) Онопенка, яку купили Медведчук із Суркісом, КУН став третьою приватною партією. І ось російський газовий шантаж.
Псевдонаціоналіст Івченко бере з собою до Москви російсько-українського перекладача (ач який націоналіст!), але спокійнісінько зраджує національні інтереси України, підписуючи низку угод на користь Росії. Відтепер НАК Нафтогаз наполягає на підвищенні тарифів на газ для українських споживачів.
Закликаючи читача до пильності щодо псевдонаціоналізму, варто нагадати цілі справжнього націоналізму. Головна мета націоналізму – розвиток економічно сильної, авторитетної на міжнародній арені демократичної держави, припинення назавжди практики розкрадання і розпродажу національних багатств, руйнації виробництва, насамперед високих технологій, переходу української економіки під іноземний (переважно російський) контроль.
Націоналісти проти відновлення СРСР у будь-якому модернізованому вигляді. Націоналісти поділяють людей на друзів та ворогів не за расовим чи етнічним принципом, а за їх політичною орієнтацією, в залежності від того, чи є вони українськими патріотами, чи розуміють вони право української нації мати й розвивати свою національну державу – українську Україну.
Стаття надійшла на пошту Майдану Date: Thu, April 6, 2006 3:36 pm
Відповіді
2006.04.07 | Alex
Re: Обережно, псевдонаціоналізм!
Пане Шульман , Ви вже не вперше змішуєте грішне з праведним. Від такої писанини більше шкоди, ніж користі. Ви змішали патріотів України Івченка і Тягнибока з платними провокаторами Корчинським та Козаком, навмисно чи ні? Краще поцікавтесь "патріотичною" діяльністю в Україні мільярдера Коломойського, який принципово не платить податки державі. Може він на ці гроші утримує псевдопатріотів Корчинського і К.2006.04.07 | Мінор
На превеликий жаль шкода від них однакова
Alex пише:>Ви змішали патріотів України Івченка і Тягнибока з платними провокаторами Корчинським та Козаком, навмисно чи ні?
Івченко думає про власну кишеню. Тягнибок щиро вірить у організований напад на українців. Корчинський і Козак на більш дрібному рівні заробляють бабло.
А результат однаковий - приниження України.
2006.04.07 | Олег
Re: Обережно, псевдонаціоналізм!
Завжди з інтересом і користю читаю статті п. Шульмана: в них глибокий аналіз. Дякую і чекаю на наступні аналітичні матеріали п. Леоніда.З повагою
2006.04.07 | dmytro
Re: Обережно, псевдонаціоналізм!
хм. цікаво. не можу більше триматись. ну чому це вже кілька місяців мене не покидає враження, що Леонід Шульман - це голос Юлічки на сайті Майдан?ну так вже людина працює.
і, ну як на зло, все Юліним опонентам дістається.
і, ну не зрозуміло як воно так виходить, але одна Юля такая бєлая, пушистая, такая красівая.
жену, жену злі думки. а тут новий матеріал. а тут Леонід щось ще написав. оп, а ось ще статейка.
хммм
2006.04.07 | Бевзик
Re: Обережно, псевдонаціоналізм!
"Згадаємо записане провладним телеканалом і багаторазово показане телеглядачам шоу у виконанні лідера (тепер вже перейменованої) соціал-національної партії Тягнибока, де нічого, крім ксенофобських закликів, не було, а мета лежить просто на поверхні - продемонструвати українському обивателю, які людожери оці націоналісти-ющенківці."Конкретніше будь ласка, який виступ, яким каналом, коли? А то якось голослівно виходить...
"для виступів проти справжнього націоналіста Ющенка?"
Так, ющенко мабуть таки СПРАВЖНІЙ націоналіст, поза будь-яким сумнівом. Прямо таки "носій націоналістичної ідеології №1". Не смішіть мене, він холуй і брехун (або принаймі розмазня, що не може виконати своїх обіцянок)
"Головна мета націоналізму - розвиток економічно сильної, авторитетної на міжнародній арені демократичної держави..."
Це де автор таке вичитав? Я маю на увазі "демократичну державу", чи то може він цитує якийсь невідомий широкому загалу твір "націоналіста №1" ющенка?
Загальне враження: коли дурень береться за відповідальну роботу, то нич доброго з того не вийде.
2006.04.07 | Тестер
Re: Обережно, псевдонаціоналізм!
Бевзик пише:> Загальне враження: коли дурень береться за відповідальну роботу, то нич доброго з того не вийде.
Так тоді краще не пиши...
Зараз ще Кабуд прилине з коментарем.
Мені згадується анархіст данило Чорний з Харкова, який говорив "У світі тільки чотири- пять людей розуміють справжню суть анархізму ... і поплескав на слові п"ять себе по грудях"
2006.04.07 | Сергій Кабуд
шо тут коментувати- Шульман має 100% рацію
він точно описав як кремль знищує націоналізмОт скажіть, Тестере,
чи були Ви члєном кпсс?
2006.04.07 | Аннеттт
Re: Обережно, псевдонаціоналізм!
"Третя ознака псевдонаціоналізму – погано прихована підтримка з боку владних і провладних структур. У псевдонаціоналістичних організацій не було проблем з реєстрацією, з доступом до ЗМІ. Згадаємо записане провладним телеканалом і багаторазово показане телеглядачам шоу у виконанні лідера (тепер вже перейменованої) соціал-національної партії Тягнибока, де нічого, крім ксенофобських закликів, не було, а мета лежить просто на поверхні – продемонструвати українському обивателю, які людожери оці націоналісти-ющенківці."Цікаво знати, в яких ще ЗМІ (окрім "провладного телеканала" - прошу, а якого саме?) пан мав можливість бачити підтримку і надання доступу Тягнибоку?
Та й про "шоу", їй-бо, хотілося б точніше взнати.
2006.04.07 | Сергій Кабуд
телеканал 1плюс1(-)
2006.04.08 | Бос
Цікаво...
а хто оплачує, вам, пане ...ізбранний, за таку галіматню. Що не кажи, а й дійсно стаття написанп з "бодуна".2006.04.07 | Patrick
Re: Обережно, псевдонаціоналізм!
Ваша концепція "псевдонаціоналізму", пане Шульман, нмд, вельми мутна і розмита. "Псевдонаціоналістом" за цією концепцією можна назвати будь-кого, хто має радикальні погляди (навіть якщо це виправдано), хто негативно висловлюється про жидів, негрів та інших (навіть якщо для цього є підстави), хто не підтримує "європейські" чи ще якісь "загальнолюдські" цінности (хто довів, що вони є абсолютними і неспростовними?), хто дозволяє собі "неполіткоректні" (с) висловлювання/дії. Відповідно до "справжніх" націоналістів Ви відносите тих, для кого, нмд, національна ідея є лише "засіб спекуляції" (с) з метою посісти м'яке крісло у теплому кабінеті. Ви називаєте Ющенка "справжнім націоналістом"... насправді мені б дуже хотілося, щоб так і було. Але, нажаль, є серйозні підстави в тому сумніватись.2006.04.08 | Резонер
Re: Обережно, псевдонаціоналізм!
Нічого розмитого. Псевдонаціоналісти - не політичні радикали, а кримінальні злочинці. Бо підбурювання до скоєння злочину є за кримінальним кодексом також злочином. Правда, законодавство в нас дійсно розмите. Щоб мене засудили за підбурення вас побити чи вбити, я маю текстуально закликати когось до саме такого конкретного злочину. А ось коли УНА-УНСО біля Верховної Ради вигукувала: "УНА - до влади! УНСО - до штурму! Ворогів - на палю! Слово нації - смерть ворогам!", - то тут наш суд факту підбурення не знайде. Сподіваюсь, що доживемо до вдосконалення законодавства європейського рівня.2006.04.07 | kulakov
суцільне псевдо
Леонід Шульман пише:> Отже перша ознака псевдонаціоналізму – войовнича ксенофобія. Впадає в очі така риса цієї ксенофобії. Вона спрямована майже виключно на євреїв. Ви не почуєте від них критики на адресу російського колоніалізму.
Про кого це йдеться? Що це за націоналісти у нас такі, що не критикують російський колоніалізм? Може йдеться про російськіх націоналістів?
>Головним ворогом України оголошуються оті 100000 євреїв переважно похилого віку, які доживають свій вік в Україні і діти яких вже давно еміґрували.
Пане Шульмане, не лукавте. Ну нащо ці розповіді про бідних старих євреїв? Ви ж самі знаєте, що відсоток евреїв серед політичної та фінансової еліти дуже значний. Я цілком погоджусь, що не всі вони погані, що не можна по вчинкам одиниць засуджувати всю націю. Згоден. Але ж і Ви повинні розуміти, що велика кількість евреїв серед еліти не може не привертати увагу націонал-радікалів. Якщо б йшлося про таку ж кількість, скажимо, молдован чи гагаузів, то українські націоналісти говорили б про них.
Щоб розставити всі крапкі над "і" - я сподіваюсь Ви розумієте, що обговрювати національні питання це не означає сповідувати ненавість до якоїсь нації.
Далі. В статті змішуються відверті провокатори як Козак та Корчинський з тими, хто щіро сповідує націонал-радикальні погляди. Чому ж це псевдонаціоналізм? Тільки тому що він радикальний? Ніж, вибачте, город городити з цими "псевдо" та "справжній" набагато продуктівніше було б поділити націоналізми на громадянський (той що трактує націю як громадян даної країни) та етнічний (той що розглядає націю в першу чергу як етнічну спільноту). І тоді б стало все зрозуміло - Ви за громадянськийй націоналізм не тому, що він "справжній", а тому що він демократичний, більш відповідає загальним людським ціннощам і т.ін. Тобто це націоналізм не крові, а переконань. І тут я з Вами погоджусь. Але при цьому потрібно враховувати, що етнічний націоналізм - це теж цілком природнє явище на даному етапі розвитку української нації. Українська нація дуже багато вистраджала, щоб мати право на такій націоналізм, через який, до речі, пройшло багато европейськіх народів. Все одно в такій багатонаціональній країні як наша, майбутнє саме за громадянськім націоналізмом
2006.04.07 | Мірко
Re: суцільне псевдо
Пан Кулаков пише>Чому ж це псевдонаціоналізм? Тільки тому що він радикальний?<
Ні, я думаю що мова йде про провокаторів в службі одної чи другої імперії.
>Ніж, вибачте, город городити з цими "псевдо" та "справжній" набагато продуктівніше було б поділити націоналізми на громадянський (той що трактує націю як громадян даної країни) та етнічний (той що розглядає націю в першу чергу як етнічну спільноту).<
Громадянський "націоналізм" це словоблуддя. Такий "громадянізм" це ідеал усіх імперій, від римської до московської. Їм того якраз треба. Якби був такий "громадянізм" за совку, то СССР по сьогодні існувало би. Власне правдивий (по вашому "етнічний") націоналізм повалив (чи точніше повалить) цю в'язницю народів.
>І тоді б стало все зрозуміло - Ви за громадянськийй націоналізм не тому, що він "справжній", а тому що він демократичний, більш відповідає загальним людським ціннощам і т.ін.<
А може на виворіт. Демократія там найкраще спрацьовує де існує націоналізм (по вашому етнічний). І не плутайте націоналізм із імперіялізмом. Москаль-націоналіст мені (українцю) друг, а москаль-імперіяліст ні.
>Тобто це націоналізм не крові, а переконань.<
Це знов плутатина. Може є "націоналізм" уболювачів марки Форд?
>Але при цьому потрібно враховувати, що етнічний націоналізм - це теж цілком природнє явище на даному етапі розвитку української нації.<
Нарешті. Визнаєте природність цього феномену. По лінії особа, - родина, - народ, - людство.
>Українська нація дуже багато вистраджала, щоб мати право на такій націоналізм, через який, до речі, пройшло багато европейськіх народів.<
Правда.
>Все одно в такій багатонаціональній країні як наша, майбутнє саме за громадянськім націоналізмом<
Що? Пан Кулаков будує нову в'язницю народів? І надієтесь на появу "громадянізму" як запоруку проти того що сталося (стається) із попередною імперією.
Зауважте що корінь слів нація (з латини), народ, рід, і родина, це дієслово родити. Ніяк у тім слові нема кореня "мати пашпорт".
2006.04.07 | kulakov
Re: суцільне псевдо
Етнічний націоналізм - це добре для моноетнічної країни, для поліетнічної все набагато складніше. Такий націоналізм відштовхує тих громадян і патріотів України, хто не є етнічним українцем. Українцем за духом може стати і росіянин, і поляк, і єврей, але українцем за кров'ю він стати не може. Тому мені здається, що у нас майбутнє за громадянським націоналізмом, який я розумію не як імперіалізм та знищення етнічної спільноти, а як формування політичної української нації. При цьому, як Ви могли зрозуміти, моє ставлення до етнічного націоналізму аж ніяк не є негативним. І ще декілька зауваженьМірко пише:
> Москаль-націоналіст мені (українцю) друг, а москаль-імперіяліст ні.
А чи може москаль-націоналіст не бути імперіалістом? Мені здається, що ні
> Що? Пан Кулаков будує нову в'язницю народів?
Чим, цікаво, я її будую? Кількома рядками на форумі?
> Зауважте що корінь слів нація (з латини), народ, рід, і родина, це дієслово родити. Ніяк у тім слові нема кореня "мати пашпорт".
"залишається пояснити третю ознаку, за якою можна розрізняти певні типи націоналізму — спосіб визначення належності до національної спільноти. Тут також існує два основних типи націоналізму: громадянський і етнічний. Перший із них характеризується тим, що в певній державі національне є тотожним громадянству. Етнічний націоналізм характеризується тим, що національне в ньому є тотожним належності до певного етносу."
http://www.litopys.org.ua/
Цікава книжка - ТЕОРІЇ НАЦІЇ ТА НАЦІОНАЛІЗМУ Г.Касьянова. Раджу почитати, якщо ще не читали. На жаль не дається пряме посилання на сторінку.
2006.04.07 | Мірко
Re: суцільне псевдо
Кулаков пише>Етнічний націоналізм - це добре для моноетнічної країни, для поліетнічної все набагато складніше. Такий націоналізм відштовхує тих громадян і патріотів України, хто не є етнічним українцем. Українцем за духом може стати і росіянин, і поляк, і єврей, але українцем за кров'ю він стати не може.<
Зрозуміло. Не говорю про якусь "кровну" етнічну приналежність, (сьогодні це природознавчий ґенетичний фарс) - а мовно-духову. Так і москаль і поляк і єврей може вибрати собі українську національність. Я лише не узнаю цю паперову "пашпортну" чи "громадянську" псевдо-національність, через яку тепер терпимо.
>Тому мені здається, що у нас майбутнє за громадянським націоналізмом, який я розумію не як імперіалізм та знищення етнічної спільноти, а як формування політичної української нації.<
Так як формували колись "Радянського чоловіка" і "Радянський народ"?
>При цьому, як Ви могли зрозуміти, моє ставлення до етнічного націоналізму аж ніяк не є негативним.<
Зрозумів був. Тому в нас розмова.
>А чи може москаль-націоналіст не бути імперіалістом? Мені здається, що ні<
Загальне сьогоднішне явище підтримує ваші слова. Північний сусід до націоналізму не доріс. Хочу сказати коли що коли москаль-націоналіст сповідає імперіялізм, тоді він не націоналіст. Мусимо чітко визнати що це взяємно-ексклюсивні поняття.
> Що? Пан Кулаков будує нову в'язницю народів?
Чим, цікаво, я її будую? Кількома рядками на форумі?<
Хочу підчеркнути що судячи по кількості московських триколорів в порівнані з синьо-жовтими прапорами, як і по мовних пристрястях, як і по політичнім уболіванню за Москвою, як і по вислідку виборів (усіх) - Донецько-Луганська резервація сьогодні ані етнічна ані політична Україна. Розв'язка цього нелегка. Лише остерігаю що за пристосованням совкових принципів державобудівництва ми перетворимось на то проти чого ми воювали.
> Зауважте що корінь слів нація (з латини), народ, рід, і родина, це дієслово родити. Ніяк у тім слові нема кореня "мати пашпорт".
"залишається пояснити третю ознаку, за якою можна розрізняти певні типи націоналізму — спосіб визначення належності до національної спільноти. Тут також існує два основних типи націоналізму: громадянський і етнічний. Перший із них характеризується тим, що в певній державі національне є тотожним громадянству. Етнічний націоналізм характеризується тим, що національне в ньому є тотожним належності до певного етносу."
http://www.litopys.org.ua/
Цікава книжка - ТЕОРІЇ НАЦІЇ ТА НАЦІОНАЛІЗМУ Г.Касьянова. Раджу почитати, якщо ще не читали. На жаль не дається пряме посилання на сторінку.<
Перегляну, але бачу що на терені бувшого совку етнічний (не кровний) націоналізм був поборов паперового "громадянізма".
2006.04.08 | kulakov
Здається дійшли згоди
Мірко пише:> Не говорю про якусь "кровну" етнічну приналежність, (сьогодні це природознавчий ґенетичний фарс) - а мовно-духову. Так і москаль і поляк і єврей може вибрати собі українську національність. Я лише не узнаю цю паперову "пашпортну" чи "громадянську" псевдо-національність, через яку тепер терпимо.
А! Тоді я повністю згоден. Я мав на увазі теж саме, коли не зовсім влучно використав термін "націоналізм переконань". Звичайно ж національність не може бути лише паперовою, а в першу чергу мовно-культурно-духовною. Тоді дозвольте мені ще раз процитувати вже цитовану книжку:
"У першому випадку [громадянський націоналізм] національність ґрунтується на принципі відкритості і добровільності, її можна обирати. У другому [етнічний]— вона є іманентною характеристикою, її не можна обрати чи позбавитися, вона є генетичною характеристикою, отже, не залежить від свідомої волі індивіда".
Отже ви теж написали про вибір. Людей, для яких українська національна ідентифікація (мова, звичаї, традиції)є іманентною характеристикою не так вже й багато. Після років совєтської імперії у багатьох в крові та в головах намішано чимало ідентифікацій. Отже для них обрання ідентифікації себе саме як члена української нації є свідомим вибором. Звичайно, якщо людина робить цей вибір, то вона повинна стати українцем за духом, а не лише за "пачпортом".
2006.04.09 | Мірко
Розуміємось
Пан Кулаков пише> Звичайно, якщо людина робить цей вибір, то вона повинна стати українцем за духом, а не лише за "пачпортом".<
Якщо зрозумілим є то що фундамент цього духу це українська мова, то розбіжностей у нас нема. Я лише остерігав перед "дешевим" українством, де уподобання пирогів, куті, писанок, бандури та вишиванки, і володіння пашпортом із правильними ознаками вистарчало би для ототожнення себе як члена українського народу. Таке дешеве українство це крок до ірландизації України.
Приклад недешевого вибору це українець Митрополит Андрій Шептицький, - його брат таки лишився поляком.
2006.04.07 | S.D.
Я би додав
kulakov пише:> Тут також існує два основних типи націоналізму: громадянський і етнічний. Перший із них характеризується тим, що в певній державі національне є тотожним громадянству. Етнічний націоналізм характеризується тим, що національне в ньому є тотожним належності до певного етносу."
Я би додав третій - религійний.
До речі: http://maidanua.org/static/mai/1132350427.html
2006.04.08 | kulakov
Re: Я би додав
Религійний це не зовсім націоналізм, скоріш це один з трьох великих принципів формування людських спільнот: національний, класовий та религійний. Але щоб люди ідентифікували себе саме за религійною ознакою (як в середньовічній Європі) у них повинна бути дуже розвинута религійна свідомість. Здається зараз серед євпропейців таких людей небагато. Мусульмани - інша річ2006.04.08 | Tyras
Re: Обережно, псевдонаціоналізм!
Такі справжні націоналісти "які дбають про розбудову" вже 15 років при владі, а здобутки в них, м"яко кажучи, слабенькі?А "псевдонаціоналісти" прибалтійських республік досягли більшого. То хто ж ближче до істини?
2006.04.08 | Резонер
Re: Обережно, псевдонаціоналізм!
Не пересмикуйте. При владі в нас 15 років стояли інтернаціоналісти: Кравчук, Кучма, Янукович та ін. прем'єр-міністри.Чи не єдиними українськими націоналістами там були росіяни Шишкін та Костянтин Морозов, якому Кравчук заборонив перехопити керівництво Чорноморським флотом. Тарасюка теж можна вважати справжнім націоналістом. Ознака проста - всіх націонал-демократів Кучма повиганяв.
У країнах Балтії ніколи не було псевдонаціоналістів, інакще б їх не прийняли до ЄС. Там ксенофобії немає. Російську громаду відсторонили від керівництва державами, проте не дискримінують. 70% відсотків бізнесменів Латвії - росіяни.
2006.04.08 | Nemesis
Дуже цікаво написано. Леоніде Марковичу, пишить ще!(-)
2006.04.08 | толя дейнека
сенсаційне викриття хто фінансує і пропагує псевдонаціоналізм!
яка в цьому проблема, щоб назвати цих втаємничених панів по імені?"п'ятихвилинки ненавісті" Корчинського щодня демонстрував канал 1+1, який належить Роднянському-Фуксману-Лаудеру.
витяги з виступу Тягнибока на Яворині, із особливою позначкою присутності там П.Ющенка, - роздмухував канал Інтер Плужникова-Медведчука-Суркіса.
2006.04.09 | Woodstock generation
На жаль, все це правда. З кінця 80-х, як тільки
в колишньому ссср почались утворюватись різноманітні громадські рухи і організації, КГБ почав масову інфільтрацію своїх агентів у лави цих організацій. Адже і Богдан Бойко і Корчинський - вони ж виникли не восени 2004? Вони у лавах національно-демокритичного руху з самого початку. просто цих агентів спалили у критичниі моменти, а скільки ще чекають свого часу?Але крім інфільтрації у існуючі організації, КГБ на мій погляд СТВОРЮВАВ націоналістичі організації. Моє переконання грунтується на тому, що було АБСОЛЮТНО ОЧЕВИДНО, що на західній Україні з її традиціями визвольної боротьби і з тим інтересом до історії того періоду в кінці 80-х, частина молоді обов'язково потягнеться до таких радикальних організацій, це абсолютно природньо. Адже значно краще організувати організацію і мати її під повним контролем, ніж інфільтровувати агентів у реальні організації - адже у цьому випадку буде не контроль а тільки вплив.
Мені виглядає, що саме такою і була УНА-УНСО. Я завжди дивувався доступу її на ТБ у всі часи - хоча вона не мала значної ваги у суспільстві а на виборах збирала якісь там долі відсотка, в т.ч. і на заході України. Я десь у середині 90-х бачив по ТБ передачу, про нібито табір УНА-УНСО у Карпатах - так там унсовці їздили на БТРі і стріляли з Калашникова - а Корчинський давав інтерв'Ю. Якби це була реальна радикальна квазі-мілітарна організація - то ці "герої" були б як мінімум у масках.
А "участь" у бойових діях у Придністров"ї Абхазії та Чечні? І жодних проблем з правоохоронними органами? В тому числі і з ФСБ?
Це все не означає, що всі члени є агентами. І всі керівники не мусять бути агентами. Просто на певних важливих позиціях є люди, які скеровують ситуацію у потрібне русло, які "знаходять" фінансування, які вдало грають на амбіціях - от і потрібний результат готовий.
Тому тут питання скоріше, чи конкретний лідер є агентом впливу, чи його просто використогвують помимо його волі.
Мені здається, що Шкіля свого часу просто використовували.
Щодо Тягнибока - важко сказати. Не хочеться кидати тінь на людину без жодних на те підстав. Але - на виборах він абсолютно свідомо йшов на те, щоб відібрати голоси у НУ, БЮТ, УНБ. Хоча міг би знайти собі місце у прохідній партії. Досить було б пообіцяти не вживати термінів "москалі" "жиди".
От я і питаю себе - навіщо він це зробив?
2006.04.09 | ПатриВот
Кому потрібні націоналісти? Самі собі і більш нікому.
Ну не голосують за націоналістів наші люди. А ні за псевдо...,а ні за справжніх.То кому ж вони потрібні? Нікому! Але нічого робити ,окрім як пиз...ти про біди української нації,вони не вміють.
То шо ж з ними робити? Нічого! Вони самі вимруть ,як мамонти.
2006.04.09 | stefan
місцями пан Леонід Шульман має рацію.
В цілому, стаття Леонід Шульмана, НМД, не погана.***
Хоча недавно була його стаття про НАН, де він розписував, чуть не лицарські завоювання вказаної "наукової установи" за часи незалежності.Ну прмо, хо всім НАНовцям видавай по Нобелю(чиой: по Шнобелю).
...
Кого піарив Леонід Шульман, і навіщо, -він сам знає.
***
Сьогодні воьмикласнику, який займається в фз-мат.школі уже ясно, що більша частина талановитих українських науковців працюють за кордоном - на ПМЖ або тимчасово, і лише тому, що в рідній Україні вони б уже давно попухли з голоду, як їм платять за їхню працю.
Прошу не плутати з викладацьким складом вузів, навіть найпрестижніших, де "науковці" виживають за рахунок хабарництва.
І за кордон не виїжджають.
Мабуть також "псевдопатріоти".
А може їм також спецслужби доплачують, і їхати нікуди не треба.
...
інфо для роздуму