04/09/2006 | samopal

Цукєр дорожчає шо дурний.
http://gospodarka.gazeta.pl/gospodarka/1,33182,3268424.html

Ціни цукру на світових біржах лізуть угору, бо виробництво не встигає за зростаючим попитом.

Вже рік цукор дорожчає у всьому світі за вийнятком ЄС, а значить, і Польщі. Але ми не є обранцями долі – просто наш цукор вже й так найдорожчий. Сьогодні за тону цукру у світі дають близько 470 доларів (2,40 грн за кг), а у Євроспільноті – 632 євро (3,90 грн за кг). Одначе, протягом 2005-го року цукор на світових біржах подорожчав удвічі та дорожчатиме й надалі. Є прогнози, що цього року він може сягнути ціни у тисячу доларів за тону. Багато аналітиків вважає, що інвестиції в цукор і цього року будуть більш вигідними, ніж у іншу сировину, а також у акції чи облігації. Лиш за перший квартал цукор подорожчав на 30 відсотків, а за перший тиждень квітня – ще на десять. Це може призвести також до подорожчання цукру і в ЄС. Зрівняння світових та європейських цін є лише питанням чау, після того, як євроспільнота, наважившись на реформу цукрового ринку, відкрила свої кордони.

Чому ж цукор дорожчає в усьому світі.

Бо для простих споживачів його залишається все менше. Чим раз більше цукру йде на виробництво біоетанолу, тобто пального для автомобілів. За нинішніх цін на нафту його виробництво буде лише зростати. Експерти вирахували, що воно перестане бути рентабельним тільки коли ціна бареля нафти впаде нижче 35 доларів, а на таке годі й сподіватися.
Світові ціни цукру визначає Бразилія. Вона є не лише найбільшим у світі виробником та експортером цукру, але має найкращі можливості для збільшення виробництва за рахунок розширення площ для вирощування цукрової тростини. Зараз вона виробляє 25 мільйонів тон, а за кілька років цей показник повинен сягнути 35 мільйонів тон на рік. Саме Бразилія є сьогодні і найбільшим споживачем біопалива. Майже половина усіх автомобілів у цій країні запрвляється біоетанолом, а уряд хоче, щоб до 2011-го року бензоїдних авт не залишилося зовсім. Як наслідок, Бразилія, котра ще кілька років тому затоварювала ринки дешевим цукром, тепер ледь заспокоює власні потреби, а все заплановане збільшення виробництва за рахунок розширення площ тростини піде саме на збільшення виробництва пального. Запаси цукру тануть на очах, - світ котрий ще зовсім недавно накопичував його на складах, бо більше виробляв, ніж встигав з’їсти, тепер використовує резерви, бо споживає більше, ніж вирощує. Міжнародна організація цукровиробників у своїй доповіді за листопад передбачала, що дефіцит цукру 2006 року становитиме один мільйон тон. Але вже у першому кварталі аналітики змінили прогнози – цьогорічний дефіцит сягне 2,2 млн тон. Тобто буде удвічі більшим, ніж передбачалося.

Спільнота реформує ринок цукру.

Минає рік з моменту впровадження реформи цукрового ринку в ЄС. До неї змусили низькі світові ціни та натиск СОТ. Вже цього року в рамках реформи Євроспільнота почне відбивати охоту своїх виробників від вирощування цукрових буряків, знижуючи ціни скупу*. Ліквідовано теж дотації до експорту європейського цукру та мито на імпорт до ЄС. Реформатори сподівалися, що таким чином зможуть знизити рентабельність виробництва цукру та позбутися його надлишків. До того ж цукор на полицях магазинів мав стати дешевшим. Щоправда, лише через два роки, бо у цьому та наступному роках ціни повинні втримуватись на попередньому рівні.
- Вже зараз відомо, що із планів зниження цін для споживачів нічого не вийде, - говорить директор польської Спілки плантаторів буряку Казімєж Кобза** - Вся реформа не має сенсу, бо виробники втратять, а споживачі нічого не виграють. Спільнота зменшує виробництво у той час, коли у світі зростає попит.
Селяни з того нічого не розуміють, а де-хто навіть відмовляється від вирощування буряків.
- У світі цукор дорожчає, а нам знижують ціни скупу. Минулого року ми отримували за тону 190 злотих (285 грн), а у цьому буде по 140 (222 грн), - каже Едмунд Щепанік, аграрій із Західнопоморського воєводства, котрий вирощує буряки на 150 гектарах. Однак він продовжує бути оптимістом,– Треба пережити зараз два-три найгірших роки. Потім ціни на буряки підуть угору, бо до цього їх змусить світовий ринок.
Але вже зараз ціни цукру польського виробництва поволі зростають – протягом останніх тижнів з 2,2 до 2,5 злотих (з 3,50 до 4,00 грн) за кілограм. Наразі не зовсім зрозуміло, чи то є лише наслідок підвищеного попиту перед Великоднем, чи вже є відзеркаленням того, що робиться на світових ринках. До наших цукровиробників усе частіше звертаються фірми з усього світу з пропозиціями щодо закупівлі цукру, а це може означати, що почалося стабільне, хоч і не швидке зростання цін.


*точно не пригадую, але ніби-то ціна скупу надлишків встановлена Єврокомісією на рівні 480 євро/тона.
**ще одна цікава хвамілія, - невже наші “хлопці” і туди дістали...

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

З усього наведено можна зробити багато цікавих висновків. Наприклад про крах волюнтаристських задумів європопулістів, чи ще щось у такому ж дусі. Але хотілося б звернути увагу на інше:
1) Які хвільозофи з польських селян, - як вони розсусолюють про стан справ на світовому ринку. І це всього лиш з якихось 150 га бураку! Одразу видно, шо калєктівізация їх всірьйоз нє каснулась...
2) Хто б не став у нас Прем’єр-міністром, його чекають важкі часи і колєйна цукрова криза. При чому подорожчає не лише цукор, а, що гірше, – і біопаливо. Хоча у нас його заливають не в автомобілі, а промислове виробництво каже, що використовує лише пшеницю (і то ліш твйьордих і сільних сартов) – народна традиція все ж схиляється до цукру (а у екстремальних випадках – прямо до бураків).
Може з того всього краще пересидіти в опозиції?
3) Ну і ще одна цікавинка. Якщо цукор у світі за рік подорожчав удвічі, то якою ж була його ціна на біржах під час минулорічної істерики? Скільки нагріли наші бідні аграрії (не плутати із землеробами) на отій “кризі”. І якої ціни слід сподіватися від вітчизняних буряченків цього разу, враховуючи успіхи їхніх колег у газопатріотичній галузі, іздєржкі на виборчу кампанію боротьби за інтереси народу та намєтівшийся нєуклонний рост мєценацкіх устрємлєній в общєствє...