05/03/2006 | Dworkin

Вже з місяць на Україні створюють парламентську коаліцію. Вже з місяць більшість політологів торочить про "золоту акцію" Ющенка. Мовляв, Партія регіонів - перемогла на виборах, БЮТ - переміг серед усіх "помаранчевих" сил, але реальний вибір залишився в руках Ющенка - з ким вирішить, з тим коаліцію і складе.

Можливо це і так. Але якщо поглянути на політичні розклади більш дальньої перспективи, то виявиться, що насправді ніякого вибору в Ющенка немає. Є лише ілюзія, на якій можна спекулювати чи ні - але програш однаково гарантований.

Варіант коаліції з регіоналами - це програш швидкий і ганебний. Це - остаточний остракізм з боку "помаранчевого" електорату (крім найзатятіших фанів, яких в Ющенка, на відміну від Тимошенко, ніколи не було багато). Це падіння рейтингу влади майже до кучмівських 6-9%, бо втративши довіру "помаранчевої" частини, ні Ющенко, ні НСНУ так і не заробить цим довіри "біло-блакитної" частини. Це постійні наїзди "донецьких" - відкриті чи "підковдрові". Бо з БЮТ ще можна удавати деяку рівноправність, маючи співвідношення рейтингів 14% до 22%. Але при співвіддошенні 14% до 32% - коаліція буде більш схожа беззастережну (або з мінімальними застереженнями) капітуляцію. Неминуча і швидка політична смерть, як оточення з НСНУ, так і самого Ющенка, як політика.

Звичано, при цьому варіанті можно буде говорити про економічну стабілізацію і відновлення зростання ВВП. Бо як бізнесмени з "Регіонів", так і бізнесмени з НСНУ мають приблизно однакові економічні погляди. Так само втішний прогноз чекає і продовження політреформи у вигляді закону про місцеве самоврядування (проект 3207-1). Але розслідування резонансних кримінальних справ, реформування МВС, прокуратури та судів скоріше за все буде заблоковано "Регіонами". А також великі бізнесмени, вирішивши "нагорі" власні економічні інтереси, скоріше за все знов зведуть до нуля прозорість прийняття найважливіших державних рішень політичного, економчного і майнового плану. Крім того є великий ризик, що Росія (яка у вигляді партії "Єдина Росія" вже фактично уклала "шлюб за розрахунком" з Партією регіонів України), буде максимально користуватися з роз’єднаності прозахідних сил. І використовуючи власних союзників в Україні, нав"язувати власну волю то одній, то іншій частині "помаранчевого табору", не важливо, хто з них зблокується з "Регіонами".

Тут зупинюся докладніше. Це є дуже перспективною схемою для Росії в цілях запровадження власних геополітичних інтересів в Україні: з одного боку, постійно штучно підтримувати розкол з між "помаранчевими" силами, а з другого - постійно "вибивати" необхідні поступки з тої сили, що зблокується з союзниками Росії, одночасно лякаючи її приходом до влади іншої половини "помаранчевих", що відповідно будуть на той час у опозиції. Неважливо, буде це БЮТ, чи НСНУ - схема буде працювати для Росії однаково вигідно.

Так чи інакше, коаліція с Регіонами - це політичне самовбивство для Ющенка і НСНУ. Воно призведе до переходу основного електорату НСНУ до БЮТ, а також до переміщення основного фронту політичної боротьби на водорозділ БЮТ-ПР. Також це призведе до "драматичного" зростання особистого рейтингу Юлії Тимошенко - у нас бо люди люблять "незаслужено ображених". І тоді відповіть на питання "хто кого?" у парі "Тимошенко-Янукович" - стає все більш очевидною. А результати Ющенка і НСНУ на наступших виборах - чи парламентських, чи то президентських - стануть порівняні з результатами УНП чи ПРП.

Інший вариіант - коаліція з тимошенківцями. Це так само програшний сценарій, як для оточення Ющенка з НСНУ, так і для Ющенка особисто. І справа навіть не у тому, що Ющенко начебто викаже свою непослідовність, то наближуючи, то відганяючи, то знову наблюжуючи Юлію Володимирівну. Справа в тому, що ефективність Юлії Володимирівни і її команди у боротьбі за владу - на голову вище ніж аналогічна ефективність команди Ющенка. Так-так, саме у бороьтбі за владу, а не у галузі економіки чи державного керування. Тут можна багато сперечатися про те, хто пропонує кращі програми, а хто робить більше помилок. Але у тому, що стосується "праці на найближчі вибори", чи "емпатичного" контакту з електоратом, чи формування стійкого ядра фанатів та інших видів демократичного і не дуже досягнення владних цілей - у цьому нема рівних команді БЮТ та особисто Юлії Тимошенко не тільки на терені України, а й усього СНД також. Якщо вона і була згодна "прати білизну" у Штабі "кандитата у прездиента" Ющенка, то не інакше, як у ролі "кандитата у прем’єри".

При союзі з Тимошенко політична смерть Ющенка буде не дуже помітною, маже безболісною і навіть трохи почесною. Приблизно так само, як політична смерть Єльцина унаслідок союзу з Путіним. Схема досить проста: спочатку буде всіма правдами і неправдами "торпедуватися" оточення Ющенка, щоб вибити з під нього опору, яка могла б його захищати, і контролювати Юлію Володимирівну та її оточення. Якими методами це буде робитися – нам вже відомо на прикладі так званого "корупціного скандалу", що спалахнув на початку вересня 2005 року перед самою відставкою уряду і начебто без жодного впливу Тимошенко. І хоча прокуратура, СБУ і суди не знайшли потім жодних доказів корумпованості Порошенка, Трєт’якова і Мартиненка - на їх публічній політичній кар’єрі можна сміливо ставити жирний біло-червоний хрест, трохи схожий на серце чи "галочку" с бюлетені. Саме тоді Юлія Володимирівна почала розкручувати тему "любих друзів", і ні разу за станні пів-року не зрадила цій своїй тактиці методичного "мочилова" оточення Ющенка. Поки рейтинг Ющенка у народі високий, Юлія Володимирівна, буде усіляко підкресювати прихильність до нього особисто, але усіляко шпиняти "любих друзів". Ще пара таких скандалів - і від "оточення Ющенка" не залишиться й одної-двох осіб, яких би Ющенко міг призначити на відповідальні посади, не вляпавшись при цьому у багно підозр у корупції.

Далі більше. Рейтинг Тимошенко-прем’єра буде зростати не менш активно, ніж рейтинг Тимошенко-опозиціонера (дякувати, уваги телекамер ніколи не бракуватиме). "Нецікаві" люди Ющенка поступово вимиватимуться з державних посад, на їх місця будуть приходити люди Тимошенко, нехай і не такі професійні, але "свої" і "цікаві" – вмілі у публічному освітленні своїх дій і останніх подій у державі. А у НСНУ-шників з публічністю проблеми як були завжди, так і залишилися понині. Такох неважко буде "допомогти" телеканалам більше "симпатизувати" Кабміну і його головіа. Навіть не потрібні будуть, навіть, ні цензура, ні корупція - є і більш "чисті" схеми. Наприклад, Кабмін красиво і чесно віддає НЗФ Коломойському, а вдячний Коломойский - абсолютно легально купує "1+1" до наступних виборів, і його вдячність починає просто аж випромінюватися з екранів загальнонаціонального телеканалу.

Результат для Ющенка і НСНУ - майже той самий: занальнонаціональної ганьби вже не буде, навіть буде "почесне" третьє місце на парламентських, а голове - на президентських виборах 2009 року (після Тимошенко і Януковича). Юлія Володимирівна - ще публічно на прощання поцілує його перед телекамерами, поплескає по плечу: "Ти ж не образився, Вітя?! Все по-чесному..."

Ось такий Ющенко має вибір. І в тому, і в іншому випадку – поступова політична смерть. І в тому, і в іншому випадку, поступове скорочення впливу на процеси в державі. Навіть терміни "настання кінця" як в одному, так і в іншому випадку - майже однакові. Дещо відрізняються тільки соціально-економічні наслідки для держави і умови персональної пенсії. Такий вже закон історій: "месія" завжди має стати жертвою (навіть, якщо його беруть у "лапки"). А надія, що його мине "сія чаша", – то лише ілюзія...

Опубліковано автором на Вільному форумі Майдану 03-05-2006 18:02
URL: http://maidan.org.ua/n/free/1146668537