05/06/2006 | Вадим Джувага

З часу закінчення другої світової війни пройшло шістдесят років. Але багато її сторінок, зокрема участі в ній українців, доводиться осмислювати наново

Другого вересня 1945 р. в Токійській затоці прямо навпроти японської столиці на внутрішньому рейді завмер лінкор "Міссурі" під зоряно-смугастим прапором. Близько 13 години за місцевим часом на лінкорі почалася церемонія, яка поставила крапку в найкровопролитнішій війні в історії людства - підписання капітуляції Японії. Від імені СРСР капітуляцію підписав генерал-лейтенант Кузьма Деревянко, який вперше зустрівся з японцями на полі битви ще до початку другої світової війни - 1938 р. у Китаї. Саме українець від імені СРСР поставив крапку в світовій війні.

Довгі часи про участь українців в другій світовій війні в СРСР, де проживало їхня переважна більшість, говорити не було прийнято - підкреслювалося, що війну вів весь радянський народ, серед якого немає "не черных, не цветных". І на цьому крапка! Але так вийшло, що українці, розкидані по всьому світу, воювали не тільки в радянській армії, і не тільки у лавах антигітлерівської коаліції. Причини участі українців у війні в збройних формуваннях третього рейху та його союзників нам ще належить зрозуміти, проаналізувати і дати більш об'єктивнішу оцінку. І не про це я хочу сказати. Зараз потрібно пригадати внесок українців у справу великої Перемоги над чорними силами фашизму, тому, що час для цього прийшов. Необхідно пригадати, що українці пройшли через всю світову бійню і через всі театри бойових дій. З ними в цьому порівнятися можуть лише поляки.

Українці на фронтах початку війни

Друга світова війна почалася 1 вересня 1939 р. нападом вермахту на Польщу. У ту пору Західна Україна входила до складу Польщі, а значить, українці служили у складі польської армії. Генерал бригади (генерал-майор) Павло Шандрук був одним з організаторів двомісячної героїчної оборони Варшави на самому початку війни. Майор Яків Гальчинський був одним з героїв оборони Варшави. Шандрук, якому належить честь організації Української Національної Армії (1945 рік), був після війни нагороджений вищим орденом Польщі "Virtuti military" польським урядом ...в еміграції, бо польські комуністи нагородити Шандрука, який воював проти червоних під час громадянської і другої світової війн, не зважилися. Гальчинського ж убили ...самі поляки ще до розгулу Волинської різанини 1943 року.

Проте повернемося до служби українців у рядах РСЧА. СРСР вступив в другу світову 17 вересня 1939 р. Цього дня війська Українського фронту (командуючий командарм 1-го р. Семен Тимошенко, родом з Одещини, член Військової Ради перший секретар ЦК КП(б) У Микита Хрущов) почали масований наступ на Західну Україну. Війська генерала Владислава Андерса, які протистояли РСЧА, опір радам не чинили. Вже через три дні радянські війська полковника Миколи Яковлєва зустрілися під Львовом з союзником - німцями. Після візиту Яковлєва до німецького штабу, німці зняли облогу Львова і пішли за Буг - лінію розмежування, встановлену пактом Молотова-Ріббентропа. За тиждень просування по Західній Україні, РСЧА включила до складу СРСР 7 нових областей. Місцеве населення зустрічало червоноармійців квітами та хлібом-сіллю. Важливе значення мав той факт, що у складі Українського фронту знаходилися війська Київського ОВО, набраного в більшості з українців.

30 листопада 1939 р. СРСР втягнувся в нову війну - зимову, з Фінляндією. Радянськими військами командував той же Тимошенко. Найбільш ударним піхотним з'єднанням у війні була 70-а стрілецька дивізія, набрана з червоноармійців Київського округу. Командував нею комдив Михайло Кирпонос, родом з Чернігівської області. В ході війни, визнаної провідними світовими експертами найважчою за всю світову історію, радянські війська в 40-50-градусний мороз прорвали три лінії укріплень (загальна назва - лінія Маннергейма), які справедливо вважалися неприступними.

Першим увірвався на вулиці Віїпурі, що поставило крапку у війні, земляк Кирпоноса Михайло Шамрай. На честь киянина Кузьми Висоцького назване місто на Карельському перешийку, за яке він загинув. Січеславець Дмитро Заєць, в суперечності з прізвищем, втік з полону, прихопивши з собою ...двох конвоїрів і штабного офіцера. Уродженець Миколаївщини Олексанлр Летучий і одесит Олексій Губрій вивезли на своїх літаках екіпажі збитих радянських бомбардувальників. Найкращою антидиверсійною групою радянського Північно-Західного фронту командував сумчанин Дмитро Ракус. Танкіст Олексій Чепуренко виволік на буксирі з-под обстрілу танк командира. Всі перераховані вище, включаючи комфронтом Тимошенка, стали Героями Радянського Союзу.

У небесах

Далі було 22 червня 1941 р. Війна йшла, як в пісні: на землі, в небесах і на морі. Проаналізуємо внесок українців в Перемогу по родах військ. Почнемо з небес. Першим Героєм Радянського Союзу у війні з німцями став льотчик Ленінградського фронту донеччанин Петро Харитонов 8 липня 1941 р. Через шість днів, 14 липня 1941 р. названі перші Герої Балтійського флоту - льотчики ВПС Балтфлоту капітан Олексій Антоненко (українець з Гомельщини) і донеччанин Петро Бринько. Не треба забувати, що у вогненному екіпажі М.Гастелло, який скерував охоплений полум"ям літак Іл-4 в скупчення німецької техніки, були українці Бурденюк і Скоробогатий. У вересні 1941 р. в районі Миргорода уродженка Рівненської області лейтенант Катерина Зеленко здіснила на штурмовику "Су-2" єдиний серед жінок повітряний таран. Найрезультативнішої дівчиною-воздушним асом стала краматорчанка Лілія Літвак - на її рахунку 17 знищених німецьких літаків.

Одним; з перших льотчиків, що таранили німецькі літаки, був уродженець Амвросіївки на Донбасі Сергій Титовка. Ну і звичайно, не можна не пригадати першого двічі Героя Радянського Союзу у війні (22 липня 1941 р.) підполковника сумчанина Степана Супруна. Найрезультативнішим повітряним асом серед союзників під час другої світової війни став земляк Супруна Іван Кожедуб (62 повітряних перемоги).

На землі

13 липня 1941 р. першим танкістом - Героєм став генерал-майор Кузьма Семенченко. Вже після війни стало відоме ім'я найрезультативнішого радянського танкового аса - кубанського вчителя Дмитра Лавриненка. На його рахунку - 90 німецьких танків. Він же встановив світовий рекорд за кількістю знищених танків в одному бою - 16 листопада 1941 р. він підбив 17 німецьких танків! Тільки 5 травня 1990 р. йому було посмертно присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

Найзнаменитішим в СРСР підрозділом морських десантників став 1-й десантний загін 384-го батальйону морської піхоти ЧФ під командуванням харків'янина Костянтина Ольшанського. Цей загін зумів захопити морські порти Маріуполь, Бердянськ і Миколаїв. Єдиними партизанами - двічі Героями стали легендарні ватажки українських партизанів Сидір Ковпак (уродженець р. Котельва на Полтаві) і дніпропетровець Олексій Федоров. До речі, першим партизаном - Героєм Радянського Союзу став запорожець Федір Павловський. Уродженець Вінницької області лейтенант РСЧА Василь Порик став Національним Героєм Франції. Сумчанин Олексій Берест разом з М.Єгоровим і М.Кантарія підняв над рейхстагом Прапор Перемоги.

На морі

30 січня 1945 р. з обложеного радянськими військами Кенігсбергу плив океанський лайнер "Вільгельм Густлов" з 1300 німецькими підводниками на борту. Їх терміново перевозили до Кіля для організації нових екіпажів підводних човнів. Але до місця призначення вони не допливли - крапку в існуванні "Густлова" поставив підводний човен "С-13" під командуванням одесита Олександра Марінеска. Маринеско атакував німців несподівано і нахабно - з боку берега, звідки його, ясна річ, не чекали.

Випустивши в лайнер три торпеди, "С-13" відірвалася від переслідування есмінців і пішла геть. Такого удару німецький підводний флот не знав. Говорять, Гітлер оголосив одесита своїм особистим ворогом, а атака Маринеска на "вовків Деніца" одержала назву "атаки століття".

Інший результативний балтійський підводник чернігівець Петро Грищенко на підводному човні "Л-3" потопив 18 ворожих суден. Обидва герої за життя так і не одержали Золотої Зірки. Грищенко представлявся до звання Героя ...десять разів! Але так його і не одержав. Маринеско отримав героїчне звання через 27 років після смерті, перед самим розпадом СРСР в 1990 р. Така ось справедливість. Але найрезультативнішим підводником СРСР вважають маріупольця Миколу Луніна, що став Героєм Радянського Союзу 1942 року. 5 липня 1942 р. підводний човен "К-21" під його командуванням знищив величезний лінкор "Тірпіц". І хоч за кількостю знищених кораблів Лунін відстав від Грищенка, по водотоннажності йому немає рівних (саме так визначається результативність військових моряків).

Українці в арміях інших держав

У листопаді 1943 р. звання Героя Радянського Союзу посмертно присвоєне стрільцю (рядовому) Війська Польського тернопілянці Анелі Кживонь, українці по матері. Два українці Героя Радянського Союзу служили в чехословацькій армії - поручник (лейтенант) Степан Вайда і капітан Антон Сохор. Причому уродженець Закарпаття Сохор одержав Героя в боях за столицю своєї історичної батьківщини Києва, а Вайда, що був за сумісництвом" членом Організації Українських Націоналістів (ОУН)(!), що само по собі неймовірно, за бої в Чехословаччині.

За різними джерелами, в канадській армії служило від 35 до 50 тисяч українців, серед них за даними історика Михайла Марунчака (Канада) 11,4 % було добровольцями. Близько 40 тисяч українців билося з фашизмом у складі армії США.

У французькому "Іноземному легіоні" в короткій, але важкій війні червня 1940 р. воювало 5 тисяч українців. Під час окупації Франції у складі Опору воювали батальйони (курені) ім. Івана Богуна і Тараса Шевченка. Батальйон чисельністю до 800 чоловік під командуванням поручника (лейтенанта) Круковського втік до партизанів з 14-й дивізії СС "Галіциен" і воював з німцями аж до звільнення Франції.

Ціна Перемоги

За далеко не повними даними, приведеним київським істориком Євгеном Лисенком, Україна направила в ряди Збройних Сил СРСР в роки другої світової війни 7 млн. чоловік, з них загинув кожен другий. Таким чином втрати українців у складі РСЧА 3,5 млн. чоловік. Зарубіжний історик Володимир Косик (Франція) оцінює втрати військовослужбовців-українців в 2,5 млн. чоловік. Радянські дослідники (до 1991 р.) оцінювали втрати українців в складі РСЧА в 1 млн. 376 тисяч чоловік. Робота по уточненню кількості втрат українців в другій світовій війні продовжується.

Для порівняння наведу дані про втрати військовослужбовців країн осі (ІІІ рейху і його союзників) і союзників СРСР:Німеччина - 6923,7 тис. чоловік; Польща - 6600 тис.чоловік; США - 405 тис. чоловік; Японія - 2500 тис.чоловік; Великобританія - 375 тис. чоловік; Угорщина - 863,6 тис. чоловік; Румунія - 680,8 тыс.чоловік; Італія - 93,9 тис. чоловік.

"Нагорода" від товариша Сталіна

А що ж українці одержали в нагороду? У грудні 1941 р. в бесіді з першим секретарем Далекосхідного крайкома ВКП(б) Олексієм Барковим і командувачем Далекосхідного фронту Іваном Апанасенко Сталін обмовився, що українці воюють погано (див. вище) і, взагалі, всі вони зрадники. Українець Апанасенко, якого Сталін знав ще з часу оборони Царіцина в 1919 р., промовчав, хоча міг покрити його матом (диктатор йому це вирішував). До речі, серед 14 генералів РОА був тільки один українець - Сергій Буняченко, командир 1-й дивізії РОА, яка вибила німців з Праги під час повстання 7 травня 1945 року. Влітку 1945 року на прийомі на честь Перемоги товариш Сталін проголосив тост за великий російський народ і відразу ж до Сибіру потягнулися ешелони з репресованими українцями. Микита Хрущов з трибуни ХХ з"їзду КПРС згадав, як Сталін планував всіх українців виселити до сибіру і потерпав, що на всіх "хохлів" ешелонів не вистачить.

Бідний вождь! Воістину, велике спасибі українському народу від товариша Сталіна!

Надійшло на пошту Майдану From: Вадим Джувага Маріуполь Date: Fri, May 5, 2006 3:42 pm