День Перемоги: Звернення до Українського народу
05/08/2006 | Віктор Ющенко
Шановні співвітчизники!
Дорогі українці! Шановні ветерани!
За кілька днів ми відзначатимемо велике свято – День Перемоги. У травні 1945 року було покладено край найкривавішій драмі в історії людства. Це день честі й слави наших дідів і батьків, які мужньо зі зброєю в руках виступили проти ворога. Це день честі й слави наших матерів, які витримали тягар війни і невтомною працею наближали перемогу.
З плином часу позолота ідеології зійшла з цього свята, відкривши мільйони облич і доль. Перемога стала і зрозумілішою, бо сьогодні цензура не спотворює спогадів, а багато засекречених раніше документів стали доступними для дослідників і громадськості. Ми відкриваємо для себе людський вимір війни.
Українці заплатили страшну ціну за Перемогу. Україна постраждала найбільше з усіх європейських країн. Тисячі міст і сіл було спалено, знищено. Після війни, вже в мирний час люди продовжували гинути від Голодомору.
В ті страшні роки полягли мільйони українців. Про точну кількість загиблих і досі дискутують історики, вчені, ветерани. Вічна пам’ять солдатам і офіцерам, партизанам і підпільникам. Усім українцям, чиїм життям виборено подвиг українського народу. Честь і слава ветеранам, які нині серед нас. Їхня мужність і любов до Батьківщини завжди слугуватимуть прикладом для нас.
Серед нас живуть ті, хто своїми очима бачив війну. В Україні статус ветерана війни мають понад три з половиною мільйони громадян. З них майже триста тисяч – учасники бойових дій, і ще стільки ж – інваліди. Це ті, хто може розповісти про справжнє обличчя війни. Передати відчуття її жаху і руїни.
Дорогі ветерани!
Нинішнє покоління українців перед вами в неоплатному боргу.
Найменше, що ми можемо зробити для вас сьогодні – це забезпечити гідну старість. Крок за кроком ми йдемо по цьому шляху. Минулого року Кабінет Міністрів затвердив Програму соціального захисту ветеранів. Було внесено зміни до Закону «Про статус ветеранів війни». Ними підвищено пенсійні виплати, збільшено обсяг пільг для ветеранів війни.
Цього року уряд і далі збільшуватиме підтримку ветеранів. У цьогорічному бюджеті більше 4-х мільярдів гривень призначено для пільг і компенсацій ветеранам. Вже з першого січня більш ніж удвічі зросли пенсії інвалідів усіх груп. Зріс і розмір разової грошової допомоги, яку ветерани війни отримують до Дня Перемоги. Нехай цей невеликий жест буде свідченням уваги і пошани з боку української громади.
Під особливою увагою має перебувати здоров’я людей похилого віку, зокрема ветеранів.
У бюджеті цього року виділено понад 37 мільйонів гривень на санаторно-курортне лікування ветеранів війни, понад 45 мільйонів – на оздоровлення інвалідів.
Найближчим часом я підпишу указ, який відкриє безперешкодний доступ до сучасних методів діагностики, профілактики та лікування основних захворювань людей похилого віку. Я прошу всіх медичних працівників виявити увагу і турботу до тих, хто заради нас жертвував своїм життям.
Звертаюся також до представників місцевої влади, глав обласних та районних адміністрацій, керівників соціальних служб. Ви зобов’язані допомогти тим, хто найбільше цього потребує. Зробіть життя ветеранів зручним, забезпечте їх житлом, транспортом, зв’язком, соціальною допомогою.
Особливої уваги ветерани потребують в великий для всіх нас день - 9 травня. В кожному місті і селі влада має організувати проведення Дня Перемоги для ветеранів на високому рівні.
Жертви і втрати України у Великій Вітчизняній війні не були даремними. Наслідком перемоги над фашизмом було формування нинішніх кордонів нашої держави. Уперше за багато століть українці опинилися в межах однієї країни, яка, на жаль, не набула тоді незалежності.
Україна стала співзасновником Організації Об’єднаних Націй.
Усе це здобуто перемогою України у Другій світовій війні. Тому День Перемоги – це велике національне свято українців, яке вони святкують разом з усім світом.
Зі знищенням фашизму зникла смертельна загроза європейській цивілізації.
Подолавши тоталітарні спокуси, які розділяли її, Європа повернулася до традиційних християнських цінностей. Це свобода, людська гідність, рівність і солідарність, які ґрунтуються на демократії та верховенстві права.
І в цьому велика заслуга покоління наших батьків.
Демократичний світ цінує свободу, він знає, що порозуміння і примирення йде через прощу. І цей урок ще мусить пройти Україна.
Більше півстоліття тому український народ здобув Перемогу над окупантом. Незалежно від кольору прапора чи крою мундира всі українці боролися за одне – право вільно жити на батьківській землі.
Ми не можемо переписувати складні сторінки своєї історії, але можемо і мусимо об’єднатися заради майбутнього.
День Перемоги – це хороша нагода для такого примирення. Закликаю ветеранів Радянської та Української повстанської армій в цей день подати один одному руки та знайти шлях до порозуміння.
Я звертаюся до вас від імені покоління ваших синів і дочок: шановні батьки, не передавайте нам цю проблему. Потисніть один одному руки, пробачте один одному заради України, заради ваших дітей та правнуків. Українська нація, переконаний, гідно оцінить ваш крок.
Ми не можемо дозволити, щоб наші діти та онуки спостерігали протистояння за право називатися справжнім ветераном. У цьому протистоянні ми не знайдемо правди.
У своїх серцях ми давно простили німців, японців, поляків. Ми простили всіх, хто, можливо, був по той бік окопів. Тепер настав час простити самих себе.
Прикро, що на офіційному рівні держава досі не визнала всіх, хто воював за свободу й незалежність України.
У цій справі я покладаю великі сподівання на новий парламент. Сподіваюся, він зуміє вирішити питання статусу всіх, хто воював. Верховна Рада повинна віддати шану всім, хто захищав свою Батьківщину, і проголосувати за закон, який визнає воїнів УПА ветеранами війни. Це наш борг перед батьківським поколінням.
Думаю, це має стати одним із пунктів політичної угоди про формування коаліції.
Це питання дуже чутливе. І тому тут нам потрібна мудрість і підтримка самих ветеранів Великої Вітчизняної.
Дорога українська громадо!
Наш обов’язок – передати наступним поколінням пам’ять про страшні дні війни і героїзм нашого народу. Війна не оминула жодну українську родину. У кожній сім’ї зберігається свій символ того часу. Покажіть своїм дітям фотокартки дідусів, листи-трикутники з фронту, здобуті звитягою ордени і медалі. Розкажіть їм, якою ціною далася нам перемога.
Моя родина пом’яне мого батька, Андрія Андрійовича Ющенка, і батька моєї дружини, Михайла Андрійовича Чумаченка. Їм обом довелося випити до дна гірку чашу солдата і в’язня концтабору. Але їхня віра в перемогу і сила духу має стати прикладом для внуків і правнуків.
Я звертаюся до кожного українця. У День Перемоги подаруйте ветеранам свято. Засвідчуйте, як багато людей вдячні за їх подвиг. Прийдіть вшанувати День Перемоги на центральні вулиці міст і сіл. Як Президент я також вийду на Хрещатик, щоб привітати ветеранів, засвідчити, що Україна пишається ними.
Здоров’я і довгих років життя вам, дорогі наші ветерани!
Низький уклін вашому подвигу! Шана вашій мужності, витримці, патріотизму!
Миру вам і злагоди у ваших родинах!
Дорогі українці! Шановні ветерани!
За кілька днів ми відзначатимемо велике свято – День Перемоги. У травні 1945 року було покладено край найкривавішій драмі в історії людства. Це день честі й слави наших дідів і батьків, які мужньо зі зброєю в руках виступили проти ворога. Це день честі й слави наших матерів, які витримали тягар війни і невтомною працею наближали перемогу.
З плином часу позолота ідеології зійшла з цього свята, відкривши мільйони облич і доль. Перемога стала і зрозумілішою, бо сьогодні цензура не спотворює спогадів, а багато засекречених раніше документів стали доступними для дослідників і громадськості. Ми відкриваємо для себе людський вимір війни.
Українці заплатили страшну ціну за Перемогу. Україна постраждала найбільше з усіх європейських країн. Тисячі міст і сіл було спалено, знищено. Після війни, вже в мирний час люди продовжували гинути від Голодомору.
В ті страшні роки полягли мільйони українців. Про точну кількість загиблих і досі дискутують історики, вчені, ветерани. Вічна пам’ять солдатам і офіцерам, партизанам і підпільникам. Усім українцям, чиїм життям виборено подвиг українського народу. Честь і слава ветеранам, які нині серед нас. Їхня мужність і любов до Батьківщини завжди слугуватимуть прикладом для нас.
Серед нас живуть ті, хто своїми очима бачив війну. В Україні статус ветерана війни мають понад три з половиною мільйони громадян. З них майже триста тисяч – учасники бойових дій, і ще стільки ж – інваліди. Це ті, хто може розповісти про справжнє обличчя війни. Передати відчуття її жаху і руїни.
Дорогі ветерани!
Нинішнє покоління українців перед вами в неоплатному боргу.
Найменше, що ми можемо зробити для вас сьогодні – це забезпечити гідну старість. Крок за кроком ми йдемо по цьому шляху. Минулого року Кабінет Міністрів затвердив Програму соціального захисту ветеранів. Було внесено зміни до Закону «Про статус ветеранів війни». Ними підвищено пенсійні виплати, збільшено обсяг пільг для ветеранів війни.
Цього року уряд і далі збільшуватиме підтримку ветеранів. У цьогорічному бюджеті більше 4-х мільярдів гривень призначено для пільг і компенсацій ветеранам. Вже з першого січня більш ніж удвічі зросли пенсії інвалідів усіх груп. Зріс і розмір разової грошової допомоги, яку ветерани війни отримують до Дня Перемоги. Нехай цей невеликий жест буде свідченням уваги і пошани з боку української громади.
Під особливою увагою має перебувати здоров’я людей похилого віку, зокрема ветеранів.
У бюджеті цього року виділено понад 37 мільйонів гривень на санаторно-курортне лікування ветеранів війни, понад 45 мільйонів – на оздоровлення інвалідів.
Найближчим часом я підпишу указ, який відкриє безперешкодний доступ до сучасних методів діагностики, профілактики та лікування основних захворювань людей похилого віку. Я прошу всіх медичних працівників виявити увагу і турботу до тих, хто заради нас жертвував своїм життям.
Звертаюся також до представників місцевої влади, глав обласних та районних адміністрацій, керівників соціальних служб. Ви зобов’язані допомогти тим, хто найбільше цього потребує. Зробіть життя ветеранів зручним, забезпечте їх житлом, транспортом, зв’язком, соціальною допомогою.
Особливої уваги ветерани потребують в великий для всіх нас день - 9 травня. В кожному місті і селі влада має організувати проведення Дня Перемоги для ветеранів на високому рівні.
Жертви і втрати України у Великій Вітчизняній війні не були даремними. Наслідком перемоги над фашизмом було формування нинішніх кордонів нашої держави. Уперше за багато століть українці опинилися в межах однієї країни, яка, на жаль, не набула тоді незалежності.
Україна стала співзасновником Організації Об’єднаних Націй.
Усе це здобуто перемогою України у Другій світовій війні. Тому День Перемоги – це велике національне свято українців, яке вони святкують разом з усім світом.
Зі знищенням фашизму зникла смертельна загроза європейській цивілізації.
Подолавши тоталітарні спокуси, які розділяли її, Європа повернулася до традиційних християнських цінностей. Це свобода, людська гідність, рівність і солідарність, які ґрунтуються на демократії та верховенстві права.
І в цьому велика заслуга покоління наших батьків.
Демократичний світ цінує свободу, він знає, що порозуміння і примирення йде через прощу. І цей урок ще мусить пройти Україна.
Більше півстоліття тому український народ здобув Перемогу над окупантом. Незалежно від кольору прапора чи крою мундира всі українці боролися за одне – право вільно жити на батьківській землі.
Ми не можемо переписувати складні сторінки своєї історії, але можемо і мусимо об’єднатися заради майбутнього.
День Перемоги – це хороша нагода для такого примирення. Закликаю ветеранів Радянської та Української повстанської армій в цей день подати один одному руки та знайти шлях до порозуміння.
Я звертаюся до вас від імені покоління ваших синів і дочок: шановні батьки, не передавайте нам цю проблему. Потисніть один одному руки, пробачте один одному заради України, заради ваших дітей та правнуків. Українська нація, переконаний, гідно оцінить ваш крок.
Ми не можемо дозволити, щоб наші діти та онуки спостерігали протистояння за право називатися справжнім ветераном. У цьому протистоянні ми не знайдемо правди.
У своїх серцях ми давно простили німців, японців, поляків. Ми простили всіх, хто, можливо, був по той бік окопів. Тепер настав час простити самих себе.
Прикро, що на офіційному рівні держава досі не визнала всіх, хто воював за свободу й незалежність України.
У цій справі я покладаю великі сподівання на новий парламент. Сподіваюся, він зуміє вирішити питання статусу всіх, хто воював. Верховна Рада повинна віддати шану всім, хто захищав свою Батьківщину, і проголосувати за закон, який визнає воїнів УПА ветеранами війни. Це наш борг перед батьківським поколінням.
Думаю, це має стати одним із пунктів політичної угоди про формування коаліції.
Це питання дуже чутливе. І тому тут нам потрібна мудрість і підтримка самих ветеранів Великої Вітчизняної.
Дорога українська громадо!
Наш обов’язок – передати наступним поколінням пам’ять про страшні дні війни і героїзм нашого народу. Війна не оминула жодну українську родину. У кожній сім’ї зберігається свій символ того часу. Покажіть своїм дітям фотокартки дідусів, листи-трикутники з фронту, здобуті звитягою ордени і медалі. Розкажіть їм, якою ціною далася нам перемога.
Моя родина пом’яне мого батька, Андрія Андрійовича Ющенка, і батька моєї дружини, Михайла Андрійовича Чумаченка. Їм обом довелося випити до дна гірку чашу солдата і в’язня концтабору. Але їхня віра в перемогу і сила духу має стати прикладом для внуків і правнуків.
Я звертаюся до кожного українця. У День Перемоги подаруйте ветеранам свято. Засвідчуйте, як багато людей вдячні за їх подвиг. Прийдіть вшанувати День Перемоги на центральні вулиці міст і сіл. Як Президент я також вийду на Хрещатик, щоб привітати ветеранів, засвідчити, що Україна пишається ними.
Здоров’я і довгих років життя вам, дорогі наші ветерани!
Низький уклін вашому подвигу! Шана вашій мужності, витримці, патріотизму!
Миру вам і злагоди у ваших родинах!
Відповіді
2006.05.09 | Микола.
Re: День Перемоги: Звернення до Українського народу
Відкритий лист Президенту!Лише в ідеї Незалежність свята,
А, в прикладі- одна ганьба!
Як батька бить,- всі демократи...
Усе спаплюжуе юрба.
Не вибачать нащадки безроссудних слів,
В голодоморі вибачень з росії ждати годі!
Не брудніть пам‘яті батьків,
На півночі нам геть шукати долі!
Що мусиш говорить,- кажи в Москві,
Що маєш говорить, – кажи народу,-
Ми вибороли тобі владу - то керуй!
Та пам‘ятай, якого всі ми роду!
Не ті слова ти використав, брат,
Росія й досі нас за бидло має!
Чи добре ти історію вивчав?
Чи Катрін Клер геть баки забиває!?!
М Нечета, Кременчук, Україна.
2006.05.09 | пан Roller
Иноди липше жувати.Баран.Перепутал войны, победителей,и победы.
Віктор Ющенко пише:>
> Усе це здобуто перемогою України у Другій світовій війні. Тому День Перемоги – це велике національне свято українців, яке вони святкують разом з усім світом.
>
><Баран.Перепутал войны, победителей,и победы.Хотя бы вспомнил, сам то в какой армии служил.Или на майдане не его фотки раздавали в советской солдатской форме.Может двойника его?
Brgds
2006.05.09 | stefan
Roller, ти хворий, тебе треба лікувати
пан Roller пише:><Баран.Перепутал войны, победителей,и победы.Хотя бы вспомнил, сам то в какой армии служил.Или на майдане не его фотки раздавали в советской солдатской форме.Может двойника его?
>
Roller, ти хворий, тебе треба лікувати.
2006.05.09 | пан Roller
Не тебе меня лечить. Сталинизм минул. (-)
2006.05.09 | Нестор
Просто тупа спроба переробити сталінський пропагандистський міф
... на український лад. Виглядає досить кумедно, коли лозунги типу "За РОдіну, За Сталіна" пробують подати як боротьбу за Україну2006.05.09 | volodymyr
Re: День Перемоги: Звернення до Українського народу
chas zakinchuvaty z cym marazmim.yiaka peremoha?stalina nad hitlerom/porchyy vynychyvav ukrainciv,av druhoho vony ichly pislia homoseksualistiv ,cyhan ta jydiv/.nazyvaty peremohoyu miliony znychenyh i pikalichenyh ta vyvezenyh utabory sybiru urrainciv to marazm.2006.05.09 | Поміркований
Re: День Перемоги: Звернення до Українського народу
Дурню! Сидишь напевно десь у канаді чи америці й мелеш аби що. Це не політика. Вітають з Перемогою, Великою Перемогою над фашистами, які знищували наш народ. Не всі тікали, аж п"яти блищали, як ти чи твої батьки. Багато хто лишився захищати свою землю. Й нинішнє покоління українців вдячне радянському солдату, завдяки якому ми існуємо як Нація!2006.05.09 | afterstep
і з вдячністю вмирали з голоду тут чи гинули у Сибіру...
Після перемоги кований чобіт переможця пройшов по Україні і добив все те, що вижило перед війною. Чи то мої марення і повоєнних голодух не було?!2006.05.09 | Поміркований
Re: і з вдячністю вмирали з голоду тут чи гинули у Сибіру...
Було тяжко, одначе люди чимось жили й вижили. Боролися за ідею. Відбудували країну й мали добре життя, як би там не було. Ще невідомо коли забивали голову більше - тоді чи зараз. Аби, боронь Боже, війна почалася сьогодні... Був би сенс вивчати німецьку мову.2006.05.09 | afterstep
мова не про мову...
Перше, що зробили німці6 окупувавши Львів - відбудували та запустили дріжджзавод. Друге - почали будувати холодильник для забезпечення свого війська м'ясом...Перше, що зробила Радянська влада, "визволивши Львів" - "уплотнєніє" в квартирах. З подальшими арештами і т.д. - деталі описано в літературі. Друге - впровадила продуктову політику, після якої в магазинах без черги залишилася хіба махорка. Третє - збудувала "вошебойку" і видала указ, по якому всі мали проходити там санітарну обробку хоча б раз на місяць...
---
Особливо гарно ті контрасти розуміли галичани, які до 39 року, виявляється, жили "по-панськи". Бо навіть доволі жорстке гноблення українців поляками - то була дитяча казочка в порівнянні з совєцькою свободою...
---
Цілком згоден, що війна минула, і слід забути про помилки та розбрат дідів. Слід шанувати усіх ветеранів, але називати їх визволителями...
Даруйте, цього навіть мій дід не робив, хоча й воював у лавах Червоної армії, і був неодноразово нагороджений. Але коли повернувся після японської війни - заледве встиг зняти жінку з ешелона, що віз чергову партію українців до Сибіру...
---
То хто кого переміг? Чекіст, який в спину своїм солдатам з кулемета стріляв, а потім глумився над цивільними на окупованій території, чи солдати-фронтовики, що у більшості своїй навіть до 70-ліття не дожили - повмирали від старих ран? І хто то зараз, 60 (!!!) років по війні - ходить і медалями побрязкує? люди з контузією до 80 не живуть...
2006.05.09 | Нестор
Не всі. Деякі помірковані лизали зад НКВДистам і комуністам
Та заробляли пайки доносячи на українців2006.05.09 | Поміркований
Re: Не всі. Деякі помірковані лизали зад НКВДистам і комуністам
Хтось заробляв пайки тоді, хтось зараз. У всі часи були такі люди. Деякі з тих, хто заробляв німецькі пайки, сьогодні хоче отримувати українські. А доносили не лише на українців, а й на росіян, молдаван, казахів і т ін.2006.05.09 | пан Roller
Re: Завещание Адольфа Гитлера украинской нации.
09-05-2006 20:45, пан RollerRe: Завещание Адольфа Гитлера украинской нации.
// переглядів: 11 // URL: http://www2.maidan.org.ua/n/free/1147196745
Brgds
volodymyr пише:
> yiaka peremoha?
2006.05.16 | Севастополец
Бандеровцам, превед из Севастополя!
Скорее бы уже приняли долгожданный ваш закон "О приравнивании ваших недобитых бандеровцев, в правах с ветеранами Войны". Етож кокое вы полезное дело сделаете! Вы же этим законом фактически дадите юридическое право свергать власть любому кто с ней не согласен. А значит весь юг и восток Укропии, получит полное право организовывать вооруженные отряды, для борьбы за независимость от вашей же Укропии!ПРИНЦИП простой, что признано правильным, то можно.
На тот момент когда воевали ваши деды против СССР, были конкретные законы. Они своими действиями их нарушали, и выходили за рамки правового поля государства на котором находились. Если вы их уравняете в статусе с ветеранами войны, ждите сюрпризов.
2006.05.16 | ОРИШКА
Севастополец, так это вы воевали
против Глюк'ozы?Зачем орать о своем стыдном диагнзе на всю сеть?
2006.05.16 | Nemesis
From Dusk Till Dawn. Між голокостом та кінцeм Другої Світової.
Скорочена версія. Написана з іншого приводу.<...>
Навело на роздуми.
Звичайно, виведення трагедії європейсьйого єврейства за межі історичного контекста та навіть часу інколи може дратувати. Хто б сперечався.
Також Західна Європа має власну історію Другої Світової, де голокост стоїть абсолютно окремо: таких звірств, як на Сході німці собі не дозволяли, для переважної більшості європейців окупація була дуже принизливим явищем, але далекосяжних планів щодо решти західноєвропейців в біснуватого Адольфа не було. Він явно збирався переробити суспільство під свої ідеї, а не знищити.
Інша справа з євреями, може це не дуже політично коректно, але найбільше влучно ситуацію європейського "endlossung" (вирішення єврейського питання в термінології наці) описує Поліграф Поліграфич Шаріков з романа російського пісьменника М.Булгакова в відомій репліці про котів: "Уж ми їх душилі-душилі!".
Ну добре, а з якої сторони це стосується українців?
А такою, що хоча в Адольфа Гітлера та його прихільників не було планів "остаточного вирішення українського питання" на начин "eндлоссунга", але плани відносно України були дуже прозорі. Причому вони не були таємними, просто українці не були присутні під час їх обговорень.
Гітлер не любив писати, навіть його зараз часто заборонену книжку "Моя боротьба" він надиктував Рудольфу Гессу.
Зараз є лише одна легальна книжка, в який зібрана пряма мова Гітлера, це "Застільні ромови Гітлера" (Tischgesprache im Fuhrerhauptquartier)
Це справжні розмови Гітлера за обідом чи вечерею в колі близьких друзів та колег. Спеціально був призначений секретар, який повинний був стінографувати всі безсмертні думки фюрера. Інакше ще б що пропало з його геніальних ідей, які мабуть в нього щедро з'являлися після вегетаріанської лазаньї болоньєзе.
Я спеціально продивився всі розмови про Україну, якими я б хотів поділитися з присутніми.
Неділя, 27 червня 1941 року, вечір.
Всю південну частину України, особливо Крим, ми заберем та повністю зробимо німецькою колонією. Нема нічого поганого в тому, що місцеве населення ми виженемо.
Ніч 19-20 серпня 1941 року.
В частині України яку ми вже захопили населення фанатично йде до церкви. Не бачу в цьому нічого поганого доки всі служби ведуть малограмотні селяне. Якщо вони отримають священників все може повернутися інакше, тому треба серйозно подумати перш ніж їх повернути.
Ніч 14-15 вересня 1941 року.
Не випадково, що винахідніком анархізма був росіянин. Якби інші народи, особливо вікінги, не занесли деякі рудіменти порядка, які залишилися в російській ментальності, росіяне б і досі жили б як кролі. Неможливо перетворіти кролів в бджіл чи мурах. Ці комахи вміють жити в формі організації, а кролі цього не можуть. Якщо слов'ян залишити в спокої, вони ніколи не просунуться далі примітивного сімейного клана.
<...>
Слов'яне не вибрані для того, щоб мати добре життя, вони самі це розуміють і буде неправильним переконувати їх в протилежному.
Це ми зробили в 1918 році Прибалтику та Україну, але зараз прибалтийські держави є непотрібними, також абсолютно непотрібна незалежна Україна в будь-якій формі.
Я також проти університета в Київі. Краще, якщо вони взагалі не вчаться читати. Вони самі образяться, якщо ми їх почнемо мучати школами. Навіть вчити водити паровоз буде помилкою. А ще було б дурницею, якщо б ми почали роздавати землю! Все ж ми повинні подбати, щоб життя в тубільців було кращім, ніж до нас. З них нам буде потрібним людський матеріал для обробки землі.
Ми всім в Європі постачатимемо зерно. З Крима везтимо цитруси, бавовну та гуму. Плантацій в 10.000 гектарів вистачить для закріплення нашої незалежності в цьому. Тростину візмемо в болотах Припяті.
Українцям дамо хустки, скляні намиста та інші подібні речі які так подобаються колонізованим народам.
Німці мають жити лише з німцями в власних, закритих поселеннях. Найменший з наших слуг повинний стояти вище ніж будь-який тубілець. Для німецької молоді це буде чудовий район для експеріментів. Попробуєм загітувати Датчан, Голанців, Норвежців та Шведів переселятися в Україну. Для армії буде чудовий полігон, а для авіації простір, якого так не вистачає.
17 жовтня 1941, вечір.
Ми змінимо характер азіатського степу, ми його європеїзуєм. Для цього ми вже почали конструювати дороги, які пойдуть на самий південь Крима та на Кавказ. Ці дороги будуть оточені німецькими містами, а навколо ціх міст поселяться німецьки колоністи. Два чи три мільйона людей для цього ми швидко знайдем: вони переселяться з Німеччини, Скандинавії, Західних країн та Америки. Я цього мабуть вже не побачу, але через двадцять років Україна вже буде батьківщиною для двадцяти мільйоні людей, які житимуть з тубільцами.
Тубільців ми селектуватимемо. Жида-розрушителя навіки проженемо. Стосовно місцевого населення: в мене кращі враження від Білорусії ніж від України.
Не потрібні нам ці російські міста, нехай вони спокійно розвалюються. Не треба за це переживати. Ми тут не збираємся нянчитися, в нас нема ніяких обовязків перез місцевими. Щоб трущоби перемогти треба блох витравити. Німецьких вчителів давати та дозволити видавати газети - такого ми не зробимо! Можливо дозволимо одну радіостанцію, під нашим наглядом. Окрім того вони хіба що дорожні знаки повинні розуміти, щоб ми їх своїми машинами не переїхали. Для них слово "свобода" буде значити можливість на свято зайвий раз помитися. <...> В нас лише одна задача - германізувати цю країну іміграцією німців, які на ціх тубільців дивитимуться як на червоношкірих.
Якщо місцевим ми не подобаємся ще краще. Але в нас нема до них ненависті, нас веде лише розум. Це в них комплекс меншовартості, бо вони ненавидять переможця.
6 серпня 1942, обід.
Відносно ціх смішних мільйонів слов'ян, кращу частину ми переробимо в форму, яка нас задоволить, а решту ізолюєм в їх свинарниках; якщо хто лише подумає про турботу про місцеве населення чи спробує нести сюди цивілізацію - пряма йому дорога до концентраційного табору!
Під час жнив ми повідкриваєм ринки в усіх більш-менш центрах та скупуєм зерно та фрукти, а попродаєм власний мотлох. На такий начин за наші товари ми отримаєм ціну, яка буде вищою ніж вартість. Виручка піде в Райх на підтримку війскової кампанії. <...> Буде нам чудовий ринок для збуту дешової бавовни - чим яскравіше тим краще! Чому ми перешкоджатимемо любові місцевих до чистих кольорів? Я єдине боюся, що міністерство Східних Районів спробує місцевих жінок цивілізувати. Місцеві дівчати цвітуть від здоров'я, вони дадуть нашій расі дуже бажаний імпульс, тим більше багато з них мають здорові німецькі корені, інакше б звідки бралися б світлі, синьоокі діти? Найкращіх ми поступово асімілюєм та візмемо до райха, решта тут залишиться.
©Nemesis MMVI
2006.05.16 | Мірко
Re: From Dusk Till Dawn. Між голокостом та кінцeм Другої Світової.
Немесіс цитує Гітлера>А ще було б дурницею, якщо б ми почали роздавати землю! Все ж ми повинні подбати, щоб життя в тубільців було кращім, ніж до нас.<
Цікаво що за німців в Україні голоду не було. А прийшли Сталінські визволителі котрих ми так дуже святкуємо, і вже в 1947-му знов Голод.
Чи можете знов пояснити мені хто із цих двох дияволів хотів скоріше винищити український народ? І кому ми повинні влаштувати парад на Хрещатику? Якщо святкуємо чужинські військя як визволителів, то може на 22-го червня запросити до Києва недобитків Вермахту та Ваффен СС? (а в грудні запросимо монголів?)
Рабська ментальність не змінилася по цей день. До Мойсейевих 40 років пустиньоволочіння лишилося нам ще 25.
2006.05.26 | Nemesis
Все було.
Мірко пише:> Цікаво що за німців в Україні голоду не було. А прийшли Сталінські визволителі котрих ми так дуже святкуємо, і вже в 1947-му знов Голод.
> Чи можете знов пояснити мені хто із цих двох дияволів хотів скоріше винищити український народ?
За німців в Україні був голод в містах. Точно за їдеями Гітлера про те, що міста непотрібні, при перших проблемах будь-яке постачання харчів цивільним мешканцям просто зникло. Ну нащо займатися проблемами "напівмавп"? Так доречі елегантно називав українців гітлеровський "губернатор України" Кох.
Тому виходить, що обидві сили не бачили в українцях "історичну націю" (повний консенсус), але російські бандити збиралися повністю асімілювати те, що залишиться, коли німецькі збиралися асімілювати лише симпатичних дівчат.
Вас що, мабуть досі збиває геббельсовська пропаганда зразку 1941 року?Типа:
Українські селяни та робітники!
Починайте свою працю. Збирайте урожай!
Де не вистачає машин робіть собі коси та серпи!
Коли урожай не буде своєчасно зібраний, ви й ваші родини будете голодувати!
Головнокомандуючий Німецької Армії
В мене є старенька німецька серія книжок про ІІ Світову (Історія Другої Світової в фотографіях та документах). Дуже цікава фотографія: олійня біля Кременчуга, над входом двомовний (німецько-український) напис "Олійня кременчуцької артілі Надія", трохи збоку
чисто німецький напис (не для тубільців):
Wehrmachtbetrieb
Dieser Betrieb untersteht dem Gebietslandwirt Kremenchug Wi.Kdo. Poltawa...
Та так далі
Hімецький напис каже, що олійня є власністю німецької армії та навіть заходити на територію дозволено лише німецьким війсковослужбовцям та найнятому німецькою армією персоналу.
Отаке "двоємисліє" є дуже показовим для тих часів.
2006.05.26 | Мірко
Re: Все було.
Не двоємисліє. Суть в тім що Німеччина сьогодні не є загрозою існуванню українського народу, а Московщина є. Тому парада по Хрещатику нехай і самих Ґестапівців це комедія а не реальна загроза Україні. Але парада Красноармейців, НКВД та решток колаборантів із існуючим, а не бувшим, ворогом України - це не сміх. Це визнання на найвищім рівні що сьогоднішна Україна - це СССР, і по суті ще по сьогоднішний день провінція Московської імперії.2006.05.16 | Нестор
Ну так і ваші ветерани закони нарушалі
Севастополец пише:> На тот момент когда воевали ваши деды против СССР, были конкретные законы. Они своими действиями их нарушали, и выходили за рамки правового поля государства на котором находились.
На момент, коли ваші діди воювали проти Третього Рейху, були конкретні закони. Ваші красниє вєтєрани воюючи проти Вермахту ці закони порушували, і виходили за рамки правового поля гітлерівської Німеччини.
Тобто є абсолютний грунт для прирівняння прав всіх ветеранів
> Если вы их уравняете в статусе с ветеранами войны, ждите сюрпризов.
Ласкаво просимо. Хочете підняти повстання? Червоний прапор вам в руки. Львівяни це дуже порадує. Зараз багато хто мріє, щоб всіляку проросійську наволоч депортували нафіг з України, щоб нам всім легше жилося. Нажаль зараз на це немає правових підстав. Проте ви з вашим сюрпризом можливо нам допоможете
Так що чекаємо сюрпризів і потім
Чємадан - вакзал - Рассія
2006.05.16 | Ілля
Re: Ну так і ваші ветерани закони нарушалі
Я хоч і не зі Львова, а з Миколаївської області, але повністю підтримую репатріацію кримських кацапчикАв на їх істарическую родіну. Якщо пани кримські татари тільки це затіють, я їх повністю підтримаю. ну а з данєцкімі перевертнями ми розберемось2006.05.16 | Хвізик
мой дед в атаку шёл, а твой из заградотряда ему в спину стрелял
а твой папа в кгб служил, из человеческой кожи ремни делала прадед твой шашлыки в 33м из человеческого мяса жарил
пошел на <ху> с нашего форума
2006.05.27 | Сергій Кабуд
всі особи які служили в нквд-кгб мають бути примусово видалені з
Херсонесу(сєвасьтополю), водночас, по списках, підготовлених спецслужбою УПА-СБУ,Енкаведню цю та підспівувачів, про яких добре відомо що отримують гроші і вказівки з лубянки,
з допомогою громади українців татарського походження можна в одну ніч завантажити в автобуси і викинути на кордоні Харківської області і расєї.