Відповіді

• 2006.05.27 | Боровик

  5 копійок вражень вчорашнього дня

  Вчора мав щастя відвідати державний заклад по метрології і сертифікації.
  Цікаве спостереження - всі нормативи і стандарти що я бачив написані за Радянського Союзу, вони так і не перевидавались, тому на першій сторінці ще містять герб СРСР. Нормативи СРСР діють при тому, що вартість сучасних сертифікатів з розвинутих країн - ні.
  Практично немає жодних розробок відносно матеріалів, реагентів, сполук і так далі, які розроблені після 1985 року (пройшло більше 20 років).
  Всі методи випробовувань, тестів і того що я побачив мене здивували тим, що я щиро думав, що такі методи не використовуються років з 50.
  Роздільна здатність їх приладів на порядки менша від приладів, які вони мали б тестувати.
  Парадокс - при цьому вони самі готові використовувати несертифіковані прилади для проведення сертифікації.
  Ними вітається спосіб сертифікації - поїздка начальника з кимось з працівників на завод-виготовлювач в супроводі сервісу-відпочинку.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2006.05.27 | Сергій Кабуд

    це підтверджує реальність ссср і керівництва кремля і зараз

• 2006.05.29 | Уляна

  Що то за 5000 були?

  http://maidan.org.ua/static/mai/1148838019.html
  
  
  Вправа для підручника громадського активіста
  Нижче в тексті символом «*» позначені контрольні запитання, символом «**» - завдання підвищеної складності, «***» - завдання для самостійної роботи
  
  
  
  «...потому что у вас докУментов нет.
  Рано вам еще докУменты иметь... А хвостатым
  вообще докУменты не положены...»
  Э.Успенский, «Трое из Простоквашино»
  
  
  
  Уявіть собі, що на дворі початок осені 2003 року. Ви – приватний підприємець, який щойно підписав контракт на виконання робіт, що передбачає Ваше постійне перебування впродовж 14 місяців в місті, що знаходиться за 200 км від Вашого рідного міста. Хай це буде місто Х. Ви переїжджаєте до того міста і наймаєте житло в оренду.
  
  Ви, як свідомий та законослухняний громадянин, щиро вірите у вирішальну роль Конституції України, яка своєю 33 статтею гарантує Вам, як і будь-якому іншому громадянину України, право вільно пересуватися, вибирати місце проживання, залишати територію України. Ви, також, знаєте, що після рішення Конституційного Суду, прийнятого у листопаді 2001 року по так званій справі щодо прописки, на початку 2002 року в Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ були внесені зміни, інститут прописки скасований, а натомість запроваджена реєстрація громадян, яка має повідомний характер. Ви, звичайно ж, як свідомий громадянин збираєтеся зареєструвати Ваше місце перебування. Для цього Ви дзвоните у відділ паспортної роботи (в народі – паспортний стіл) із запитанням якою саме є ця процедура реєстрації.
  (*) Яку відповідь Ви почуєте?
  
  Уявіть собі, що ця відповідь звучить «Така саме».
  Уявляєте? Тоді уявіть собі весь діалог:
  - Яка процедура реєстрації?
  - Така сама.
  - Тобто?
  - Ну, така ж, що була раніше.
  - Я не знаю, яка була раніше, в мене була ще прописка...
  - Ну от я й кажу – процедура та сама, що й для прописки.
  - Але ж прописка в нас скасована.
  - Так, прописка скасована, а процедура залишилася...
  
  Уявіть собі, що Ви вирішуєте почекати з реєстрацією допоки працівники органів внутрішніх справ зможуть збагнути сутність змін, що відбуваються у суспільстві, та врешті-решт врегулюють власні нормативно-правові акти.
  
  Впродовж 14 місяців Ви сумлінно працюєте, тричі їздите за 200 км голосувати на виборах Президента, користуєтеся послугами лікаря по телефону, витрачаєте на звичайний візит до податкового інспектора майже добу і мрієте про те, як повернетеся додому.
  
  Аж раптом Вам пропонують продовжити дію контракту ще, скажімо, на 24 місяці. Ви погоджуєтеся і залишаєтеся у місті Х. І вирішуєте, що, мабуть, вже настав час все таки поставити відмітку в паспорті про місце перебування. Тим більше, що на дворі – початок 2005 року, ейфорія від демократичних перетворень, а Ви ще й достеменно знаєте, що ще в кінці 2003-го був прийнятий Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» , відповідно до якого місто Х є місцем Вашого проживання. Тут одразу слід зазначити, що ані місто Х, ані Ви особисто не належите до тих категорій, стосовно яких може бути введено обмеження свободи пересування.
  
  Уявіть, - Ви звертаєтесь з проханням до співвласниці квартири, яку орендуєте і вона дає згоду на Вашу реєстрацію. Ви разом із власницею та документами йдете у ЖЕК, до паспортистки.
  
  Та вимагає від Вас, на додачу до принесених документів, або заяву власниці про згоду на Вашу реєстрацію терміном на 1 рік, або завірену нотаріально угоду на більший термін. Ви знаєте, що в Законі України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вказано:
  «Для реєстрації особа подає: письмову заяву, паспортний документ, квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати, два примірники талона зняття з реєстрації. Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів. »
  Але за відсутності того папірця паспортистка просто відмовляється брати ваші документи.
  (*) Який варіант з двох запропонованих паспортисткою Ви оберете?
  (***) Якщо Ви обрали другий варіант (угоду), то Вам необхідно самостійно відпрацювати цей варіант та описати результати експерименту.
  
  Ми ж детальніше поговоримо про перший варіант.
  Ви залишаєте паспортистці усі документи разом із заявою власниці та повертаєтесь до неї у зазначений день.
  (*) Чи матимете Ви відмітку про реєстрацію в паспорті?
  
  Уявіть собі, Ваш паспорт паспортистка Вам повертає. Без відмітки про реєстрацію. Проте, із радісною звісткою, що начальниця паспортного столу своєю резолюцією на заяві власниці дозволила реєстрацію! Але... Та сама начальниця вважає, що Ваш паспорт пошкоджено/зіпсовано і його треба спочатку обміняти за місцем Вашого попереднього проживання, а вже потім ставити відмітку про реєстрацію. Якщо у Вас є запитання – Ви можете просто зараз поїхати до відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб районного відділу МВС, адже за щасливим збігом обставин зараз в начальниці як раз прийомні години.
  
  Ваше запитання, як громадянина, що читає закони, в першу чергу стосується власне отриманого дозволу, адже саме дозвільна функція органів внутрішніх справ стала підставою до розгляду питання Конституційним Судом у 2001 році, що було враховано при прийнятті Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». А отже – жодного дозволу в процедурі реєстрації не передбачається. Ну, не повинні органи МВС визначати в якому саме місці Вам жити, і все тут. Втім, за наявності наразі у Вас того дозволу, висока мета підвищення правової грамотності, зокрема, працівників паспортної служби міста Х відходить на другий план. На першому опиняється необхідність пояснити начальниці паспортної служби, що два тижні тому у її колеги, який ставив відмітку про зняття реєстрації, жодних питань до стану паспорту не виникало.
  (*) Яким НПА встановлені ознаки пошкодження паспорту? Які вони?
  
  Уявіть собі, що Ви отримали паспорт громадянина України 10 років тому і впродовж цих років працювали на керівних посадах та їздили у відрядження в середньому 2-4 рази на місяць.
  (*) Вирахуйте, скільки разів Вам довелося скористатися паспортом аби: купити залізничні квитки, сісти в поїзд, зайти в податкову/держадміністрацію, отримати готівку в банку, подати документи для всіляких реєстрацій і т.і.? Як має виглядати Ваш паспорт після такого використання?
  
  Уявіть, що саме такий стан паспорту кваліфікується, як його зіпсування. І Ви зобов’язані його обміняти. Звісно, якщо десь зареєстровані.
  Уявляєте? Тоді Вам легко буде уявити й розмову з начальницею паспортного столу. Вона згодна поставити в Вашому паспорті цей злощасний штамп про реєстрацію щойно Ви зможете підтвердити Вашу особу іншими документами. У Вас є при собі т.зв. «закордонний» паспорт та посвідчення водія, які виданні також майже 10 років тому. Але... Начальниця Вас не впізнає на фото у цих документах... Та вона людин чуйна, розуміє Вашу потребу у паспорті та реєстрації і готова ще раз повернутися до Вашого питання, якщо Ви принесете... Ваші світлини за усі попередні роки, аби можна було простежити усі зміни у Вашій зовнішності за 10 років.
  
  Уявіть, що Ви знов приходити до неї на прийом. І навіть приносите якісь фоти. Але сам факт Вашого повернення переконливо доводить ідентичність Вашої особи і начальниця люб’язно дозволяє поставити Вам штамп реєстрації, що працівниця паспортного столу робить просто за лічені хвилини.
  
  При тому Вас дивує, що в штамп вписується кінцева дата реєстрації, адже цього не передбачає ані сам штамп, ані Закон «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», але Вам дуже не хочеться починати нові суперечки... І дарма. Ви пожалкуєте про Ваш конформізм вже за кілька місяців. Тоді, коли у Вас виникне потреба обміняти свій паспорт для закордонних подорожей на новий, оскільки термін його дії спливає як раз через 3 місяці, саме той термін, за який в нашій країні, де гарантується свобода пересування, можуть виготовити новий закордонний паспорт за звичайною, не прискореною процедурою.
  
  Уявіть, що Ваші документи (доречи, вимагається повний комплект, як для оформлення нового документу, хоча у Вас на руках є ще діючий(!) паспорт для закордонних подорожей) приймати відмовляються, оскільки люди із тимчасовою реєстрацією за кордон виїжджати не можуть! Хоча, звичайно, нічого подібного у «Правилах оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення», що прийняті постановою Кабміну 31.03.1995 р., не зазначено.
  (*) Що Ви будете робити?
  
  Припустимо, що Ви йдете на прийом до начальника управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВД області.
  (***) Якщо Ви обрали інші дії, то Вам необхідно самостійно відпрацювати цей варіант та описати результати експерименту. При цьому такі варіанти як хабар, подарунок, звернення до впливових знайомий не розглядаються!
  
  Отже, уявіть Вашу розмову із начальником обласного «паспортного столу». Він дає вам слушну пораду повернутися до паспортистки та подати нову заяву на реєстрацію, і на цей раз вже не вказувати терміни реєстрації відповідно до законодавства. Здається, що за останні місяці в паспортній службі почали краще розуміти, що таке, власне, є реєстрація. Між тим, начальник висловлює підозру в тому, що Ви подаєте недостовірну інформацію і є якісь втаємничені Вами причини переїзду та реєстрації, адже на його переконання порядній людині нема чого вештатися з міста в місто, та, що головне, псувати собі документи подібними відмітками.
  Частина Вашого діалогу з начальником виглядає приблизно так:
  - І навіщо вам було реєструватися тут, якщо ви все одне збираєтесь повертатися у рідне місто?
  - Бо така вимога Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»
  - Ммммм, ну, так, але... Ось наприклад, припустимо, Ви захочете погостювати з півроку в родичів в іншому місті, то Ви що – будете там реєструватися?
  - Так, бо по закону взагалі-то громадяни зобов’язані вчинити саме так...
  - Ну, по закону... [скривився...] З Вашою начебто законослухняністю – людям зайва робота.
  
  Під час бесіди начальник категорично заперечує можливість продовження дії наявного у Вас паспорта, хоча Ви напевно знаєте, що у п.8 «Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення» чітко написано: «Паспорт оформляється на період до 10 років з можливістю продовження на такий же строк».
  
  І ще деякі деталі, що випливли під час цієї бесіди. Так, можливо скасувати термінову реєстрацію в цивільному паспорті. Навіть можливо наново перереєструватися безстроково та подати документи на паспорт для закордонних поїздок. Але... Процедура видачі паспорту не спроститься, скоріше – навпаки... Адже для оформлення «закордонного» паспорту необхідна довідка про відсутність непогашених судимостей. А за умови проживання в місцевості менше півроку така довідка запитується за попереднім місцем проживання. Вам пропонується або самостійно поїхати до свого рідного міста за цією довідкою (при тому Ви, звичайно ж, сплатите за цю довідку додатково до вже сплаченого мита) або доведеться чекати поки з міста Х надішлють запит до Вашого рідного міста і поки звідти не надійде відповідь. Відповідно, гарантувати дотримання встановлених термінів для оформлення закордонного паспорту у Вашому випадку ніхто не зможе. І тим більш недосяжною для Вас виглядає процедура прискореного оформлення паспорта, яка існує цілком легально, та коштує дорожче.
  
  Втім, складно, але можливо. Припустимо, що Ви вирішуєте спробувати все ж таки отримати того паспорта. Відповідно до поради начальника паспортного столу Ви знову разом із співвласницею квартири відвідуєте паспортистку. Та, на щастя, погоджується прийняти нову заяву про реєстрацію. Уявіть собі, із яким задоволенням Ви йдете до бухгалтерії ЖЕКу аби сплатити за цю жадану процедуру.
  (**) Що б у даному випадку могло б виявитися головним каменем спотикання?
  
  Уявіть собі, що вірна відповідь – бухгалтер ЖЕКу. Ця жіночка категорично відмовляється брати у Вас оплату за будь-яку послугу, аж до повного погашення боргу по комунальних платежах по квартирі, в якій Ви зареєстровані. Усі Ваші пояснення, що питання оплати має бути адресоване власникам квартири, до яких Ви жодним чином не належите, що до боргу Ви жодного стосунку не маєте і т.і., відклику ані у розумі, ані у серці бухгалтера не знаходять. До дискусії долучається паспортистка, але бухгалтерка є непохитною. Все, чудова ідея переоформити реєстрацію залишається нездійсненою.
  
  І ще одна цікава деталь. Виявляється, що весь будинок, в якому знаходиться квартира, в якій Ви зареєстровані, знятий з обслуговування в цьому ЖЕКу. Втім, паспортистка – невід’ємна частина саме тієї структури, яка називається ЖЕК. А відтак, начальник ЖЕКу встановив спеціальний кошторис за обслуговування такого будинку паспортисткою. Дуже спеціальний. Наприклад, мито за реєстрацію місця перебування складає 0,85 грн. Для мешканців будинків, що зняті з обслуговування, ця послуга коштуватиме 26,5 грн. Але у нашому випадку бухгалтер відмовляється прийняти цю спеціальну оплату, а вперто каже про борг, який, власне, й став підставою для того, аби Ви платили зовсім іншу суму, хоча, повторюся, й не маєте жодного стосунку до того боргу.
  
  Відповідно, будь яку дію, пов’язану із реєстрацією, перереєстрацією, «випискою» і т.і. Ви мали б оплачувати по «спеціальному» тарифу. Але не можете цього зробити через особливу позицію бухгалтера ЖЕКу. Що Ви будете робити у цій ситуації?
  (*) Яким може бути вихід з цієї ситуації?
  (***) Якщо Ви вирішили зачекати, поки власники квартири не розрахуються з боргами, то Вам пропонується власноруч відпрацювати таку ситуацію.
  
  Ми ж розглянемо іншу – Ви вирішуєте скасувати реєстрацію за цією гостинною адресою. Паспортистка зважає всю абсурдність ситуації і тому намагається Вам всіляко допомогти. Вона додзвонюється до районного паспортного столу і домовляється, що печатку про відміну реєстрації Вам поставлять там. Ви їдете до паспортного столу із розумінням, що ідея з реєстрацією місця перебування була передчасною, втім Ви отримали цікавий досвід, і, що найприємніше, доля знов повертає Вас, принаймні поки що документально, до рідного міста. Вам залишається лише отримати штамп про скасування реєстрації - в паспорт, та відповідні форми для подальшого звернення до паспортного столу – в руки. Але... Ви знову дізнаєтеся, що Ваш цивільний паспорт зіпсований, і як неблагонадійному громадянину Вам не можна видавати на руки такі важливі документи. Заповнені Вами форми зберігатимуться у паспортному столі, і коли-небудь місцевий паспортний стіл відішле їх на запит іншого паспортного столу (обов’язково – в іншому населеному пункті), коли Ви звернетеся туди за реєстрацією...
  
  Отже, Ви залишаєтеся зареєстрованим за тією самою адресою. Принаймні, допоки не знайдете нове місце для реєстрації. І звідти до наших героїв не надійде відповідний запит. Або допоки не спливе той термін, що вказаний наразі в штампі Вашого паспорту. Щоправда, чи проставляється штамп про зняття реєстрації після вказаної дати автоматично, чи ні, чи він взагалі потрібен – ніхто у паспортній службі міста Х напевно сказати не може...
  
  Якщо Ви ще до цього часу не з’їхали з глузду, - то ласкаво просимо до кола громадянських активістів, які послідовно та наполегливо домагаються демократичних перетворень на постсовковому просторі!
  
  Замість постскриптуму.
  Цього року Уряд постановою № 580 від 27.04.06 вніс зміни у «Правила оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення» та влаштував масштабну PR-кампанію з цього приводу, оскільки вказана постанова начебто скорочує перелік документів, що вимагаються для оформлення закордонного паспорту.
  
  Втім, ті громадяни, які уважно почитали повідомлення, скажімо, з Урядового порталу добре зрозуміли, що обіцяне «спрощення процедури оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон» насправді зводиться лише до скорочення довжелезного списку документів, які вимагають «компетентні органи» нехтуючи вимогами вище зазначених Правил, лише на одну позицію – свідоцтво про народження. Право ж не надавати довідку про присвоєння ідентифікаційного коду насправді зводиться до необхідності подавати натомість інший папірець – підтвердження податкової про відмову від отримання того коду.
  
  Що ж, нам залишається в такому випадку лише красно подякувати Уряду ті іншим структурам виконавчих органів влади за наполегливе та послідовне стимулювання нашої активної громадянської самооборони!!!!