За кого мають Юрія Луценка його найближчі підлеглі?
05/26/2006 | Майдан-ІНФОРМ
Ми безмежно “вдячні” керівним особам Міністерства внутрішніх справ України за ліквідацію групи, створеної розпорядженням №769 від 24 квітня 2006 року. Мусимо констатувати, що міліція доклала воістину “титанічних” зусиль, щоб не порушити кримінальної справи, не прийняти деяких заяв потерпілої сторони у день їх написання (це потрібно було для того, щоб встигнути розпустити групу до того, як ці заяви будуть зареєстровані), а переправити матеріали дізнання до прокуратури, чим затягти вирішення питання по суті.
Ми також вдячні (без лапок) МВС, оскільки на прикладі роботи цієї групи виявили всю неефективність існуючої системи окозамилювання в роботі міліції, причому на вищому рівні вона ще більш жахлива, аніж на нижчому. Ми побачили, як працівники міліції бояться проявляти ініціативу, як шукаються “стрілочники” (не сумніваємось, що і в цьому випадки відбудеться “покарання невинних”), як насправді реєструються заяви, і як відбувається документообіг на тлі позірної ввічливості правоохоронців та постійного посилання на слова Міністра внутрішніх справ про необхідність уважного ставлення до людей та реєстрацію усіх злочинів (і як насправді робиться все, щоб злочини не реєструвати).
Після цього та численних інших відомих нам випадків в роботі міліції, відсоток яких чомусь сильно відрізняються від офіційної статистики, закрадаються сумніви, а чи дійсно міліцією розкриваються злочини, чи, можливо, страждають невинні. Адже чомусь в одних випадках міліціонери чудово знають, що і як робити (в залежності від статусу підозрюваного у суспільстві), а в інших ми бачимо повну безпорадність міліції та небажання робити щось по суті через страх отримати “по шапці” за неналежне невиконання чи можливі прорахунки.
Виникають питання, чи то за півтора роки нової влади нічого не змінилося, чи все просто погіршилося? І вже не дивуєшся, коли МВС намагається вирішити проблеми своєї неефективної роботи введенням незручної для населення процедуру продажу залізничних квитків за паспортами з проставленням у проїзних документах серії та номеру.
Тому, очевидно, нам доведеться звернутися до новообраного Ірпінського міського голови Мирослави Свистович та залучених нею для обговорення судової реформи юристів попросити Президента України Віктора Ющенка про ще одну зустріч з приводу реформи вже правоохоронних органів. Адже рішення суддів, які працюють з документами, напряму залежать від проведеної попередньої роботи правоохоронних органів, оскільки судді не проводять слідчих дій, а приймають рішення на підставі наданих їм документів.
Ми також вдячні (без лапок) МВС, оскільки на прикладі роботи цієї групи виявили всю неефективність існуючої системи окозамилювання в роботі міліції, причому на вищому рівні вона ще більш жахлива, аніж на нижчому. Ми побачили, як працівники міліції бояться проявляти ініціативу, як шукаються “стрілочники” (не сумніваємось, що і в цьому випадки відбудеться “покарання невинних”), як насправді реєструються заяви, і як відбувається документообіг на тлі позірної ввічливості правоохоронців та постійного посилання на слова Міністра внутрішніх справ про необхідність уважного ставлення до людей та реєстрацію усіх злочинів (і як насправді робиться все, щоб злочини не реєструвати).
Після цього та численних інших відомих нам випадків в роботі міліції, відсоток яких чомусь сильно відрізняються від офіційної статистики, закрадаються сумніви, а чи дійсно міліцією розкриваються злочини, чи, можливо, страждають невинні. Адже чомусь в одних випадках міліціонери чудово знають, що і як робити (в залежності від статусу підозрюваного у суспільстві), а в інших ми бачимо повну безпорадність міліції та небажання робити щось по суті через страх отримати “по шапці” за неналежне невиконання чи можливі прорахунки.
Виникають питання, чи то за півтора роки нової влади нічого не змінилося, чи все просто погіршилося? І вже не дивуєшся, коли МВС намагається вирішити проблеми своєї неефективної роботи введенням незручної для населення процедуру продажу залізничних квитків за паспортами з проставленням у проїзних документах серії та номеру.
Тому, очевидно, нам доведеться звернутися до новообраного Ірпінського міського голови Мирослави Свистович та залучених нею для обговорення судової реформи юристів попросити Президента України Віктора Ющенка про ще одну зустріч з приводу реформи вже правоохоронних органів. Адже рішення суддів, які працюють з документами, напряму залежать від проведеної попередньої роботи правоохоронних органів, оскільки судді не проводять слідчих дій, а приймають рішення на підставі наданих їм документів.