05/31/2006 | Людмила

http://gska2.rada.gov.ua:7777/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=27257

Проект
Вноситься народними депутатами України
Богатирьовою Р.В.
Комаром М.С.
Чорноволом Т.В.
Бевзенком В.Ф.



ЗАКОН УКРАЇНИ
“Про опозиційну політичну діяльність”


Цей Закон визначає правові засади і гарантії опозиційної політичної діяльності в Україні, а також порядок формування та принципи організації діяльності політичної опозиції, права і обов’язки її суб’єктів.


Розділ I. Загальні положення

Стаття 1. Визначення термінів

Опозиційною політичною діяльністю в Україні є добровільна діяльність, спрямована на захист гарантованих Конституцією України прав і свобод громадян у разі їх порушення, недотримання або неналежного виконання вимог Конституції України чинною державною владою, невідповідності офіційного курсу влади задекларованим нею програмним цілям та завданням.
Право на зайняття опозиційною політичною діяльністю мають всі суб’єкти суспільного життя України. Порядок реалізації зазначеного права визначається цим Законом та Конституцією України.
Політична опозиція – політичні партії, їх коаліції (блоки), програмні цілі та завдання яких не узгоджуються з офіційним курсом чинної державної влади.
Громадська опозиція – громадські організації та їх об’єднання, групи громадян та окремі громадяни, законні інтереси яких не враховуються (ігноруються) практичними діями чинної державної влади.
Парламентська опозиція – депутатські фракції, які реалізують політику своїх партій у Верховній Раді України, та їх об’єднання.
Об’єднана порламентська опозиція – об’єднання (блок) опозиційних фракцій у парламенті, до складу якого входить не менше третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.
Місцева представницька опозиція – політичні партії та їх депутатські фракції у Верховній Раді Автономної Республіки Крим та (і) в місцевих (обласних, районних, міських, селищних, сільських) радах народних депутатів.
Об’єднана місцева представницька опозиція – об’єднання (блоки, коаліції) політичних партій, депутатських фракцій і груп у Верховній Раді Автономної Республіки Крим та місцевих радах народних депутатів, які створюються з метою реалізації узгодженої опозиційної політичної діяльності на місцевому (регіональному) рівні.

Стаття 2. Засади опозиційної політичної діяльності

Опозиційна політична діяльність провадиться у відповідності з Конституцією України, чинним законодавством України та базується на демократичних принципах, які визначають:
- законність;
- добровільність утворення політичної опозиції;
- рівність всіх суб’єктів опозиційної політичної діяльності перед законом;
- верховенство права;
- створення та гарантування державою умов для опозиційної політичної діяльності;
- визнання державою опозиційної політичної діяльності запорукою розбудови демократичного суспільства;
- неприпустимість переслідувань, обмежень прав і свобод суб’єктів опозиційної діяльності за політичними ознаками.

Стаття 3. Суб’єкти права опозиційної політичної діяльності

Суб’єктами права опозиційної політичної діяльності є:
політичні партії та їх депутатські фракції у Верховній Раді України і в органах місцевого самоврядування, коаліції (блоки) політичних партій та об’єднання депутатських фракцій;
громадські організації та їх об’єднання, групи громадян та окремі громадяни, що об’єднуються на тотожних чи близьких політичних позиціях та здійснюють свою опозиційну діяльність за обов’зкової умови її підтримки тією чи іншою політичною партією, що знаходиться в опозиції до чинної влади.
Рішення суб’єктів права опозиційної політичної діяльності про перехід до опозиційної політичної діяльності або зворотні рішення оприлюднюються за заявним принципом і не потребують державної реєстрації.
Право представляти суб’єкти опозиційної політичної діяльності належить керівним органам політичних партій та депутатським фракціям.

Участь громадян в опозиційній політичній діяльності визначається їх особистим громадянським вибором.

Стаття 4. Мета політичної опозиції.

Основною метою політичної опозиції є розбудова в Україні демократичного суспільства на засадах соціально орієнтованої ринкової економіки, шляхом обґрунтованого впливу (конструктивної критики, ідеологічного протистояння та подальшої зміни несумісних з політикою опозиційних сил урядових нормативно-правових актів) в законних формах на діяльність всіх органів чинної державної влади.

Стаття 5. Права політичної опозиції

Держава у відповідності з Конституцією України, цим та іншими законами України гарантує політичній опозиції можливість:
викладати публічно і обстоювати свою позицію з питань державного і суспільного життя;
брати участь в обговоренні, оприлюднювати та обгрунтовувати критичну оцінку дій і рішень органів влади;
створювати альтернативний (“тіньовий”) Кабінет Міністрів України з наданням йому прав, визначених цим Законом;
через депутатські фракції опозиційних партій у Верховній Раді України вносити в установленому порядку на розгляд Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України законодавчі пропозиції та звернення.
депутатським фракціям опозиційних партій у Верховній Раді України брати участь у здійсненні парламентського контролю, бути представленими в керівництві Верховної Ради України, її комітетів і комісій, а також у керівництві місцевих представницьких органів;
отримувати відповідно до закону інформацію про діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших державних органів та органів місцевого самоврядування;
організовувати та проводити масові заходи на підтримку своєї політичної позиції та для критики діяльності органів державної влади у відповідності до Конституції України.

.
Стаття 6. Обов’язки політичної опозиції та обмеження опозиційної діяльності

Політична опозиція при здійсненні опозиційної політичної діяльності зобов’язана:
- дотримуватися законності;
- діяти лише в інтересах громадян України, суспільства і держави в цілому;
- застосовувати у своїй діяльності лише конструктивну критику;
- утримуватись від дій спрямованих на виконання політичних та економічних замовлень окремих фізичних, юридичних осіб та іноземних держав.

Не допускається опозиційна діяльність, яка має на меті ліквідацію незалежності України, порушення її суверенітету і територіальної цілісності, підрив безпеки держави, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи громадян та на здоров’я населення, а також створення воєнізованих формувань.
Не визнається Громадська опозиція, як такою, у разі недотримання нею вимог ст.3 цього Закону.


Стаття 7. Фінансове забезпечення політичної опозиції

Суб’єкти політичної опозиції вільні у виборі джерел фінансування своєї діяльності за умови дотримання вимог чинного законодавства України.
Не допускається фінансування суб’єктів політичної опозиції:
1) органами державної влади та органами місцевого самоврядування, крім випадків, визначених законом;
2) державними та комунальними підприємствами, установами і організаціями, а також підприємствами, установами і організаціями, у майні яких є частка (паї, акції), що є державною чи комунальною власністю, або які належать нерезидентам;
3) іноземними державами та їх громадянами, підприємствами, установами, організаціями;
4) благодійними та релігійними об’єднаннями і організаціями;
5) анонімними особами та під псевдонімом;
6) політичними партіями і громадськими організаціями, які не є опозиційними.

Стаття 8. Організація діяльності політичної опозиції в місцевих представницьких органах

Порядок організації діяльності суб’єктів політичної опозиції у відповідних місцевих представницьких органах, невід’ємно пов’язаний з роботою цих органів, визначається регламентами цих органів, і повинен містити організаційні та процедурні питання.
Право ініціювати внесення до відповідного регламенту положень про порядок діяльності політичної опозиції у відповідному місцевому представницькому органі належить виключно суб’єктам політичної опозиції цього органу.
Питання порядку організації діяльності суб’єктів політичної опозиції, що стосуються їх внутрішніх справ визначається ними самостійно, а у випадках стосунків міх суб’єктами - домовленостями між ними.

Розділ ІІ. Порядок ведення опозиційної діяльності у Верховній Раді України

Стаття 9. Політична опозиція у Верховній Раді України

Суб`єктами парламентської опозиційної діяльності є депутатські фракції політичних партій, якщо їх партії прийняли рішення про перехід до опозиційної політичної діяльності.
Опозиційний статус не обмежує депутатські фракції, а також народних депутатів України, які ввійшли до їх складу, в правах і повноваженнях, передбачених законами України.

Стаття 10. Об’єднана парламентська опозиція

Депутатські фракції опозиційних політичних партій у Верховній Раді України можуть на добровільній основі сформувати об’єднану парламентську опозицію (опозиційний блок), яка (який) користується правами і повноваженнями, передбаченими цим Законом.
Оголошення заяви про сформування об’єднаної парламентської опозиції здійснюється Головою Верховної Ради України на пленарному засіданні за умови підписання її головами зазначених фракцій, якщо до їх складу входить не менш, як третина народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України та ухвалення цього рішення керівними органами опозиційних партій, фракції яких виявили бажання увійти до складу об’єднаної парламентської опозиції.

Стаття 11. Керівні органи об’єднаної парламентської опозиції

Вищим керівним органом об’єднаної парламентської опозиції є Координаційна рада, до складу якої входять керівники депутатських фракцій, що створили об’єднану парламентську опозицію.
Організаційні принципи діяльності та функції Координаційної ради, права та обов’язки членів, повноваження її керівника визначаються відповідним Положенням, узгодженим керівними органами політичних партій, фракції яких увійшли до складу об’єднаної парламентської опозиції.

Стаття 12. Право на представництво парламентської опозиції у керівництві Верховної Ради України, її комітетах і комісіях

Суб’єкти парламентської опозиційної діяльності мають право на представництво в комітетах, тимчасових спеціальних та слідчих комісіях Верховної Ради України, у складі Ради Національного банку України; Національної Ради з питань телебачення та радіомовлення; Конституційного Суду України; Вищої Ради юстиції, що призначаються Верховною Радою України, а також у складі парламенських делегацій при здійсненні міжнародних парламентських зв’язків пропорційно кількості народних депутатів України, які входять до їх складу.
Парламентській опозиції гарантується право на заміщення народними депутатами України - представниками опозиції посад голів комітетів Верховної Ради України з питань бюджету; свободи слова та засобів масової інформації; законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з корупцією. В комітетах (комісіях), які не очолюють представники парламентської опозиції, першими заступниками голів комітетів (комісій) мають бути представники опозиції.
У разі створення об’єднаної парламентської опозиції їй гарантується право на заміщення посади заступника Голови Верховної Ради України та посад голів не менш, ніж однієї третини комітетів Верховної Ради України народними депутатами України – представниками об’єднаної парламентської опозиції.

Стаття 13. Права парламентської опозиції на пленарних
засіданнях Верховної Ради України

Об’єднаній парламентській опозиції гарантується право на офіційну заяву (усну чи письмову) з будь-якого питання, яке розглядається Верховною Радою України.
Об’єднаній парламентській опозиції надається право представити доповідь чи співдоповідь при розгляді Верховною Радою України питань:
про засади внутрішньої і зовнішньої політики України;
про проект Державного бюджету України та про стан виконання Державного бюджету України;
про Програму діяльності Кабінету Міністрів України;
про звіт Кабінету Міністрів України та про його відповідальність у відповідності до статті 87 Конституції України;
про проект Закону, внесений Президентом України та визначений ним як невідкладний;
про проект Закону, внесений Кабінетом Міністрів України та визначений ним як позачерговий;
про загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;
про усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту) у відповідності до статті 11 Конституції України;
про вето Президента України на ухвалені Верховною Радою України закони;
про висловлення недовіри Генеральному прокурору України;
про щорічну доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні;
про звіти (доповіді) Рахункової палати України, Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення, а також питань, які обговорюються під час Днів Уряду України у Верховній Раді України та в ході парламентських слухань.
На вимогу об’єднаної парламентської опозиції при розгляді зазначених питань їй надається до третини третини часу, відведеного на їх розгляд.
У разі нестворення обє’днаної парламентської опозиції опозиційні фракції ведуть свою діяльність у відповідності до Регламента Верховної Ради України.

Стаття 14. Право на критику.

Об’єднана парламентська опозиція має право зробити один раз протягом чергової сесії Верховної Ради України доповідь тривалістю до 30 хвилин про власне ставлення до політичного та соціально-економічного курсу Президента України та діяльності Кабінету Міністрів України по його реалізації на пленарному засіданні Верховної Ради України.
Така доповідь не може робитися в день заслуховування у Верховній Раді України щорічного чергового чи позачергового послання Президента України до Верховної Ради України та Українського народу.


Стаття 15. Зміни у складі об’єднаної парламентської опозиції та припинення її діяльності.

Діяльність об’єднаної парламентської опозиції вважається припиненою у разі:
припинення повноважень Верховної Ради України;
прийняття політичною опозицією рішення про припинення опозиційної діяльності, що має наслідком автоматичний розпуск об’єднаної парламентської опозиції;
зменшення чисельності об’єднаної парламентської опозиції менше від встановленої ст.9 цього Закону у порядку, визначеному Регламентом Верховної Ради України для депутатських фракцій.
Припинення діяльності об’єднаної парламентської опозиції не виключає можливості опозиційної діяльності окремих фракцій, які цю діяльність продовжують.
Рішення про припинення опозиційної діяльності або інформація про зміни у складі об’єднаної парламентської опозиції офіційно оголошуються на пленарному засіданні Верховної Ради України.



Розділ ІІІ. Інші права політичної опозиції

Стаття 16. Право на створення альтернативного Кабінету Міністрів

Політична опозиція, за умови наявності у Верховній Раді України об’єднаної парламентської опозиції, може сформовувати альтернативний (“тіньовий ”) Кабінет Міністрів, який діє на громадських засадах, як консультативно – дорадчий орган опозиції. Його склад та представництво визначаються Угодою між опозиційними партіями.
Альтернативний Кабінет Міністрів:
здійснює постійний моніторинг діяльності Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади;
готує матеріали для доповідей (співдоповідей) від парламентської опозиції з питань, що стосуються діяльності Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади, а також матеріали з цих питань для використання народними депутатами України при їх обговоренні у Верховній Раді України, виступах перед виборцями, поширення у засобах масової інформації;
готує і розглядає пропозиції в тому числі альтернативні щодо програми діяльності та рішень Кабінету Міністрів України та подає їх у встановленому порядку на розгляд Президента України і Кабінету Міністрів України;
готує та затверджує Програму своєї діяльності;
розробляє альтернативні законодавчі пропозиції, які можуть вноситись на розгляд Верховної Ради України суб'єктами законодавчої ініціативи відповідно до Конституції України;
виконує інші доручення парламентської опозиції, яка сформувала альтернативний (“тіньовий”) Кабінет Міністрів;
Очолює альтернативний (“тіньовий”) Кабінет Міністрів його Голова, призначений об’єднаною парламентською опозицією у встановленому нею порядку.
Голова альтернативного (“тіньового”) Кабінету Міністрів має право брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України та інших заходах, які проводяться Урядом України, та виступати в межах регламенту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, а також одержувати інформацію про діяльність і рішення Кабінету Міністрів України.

Стаття 17. Право на користування засобами масової інформації

Для здійсненя своїх прав у сфері інформації парламенська опозиція має право використовувати власні та державні засоби масової інформації, суспільне телебачення та радіомовлення, а також поширювати інформацію серед населення без використання засобів масової інформації. Парламенська опозиція може здійснювати публікації своїх матеріалів в інших засобах масової інформації.
Друковані засоби масової інформації, засновниками (співзасновниками) яких є Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України, зобов`язані не рідше одного разу на тиждень безкоштовно друкувати матеріали про діяльність парламенської опозиції обсягом не більше 10 тис. знаків.
Загальнодержавні теле- та радіоканали зобов`язані безкоштовно надавати парламентській опозиції ефірний час не менше ніж один раз на тиждень, тривалістю від 10 до 30 хвилин для офіційних повідомлень про її діяльність на всю територію України за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування висвітлення діяльності Верховної Ради України.
Забороняється переривати теле- і радіопрограми опозиції рекламою та будь-якими іншими повідомленнями, супроводжувати їх коментарями, а також випускати в ефір безпосередньо перед чи після цих програм передачі, які містять критику поглядів опозиції.


Розділ IV. Відповідальність за порушення Закону

Стаття 18. Оскарження суб’єктами опозиції рішень, дій або бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування
Рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, що спричинилися до обмеження прав суб’єктів політичної опозиції, створення перешкод для опозиційної діяльності, можуть бути у встановленому порядку оскаржені до суду.

Стаття 19. Відповідальність за порушення прав політичної опозиції

Порушення положень цього Закону, протидія опозиції чи намагання з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб обмежити опозиційну діяльність тягнуть за собою відповідальність, передбачену законодавством України.
Майнова та моральна шкода, заподіяна суб’єктам опозиції протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими особами, підлягає відшкодуванню у встановленому законом порядку.


Розділ V. Прикінцеві та перехідні положення


Цей Закон набуває чинності від дня його офіційного опублікування.
Цей Закон не може бути змінений в умовах надзвичайного стану, що запроваджується відповідно до Конституції та чинного законодавства України.
Дія цього Закону не може бути зупинена на території всієї України або в окремих її місцевостях.
Дія цьго Закону призупиняється в умовах воєнного стану.
Кабінету Міністрів України, протягом одного місяця від дня набуття чинності цим Законом, подати до Верховної Ради України перелік необхідних змін до Законів України та привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.