Концепція реформи судоустрою
05/31/2006 | Майдан-ІНФОРМ
"Майдан" був одним зhttp://www2.maidan.org.ua/n/just/1026214395"> піонерів публічної дискусії щодо того, як саме системно реформувати судоустрій для того щоб фрази "верховенство права у суспільстві" та "забезпечення кожному права на справедливий судовий розгляд у незалежному та неупередженому суд" не були пустим звуком.
Продовженням традиції буде серія статей, в якому ми подамо дещо скорочений варіант концепції, яка зрештою, за президентства Ющенка, має деякі шанси того, що буде втілена. Які - залежить і від нас також.
Повний текст - на сайті ВР:
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=361%2F2006
КОНЦЕПЦІЯ
вдосконалення судівництва для утвердження
справедливого суду в Україні відповідно до
європейських стандартів
Метою Концепції вдосконалення судівництва для утвердження
справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів
(далі - Концепція) є забезпечення становлення в Україні
судівництва як єдиної системи судового устрою та судочинства, що
функціонує на засадах верховенства права відповідно до
європейських стандартів і гарантує право особи на справедливий
суд.
Головними причинами незадовільного стану судочинства є:
1. Відсутність системного й узгодженого бачення дальшого
є нагальна потреба у виробленні та
законодавчому закріпленні чіткого і системного бачення стратегії
реформування правосуддя.
2. Невідповідність системи судів загальної юрисдикції вимогам
Існуюча система судів загальної юрисдикції не повною мірою
відповідає конституційним засадам організації правосуддя.
Нераціональна побудова системи судових установ та розподіл між
ними юрисдикції нерідко спричиняють розгляд спору різними судами
одного рівня та несправедливе обмеження права на оскарження
судових рішень в окремих категоріях справ. Дотепер не завершено
формування цілісної системи адміністративних судів, обов'язком
яких є захист прав і свобод особи в її відносинах із суб'єктами
владних повноважень.
3. Незавершеність реформи процесуального права.
Справедливе судочинство та належний захист прав і свобод
людини можливі лише за наявності досконалого процесуального
законодавства. Проте правове регулювання кримінального судочинства
в Україні залишається нереформованим ще з радянських часів:
Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 року
, незважаючи на деяке оновлення, не відповідає вимогам захисту прав людини відповідно до європейських стандартів.
Господарські суди розглядають спори за правилами, що не
відповідають сучасним тенденціям розвитку цивільного судочинства.
Незважаючи на ухвалення Кодексу адміністративного судочинства
України , дотепер не прийнято закон про адміністративні
процедури, де було б визначено стандарти відносин особи з органом
влади (посадовою особою), додержання яких мають перевіряти
адміністративні суди.
4. Перевантаженість судів та недостатня прозорість їх
Через недосконалість судових процедур, та розширення компетенції судів, судді не мають можливості своєчасно і якісно розглядати справи.
Суди повертають позовні заяви необгрунтовано, судді
зволікають з розглядом справ та ухвалюють судові рішення поза
межами розумних строків. Не розроблено чіткого механізму
відповідальності судів за тяганину під час розгляду справ, а також
суддів за некваліфіковане здійснення суддівських функцій.
Нераціонально розподілено штатні суддівські посади між судами, що
є причиною перевантаження одних судів і недовантаженості інших.
Відсутність ефективної системи правової допомоги, зокрема
безоплатної для малозабезпечених, істотно перешкоджає доступу до
правосуддя.
Інформація про порядок звернення особи до суду є недостатньо
відкритою, часом незрозумілою. Тексти судових рішень переважно є
недоступними для осіб, які не були залучені до справи, але
інтересів яких рішення безпосередньо стосуються. Рішення судів
нижчого рівня практично не публікуються. Через брак приміщень для
проведення судових засідань судді часто розглядають справи в
робочих кабінетах, має місце практика здійснення судочинства з
порушенням принципів відкритості (публічності) судового процесу,
не забезпечено повсюдно повної фіксації судового процесу
технічними засобами.
Процедура добору суддів є непрозорою, що може створювати
сприятливі умови для зловживань та залежності суддів від посадових
осіб, задіяних у цій процедурі.
Немає чітко встановленої законом системи визначення
суддівської винагороди, неналежний рівень матеріального
забезпечення суддів зумовив непривабливість посади судді для
висококваліфікованих юристів. Водночас наявність сприятливих умов
для одержання на цій посаді певних вигод, сумнівних з точки зору
законності, перетворює ці посади на привабливі для осіб, цілі яких
не мають нічого спільного з неупередженим правосуддям.
Судді, які перебувають на адміністративних посадах,
здійснюють не властиві для посади судді
адміністративно-господарські функції. Голови судів розподіляють
справи між суддями, формують колегії суддів для розгляду справ,
мають вплив на вирішення питань кар'єри та соціального
забезпечення суддів (відпустки, премії тощо).
Нерідко при ухваленні рішень на суддів чиниться тиск як з
боку представників органів влади, так і з боку заінтересованих
осіб. Недосконала процедура відкриття провадження у кримінальних
справах щодо суддів дозволяє використовувати її для впливу на них
зі сторони обвинувачення.
Великою загрозою для незалежності суддів є недостатній рівень
їх матеріального та соціального забезпечення, особливо у місцевих
судах, а також неналежне фінансування судів, що змушує суди
вишукувати інші можливості для забезпечення потреб у якісному
здійсненні правосуддя.
6. Неналежний рівень кваліфікації значної частини
На посаду судді не завжди призначаються особи, які мають
достатній освітній рівень та високі професійні і моральні якості.
Не створено належної системи підготовки та перепідготовки суддів.
Неефективна система відповідальності суддів в одних випадках
дозволяє їм уникати професійної відповідальності, в інших -
створює сприятливі умови для тиску на тих суддів, які у своїй
діяльності виявляють незалежність і принциповість.
Видатки в Державному бюджеті України є значно меншими від
необхідних для забезпечення реальних потреб судів. Державне мито, яке
сплачується за звернення до суду, не спрямовується безпосередньо
на потреби судів. Здебільшого його розмір є надто низьким.
Існуюча система виконання судових рішень є малоефективною.
Фактично відсутня система контролю за діяльністю державної
виконавчої служби. Європейський суд з прав людини в рішеннях проти
України найчастіше констатує порушення права на справедливий суд
саме внаслідок невиконання рішень національних судів.
Продовженням традиції буде серія статей, в якому ми подамо дещо скорочений варіант концепції, яка зрештою, за президентства Ющенка, має деякі шанси того, що буде втілена. Які - залежить і від нас також.
Повний текст - на сайті ВР:
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=361%2F2006
вдосконалення судівництва для утвердження
справедливого суду в Україні відповідно до
європейських стандартів
Розділ I. Мета та завдання Концепції
Метою Концепції вдосконалення судівництва для утвердження
справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів
(далі - Концепція) є забезпечення становлення в Україні
судівництва як єдиної системи судового устрою та судочинства, що
функціонує на засадах верховенства права відповідно до
європейських стандартів і гарантує право особи на справедливий
суд.
- Завданнями Концепції, що випливають з її мети, є:
- створення цілеспрямованої, науково обгрунтованої
методологічної основи розвитку правосуддя в Україні на найближчі
десять років;
- визначення шляхів удосконалення законодавства у цій сфері;
- усунення негативних тенденцій, що мають місце внаслідок
непослідовності здійснення попередньої судової реформи;
- забезпечення доступного та справедливого судочинства,
прозорості в діяльності судів, оптимізації системи судів загальної
юрисдикції;
- посилення гарантій незалежності суддів;
- якісне підвищення фахового рівня суддівського корпусу;
- підвищення статусу суддів у суспільстві;
- істотне поліпшення умов професійної діяльності суддів;
- радикальне поліпшення стану виконання судових рішень;
- створення можливостей для розвитку альтернативних
(позасудових) способів розв'язання спорів.
Головними причинами незадовільного стану судочинства є:
1. Відсутність системного й узгодженого бачення дальшого
здійснення судової реформи -
є нагальна потреба у виробленні та
законодавчому закріпленні чіткого і системного бачення стратегії
реформування правосуддя.
2. Невідповідність системи судів загальної юрисдикції вимогам
Конституції України, видам та стадіям судочинства.
Існуюча система судів загальної юрисдикції не повною мірою
відповідає конституційним засадам організації правосуддя.
Нераціональна побудова системи судових установ та розподіл між
ними юрисдикції нерідко спричиняють розгляд спору різними судами
одного рівня та несправедливе обмеження права на оскарження
судових рішень в окремих категоріях справ. Дотепер не завершено
формування цілісної системи адміністративних судів, обов'язком
яких є захист прав і свобод особи в її відносинах із суб'єктами
владних повноважень.
3. Незавершеність реформи процесуального права.
Справедливе судочинство та належний захист прав і свобод
людини можливі лише за наявності досконалого процесуального
законодавства. Проте правове регулювання кримінального судочинства
в Україні залишається нереформованим ще з радянських часів:
Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 року
, незважаючи на деяке оновлення, не відповідає вимогам захисту прав людини відповідно до європейських стандартів.
Господарські суди розглядають спори за правилами, що не
відповідають сучасним тенденціям розвитку цивільного судочинства.
Незважаючи на ухвалення Кодексу адміністративного судочинства
України , дотепер не прийнято закон про адміністративні
процедури, де було б визначено стандарти відносин особи з органом
влади (посадовою особою), додержання яких мають перевіряти
адміністративні суди.
4. Перевантаженість судів та недостатня прозорість їх
діяльності.
Через недосконалість судових процедур, та розширення компетенції судів, судді не мають можливості своєчасно і якісно розглядати справи.
Суди повертають позовні заяви необгрунтовано, судді
зволікають з розглядом справ та ухвалюють судові рішення поза
межами розумних строків. Не розроблено чіткого механізму
відповідальності судів за тяганину під час розгляду справ, а також
суддів за некваліфіковане здійснення суддівських функцій.
Нераціонально розподілено штатні суддівські посади між судами, що
є причиною перевантаження одних судів і недовантаженості інших.
Відсутність ефективної системи правової допомоги, зокрема
безоплатної для малозабезпечених, істотно перешкоджає доступу до
правосуддя.
Інформація про порядок звернення особи до суду є недостатньо
відкритою, часом незрозумілою. Тексти судових рішень переважно є
недоступними для осіб, які не були залучені до справи, але
інтересів яких рішення безпосередньо стосуються. Рішення судів
нижчого рівня практично не публікуються. Через брак приміщень для
проведення судових засідань судді часто розглядають справи в
робочих кабінетах, має місце практика здійснення судочинства з
порушенням принципів відкритості (публічності) судового процесу,
не забезпечено повсюдно повної фіксації судового процесу
технічними засобами.
5. Чинники, що перешкоджають незалежності судді.
Процедура добору суддів є непрозорою, що може створювати
сприятливі умови для зловживань та залежності суддів від посадових
осіб, задіяних у цій процедурі.
Немає чітко встановленої законом системи визначення
суддівської винагороди, неналежний рівень матеріального
забезпечення суддів зумовив непривабливість посади судді для
висококваліфікованих юристів. Водночас наявність сприятливих умов
для одержання на цій посаді певних вигод, сумнівних з точки зору
законності, перетворює ці посади на привабливі для осіб, цілі яких
не мають нічого спільного з неупередженим правосуддям.
Судді, які перебувають на адміністративних посадах,
здійснюють не властиві для посади судді
адміністративно-господарські функції. Голови судів розподіляють
справи між суддями, формують колегії суддів для розгляду справ,
мають вплив на вирішення питань кар'єри та соціального
забезпечення суддів (відпустки, премії тощо).
Нерідко при ухваленні рішень на суддів чиниться тиск як з
боку представників органів влади, так і з боку заінтересованих
осіб. Недосконала процедура відкриття провадження у кримінальних
справах щодо суддів дозволяє використовувати її для впливу на них
зі сторони обвинувачення.
Великою загрозою для незалежності суддів є недостатній рівень
їх матеріального та соціального забезпечення, особливо у місцевих
судах, а також неналежне фінансування судів, що змушує суди
вишукувати інші можливості для забезпечення потреб у якісному
здійсненні правосуддя.
6. Неналежний рівень кваліфікації значної частини
суддівського корпусу та малоефективність системи професійної
відповідальності суддів.
На посаду судді не завжди призначаються особи, які мають
достатній освітній рівень та високі професійні і моральні якості.
Не створено належної системи підготовки та перепідготовки суддів.
Неефективна система відповідальності суддів в одних випадках
дозволяє їм уникати професійної відповідальності, в інших -
створює сприятливі умови для тиску на тих суддів, які у своїй
діяльності виявляють незалежність і принциповість.
7. Недостатнє фінансування судової влади.
Видатки в Державному бюджеті України є значно меншими від
необхідних для забезпечення реальних потреб судів. Державне мито, яке
сплачується за звернення до суду, не спрямовується безпосередньо
на потреби судів. Здебільшого його розмір є надто низьким.
8. Неефективність системи виконання судових рішень.
Існуюча система виконання судових рішень є малоефективною.
Фактично відсутня система контролю за діяльністю державної
виконавчої служби. Європейський суд з прав людини в рішеннях проти
України найчастіше констатує порушення права на справедливий суд
саме внаслідок невиконання рішень національних судів.
Відповіді
2006.05.31 | Предсказамус
Метод точечных решений
Из перечисления проблем судов очевидно, что реформа не может не занять несколько лет. Но есть ли эти несколько лет у демократического вектора развития Украины - большой вопрос. Более того, если в ближайшее время правоохранительные структуры и судебная система не будут приведены в рабочее состояние, наростающий управленческий хаос приведет к победе на выборах (дай Бог, очередных) представителей криминально-номенклатурных сил.Единственным решением проблемы видится т.н. "точечное воздействие", то есть существенное улучшение за счет минимальных усилий. Проблема только в том, чтоб найти эту точку и знать, чем на нее воздействовать.
Предлагается рассмотреть вариант создания судебных и следственных структур, незначительных по количеству работников, с окладами, позволяющими этим работникам не задумываться о хлебе насущном, силами которых будут выявляться и караться грубые нарушения закона в судебных, силовых и властных (на верхнем ярусе) структурах.
Наверное, это фантастика, но не в большей мере, чем описанная в статье судебная реформа.
2006.06.01 | ГРАД
Re: Метод точечных решений
Цілком доцільно і обгрунтовано.Я б визначив цей метод трохи інакше, наприклад,як "Метод проміжних результатів із поточним коригуванням".
Але суть від цього не змінюється.
2006.06.01 | Albes
Re: Метод точечных решений
Это не фантастика. Именно таким путем пошли Штаты, когда у них сложилась такая же критическая ситуация со 100% коррумпированностью судей, полиции, чиновничества и политиков. Они создали ФБР.Вопрос здесь в другом. Должен найтись такой Президент, который возьмет на себя эту ответственность и назначит руководителем такой структуры действительно честного и бескомпромисного человека типа Гувера, а не "любимого друга". А для этого такому президенту нужна сила воли и понимание, что страна находится на грани пропасти (а она находится). Есть и еще ряд проблем (с ними столкнулись при создании ФБР). Но они решаемы (и метод и способы их решения известен на примере того же ФБР).
2006.06.01 | Albes
Re: Концепція реформи судоустрою
Может я непроходимо тупой, но я не могу понять как "Відсутність системного й узгодженого бачення ДАЛЬНЕЙШОГОздійснення судової реформи" может быть ГЛАВНОЙ ПРИЧИНОЙ "незадовільного стану судочинства" сейчас. Сделанное и недоделонное ранее может быть ПРИЧИНОЙ нынешнего состояния. Это понимаю. Вижу причинно-следственную и временную связь. А вот заявленное авторами Концепции не понимаю. Не вижу причинно-следственной связи. А временная связь "обратная".
"Нагальна потреба у виробленні та законодавчому закріпленні чіткого і системного бачення стратегії реформування правосуддя" есть, но эта ПОТРЕБНОСТЬ не является и не может являться ПРИЧИНОЙ "незадовільного стану судочинства" сейчас.
Извините, но, имхо, я не считаю, что Концепция, которая (извините за каламбур) в первых своих строках строится на концептуально неверных, алогичных подходах, в которых отсутствует понимание причинно-следственной связи (а, соответственно, стройности и последственности), не может дальше рассматриваться как СЕРЬЕЗНЫЙ документ. Только как околонацчное эссе.
Скажу больше. Никакой РЕФОРМЫ до сих пор и НЕ БЫЛО. То, что было, можно назвать разве что "наведением косметики без изменения системы" путем принятия не связанных друг с другом (и, зачастую, противоречящих друг другу) отдельных действий. Достаточно известный пример этого - противоречия норм ГК, ХК, ХПК.