Пара слов

28 мая уве Львове собрали большой хурал портреты из львовской и одесской майдановской мишпухи. По ходу хурала обе-две стороны договорились промежду собой аж до того, шё пришли к единому мнению.

Они отцинковали, шё первый и самый большой гембель в Украине на сегодня - это гембель с языками.

И гембель тут не столько с русским языком. С русским, дай Бог ему здоровья, все нормально. А вот ситуация с таки да уникальными языками: и с одесской речью, и с львівською ґварою — явно не фонтан, шёб не сказать хужее.

Вот послушайте сюда. Или из Одессы есть хоть одна радиостанция, из матюгальников которой гутарит хорошо грамотный литературный же одесский язык, язык нашего Паустовского, Бабеля, Катаева?

Спрашивается: шё за гармидер, шё в Одессе нельзя найти хоть одну газету, накаляканную хорошо грамотной же одесско речью? Вус трапылось, шё, в нашем городе, где живет, кругом-бегом, мильён народу, уже есть куда отдать своё дитё в школу с хорошо грамотным родным одесским языком? Или где есть теи техникумы или университеты (которых туточки у нас дай Боже), шёбы хоть в нем-одном учили, как нужно правильно говорить?

Спрашивается вопрос: Как вам это нравится? Разве это не вей з мир?! Так и где, хочется знать, придет Украина с такими гешефтами?

Сегодня мы имеем за счастье, если нам говорят: "идите на свой Привоз и там имейте свои разговоры, и ни в чем себе не отказывайте". Щас! Не морочите нам голову! Наши разговоры мы хотим мочь иметь там где мы хотим, а не тыняться только, где скажут, пусть даже и об таких славных мест. И хорошо еще, шё есть еще промеж нас люди, которые помнят, как надо говорить в Одессе, и только через это наш язык все еще немножечко живой. И во Львове тоже есть еще паны, которые помнят правильный львовский язык, и они имеют те же проблемы, что и у нас тут, да!

И одесская речь, и львівська ґвара – это же наше ой! Они делают нас одесситами и львовянами, хоть в Одессе, хоть во Львове, хоть где угодно. И больше нигде ви их не найдете. А через то, шё за последние годы и из Одессы, и из Львова уехало, на минуточку, по половине города, теперь и одесская речь, и львівська ґвара имеют бледный вид. И самое главное, шё всем властям все это абсолютно до лампочки.

Поэтому мы решили, шё, хотя одесская речь и львівська ґвара, – это немножко две большие разницы, нам давно пора кричать «Геволт!» вместе.

Шё нам давно пора делать по этому поводу крепко беременную голову всем городским пурицам и гроссен пуцерам из Киева, шёбы они все нам были здоровы, а не так как мы им. Шёбы мы могли у себя дома разговаривать на том языке, на котором наши предки у нас дома писали и разговаривали, ругались и влюблялись, рождались и умирали наши предки, да!

Спрашивается: почему нет?

И ну а самым цимесом будет, если мы бикицер сделаем им вырванные годы до той степени, шё наши региональные языки таки сделают языками в отом законе — «Пара слов об ратифікації Європейської Хартії регіональних мов або мов меншин». Да, конечно, наше сегодняшнее правительство совсем не фонтан, но когда-то были лепетутники и похуже. И ничего – наша речь, наша ґвара и не такое видела.

Наше вам с кисточкой!

Пару слов за Одесу имели Александр Осташко и Сергей Дибров

Лямент

до всіх свідомих і не дуже львів’яків в Україні сущих про захист і поратунок нашої рідної львівскої ґвари і переведення її в престижову реґівональну мову

Та йой, дорогі мої брати, сестри, їхні бахурі і бастарди. Чи ми які тумани вісімнайцяті, чи манкурти, чи матолки француваті, не при ліжку буде сказано… Дивітсі – на Сході держави кожда вобласть, район, місто сільского значенія виголошує собі реґівональну мову яку хоче, а ми, патрійоти і правдиві галичани не годні ніц тому зарадити, бо забулисмо свою материзну – солов’їну мову львівскої батярні, яка настільки сі відрізняє від полтавского діялекту українскої, як ідиш від івриту. Та скілько в наших школах львівских дітей будут вчили казати на шницель і карменадлю катлєта, а на мешти – черевики? Та коли львівский фраєр спацерував на здибанку в черевиках, а панянці дарував не презент, а подарунок (в східних районах Замарстинова вже навіть кажут подарок!)?

То ласкаво попрошу всіх дипутатів, чиновників-бельбасів, їх жінок і коханок, шоферів і бодяґвардів вступитисі за сплюндровану нашу ґвару і надати їй статус реґівональної, бо як та децізия не визріє, то будете мали справу з голово
074; товариства симпатиків львівскої ґвари на теренах Підзамча Стефою Пацьорковою.

Кубіта через той понижений мовний статус має страшний проблєм зі свойов козов, яку регулярно пасе на теренах Кайзервальду і Знéсіння. Якийсь час пані Стефа виганяла свою рогату Рузю попри браму якоїсь метальової бази. І всьо було фертиг, заким сторожем теї фірми не поставили якогось бувшого прапорщика з дуже далекого сходу бувшої «недєлімої страни». Той все казав на козу пані Стефи «жівотноє двурогоє бєз тормозов і руля». Від тего сторожевого «благословіння» коза Рузя перестала давати молоко, а доїласі виключно твердим сиром салогуні в позлітці і з штрихкодом. При цьому страшно матюкалася, що цілком не властиво для добре вихованої галицкої кози з порєдної львівскої родини репресованих. І то є ніц дивного – ви б спробували доїтисі тим кварґелем!

Пані Стефа при нагоді культурно бештила сторожа не бути вар’ятунцьом і не прозивати члена її стада рогатої худоби негожими словами, а ліпше взагалі билбати і вдавати німого здитинства. І навіть вобіцяла нагодувати їго андрутами з чоколядов на кокосовій стружці. А той бурмило сказав, що він є «язиковим меншенством» на території бази, де він проголосив свій язик реґівональним, згідно з «Європейской Хартієй реґіанальних язиков».

І пані Стефа від тего дістала страшну висипку на вантуху, і теперка сі лічит в мольфара Зозульки і доктора Цісика народними способáми – настоянкою на люриксі срібнолистому. Але так довго стривати не може, бо настоянка вже сі кінчає і не дай Боже дочекати, щоби пані Стефа вчинила яку авантуру – то може бути міжнаційональний конфлікт в межах соборної держави і тего сторожа не вратує ні «Європейская Хартія», ні пес Бровко, на якого чекає кавал мнєса зі тертим шклом…

То, прошу вас, наші райці солодонькі з рад і совєтів ріжних рівнів, борше сі справувати з проголошенням львівскої ґвари реґівональнов мовов, бо час іде, пані Стефа слабує на нерви, а ґвару нашу частіше вчуєш в Барсельоні, Лісбоні чи Кракові, а не в ріднім Львові, попід Високим Замком, понад славною Полтвою, попри київску владý…

 П.С. Дійшла до мене чутка, що звивні одесити з Дерибасівскої, що над нашим морем, теж не пасут ні задніх, ні передніх, а мают інтенцию проголосити мову Ільфа і Бабеля реґівональнов. Бо в них таке саме капарство з язиками, як в нас з ґварою. Щиро їх вітаю і хтів бим, аби ми сі спарували до спілки і боролисі за наші бáлаки, як брати. Бо як Одеса зі Львовом сі доштукуют, то та мать городов рускіх і її діти будут при нас виглядали як мантелепи на чужій дифіляді.

За паном Марциняком з львівского Підзамча записав Богдан Волошин.