06/01/2006 | технолог

Кожна людина живе мрією.
Вона народжується на своїй батьківщині, у своїй хаті, росте і, підростаючи, бачить навколо себе все більше і більше, розуміючи, наскільки незкінчений та незбагнений цей світ. Спочатку дитина виходить на поріг своєї хати, потім починає вивчати свій двір, потім виходить на околиці свого поселення.
Вона дивиться на той виднокіл-обрій, який оточує та манить її, та мріє про своє життя на цій землі. Мрії про своє життя зпочатку маленькі, такі як та маленька дитинка, якій вони належать, і вони ростуть одночасно з дитиною, а швидче, не одночасно, а випереджаючи її, бо вони сягають за той обрій, за який з висоти свого зросту маленька людина ще не може зазирнути. Але настає час, дитина стає на крило, вирушаючи у безмежжя свого життя. І знову МАМА вишиває своїй дитині сорочку червоними та чорними нитками...
Смію зтверджувати, що саме мрія створила та пронесла через тисячоліття нашу країну. З мрією про своє майбутнє наші предки жили на цій землі, з цією ж мрією вони йшли по світу, шукаючи втілення своїх прагнень .
Незчисленні орди завойовників-владців прокотилися цими степами та лісами, намагаючись підкорити нас, але люди виховували своїх діточок, будували та білили свої мазанки, садили вишні коло хати і так само гули хрущі ввечері.
Мені легко про це писати тому, що так само робили мої рідні з віку у вік, живучі на тій самій землі, на якій живу і я з своїми нащадками.
Я так само ходжу по тих же самих степах, так само ловлю рибу у тих же річках, так само будую хату на своїй землі.
І так само я відчуваю себе вільним від існуючої влади.
Ми й збереглися на цій землі, а, може це наша земля нас берегла, тому що головними засадами життя були ВІРА І ВОЛЯ. Віра в те, що недаремно Творець створив Україну і недаремно ми прийшли у це життя. Прийшли, щоб бути вільними.
Той, хто це зрозуміє, може зрозуміє українську душу...
Хто не зрозумів, той за тисячоліття не зміг нічого зробити з нашим народом і канув у небуття, хто зрозумів – той став частинкою цієї вічної землі і без неї життя не уявляє.
Воля народжує ЛЮБОВ. Любов до життя як такого, любов до того, що тебе оточує, любов як продовження нестримного потягу людини до недосяжного, до мрії, до своєї волі, яка відображається у сяючих очах коханої, у широко відкритих світу очах твоїх дітей та онуків...
А посередині України стоїть хутір НАДІЯ. Стоїть як відбиття того, що ВІРА і ЛЮБОВ неможливі без надії на те, що в житті все відбудеться, все справдиться, все, що ховається за видноколом стане відкритим...
Але, як казали предтечі, джерелом ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ є їх Матір – СОФІЯ (МУДРІСТЬ).
Мудрість, яка набувається досвідом життя, яка виховується крок за кроком отієї маленької дитинки, яка у маминій вишиванці йде за виднокіл.

Сьогодні, у Дитячий день, бажаю всім нам зберегти ВІРУ, НАДІЮ, ЛЮБОВ та Матір їхню СОФІЮ...