06/02/2006 | vladvas

У нас все схоплено, все скуплене-оплачене,
Повернемо усе, на вибори затрачене,
А біомаса та, нехай, про зраду плачеться,
Хіба ж то влада, що не краде й не собачиться!
У восьмому номері «Всеукраїнської технічної газети» я опублікував нарис про свого приятеля Сашка, пробачте, Олександра Анатолійовича Екимовських, чиї винаходи могли б розв'язати газову проблему України. От вже більше місяця мій ранок починається з телефонних дзвінків. Дзвонять майже зі всіеї України, просять дати Сашини координати. Я справно повідомляв спраглих про його мобілку і емейл, сам же з Сашею не спілкувався. Заїв комплекс неповноцінності. Як не як, в тому Житті, в тій Державі я був не останнім спеціалістом. Впроваджуючи свої винаходи, облітав-об'їздив весь Союз від Калінінграда до Петропавловск-Камчатського. Але навіть в кращі часи я не одержував більше сотні листів, а на Сашином сайті зареєстровано вже 17520 відвідин!
На днях я опублікував в Інтернеті статтю «Тарифна ганьба України», в якій висловлював думку, що підняття тарифів на енергоносії, транспорт, зв'язок і корисні копалини мають одне завдання - забезпечити умови для нового перерозподілу власності за рахунок банкрутства промислових і сільськогосподарських підприємств, а також сфери комунального обслуговування. Описав я і Сашини блукання по кабінетах…
На другий же день після публікації, Саша примчався до мене.
Приведу коротенько нашу розмову -
„ Я-Саша! Я тебе так довго не бачив. Ти, напевно, вже всю Україну об'їхав. Адже тільки мені дзвонять щодня, а про тебе ж писали і інші, ще й телебачення показувало, радіо транслювало...
Саша- не знущайся Васильіч! Так, дзвонять щодня. Так, запрошують. Але коли ти мотався по Союзу, ти хіба за свій рахунок це робив? Ти одержував відрядження від інституту! Так, мені потенційні замовники обіцяють компенсувати всі витрати. Але подумай сам. Для того, щоб встановити в котельній мою насадку до пальника, потрібно знати параметри котла і необхідні параметри пари. Я повинен все дослідити, полапати, поміряти. Адже в звичайних газових пальниках 20% тепла від випромінювання, а 80% за рахунок конвенції. У мене ж навпаки – 80% випромінюванням і лише 20% конвенцією. Використовувати мої насадки в котельній, не розібравшись, це все одно, що мешканцю півночі, що приїхав на море, вийти в перший день загоряти. Згоріти може! А зараз скажи, де ти бачив хоч одне велике підприємство, побудоване після загибелі СРСР? Не знаю я таких. Звуть мене на підприємства, збудовані в 50-70-х роках минулого сторіччя, а то і раніше. Переважно вони обладнані котлами ДКВР або НІІСТУ. Їх у нас на Україні більше 50000. Позачасто вони не ремонтувались з часу установки. Метал труб в них так коррогував, що і при існуючих пальниках того і чекай, труби лопнуть. А моя ж каталітична насадка дасть не тільки вищі температури, але і випромінювання на всі боки. Старі, корроговані труби цього не витримають. До того ж пароутворення збільшуеться утрічи. Це означає, що і умягченої води треба утрічі більше. Треба додаткова водоочистка, щоб накип не вивела котел з ладу. Отже, після огляду котлів, іноді доводиться і відмовлятися. А при відмові у нас нічого не платять, навіть твої витрати на дорогу і згаяний час не компенсують. Тому я тепер і віддаю перевагу найближчому регіону. Ось зараз запрошує подивитися котельню директор найбільшого в Україні цукрового заводу з Вінничини. Це не так далеко. Як по твоєму, чи не зробити цей об’єкт показовим?-
Я - Саша! На Вінничині зараз рахується 34 цукрові заводи( 4 встигли після прихватизації порізати на брухт). Але найбільший цукрозавод не на Вінничині, а у нас тут, в Радехові. Чом би нам з тобою не сходити до нашої симпатії, Милі Подляшецкої. Її кабінет напроти кабінету головного аграрія області Івана Стефанишина, у них навіть секретарка спільна. Ось у неї, за філіжанкою кави ми б і домовились, щоб Стефанишин рекомендував директору Радехівського десятитисячника поставити твої насадки…-
Саша -Васильіч! Ну поспілкуємося ми з красунею. Ну рекомендує мене Стефанишин директору заводу. А що далі? Ти розумієш, що мене йому нав'яжуть, а не він сам прийде! Пригадай, як тебе таким же чином нав'язали бізнесмену Марківському. Ти хоч щось зміг впровадити у нього? Він тобі навіть зарплату за весь пропрацований у нього час, не заплатив!-
Я -Саша! Але ж ти для чогось пробивався до Президента, був у Кінаха, в Мінпаливенерго, в «Нафтогазі», зустрічався з депутатами. До чого доїздився-доходився?-
Саша -Знаєшь, всі, у кого я був, говорили, що мої розробки дуже потрібні Державі. Що зроблять, все від них залежне, щоб допомогти мені. І після цього палець об палець не ударяли. Мені один депутат пояснив це тим, що зараз відбувається зміна кланів. Вона завжди супроводжується перерозподілом власності. Новий клан бідніший грошовими ресурсами, ніж старий. Отже, щоб відібрати об'єкти, він повинен довести їх до банкрутства. Тому і підвищують ціни на енергоносії, перевезення і копалини. Щоб довести до банкрутства і викупити за безцінь не «свої» підприємства. Ось коли підприємство куплять „свої люди”, тоді і знадобляться мої розробки. А поки на державну допомогу мені нічого розраховувати…
Я -Саш, поясни мені нетямущому. Навіщо тобі взагалі потрібната державна допомога?-
Саша -Та не допомога мені потрібна. Мені потрібно, щоб на рівні Прем'єра або навіть Президента, примусили урядовців всіх рівнів не заважати тим, хто на місцях починає модернізувати свої котельні під мої насадки до пальників. Особливо, не заважати бюджетним організаціям. Адже у нас звикли чекати вказівки з верхів. Немає – все паралізовано, хіба що кинулися утепляти вікна і двері. Наближається зима, я б міг розв'язати проблему газу для населення, але мої пропозиції, виявляється нікого не цікавлять!-
Я Саша! Поки це тільки слова, конкретизуй, будь ласка.-
Саша- Ну добре. Приведу дані НАК «Нафтогаз». Споживання газу в Україні складає 75 млрд. кубів, з них 50 млрд використовується на потреби населення і 25 –на промисловість. Здобуваємо зараз ми біля 30млрд кубів, на існуючих потужностях можемо збільшити здобич до 50 млрд кубів . Тобто ми можемо покрити потребу в газі на 65%. Населення, в основному, використовує газ для обігріву приміщень і нагріву води. Мої насадки дозволять заощадити від 25 до 60% газу. То з врахуванням цієї економії нам повинно хватити цих 50 млрд напотреби і населоення і промисловості!
Я. Саша, я в цьому трохи сумніваюсь. Адже те, що в нас добувають, більшою частиною прихватизовано і скільки конкретно добувається, ніхто не знає! В тому житті, працюючи на підприємстві Кремлівської райспоживспілки, я мав літерний допуск до документів. Випадково натрапив на доповідну Сєрова Берії, в якій говорилось, що по данним служби технічної розвідки SS, запаси газу на Україні сягають 2.5 трилліонів кубів! Чомусь за роки незалежності я не читав ні про відкриття нових родовищ, ні про освоєння азово-чорноморського шельфу…
Саша Ти знаєш, депутат якраз про це і говорив. Він казав, що в ЦРУ оцінюють запаси газу на Україні у 2- 3 трильйони кубів. Мало того, розробка цих родовищ у Азово-Чорноморському шельфі вже здана в концесію.При цьому на вигіднгих для нас умовах.Наша преса навіть писала про це і не раз! Щоправда, через півроку після того, як це сталося...
Я Що ж, може дійсно прогавив. Та боюсь, щоб ті умови будуть вигідні не Україні, а якійсь фірмі, типу сумнозвісного Росукренерго. То ж треба думати про економію газу. Та хіба з цим узгоджується поведінкка наших урядовців? От нещодавно Міністр Качур, виступаючи по телебаченню, схвалив перехід на індивідуальне опалювання квартир. Хіба перехід від однієї могутньої ТЕЦ до тисячі індивідуальних котлів не викличе різке збільшення витрати газу? Що по твоєму нас чекає?-
Саша -Тут треба дивитися з різних позицій. Ти мені колись показував зимові фотографії, із зеленими смугами трави над теплотрасами. Тобто нині теплотраси позачасто обігрівають повітря. По офіційним підрахункам при транспортуванні втрачається до 40% тепла. Чим далі будинок від ТЕЦ, тим нижча температура гріючої води в батареях. Для цих будинків вигідніше мати індивідуальне опалювання. Зараз за даними „Укргаз” у населення знаходиться 16, 5 млн. газових плит, 4,5 млн. газових колонок і 6 млн. газових котлів. Після підняття цін на газ, центральне опалювання влетить громадянам в копієчку. До того ж якість того опалювання дуже низька, адже ремонтні роботи не провадились з часів Радянської влади. Скільки разів телебачення показувало мешканців, що не можуть у власній квартири бути без пальто! Тому індивідуальне опалювання більше відповідає потребам городян. При його впровадження кількість індивідуальних котлів буде доведена до 12-15 млн! З цієї кількості котлів дві третини- це продукція колишнього Союзу, які я можу модернізувати без капітальних затрат, зекономивши гроші і газ населенню України
Я -Так для тебе це море роботи. Признайся чесно, у нас прийнято за послуги брати певний відсоток від вартості устаткування. Тоб то чим дорожче котел, тим більше тобі заплатять.Ти рекомендуєш встановлювати дорогі німецькі котли, які лобіює Івченко, бо ними торгує його племінник?-
Саша - Я не доларовий патріот! Я можу модернізувати будь-який котел, будь то наш, будь то німецький. Але при модернізації вітчизняного котла його теплоутворююча здатність збільшується в 2-3 рази, а ось імпортного тільки на 20-30%. Тобто, купивши імпортний котел, який коштує на порядок вище за наш, після модернізації отримаєш результат на порядок нижче, ніж у нашого!
Я -Саша, але все це слова. Ти брав участь не в одній виставці. Про тебе писала вся регіональна і центральна преса, тебе показувало телебачення, транслювало радіо. А я, окрім твоїх слів, хочу побачити конкретно, як працюють твої насадки, побачити і полапати продукцію, випущену підприємствами, що їх застосовують.
Саша- -Нема проблем! Поїдемо завтра на наш завод ЖБІ. Там якраз закінчили випробування моїх насадок!”
І ось я з Сашею заходжу на Львівський завод ЖБІ( див. фото 1). Величезна територія, у самому кінці якої розміщується котельня з двома старими котлами. До цехів з пропарювальними камерами від неї не одна сотня метрів. У багатьох місцях над теплотрасою парить. Що поробиш, тим теплотрасам не один десяток років, от і вийшла з ладу теплоізоляція. Котли хоч і старі, але минулого року в них повністю замінили труби, так що вибуху можна не боятися. Зав. лабораторією приносить дані випробувань. Раніше пропарювання (тепло-волога обробка залізобетонних виробів, яка забезпечує набір ними заданої міцності) здійснювали протягом 12 годин, при цьому на виході отримували бетон 40-50% готовності, який після цього ще певний час долежувався до 70%. Після установки каталітичної насадки, процес скоротився до 4-5 годин, при цьому готовність бетону на виході склала 70%(відгрузочний стандарт). Тобто вироби можна відразу пускати в реалізацію. Мало того, якщо раніше дуже багато виробів йшло в брак, то тепер брак впав до мінімуму ( див. фото виробу із старої і дослідної партій). А найголовніше – раніше з пропарювальних камер цехів, віддалених від котельної, не могли одержати нормальні вироби - вони розвалювались при виїмці. Переобладнали дві пропарки у сушильні камери, які обладнали індивідуальними теплогазогенераторами, щоб підвищити якість продукції. Та з-за них споживання газу підвищилось на стільки, що покликали Єкимовських...
Випробування на ЖБІ провадились при температурі повітря вночі – 5- 60 С, а вдень – 10-120 С і при максимальній вологості повітря(дощ). При цьому термін розігріву котла до заданих параметрів скоротився в 5 разів, а тривалість пропарювання , залежно від виробів, скоротився з 12 годин до 4- 5. Міцність залізобетонних виробів збільшилась з 40-50%, до 70-100%. Брак зменьшився до мінімуму.
Як бачите, Екимовських не тільки говорить про свої винаходи. Він може показати, дати помацати наслідки їх впровадження.
Нині стоять на межі закриття цукрові заводи, могутні м'ясокомбінати та молокозаводи, машинобудівні і металургійні підприємства, цегельні заводи, а також ТЕЦ – головні споживачи газу. Насадки Єкимовських знівелюють ціновий удар уряду. Тому і вважаю своїм обов’язком довести інформацію про Сашини розробки до людей, які могли б їх впровадити у себе.
Після попередньої публікації «у всеукраїнській технічній газеті» дотепер не замовкає телефон. Просять Сашини координати. Та для того, щоб їх знайти, достатньо на будь якому пошуковику набрати Александр Єкимовських і відкрити його сайт. Там є і телефони, і емейл, і опис основних розробок!
Звичайно, приємно, коли тобі звонять по твоїй публікації. Та от я став гортати подшивки своїх статей. У 1996 я писав про пенсіонера з Гайсина, колишнього шофера, котрий на струмку, що тече його городом, зробив мініГЕС і забезпечує електрикою себе і сусідів. У 1997 писав про друга-фермера, який біля свого корівника на 10 корів зробив біогазову установку і тепер обогрівається і готує їжу на власному біогазі. Писав про свого приятеля Сашка Тимківа, який в домашніх умовах з рапсового масла робить біодизель і заправляє ним свій трактор. Багата Україна умільцями. Постав їх винаходи і розробки на службу Україні, давно б ми вже стали енергонезалежними. Та не вони герої нашого часу. Не про них пишуть газети. Не їх показує телебачення. І так буде доти , поки при владі будуть люди, які піклуються про власні інтереси, а не про Україну.
К.т.н.Владимир Сиротенко(Вербицький)

Праправнук автора „України” П. Куліша
Правнук автора «Ще не вмерли України»М.Вербицького
Онук автора „За Україну, за її долю” М.Вороного
Син майора В.Сиротенко, який і 1945 врятував Карела Войтиллу(покійний Папа Римський), а в 1996 був викинутий на 70 гривневу пенсію, тепер професор Армавірського Держпедуніверситету, полковник російської армії, пенсія $300.
Автор книги „Неизвестный Вам Тарас Шевченко», опублікованої в авторському перекладі російською в Білорусі та Росії, та 185 публікацій українською та в перекладі, маю 15 авторських свідоцтв на винахід СРСР та один піпіфакс-патент України.

Sirotenko@polynet.lviv.ua