06/05/2006 | Юлія Тищенко

НАТО і опозиція: феодосійська модель

Події, що розгорнулись у Феодосії навколо прибуття 27 травня 2006 р. до торгового порту американського військово-транспортного корабля "Advantage" з військовою технікою та морськими піхотинцями на борту для розвантаження вантажів щодо участі у заздалегідь запланованих навчаннях "Сі-бриз", стали ілюстрацією не тільки й не так антинатовських настроїв в АРК, як наочною демонстрацією, з одного боку, проблем, що їх спричиняє нескоординованість дій влади, а з іншого – широких можливостей конвертації опозицією подібних недоглядів та прорахунків у дестабілізацію ситуації в країні. Залишимо роздуми про те, чи є 40 охоронців на кораблі іноземними військовими, чи ні, відповідним органам влади. Нагадаємо лише, що порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України встановлюються відповідно до пункту 2 частини другої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема законом "Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на територію України". Статтями 7 та 8 цього документа обумовлено, що рішення Президента України про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України приймається на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, яка визначає відповідність допуску підрозділів збройних сил інших держав на територію України національним інтересам і законам України, в тому числі її міжнародним зобов’язанням. Своєю чергою, це рішення Президента відповідно до пункту 23 статті 85 Конституції України підлягає схваленню Верховною Радою України, яка розглядає питання про таке схвалення позачергово як невідкладне. Пропозицію про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2006 році для участі в багатонаціональних навчаннях було підготовлено Міністерством оборони на підставі Закону України "Про ратифікацію угоди між державами-учасницями, які беруть участь у програмі "Партнерство за ради миру", щодо статусу їхніх збройних сил та Додаткового протоколу до цієї Угоди" від 2 березня 2000 року, Закону України "Про ратифікацію меморандуму про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів України і Штабом верховного головнокомандувача об’єднаних збройних сил НАТО на Атлантиці та Штабом верховного головнокомандувача об’єднаних сил НАТО в Європі щодо забезпечення підтримки операції НАТО з боку України" від 17 березня 2004 року та низки міжнародних угод. Однак ВР необхідний закон про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України для участі в запланованих навчаннях поки що не ухвалила. І про це було добре відомо всім фігурантам нинішнього скандалу. Ситуація "зависла". Відтак під час розвантаження корабля у феодосійському порту відбулися несанкціоновані мітинги, а 29 травня депутати міськради Феодосії на позачерговій сесії одностайно підтримали рішення, яке “закріплює за Феодосією статус території без НАТО". Законопроект був запропонований депутатами міськради від блоку Н.Вітренко, і відповідне рішення було прийнято фактично одностайно. За цього слід зауважити, що в складі міськради переважну більшість становлять представники ПРУ. З огляду на цей розклад можна припустити, що такі дії депутатів міськради мали в якийсь спосіб узгоджуватися чи координуватись із загальною позицією цієї партії стосовно НАТО. Проте коментарі політиків від ПРУ щодо НАТО та ситуації в Феодосії є доволі стриманими. Вони зосереджуються переважним чином на звинуваченнях влади в порушенні процедур, установлених законом. Днями один із лідерів Партії регіонів Тарас Чорновіл заявив, що питання про членство України в НАТО має вирішуватися тільки на референдумі, але найближчим часом необхідно значно розширювати співпрацю з альянсом. "...наша політична сила пропонує зробити так, як робить Росія, – без прямого вступу в НАТО дуже серйозно поглибити співробітництво. А якщо уряду, президенту вдасться переконати хоча б 50% українців плюс один голос, щоб вони підтримали вступ у НАТО, то ми здамося і теж за це проголосуємо у Верховній Раді", – заявив він. Також було наголошено, що саме лідер Партії регіонів Віктор Янукович у той період, коли був прем’єр-міністром, підписав основні документи про співробітництво України з НАТО, так само як і про участь України в Єдиному економічному просторі, "і тому Партія регіонів абсолютно адекватно ставиться до НАТО". Такі заяви є знаковими для партії, котра намагається вибудовувати образ респектабельної і виваженої сили в євроатлантичному контексті та якоюсь мірою позбутися "антиєвроатлантичного" іміджу, принаймні серед іноземних спостерігачів. Наприклад, 29 травня, в день ухвалення рішення феодосійської міськради, В. Янукович, як повідомляє його персональний сайт, зустрівся з делегацією Конгресу США на чолі з координатором більшості Палати представників Роєм Блантом та координатором меншості цього органу Стенлі Хойєром. У ході цього заходу він зазначив, що головне для його політичної сили – це інтереси держави, "а не політичні амбіції чи емоції". Але варто пригадати, що проект Закону України “Про схвалення рішення Президента України “Про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2006 році для участі у багатонаціональних військових навчаннях”, який передбачав проведення на території нашої держави шести навчань із залученням підрозділів іноземних країн, надійшов до Верховної Ради України лише 2 лютого 2006 року, тобто в самий розпал парламентської виборчої кампанії. За відповідне рішення проголосували тільки 215 народних обранців. Фракція ПРУ в повному складі голосувала проти цього. Це, звичайно, виглядало цілком логічно на тлі виборчої кампанії – дійсно, за подібних умов було марно очікувати позитивних результатів голосування. Але ж виникає “наївне” запитання: чому Міністерство оборони й надалі не докладало зусиль до затвердження закону, адже міна вповільненої дії, яка й вибухнула в травні місяці, була закладена під ситуацію ще в лютому, тож був час унеможливити цей вибух. На рівні політичної риторики сьогодні антинатовські висловлювання лунають переважним чином із боку ПСПУ, КПУ та СДПУ(о). Наприклад, соціал-демократична партія України (об’єднана) вимагає негайного виведення всіх військових кораблів НАТО з територіальних вод України: "...перетворення України на "непотоплюваний авіаносець" і форпост НАТО на Сході означає не тільки втрату суверенітету країни у військовій сфері, а й фактично повний контроль з боку НАТО над зовнішньою політикою України. Сьогодні наша країна стоїть на порозі добровільної військової окупації". Об’єднані соціал-демократи розцінюють це як злочин проти народу України, за який влада мусить понести повну відповідальність. Своєю чергою, лідер блоку "Народна опозиція", голова Прогресивної соціалістичної партії України Наталія Вітренко налаштована ще більш радикально. Вона вимагає терміново скликати сесію Верховної Ради України у зв’язку з присутністю військ НАТО в Україні, а також розпочати процедуру імпічменту Президента України Віктора Ющенко з огляду на державну зраду. "Все, що знаходилося на кораблі, а це зброя і будівельна техніка, свідчить про те, що цей корабель прибув не для участі в навчаннях, а для створення бази НАТО на території Старого Криму", – вважає вона. За її прогнозом, такі дії влади можуть спровокувати громадянську війну в Криму за сценарієм Югославії. "Спочатку Крим буде перетворений на кримськотатарську автономію, а відтак – незалежну кримськотатарську державу. Для НАТО важливо, щоб на Крим перестала претендувати Росія, навіть на шкоду інтересам України", – такі зловісні перспективи вимальовує вона... З огляду на подібні заяви легко зрозуміти, яким чином і якою мірою можуть “сприяти” стабільності ситуації на півострові та гармонізації міжетнічних відносин представники ПСПУ, які входять до складу більшості в кримському парламенті...

Альянс, місцеве "самоуправління" і РФ

Ситуація у Феодосії викликає низку запитань і щодо позиції представників органів самоврядування та сфери їх повноважень. Тут також виникають і сюжети, пов’язані з діяльністю потенційної опозиції на місцевому рівні. Зокрема, вже 2 червня Луганська облрада ухвалила заяву, в якій вимагає від Генпрокуратури дати правову оцінку подіям у Феодосії і незаконному втягуванні України до НАТО. В оприлюдненому документі органу місцевого самоврядування йшлося про те, що підписанти “рішуче засуджують дії окремих посадових осіб, які створили умови для виникнення подібного прецеденту”. Також депутати Луганської облради п’ятого скликання висловлюють глибоку занепокоєність у зв’язку з політикою втягування України в НАТО, яка суперечить декларації про державний суверенітет України. У своїй заяві депутати вимагають від Генеральної прокуратури України дати правову оцінку подіям у Феодосії та спробам посадових осіб незаконно втягнути Україну до НАТО. Більше того, луганські депутати закликали депутатів усіх регіонів України на чергових сесіях розглянути цю ситуацію та чітко висловити свою позицію й ухвалити відповідні заяви. Також на сесії було прийнято звернення до депутатів сільських, селищних, міських рад Луганської області, в якому обласні депутати підтримали протести громадськості проти "розміщення і перебування на території України військових підрозділів НАТО та розцінили події у Феодосії як спробу посягання на суверенітет та національну безпеку України". Виникає риторичне питання: представники якої партії складають більшість у цій облраді?.. Водночас з огляду на подібні “ініціативи” місцевих органів можна припустити, що невдовзі ми можемо стати свідками зливи політичних заяв та декларацій з боку органів місцевого самоврядування стосовно співпраці України з альянсом. Отже, після сюжетів щодо визнання російської як регіональної черга за антинатовською риторикою. Власне, ми вже є свідками того, що після проведення пропорційних виборів місцеві ради стали активно перейматися політикою та реалізовувати настанови партійних програм по всій вертикалі влади. Раніше до політичних заяв вдавалися переважним чином лише депутати ВР АРК, особливо в 90-ті роки. Тепер в Україні сталося ще кілька подібних прецедентів на рівні областей з усіма складними і далекосяжними наслідками, які із цього можуть випливати. Все це відбувається на тлі вочевидь надто затяжних переговорів про створення коаліційного уряду та завеликої перерви в роботі парламентської сесії до 7 червня попри те, що ситуацію щодо ухвалення закону про допуск іноземних військових на територію України законодавчо потрібно залагодити негайно. Тим часом потенційні партії влади протягом цілого тижня фактично майже не позиціонувалися з приводу подій у Феодосії. Наприклад, заява "НУ" з приводу антинатовської істерії в цьому місті з’явилася аж 2 червня. В документі йшлося про те, що роздмухування окремими політичними силами скандалу навколо “прибуття іноземного військового корабля в порт Феодосії для участі у міжнародних військових навчаннях на території України є заздалегідь спланованою політичною акцією, мета якої – загострення суспільної ситуації у Криму і дискредитація української влади загалом". Все це відбувається фактично на тлі “гарячих” повідомлень у російських ЗМІ про масові акції протесту в Україні щодо членства в альянсі. Наприклад, 1 червня в них з’явилася інформація відносно того, що до протестів проти перебування американського корабля у Феодосії приєдналися Донецьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса й Миколаїв. Ішлося навіть про “мобільні групи народного ополчення”, які блокують усі входи і виходи в порт. Симптоматично, що паралельно із цими повідомленнями Держдума Росії ухвалила рішення про надсилання запиту до уряду цієї країни з приводу надання інформації про заходи щодо повернення півострова Крим до складу Російської Федерації! Проте трохи пізніше цей запит таки було відкликано. Умотивовано цей крок було, за словами депутата Держдуми К. Затуліна, “помилкою” щодо терміну дії нині чинного договору між Росією і Україною про взаємне визнання кордонів, який закінчується не найближчим часом, як гадали думці, а лише в 2009 році. Тому всі документальні запити, які почали надсилати у відповідні інстанції у зв’язку з дорученням, були припинені. За цього, за інформацією українських спецслужб, багато хто з учасників протестних акцій у Феодосії мали далеко не українське громадянство ("Зеркало недели", 3 червня 2006 р.). Але в цьому разі виникають логічні запитання щодо діяльності низки українських політичних партій, яка пролягає у фарватері інтересів іншої держави. Сьогодні ми бачимо, що політичне керівництво РФ, можливо, змінює стратегії впливу на український політичний простір. Якщо раніше спостерігалися прямі дії в цьому сегменті, то сьогодні для втілення в життя власних стратегій політики РФ використовує інформаційні приводи (війни), специфічні інтерпретації історичних подій, а також внутрішньоукраїнські політичні сили, які можуть виступати провідниками інтересів політичного керівництва РФ. За цього для українських політиків тактичні цілі набагато важливіші, ніж стратегічні, ніж український імідж, ніж стабілізація ситуації в державі.

Недогляди, похибки, помилки...

Головна помилка сьогоднішньої влади полягає в тому, що така ситуація взагалі стала можливою. Зокрема, в жодному разі не можна було допустити, щоб Закону України “Про схвалення рішення Президента України “Про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2006 році для участі у багатонаціональних військових навчаннях” так і не було ухвалено у ВР. Затвердження цього акта унеможливило би політичні спекуляції на тему чергових військових навчань, які проводяться в Україні починаючи з 1997 року. Ухвалення закону могло статись і в перший день засідання сесії нової ВР, і результативне голосування могло би наочно продемонструвати реальність конституювання парламентської більшості та створення коаліції. Але цього не трапилося, натомість питання політичного працевлаштування виявилися важливішими за потенційну дестабілізацію. Тут має рацію Президент України В. Ющенко, який заявив у Донецьку, що феодосійський антинатовський скандал – "це провокація. Щороку в Криму проводяться міжнародні військові навчання. Чутки про події у Феодосії мають виключно політичний смисл". Проте нескоординованість дій влади фактично уможливила використання українськими і російськими політиками доволі буденної військової теми в політичних цілях. І сьогодні феодосійські події та спекуляції навколо військових баз НАТО в Україні є черговою ілюстрацією того, що у влади в принципі відсутня цілеспрямована інформаційна стратегія щодо роз’яснення своїм громадянам того, що є НАТО, що може дати Україні вступ до альянсу в плані безпеки, економіки і чи становить зближення з НАТО загрозу для ВПК та економіки. Навіть якщо Україна буде інтегрувати в колективні системи безпеки ЄС (припустимо), відповідні соціально-економічні викладки потрібно буде широко оприлюднювати та коментувати. Цього не робилося за часів президентства Л. Кучми, майже не робиться й сьогодні. Координаційні недогляди влади фактично було визнано й під час позачергової наради РНБОУ, яка відбулася 2 червня. Вона відбулася не в останню чергу завдяки В. Горбуліну. У цьому зв’язку виникає також запитання, чому цього не можна було зробити раніше, наприклад тоді, коли потрібний закон у ВР не ухвалювався, а дата навчань наближалася. За результатами роботи наради В. Горбулін зробив висновок, що “ряд акцій протесту в Криму зобов’язали керівництво подивитися на ситуацію з різних точок зору”. За його словами, під час засідання РНБОУ наголошувалося, що події у Феодосії та інших населених пунктах Криму свідчать про те, що “місцеві органи самоврядування, їхні голови і депутати, вийшли за межі своїх повноважень і своїми діями фактично поставили під загрозу проведення цих навчань, цим самим завдали шкоди іміджу України”. Йшлося на нараді і про те, що у блокуванні магістральних транспортних шляхів та інших акціях брали участь громадяни деяких іноземних держав, у тому числі Російської Федерації, що є порушенням українського законодавства і втручанням у внутрішні справи України. “Прийнято рішення розглянути ці моменти, і якщо такі факти будуть визнані, громадяни цих країн будуть депортовані з території України, а після розгляду питання в МЗС, вони будуть визнані персонами нон грата”, – повідомив В. Горбулін. До речі, подібні санкції вже давно можна було б застосувати до деяких іноземних політиків з огляду на їхні висловлювання в ефірі українських телеканалів. В остаточному підсумку на нараді РНБОУ всім правоохоронним органам було запропоновано дати чітку юридичну оцінку цим подіям та прийняти рішення щодо відповідальності посадових осіб і всіх інших громадян, які брали участь у протизаконних акціях. Міністерству оборони і Міністерству внутрішніх справ доручено зробити все для забезпечення порядку при проведенні багатонаціональних військових навчань в Україні “Сі-бриз–2006” та “Тугий вузол–2006». Одним із лакмусових папірців на здатність країни виходити з кризи може бути результативне голосування у ВР щодо Закону України “Про схвалення рішення Президента України “Про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2006 році для участі у багатонаціональних військових навчаннях”. Щоправда, з огляду на поточну ситуацію доводиться очікувати чергових дебатів та блокувань на рівні парламенту. Однак майбутні події мають продемонструвати, наскільки важливіші для українських політиків державні стратегічні завдання та цілі від потреб політичного тактичного протистояння в умовах тривання процесу формування коаліції. А для нинішньої влади події у та навколо Феодосії повинні стати наочною ілюстрацією того, що будь-які найменші її недогляди та помилки, нескоординованість дій чи то недбалість можуть великою мірою сприяти створенню штучних політичних криз, бо подібні похибки можуть із великою користю для себе використовувати певні політичні сили як усередині України, так і за її межами. Виникає тільки питання, скільки таких уроків буде у влади в майбутньому... Юлія Тищенко, керівник програм розвитку громадянського суспільства Український незалежний центр політичних досліджень