Ювілей Івана Франка затьмарюють повсякденні проблеми
06/06/2006 | Галина Левицька
27 серпня 1856 року у Якова Франка було свято. Бог вислухав його молитви і послав йому сина. Якову Франкові належало першенство при виборі імені, бо народився продовжувач його роду. За традицією, свого наступника, як велів звичай, мав назвати іменем свого батька — Іваном. Про це читаємо у дослідницькій літературі про Івана Франка. З досліджень знаємо також, що Яків Франко сподівався, що син успадкує його фах. І дійсно Іван Франко став ковалем, але не у прямому розумінні слова. Він став ковалем українського слова, яке у той час з шаленою жорстокістю висміювали і викривляли москвофіли. І не без їх участі зривалися його вибори і до парламенту Австро-Угорської імперії, і до Галицького сейму. Незважаючи на усі супротивні вітри долі (про багато з них ми дізнаємося щойно нині з найновіших досліджень) він вперто йшов до мети, боронячи право свого народу на повноцінне національне буття. Хоч нерідко він і докоряв своєму народові за його хиби і готовність бути тяглом у поїздах чужого поступу.
Коли глянути на українську реальність наших днів, то вона до болю нагадує нам франковий час. А тому не мають ніякої рації ті, хто хоче загнати Франка до музеїв, замкнути у книгосховищах, бо мовляв він не дає розпростерти крила сучасникам. Люди, які думають знаходять у Франкових творах болі і надії людської душі. Тому 27 серпня 2006 року —150 років з дня уродин титана українського духу Івана Франка і це не тільки нагода для рутинного вшанування пам’яті про Каменяра. Це також ще одна нагода задуматися над собою і своєю долею.
Але далеко на всі схильні думати про справи глобальні. А тому загал українського суспільства і не підозрює про таку видатну подію. ЗМІ також не надто часто звертаються до цієї дати, бо в Україні на фоні свободи слова процвітає повна бездуховність. Канал культура працює тільки для тих, кого мучить безсоння. Власники телеканалів байдужі до українського титана духу і це передається на журналістський корпус, який у загальній масі є заробітчанським і денаціоналізованим.
А що робить влада? Кабінет Міністрів України ще 7 лютого 2006 року видав розпорядження «Про затвердження плану заходів з підготовки та відзначення 150-річчя від дня народження І.Я.Франка», але не цікавиться як його розпорядження виконується, бо перебуває в статусі відставленого. Новий коаліційний уряд знаходиться в стані формування і йому не до ювілею Івана Франка. Їх болить голова як поділити портфелі. А про ювілей Франка думає в основному ювілейний організаційний комітет.
Про підготовку до відзначення ювілею Івана Франка я розпитую члена оргкомітету з підготовки та відзначення 150-річчя від дня народження Івана Франка Романа Лубківського. Він твердить, що Кабінет Міністрів погано фінансує підготовку до відзначення ювілею. І всюди наголошує, що ювілей Івана Франка під загрозою, бо велика частина запланованих книжок до ювілею не вийде. «Музей Івана Франка у Львові практично розвалений і я не бачу можливості, щоб він запрацював до цієї визначної дати. Подібна ситуація і в селі Нагуєвичі, де Іван Франко народився», — твердить Р. Лубківський. «Йшла мова про встановлення пам’ятника Іванові Франкові в Одесі, але до 27 серпня його не буде, бо роботи тільки розпочинаються», — підсумовує член оргкомітету. Є ціла низка проблем морального характеру, каже Р. Лубківський, бо все, що вдається здійснити, відбувається або на ентузіазмі, або з допомогою коштів з обласного та районного бюджетів.
Немає загальної концепції, впевнений Роман Лубківський, яка б відповідала значенню творчості Франка для України та світу, а це колосальна фігура ХХ століття. «Він володів усіма слов'янськими мовами, практично — усіма європейськими. Німецьку та французьку знав досконало, з легкістю перекладав будь-які літературні оригінали. Сферою його творчих, філософських зацікавлень були економіка, політика, етнографія, мовознавство, літературознавство, журналістика», наголошує член оргкомітету. Роман Лубківський впевнений, що Іван Франко ніколи не був «обласним письменником», і тому заснування національної, а можливо, й міжнародної премії Івана Франка вже на часі, але особисто він відповідних паперів ще не бачив…
За словами Романа Лубківського, потрібно, щоб не лише професура Польщі, Італії, Австрії, Словаччини, Чехії приїхала на ювілей і вела мову про значення і внесок Івана Франка у їхню культуру, а святкування відбулися б на рівні президентів цих країн.
Літератори, які вивчають спадщину Івана Франка впевнені, що вона вміщується в сто томів. Варто зауважити, що колишній віце-прем’єр-міністр з гуманітарних питань і директор інституту літератури академік Микола Жулинський не зумів підготувати до друку таке видання. І тому колосальний задум про 100 томне повне видання творів Івана Франка залишився мрією і до 150 літнього ювілею. І не тільки видання не побачить світу до 27 серпня, але й ряд інших видавничих проектів. Щоб вийти з ситуації з гідним обличчям пропонується відзначенню ювілею Франка відвести цілий рік — до 27 серпня 2007 року.
Проте чи це допоможе розв’язати накопичені роками проблеми? На жаль, ні владні мужі, ні академіки від літератури не хочуть перейняти досвід у німців, які створили мережу Гете-інститутів, і відповідно утворити в Україні мережу інституцій, які б працювали над шевченковими і франковими темами. І тоді б ювілеї як Шевченка так і Франка, Лесі Українки в Україні не були б такими проблемними і виходили б за своїм значенням за межі країни.
Стаття надійшла на Майдан From: "Hala i Myroslaw Lewycki" hala@ukrmap.com.ua Date: Mon, June 5, 2006 3:02 pm
Коли глянути на українську реальність наших днів, то вона до болю нагадує нам франковий час. А тому не мають ніякої рації ті, хто хоче загнати Франка до музеїв, замкнути у книгосховищах, бо мовляв він не дає розпростерти крила сучасникам. Люди, які думають знаходять у Франкових творах болі і надії людської душі. Тому 27 серпня 2006 року —150 років з дня уродин титана українського духу Івана Франка і це не тільки нагода для рутинного вшанування пам’яті про Каменяра. Це також ще одна нагода задуматися над собою і своєю долею.
Але далеко на всі схильні думати про справи глобальні. А тому загал українського суспільства і не підозрює про таку видатну подію. ЗМІ також не надто часто звертаються до цієї дати, бо в Україні на фоні свободи слова процвітає повна бездуховність. Канал культура працює тільки для тих, кого мучить безсоння. Власники телеканалів байдужі до українського титана духу і це передається на журналістський корпус, який у загальній масі є заробітчанським і денаціоналізованим.
А що робить влада? Кабінет Міністрів України ще 7 лютого 2006 року видав розпорядження «Про затвердження плану заходів з підготовки та відзначення 150-річчя від дня народження І.Я.Франка», але не цікавиться як його розпорядження виконується, бо перебуває в статусі відставленого. Новий коаліційний уряд знаходиться в стані формування і йому не до ювілею Івана Франка. Їх болить голова як поділити портфелі. А про ювілей Франка думає в основному ювілейний організаційний комітет.
Про підготовку до відзначення ювілею Івана Франка я розпитую члена оргкомітету з підготовки та відзначення 150-річчя від дня народження Івана Франка Романа Лубківського. Він твердить, що Кабінет Міністрів погано фінансує підготовку до відзначення ювілею. І всюди наголошує, що ювілей Івана Франка під загрозою, бо велика частина запланованих книжок до ювілею не вийде. «Музей Івана Франка у Львові практично розвалений і я не бачу можливості, щоб він запрацював до цієї визначної дати. Подібна ситуація і в селі Нагуєвичі, де Іван Франко народився», — твердить Р. Лубківський. «Йшла мова про встановлення пам’ятника Іванові Франкові в Одесі, але до 27 серпня його не буде, бо роботи тільки розпочинаються», — підсумовує член оргкомітету. Є ціла низка проблем морального характеру, каже Р. Лубківський, бо все, що вдається здійснити, відбувається або на ентузіазмі, або з допомогою коштів з обласного та районного бюджетів.
Немає загальної концепції, впевнений Роман Лубківський, яка б відповідала значенню творчості Франка для України та світу, а це колосальна фігура ХХ століття. «Він володів усіма слов'янськими мовами, практично — усіма європейськими. Німецьку та французьку знав досконало, з легкістю перекладав будь-які літературні оригінали. Сферою його творчих, філософських зацікавлень були економіка, політика, етнографія, мовознавство, літературознавство, журналістика», наголошує член оргкомітету. Роман Лубківський впевнений, що Іван Франко ніколи не був «обласним письменником», і тому заснування національної, а можливо, й міжнародної премії Івана Франка вже на часі, але особисто він відповідних паперів ще не бачив…
За словами Романа Лубківського, потрібно, щоб не лише професура Польщі, Італії, Австрії, Словаччини, Чехії приїхала на ювілей і вела мову про значення і внесок Івана Франка у їхню культуру, а святкування відбулися б на рівні президентів цих країн.
Літератори, які вивчають спадщину Івана Франка впевнені, що вона вміщується в сто томів. Варто зауважити, що колишній віце-прем’єр-міністр з гуманітарних питань і директор інституту літератури академік Микола Жулинський не зумів підготувати до друку таке видання. І тому колосальний задум про 100 томне повне видання творів Івана Франка залишився мрією і до 150 літнього ювілею. І не тільки видання не побачить світу до 27 серпня, але й ряд інших видавничих проектів. Щоб вийти з ситуації з гідним обличчям пропонується відзначенню ювілею Франка відвести цілий рік — до 27 серпня 2007 року.
Проте чи це допоможе розв’язати накопичені роками проблеми? На жаль, ні владні мужі, ні академіки від літератури не хочуть перейняти досвід у німців, які створили мережу Гете-інститутів, і відповідно утворити в Україні мережу інституцій, які б працювали над шевченковими і франковими темами. І тоді б ювілеї як Шевченка так і Франка, Лесі Українки в Україні не були б такими проблемними і виходили б за своїм значенням за межі країни.
Стаття надійшла на Майдан From: "Hala i Myroslaw Lewycki" hala@ukrmap.com.ua Date: Mon, June 5, 2006 3:02 pm
Відповіді
2006.06.09 | Галина
Re: Ювілей Івана Франка затьмарюють повсякденні проблеми
З прикрістю прочитала цю статтю. Ми й надалі залишаємось народом без обличчя, нацією - без національних героїв і мешкаємо у державі, де можновладців не цікавить нічого, окрім власних амбіцій. Мені болить доля музею І.Я.Франка у Львові. Адже реставратори, які там працюють отримують копійки за свою праці і ще й не на час. Праця на ентузіазмі. У той час як комісії, у тому числі й з Києва, приїжджають вчасно - мало не щотижня.Галина Левицька пише: > 27 серпня 1856 року у Якова Франка було свято. Бог вислухав його молитви і послав йому сина. Якову Франкові належало першенство при виборі імені, бо народився продовжувач його роду. За традицією, свого наступника, як велів звичай, мав назвати іменем свого батька — Іваном. Про це читаємо у дослідницькій літературі про Івана Франка. З досліджень знаємо також, що Яків Франко сподівався, що син успадкує його фах. І дійсно Іван Франко став ковалем, але не у прямому розумінні слова. Він став ковалем українського слова, яке у той час з шаленою жорстокістю висміювали і викривляли москвофіли. І не без їх участі зривалися його вибори і до парламенту Австро-Угорської імперії, і до Галицького сейму. Незважаючи на усі супротивні вітри долі (про багато з них ми дізнаємося щойно нині з найновіших досліджень) він вперто йшов до мети, боронячи право свого народу на повноцінне національне буття. Хоч нерідко він і докоряв своєму народові за його хиби і готовність бути тяглом у поїздах чужого поступу. > > Коли глянути на українську реальність наших днів, то вона до болю нагадує нам франковий час. А тому не мають ніякої рації ті, хто хоче загнати Франка до музеїв, замкнути у книгосховищах, бо мовляв він не дає розпростерти крила сучасникам. Люди, які думають знаходять у Франкових творах болі і надії людської душі. Тому 27 серпня 2006 року —150 років з дня уродин титана українського духу Івана Франка і це не тільки нагода для рутинного вшанування пам’яті про Каменяра. Це також ще одна нагода задуматися над собою і своєю долею. > > Але далеко на всі схильні думати про справи глобальні. А тому загал українського суспільства і не підозрює про таку видатну подію. ЗМІ також не надто часто звертаються до цієї дати, бо в Україні на фоні свободи слова процвітає повна бездуховність. Канал культура працює тільки для тих, кого мучить безсоння. Власники телеканалів байдужі до українського титана духу і це передається на журналістський корпус, який у загальній масі є заробітчанським і денаціоналізованим. > > А що робить влада? Кабінет Міністрів України ще 7 лютого 2006 року видав розпорядження «Про затвердження плану заходів з підготовки та відзначення 150-річчя від дня народження І.Я.Франка», але не цікавиться як його розпорядження виконується, бо перебуває в статусі відставленого. Новий коаліційний уряд знаходиться в стані формування і йому не до ювілею Івана Франка. Їх болить голова як поділити портфелі. А про ювілей Франка думає в основному ювілейний організаційний комітет. > > Про підготовку до відзначення ювілею Івана Франка я розпитую члена оргкомітету з підготовки та відзначення 150-річчя від дня народження Івана Франка Романа Лубківського. Він твердить, що Кабінет Міністрів погано фінансує підготовку до відзначення ювілею. І всюди наголошує, що ювілей Івана Франка під загрозою, бо велика частина запланованих книжок до ювілею не вийде. «Музей Івана Франка у Львові практично розвалений і я не бачу можливості, щоб він запрацював до цієї визначної дати. Подібна ситуація і в селі Нагуєвичі, де Іван Франко народився», — твердить Р. Лубківський. «Йшла мова про встановлення пам’ятника Іванові Франкові в Одесі, але до 27 серпня його не буде, бо роботи тільки розпочинаються», — підсумовує член оргкомітету. Є ціла низка проблем морального характеру, каже Р. Лубківський, бо все, що вдається здійснити, відбувається або на ентузіазмі, або з допомогою коштів з обласного та районного бюджетів. > > Немає загальної концепції, впевнений Роман Лубківський, яка б відповідала значенню творчості Франка для України та світу, а це колосальна фігура ХХ століття. «Він володів усіма слов'янськими мовами, практично — усіма європейськими. Німецьку та французьку знав досконало, з легкістю перекладав будь-які літературні оригінали. Сферою його творчих, філософських зацікавлень були економіка, політика, етнографія, мовознавство, літературознавство, журналістика», наголошує член оргкомітету. Роман Лубківський впевнений, що Іван Франко ніколи не був «обласним письменником», і тому заснування національної, а можливо, й міжнародної премії Івана Франка вже на часі, але особисто він відповідних паперів ще не бачив… > > За словами Романа Лубківського, потрібно, щоб не лише професура Польщі, Італії, Австрії, Словаччини, Чехії приїхала на ювілей і вела мову про значення і внесок Івана Франка у їхню культуру, а святкування відбулися б на рівні президентів цих країн. > > Літератори, які вивчають спадщину Івана Франка впевнені, що вона вміщується в сто томів. Варто зауважити, що колишній віце-прем’єр-міністр з гуманітарних питань і директор інституту літератури академік Микола Жулинський не зумів підготувати до друку таке видання. І тому колосальний задум про 100 томне повне видання творів Івана Франка залишився мрією і до 150 літнього ювілею. І не тільки видання не побачить світу до 27 серпня, але й ряд інших видавничих проектів. Щоб вийти з ситуації з гідним обличчям пропонується відзначенню ювілею Франка відвести цілий рік — до 27 серпня 2007 року. > > Проте чи це допоможе розв’язати накопичені роками проблеми? На жаль, ні владні мужі, ні академіки від літератури не хочуть перейняти досвід у німців, які створили мережу Гете-інститутів, і відповідно утворити в Україні мережу інституцій, які б працювали над шевченковими і франковими темами. І тоді б ювілеї як Шевченка так і Франка, Лесі Українки в Україні не були б такими проблемними і виходили б за своїм значенням за межі країни. > > Стаття надійшла на Майдан From: "Hala i Myroslaw Lewycki" hala@ukrmap.com.ua Date: Mon, June 5, 2006 3:02 pm