06/06/2006 | Гриць з Чернауців

Оце сиділи ми, буковинські хлекеви та фетіци, спокійно гепали полумисками, ложками та пательнями – споживали мамалигу, шкварки, бринзу, як-то приїхав до нас оден газда на колесі, хвайний чоловік, і привіз нам сумну звістку. У той цігель, коли ми не маємо ніц часу, щоб святкові сподні та горботки повдягати – все трудимось на городах та полях, доглядаєм за городиноу, пестимо маржину, якісь там недруги наші на мову батьківську нашу злість якусь мають. Пам’ятаєм добре, ще СОВЄТИ кляті, коли з нас не тільки сподні знімали, коли у 47-омому кості наші пантрували, над мовоу нашоу збиткувалиси. Ну то кіко ше може ця курварія мовная тривати, кіко можна нас буковинців гордих додолу нагинати? Прочитали ми майдан наш любий і вздріли, шо не самі ми такі, шо ше май є таких по Вкраїні, шо і їх збиткують. То рішили чьотко написати і від краю Буковинського листа у підтримку мови нашої. Оце взєли олувко в руки і пишемо до Вас! Нє, ну то капейстро повне, шо то ми не годні у власній країні власноу мовоу балакати? А скажемо вам так: ото поки всілякі будуть нам мову топтати, ото доти будемо їх всіх до пули посилати! Наші газди, вже давно бардички гострять, парканами високими свої оселі оточують, ще й трохи тай шмайсера свої повитягують. Ну кіко можна на мові ґешефт заробляти? Тому впрягаємось гордо ми в одну фіру із львів’янами, одеситами, центровиками та русинами із Закарпаття, і гордо заявляємо: „Мо, панове, мо? Чи фаче від нас чоловіки добрі! Залиште в спокої Ви мову нашу. А то… Повстане військо буковинське – візьме в руки роскалі та гралі, повкриває схрони австріяцькі і буде вам, панство, зле по-ріяльному”