06/07/2006 | Манул

У світовій історії немає позитивного прикладу перетворення унітарної держави у федерацію. Класичні федеративні європейські держави Німеччина і Велика Британія були створені шляхом об’єднання розрізнених і слабких державних одиниць (князівств і королівств).
Унітарна Іспанія у 1978 році відповідно до прийнятої Конституції перетворилась у федеративну державу – 50 провінцій були об’єднані в 17 автономних утворень, і з того часу сепаратистські рухи у Каталонії, Країні Басків, Андалузії стали загрозою для територіальної цілісності і національної безпеки Іспанії. Проблему з нелегальною організацією басків „ЕТА” розв’язано не було – вона стала ще потужнішим джерелом тероризму. Цілий ряд провінцій відмовляються від перерахування податків у загальнодержавний бюджет. Командувач сухопутними військами Іспанії генерал Хосе Мена у січні 2006 р. оцінив дії сепаратистських рухів як спробу розколу держави і, пославшись на статтю VIII Конституції, згідно з якою армія є ґарантом територіальної цілісності Іспанії, заявив про право збройних сил на втручання у конфлікти.
У підвалинах федералізму неминуче існує небезпека розколу держави. Колишній британський домініон Канада, який до цього часу знаходиться під формальним протекторатом Великої Британії, є федеративною державою і постійно потерпає від загрози втрати територіальної цілісності внаслідок сепаратистських вимог певних політичних сил Квебеку. Розвал федеративної Югославії призвів до війни і багаточисленних жертв. Приклади можна продовжить: Кіпр, Індія, Пакистан, навіть благополучна Бельгія чи США.
Сьогодні у світі йде процес, за яким федеративні (конфедеративні) держави шляхом поступової зміни законодавства фактично набувають рис унітарних із-за загрози національній безпеці, втрати територіальної цілісності і суверенітету. В Росії (в офіційних документах, пресі) вже фактично виключено назву „Російська Федерація” (натомість - „Росія”), готується конституція, за якою вся країна буде поділена на 28 губерній (за прикладом царської Росії), з карти зникнуть національно-автономні об’єднання - вони увійдуть до складу губерній (добре це чи погано – то інша тема, мова йде про світові процеси, а саме – загроза розвалу федеративних утворень). В США після подій 11 вересня 2001 р. прийнято ряд законів, які значним чином обмежують права штатів. Уряд США прийняв рішення про побудову потужної системи захисту державного кордону з Мексикою (південні штати США латинізовані до такого стану, що цілком реальною є загроза повернення їх до Мексики, де вони і перебували).
Україна, за міжнародними стандартами, є мононаціональною державою (65 % населення – українці), утворена шляхом об’єднання у спільну територію земель, належних українському народові. Ніяких інших державних суб’єктів на території сучасної України, які б претендували на статус автономій (крім кримських татар), не існувало. Будь-які балачки про „федералізацію” України є неприхованим намаганням розхитати стабільність держави, створити на окремих її територіях вогнища міжнаціональної, міжконфесійної ворожнечі, бандитизму, правового нігілізму, небезпеки пролиття крові. Вони повинні кваліфікуватися як „умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України” (стаття 110 Кримінального кодексу України).

Ю.Б-н