Це складне “книжкове питання”
06/08/2006 | Богдан Червак
Ще ніколи в Україні так активно не обговорювалося “книжкове питання”. Несподівано предметом суперечок стала заява віце-прем’єр-міністра В’ячеслава Кириленка про доцільність встановлення квот на ввіз в Україну російської книжкової продукції. З цього приводу у пресі та в Інтернеті з’явилося чимало публікацій в яких такий намір уряду, м’яко кажучи, засуджується. При цьому “анафему” Кириленку оголосили не стільки запеклі російські шовіністи, що нікого не дивує, а й начебто “свої”, палкі прихильники української книжки, культури і духовності. В одній із таких публікацій навіть було заявлено, що її авторці “соромно за український уряд”, який, мовляв, запроваджуючи преференції для української книжки, тим самим применшує її значення, спроможність конкурувати із книжковою продукцією інших країн, передусім Росії.
Важко збагнути логіку подібних “висновків”. Здається, тут маємо справу із хронічною хворобою українців – хохляцтвом, яке в принципі не допускає думки, що обов’язком влади є захист культури, духовності насамперед титульної нації. В ім’я справедливості слід також зазначити, що існує іншій погляд на проблему. Скажімо, відома українська й україномовна письменниця Марія Матіос, якій гріх жалітися на брак читачів і яка щороку видає нову книжку, тим не менше вважає, що “держава покликана захищати свою національну безпеку. Обмежена кількість української книги в Україні – це є також загрозою національній безпеці країни. Подобається це комусь чи ні, але книжка є також національним продуктом і товаром, і національний продукт повинен мати від держави певні преференції і перевагу перед продуктом імпортованим. Я думаю, що нам слід повчитися якраз у росіян дуже цілеспрямованому і агресивному захистові, відстоюванні своїх пріоритетів. Росіяни свою книжку вважають одним із найважливіших пріоритетів. Наші політики, очевидно, тільки підбираються до цього розуміння”.
У будь-якому випадку “книжкове питання” сьогодні актуалізувалося, а держава, якщо вона прагне процвітання, приречена його розв’язати.
Про катастрофічний стан національного книговидання і книгорозповсюдження писалося чимало. Щоб сповна уявити собі реальний стан справ наведемо дані Державної наукової установи “Книжкова палата України імені Івана Федорова”. Так, у 2005 році на одного жителя України було випущено 1,15 книг, в той час як у країнах Європейського Союзу, інтегруватися до якого ми прагнемо, цей показник сягнув – від 5 до 8 книг на одного жителя.
Справнім бичем української книжки є велика кількість імпортованої друкованої продукції на вітчизняному книжковому ринку. Обсяг ввезеної з Російської Федерації та Республіки Білорусь літератури на дев’яносто відсотків охоплює національний книжковий ринок. Фактично, йдеться про своєрідну культурну експансію сусідніх країн. Обсяг друкованого імпорту, за оцінками експертів, на сьогодні сягає кілька сот млн. доларів США у роздрібних цінах. До того ж чимало коштів вивозиться суб’єктами господарювання за межі країни, що у свою чергу завдає серйозних збитків державному бюджету.
“Книжкове питання” в Україні напряму залежить від “мовного проблеми”, а саме функціонування української мови в освіті, науці, промисловості, не кажучи вже про повсякденне спілкування. У зв’язку з цим, необхідно констатувати – українська мова в східних та південних областях України, а також в Автономній Республіці Крим так і не набула статусу державної. В згаданих регіонах україномовна друкована продукція практично відсутня, тут цілковито домінують книги, випущені та завезені видавцями з Російської Федерації, що аж ніяк не сприяє вирішенню мовної проблеми, забезпеченню навчального процесу в освітніх закладах, повноцінному функціонуванню місцевих органів законодавчої, виконавчої та судової влади, а також закладів охорони здоров’я, науки, культури, соціального захисту населення.
У свій час згада вже М. Матіос в одному із інтерв’ю заявила, що готова своєю косою витерти ноги тому, хто відновить в Україні повноцінну систему книгорозповсюдження. Сьогодні ж книжкові крамниці, що переважно розташовані лише у великих містах та обласних центрах, не задовольняють потреб як споживачів, так і видавців книжкової продукції. В Україні, на відміну від сусідніх держав, майже відсутні гуртові та дистрибуторські компанії, які мають забезпечувати формування широкого асортименту книжкових видань, своєчасну доставку та взаєморозрахунки між суб’єктами господарювання. Якщо до цього додати інформаційний вакуум, тобто відсутність реклами книжкових видань в електронних та друкованих засобах масової інформації, незадовільний стан з комплектуванням фондів бібліотек усіх рівнів, то українську книжку в Українській державі інколи справді треба шукати “із свічкою”
Називаються різні причини, що призвели до існуючого стану. Мають рацію ті, хто “корінь зла” бачить у нерозвиненому та часто змінюваному вітчизняному законодавстві. Адже саме накладання вето у 2003-2004 роках на Закон України “Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні” завдало непоправної шкоди вітчизняним суб’єктам видавничої справи, які безуспішно намагались вистояти в конкурентній боротьбі з видавцями сусідніх країн, передусім Росії. Але справжня причина криється в іншому. Її озвучив Олесь Доній на одному із телеканалів, коли розповів як писалася одна із програм уряду, і коли під приводом створення умов для конкуренції було відкинуто ідею протекціоністських заходів щодо української книжки. Іншими словами, попередні уряди не трактували книжку, зокрема українську, як важливий чинник духовного розвитку нації, а розглядали її як матеріальну річ, товар. Саме такий, суперпримітивний підхід до “книжкового питання” загнав книговидавничу справу в глухий кут.
Чи є вихід з нього?
Так, якщо буде якісно змінено підхід держави до розв’язання цієї пекучої проблеми. І першим кроком на цьому шляху, справді має стати запровадження відповідного квотування на увесь книжковий імпорт. Це дасть можливість зупинити контрабанду книжкових видань, забезпечить статистичний облік, який на сьогодні не ведеться через відсутність механізму збору інформації щодо ввезення в Україну друкованої продукції, сприятиме підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної книги. Крім того, з’являться передумови для додаткового поповнення коштами Державного бюджету від реалізації вітчизняної друкованої продукції. Сьогодні від реалізації вітчизняних книжок у казну держави надходять мізерні кошти: близько 40 млн. грн. Для порівняння, у Російській Федерації книговидавнича галузь входить до п’ятірки найприбутковіших та бюджетоутворюючих, поряд, зокрема, із нафтогазовою промисловістю.
До речі, у всьому світі квотування розглядається як тимчасовий захід. Коли ж наші видавці отримають умови вільної конкуренції, а не дискримінаційної, як це є сьогодні і зможуть запропонувати свою продукцію на таких умовах, які дозволять читачеві вільно обирати мову читання, квоти можна буде відмінити.
Однак, лише запровадженням квот національне книговидання не підняти. Очевидно, що має бути масштабна державна програма захисту української книжки, яка передбачатиме залучення інвестицій у книговидавничу галузь, створення ефективної всеукраїнської книготорговельної мережі, сучасної системи книгорозповсюдження, реформування бібліотечної справи, проведення заходів щодо пропаганди книги та читання, започаткування низки радіо- і телепрограм, присвячених кращим зразкам сучасних поетичних та прозових творів українських письменників, різноманітним літературним конкурсам і фестивалям, книжковим виставкам, громадському читанню тощо.
Очевидно, що “книжкове питання” невіддільне від літературного процесу, його якісного становлення і сучасного розвитку. Більше того, “творча складова” залишається основною, коли мова йде про залучення нації до високої духовності та культури. Але це те, на що держава справді вплинути не може. Залишається лише сподіватися, що Бог не обділив націю талантами, а нашим поетам і письменникам вистачить глузду, щоб зрозуміти, що в основу справжніх світових мистецьких шедеврів закладено національні моральні й духовні цінності. Але це вже тема іншої статті.
І останнє. В інтерв’ю львівській газеті “Поступ” віце-прем’єр Кириленко наголосив, що урядову постанову щодо запровадження квотування та захисту української книжки буде ухвалювати вже новий коаліційний уряд. Отже, вирішення “книжкового питання” поки що відкладається. Чи на довго?
Богдан Червак - директор департаменту інформаційної політики Держкомтелерадіо
Важко збагнути логіку подібних “висновків”. Здається, тут маємо справу із хронічною хворобою українців – хохляцтвом, яке в принципі не допускає думки, що обов’язком влади є захист культури, духовності насамперед титульної нації. В ім’я справедливості слід також зазначити, що існує іншій погляд на проблему. Скажімо, відома українська й україномовна письменниця Марія Матіос, якій гріх жалітися на брак читачів і яка щороку видає нову книжку, тим не менше вважає, що “держава покликана захищати свою національну безпеку. Обмежена кількість української книги в Україні – це є також загрозою національній безпеці країни. Подобається це комусь чи ні, але книжка є також національним продуктом і товаром, і національний продукт повинен мати від держави певні преференції і перевагу перед продуктом імпортованим. Я думаю, що нам слід повчитися якраз у росіян дуже цілеспрямованому і агресивному захистові, відстоюванні своїх пріоритетів. Росіяни свою книжку вважають одним із найважливіших пріоритетів. Наші політики, очевидно, тільки підбираються до цього розуміння”.
У будь-якому випадку “книжкове питання” сьогодні актуалізувалося, а держава, якщо вона прагне процвітання, приречена його розв’язати.
Про катастрофічний стан національного книговидання і книгорозповсюдження писалося чимало. Щоб сповна уявити собі реальний стан справ наведемо дані Державної наукової установи “Книжкова палата України імені Івана Федорова”. Так, у 2005 році на одного жителя України було випущено 1,15 книг, в той час як у країнах Європейського Союзу, інтегруватися до якого ми прагнемо, цей показник сягнув – від 5 до 8 книг на одного жителя.
Справнім бичем української книжки є велика кількість імпортованої друкованої продукції на вітчизняному книжковому ринку. Обсяг ввезеної з Російської Федерації та Республіки Білорусь літератури на дев’яносто відсотків охоплює національний книжковий ринок. Фактично, йдеться про своєрідну культурну експансію сусідніх країн. Обсяг друкованого імпорту, за оцінками експертів, на сьогодні сягає кілька сот млн. доларів США у роздрібних цінах. До того ж чимало коштів вивозиться суб’єктами господарювання за межі країни, що у свою чергу завдає серйозних збитків державному бюджету.
“Книжкове питання” в Україні напряму залежить від “мовного проблеми”, а саме функціонування української мови в освіті, науці, промисловості, не кажучи вже про повсякденне спілкування. У зв’язку з цим, необхідно констатувати – українська мова в східних та південних областях України, а також в Автономній Республіці Крим так і не набула статусу державної. В згаданих регіонах україномовна друкована продукція практично відсутня, тут цілковито домінують книги, випущені та завезені видавцями з Російської Федерації, що аж ніяк не сприяє вирішенню мовної проблеми, забезпеченню навчального процесу в освітніх закладах, повноцінному функціонуванню місцевих органів законодавчої, виконавчої та судової влади, а також закладів охорони здоров’я, науки, культури, соціального захисту населення.
У свій час згада вже М. Матіос в одному із інтерв’ю заявила, що готова своєю косою витерти ноги тому, хто відновить в Україні повноцінну систему книгорозповсюдження. Сьогодні ж книжкові крамниці, що переважно розташовані лише у великих містах та обласних центрах, не задовольняють потреб як споживачів, так і видавців книжкової продукції. В Україні, на відміну від сусідніх держав, майже відсутні гуртові та дистрибуторські компанії, які мають забезпечувати формування широкого асортименту книжкових видань, своєчасну доставку та взаєморозрахунки між суб’єктами господарювання. Якщо до цього додати інформаційний вакуум, тобто відсутність реклами книжкових видань в електронних та друкованих засобах масової інформації, незадовільний стан з комплектуванням фондів бібліотек усіх рівнів, то українську книжку в Українській державі інколи справді треба шукати “із свічкою”
Називаються різні причини, що призвели до існуючого стану. Мають рацію ті, хто “корінь зла” бачить у нерозвиненому та часто змінюваному вітчизняному законодавстві. Адже саме накладання вето у 2003-2004 роках на Закон України “Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні” завдало непоправної шкоди вітчизняним суб’єктам видавничої справи, які безуспішно намагались вистояти в конкурентній боротьбі з видавцями сусідніх країн, передусім Росії. Але справжня причина криється в іншому. Її озвучив Олесь Доній на одному із телеканалів, коли розповів як писалася одна із програм уряду, і коли під приводом створення умов для конкуренції було відкинуто ідею протекціоністських заходів щодо української книжки. Іншими словами, попередні уряди не трактували книжку, зокрема українську, як важливий чинник духовного розвитку нації, а розглядали її як матеріальну річ, товар. Саме такий, суперпримітивний підхід до “книжкового питання” загнав книговидавничу справу в глухий кут.
Чи є вихід з нього?
Так, якщо буде якісно змінено підхід держави до розв’язання цієї пекучої проблеми. І першим кроком на цьому шляху, справді має стати запровадження відповідного квотування на увесь книжковий імпорт. Це дасть можливість зупинити контрабанду книжкових видань, забезпечить статистичний облік, який на сьогодні не ведеться через відсутність механізму збору інформації щодо ввезення в Україну друкованої продукції, сприятиме підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної книги. Крім того, з’являться передумови для додаткового поповнення коштами Державного бюджету від реалізації вітчизняної друкованої продукції. Сьогодні від реалізації вітчизняних книжок у казну держави надходять мізерні кошти: близько 40 млн. грн. Для порівняння, у Російській Федерації книговидавнича галузь входить до п’ятірки найприбутковіших та бюджетоутворюючих, поряд, зокрема, із нафтогазовою промисловістю.
До речі, у всьому світі квотування розглядається як тимчасовий захід. Коли ж наші видавці отримають умови вільної конкуренції, а не дискримінаційної, як це є сьогодні і зможуть запропонувати свою продукцію на таких умовах, які дозволять читачеві вільно обирати мову читання, квоти можна буде відмінити.
Однак, лише запровадженням квот національне книговидання не підняти. Очевидно, що має бути масштабна державна програма захисту української книжки, яка передбачатиме залучення інвестицій у книговидавничу галузь, створення ефективної всеукраїнської книготорговельної мережі, сучасної системи книгорозповсюдження, реформування бібліотечної справи, проведення заходів щодо пропаганди книги та читання, започаткування низки радіо- і телепрограм, присвячених кращим зразкам сучасних поетичних та прозових творів українських письменників, різноманітним літературним конкурсам і фестивалям, книжковим виставкам, громадському читанню тощо.
Очевидно, що “книжкове питання” невіддільне від літературного процесу, його якісного становлення і сучасного розвитку. Більше того, “творча складова” залишається основною, коли мова йде про залучення нації до високої духовності та культури. Але це те, на що держава справді вплинути не може. Залишається лише сподіватися, що Бог не обділив націю талантами, а нашим поетам і письменникам вистачить глузду, щоб зрозуміти, що в основу справжніх світових мистецьких шедеврів закладено національні моральні й духовні цінності. Але це вже тема іншої статті.
І останнє. В інтерв’ю львівській газеті “Поступ” віце-прем’єр Кириленко наголосив, що урядову постанову щодо запровадження квотування та захисту української книжки буде ухвалювати вже новий коаліційний уряд. Отже, вирішення “книжкового питання” поки що відкладається. Чи на довго?
Богдан Червак - директор департаменту інформаційної політики Держкомтелерадіо
Відповіді
2006.06.08 | velychen@chass.utoronto.ca
Re: Це складне “книжкове питання”
Governments protect national markets primarily via taxes. To protect and foster Ukrainian media the government should not set quotas. THis allows opponents to start taking about "censorship." Rather, Kyiv must free all ukrainian language DVDs videos books magazines and newspapers from all duties and taxes, and set high tariffs on imported and domestically published/produced RUssian language items that have no Ukrainian-language parallel edition or version.It is also pointless to defend such actions on the basis of abstract rights. The government must admit Ukraine was a colonized country for 200 years and protectionist fiscal measures for Ukrainian=language media are simply a temporary expediant no different from protectionist measures done by other countries during the early years of their independence. Once we hear UKrainian spoken in Kyiv's streets and see 90% of publications in kiosks in Ukrainian, then the protective taxes can be removed.
2006.06.08 | Sire
Re: Це складне “книжкове питання”
I think quotas and similar measures including high taxation on imported books are not appropriate in view of Ukraine's accession to the WTO.To my Canadian counterpart I should invite his/her attention on Canada - Periodicals case decided by WTO dispute settlement bodies where more linient measures adopted by Canada against American had been held contrary to WTo commitments. The only civilized way out is non-protectionist support for Ukrainian publishing industry (including release from VAT) or similar. Otherwise we can face significant penalties withint WTO (upon accession) as well as within the framework of international trade treaties.
2006.06.09 | Мірко
Re: Це складне “книжкове питання”
Богдан пише>В Україні, на відміну від сусідніх держав, майже відсутні гуртові та дистрибуторські компанії, які мають забезпечувати формування широкого асортименту книжкових видань, своєчасну доставку та взаєморозрахунки між суб’єктами господарювання. Якщо до цього додати інформаційний вакуум, тобто відсутність реклами книжкових видань в електронних та друкованих засобах масової інформації, незадовільний стан з комплектуванням фондів бібліотек усіх рівнів, то українську книжку в Українській державі інколи справді треба шукати “із свічкою”.<
Тут саме ядро проблєми. Пропозиція для діяспори (включно з тими одинокими що відгукнулися на цю гілку!) - замість викидати гроші на різні "Діти Чорнобиля" чи підтримку сиротинців, створім і підтримуймо фірму книгорозповсюдженя виключно україномовних книжок.
Другий потрібний проєкт це видання україномовних місячників на різні побутові теми (н. пр. -Автомобілі-Автоспорт).
Але сам факт що лише діяспора відгукнулася на ці слова може бути ознакою що це вже запізно.
2006.06.09 | Soft
Сделаем Интернет украинским!
Ориентироваться необходимо прежде всего на молодежь и новые технологии, так как старики-динозавры скоро повымирают, а молодые будут жить в стране. Так вот, как вам проект - купить выделенный сервер в зоне UA-IX и бесплатно раздавать пространство по 100 Мб для веб-сайтов исключительно на украинском языке? Для русского языка такие проекты уже есть, тот же holm.ru, а вот для украинского не видел ни одного.Это не дорого и не сложно и потянуть может группа из нескольких человек.
Сделаем Интернет украинским!
PS
Чувствую меня опять обзовут провокатором
2006.06.09 | Мірко
Re: Сделаем Интернет украинским!
Не найгірша порада. Шкода що лише якихсь 5% українців мають доступ до мережі.2006.06.09 | Soft
Лучшие 5%.
2006.06.09 | Albes
Re: Це складне “книжкове питання”
Бред. И чистая заказуха. Причем этот бред сам автор статьи и опровергает. Если в интеренете нет рекламы книги, то кто в этом виноват ? И кто этим должен заниматься ? Правительство ? Если в Украине нет, как пишет автор, системы распространения книг, то как, интересно, распространяются "русскоязычные" издания ? Или в Украине автор хочет создать ОТДЕЛЬНУЮ систему для распространения исключительно украиноязычной литературы ?Может, все намного проще. Товарищи авторы не пишут книг, которые ИНТЕРЕСНЫ ЧИТАТЕЛЯМ УКРАИНЫ ? И хотят, фактически, создать протекционистскую систему за счет ВСЕХ граждан Украины, лишив или ограничив их право на свободный выбор ? И это вы назовете не диктатом и не принуждением ? А цель-то проста - лишив граждан права читать других авторов, они хотят создать совковую систему "читайте только то, что рекомендовано партией". СОВКИ ! И нас хотят вернуть к совку, но уже под видом "национальной идеи". И методами, которые, якобы сами критикуют, - методами принуждения, ограничения доступа, т.е. имперско-шовинистическими. И как их не назвать "совковыми дерьмократами" ? А ?
2006.06.09 | observer
Re: Це складне “книжкове питання”
Albes пише:> Бред. И чистая заказуха. Причем этот бред сам автор статьи и опровергает. Если в интеренете нет рекламы книги, то кто в этом виноват ? И кто этим должен заниматься ? Правительство ? Если в Украине нет, как пишет автор, системы распространения книг, то как, интересно, распространяются "русскоязычные" издания ? Или в Украине автор хочет создать ОТДЕЛЬНУЮ систему для распространения исключительно украиноязычной литературы ?
> Может, все намного проще. Товарищи авторы не пишут книг, которые ИНТЕРЕСНЫ ЧИТАТЕЛЯМ УКРАИНЫ ? И хотят, фактически, создать протекционистскую систему за счет ВСЕХ граждан Украины, лишив или ограничив их право на свободный выбор ? И это вы назовете не диктатом и не принуждением ? А цель-то проста - лишив граждан права читать других авторов, они хотят создать совковую систему "читайте только то, что рекомендовано партией". СОВКИ ! И нас хотят вернуть к совку, но уже под видом "национальной идеи". И методами, которые, якобы сами критикуют, - методами принуждения, ограничения доступа, т.е.
європейськими методами
якщо не буде демпінгових російських цін, то книги на які буде попит друкуватимуться в україні. тобто гроші замість йти до росії - залишатимуться в україні
тут, до речі, постає цікаве запитання: чому мовнозабочєниє захищають інтереси іноземного виробника?
2006.06.09 | Albes
Re: Це складне “книжкове питання”
А передергивать нехорошо. Вас мама этому учила ?"якщо не буде демпінгових російських цін, то книги на які буде попит друкуватимуться в україні. тобто гроші замість йти до росії - залишатимуться в україні
тут, до речі, постає цікаве запитання: чому мовнозабочєниє захищають інтереси іноземного виробника?"
Если наши депутаты САМИ ВВЕЛИ НДС для нашего книгоиздания, то кто НАМ, Украине, виноват ? Опять кляти москали ? Не говоря уже о том, что при ВВОЗЕ на "москальские" книги начисляется НДС, что уравнивает ситуацию. Какой демпинг ? А при экспорте наших, НДС возвращается производителю. десь тоде, по-Вашему, демпинг ? Или, скажете, у нас не издаются книги, журналы и т.п. на русском языке ? Издаются. Значит, выгодно. И при чем здесь "защита иностранного товаропроизводителя" ?
В Бобруйск !
2006.06.09 | observer
злив зараховано
Albes пише:> А передергивать нехорошо. Вас мама этому учила ?
>
> "якщо не буде демпінгових російських цін, то книги на які буде попит друкуватимуться в україні. тобто гроші замість йти до росії - залишатимуться в україні
>
> тут, до речі, постає цікаве запитання: чому мовнозабочєниє захищають інтереси іноземного виробника?"
>
> Если наши депутаты САМИ ВВЕЛИ НДС для нашего книгоиздания, то кто НАМ, Украине, виноват ?
2006.06.09 | Роман ShaRP
Рассказываю.
Хотя я уже давно не работаю в этой системе, но вряд ли там что-то кардинально изменилось.Albes пише:
> Если в Украине нет, как пишет автор, системы распространения книг, то как, интересно, распространяются "русскоязычные" издания ?
Мелкими предпринимателями, централизованно закупающими товар в Киеве или Харькове, затем перевозящими к себе и продающими с хорррошей наценкой.
В столице большинство книжных магазинов уже давно либо полностью, либо частично переведены на торговлю "сопутствующим товаром", и живут, такое впечатление, больше на учебниках, атласах, контурных картах и канцелярии. Есть отдельные монстры-сети типа "Буквы", но я думаю, их нельзя назвать национальной системой распространений, точно так же, как сеть супермаркетов нельзя назвать национальной системой распространения продуктов.
> Или в Украине автор хочет создать ОТДЕЛЬНУЮ систему для распространения исключительно украиноязычной литературы ?
Аффтар хочет. Плюс Кириленко. Националисты - они такие.
> Может, все намного проще. Товарищи авторы не пишут книг, которые ИНТЕРЕСНЫ ЧИТАТЕЛЯМ УКРАИНЫ?
Ага. А еще они за это премии получают.
Знаете, кто получил Шевченковские премии в этом году, среди прочих? Щирый националист Анатолий Погрибный. Пишет примерно о том же и так же, как и этот вот Червак. Одну книжку как-то стянул с полки у сестры (если бы не стянул, до сих пор не знал бы, кто это такой, - а он видите, премию получает). Дошел до места, где бежавшие в УПА юноши и девушки, когда их окружило НКВД, по очереди стрелялись из револьвера с криком "Помираю за Україну", дальше ниасилил, больше читать не собираюсь.
Еще получил иллюстратор книги "Україна - козацька держава". Последняя, насколько помню, издана тиражом аж 2000 экз., весит больше 4-х кг, и стоит от 1800 грн.
Два самых главных популяризатора, в общем. Достойные продолжатели дела Шевченко.
> И хотят, фактически, создать протекционистскую систему за счет ВСЕХ граждан Украины, лишив или ограничив их право на свободный выбор?
Разумеется, хотят! А кто против - тот потомок кадров ЧК-НКВД-МГБ-КГБ, вы что, не знали?
>А цель-то проста - лишив граждан права читать других авторов, они хотят создать совковую систему "читайте только то, что рекомендовано партией". СОВКИ !
Что вы понимаете! Главное - чтобы партия была правильная
>И нас хотят вернуть к совку, но уже под видом "национальной идеи". И методами, которые, якобы сами критикуют, - методами принуждения, ограничения доступа, т.е. имперско-шовинистическими.
Это потому, что долгие годы злые мацкали дискриминировали украинцев. Теперь, если украинцы не будут делать то же самое, они перестануть быть украиномовными украинцами, то есть национально вымрут.
Свобода сделает то, чего не добились все российские цари, и советские генсеки с министрами, - убьет украинский язык. Совсем убьет, представляете?
Сьогодні читав Марініну -
Завтра продаси Україну.
И т.д. и т.п.
2006.06.09 | Soft
Ну и еще такой вариант по поддержке украинской книги.
Но это уже уровень ВР. Разрешить показывать/печатать материалы на любом языке, в том числе и школьные учебники, но TV-каналы и издательства у которых 90% продукции полностью на украинском языке, практически освободить от налога, а на русскоязычные наложить дополнительный налог. Чтобы цена одной и той же газеты и книги на двух языках русском и украинском различалась в 3 раза. А дальше пусть покупают по своим деньгам.2006.06.09 | Sire
Re: Ну и еще такой вариант по поддержке украинской книги.
Soft пише:> Но это уже уровень ВР. Разрешить показывать/печатать материалы на любом языке, в том числе и школьные учебники, но TV-каналы и издательства у которых 90% продукции полностью на украинском языке, практически освободить от налога, а на русскоязычные наложить дополнительный налог. Чтобы цена одной и той же газеты и книги на двух языках русском и украинском различалась в 3 раза. А дальше пусть покупают по своим деньгам.
Ідея щодо пільгового податкового режиму для видавництва друкованої продукції вбачається доречною. Однак такий режим не повинен бути дискримінаційним. По суті Ваша пропозиція полягає у запровадженні спеціального акцизу на неукраїномовні видання (версії видань) (акциз це є власне податок на товар, а не на виробника). Однак така система встановлюватиме відмінні режими для однакової продукції (з юридичної точки зору). З іншого боку надмірне податкове навантаження практично унеможливлюватиме зайняття економічною діяльністю з видання друкованої неукраїномовної продукції, що суперечить принципу свободи зайняття підприємницькою діяльністю, незабороненою законом (стаття 42 як окремо, так і у поєданнні з гарантіями статті 24 Конституції). Це також порушуватиме статтю 34, яка гарнатує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (також як окремо, так і у поєднанні зі статтею 24 Конституції), а також статтю 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, оскільки свобода вираження включає мовний аспект.
Що стосується високих податків на імпорт, то як я писав нашому канадському дописувачу, такий захід апріорі несумісний з вимогами СОТ. Зокрема тут слід згадати справу Canada - Periodicals, яка стосувалася акцизу на американську рекламу у американських виданнях, що розповсюджувались в Канаді. Навіть такий, більш м"який захід, був визнаний органами вирішення спорів СОТ як несумісний з зобов"язаннями щодо національного режиму (стаття ІІІ ГАТТ).
2006.06.09 | Navigator
Тут продивлявся бюджет Царства Польского в 19-му столітті
По-перше Польша дотувала Російську імперіюПо-друге сама платила за імперську армію на своїй території і за свою русифікацію.
Україна теж, просто цифр немає.
Тому зі всіх точок зору буде справедливим мито на іншомовні книжки (як при Радянській владі було на англомові - pocket-book за 5 крб сам купуіві на Хрещатику в 1980-му - підкинули до Олімпіади).
Зібране мито повинно йти на підтримку україномовних видань і книжок.
Ідеальна ситуація - рівноцінні книжки і газети всі - на двох мовах і всі наявні.
Українські при цьому на 30% дешевші.
2006.06.09 | Роман ShaRP
Опять таки - мечтать не вредно.
http://lib.ru/http://lib.aldebaran.ru/
http://artefact.lib.ru/
http://emanual.ru/
http://www.opennet.ru/docs/
...
И это я только начал. А могу продолжать и продолжать. При цене книги в $5/25 грн. - покупка устройства для чтения книг за пусть даже $200/1000 грн. себя окупит. Уже сейчас читать можно с PDA/КПК, смартфонов, и даже обычных мобильников (с поддержкой Java).
Вы можете сколько угодно мечтать о любом налоге, любой квоте, любом таможенном сборе, но...
Во-первых, не забывайте, что платят их в любом случае все-таки не Россия, а граждане Украины.
Во-вторых, если граждан не устроит ваша цена - они найдут способ сделать так, чтобы вы получили 0% налога, сбора, или квоты. И чем дальше в 21-й век, тем проще им будет это сделать.
Возможно, то, что я сейчас скажу, никому не понравится, но по-моему поддерживать национального книгопроизводителя такими методами - примерно то же самое, что производить национальные паровозы.
Не успев раскрутиться, предприятие останется у разбитого корыта.
2006.06.09 | Soft
Супер!!!
>>И это я только начал. А могу продолжать и продолжать. При цене книги в $5/25 грн. - покупка устройства для чтения книг за пусть даже $200/1000 грн. себя окупит. Уже сейчас читать можно с PDA/КПК, смартфонов, и даже обычных мобильников (с поддержкой Java).Давно пора интернетизировать и компьютеризировать всех бабушек и дедушек в самых дальних селах Украины. Тогда они смогут получать информацию из интернета, анализировать и выбирать правильную. И не будет тех истерик что сейчас...
Даешь компьютер за 100$
Причем нечего поддерживать российского издателя, пусть программы и книги из России (та же 1С) будут распространяться по цене носителя информации.
ЗЫ
Вот за это я вас уважаю.
2006.06.09 | Timeo
Re: Опять таки - мечтать не вредно.
"випускати книжки то все одно, що випускати паровози".А дурні європейці/американці ніяк цього не допетрають та все книжки продовжують друкувати, ото ідіоти, га?!
> покупка устройства для чтения книг за пусть даже $200/1000 грн. себя окупит
Для вас, Романе. Ще для мене, та якоїсь кількості інших подібних. Як щодо решти 95% населення України? Чи їм читати не обов`язково?
Згадується анекдот про "Нового русского": "нєт, братуха - надо сєбя заставлять."
2006.06.09 | Роман ShaRP
Поддержите национального производителя паровозов?
Сначала - подборка фактов. Ссылки доставать будет очень долго, поэтому сразу предупреждаю: все это как я помню.- в начале этого года в США прошла специальная медиа-кампания, с целью напомнить рекламодателям о существовании бумажных изданий. Объемы бумажного издательства не растут, рекламные вложения падают.
- в России объемы бумажного издательства также практически не растут (уже 3 года), как и рекламные вложения. Растет популярность онлайн-версий, и вложения в онлайн-рекламу.
- в мире набирает популярность оцифровка фондов. Это могут быть газеты, могут быть книги, может быть и аудио-видео.
- развиваются и живут, несмотря на сопротивление цапирайтеров, онлайн-библиотеки и порталы документации. Взгляните на http://lib.ru/ , http://lib.aldebaran.ru/, http://artefact.lib.ru/ , http://emanual.ru/ , http://www.opennet.ru/docs/ .... этот список можно продолжать и продолжать.
- постепенно растет количество "электронных читателей". Читают они не столько с монитора стационарного компьютера, сколько с PDA-КПК или сматрфона с относительно большим экраном. Существуют программа, позволяющая конвертировать текстовый файлы для чтения с экрана мобильного телефона с поддержкой Java. Существуют и специальные устройства для чтения книг, но они, как для гражданина постСССР, довольно дороги. Впрочем, все определяется ценой книжки. Разве при стоимости "читалки" сравнимой со стоимостью, скажем, 40-50 книжек, вы ее не купите?
- появляются и более амбициозные проекты - например, "электронная бумага", или тот самый "лэптоп Негропонте", новости о котором регулярно появляются на первой странице этого сайта. И я вам скажу, что от такого недорогого и удобного устройства не откажутся не только дети: стоит поставить производство чего-то подобного на поток, и мир, похоже, ждет невиданный бум спроса на такие штуки.
И вот на фоне таких новостей Кириленки, Черваки, Андруховичи, Цибульки и прочие мечтают о пополнении бюджетов.
Я думаю, они получат гораздо меньше, чем рассчитывают. Скорее, вместо них заработают производители и продавцы смартфонов, КПК, лэптопов, мобильников, разумеется, Интернета, и, возможно, даже платных интернет-изданий.
А Россия снова (уже опять в который раз) опередит Украину. Как уже сейчас опережает по числу материалов на русском языке, доступных бесплатно. Без налогов, квот и таможенных сборов.
Интересно, что скажут Черваки, когда поймут, что квоты не срабатывают?
2006.06.09 | rombarbar
треба дивитися в комплексі.
народ попунує1. ввести якісь квоти на книжки для захисту українськой книжки?
виникає кілька питань:
як будуть визначитися квоти? чи буде одна загальна квота, чи по напрямках. що робити зі спец літератури яка українською не переводиться
далі кілька варіантів
квоти на які книжки будуть вводити?
а) книжки друковані в росії, бо там типу надто багато підтримки від держави.
якщо так дешево друкувати в росії давайте друкувати українські книжка там.
- книжки російською мовою незалежно від місця друку,
а оце вже буде цензура якщо на українських друкарнях будуть вводити якісь квоти на то якою мовою їм друкуватюю
- всі імпортовані книжки
ну це найгірший варіант, деякі українські видавництва друкуються закордоном, наприклад абагагаламага (якщо я звичайно не помиляюсь)
2. ввести якісь додатковий податок?
ті ж самі питання... крім того що прийдеться платити більше
як не мене то треба іти не способом обмежень а способом заохочень, зменшити податки для українських видавництв які видають українською(власне видавництв а не друкарень, хай друкують де хочуть)
і чомусь ніхто не говорить про бібліотеки.
треба знову зробити бібліотеки популярними.
в европі книжки досить дорогі і народ в бібліотекі ходить валом (принаймі то що я бачу).
навіть в невеликих містах бібліотеки мають хороший вибір книжок кількома европейським мовами, іноді навіть російською трохи є. крім того їздить автобус-бібліотека в віддалені села, в основному з дитячими книжками.
і саме через бібліотеки держава може долучитися до пітримки саме української книжки через держ закупівлі книжок українською мово. крім того так дуже легко зробити українську книжку популярною, якщо в бібліотеці вона буде безплата.
інша велика проблема як на мене - переклади, не багато читав українською, але те що читав зуби деколи ломало, настільки не природня мова
2006.06.10 | Mox
Комплексні думки-відповідь
вищевикладене в гілках1.А як вам ідея створення Асоціації українських видавництв (з активних) з громадськими засадами і офіційним статусом. Себто дещо, що матиме ІМ’Я, від якого можливе звернення до всіляких державних? Це, здається, більше, ніж «відкритий лист з підписами від небайдужих і патріотично налаштованих», ігнорувати складніше. Бо СМІ все-таки сильніші стали – роздмухають.
Ідеї Асоціація може проштовхувати саме ці - що на майданівському форумі.
2. Про позитив (у дитячий темі).
Висновки з нещодавніх 2-х виставок (Міжнародної та Ярмарки в Укрдомі):
.
- багато дорослих батьків все-таки ще переконані, що читати – це добре. І жаліються на засилля комп’ютерно-ігрового - як для дітей.
- якісне ( або таке, що до нього наближається) все-таки користується попитом.
Аж до ажіотажу.
Якісне українською користується попитом навіть у російськомовних!
(Цей хвакт відбувся на прикладі дит.журналу «Вулик»)
3. Про бібліотеки.
Це насправді дуже просунута ідея. Є потуги у цьому напрямку. Місцями –успішні (але не вистачає потуги у голосі – розповісти іншим. Асоціацію тре!)
http://www2.maidanua.org/culture/vulyk/zvit.html
В посиланні йдеться про дитячі студії. В більшості - це "куточки" саме при бібліотеках, ідея яких - зробити бібліотеки більш цікавими, "модними", залучити, зокрема, туди "акціонерів" - фірми, які проводять акції для дітей щодо своєї продукції.
4. Щодо оцифровано-електронного. Здається, це те, що називається прогресом. А прогрес у нашій свідомості – це добре. Відмовлятися не можна. Знову від когось там відстанемо…
Але крім фінансового – «Дайош за 100$ комп в кожне село» є ще недодосліджено-вже_заборонене: дітям дійсно не варто сидіти за компом стільки часу, скільки можна за книжкою.
І книжки з паперу роблять, а папір з дерев. І в Карпатах дерев все менше. Дивний збіг…
Треба комплексно-різносторонній підхід.
5. Недеформована ідея:
Рекламу алкогольно-пального – так і не заборонили, але зобов’язали «30% літерами» писати про шкоду для здоров’я. Можна на російсько_друкованому_не_на _Україні зобов’язувати чіпляти наліпки, щось типу «Купуй українське» або побідне до «Прибуток від цього видання залишиться в країні-виробнику (або конкретніше – в Росії, в Чехії тощо)»