06/08/2006 | Ірина Батуревич

Київський музей метрополітену

Сивий дядечко з виламаною антеною в руках зустрічав нас на вході до приміщення музею. Враження, ніби поза його стінами, він відчував себе не надто комфортно – зайшли всередину. І одразу – ...яке розчарування: ні тобі опудала велетенського пацюка, що мешкає в тунелях метро і жере людей, ні
самої шахти, нафаршированої дротами. Перед нами - невелике приміщення, поділене на три кімнатки, така собі візія трьох вагонів метро. Дядечко запросив до першого „вагону”, покуйовдав у руках антену, ніби налаштовувався на контакт „із-тими-хто-живе-на-поверхні”, та почав екскурсію. Дуже приємна, трохи дивна та космічна людина, він одразу повів розмову на рівні *дідусь-онукам, містично – про буденне*.

Дядечко працює в метро від самого початку, з 1960-го року, відколи побудували перші 4 станції – „Вокзальна”, „Університет”, „Хрещатик” та „Арсенальна”, він був свідком усього, що траплялося тут за всі 46 років, так що розповідав він не лише про хронологію розвитку і особливості роботи метрополітену, а й про усілякі неординарні випадки – як пасажири каталися по тунелях без машиніста, який відстав від потягу, про те, як падали 36-тонні вагони в електродепо...всяке таке – оптимістичне. Але цікавіше піти і послухати про це самому.

Крім таких радощів, ми ще й отримали відповіді на питання, що давно нас цікавили.

1.Як потрапити на екскурсію в тунель?
Ніяк. Хіба що, влаштуватися на роботу до метрополітену. Але нікого з нас не порадувала перспектива суворої дисципліни, недосипання, постійного медичного контролю та – не дай-то Боже, - невчасного харчування. Тому вирішили якось обійтись.

2.Чому не працюють виходи до набережної з м. „Дніпро”?
Часто люди обурюються, а дарма – самі ж і не користуються немає сенсу утримувати чергових ще й на тому виході. Хоча станція – одна з найкрасивіших, і далеко не через архітектурне виконання.

3. Чому немає виходів з м. „Львівська брама”?
Сама станція вже давно збудована, але керівництво все ніяк не визначить, де краще побудувати виходи. „Але станцію отак просто тримати не можна, треба її доглядати”, - каже дядечко, постукуючи антеною по фотографії станції. Справді, гарна.

4. Які плани розбудови метро?
В останній секції музею знаходиться схема ліній київського метро – як уже існуючих, так і тих, які тільки планують створити, серед них – три нові лінії – „блакитна”(тягнеться уздовж лівого берега аж до Троєщини), „жовта” (від Палацу „Україна” до Борщаговки) і „гірчична” (проходить від аеропорту
„Бориспіль” до Лісового р-ну через новий Труханів острів, де незабаром буде зведено новий міст).
Поки що ці гілки позначені пунктиром, але розбудова вже почалася, крім того планується продовжити вже існуючі гілки, а саме „зелену” та „синю”. Щоправда, зважаючи на темпи *одна станція в рік*, план будівництва у повному обсязі буде втілено в життя не швидше ніж через 30 років. Такі-то
справи...

Загалом, враження від музею дуже позитивне: механічні макети тунелів та першого електродепо, символічні ключі від метро та колекція різнокольорових жетончиків, навіть екзотичні для відвідувачів збірки поезії про метро...надзвичайно концептуально! Коли екскурсовод вмикає одну з механічних модельок, чується робота механізму, зовсім не сумісного з такими крихітними вагончиками метро і тоненькими коліями. Чуєш це і відчуваєш, що потрапив зовсім не в музей, а в Печеру Древніх))

Здається, гості тут бувають нечасто - мабуть, через те, що потрапити туди непросто: спершу треба написати заяву з проханням відвідати музей, вказавши прізвища усіх бажаючих, а потім домовитися про відвідування. Хоча – аби було бажання.

Віртуальний музей - http://www.metropoliten.kiev.ua/museum/museum.php?lang=0

Більш реальна екскурсія – в будівлі м. „Політехнічний інститут” („Комунальне підприємство «Київський метрополітен»”).