06/10/2006 | jurij

Україну вступають до НАТО та ЄС, а її західна сусідка Польща пройшла це кілька років тому.
Про тотожні моменти в розвитку обох країн поговоримо нижче.
Стартові умови. Польща долала аналогічні Україні економічні етапи, за винятком окремих моментів. Поляки за соціалізму мали дрібне підприємництво в с/г. та деяких неважливих секторах економіки, отже мали на початок 90-х прошарок національного бізнесу. Проте спільні кордони з НАТО та ЄС позначили початкову економічну експансію звідти. За кілька років, так само, як і в Україні, методом податкового зашморгу для поляків і максимальним сприянням для іноземців (т.зв. інвестицій) було підкорено польську економіку, великий та середній бізнес, приблизно на 80%. Лишилося дрібне польське фермерство та підприємництво, але і вони стали економічно залежні через збут та закупівлю продукції. Провідні польські політичні сили та ЗМІ опинилися в аналогічному стані. Люди найманої праці стали залежні від своїх іноземних роботодавців.
Отже, як і в Україні, у Польщі припиняв існування широкий прошарок людей, що спиралися на національну економіку, і підтримувати національні ідеї.
Аналогічно, в Україні надподатками та бюрократичним апаратом знищувався український бізнес.
Польща без спротиву увійшла в НАТО.
За власними спостереженнями польських газет та телебачення, деякі труднощі виникли при вступі в ЄС, референдумі з цього питання.
Економіка колоніального типу не здатна до повнокровного росту. Початки кризи, падіння реальних доходів населення починається в той період.
Інформаційна кампанія на підтримку референдуму проходила по трьох напрямках..
Перше. Майже всі ЗМІ поширюють інформацію про те, що розвинутий і багатий Захід не хоче вступу бідної „не готової” Польщі в співтовариство, лише титанічні зусилля польської влади, президента Кваснєвського наближають ці золоті часи автоматичного процвітання. Паралельно, за заявами противників союзу, з ЄС виділяють близько 600 млн. доларів на інформаційну кампанію на підтримку референдуму, фінансування проєвропейських організацій, інформцентрів та різних акцій.
На словах європейські політики заявляли про неготовність Польщі до вступу, а , фактично, виділяли величезні кошти на цей процес.
Друге. В країні проходить інформаційна кампанія за ЄС, думки противників, майже не присутні на ТБ. Особисто в мене склалося враження, що таких зовсім не має.
Лише за кілька днів до референдуму, коли громадська думка була сформована, опозиції надають ефір під час двохгодинної дискусії. Нечисленні прихильники незалежності, в основному, інтелігенція - викладачі університетів, маловідомі політики, тощо.
На всю країну телебачення висвітлює мітинг противників числом 30 – 50 осіб, що хаотично стоять у завулку, поряд стара, згорблена бабуся років 80 тримає важкий хрест. Все жалюгідно і убого, без коштів, яких взяти не має де.
На противагу цьому: мітинг прибічників ЄС – десятки тисяч молодих, здорових людей, організованих, з кольоровими гаслами. Все красиво і оптимістично.
Третє. Поновлюється образ Росії та СРСР як головного ворога. По ТБ йде безкінечні історичні програми про поділи Польщі Російською імперією, про пакт Ріббентропа –Молотова та агресію 1939 року, Катинь, антирадянські страйки робітників 1980 року. Нагадується багато разів – у Польщі є ворог від якого потрібно захищатися під прихистком НАТО та ЄС. Передаються повідомлення про агресивні вислови з Москви щодо Польщі (Жириновського і т.д.), несподівані переміщення російських військ на Балтиці та суміжній Калінінградській області. Ворог тут, на порозі.
Результати референдуму 9 червня 2003 року дали приблизно 75 % - за ЄС, 25 % - проти.
Відмінність України з Польщею полягає в тому, що не вся економіка належить західному бізнесу. Значна частка економіки та ЗМІ є російськими та проросійськими. А значить звучать думки противників ЄС та НАТО, на користь іншого потенційного „господаря”. По-друге, влада в Україні, що агітує за НАТО-ЄС, на теперішній час не поважається значною кількістю громадян, оскільки причетна до зниження життєвого рівня.
Польщу приєднати до НАТО та ЄС встигли раніше, ніж розпочалася криза. Згодом інтегратори програли вибори, але виходу з ЄС не було.
Чим схожа Україна з Польщею? Тим, що в Україні так само майже знищений національний український бізнес, тобто фінансова та організаційна платформа для широкого руху на захист незалежності.