06/13/2006 | ІРПЕНІАДА

Не зважаючи на остаточне підбиття підсумків виборів на всіх 37 дільницях Ірпінського регіону та рішення Апеляційного суду Київської області, який підтвердив рішення Ірпінської міської виборчої комісії щодо обрання Мирослави Свистович Ірпінським міським головою, переможець виборів досі не може зайняти посаду мера.

Після того, як 19 травня 2006 року Апеляційний суд Київської області скасував рішення Ірпінського міського суду від 12 травня і залишив в силі рішення Ірпінської міської територіальної виборчої комісії від 4 травня 2006 року про встановлення результатів виборів Ірпінського міського голови, згідно якого Мирославу Свистович було визнано обраною Ірпінським міським головою, здавалося, що все вже закінчилось.

Однак, в цей самий день, 19 травня, голова Ірпінської міської територіальної виборчої комісії Наталія Ганах скликала засідання Територіальної виборчої комісії під тим приводом, що необхідно розробити форму посвідчення для новообраних депутатів Ірпінської міської ради. При цьому заступник голови і двоє членів комісії, які перебували у цей час в Києві в зв’язку з тим, що були заявлені як свідки у суді (і голова комісії знала про це), не були попереджені про засідання комісії, як цього вимагає Закон, а тому дізналися про нього вже тоді, коли засідання закінчилось.

А в суботу 20 травня в Ірпені з’явилися ксерокопії “документу” під назвою “витяг з протоколу №24 безперервного засідання Ірпінської міської територіальної виборчої комісії від 19.05.2006 р. (16 годин 30 хвилин – 17 годин 40 хвилин)”. Зі змісту цього “документу” витікало, що 19 травня було прийнято рішення скасувати рішення ТВК про визнання дійсними виборів Ірпінського міського голови на дільницях №1 і №2 та уточненого (зведеного) протоколу про підрахунок голосів по виборах Ірпінського міського голові у всьому окрузі (в окрузі 37 дільниць), і прийнято нове рішення – про визнання недійсними виборів на дільницях №1 і №2 . При цьому під витягом з протоколу стояли підписи не голови й секретаря (хоча обоє були присутні на засіданні), а членів комісії – головуючого на засіданні М. Томковича та в.о. секретаря Т. Марчук. До того ж, на відміну від інших протоколів, ця ксерокопія не була підписана усіма членами ТВК, а зовнішній вигляд протоколу сильно відрізнявся від тих протоколів, які до цього складала комісія.

В зв’язку з появою ксерокопій цього “документу” в понеділок 22 травня 2006 року було скликане засідання Територіальної комісії, на якому “протокол” від 19 травня був визнаний недійсним. За це рішення голосував і М. Томкович, ксерокопія підпису якого стояла під “витягом з протоколу від 19 травня”. Голова комісії Н. Ганах, хоч і була завчасно попереджена про засідання, на нього не з’явилася, пославшись на хворобу. А коли Територіальна виборча комісія делегувала до неї додому заступника голови ТВК М. Яцевську та члена комісії М. Томковича, голова комісії, передавши їм ключі від сейфу, відмовилася передати печатку, а також засвідчувати нею будь-які прийняті комісією документи.

23 травня, відкривши сейф, члени комісії виявили, що з нього зникли протокол засідання від 4 травня та підсумковий протокол по виборам Ірпінського міського голови. Причому зникли навіть чернетки. Член комісії Т. Гикал пояснила, що їх забрала голова ТВК Н. Ганах іще 19 травня.

Після цього голова Територіальної комісії більше на засідання комісії не з’являється, печатку не повертає навіть, не зважаючи на рішення суду, не спілкується ні з ким з членів ТВК, не відповідає по жодному з трьох своїх телефонів, не відчиняє двері своєї квартири навіть міліціонеру з судовим виконавцем. Не зважаючи на численні заяви з бокку Територіальної виборчої комісії та Мирослави Свистович, ні міліція, ні прокуратура кримінальної справи порушувати не поспішають, як не поспішають застосовувати якихось інших дієвих заходів для поновлення законності. Тому всі засідання комісії проходять без голови, а документи завіряються підписами.

Рішення від 19 та 22 травня дали підстави кандидату на посаду Ірпінського міського голови Олегу Бондарю для нової судової тяганини. Ірпінські судді, які вперто намагаються замінити своєю волею волевиявлення виборців і не допустити Мирославу Свистович до посади мера, беззастережно задовольняють усі клопотання Олега Бондаря, якими б безпідставними вони не були. Натомість клопотання Мирослави Свистович відхиляються.

Більшість членів Територіальної виборчої комісії засвідчили в суді, що 19 травня рішень, зазначених у ксерокопії “витягу з протоколу”, не приймалося. Один з них, Олександр Карпенко, взагалі засвідчив, що, прибувши на засідання комісії із запізненням (він здавав іспити), застав у приміщенні ТВК лише голову комісії Н. Ганах та кандидата-невдаху О. Бондаря, які розпивали коньяк. Більше того, ні в Територіальну комісію, ні до суду так і не було пред’явлено оригіналу протоколу від 19 травня з “мокрою” печаткою і “живими” підписами. Однак ірпінські судді вперто визнають цю фальшивку дійсною, а от рішення комісії від 22 травня визнають протиправним. Причому однією з підстав є те, що ТВК нібито не може приймати рішення про визнання якогось документу недійсним.

Цікаво, що при виготовленні датованої 19 травня фальшивки, голова комісії Н. Ганах, поспішаючи, забулася записати туди скасування рішення ТВК від 4 травня про визнання Мирослави Свистович Ірпінським міським головою. Тому суд у своєму прагненні не допустити М. Свистович до виконання нею наданих їй виборцями та підтвердженими Апеляційним судом повноважень, регулярно виносить Ухвали про забезпечення позову, тобто забороняє Територіальній виборчій комісії та Мирославі Свистович вчиняти певні дії.

В цьому суддям допомагає стара влада. Оскільки 22 травня Територіальна виборча комісія виносить рішення про офіційне оприлюднення результатів виборів Ірпінського міського голови та приймає рішення про проведення першої сесії нового скликання, на якій мало відбутися проголошення обраними депутатів міськради та міського голови, стара влада організовує заміну стовпів електропередач, чим на два дні знеструмлює редакцію газети “Ірпінський вісник”, аби запобігти офіційній публікації результатів виборів Ірпінського міського голови. Цих двох днів вистачило О. Бондарю, щоб подати позов, а суду, щоб в якості забезпечення позову 25 травня, ще до початку розгляду справи, винести Ухвалу про зупинення рішення ТВК про офіційну публікацію результатів виборів Ірпінського міського голови. Також 25 травня в якості забезпечення позову Ірпінський міський суд виносить Ухвалу про зупинення рішень ТВК від 22 травня про оголошення фальшивки від 19 травня недійсною.

При цьому судді, як і у випадку з виготовленням головою комісії Н. Ганах фальшивки, поспішаючи, припускаються помилок. По-перше, суддя В. Линник, який виніс обидві Ухвали, тричі посилаючись на справу, всі три рази вказує різний її номер. Тобто двічі вказує в Ухвалі номер неіснуючої справи. По-друге, суддів підвела звичка жити старими, хоч і не такими вже далекими, часами, коли в Ірпені існувала лише одна, заснована місцевою владою, газета, випустили з голови, що в регіоні за останні роки з’явилася низка офіційно зареєстрованих засобів масової інформації. І не всі вони, як, наприклад, “Бучанські новини” чи “Коцюбинський вісник”, висвітлюють події лише в окремих селищах.

У глибокому переконанні, що вони зробили все, щоб Мирослава Свистович на даний час не була проголошена Ірпінським міським головою, суд не став зупиняти рішення ТВК щодо проведення 1 червня сесії нового скликання. А голова Територіальної комісії Наталія Ганах навіть передала через уповноваженого Партії регіонів Миколу Яценка, який представляє інтереси голови ТВК у суді, засвідчені печаткою тимчасові посвідчення депутатів Ірпінської міської ради.

По-третє, судді зовсім не звернули уваги, що Територіальна комісія, прийнявши рішення про офіційну публікацію, звернулася 23 травня з відповідними листами до двох газет – “Ірпінський вісник” та “Громадянське суспільство”, які поширюються по території всього Ірпеня. В Ухвалі ж суду була записана заборона конкретно щодо “Ірпінського вісника”, якому ця Ухвала і була надіслана. “Громадянському суспільству”, заснованому Ірпінським міським об’єднанням осередків Всеукраїнського товариства “Просвіта”, ніхто публікувати результати виборів не забороняв, ніякої Ухвали про заборону щодо цієї газети не виносив, і, відповідно, ніякого документу із забороною до редакції не відсилав. Тому 31 травня у газеті “Громадянське суспільство” були оприлюднені офіційні результати виборів Ірпінського міського голови, що дало можливість Територіальній комісії оголосити Мирославу Свистович обраною міським головою.

Ірпінська міська та Київська обласна організації Народного Союзу “Наша Україна” зробили все, щоб допомогти підтримуваному НСНУ Олегу Бондарю зірвати сесію. Для цього на неї прибув заступник голови Київської обласної організації НСНУ, депутат Київської обласної ради Володимир Федосєєв, голова Ірпінської міської НСНУ, депутат Київської обласної ради Олег Чернецький, а також, як апогей абсурду, народний депутат України від Партії регіонів Валерія Матюха.

Позов Олега Бондаря від 25 травня розглядався 11 днів (вже цим ірпінські судді порушили Кодекс адміністративного судочинства, який обмежує розгляд виборчих 5 днями), і лише 5 травня була винесена постанова, якою несподівано рішення від 22 травня, не зважаючи на відсутність у суді оригіналу протоколу від 19 травня та покази свідків, було визнано протиправним. Однак і це нічого не дає О. Бондарю, оскільки проголошення Мирослави Свистович обраною міським головою відбувалось на сесії на підставі підтвердженого рішенням Апеляційного суду Київської області рішення ТВК від 4 травня. А 5 травня були скасовані рішення тервиборчкому від 22 травня лише в частині скасування цим рішенням фальшивки від 19 травня та прийняття рішення про офіційне оприлюднення результатів виборів Ірпінського міського голови. Тобто, рішення ТВК про оприлюднення було визнано протиправним вже після того, як саме оприлюднення відбулось. І Юрій Кармазин, який представляє в суді інтереси Мирослави Свистович, під час судового розгляду подавав клопотання про зняття заборони на офіційну публікацію та призупинення рішень ТВК від 22 травня. Ірпінський суд своєю Ухвалою відхилив клопотання Ю. Кармазіна. Однак, 6 травня Апеляційний суд Київської області виніс Ухвалу, якою скасував цю Ухвалу Ірпінського міського суду і визнав відмову у задоволенні клопотання Юрія Кармазина протиправною.

Таким чином виходить, що на момент проведення сесії заборона на офіційну публікацію була протиправною, як і заборона щодо призупинення рішень ТВК від 22 травня. Тому це рішення Ірпінського суду зараз оскаржується в Апеляційному суді Київської області, чергове засідання якого відбудеться у вівторок 13 травня о 14.00. А газета “Ірпінський вісник” на підставі Ухвали Апеляційного суду 10 травня також опублікувала офіційні результати виборів Ірпінського міського голови.

Оскільки, згідно ст. 42 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” “Повноваження сільського, селищного, міського голови починаються з моменту оголошення відповідною сільською, селищною, міською виборчою комісією на пленарному засіданні ради рішення про його обрання і закінчуються в момент вступу на цю посаду іншої обраної відповідно до закону особи”, Мирослава Свистович та депутати новообраної ради 2 червня зранку звернулись до екс-мера Ірпеня Володимира Скаржинського з пропозицією про передачу ним справ новообраному міському голові. Екс-мер погодився це зробити, але зажадав надати йому відповідні документи, “щоб все правильно оформити”, а також пояснив, що йому необхідно підписати документи на отримання безвідсоткового кредиту для виплати заробітної плати та відпускних працівникам бюджетної сфери. Після бесіди з начальником фінансового управління, яка сказала, що для оформлення кредиту потрібен час до вечора п’ятниці (а максимум – до понеділка включно), зважаючи на те, що у всіх фінансових установах поки що немає картки зі зразком підпису нового мера і не бажаючи затримувати виплату людям грошей, нова влада вирішила дати старому голові один-два дні на вирішення цих питань. Однак, вже ввечері того ж 2 червня екс-мер разом з адвокатом екс-кандидата на посаду міського голови Олега Бондаря Анатолієм Краєвським виніс з Ірпінського міськвиконкому папки з документами. А 5 червня Олег Бондар подав черговий позов до Ірпінського міського суду, в якості забезпечення якого суддя О. Рудніченко винесла ухвалу про призупинення до кінця розгляду справи прийнятих на першій сесії нового скликання рішень. Однак 6 червня призупинила провадження по справі до розгляду Апеляційним судом Київської області апеляційної скарги Мирослави Свистович на постанову Ірпінського міського суду від 5 червня за позовом Олега Бондаря від 25 травня. При цьому дію Ухвали про забезпечення позову не зупинила. І тепер екс-мер не бажає звільняти свого крісла, посилаючись на цю Ухвалу.

Зрозуміло, що пані Рудніченко вирішила перестрахуватися, однак, Закон зовсім не зобов’язував її призупиняти провадження. Як і не зобов’язував її взагалі брати до розгляду позов Бондаря. Як би там не було, але 9 червня минули відведені Кодексом адміністративного судочинства для розгляду подібних справ 5 днів, і ввечері 9 червня Мирослава Свистович та депутат новообраної Ірпінської міської ради Віктор Бархоленко звернулися до суду з клопотаннями закрити провадження по справі в зв’язку з тим, що відведені Законом терміни витекли.

Однак, знову на біду О. Бондаря, виносячи Ухвалу про забезпечення позову, пані Рудніченко, очевидно, неуважно прочитала матеріали сесії. Бо єдиним прийнятим рішенням там було – закрити засідання. Оголошення ж Територіальною комісією депутатів та міського голови обраними не є рішеннями сесії, оскільки ці питання є виключною прерогативою Територіальної виборчої комісії, яка просто оголосила на сесії прийняте нею іще 4 травня рішення, підтверджене постановою Апеляційного суду.

Тому 9 червня депутати новообраної Ірпінської міської ради за підтримки народу зажадали від Володимира Скаржинського скласти повноваження. Під час розмови стало зрозуміло, що екс-мер не збирається взагалі покидати свого крісла. При цьому він посилається не лише на Ухвалу судді Рудніченко, а взагалі зазначає, що його не влаштовують документи ТВК, що він не визнає легітимність сесії, що він не бачить у рішеннях ТВК проголошення Мирослави Свистович Ірпінським міським головою “так, як має бути”. Для складання своїх повноважень йому мало протоколу сесії, він вимагає все нові і нові документи, але як тільки йому їх пред’являють, відразу не погоджується з ними. Також екс-мер вимагає від своїх колишніх підлеглих виконувати лише його розпорядження, розповідає, що без нього міст пропаде, а також збирає колектив виконкому та ділиться планами на майбутнє.

Врешті решт 9 червня міський голова покинув кабінет, залишивши в ньому депутатів і не залишивши їм ключів. Тому їм довелось замінити замки та попросити приступити до своїх повноважень новообраного міського голову Мирославу Свистович, яка поверталася з Києва після засідання Апеляційного суду.

Приїхавши на місце, Мирослава Свистович видала розпорядження нікого не впускати без її відома до Ірпінського міськвиконкому на вихідні дні, після чого двері кабінету міського голови були опечатані стрічкою з підписами депутатів Ірпінської міської та Київської обласної ради.

Виглядає, що владу доведеться брати явочним порядком, оскільки мова йде про відвертий саботаж, на який ніяк не реагують ні правоохоронні органи, ні інші високі державні чиновники. Тим часом населення 100-тсячного регіону стоїть перед загрозою зриву підготовки до зими та перетворенням Ірпеня у другий Алчевськ. Стара влада у спілці з місцевою “Нашою Україною” затягує період безвладдя, не даючи можливості новому міському голові розпочати роботу над проблемами, які нагромаджуються (стара влада їх вже нне вирішує – новій не дають можливості). Ірпінська “Наша Україна” не приховує своїх планів зробити все, щоб ускладнити роботу нового міського голови та добитися висловлення їй недовіри з боку депутатського корпусу, або викликати незадоволення народу. Не виключено, що депутати міської ради від НСНУ організовуватимуть оскарження будь-яких рішень наступних сесій, а судді їм у цьому активно допомагатимуть. Місцеві чиновники відкритим текстом планують саботаж і навіть штучні техногенні катастрофи. І все це заради того, щоб не допустити до влади людину, з якою неможливо домовитися в обхід Закону. Доля ж 100 тисяч мешканців Приірпіння є лише розмінною монетою для тих, кого відсунули від запланованого ними грандіозного земельного розподілу.

Ситуація в Ірпені, як дзеркало, показує слабкість держави та глибокі дестабілізаційні процеси, які розпочалися в ній, і які верховна влада не в змозі контролювати, оскільки навіть працівниками Секретаріату Президента розпорядження Віктора Ющенка в кращому випадку не виконуються (в гіршому – виконуються з точністю до навпаки з відвертим порушенням законодавства). Завдяки подальшим дестабілізаційним діям з боку місцевої та обласної “Нашої України”, які залишаються без публічної оцінки з боку центрального керівництва НСНУ,

Перекреслене жменькою людей народне волевиявлення сприймаються людьми однозначно як провина Президента України, який, на їх думку, або не може, або не хоче навести порядок навіть біля столиці, а не те що в далекому Криму. Рейтинг Президента, який почав швидко підвищуватися після його зустрічі з Мирославою Свистович та висловлення ним їй своєї підтримки й надання обіцянки навести лад, сьогодні впав ще більше. Якщо раніше частина людей ще могла припускати, що Президент просто не знає про події в Ірпені, то зараз, коли всім відомо, що Президент поінформований, люди не можуть позитивно оцінити продовження того правового свавілля, яке чиниться в Ірпені вже майже три місяці.

Все це призводить до того, що серед людей чуються заклики до правового нигілізму (“якщо державі можна – то чому нам ні”), що в умовах низького рейтингу влади може згубно вплинути на ситуацію в державі в цілому. Сьогодні ірпінчан готові до самих радикальних акцій, і завтра вже ніхто не зможе їх зупинити своїм авторитетом, оскільки вони просто не повірять словам, якщо спостерігають на власні очі відсутність реальних позитивних справ.

Якщо найближчим часом в Ірпені не припиниться безладдя та безвладдя, люди мають намір розпочати перекриття автомобільних та залізничних шляхів, а також розбити наметове містечко біля будинку Віктора Ющенка в Нових Безрадичах й не знімати його до того моменту, поки в Ірпені нарешті не встановиться легітимна, обрана народом влада.

Також запланований пікет центрального офісу НСНУ з перекриттям Набережної. Люди вимагатимуть від пропрезидентської партії публічно висловити своє ставлення до дій своїх однопартійців в Ірпені.