06/18/2006 | Віктор Ющенко

Шановні співвітчизники!

Дорога українська громадо!

Сьогодні я говоритиму про питання виняткової ваги – стабілізацію політичної ситуації в країні. Понад два місяці тому в Україні завершилися загальнонаціональні вибори. Вибори вільні, демократичні, визнані міжнародним співтовариством прикладом для регіону.

З початку року українська економіка демонструє не віртуальні, а реальні ознаки росту. У травні цього року ВВП держави зріс на 8,5%. Загальна тенденція росту ВВП на рівні 4% на сьогодні є однією з найкращих для країн Європи. Доходи людей зросли на 23%, інфляція не перевищує 2,8%.

Скоротився зовнішній і внутрішній борг держави. З початку року в порівнянні з аналогічним періодом 2005 року ріст середньої пенсії складає 128,3 відсотка, ріст роздрібного товарообороту 127,2 відсотка, ріст введення житла складає 116,4 відсотка, ріст інвестицій в основний капітал 115,9 відсотка, ріст іноземних інвестицій збільшився в 3,9 раза.

У цих цифрах відображена надія, яку суспільство покладає на владу.

І на тлі цієї надії громадяни країни очікують від українських політиків, і насамперед від нового парламенту, лише одного – нарешті припинити словесні баталії і з'ясування стосунків і приступити до роботи. Результативної, копіткої роботи на Україну.

За тиждень у Верховній Раді має бути сформована коаліція. Так вимагає Конституція України. Але, на жаль, поки що політичні сили, що прийшли до парламенту, не спромоглися результативно завершити переговори по формуванню більшості.

Штучне політичне протистояння, відсутність дієздатного парламенту, його керівних органів, невизначеність із новим урядом здатні довести політичну ситуацію до критичного стану.

Про це вже свідчать:

довготривала відсутність функціонуючого Конституційного Суду. Як наслідок – виникли умови для чинення самосуду над Основним Законом;

несформованість керівництва та робочих органів новообраної Верховної Ради. Як наслідок – народ позбавлено можливості мати повноважний і дієздатний законодавчий орган;

усвідомлена безвідповідальна поведінка окремих політичних діячів упродовж коаліційних переговорів. Як наслідок – країна і досі не має нового уряду.

За відсутності повноцінно функціонуючих Конституційного Суду, дієвого парламенту і нового уряду та в умовах позбавлення Президента частини конституційних повноважень шляхом недосконалої політичної реформи на місцевому рівні твориться безлад.

Уся країна чекає, коли нарешті відновиться стабільна робота парламенту і запрацює новий уряд. Світ із подивом дивиться на країну, де депутати б’ють себе в груди, що вони демократи, і при цьому блокують роботу Конституційного Суду.

Вирішити ці нагальні проблеми можливо лише тоді, коли політичні партії, які виграли вибори, нарешті сформують дієву коаліцію. Вимога Президента до майбутньої коаліції єдина – це має бути стабільна демократична більшість, яка чітко реалізовуватиме політичну угоду, яка дбатиме про добробут громадян, європейську і євроатлантичну інтеграцію України, її енергетичну безпеку, її національні інтереси.

Формування більшості є виключною компетенцією і відповідальністю парламенту. Силу і потужність коаліції здатні визначити лише талант і вміння переможців виборів домовлятися між собою.

Президент не є учасником переговорів зі створення коаліції. Роль Глави держави – це роль арбітра, який гарантує дотримання Основного Закону, й однаково активно працюватиме з коаліцією і опозицією.

Правила гри для політичних партій диктує Конституція і закон. Я відповідаю за їх неухильне дотримання. І я послідовно виконуватиму свій обов’язок.

Україна матиме успіх з демократичною і стабільною коаліцією.

Я був і залишаюсь прихильником об’єднання помаранчевої команди.

І мені боляче спостерігати, як на очах мільйонів виборців процес формування коаліції перетворюється на торжище, на публічну сварку.

Якщо ми хочемо зберегти єдину помаранчеву команду, то її учасники не повинні зловживати мовою тиску і лицемірства. Лідери БЮТ, СПУ, блоку «Наша Україна» повинні визнати власну відповідальність за гальмування процесу. В першу чергу, відповідальність за конструктивні й результативні переговори має взяти на себе політик, що претендує на посаду прем’єра. Адже вже завтра він мусить взяти на себе відповідальність за економіку країни, за соціальні реформи. Досить шукати зовнішніх ворогів! Боротьба за необмежену владу без визначення власної відповідальності – це популізм, а не політика! Країні набридли шоу, вона хоче нарешті побачити мудрих, професійних і зважених партійних вождів.

Я усвідомлюю, що нинішній процес формування коаліції не міг проходити безхмарно. Адже вперше політичні сили створюють більшість без тиску з Банкової, самостійно узгоджують свої політичні програми в єдину політичну угоду. Я позитивно оцінюю ту роботу, що зробили БЮТ, «Наша Україна» та СПУ щодо угоди.

Добре, що переміг здоровий глузд і справа розпочалася не з поділу посад, а з визначення принципів і стратегічного бачення роботи. І шкода, що переговори зайшли у глухий кут через порушення погоджених і для всіх прийнятних трьох фундаментальних принципів.

Переконаний, потрібно чітко дотримуватися принципів формування коаліції.

Перше. Розподіл посад всіх рівнів, передбачених Конституцією, повинен здійснюватись на основі результатів виборів. Далі. Політична сила, яка набрала найбільше голосів, обирає посаду глави уряду або Верховної Ради, відтак, друга і третя сили – наступні посади. І нарешті – до коаліційного розподілу не можуть належати посади керівників відомств, призначення або погодження яких, за Конституцією, є компетенцією Президента.

Саме Президент, і тільки Президент, пропонує Верховній Раді кандидатури на посаду міністра закордонних справ, оборони, голови СБУ. Неприпустимо включати до угоди перелік керівників неполітичних відомств, як то голови Національного банку тощо.

Також саме Президент за згодою Верховної Ради призначає і звільняє Генерального прокурора. За поданням Кабінету Міністрів призначає і звільняє голів місцевих державних адміністрацій. Так записано в Конституції, і я гарантую – її не буде порушено. Дивно чути, коли навіть автори нинішньої Конституції закликають депутатів і Президента порушити Конституцію й погодитися на квотний принцип розподілу всіх посад, включно до заступників глав райдержадміністрацій. Я не дозволю нікому нехтувати Основним Законом.

Сподіваюсь, що це усвідомлюють всі українські політики.

Чому переговори зі створення коаліції зайшли у глухий кут?

Відповідь проста – з’явилась спокуса проігнорувати принципи формування коаліції. Найскладнішою виявилась технічна сторона розподілу сфер впливу, а банальніше – поділу портфелів. Знову підкреслю – 82 дні переговорів показали, що кар’єрні інтереси часто домінують над державними, чи навіть партійними.

І не треба шукати тут зовнішніх ворогів.

Замість ворогів треба знайти силу до співпраці і компромісу в собі.

Від імені народу я ставлю перед парламентом триєдине завдання.

Перше. Невідкладно відновити роботу Конституційного Суду. Не ганьбіть імідж України у світі.

Друге. Невідкладно, у найближчі дні, завершуйте процес формування коаліції та створення нового уряду. Політична основа для цього є. Це – програмні положення проекту коаліційної угоди. Двері ні для кого не зачинені і ніхто не має права їх зачиняти.

Третє. Оберіть керівництво Верховної Ради і сформуйте її органи. Парламент – представницький орган усього народу. Тому обрання голови Верховної Ради, його заступників і керівників парламентських комітетів – це відповідальність усіх повноважних представників народу. Керівництво парламенту має бути обране відразу після формування коаліції, опозиція повинна отримати визначені комітети. І відразу після обрання керівництва парламенту Україна повинна отримати новий уряд.

Наголошую: все це складає відповідальність винятково парламенту.

Я звертаюсь до всіх політичних сил, які нині зацікавлені вести переговори про створення коаліції: досить штучного протистояння. Україна потребує єдності, а суспільство – примирення. Роботи вистачить усім.

Мудрості вам і благополуччя!