Доньці на випускне свято
06/24/2006 | Кирило Булкін
Люба Доню!
Вітаю Тебе з закінченням школи і бажаю змістовного, цікавого, успішного подальшого життя, важливий етап якого Ти зараз перейшла.
Подумалося, що цей етап є нагодою, щоб сказати Тобі дещо про важливі речі, які зазвичай не стають темою розмови, бо нас займають повсякденні проблеми; а між тим повсякденне, хоча й по-своєму важливе, має випливати з важливішого: не-повсякденного, світоглядного (дарма що про це останнє менше говоримо). Тоді й поточні життєві проблеми розв’язуватимуться набагато успішніше. Отже – не про те, як Тобі треба розуміти цей світ (бо кожен сам формує своє розуміння й діє відповідно до нього, і несе свою відповідальність), а про те, як дещо в ньому розумію я: можливо, щось з мого досвіду стане Тобі в пригоді.
Коли говориш про важливе, є спокуса почати використовувати релігійні терміни, та я спробую її уникати. Зрештою, ставлення до цієї сфери – теж індивідуальна справа кожного. І хоча я вважаю, що не лише віра, але й релігія, як її оболонка, роблять людину незмірно багатшою порівняно з тим, хто будує своє життя відокремлено від них (віри та релігії), проте, мабуть, якщо в родині немає релігійної традиції, що передається з покоління в покоління (то був би оптимальний варіант), то найкраще – виробляти своє ставлення до них вже в дорослому віці, чи в процесі дорослішання, який іноді триває все життя. Остання заувага про віру й релігію, щоб перейти до розмови в інших термінах (щоправда, ця заувага стосується будь-яких світоглядних речей): не бійся піддавати свою позицію, яка завжди хоче здаватися сформованою і остаточною, сумніву, перевірці й, можливо, перегляду! Для вдосконалення немає меж.
Ну а тепер скажу про світ і життя одне слово, яке найбільше хочеться сказати Тобі сьогодні (можна було б написати: «коли цей світ відкривається перед Тобою…» і т. ін., але сподіваюсь уникнути таких банальностей). Це слово – Єдність. Мені здається, що насиченість, цікавість, повнота життя вирішальною мірою залежать від того, наскільки людина відчуває світ, у якому живе, як щось єдине, часткою якого є вона сама. Трохи далі розшифрую це, а поки зауважу, що відчуття цієї єдності не суперечить постійній боротьбі, яку доводиться вести на всіх фронтах і яка наповнює наше життя. Уяви собі організм – ну, скажімо, свій власний: він єдиний, але не все в ньому досконало, трапляються болі й хвороби. Тоді одні клітини цього організму починають боротися з іншими, які перебувають у хворобливому стані (хворобливий стан – це роблення чогось, можливо, хорошого для себе, але на шкоду всьому організмові, й поширення цієї хворобливості навколо себе). Так от, здорові клітини вступають у боротьбу з хворими, перемагають їх, відновлюють нормальне функціонування організму на цій конкретній ділянці – і далі, до наступної, яка потребує боротьби. І так усе життя :). Тож і Ти будь готова до постійної боротьби, але будь у ній хорошою клітиною, яка діє на користь усьому організмові.
А що ж таке організм у випадку нашого життя? Увесь світ? Так, але це виглядає занадто абстрактним: при чому тут весь світ, коли розв’язуєш якісь свої локальні життєві проблеми (наприклад, будуєш стосунки з друзями або вступаєш до навчального закладу?) На це є цікава відповідь, яка, якщо зобразити її геометрично, була б схожа на концентричні кола: Ти – в середині, навколо Тебе – величезний світ, часткою якого Ти є. Але всередині світу є й менші кола, і Ти – всередині їх також. Найближче до Тебе коло – це Твої близькі. Зазираю в недалеке майбутнє й дуже хочу, щоб воно було для тебе щасливим, тому описую це коло так: насамперед Твій обранець, з яким Ти хочеш будувати – не просто родину, а свій шматочок світової Єдності! – потім ваші діти, яким треба буде згодом не забути дозволити будувати вже свої кола, свої маленькі шматочки Єдності, випустивши їх з кола батьківського… Наступне концентричне коло – це ваші друзі, ще наступне – робота, колеги… Можливо, ви (я вже не кажу «Ти», бо маю на увазі Твою майбутню родину, подружжя – яке хороше слово, до речі!) зацікавитеся якимсь творчим рухом або навіть відчуєте близькими для себе ідеї якоїсь партії – а чому б і ні? Ось Тобі й наступне коло... А огортає все це і служить тим колом, що безпосередньо сполучає Тебе/Вас зі світом – Україна! Це дуже важливо: будувати всі свої менші кола й діяти в них, не забуваючи, що Ти – частка своєї країни. Багато людей, начебто й непоганих, обмежуються сім’єю, роботою, можливо, спілкуванням з друзями та якимись захопленнями – але якось не замислюються про те, що вони ще й – Громадяни: це не є для них реальною часткою життя. Шкода їх, бо їхнє життя – як блідий чорно-білий знімок порівняно з повнокольоровим зображенням, яке бачать люди, що свідомо включають себе в орбіту своєї Батьківщини. Саме до останніх я щиро, від усього серця бажаю Тобі належати, і тоді Твоє життя буде цікавим і яскравим!
Твій Тато.
Вітаю Тебе з закінченням школи і бажаю змістовного, цікавого, успішного подальшого життя, важливий етап якого Ти зараз перейшла.
Подумалося, що цей етап є нагодою, щоб сказати Тобі дещо про важливі речі, які зазвичай не стають темою розмови, бо нас займають повсякденні проблеми; а між тим повсякденне, хоча й по-своєму важливе, має випливати з важливішого: не-повсякденного, світоглядного (дарма що про це останнє менше говоримо). Тоді й поточні життєві проблеми розв’язуватимуться набагато успішніше. Отже – не про те, як Тобі треба розуміти цей світ (бо кожен сам формує своє розуміння й діє відповідно до нього, і несе свою відповідальність), а про те, як дещо в ньому розумію я: можливо, щось з мого досвіду стане Тобі в пригоді.
Коли говориш про важливе, є спокуса почати використовувати релігійні терміни, та я спробую її уникати. Зрештою, ставлення до цієї сфери – теж індивідуальна справа кожного. І хоча я вважаю, що не лише віра, але й релігія, як її оболонка, роблять людину незмірно багатшою порівняно з тим, хто будує своє життя відокремлено від них (віри та релігії), проте, мабуть, якщо в родині немає релігійної традиції, що передається з покоління в покоління (то був би оптимальний варіант), то найкраще – виробляти своє ставлення до них вже в дорослому віці, чи в процесі дорослішання, який іноді триває все життя. Остання заувага про віру й релігію, щоб перейти до розмови в інших термінах (щоправда, ця заувага стосується будь-яких світоглядних речей): не бійся піддавати свою позицію, яка завжди хоче здаватися сформованою і остаточною, сумніву, перевірці й, можливо, перегляду! Для вдосконалення немає меж.
Ну а тепер скажу про світ і життя одне слово, яке найбільше хочеться сказати Тобі сьогодні (можна було б написати: «коли цей світ відкривається перед Тобою…» і т. ін., але сподіваюсь уникнути таких банальностей). Це слово – Єдність. Мені здається, що насиченість, цікавість, повнота життя вирішальною мірою залежать від того, наскільки людина відчуває світ, у якому живе, як щось єдине, часткою якого є вона сама. Трохи далі розшифрую це, а поки зауважу, що відчуття цієї єдності не суперечить постійній боротьбі, яку доводиться вести на всіх фронтах і яка наповнює наше життя. Уяви собі організм – ну, скажімо, свій власний: він єдиний, але не все в ньому досконало, трапляються болі й хвороби. Тоді одні клітини цього організму починають боротися з іншими, які перебувають у хворобливому стані (хворобливий стан – це роблення чогось, можливо, хорошого для себе, але на шкоду всьому організмові, й поширення цієї хворобливості навколо себе). Так от, здорові клітини вступають у боротьбу з хворими, перемагають їх, відновлюють нормальне функціонування організму на цій конкретній ділянці – і далі, до наступної, яка потребує боротьби. І так усе життя :). Тож і Ти будь готова до постійної боротьби, але будь у ній хорошою клітиною, яка діє на користь усьому організмові.
А що ж таке організм у випадку нашого життя? Увесь світ? Так, але це виглядає занадто абстрактним: при чому тут весь світ, коли розв’язуєш якісь свої локальні життєві проблеми (наприклад, будуєш стосунки з друзями або вступаєш до навчального закладу?) На це є цікава відповідь, яка, якщо зобразити її геометрично, була б схожа на концентричні кола: Ти – в середині, навколо Тебе – величезний світ, часткою якого Ти є. Але всередині світу є й менші кола, і Ти – всередині їх також. Найближче до Тебе коло – це Твої близькі. Зазираю в недалеке майбутнє й дуже хочу, щоб воно було для тебе щасливим, тому описую це коло так: насамперед Твій обранець, з яким Ти хочеш будувати – не просто родину, а свій шматочок світової Єдності! – потім ваші діти, яким треба буде згодом не забути дозволити будувати вже свої кола, свої маленькі шматочки Єдності, випустивши їх з кола батьківського… Наступне концентричне коло – це ваші друзі, ще наступне – робота, колеги… Можливо, ви (я вже не кажу «Ти», бо маю на увазі Твою майбутню родину, подружжя – яке хороше слово, до речі!) зацікавитеся якимсь творчим рухом або навіть відчуєте близькими для себе ідеї якоїсь партії – а чому б і ні? Ось Тобі й наступне коло... А огортає все це і служить тим колом, що безпосередньо сполучає Тебе/Вас зі світом – Україна! Це дуже важливо: будувати всі свої менші кола й діяти в них, не забуваючи, що Ти – частка своєї країни. Багато людей, начебто й непоганих, обмежуються сім’єю, роботою, можливо, спілкуванням з друзями та якимись захопленнями – але якось не замислюються про те, що вони ще й – Громадяни: це не є для них реальною часткою життя. Шкода їх, бо їхнє життя – як блідий чорно-білий знімок порівняно з повнокольоровим зображенням, яке бачать люди, що свідомо включають себе в орбіту своєї Батьківщини. Саме до останніх я щиро, від усього серця бажаю Тобі належати, і тоді Твоє життя буде цікавим і яскравим!
Твій Тато.