06/26/2006 | Rathunter

Допис носить філософський та, не буду лякатись цього слова, екзистенціаліський характер. Коротше кажучи, експресія мене переповнила ...

Оце сидів я, намагаючись продертись крізь феномен політ реформи та листаючи для цього примірничок Конституції України, який має, до речі, статус офіційного видання. Читав собі його, аж тут потрібно мені стало подивитись текст статті 81 Конституції, а саме дізнатись, чи залишились там такі підстави для дострокового припинення повноважень народного депутата України, як виключення його з парламентської фракції. Подивився я в статтю 81 – і нічого такого не побачив, крім символу "[…]" (так в західній літературі зазвичай позначають пропуск фрагменту при цитуванні). Здивувався; побачив те саме в ряді інших статей – 76, 81, 83 та 90. Коротше кажучи, це майже всі ті статті, які відповідно до ЗУ 2222 (який, власне, і вносив зміни до КУ) набули чинності після виборів до ВРУ 2006 року. Що стосується змін, які відповідно до згаданого Закону були внесені до статей 77 та 141, то вони взагалі не згадуються в тексті цієї Конституції (про це там нема ані примітки, ані вони не позначені значком "[…]").
Правда, на обкладинці заявлено про те, що в ній опубліковано текст Конституції станом на 1 січня 2006 року (а зміни до статей 76, 81, 83, 90 та 141 набули чинності лише з дня набуття повноважень ВРУ, обраною в 2006 році – і відтак формально немає сенсу друкувати в ній їх текст) та до тексту Конституції (я маю на увазі до самої брошурки, яку вона собою являє) додано також і текст ЗУ 2222, який її змінює (відповідно, кожен, хто бажає ознайомитись з текстом всіх змін до Конституції може переглянути текст цього Закону).

Наклад цієї Конституції – 100 000 (сто тисяч) примірників. Видання, повторюсь, офіційне, тобто здійснене за державні кошти. Замовник – Міністерство Юстиції України. Видавець – Український Центр Правничих Студій. Собівартість одного примірника – невідома (дані про тендер, принаймні у відкритому доступі, відсутні).

Тепер, власне, міркування, з яких я це пишу.

1. Після набуття повноважень ВРУ, обраною в 2006 році, цей примірник Конституції можна сміливо відправляти на полицю, оскільки нормально користуватись ним, за відсутності його тексті змінених статей 76, 81, 83, 90 та 141 вельми незручно. А ці статті, власне кажучи, являють собою якщо і не квінтесенцію політ реформи, то її істотну частину. Логічно, Конституцію треба перевидавати – надрукувавши текст зо всіма змінами.
Тепер питання – на фіга було друкувати цей лише текст, чинний станом на 1 січня 2006 року, якщо можна було надрукувати текст Конституції зо всіма змінами, зробивши примітку про те, що відповідні положення статей 76, 81, 83, 90 та 141 набудуть чинності (а деякі – втратять, оскільки їх редакцію буде змінено) лише після набуття повноважень ВРУ-2006.

Чи не можна було видати о_д_и_н раз? Відповідно, чи будуть видавати ще раз? Яким накладом? Скільки це буде коштувати?

2. Як я вже зазначав, замовником видання є Міністерство Юстиції України, а видавцем Український Центр Правничих Студій. Міністром Юстиції в нас є (і в кінці 2005 та на початку 2006 був) С. П. Головатий. Далі. Український Центр Правничих Студій (УЦПС) є одним з проектів Української Правничої Фундації (УПФ), благодійного фонду, президентом якого є (чи був до останнього часту – але був точно) С. П. Головатий. Цим я нічого поганого не хочу сказати про діяльність УПФ, яка насправді зробила дуже багато справді корисних речей, ані (Боже збав!) звинуватити Міністра в якихось корупційних намірах чи діях але ... але... пан Міністр не є цілком сторонньою особою по відношенню до УПФ-УЦПС. Цікаво от, хто були інші учасники тендеру?


В якості резюме.
Коли я писав цей допис, мене не полишало запитання : чи варто це писати взагалі? З формальної точки зору виправдання можна знайти всім згаданим вище фактам (а вони порівняно не такі вже й кричущі).
- Відсутність в тексті Конституції змін, які набули чинності після виборів ВРУ-2006 пояснюється вже тим, що було опубліковано текст, чинний станом на 1 січня 2006 року. Навіщо заплутувати читача?
- УЦПС, я певен, виграв тендер (процедуру його проведення я обговорювати я в жодному разі не берусь). Формально взаємозв’язок між Міністром та переможцем тендеру тут ні до чого.

Формально – все логічно і (я певен!) законно. Але чи то, відчуття дискомфорту, чи то оскомина якась - залишились.