06/28/2006 | Вадим Джувага

Цей рік став ювілейним. Окрім 15-річчя проголошення незалежності України ми відзначатимемо десятиліття ухвалення конституції України.

У нас в справі побудови конституції мало не найсолідніший досвід в світі. Першим конституційним актом в світі був конституційний договір «Вивід прав України», прийнятий на козацькій раді в Бендерах 7 травня 1710 року скріпений підписом гетьмана Пилипа Орлика. Він вперше в світі розмежовував владу на гілки: законодавчу, виконавчу і судову та встановлював відносини між ними. Найвищим органом влади в Україні вважалася загальна козацька рада, виконавчу владу представляла генеральна старшина на чолі з гетьманом, причому кожен старшина мав повноваження сучасного міністра (писар – МЗС, бунчужний – МВС, підскарбій – міністра фінансів і т.і.).

Судова влада концентрувалася в руках генерального судді, що мав свій апарат. Ухвалення подібного договору не було спонтанним, просто Пилип Орлик, що був при попередньому гетьмані Івані Мазепі генеральним писарем, виклав на папері звичаї, по яких жила Україна декілька століть перед тим.

Всі посади були виборними і обиралися на рік, що було найбільш розумним, якщо врахувати сучасну ситуацію в країні. Якби сучасні депутати знали, що через рік з їх запитають за виконані ними обов'язки, то вони навряд чи чотири місяці вдавали, що хочуть створити коаліцію.

Відповідь перед громадою тримали строгий, старшину, що іноді зарвалася, топили в Дніпрі. Оскільки «Вивід має рацію України» був прийнятий в Бендерах (Молдова), то він отримав назву Бендерської конституції.

Враховуючи напівколоніальне положення гетьманської України, «Вивід» в Україні майже не застосовувався. Перша конституція в зарубіжній Європі – «Декларація прав людини і громадянина» – була прийнята в революційній Франції в 1789 році, а знаменита конституція США – в 1791 році. Таким чином Україна випередила в конституційному процесі Європу на 79 років, США – на 81, а найближчу сусідку і вічну суперницю Польщу - на 84 роки (перша польська конституція була прийнята 1794 року).

У Росії перша конституція була прийнята при більшовиках – 1918 року. Наступний конституційний акт – конституція «Руська правда» - вийшов з-під пера полковника Павла Пестеля в 1818 році. «Російська правда» з'явилася програмою Південного товариства декабристів, організованого в Кам'янці (тепер райцентр Черкаської області) і передбачала у разі перемоги декабристів встановити в Росії республіку з виборними органами влади з повною ліквідацією монархії і кріпацтва. В той же час активний член Південного товариства підполковник Сергій Муравйов-Апостол (внук українського гетьмана Данила Апостола) відстоював позицію незалежної України і вимагав включити це в «Руську правду».

Конституційний акт підготувало і таємне Кирило-Мефодіївське братство, організоване 1846 року в Києві українськими інтелігентами. Його написав відомий історик і громадський діяч Микола Костомаров під назвою «Книга буття українського народу». “Книга” відстоювала слов'янофільські позиції з креном убік україноцентризму. Майбутнє слов'янського миру “братчики” бачили в створенні могутньої панслов'янської федерації зі столицею в Києві. «Книга» передбачала поділ влад за старою українською традицією.

Перша діюча конституція України була прийнята 29 квітня 1918 року в Києві, проте продіяла вона недовго - ...кілька годин. Німці зробили державний переворот і посадили на гетьмана генерала Павла Скоропадського, який анулював конституцію. Скоропадський у свою чергу прийняв «Закони про тимчасовий державний устрій України. Про гетьманську владу», в якому поділив народ на громадян і козаків. Демократичні принципи: поділ влади і виборне право в «Законах» не визначалися.

Наступна Конституція УНР була прийнята в 1919 році, проте Україна жила по ній недовго. У листопаді 1920 року більшовики повністю захопили територію УНР. Більшовики того ж 1919 року прийняли конституцію Української соціалістичної радянської республіки, яка з невеликими змінами повторювала конституцію РСФРР, прийняту в липні 1918 року. Подальше злиття формально незалежних одна від одної радянських республік в Союз радянських республік спричинило ухвалення в 1924 році спільної конституції СРСР, що проіснувала з невеликими змінами, внесеними ухваленням формально нових конституцій СРСР 1936 і 1977 років, до 1991 року. Разом з тим в УРСР приймалася своя конституція (у 1925, 1937 і 1978 роках), яка була калькою союзної конституції, за цією конституцією вже незалежна Укаріна жила до 1995 року. Спроба президента Леоніди Кравчука прийняти розроблену в 1992-1993 роках конституцію України не увінчалася успіхом. 8 червня 1995 року всі гілки державної влади і політичні партії підписали конституційний договір, що діяв до 1996 року.

На початку 1996 року спеціально створена з представників політичних фракцій парламенту комісія Верховної Ради почала роботу над новим проектом конституції України. Її очолив депутат Михайло Сирота. Положення конституції неодноразово перероблялися, але спроби політичних партій перетягнути «ковдру» конституції в свою сторону отримували відсіч Сироти.

27 червня 1996 року Михайло Сирота впродовж 14 годин стояв на трибуні Верховної Ради, зачитуючи всі статті майбутнього основного закону держави. Конституція приймалася постатейно, тобто нардепи голосували за кожну статтю конституції.

Зрозуміло, що обговорення і ухвалення конституції розтягнулося на всю ніч до ранку. Тому ухвалення конституції називають конституційною ніччю. Як би там не було, вранці 28 червня 1996 року Україна отримала конституцію, по якій ми живемо досі.

Під час Помаранчевої революції, 8 грудня 2004 року було прийнято під тиском СПУ рішення про конституційну реформу, яка вступить в дію з 1 січня 2006 року. Проте після півроку після цього так ніхто не може сказати, що ж ця реформа є, і що чекає Україну в результаті її ухвалення.

Отже, в дні 10-річчя ухвалення конституції України, конституційний процес у нас продовжується. А коли закінчиться, про це не може сказати ніхто.

З Днем Конституції, Україно!