07/11/2006 | О.К.

Який парадокс! Ті, хто найбільше зробив для настання кризи в Україні сьогодні оголошує себе «антикризовою коаліцією»... Бо, бачите, вони знають як нас пограбувати, аби за наш же рахунок з того грабунку якийсь мізер витратити на блюзнірське підвищення нам зарплати і пенсій, як це роблять хазяї своїм рабам.

І, до речі, багато хто з нас, як і належить рабам, за цих хазяїв проголосував і таким чином дав їм владу для хазяйнування в Україні. Оце – драма нашого суспільства!

Криза в Україні, на жаль, дійсно є, але не можемо допустити, щоб з цього скористалися будь-які політичні авантюристи, якого б кольору вони не були, прикриваючись маскою «рятівників дорогої Украни».

Не будьмо наївними! Нові «благодійники» з так званої антикризової коаліції не знають жодного способу «виведення» України з кризи, крім того, що існує у хазяїна щодо свого раба. Придивімося до їхнього життєвого досвіду (згадавши біблійне «за плодами їхніми пізнаєте їх»). Хіба ми побачимо у них що-небудь схоже на Джорджа Вашингтона (про якого мріяв для України Тарас Шевченко), чи Вацлава Гавела, чи Маргарет Тетчер, чи іншого реформатора?

Їхні «антикризові реформи» мають начебто спрямовуватися до того, щоб навести в Україні порядок, але це буде порядок, сприятливий лише для покращення взаємовідносин між хазяями і рабами.

І тут їхня помилка, яка властива усім політичним авантюристам: вони не враховують закони суспільного життя, за якими живуть громадяни. Під впливом соціальної практики і просвітництва в Україні все більше з’являється громадян, які є вільними від рабської ідеології. Оце і виб’є грунт з-під ніг «добродіїв» з «антикризової коаліції».

Час і уроки суспільного життя в Україні працюють на перетворення громадян з рабів, яких годують із своїх рук хазяї, на вільних людей, що здатні самі собі бути хазяями.

Звичайно є ще серед нас ті, хто заради отримання зарплати і пенсій з брудних рук «добродійних» хазяїв готові жити у рабстві, голосуючи за них на виборах. Але після Майдану основним фактором суспільства став уже процес зменшення числа таких громадян і збільшення числа тих, хто не хоче бути рабами. Саме ці громадяни суть та «сіль землі», яка буде визначати у майбутньому долю України. Вони і мають класти край різноманітним політичним спекуляціям, що здійснюються за спиною українського народу. Оце - Справжні Нові Українці, а не ті багатії, що наживають собі багатства, порушуючи не лише чинне законодавство, а й природні закони економіки, і стверджуючи при цьому, що вони заробили свої статки чесно, бо ніхто не довів у передбаченому законом порядку іншого. Вони для відмивання себе зловживають принципом «не пійманий – не злодій». Та є інший бік цього принципу, згідно з яким існують також «непіймані злочинці», і в Україні, зокрема, через корупцію у органах кримінальної юстиції, таких розвелося надто багато. Якщо наші нувориші стверджують, що вони чесно заробили свої багатства, бо на відміну від вчителів, лікарів, письменників, науковців «уміють жити», то хай спробують заробити те саме, наприклад, у США, Німеччині, Швеції тощо, де умов для кримінальних способів збагачення значно менше. Оце і стало б критерієм їхньої чесності.

Сьогодні поки що новий клас справжніх українців робить помилки, завдяки чому «кримінальна еліта» тримається «на плаву». Але це – «пліт» приречених. Українці вивчаться на європейців! І знищать грунт, сприятливий для «кримінальної еліти».

І хай той, хто вважає нас «казлами», знає, що ми не «казли». Нам не треба рабського благополуччя з рук хазяїна, ми не хочемо жити по «панятіям» хазяїна. І тому ще раз нагадуємо: «Ми - не «казли», бо «казли» – не ми!».

О.К., громадянин України