07/14/2006 | keymaster

Історична вежа на Львівській цитаделі перетвориться на комфортабельний готель. Так сі стало

Вежу на цитаделі у центрі Львова переобладнають під комфортабельний готель. Однак міські посадовці не можуть пояснити, яким чином архітектурна пам’ятка опинилася у приватній власності.

«Зараз вежа є власністю ТзОВ «Галицька цитадель». Йдеться про споруду, що на вулиці Грабовського, 11. Я не можу пояснити, яким чином вежа опинилася у приватній власності, однак це не в компетенції управління архітектури», – розповів начальник управління архітектури та містобудування Львова Василь Каменщик. «Ця вежа – унікальна оборонна споруда, збудована за Австрії у 1850 році», – каже Василь Каменщик.

Начальник інспекції архітектурно-будівельного контролю Львова Роман Стецьків також не знає деталей продажу вежі: «Для мене взагалі видається дивом, яким чином вежа опинилася у приватній власності». Проте додав: «Мабуть, це відбувалося законно, оскільки всі необхідні дозволи є. До того ж, це питання розглядалось на сесії міськради, де будь-хто з депутатів міг внести свої зауваження. Офіційно вежу передано у власність ТзОВ «Галицька цитадель» рішенням виконкому від 17.11.2003», – інформує Роман Стецьків.

Формально продана лише сама вежа, а земля навколо неї передана в оренду на 10 років. «В будь-якому разі, історичну пам’ятку повернути місту уже неможливо», – вважає Роман Стецьків. «Якщо б місто мало кошти, то з вежі могли б зробити, приміром, музей. Однак оскільки їх немає, то від побудови ще одного сучасного готелю Львів тільки виграє», – каже Роман Стецьків. Орендна плата, котру ТзОВ «Галицька цитадель» щорічно сплачує у міську скарбницю, становить 134 тисячі 927 гривень, – повідомили в міськраді.

Голова управління архітектури та містобудування Василь Каменщик переконаний, що готель є оптимальним способом переобладнання вежі. Після реконструкції архітектурна пам’ятка суттєво не змінить свого вигляду. Єдиним нововведенням буде скляний дах над внутрішнім подвір’ям», – каже Василь Каменщик.

«Реконструкція вежі під готель обійдеться приблизно в три мільйони гривень. Однак це не остаточна сума, оскільки не враховано, приміром, закупівлю меблів та деякі інші необхідні видатки. Поки що ми все робимо власним коштом, однак при необхідності не виключаємо можливості кредитування», – повідомив Андрій Стецьків. Він також зазначив, що реконструкцію планується закінчити протягом року. «З вежі не робитимуть готелю за сучасним зразком. Родзинкою відпочинкового комплексу буде стилізація під старовину», – наголосив Андрій Стецьків.

Президент Благодійного фонду «Збереження історико-архітектурної спадщини Львова» Андрій Салюк каже, що пам’ятки архітектури можуть перебувати у приватній власності. Все залежить від того, наскільки вдалим буде проект реконструкції. «Я вважаю, що такі проекти повинні схвалюватись науковою радою управління охорони навколишнього середовища. Якщо у Львові така практика буде запроваджена, це допоможе уникнути багатьох проблем»

Голова комісії з питань землекористування, будівництва та архітектури Львівської міської ради Віктор Москалюк повідомив, що практика передачі пам’яток архітектури у Львові є. Приміром, в інших будівлях Цитаделі вже розміщенні банківський комплекс та торговий центр. «Процес передачі у приватну власність вежі, яку реконструюють під готель, я коментувати не можу. Це питання належить до компетенції Данила Яреми. У минулій каденції він був головою комісії з питань землекористування, будівництва та архітектури Львівської міської ради минулої каденції. Саме тоді й було продано вежу», – повідомив Віктор Москалюк.

Отож, все б воно було гаразд, якби не одне «але». Директором ТзОВ «Галицька цитадель» є Андрій Стецьків. (Не плутати з депутатом Львівської міської ради Андрієм Стецьківим). Виявилося, що він є сином начальника інспекції архітектурно-будівельного контролю Романа Стецьківа. Саме того Романа Стецьківа, начальника інспекції архітектурно-будівельного контролю Львова, який у розмові з кореспондентом ЗІКу, вибачте за повтор, зазначив: «Для мене взагалі видається дивом, яким чином вежа опинилася у приватній власності». А хіба не дивно, що батько не знає, чим займається син? Можливо, це той випадок, коли батько не визнає сина або навпаки? Хай там як, але коли все законно, то татко мав би щиро потішитися за сина. Зрештою, якщо ми не помиляємося, то сам Президент Ющенко благословив передачу напівзруйнованих замків у приватні руки. Чому б ні. Але навіщо ця таємничість?