07/16/2006 | Святослав Караванський

Прослухавши останні новини, іду спати, а голову обсідає рій питань, і серед
них таке:
Чи може непоганий бухгалтер бути добрим президентом?

Власне, питання це є окремим варіянтом ширшого питання:
Чи може світило в одній галузі бути зіркою і в інших галузях?

Ще наші предки старалися його розв’язати. Про це свідчить народня і літературна творчість: “Коли не коваль, то й рук не погань!”, “Шевче, знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся!”. А от з дочірньої нам літератури: “...беда, коль пироги начнёт печи сапожник,...” Тим-то американець Карбуй Два (Марк Твен) вважав, що усі негаразди на світі від того й походять, що шевці печуть пироги, а пекарі шиють чоботи.

Правда, трапляються такі прояви, що про них кажуть: “і швець, і жнець, і на дуду грець” Це вже як на сучасну термінологію – генії. Але генії – це не ті, хто забрав собі в голову, що він геній, а ті, хто доводить своє ‘генійство’на ділі.

Лишаю геніїв геніям і вертаюсь до бухгалтерів. Бухгалтерський фах – потрібний і, сказати б, навіть почесний. Спробуй без бухгалтера щось зробити, так і гляди, що за-гримиш у тюрягу. Отже, бухгалтер, чоловік украй необхідний. Лихо настає тоді, як бухгалтерові заманеться змінити спеціяльність, і то, як тепер кажуть, кардинально, а саме, піти в політику.

Політика – це така сфера, де можуть “відбутись” люди усіх спеціяльностей. Був недовчений семінарист, а гляди став батьком й учителем народів усього світу; був розвідник (тобто шпигун), аж ось уже й керує державою. Отже політика, як казав поет, усім професіям підвладна. Хай ким ти є – у політиці тобі знайдеться місце. Тож і бухгалтерам дорогу в політику не заказано. Але, коли йдеш у політику, то забудь свою стару спеціяльність знову таки кардинально, бо політику базовано на зовсім інших засадах і законах, ніж усі інші професії.

Візьмім, бухгалтерію. Звідки починається бухгалтерія? Від таблиці множення. Уся бухгалтерія на цій таблиці тримається. Не було б таблиці – не було б і бухгалтерії. Таблиця для бухгалтера, як слово Боже для вірянина. Перейшовши ж із бухів до політики, треба цю таблицю забувати. Чому? Бо в політиці діє інша таблиця множення, набагато складніша. Коли в дідівській таблиці два по два - чотири, то в політиці може бути чотири, а може бути три або п’ять. І якщо цієї другої таблиці політик не знає, то не вийде з нього не то президент, а й депутат місцевої ради.

Не вийде, хоч ти гопки скачи.
Якщо президент, збираючи урядову коаліцію, буде триматися того, що два по два – чотири, то так і знайте, коаліції він не збере. У політиці треба варити головою і прикидати, чи буде це три або п’ять. І тоді збереш коаліцію. Хай ти маєш 15% голосів, а твій партнер тільки шість, відкидай арифметику і дай свому партнеру нагоду вибитись на високу урядову посаду, може й вищу від твоєї. Зробиш так – матимеш коаліцію, а триматимешся таблиці множення – поживишся діркою з бублика.

Це все можна висловити так: ідеш у політику від грошей – забувай таблицю множення. Інакше – не жди успіхів. Краще вже подайся, як Остап Бендер, в управдоми.

*) Зберігаємо правопис автора

Надіслано на пошту Майдану Date: Sat, 15 Jul 2006 16:53:06 EDT