07/22/2006 | Andriyko

Мені раптом спало на думку, що Юліна ідея про те, що перша коаліція взагалі не відбулася, є не такою вже химерною. Як ви розумієте, в такому випадку виникає ще одна формальна підстава для розпуску парламенту, позаяк протягом 30 днів коаліцію створити не вдалося.

Як ми знаємо, коаліція створюється в тому числі і на підставі угоди про коаліцію. Саме ця угода може бути об'єктом атаки - теоретично можливо вчинити позов про визнання її недійсною із застосуванням щонайменше аналогії закону, тобто закону, що регулює подібні за змістом відносини (ч.7 ст.8 ЦПК України). При цьому ч.8 ст.8 ЦПК забороняє відмову у розгляді справи з мотивів, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Чому я вважаю, що таку справу слід розглядати за правилами цивільного судочинства? Тому що в такому порядку мають розглядатися не лише цівильні, житлові, земельні, сімейні, трудові справи, але й будь-які інші, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (ч.1 ст.15 ЦПК). Розгляд цієї справи за іншими правилами не передбачається з наступних причин: (а) зрозуміло, що ця справа не є кримінальною або справою про адмінстративне правопорушення; (б) предметом спору є визнання недійсним правочину, що не є господарським договором, а отже не може бути розглянута в порядку господарського судочинства (п.1 ч.1 ст.12 ГПК України), хоча за суб'єктним складом (сторони - юридичні особи) на перший погляд здається саме так; (в) спір очевидно не стосується тлумачення Конституції та законів або відповідності Конституції нормативно-правових актів, тому не підпадає під конституційну юрисдикцію (ч.1 ст.150 Конституції України); (г) нарешті, цей спір не стосується відносин зверхності-підпорядкування, прийняття на публічну службу, відносин органів влади між собою, виборчого процесу або процесу референдуму, і жодною з її сторін не є орган державної влади або місцевого самоврядування, їхня посадова особа або інший суб'єкт, який здійснює управлінські функції тобто не є публічно-правовим, а отже не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства (п.1 ч.3, ч.1 ст.17 КАС України).

Отже, залишається лише цивільне судочинство. На користь цього, а також можливості застосування аналогії закону говорить те, що цивільні відносини засновуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Всі ці умови виконувалися щодо сторін коаліційної угоди.

Без деталей, цей процес може виглядати так:

1) позивач - будь-яка партія з числа тих, що входять до БЮТ або Блоку "Наша Україна" (в ідеалі - всі партії будь-якого з цих блоків), оскільки укладенням нікчемної угоди порушено їх права і інтереси як учасника блоку, сам же блок, якщо мені не зраджує пам'ять, юридичною особою не є, а отже не має правосуб'єктності і стороною процесу виступати не може;

2) відповідач - Соціалістична партія України;

3) треті особи - партії, що входять до названих блоків, але не звернулися з позовом;

3) предмет спору - визнання недійсною угоди про створення коаліції із застосуванням щонайменше за аналогією ст.234 Цивільного кодексу України; Остання визначає фіктивним правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. В даному випадку з дій відповідача, депутатів, що входять до його фракції у ВР, очевидно, що той не мав на меті виконати свої обов'язки, передбачені угодою, вчинив порушення угоди, будучи її стороною і негайно вчинив дії, спрямовані на її розірвання.

4) можливий наслідок - визнання угоди про створення коаліції недійсною (можливо, за певних обставин, - з переходом до позиції про її укладення під впливом обману (ст. 230 ЦК) з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, що означає відсутність першої коаліції.

При обгрунтуванні порушення прав і інтересів позивачів можна брати до уваги і те, що як угода про створення коаліції, так і угода про створення виборчого блоку за своєю природою найбільше подібні до договору про спільну діяльність - договору, за яким сторони зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону (ст.1130 ЦК). Права і обов'язки сторін таких угод можна вважати цивільними з певною натяжкою, оскільки їх зміст становить вчинення дій публічно-правового характеру, в тій же площині лежить і мета, а отже й предмет угод. Проте ці дії мають вчинятися іншими особами - народними депутатами України, а сторони угод лише вчиняють дії, спрямовані на забезпечення публічно-правових дій, таких як, наприклад, узгоджене голосування.